Смиричинський В.В. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

Метою створення складів у системах логістики є не збереження

матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх

найбільш ефективного використання. Під параметрами розуміють розміри і

склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб упакування, кількість

найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення

транспортної партії та ін.

Задача вибору і розробки системи складування особливо актуальна в

умовах експлуатації власного складу підприємства, оскільки правильний вибір

системи складування дозволяє добитися максимального використання

складських потужностей, а значить зробити функціонування складу

рентабельним.

Система складування (СС) передбачає оптимальне розміщення вантажу

на складі і раціональне управління його рухом. При розробці СС необхідно

враховувати всі взаємозв’язки і взаємозалежності між зовнішніми (такими, що

входять на склад і виходять із нього) і внутрішніми (складськими) потоками

об’єкту і зв’язані з ним фактори (параметри складу, технічні засоби,

особливості вантажу і т.д.).

Розробка СС базується на виборі раціональної системи із всіх технічно

можливих систем для вирішення поставленої задачі методом кількісної і

якісної оцінки. Цей процес вибору і оптимізації передбачає виявлення

зв’язаних між собою факторів, які систематизовані в декілька основних

підсистем. Таким чином, СС включає наступні складські підсистеми: вантажна

одиниця складування ; вид складування; обладнання по обслуговуванню

складу; система комплектації; управління переміщенням вантажів; обробка

інформації; “будинок” (конструктивні особливості будинків і споруд).

Отже, концепція вирішення СС в першу чергу повинна бути

економічною. Економічний успіх забезпечується у випадку якщо планування і

реалізація СС розглядається з точки зору інтересів всієї фірми, яка є лише

частиною загальної концепції складу. А рентабельність складу і буде в

кінцевому підсумку основним критерієм вибраної загальної концепції.

Одним із ключових понять логістики є поняття вантажної одиниці.

Вантажна одиниця – деяка кількість вантажу, який навантажують,

транспортують, вивантажують і зберігають як єдину масу. Вантажна одиниця –

це той елемент логістики, який своїми параметрами зв’язує технологічні

процеси учасників логістичного процесу в єдине ціле. Формуватися вантажна

одиниця може як на виробничих дільницях, так і на складах.

Формування вантажних одиниць, а також обладнання для їх

навантаження, транспортування, розвантаження і зберігання повинні бути

узгоджені між собою. Це дозволяє ефективно використовувати матеріально-

технічну базу (МТБ) учасників логістичного процесу на всіх етапах руху

матеріального потоку.

В якості основи, платформи для формування вантажної одиниці

використовується стандартні піддони розміром 1200х800 і 1200х1000 мм.

Будь-який вантаж, упакований в стандартну транспортну тару, можна

раціонально укласти на цих піддонах. Це досягається уніфікацією розмірів

транспортної тари.

В логістиці застосовується різноманітна МТБ. Для того, щоб вона була

спів розмірна використовують деяку умовну одиницю площі, так званий

базовий модуль. Цей модуль представляє собою прямокутник зі сторонами 600

х 400 мм, який повинен вміщуватися кратне число разів на площі вантажної

платформи транспортного засобу, на робочій поверхні складського обладнання

і т.п. на основі базового модуля розроблена єдина система уніфікованих

розмірів транспортної тари (піддонів, пакетів, контейнерів). Здатність

вантажної одиниці зберігати цілісність в процесі виконання логістичних

операцій досягається пакетуванням. Пакетування – це операція формування на

піддоні вантажної одиниці і послідуюче зв’язування вантажів і піддону в єдине

ціле. Одним із найбільш прогресивних методів формування вантажних

одиниць є пакетування вантажів з допомогою термостягуваної плівки. Вантажі

в цій плівці захищені від пилу, бруду і вологи і можуть протистояти

атмосферним умовам до 2-х місяців.

У вітчизняній літературі тара визначається як елемент (різновид)

упакування, що представляє собою виріб для розміщення продукції при

виконанні з нею ріду логістичним активностей (зокрема, операцій фізичного

розподілу). Основну роль в логістиці відіграють такі види тари, як палети

(піддони) і контейнери. Палетом (піддоном) називається горизонтальна

площадка мінімальної висоти, яка відповідає способу навантаження з

допомогою вилкового візка або вилкового навантажувача і інших технічних

засобів, що використовується в якості бази для сбору, складування

перевантаження, транспортування вантажів.

Поряд з палетом важлива роль в логістичному менеджменті належить

контейнеру. Контейнеризація є другою після палетизації незворотньою

тенденцією в логістиці, що принципово змінила характер фізичного розподілу

продукції. По визначенню автора термінологічного словаря з логістики

Роднікова А. Н., контейнером називається предмет транспортного

обладнання, що має наступні відмінні ознаки:

• має постійні розміри і достатню міцність для багаторазового

використання в операціях фізичного розподілу; виготовляється з металу;

• конструкція контейнера спеціально пристосована для перевезення

вантажів одним або декількома видами транспорту без проміжної перевалки;

• має спеціальні пристосування для швидкої вантажопереробки і

перевантаження з одного виду транспорту на інший;

• забезпечує легке завантаження і розвантаження продукції;

• має внутрішній об’єм не менше 1м. кв.

Для використання в змішаних , інтермодальних і комбінованих

перевезеннях застосовуються стандартні 20 і 40-футові контейнери, розміри

яких регламентовані ISO. Зокрема,для контейнерних перевезень і обліку

контейнерів прийнята так звана облікова одиця – ДФЕ – двадцятифутовий

еквівалент (twenty-foot equivalent unit – TEU), за яку взято інтермодальний

контейнер ISO розмірами 20х8х8 футів (6058х2438х2438) типу ІСС.

Первагами контейнерних перевезень є:

• прискорення обороту транспортних засобів;

• підвищення збереженості вантажу;

• зменшення логістичним витрат;

• рискорення вантажо-розвантажувальних робіт і передачі вантажів

одержувачам;

• економія тари і пакувальних засобів;

• поставка нетранзитних партій продукції безпосередньо від

підприємств-виробників. Минаючи склади торгових посередників.

Є декілька основних проблем функціонування складів. Успішне

вирішення цих проблем може гарантувати ефективне функціонування

складського господарства. До них відносяться:

- вибір між власним складом або складом загального користування ;

- кількість складів і розташування складської мережі ;

- розмір і місце розташування складу ;

- вибір системи складування ;

- еханізації і автоматизації складських операцій.

Питання для самоконтролю

1. Яка роль складування в логістичній системі?

2. Назвіть основні функції складу.

3. Назвіть основні логістичні (технологічні) операції, що виконуються

на складах з матеріальним потоком.

4 .Коротко охарактеризуйте основні функції різних складів, як

проходить матеріальний потік на шляху від первинного джерела до

кінцевого споживача.

5. В чому суть вибору системи складування?

6. Який зміст логістичного процесу на складі?

7. Дайте визначення поняттю “вантажна одиниця”.

8. Що таке базовий модуль, його розміри?

7. Назвіть переваги пакетування вантажів з допомогою

термозв’язуючої плівки.

10. Сформулюйте основні проблеми функціонування складів.

Рекомендована література

1. Гаджинский А.М. Логистика: Учеб. для ВССУЗ. – М.: ИВЦ

“Маркетинг”, 1998, с. 199-210.

2. Логистика: Учеб.пособие. /Под ред. Аникина Б.А. –М.: МНФРА-М,

1997, с. 251-277.

3. Неруш Ю.М. Комерческая логистика: Учеб. для вузов. – М.: Банки и

биржи, ЮНИТИ, 1997, с. 164-211.

4. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001,

с. 339-359.

5. Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч.

посібник, тема 9. - Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.

Тестові завдання

1. За якими ознаками класифікуються склади фірм?

А. За призначенням, видом і характером матеріалів що зберігаються.

Б. За типом будинку, місцем розташування і масштабом дій.

В. За ступенем вогнестійкості.

Г. Всі відповіді вірні.

2. Із яких площ складається загальна площа складу?

А.. Корисної.

Б. Приймально-відпускних площ.

В. Службової і допоміжної площі.

Г. Всі відповіді вірні.

3. Що таке склад?

А. Пристрій, що призначений для приймання, збереження і підготовки

матеріальних цінностей до виробничого споживання і безперебійного

постачання ними споживачів.

Б. Пристрій для складування продукції.

В. Пристрій для безперебійного постачання матеріальних ресурсів

споживачам.

Г. Всі відповіді вірні.

4. У якій із відповідей вірно вказані розміри стандартного плоского

піддону?

а) 1200 мм х 800 мм. б) 600 мм х 800 мм.

в) 600 мм х 400 мм. г) 400 мм х 400 мм.

5. Що таке базовий модуль в логістиці?

Варіанти відповідей:

А. Стандартний піддон розміром 1000 х 1200 мм .

Б. Вантажний пакет розміром 1200 х 800 х 1050 мм.

В. Умовна одиниця площі у формі прямокутника розміром 600х400 мм.

Г. Транспортна тара стандартного розміру .

6. Вантажообіг складу дорівнює 1000 т/міс. 25 % вантажів проходить

через дільницю приймання. Через приймальну експедицію за

місяць проходить 400 т вантажів.

Скільки тонн в місяць проходить на пряму від дільниці

розвантаження на дільницю зберігання? Взяти до уваги, що із

приймальної експедиції на дільницю приймання надходять 50 т

вантажів в місяць.

Варіанти відповідей:

а) 400 т/міс. ; б) 300 т/міс. ; в) 500 т/міс. ; г) 600 т/міс. ; д) 350 т/міс.

7. Вантажообіг складу рівний 2000 т/міс. 30 % вантажів проходять

через дільницю комплектування. Через відправну експедицію за

місяць проходить 800 т вантажів.

Скільки тонн в місяць проходить напряму із дільниці збереження на

дільницю навантаження? Взяти до уваги, що із дільниці

комплектування у відправну експедицію в місяць надходить 400 т

вантажів.

Варіанти відповідей:

а) 600 т/міс. ; б) 1400 т/міс. ; в) 1200 т/міс. ; г) 1600 т/міс. ; д) 1000 т/міс.

8. Який із перерахованих факторів, що визначають розмір

внутрішнього матеріального потоку на складі підприємства

гуртової торгівлі, залежить від умов договору з покупцем?

Варіанти відповідей:

А. Частина товарів, що проходять через дільницю комплектування.

Б. Частина товарів, що проходять через приймальну експедицію.

В. Частина товарів, що не підлягають механізованому вивантаженню із

вагону .

Г. Частина товару, що проходить через дільницю приймання.

9. Який із перерахованих факторів, що визначають розмір

внутрішнього матеріального потоку на складі підприємства

гуртової торгівлі, залежить від умов договору з постачальником?

А. Доля товарів, що проходять через дільницю комплектації.

Б. Доля товарів, що проходять через відправну експедицію.

В. Доля товарів, що не підлягають механізованому вивантаженню із

вагону .

Г. Доля товарів, що не підлягають механізованому навантаженню в

автомобіль.

Тема 14. Управління запасами в логістичній системі

1. Матеріальні запаси: визначення, економічний зміст.

2. Категорія товарно-матеріальних запасів та їх типи.

3. Види запасів. Промислові, збутові запаси продукції ВТП.

4. Системи управління запасами. Метод управління запасами

“Точно вчасно”.

5. “Одиниця обліку запасів” як інструмент управління рухом

матеріальних запасів.

6. Резерви матеріальних ресурсів та їх призначення.

7. Нормування запасів та система контролю за їх станом.

8. Понаднормативні запаси та залучення їх до господарського обігу.

9. Управління запасами в сучасних умовах. Оптимізація запасів

як мобільної частини МТР.

Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення

(ВТП), вироби народного споживання і інші товари, що знаходяться на різних

стадіях виробництва і які очікують вступлення в процес виробничого або

особистого споживання.

На рівні фірм запаси відносяться до числа об’єктів, які вимагають

великих капіталовкладень, і тому представляють собою один із факторів, що

визначають політику підприємства і які впливають на рівень логістичного

обслуговування в цілому. Зміна обсягів товаро-матеріальних запасів в значній

степені залежить від переважаючого на даний момент відношення до них

підприємців, яке, безумовно, визначається кон’юнктурою ринку.

Незважаючи на те, що утримання запасів пов’язане з певними витратами,

підприємці змушені створювати їх. Основними мотивами створення

матеріальних запасів є [1, с.231-235]:

1. Імовірність порушення встановленого графіка постачань.

2. Можливість коливання попиту.

3. Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів.

4. Знижки за купівлю великої партії товарів.

5. Спекуляція.

6. Витрати пов’язані з оформленням замовлення.

7. Можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і

розподілу.

8. Можливість негайного обслуговування покупців.

9. Зведення до мінімуму простоїву виробництві через відсутність

запасних частин.

10. Спрощення процесу управління виробництвом.

Управління запасами на кожній з ділянок має свою специфіку. У теорії

управління запасами виділяють такі їх види:

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

- запаси матеріальних ресурсів; - запаси незавершеного виробництва;

- запаси готової продукції; - запаси тари;

- запаси зворотних відходів.

2. По відношенню добазисних логістичним активностей:

- запаси в постачанні; - виробничі запаси;

- товарні (збутові) запаси; - сукупні матеріальні запаси.

3. По відношенню до комплексних логістичним активностей:

- складські запаси; - запаси вантажопереробки.

- транспортні запаси (запаси в дорозі, транзитні запаси);

4. За функціональним призначенням:

- поточні регулярні запаси; - страхові (гарантійні) запаси;

- підготовчі (буферні ) запаси; - цільові запаси.

5. По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичним

посередників:

- запаси в постачальників; - запасив торгових посередників;

- запаси в споживачів; - запаси в посередників у фізичному розподілі.

6. За структурною роллю в системі управління запасами:

- максимальний запас; - граничний запас;

- гарантійний запас; - поточний запас.

Товаро-матеріальні запаси завжди вважались фактором, що забезпечує

безпеку системи МТП, її гнучке функціонування, і були свого роду

“страховкою”, “дахом”. В залежності від часового періоду існує три види

товаро-матеріальних запасів: сировинні матеріали (в тому числі комплектуючі

вироби і паливо) ; товари, що знаходяться на стадії виготовлення; готова

продукція.

Запаси як економічна категорія відіграють важливу роль у сфері

виробництва і обігу продукції. Дослідженню економічної суті запасів

присвячена велика кількість праць вітчизняних і закордонних авторів. В

закордонних літературних джерелах по логістиці і логістичному менеджменту

визначення запасу дається стосовно конкретного його виду, загальне ж

визначення (як економічної категорії) відсутнє.

Запаси відіграють як позитивну, так і негативну роль в економіці в

цілому і в окремих організаціях бізнесу. Позитивна роль запасів полягає в

тому, що вони забезпечують безперервність процесу виробництва і збуту,

являючись своєрідним буфером, що згладжує непередбачені коливання

попиту, збої в поставках і виробничому процесі, підвищують надійність

логістичного менеджменту. В багатьох випадках запаси є необхідним

елементом реалізації певної логістичної концепції (наприклад в системах MRP

і DRP).

Негативною стороною запасів МР є те, що в них заморожуються

(імобілізуються) значні фінансові ресурси і обсяги товаро-матеріальних

цінностей (ТМЦ), які могли б бути використані суб’єктами підприємництва на

інші цілі, наприклад, інвестиції в нові технології, маркетинг, підвищення

продуктивності праці і т.п. Окрім того, великі рівні запасів ГП гальмують

покращення її якості, так як підприємства, фірми перш за все зацікавлені в їх

реалізації до інновацій в якість. І, нарешті, наявність значних запасів в

постачанні, виробництві і збуті є перепоною для впровадження інтегральної

парадигми логістики і концепції загальних витрат, так як ізолює групи ЛЛС і

стадії бізнесу один від одного.

Слід зазначити, що предметом вивчення тут є не самі МР як такі, а їх рух

в просторі і в часі. Саме рух як предмет дослідження дозволив логістиці

зайняти місце самостійної науки.

Основною проблемою логістичного управління запасами є узгодження

(координація) дуже часто протилежних цілей різних сфер бізнесу фірм

(маркетингу, виробництва і фінансів) по відношенню до запасів. Менеджмент

маркетингу зацікавлений в як можна більш високому рівні задоволення потреб

за рахунок ефективно поповнюваних запасів, здатних швидко і комплексно

реагувати на зміни попиту.

Логістичний підхід до управління запасами МР передбачає відмову від

функціонально-орієнтованої концепції у цій сфері, оскільки вона має наступні

недоліки:

- проблеми, що виникають у створенні і збереженні запасів, часто

вирішуються по принципу пошуку винуватого в іншій структурі, натомість

виявлення їх істинних причин;

- будь-яка функціональна ланка кожної організаційної структури

розробляє свою власну політику запасів, що не завжди узгоджується на більш

високому рівні;

- виробництво, як правило, забезпечується надлишками товаро-

матеріальних цінностей.

Враховуючи потенційне значення запасів, дослідження логістичної

системи повинно включати проблему управління запасами, яка

конкретизується в наступних питаннях:

1. Який рівень необхідно мати на кожному підприємстві для

забезпечення необхідного рівня обслуговування споживача?

2. В чому полягає компроміс між рівнем обслуговування споживача і

рівнем запасів в системі логістики?

3. Які обсяги запасів повинні бути створені на кожній стадії логістичного

виробничого процесу?

4. Чи повинні товари відвантажуватись безпосередньо з підприємства?

5. Яке значення компромісу між вибраним способом транспортування і

запасами?

6. Які загальні рівні запасів на даному підприємстві, що зв’язані зі

специфічним рівнем обслуговування?

7. Як змінюються витрати на утримання запасів в залежності від зміни

числа складів?

8. Як і де слід розташовувати страхові запаси?

Система управління запасами – це сукупність правил і показників, які

визначають момент часу і обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів [4]

Параметрами системи управління запасами є:

♦ точка замовлення – мінімальний (контрольний) рівень запасів

продукції, заумови досягнення якого необхідно їх поповнення;

♦ нормативний рівнь запасів – розрахункова величина запасів, яка

досягається під час чергової закупівлі;

♦ обсяг окремої закупівлі;

♦ частота здійснення закупівель – тривалість інтервалу між двома

можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів

продукції;

♦ поповнювана кількість продукції, яа якої досягається мінімум витрат на

зберігання запасу згідно згідно із заданими витратами на поповнення і

заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

Одним із методів скорочення запасів, підвищення гнучкості виробництва

і можливості протистояння зростаючій конкуренції став метод “Точно вчасно”,

який отримав найбільше розповсюдження в США і країнах Західної Європи. В

протилежність традиційним методам управління, у відповідності з яким

центральна ланка планування виробництва видає виробниче завдання всім

відділам і виробничим підрозділам, при методі “Точно вчасно” централізоване

планування стосується лише останньої ланки логістичного ланцюга, тобто

складу ГП. Всі інші виробничі і постачальні одиниці отримують

розпорядження від чергової, такої що знаходиться ближче до кінця, ланки

логістичного ланцюга.

Практика показує, що для ефективного впровадження стратегії “Точно

вчасно” необхідна зміна способу мислення цілого колективу, що займається