Смиричинський В.В. Логістика
Подождите немного. Документ загружается.
питаннями виробництва і збуту. Традиційний стереотип мислення типу “чим
більше, тим краще” повинен бути замінений схемою “чим менше, тим краще”,
якщо мова йде про рівень запасів, використання виробничих потужностей,
тривалості виробничого циклу або про величину партій продукції.
Оптимізація обсягу один з основних напрямів управління запасами.
Рішення, що приймаються керівництвом фірм в цій області, в кінцевому
підсумку стосуються кожного окремого виду продукції або предмету
збереження, конкретна одиниця яких підлягає контролю називається
“одиницею обліку запасів” (О.О.З), вона визначається як предмет обліку, на
який складена повна специфікація. Приходиться 80 % обсягу попиту в
грошовому виразі. Вивчення реально діючих систем управління запасами, що
складаються із багатьох О.О.З., показало, що існує статистична
закономірність, яка визначає розміри потреби у видах товарів, що представлені
в запасах. Типове положення, коли на приблизно 20 % О.О.З.
Резервні або “буферні”, товаро-матеріальні запаси слугують свого роду
“аварійним” джерелом постачання у тих випадках, коли попит на даний товар
перевищує очікування. Резервні запаси повинні задовольняти потреби в пік
продажу, страхувати від страйків, затримок і зриву поставок, враховувати
можливі надзвичайні обставини (мобілізаційний запас).
Управління запасами полягає у вирішенні двох основних задач:
- визначення розміру необхідного запасу, тобто норми запасу ;
- створення системи контролю за фактичним розміром запасу і
своєчасним його поповненням у відповідності з встановленою нормою.
Нормою запасу називається розрахункова мінімальна кількість
предметів праці, яка повинна знаходитись у виробничих або торговельних
підприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва
продукції або реалізації товарів.
Контроль за станом запасів – це вивчення і регулювання рівня запасів
продукції ВТП і товарів народного споживання з метою виявлення відхилень
від норм запасів і прийняття оперативних заходів до ліквідації відхилень [1, с.
188-194].
Усі розглянуті вище системи управління запасами пов’язані з певним
порядком контролю їх фактичного рівня на складах. Що часто вимагає витрат
фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо для багато
номенклатурних запасів. Однак зазвичай із загального числа найменувань
найбільша вартість запасу (або основна частка витрат на управління ними)
припадає на відносно невелику їх кількість. Дану залежність демонструє АВС-
аналіз [1]. У загальному випадку АВС – аналіз є методом, за допомогою якого
визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими
елементами якої-небудь множини. У його основу покладено припущення, що
відносно невелика кількість видів товарів, які повинні неодноразово
закуповуватися, складає велику частину загальної вартості товарів, що
закуповуються.
В основі методу АВС лежить так зване правило Паретто. Відповідно до
методу Паретто безліч керованих об’єктів поділяється на дві неоднакові
частини (80/20). Широко розповсюджений у логістиці метод АВС пропонує
глибший поділ – на три частини.
Щодо управління матеріальними запасами метод АВС – це спосіб
нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті
номенклатури N, реалізованих товаро-матеріальних цінностей на три
нерівнопотужних множини А, В і С на основі деякого формального алгоритму.
Для проведення АВС-аналізу необхідно:
1) встановити вартість кожного товару (за закупівельними цінами);
2) розташувати товари за зменшенням ціни;
3) знайти суму даних про кількість і витрати на придбання;
4) розбити товари на групи залежно від їх питомої ваги взагальних
витратах на придбання.
Залежно від витрат товарні запаси поділяються на три групи – А. В, С за
їх питомою вагою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не
обовязково відбувається на три групи, числогруп та їх межі вибираються
довільно. Найбільш розповсюдженою є така класифікація:
Група «А»: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає
приблизно 75-80 % загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20
% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберігані.
Група «В»: середні за вартістю товарів. Їх частка 10-15 % в сумі запасів,
але у кількісному відношенні вони складають 30-40 % які зберігаються.
Група «С»: найдешевші. Вони складають 5-10 % від загальної вартості
виробів, які зберігаються, і 40-50 % від загального обсягу зберігання.
Аналіз АВС показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20 %
всіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80 % всіх витрат. Виходячи з
цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації
під час планування та контролю. Якщо аналіз АВС дозволяє класифікувати
асортиментні одиниці за їх вартістю, то принцип диференціації асортименту в
процесі аналізу XYZ інший – тут весь асортимент поділяють на три групи
залежно від рівномірності попиту іточності прогнозування.
У групу „Х” включають товари, попит на який рівномірний, попит тут
добре передбачається.
У групу „Y” включаються товари, які споживаються в обсягах, що
коливаються. Можливості прогнозування попиту – середні.
У групу „Z” включають товари, попит на які виникає епізодично.
Прогнозувати попит складно.
Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту зараховують до
групи Х, Y або Z є коефіцієнт варіації попиту [7? c. 168].
Поєднання даних про співвідношення кількості та вартості АВС-аналізу
з даними про співвідношення кількості та структури споживання XYZ-аналізу
дозволяють отримати цінні інструменти планування, контролю й управління
для системи постачання в цілому, і управління запасами зокрема.
Порушення господарських (договірних) зв’язків, інфляційні процеси
поряд з іншими причинами примушують всіх суб’єктів господарювання
робити понаднормативні запаси МР для створення можливості функціонування
хоча б у найближчій перспективі.
Понаднормативними запасами називають таку фактичну кількість
матеріалів, яка перевищує загальну норму запасів, включаючи максимальний
поточний, підготовчий і страховий запаси.
При визначені величини понаднормативних запасів необхідно
враховувати сезонні фактори їх утворення, при яких в окремі періоди може
різко збільшуватись загальна кількість матеріалів на складі [5, с. 105-107].
У сучасних умовах комплексне використання понаднормативних , не
використовуваних (зайвих),запасів, вторинних МР (відходів), оперативне
залучення їх до господарського обігу є завданням служб МТП, маркетингу,
логістики на підприємствах всіх форм власності. Це дає можливість не тільки
отримати економічну вигоду, а й вирішити екологічну проблему.
Логістична система управління запасами проектується з метою
безперервного забезпечення споживача яким-небудь видом МР.
У логістиці застосовуються такі технологічні системи упраління
запасами:
- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;
- система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;
- система з встановленою періодичністю попвнення запасів до
встановленого рівня;
- система «Максимум-мінімум». Ширша характеристика [7, с. 162-166].
Принципово нові ідеї і алгоритми роботи систем управління приводять
до можливості формування по суті діла великої кількості систем управління
запасами, що відповідають самим різним вимогам.
Оптимізація запасів – це забезпечення ритмічного постачання МР у
виробництво при мінімальному вилучені їх у запаси. Оптимальний розмір
партії товарів, що поставляються, і відповідно оптимальна частота завезень
залежить від наступних факторів: обсяг попиту (обігу) ; витрати по доставці
товарів ; витрати по збереженню товарів. В якості критерію оптимальності
вибирають мінімум сукупних витрат по доставці і збереженню [1, с. 195].
Оптимальний розмір замовлення – це обсяг партії поставки товарів, що
відвантажуються постачальником по замовленню споживача і який забезпечує
для споживача мінімальне значення суми двох складових – транспортно-
заготівельних витрат і затрат на формування і збереження запасів.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняттю “матеріальний запас”.
2. Перерахуйте види товаро-матеріальних запасів.
3. Що є одним із важливіших стимулів створення запасів?
4. До яких витрат приводить дефіцит запасів?
5. Назвіть основні причини, які примушують підприємців створювати
матеріальні запаси.
6. Чим пояснюється відмінність у підходах до формування запасів в
різних галузях економіки?
7. Назвіть фактори, що визначають точний рівень резервних запасів.
8. Що нового внесла логістика в розвиток систем запасів?9. В чому
полягає суть управління товаро-матеріальними запасами в системах
“Планування матеріальних потреб” МРП, ”Канбан”, “Точно вчасно”.
10. Для яких умов розроблені основні і інші системи управління
запасами?
11. Охарактеризуйте методи нормування матеріальних запасів.
12.Що таке оптимізація запасів і оптимальний розмір замовлення?
Рекомендована література
1. Гаджинский А.М. Логистика:Учебник для ВССУЗ. –М.: ИВЦ
“Маркетинг”, 1998,с. 183-198.
2. Джонсон Д.С. и др. Современная логистика.7-е изд. Пер. с англ.
–М.: Издат. дом “Вильямс”, 2002, гл. 9, с. 333-368.
3. Логистика: Учеб. пособие. /Под ред. Аникина б.А. – М.: ИНФРА
– М, 1997, с. 204-249.
4. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. –М.: ИНФРА-М, 2001,
с. 223-269.
5. Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами:
Навч. посібник, тема 7, 9. –К.: ІСДО, 1996.
6. Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч.
посібник, тема 10, Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.
7. Пономарьова Ю. В. Логістика:навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2005.- 328 с.
Тестові завдання
1. Який із перерахованих видів запасів відноситься до категорії
“виробничий запас”?
А. Товари в дорозі від постачальника до споживача.
Б. Товари на складах гуртових баз.
В. Товари на складах сировини підприємств промисловості.
Г. Товари на складах готової продукції підприємств-виробників.
2. Який із перерахованих видів запасів відноситься до категорії
“товарний запас”.
А. Запаси на складі сировини взуттєвої фабрики.
Б. Запаси металопрокату на складі готової продукції металургійного
комбінату.
В. Запаси борошна на складах хлібопекарні.
Г. Запаси зерна на складі млина.
3. Що собою представляє гарантійний запас матеріальних ресурсів?
А. Запас, що не задовольняє виробничий процес у матеріальних
ресурсах
Б. Запас, що компенсує відхилення фактичного попиту від
прогнозованого.
В. Запас, що не зв’язаний з просуванням матеріальних ресурсів.
Г. Запас, що покриває поточні потреби виробників і споживачів.
4. Яким цілям слугують запаси готової продукції?
А. Забезпечення виробництва продукції партіями оптимального
розміру.
Б. Випуску фірмою продукції нового асортименту..
В. Збереженню на складі готової продукції.
Г. Зменшенню недовантаженню транспортних одиниць при збуті.
5. Які витрати є критерієм оптимізації запасів?
А. По зберіганню продукції на складах.
Б. По утриманню запасів.
В. Втрати від відсутності продукції.
Г. Затрати на утримання складів.
6. Які витрати відносять до збереження запасів?
А. Затрати на складське збереження.
Б. Витрати на інвентаризацію складського обладнання.
В. Затрати на транспортні перевезення.
Г. Затрати на капремонт внутрізаводського транспорту.
7. До мотивів утримання запасів не відноситься.
А. Економія при закупівлі.
Б. Зменшення залежності від постачальника.
В. Сезонність виробництва.
Г. Прагнення освоїти новий сегмент ринку.
8. До мотивів утримання запасів не відноситься.
А. Сезонність попиту.
Б. Прагнення отримати конкурентні переваги на ринку.
В. Зменшення залежності від постачальника.
Г. Економія при транспортуванні.
Тема 15. Система та критерії логістичного сервісу
1. Поняття послуги і логістичного сервісу.
2. Об’єкти логістичного сервісу.
3. Параметри і характеристика системи логістичного сервісу.
4. Критерії якості логістичного обслуговування.
5. Логістичний сервіс та методика розрахунку логістичних затрат.
6. Стан і перспективи розвитку логістичного сервісу.
Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення
В умовах “ринку покупця” продавець вимушений будувати свою
діяльність виходячи з купівельного попиту. Покупець фактично здобуває не
тільки товар як фізичний об’єкт, але і послуги, які супроводжують його
продаж. При цьому попит не обмежується попитом на товар. Покупець диктує
свої умови також і в області складу і якості послуг, що надаються йому в
процесі поставки цього товару. Тому в останні роки прерогативою логістики
поряд з управлінням матеріальними потоками є й управління сервісними
потоками. Крім того, логістичнимй підхід виявився ефективним ідля
підприємств, які тільки надають послуги (транспортні, експедиторські,
вантажопереробні, консалтингові та ін.).
Зокрема на Заході широко використовується поняття „логістика
сервісного відгуку” (service response logistics, SRL), що визначається як процес
координації логістичних операцій. Необхідних для надання послуг
найефективнішим щодо витрат і задоволення запитів споживачів способом.
Послуга, в загальному розумінні цього терміну, означає чию-небудь дію,
що приносить користь, допомогу іншому. Послуга як продукт праці має
споживчу вартість і це визначає її товарний характер, який виражається в
здатності бути реалізованою споживачами як своєрідний товар.. ця риса
споріднює послуги з матеріальним товаром.
Робота по наданню послуг, тобто по задоволенню чиїх-небудь потреб,
називається сервісом. Сервіс нерозривно пов’язаний з розподілом і є
комплексом послуг, які надаються в процесі замовлення, купівлі, постачання і
подальшого обслуговування продукції. Виходячи з цього логістичний сервіс
може бути реалізований тільки в сферах розподілу і обігу, він є певною
сукупністю послуг, які надаються в процесі безпосереднього постачання
товарів споживачам, що є завершальним етапом просування матеріального
потоку логістичним ланцюгами.
По визначенню Ф. Котлера, послуга – це будь-який захід або вигода, які
одна сторона може надати іншій і які в основному не відчутні на дотик.
Виробництво послуги може бути, а може і не бути зв’язане з товаром в його
матеріальному виді. Послуга як продукт праці має споживчу вартість і це
визначає її товарний характер, який виражається у здатності бути реалізованою
споживачами як своєрідний товар. Ця риса ріднить послугу з матеріальним
товаром.
Об’єктом логістичного сервісу є різні споживачі матеріального потоку.
Здійснюється логістичний сервіс або самим постачальником, або
експедиторською фірмою, що спеціалізується у сфері логістичного
обслуговування.
Логістичне обслуговування споживача – це комплекс дій, який охоплює
і поєднує всі сфери логістичної діяльності для поставки товарів таким чином,
щоб задовольнити споживача і досягти мети діяльності підприємства.
обслуговування споживача досягається при використанні всіх форм
логістичної активності, зокрема, транспортування, складування, управління
запасами, інформування та пакування.
Найбільш економічною є елементарна схема логістичного
обслуговування: один продуцент (виробник, спеціалізований посередник) –
один клієнт. Проте така схема має місце лише в окремих випадках. Як правило,
постачальники мають складні схеми реалізації і поставок готової продукції,
коли транспортно-експедиційні зв’язки здійснюються одночасно з декількома
клієнтами (споживачами). В такій ситуації структури, що здійснюють сервісне
логістичне обслуговування, повинні вирішувати дві групи задач, які
утворюють так званий мікро- і макрорівень сервісу.
Мікрорівень логістичного сервісу – це організація, структура і якість
обслуговування конкретних споживачів, а також оперативне управління
логістичною діяльністю і необхідними для цього інфраструктурними
елементами.
Макрорівень логістичного сервісу представляє собою розподіл
замовників по зонам їх агрегування, сегментам цільового ринку, а також
розробку стандартів обслуговування, стратегічне планування, інвестиції,
реалізацію загальної політики діяльності на ринку логістичних послуг [2, с.93].
Отже послідовність дій, які дозволяють сформувати систему
логістичного сервісу є наступною:
Сегментація споживчого ринку (розподіл ринку на конкретних
споживачів).
Визначення переліку найбільш значних для покупця послуг.
Ранжування послуг, що входять в складений перелік. Зосередження
уваги на найбільш значних послугах.
Визначення стандартів послуг в розрізі окремих сегментів ринку.
Оцінка наданих послуг, встановлення зв’язку між рівнем сервісу і
вартістю наданих послуг, визначення рівня сервісу для забезпечення
конкурентноздатності фірми.
Встановлення зворотного зв’язку з покупцями для забезпечення
відповідності послуг потребам споживачів.
У процесі формування і подальшого вдосконалення підсистеми
логістичного сервісу продуценти послуг повинні прагнути до виконання таких
основних вимог [2, с.97]:
- постійно підвищувати надійність обслуговування і готовність до
виконання замовлень та запитів споживачів логістичних послуг;
- знижувати сукупні витрати, що повязані з обслуговуванням і
утриманням запасів;
- знижувати собівартість товару-послуги.
Важливим критерієм, який дозволяє оцінити систему сервісу як з позиції
постачальника, так і з позиції отримувача послуг є рівень логістичного
обслуговування. Розрахунок цього показника виконується за наступною
формулою [1, с. 213-216 ; 2, с.86-91]:ŋ
Ŋ =
M
m
х 100 %,
де ŋ – рівень логістичного обслуговування ;
m – кількісна оцінка фактично наданого обсягу логістичного сервісу ;
M – кількісна оцінка теоретично можливого обсягу логістичного
сервісу.
Для оцінки якості логістичного обслуговування застосовуються наступні
критерії :
- надійність поставки;
- повний час від отримання замовлення до поставки партії товарів;
- гнучкість поставки;
- наявність запасів на складі постачальника;
- можливість надання кредитів, а також ряд інших.
Логістичні затрати починають формуватися на мікрологістичному рівні.
Виходячи з маркетингового міксу, концепція логістики спрямовує діяльність
фірм, компаній на мінімізацію сукупних витрат. З цією метою рекомендується
обережність у поводженні з мінімізацією часткових витрат.
Логістичний сервіс характеризується трьома найважливішими
показниками: корисністю, оперативністю, якістю.
Логістичні витрати і логістичний сервіс, як правило перебувають у
прямопропорціональній залежності. Якісний сервіс завжди є досить дорогим, і
зростання витрат, за звичай, тільки поліпшує його.
Логістичними слід вважати витрати, що пов’язані з рухом МР від
первинного джерела їх виникнення до кінцевого споживача. Абсолютно точний
їх розрахунок є дуже складним, оскільки сучасна теорія і практика
бухгалтерського обліку “проходить мимо” таких затрат. Методичні принципи
обрахунку таких затрат пропонує М. Окландер [4, тема 11].
Стан і перспективи розвитку логістичного сервісу на сучасному етапі
здійснюються в багатьох напрямах. Основні з них:
1. Значний вклад в забезпечення високої надійності логістичної системи
обслуговування вносять різні системи автоматичного контролю переміщення
вантажів.
2. В США активно впроваджується система контролю
місцезнаходження транспортних засобів.
3. Важливу роль відіграє оснащення транспортних засобів
радіотелефонним зв’язком, іншою електронною технікою, а також створення
загальнонаціональних комп’ютерних мереж по контролю за переміщенням
вантажів.
4. На базі ЕВМ і нових засобів зв’язку створюються системи
забезпечення безпеки руху транспортних засобів.
5. Розширюється використання автоматизованих систем координації
вантажоперевезень декількома видами транспорту.
6. Широке розповсюдження отримала спеціалізація засобів транспорту,
транспортних і складських об’єктів.
Сьогодні основною сферою діяльності логістичних компаній
залишається відповідне обслуговування і управління матеріальними і
інформаційними потоками. Проте об’єднання “під дахом” однієї компанії
різнорідних функцій широкого асортименту веде до створення нових структур
– універсальних логістичних компаній.
Такі компанії в стані взяти на себе обов’язки забезпечити не тільки
логістичний сервіс, але і весь комплекс по обігу товарної продукції –
закупівлю товарів, перевезення, збереження, страхування вантажів, їх
сортування і комплектування, інформаційне обслуговування, розміщення
замовлень на виробництво і т. д.
Таким чином, логістика активно допомагає стерти галузеві і
територіальні межі і кордони. Ці тенденції особливо помітні в країнах
Північної Америки, Далекосхідного регіону, Європи. Особлива увага
приділяється формуванню трансконтинентальних логістичних систем, а
створення об’єднаного Європейського ринку передбачає побудову
багаторівневих міжнаціональних логістичних систем.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте поняття логістичного сервісу.
2. В чому суть логістичного відношення продуцентів до товару- послуги?
3. Назвіть причини необхідності розробки стр атегії фірми у сфері
логістичного обслуговування споживачів.
4. Наведіть послідовність дій, що дозволяють сформувати систему
логістичного сервісу.