Смиричинський В.В. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

При цьому в західній практиці закупівельної діяльності розроблено ряд

“загальних правил”, які полегшують відносини з постачальниками і банками,

зміцнюють стан виробництва, створюють умови для виживання в конкурентній

боротьбі. У відносинах з постачальниками рекомендується дотримуватись

декількох основних принципів: 1. Поводитись з постачальниками так само, як з

клієнтами фірми. 2. Не забувати демонструвати, на ділі спільність інтересів. 3.

Ознайомлювати постачальника зі своїми задачами і бути в курсі його ділових

операцій. 4. Проявляти готовність допомогти у випадку виникнення проблем у

постачальника. 5. Дотримуватись взятих на себе зобов’язань. 6. Враховувати у

діловій практиці інтереси постачальника. 7. Підтримувати по можливості

стабільні контакти у діловій сфері.

На оптимізацію ланки логістичного ланцюга “закупівлі” впливають не

тільки зовнішні фактори, що перераховані вище, але й внутрішні пріоритети,

які зв’язані з різним розумінням оптимальної діяльності і цілями інших ланок,

що визиває необхідність пошуку економічних компромісів між різними

структурними підрозділами фірм.

З 80-х років в організації закупівельного процесу в деяких фірмах

посилюються планові початки. Планування процесу придбання продукції

(сировини,комплектуючих і т.п.) і послуг для задоволення потреб фірми

знаходиться в загальному руслі процесу управління ресурсами і стає віжливою

функцією в постачальницькій діяльності. В ході планування враховується ряд

факторів, зокрема: темпи інфляції і можливість девальвації валют ряда країн,

що ведуть до зростання цін; зростання концентрації капіталів на ринку

поставок; технологічний розвиток виробництва; поява нових матеріалів і т. д.,

без чого важко оцінити перспективи розвитку постачальних служб фірм.

Керівництво багатьох фірм давно усвідомило, що планування

зв’язків з ринком поставок має таке ж важливе значення для успішного

функціонування, як і планування ринка збуту. В умовах насичення ринка

закупки, які здійснюються фірмою, можуть здійснити значний вплив на

зростання її прибутку поряд з продажем продукції.Практично нове відношення

до функції постачання реалізується через розробку плана або основних

положень стратегії закупок. Політика постачання створюється на основі

аналіза двох аспектів: важливості передбачуваної закупки (з точки зору її

потенційного впливу на характеристики виробленої продукції, скорочення

виробничих витрат, прибутку) і особливостей ринка поставок – обмеженості

ринкових можливостей, наявності бар’єрів на шляху проникнення на ринок,

монопольного або олігопольного характера ринка.

Логістика закупок (постачання) є першою логістичною підсистемою,

що представляє собою процес руху сировини, матеріалів, комплектуючих і

запасних частин з ринку закупок до складів підприємства. Для ефективного

функціонування логістики закупок необхідно знати, які саме матеріали

потрібні для виробництва продукта, скласти план закупок, який забезпечить

узгодженість дій всіх відділів і посадових осіб підприємства по вирішенню

слідуючих задач постачання:

- аналіз і визначення потреби, розрахунок кількості замовлених

матеріалів;

- визначення метода зукупок;

- узгодженість ціни і укладання угоди;

- встановлення спостереження за кількістю, якістю і строками поставок;

- організація розміщення товарів на складі.

Якісне планування і інформаційне обслуговування логістики

постачання вирішує також задачу врівноваження суперечності між

необхідністю безперебійного постачання виробництва і мінімізації складських

запасів.

Оберненною до закупівельної по змісту є розподільча логістика, що є

тією частиною логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто

здійснюється в після виробничий період.

Логістика розподілу, чи збутова логістика – це невід’ємна частина

загальної ЛС, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу

виробленої продукції. Вона охоплює весь ланцюг системи розподілу:

маркетинг, транспортування, складування і ін. Отже, визначення розподільчої

логістики можна сформувати наступним чином: розподільча логістика – це

комплекс взаємозв’язаних функцій, що реалізуються в процесі розподілу

матеріального потоку між різними гуртовими покупцями, тобто в процесі

гуртового продажу товарів. Для того, щоб окреслити межі розподільчої

логістики, розглянемо схему процесу відтворення капіталу, який, як відомо,

має три стадії (рис.12.1)

Г Т В Т Г

Рис. 12. 1. Процес відтворення капіталу і функціональні області логістики.

Основна мета логістичної системи розподілу – доставити необхідний

товар, в необхідній кількості, в потрібне місце, в потрібний час, потрібної

якості, необхідному споживачеві, з найменшими витратами.

Як організація процеса збуту у всій його різноманітності, логістика

розподілу була покликана стати органічною частиною всієї системи

виробництва, націленого на задоволення різнобічних потреб замовників. Тому

практичний розвиток зв’язків з іншими елементами логістичної системи

(виробнича, інформаційна логістика і інші) стало однією з центральних задач,

що стоять перед розподільчою логістикою.

В цілістній стратегії логістики можна виділити дві основоположні

сторони. В спрощеному виді їх можна уявити, по-перше, як вивчення потреб

ринка, чим власне займається і маркетинг, і, по-друге, як способи і методи

найбільш повного задоволення цих потреб шляхом більш ефективної

організації транспортно-експедиційного обслуговування. В даний час

висловлюється обгрунтована думка, що включення маркетинга в

розподільчу логістику в якості її органічної складової частини може

слугувати одним з найбільш ефективних шляхів вдосконалення збутувої

діяльності.

З точки зору логістичного підходу слід розрізняти, по-перше,

концепцію маркетинга як загальну філософію бізнеса, що пронизує комерційну

організацію діяльності всіх служб (перш за все збутових) і, по-друге,

концепцію маркетинга як функціональну діяльність спецеалізованої служби

по вивченню ринка збуту випущеної продукції, розробки політики цін і

складання прейскурантів, організації реклами і т. д.

Ринок зміщує підприємницькі акценти, а разом з ними і затрати

товаровиробників з проблем сугубо виробничо-технічного характера на

проблеми збуту. Цю закономірність ринкової економіки достатньо точно

сформулював П. Драккер: “Збут завжди є одним з основних центрів витрат. І

як такий, як правило, знаходиться в напівзабутому стані. Однією з причин

такого стану є те, що витрати на збут розподіляються на весь економічний

процес. Іще одна причина полягає в тому, що ці витрати скоріше є

непомітними, ніж з’являються зведеними в єдине ціле, як витрати при

здійснені важливої економічної діяльності. Переміщення товарів і їх

складування є компонентами тої ж самої діяльності по збуту”. По розрахункам

П. Драккера, з кожного долара, витраченого споживачем на купівлю товарів,

50 центів в тій чи іншій степені пов’язані зі збутом.

наведеної цитати, можна зробити висновок, що збутова діяльність - це не

тільки і не стільки продажа готової продукції, але це й орієнтація виробництва

на задоволення платоспроможного попиту покупців, і активна робота на ринку

по підтримці і формуванню попиту на продукцію фірм, і організація

ефективних каналів розподілу і товароруху.

Подібні тенденції зміщення центра затрат з власне виробництва на збут

спостерігаються в даний час як в російській, так і в украінській економіці.

Вибіркові дослідження показують, що в господарському циклі товару лише 2

% часу приходиться власне на його виробництво, а 98 % так чи інакше

пов’язані з МТП і збутом. Витрати на ці операції складають більше 15 %

загальної вартості ВНП, що еквівалентно 30 % загальної суми виробничих

витрат. Дослідження товароруху і кон’юктури гуртового ринка в Росії

(виконані інститутом ІТКОР) показали, що затрати на постачання і збут по

джерелам формування розподіляються так: у споживачів – в середньому 24,3

%, у постачальників – 13,5 %, у посередницьких організацій – 3,2 %, на

транспорті – 54 %. По основним стадіям товароруху затрати складають: на

перевезення, включаючи затрати на завантаження і розвантаження

транспортних засобів – 62,5 % і на складування – 37,5 % .

Дослідження різних точок зору на економічну роль збуту можна було

б продовжити, проте це завдання, на нашу думку, успішно вирішив В. М.

Пурлик, який всю різноманітність думок по цій проблемі систематизував у

формі таблиці, яку ми наведемо для підтвердження висловленої думки

(табл.12.1).

Драккер П.Ф. Управление нацеленое на результати.Пер. с англ.-М.; Технологическая школа бизнеса, 1994.

Таблиця 12. 1

Характеристика основних концепцій збуту

Поняття/

категорія

Об’єкт спостереження Спостережний

процес поведін

ки об’єкта

Стадії (етапи опера

ції) здійснення проце

су

Результат

процесу

Збут 1 Як фінальна стадія

господа рської діяльності

товарови- робника, що

дозволяє реалі зувати

його економічний інтерес

Організація здій

снення цієї ста

дії господарсь

кої діяльності

Фінальні операції цієї

стадії господарської

діяльності товарови

робника

Задоволення еко

номчного інтере

су товаровироб

ника

Збут 2

Як готова продукція Технологія пос

тавки покупцю

Відвантаження (відпу

ск) –

транспортування-

подання товару до мі

сць збуту, розміщення

його в місцях

продажу

Доставка товару

до місця збере

ження і збуту

Збут 3

Як промисловий капітал у

товарній формі його

варто сті

Зміна форм

вартості товару

Стадії перетворення

промислового капіта

лу в грошовий (Т-Г)

Отримання гро

шової форми ва

ртості промис-

лового капіталу

Збут 4

Як товар, який є

елементом матеріального

потоку

Товарорух у виг

ляді матеріаль

ного потоку

Виробництво-

розподіл за каналами

товарову ху

Поставка товару

споживачу

Збут 5

Як господарські зв’язки з

поставок продукції (відно

сини, ринкові зв’язки)

Організація гос

подарських від

носин

(ринкових

зв’язків у

товаро русі)

Операції

комплексного

управління збутовою

діяльністю

товаровиро бника

Задоволення по

треб кінцевих

споживачів това

ру

Канал розподілу у розподільчій логістиці – це сукупність організацій

або окремих осіб, які приймають на себе або допомагають передати іншому

право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до

споживача. Канали розподілу товару можна охарактеризувати по числу рівнів,

що їх складають. Рівень каналу – це посередник, який виконує роботу по

наближенню товару і права власності на нього до кінцевого споживача.

Якщо ні один із членів каналу не має повного і достатнього контролю

над діяльністю інших членів каналу, то такий канал розподілу називається

горизонтальним. Вертикальні канали розподілу – це канали, які складаються із

виробника і одного або декількох посередників, що діють як одна єдина

система. Як зазначалось у попередніх темах є чотири типи посередників –

ділери, дистриб’ютори, комісіонери, агенти, брокери і ін.

Процедура отримання і оцінки пропозицій від потенційних

постачальників може бути організована по-різному. Елементи цієї процедури

ми розглядали у транспортній логістиці, при виборі оптимального перевізника.

Найбільш розповсюдженими і ефективними є: 1. Конкурсні торги. 2. Письмові

переговори між постачальником і споживачем. Конкурсні торги (тендери) –

досить розповсюджена форма пошуку потенційних постачальників. Найбільш

широко вона застосовується при реалізації державного замовлення і державних

закупівель.

Конкурсні торги проводять у випадку, якщо передбачається закупити

сировину, матеріали, комплектуючі на велику грошову суму, або

передбачається налагодити довгострокові господарські зв’язки між

постачальником і споживачем. .Проведення тендеру включає наступні етапи: 1.

Реклама. 2. Розробка тендерної документації. 3. Публікація тендерної

документації і оголошення про торги. 4. Приймання і відкриття тендерних

пропозицій. 5. Оцінка тендерних пропозицій. 6. Підтвердження кваліфікації

учасників торгів. 7. Пропозиція і присудження контракту переможцю

конкурсних торгів.

При другому способі в процесі переговорів споживач отримує

офіційну пропозицію на поставку товарів від потенційного постачальника. Це

може бути організовано двома способами. Перший – коли ініціатива розпочати

переговори виходить від продавця товару. Продавець робить пропозицію

(оферту – тверду або вільну). Тверда оферта – робиться тільки одному

покупцю з вказанням строку дії оферти, на протязі якого продавець не може

змінити свої умови. Вільна (ініціативна) оферта не включає в себе ніяких

зобов’язань по відношенню до покупця. при другому способі організації

письмових переговорів ініціатива розпочати переговори виходить від покупця.

Є два основних критерії вибору постачальника: (1) вартість придбання

продукції або послуг і (2) якість обслуговування. Крім основних існують і інші

критерії вибору постачальника, кількість яких може бути достатньо велика,

більше 60. До них відносяться:

- віддаленість постачальника від споживача;

- строки виконання як поточних, так і екстрених замовлень;

- наявність у постачальних резервних потужностей;

- організація управління якістю;

- психологічний клімат у трудовому колективі;

- ризик страйку у постачальника та ін.

Приймаючи за основу торгівельної логістики фізичне переміщення

товарів у сфері комерційного посередництва, спеціалісти повинні враховувати

всю можливу різноманітність каналів товароруху. Безпосередньо в торгівлі

виділяються два канали товароруху: гуртовий і роздрібний.

Поряд з каналами товароруху однією з основних ознак класифікації

форм організації торгівельної логістики є галузева спеціалізація комерційного

посередництва. Для двох основних секторів економіки (виробництво засобів

виробництва і виробництво предметів споживання) можна назвати і свої

моделі організації торгівельної логістики. В секторі виробництва засобів

виробництва – це МТЗ і збут, а в секторі виробництва предметів споживання,

який розуміється у вузькому трактуванні – як торгівля товарами народного

споживання – модель роздрібної реалізації.

Кількість і поєднання комерційних посередників в капіталах

товароруху можуть бути самими різними. Вони визначаються товарною

номенклатурою, характером виробництва і споживання, географією продавців і

покупців і багатьма іншими факторами. У зв’язку з цим розрізняються і форми

організації торгової логістики, під якими слід 3розуміти взаємозв’язані і

взаємообумовлені поєднання різних елементів у складі логістичних ланцюгів і

систем.

Наведеним перерахуванням неможливо обмежити різнобічність форм

організації торгової логістики. Зокрема ми не торкались технологічної

структури логістичних ланцюгів, включаючи не тільки підприємства

комерційного посередництва, але й організації транспорту, зв’язку і інших

форм торгових комунікацій. Достатньо повний перелік класифікаційних ознак

форм організації торгової логістики наведено в таблиці 12. 2.

Таблиця 12. 2

Класифікація форм організації торгової логістики

За виключенням технологічної структури невільно може створитися

враження, що форми організації торгової логістики і форми організації торгівлі

співпадають. Це тільки схожа ідентичність форм логістики і торгівлі, так як

специфіка форм організації торгової логістики виявляється лише в рамках

певних форм торгівлі. Більш очевидною відмінність між торгівлею і

логістикою стає, коли досліджуються логістичні операції торгівлі.

Абстрагуючись від окремих випадків, представимо найбільш загальну модель

організації торгової логістики.

На думку економістів і вчених основними принципами логістичного

моделювання збуту є: системність, цілісність, ієрархічність,

функціональність, цілеспрямованість, керованість, адекватність,

спостережливість, альтернативність, комплексність. На практиці

розглядаються детерміновані, стохастичні та вербальні моделі збуту. Окрім

цих моделей логістичне моделювання збуту можна здійснювати га основі

теорії масового обслуговування. Із всієї різноманітності цих систем

найбільш часто застосовуються: 1) модель без втрат і 2) модель з втратами,

див. [9, розд.8].

Класифікаційна ознака Основні форми організації

Галузева Торгівля, МТЗ, збут

Форми організації торгілі Гуртова, роздрібна

Форма товароруху Транзитна складська

Степінь організації Організована, неорганізована

Форма власності Державна, недержавна

Канали товароруху Зовнішні, внутрішні

Питання для самоконтролю

1. Які ланки логістичного ланцюга об’єднує комерційна логістика?

2. Охарактеризуйте основні елементи моделі матеріалопотоку.

3. Дайте визначення закупівельної (постачальної) логістики і її місця в

логістичному процесі.

4. Які завдання вирішує закупівельна логістика?

5. Дайте визначення збутової (розподільчої) логістики і її місця в

логістичному ланцюгу.

6. Що таке торгівельна логістика і в яких формах вона проявляється?

7. Що таке канали розподілу товарів і їх основні елементи?

8. Наведіть класифікацію і основні типи посередників в каналах

розподілу.

9. Перерахуйте і коротко охарактеризуйте основні принципи

логістичного моделювання збуту.

10.Охарактеризуйте основні моделі логістичного моделювання збуту.

Рекомендована література

1. Гаджинский А.М. Логистика: Учеб. для ВССУЗ. – М.: ИВЦ

“Маркетинг”, 1998, с. 103-114, 123-151, 219-224.

2. Гордон М.п., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. – М.: Центр

экономики и маркетинга, 1998.

3. Логистика : Учеб. Пособие. /Под ред. Аникина Б.А. – М.: ИНФРА-М,

1997, С. 86-137, 183-202, 295-324.

4. Неруш Ю.М. Комерческая логистика: Учеб. Для вузов. – М.: Банки и

биржи, ЮНИТИ, 1997, с.19-45.

5. Николайчук В.Е. Логистика в сфере распределения. – СПб: Питер,

2001.

6. Николайчук В.Е. Заготовительная и производственная логистика

. СПб.: Питер, 2001.

7. Новиков О. А.,Уваров С. А. Комерческая логистика: учебное пособие.

СПб. Изд-во СПб УЭФ, 1995.

8. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001, с.

135-148, 175-190, 191-222.

9. Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч.

посібник, тема 11, Тернопіль, 2Економічна думка”, 2003.

Тестові завдання

1. Яке твердження відноситься до збутової (розподільчої) логістики?

А. Логістика, яка займається комплексом проблем і питань по аналізу,

плануванню і управлінню матеріальними потоками у сфері МТЗ.

Б. Управління матеріальними і інформаційними потоками в

основному виробництві

В. Комплекс стратегічних, організаційних, фінансових і інших заходів,

які тісно зв’язані між собою в гнучку систему управління

матеріальними, інформаційними, фінансовими і іншими потоками в

після виробничий період.

Г. Логістика, яка займається комплексом проблем і питань по аналізу,

плануванню і управлінню матеріальними потоками у сфері збуту

готової продукції.

2. Яке із наведених визначень відноситься до рівномірності поставок,

а яке до ритмічності поставок?

А. Дотримання часових і кількісних параметрів поставки, що

обумовлені контрактом, з врахуванням сезонних і циклічних

особливостей виробництва, продажу, просування товарних потоків і

споживання.

Б. Дотримання господарськими партнерами зобов’язань по

надходженню товарних потоків рівної потужності через рівні

проміжки часу.

В. Дотримання поставок сировини і матеріалів визначеними партіями.

Г. Забезпечення виконання зобов’язань по поставкам у відповідності з

укладеними угодами.

3. Які ситуації і положення відносяться до розподільчої логістики?

А. Торгова фірма вважає економічно доцільним орендувати, а не

будувати склад.

Б. Транспортні витрати на переміщення вантажу в значній мірі

залежать від маси вантажу і відстані перевезень.

В. Фірма перейшла до випуску тільки тієї продукції, на яку є

замовлення .

Г. Раціональне розташування розподільчих центрів в регіоні мінімізує

суму складських та транспортних витрат.

Тема 13. Логістика складського обслуговування руху

матеріалопотоків

1. Роль складування в логістичній системі.

2. Основні функції складів. Характеристика складських операцій.

3. Логістичний процес на складі. Задачі вибору і розробки раціональної

системи складування.

4. Складська вантажна одиниця як елемент логістики.

5. Основні проблеми функціонування складів.

Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Серед підтримуючих комплексних логістичних активностей (операцій)

головна роль належить складуванню, вантажопереробці і пакуванню.

Виділення їх в самостійні об’єкти вивчення логістичного менеджменту

зв’язано, по-перше, з певними методичними підходами і практичним

інструментарієм, що застосовується логістичними менеджерами закордонних

фірм; по-друге, традицією вивчення цих розділів логістики в західних

університетах, перш за все, американських.

Проблемі складського господарства і складування у вітчизняній

літературі (в різних аспектах МТП, виробництва і збуту) завжди приділялась

достатньо велика увага. Проте традиційний підхід вітчизняних спеціалістів до

організації, планування і управління складським господарством підприємств

сфери матеріального виробництва, що застосовувався при плановій економіці,

не враховував характерних для сучасної логістики особливостей маркетингової

і інтегральної парадигм, які здійснюють сильний вплив на складування.

Переміщення матеріальних потоків логістичним ланцюгом неможливе

без концентрації у певних місцях необхідних запасів, для збереження яких

призначено відповідні складські потужності (підприємства). В умовах ринкової

економіки переміщення через склад матеріальних ресурсів пов’язано з

значними витратами живої та минулої праці, механізацією і автоматизацією

складських процесів, що збільшує вартість товару. Тому склад слід розглядати

не ізольовано, а як інтегровану складову частину логістичного ланцюга. Тільки

такий підхід дозволить забезпечити успішне виконання основних функцій

складу і досягнення високого рівня рентабельності.

Склади – це будівлі, споруди і різноманітні пристрої, що призначенні для

приймання, розміщення і зберігання товарів, які поступили до них, підготовки

їх до споживання і відпуску споживачу.

Розповсюдженою є думка про те, що склади створюються винятково для

зберігання матеріальних цінностей. Насправді жоден вид матеріальних

ресурсів, не виробляється для того, щоб потім зберігати їх на складі. І все ж

склади є і широко розповсюджені у всіх галузях економіки. Це пояснюється

тим, що в сучасних умовах вимоги різних виробничих технологій та систем

обслуговування споживачів передбачають наявність розрахованих

нормативних запасів будь-яких видів ресурсів для сфер матеріального і

нематеріального виробництва, зокрема для державних резервів

Отже, склади є одним із важливіших елементів логістичної системи.

Об’єктивна необхідність в спеціально об лаштованих місцях для утримання

запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від

первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем. Складське

господарство сприяє: збереженню якості продукції, матеріалів, сировини ;

підвищенню ритмічності і організованості виробництва і роботи транспорту ;

покращенню використання територій підприємств ; зниженню простоїв

транспортних засобів і транспортних витрат ; вивільненню робітників від

непродуктивних вантажо-розвантажувальних робіт для використання їх в

основному виробництві.

Складування продукції необхідно в зв’язку з наявним коливанням циклів

виробництва, транспортувань і її споживання. Склади різних типів можуть

створюватися на початку, в середині і кінці транспортних вантажопотоків або

виробничих процесів для тимчасового накопичення вантажів і своєчасного

постачання виробництву матеріальних ресурсів в потрібних кількостях.

Основне призначення складів – концентрація запасів, їх збереження і

забезпечення безперебійного і ритмічного постачання замовлень споживачів.

До основних функцій складів можна віднести наступні:

1. Перетворення виробничого асортименту у споживчий у відповідності з

попитом.

2. Складування і збереження МР.

3. Унитізація (з’єднання декількох партій вантажів) і транспортування

вантажів.

4. Надання послуг (підготовка до продажу, транспортно-експедиційні

послуги, надання товарного вигляду і т.д.).

Логістичні функції складів реалізуються в процесі здійснення окремих

логістичних операцій. В залежності від типів і видів складів відповідно є і різні

комплекси виконуваних складських операцій. В цілому комплекс складських

операцій представляє собою наступну послідовність: розвантаження

транспорту; приймання товарів; розташування на збереження (розкладка

товарів по стелажах, в штабелі і ін.); вибирання товарів із місць збереження;

комплектування і пакування товарів; навантаження; постачання з запасів;

контроль за поставками; внутрішньоскладське переміщення та перевалка

вантажів; комплектацію (комісіонування) замовлень клієнтів та відвантаження;

транспортування та експедирування замовлень; збирання та доставку порожніх

товароносіїв (тари); контроль за виконанням замовлень; інформаційне

обслуговування складу; обслуговування клієнтів (надання послуг).