Смиричинський В.В. Логістика
Подождите немного. Документ загружается.
Виділяють шість основних чинників, які впливають на вибір виду
транспорту: а) час доставки; б) частота відправлень вантажу; в) надійність
дотримання графіку доставки; г) здатність перевозити різні вантажі; д)
здатність доставити вантаж у будь-яку точку території; е) вартість
перевезення..
Основою вирішення задач транспортної логістики є розробка стратегії і
логістичної концепції побудови транспортного обслуговування споживачів,
яка базується на раціональних маршрутах перевезень і складання графіків
(розкладу) доставки продукції споживачам, тобто маршрутизації перевезень.
Однією з причин низької конкурентноздатності товарів вироблених в
Україні є великі затрати на транспортно-експедиційне забезпечення (ТЕЗ)
розподілу товарів, величина яких в 2-3 рази перевищує рівень розвинутих
країн. Застосування сучасного логістичного підходу до організації надання
транспортних послуг споживачам сприяє усуненню вад колишньої командної
системи управління і підвищенню якості доставки вантажів.
Доставка товарів – процес виконання, окрім перевезення цілого ряду
робіт, операцій і послуг, комплекс яких забезпечує ефективний розподіл
товарів. Транспортно-експедиційне забезпечення розподілу товарів – це
діяльність експедиторів по плануванню, організації і виконанню доставки
товарів від місця їх виробництва до місць споживання і наданню додаткових
послуг по підготовці партій відправлень до перевезень: оформлення
необхідних супроводжуючих документів, укладання угоди перевезення з
транспортними підприємствами, розрахунки за перевезення вантажу,
організація вантажо-розвантажувальних робіт, збереження, надання
інформаційних і фінансових послуг і т.п.
Транспортне забезпечення визначається як діяльність експедиторів, що
пов’язана з процесом переміщення вантажів в просторі і в часі з наданням
супроводжуючих вантажо-розвантажувальних послуг і послуг збереження.
Експедиційне забезпечення є складовою частиною логістичного руху від
виробника до споживача і включає виконання додаткових робіт і операцій, без
яких процес перевезення не може бути розпочато в пункті відправлення,
продовжено і завершено в пункті призначення. При експедиційному
забезпеченні виконуються експедиційні, комерційно-правові і інформаційно-
консультативні послуги.
Система доставки товарів (технологічний аспект). По кількості видів
транспорту, що бере участь у доставці товарів, транспортні системи діляться
на: одновидову (юнімодальну) і багатовидову (малтімодальну або
інтермодальну). В свою чергу вони діляться на термінальні системи.
Юнімодальна (одновидова) система, не дивлячись на зовнішню простоту
і широке розповсюдження, з участю автомобільного транспорту, що забезпечує
доставку вантажів “ від дверей до дверей” ускладнюється за рахунок
експлуатації автомобілів і автопотягів різної вантажопідйомності на етапах
підбирання вантажів, формування укрупнених відправлень, особливо в умовах
термінальної системи.
Інтермодальна система доставки вантажів є більш складною ніж
юнімодальна. Це система доставки вантажів декількома видами транспорту по
єдиному супроводжуючому документу з передачею вантажів в пунктах
перевалки з одного виду транспорту на інший без участі власника вантажу.
Термінальна система. При створенні мережі малтимодальних перевезень
найбільше значення має створення терміналів нових типів з новими
функціями. У відповідності з типами ринків відмінність в малтимодальних
перевезеннях проявляється в ланках водних і наземних транспортних систем. В
залежності від типів перевезень визначається тип терміналу, його
організаційна структура, функції і місце в транспортній мережі.
Логістична концепція обслуговування руху МР в основному розглядає
питання планування виробництва, управління запасами, в той час як вибір
постачальника (в т.ч. перевізника) залишається поза увагою. Практика
свідчить, що менеджери часто недостатньо добре володіють інформацією про
перевізників, про рівень тарифів на перевезення, про вартість і види послуг.
Вибір і оцінювання перевізника (експедитора) виробничою чи торговою
фірмою полягає в пошуку і відборі потенційних перевізників сировини,
матеріалів, комплектуючих виробів, ГП і ін., оцінювання перевізника з точки
зору забезпечення доставки товарів з необхідним рівнем якості (в необхідний
строк, по прийнятній ціні), що здійснюється як на стадії пошуку, так і в процесі
роботи. Параметри відбору можуть бути різні в різних галузях економіки,
проте незалежно від специфіки галузі важливішими є надійність і прийнятна
ціна обслуговування.
Методи відбору також різні. Мiротін Б.П. наводить п’ять, зокрема: метод
матриць, метод вартісної оцінки, метод абстрактного перевізника, метод, що
враховує технологічні параметри, метод елімінування по параметрам [суть
методів див. 5, с. 101-104].
Транспортні організації повинні бути достатньо гнучкими, щоб
забезпечувати процес перевезення, який піддається корегуванню, гарантувати
доставку вантажів в розкидані пункти, надійно обслуговувати клієнтуру.
Одночасно транспорт повинен володіти здатністю перевозити невеликі партії
вантажів через короткі інтервали часу у відповідності із запитами споживачів.
Основними організаційними структурами, що відповідають
вищевказаним вимогам, стали регіональні транспортні організації (РТО) по
збору і розподілу вантажів, які забезпечують перевезення на невеликі відстані
до торгової зони. На пунктах збору РТО вантажі зберігаються 1-2 дні, а потім
комплектуються і поставляються замовнику на наступну чи другу добу. Як
правило, операції РТО по збору і розподілу вантажів скорочують тривалість
доставки малих партій вантажу від постачальника до замовника на 25-30 % і
більше в залежності від конфігурації обслуговуваної мережі. Нові послуги
транспортних організацій дають клієнтурі можливість здійснювати контроль і
проявити гнучкість для швидкої перебудови каналів розподілу.
До більш досконалих способів збору і розподілу вантажів відносяться
змішані контейнерні залізничні перевезення, що здійснюються на великі
відстані по системі “точно вчасно” [детальніше у 4].
Вирішення проблеми ефективності розподілу товарів і підвищення рівня
якості обслуговування споживачів послуг транспорту в ринкових умовах тісно
пов’язано з проблемою якості послуг взагалі. Дослідження і аналіз проблеми
якості транспортно-експедиційного обслуговування споживачів послуг
транспорту показав, що в основі існуючих концепцій обслуговування лежить
міркування, яке стверджує, що високий рівень якості обслуговування
досягається при умові забезпечення комплексного обслуговування, тобто чим
більше послуг буде надано споживачам, тим вище буде рівень якості.
Уявляється достатньо складною проблема оцінки якості послуг.
відповідно стандарту ISO 8402-86 якість послуг визначається як “сукупність
властивостей і характеристик послуги, які надають їй здатність
задовольнити обумовлені або передбачені потреби”. Отже в умовах ринку
якість визначається як той рівень споживчих властивостей і надійності
послуги, який потрібен ринку (споживачам) і який виробники здатні
забезпечити по прийнятній ціні.
Підвищує якість обслуговування споживачів транспортних послуг
раціональна маршрутизація. Маршрутизація перевезень – це найбільш
досконалий спосіб організації матеріалопотоків, вантажів з підприємств
гуртової торгівлі, який здійснює суттєвий вплив на прискорення обороту
автомобіля при раціональному і ефективному його використанні.
Створення маршрутів дозволить точно визначити обсяг перевезень
вантажів з постачально-збутових підприємств, кількість автомобілів, що
здійснюють ці перевезення, сприяє скороченню простоїв авто під
навантаженням і розвантаженням, ефективному використанню рухомого
складу і вивільненню із сфер обігу значних МР споживачів. Разом з тим
маршрутизація перевезень дозволяє підвищити продуктивність авто при
одночасному зниженні кількості рухомого складу, що надходить на
підприємство гуртової торгівлі при тому ж обсязі перевезень.
Якщо маршрути створені, визначені і дотримуються строки поставок, то
виробничі запаси споживачів можуть скоротитися у 1,5 - 2 рази. Отже,
розробка обґрунтованих маршрутів і проектів планів перевезень буде сприяти
своєчасному і безперебійному виконанню поставок продукції споживачам і
ефективній взаємодії постачально-збутових і автотранспортних організацій.
Розвиток логістики здійснив суттєвий вплив на транспортну політику
західних фірм. Надмірно жорстка транспортна політика органів державного
регулювання перетворила діяльність цієї галузі в кінці 70-х років в свого роду
вузьке місце в економіці. В підсумку конкурентна боротьба була в’ялою, а
діючі компанії користувались монопольним положенням. Політика
дерегулювання діяльності транспорту зняла всі обмеження і взяла курс на
переорієнтацію його з кількісних показників на якісні.
Застосування системи “Точно вчасно” сприяло розширенню сфери
діяльності автотранспорту. Особливо це помітно в США з їх відносно довгими
плечами перевезень по зрівнянню з західноєвропейськими країнами і Японією.
В США автомобілі стали все більше експлуатуватися не тільки на коротких і
середніх відстанях, але і на відстанях до 1600 км – для доставки як
комплектуючих виробів, так і готової продукції. В силу чого питома вага
автотранспорту в освоєнні перевезень дещо виросла. В найбільшій степені це
відноситься до автотранспортних фірм, що працюють по контрактам. В
останніх обумовлюються стимули і штрафні санкції відносно якості перевезень
, і це сприяє підвищенню стандартів на надання послуг.
Підвищилась питома вага автотранспорту і в західноєвропейських
країнах, і не тільки на внутрішніх, але і в міжнародних сполученнях.
Передбачається, що і в подальшому техніко-експлуатаційні особливості
автотранспорту забезпечать йому надійне положення в умовах підвищеного
попиту на перевезення вантажів частими, але дрібнопартіонними
відправленнями, які, в свою чергу, прискорять розвиток автоматичної обробки
вантажів, контейнеризації і пакетизації, а також інформатики в області
вантажних робіт і робіт по перевезенню. Проте це приведе до збільшення
вартості транспортування: підвищиться і значення якісних факторів,
наприклад, таких, як надійність і своєчасність доставки.
Дерегулювання в основному стосувалось автотранспорту як найбільш
пристосованого до перевезень вантажів дрібними партіями, що сприяє
скороченню запасів МР і підвищенню швидкості обороту. Що ж стосується
залізничного транспорту, то він опинився в багатьох випадках не в стані
адекватно зміненій системі МТЗ задовольнити попит на перевезення. В силу
певних причин залізничний транспорт став менш сприятливим по зрівнянню з
автомобільним для використання його по системі “Точно вчасно”. Так, в кінці
80-х років 49 % промислових фірм США, що працюють по даній логістичній
системі, знизили степінь використання послуг залізниць ; стільки ж фірм
зберегли рівень їх послуг, і лише 28 % фірм підвищили його.
Використання внутрішнього водного транспорту в логістичному
ланцюгу в значній степені обмежується сезонністю його роботи в ряді країн. В
ряді випадків він використовується як альтернативний.
Впровадження логістичної концепції в практику світогосподарських
зв’язків дозволить в певній степені збільшити обсяг перевезень вантажів як
морським, повітряним, так і іншими видами транспорту.
Питання для самоконтролю
1. Який вплив здійснила логістика на розвиток транспорту?
2. В чому полягає новий підхід до транспорту як складової частини
логістичного ланцюга?
3. Які зміни відбулися в освоєнні перевезень різними видами
транспорту
в умовах функціонування логістики?
4. Перерахуйте завдання, що вирішуються транспортною логістикою.
5. Перерахуйте нові види послуг автотранспортних і залізничних
організацій по збору і розподілу вантажів.
6. Які фактори впливають на вибір виду транспорту (оптимального
перевізника)?
7. Приведіть і охарактеризуйте основні системи доставки товарів.
8. Що таке маршрутизація перевезень.
9. Розкрийте суть транспортно-експедиційного обслуговування.
10. Наведіть фактори, що визначають якість обслуговування
споживачів
послуг транспорту.
11. Як оцінюється якість наданих послуг транспорту.
Рекомендована література
1. Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для ВССУЗ. –М.: ИВЦ
“Маркетинг”, 1998, с. 153 – 162.
2. Логистика: Учень.пособте / Под ред Аникина Б.А.- М.: ИНФРА – М,
1997, с. 278 – 295.
3. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. – М.: ИНФРА – М, 2001,
с. 270-309.
4. Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч. посіб.,
тема 7, Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.
5. Транспортная логистика: Учеб. пособие. / Под ред Миротина Б.П. и др.
– М.: МГАДИ (ТУ), 1996, с. 56-69, 96-104.
6. Масенко К.Е., Зайончик Л.Г. і ін. Інвестиційний потенціал в логістиці
(на прикл. автотранспорту): Навч. посіб. – К.: Наук. світ, 2002, с. 9-17,
64-92.
Тестові завдання
1. Які елементи включає в себе матеріально-технічна база
транспорту?
А. Конвеєрна лінія машинобудівного заводу.
Б. Транспортні засоби, колійове і шляхове господарство.
В. Технічні пристрої і споруди складського господарства.
Г. Транспортер заводу будівельних матеріалів.
2. Які ситуації і положення відносяться до транспортної логістики?
А. Питомі витрати на збереження товарів тим нижчі, чим швидше
обертаються запаси.
Б. Вантажі на далекі відстані дешевше за все перевозити річковим
транспортом.
В. Фірма свідомо використовує виробничі потужності тільки на 70 % .
Г. Чисельність постійних робітників фірми – 200 чол., тимчасових – 500
чол.
3. Вкажіть на вірне визначення маятникового маршруту.
А. Шлях руху між двома пунктами повторюється неодноразово.
Б.. Шлях руху до споживачів продукції.
В. Шлях руху від автогосподарства до споживача продукції.
Г. Шлях руху між логістичними розподільчими центрами.
4. Вкажіть на вірне визначення кільцевого маршруту:
А. Шлях руху від одного споживача продукції до іншого .
Б. Маршрут руху автомобіля між постачальником, виробником і
споживачем продукції.
В. Маршрут руху автомобіля по замкнутому контуру, що з’єднує
утримувачів і споживачів.
Г. Транспортування виробленого продукту від виробника до кінцевого
споживача.
5. Що таке маршрутизація перевезень?
А. Перевезення продукції автомобілем.
Б. Найбільш досконалий спосіб організації матеріалопотоків вантажів з
підприємств гуртової торгівлі.
В. Раціональне використання рухомого складу.
Г. Перевезення вантажів на декількох видах транспорту.
6. Що собою представляє узгоджений графік доставки продукції
споживачам?
А. План раціональної організації транспортного процесу.
Б. Доставка продукції споживачу згідно визначених умов..
В. Ефективне використання рухомого складу.
Г. Поставка продукції споживачам визначеними партіями.
Тема 12. Комерційна логістика та її функціональні підвиди
1. Комерційна логістика і модель матеріалопотоку.
2. Поняття і функції закупівельної (постачальної) логістики.
3. Особливості розподільчої (збутової) логістики.
4. Канали розподілу та вибір постачальника у комерційній логістиці.
5. Організація торгової логістики..
6. Принципи та основні моделі логістичного моделювання збуту.
Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення
Комерційна логістика – це область діяльності, яка набуває в Україні
все більш практичного значення. Тому як державний, так і приватний сектори
проявляють інтерес до сфери комерційної логістики, який весь час зростає.
Досліджуючи функціональні особливості логістичної науки, вчені
зазначають, що в залежності від функціональних особливостей можна
визначити багато видів логістики. Є функціонально споріднені види логістики.
Так, закупівельна (постачальна), розподільча (збутова) маркетингова,
транспортна логістики мають функціональні відмінності, що підтверджує їх
назва. Разом з тим вони є складовими частинами комерційної логістичної
системи і їм притаманна функція комерційного (підприємницького)
посередництва.
Комерційна логістика є життево важливим компонентом економіки, і
спеціалісти у цій сфері повинні мати необхідні навики для ефективного
вирішення логістичних задач як в рамках фірми, так і поза нею, в тих каналах
розподілу і сегментах ринка з якими беспосередньо зв’язана фірма. Перш за
все необхідно знати, що управління комерційною логістичною системою – це
системний принцип, що охоплює в кінцевому рахунку всі заходи по
переміщенню і збереженню матеріалів в межах фірми і її розподільчих каналів.
Це означає, що , по-перше, спеціалісти які залучені до управління цією
діяльністю, повинні розуміти проблеми всього підприємництва в цілому і
враховувати,що прийняття рішень в одній області логістичної системи,
наприклад в області транспорту, може вплинути на систему в цілому.
По-друге, комерційна логістика зв’язана з обслуговуванням споживача:
враховує наявність продукції на ринку при раніше визначених затратах і
параметрах обслуговування. Це передбачає розуміння аспектів логістичної
системи. По-трете, основною вимогою розробки ефективного управління
комерційною логістикою є тісний зв’язок між управлінням операціями
підприємництва. Зв’язок між постачанням, виробництвом і розподілом є
життево важливим. Значення цих суміжних областей діяльності особливо
підкреслюється застосуванням методів планування потреб. Комерційна
логістика, як і логістика в цілому, має справу з управлінням матеріальним
потоком і зв’язаним з ним потоком інформації від вводу в систему до кінцевої
продажі. Тому необхідно прагнути до розробки таких систем управління і
контроля, які відображали б цей матеріальний потік.
В чому ж виражаються концепція або принципи комерційної
логістичної системи? Принцип, або концепція, комерційної системи, зв’язані з
упралінням матеріалами і розподілом. Американські вчені вважають, що
логістика - це скоріше структура планування, ніж функція підприємництва.
Іншими словами,завдання управління у сфері комерційної логістики має
справу не тільки з управлінням матеріальним потоком, скільки з забезпеченням
механізму розробки задач і стратегій, в рамках яких може здійснюватися
повсякденна діяльність по управлінню розподілом.
Одна з особливостей принципу комерційної логістики полягає в тому,
що вона особливу увагу приділяє не тільки інтеграції видів діяльності, які
традиційно відносились до різних функцій підприємництва, але й об’єднує їх.
Комерційна логістика набуває все більш практичного значення, тому
державний і приватний сектори проявляють зростаючий інтерес до сфери
комерційної логістики. В логістичних рішеннях приймають участь: а)
продуценти (створюють, виробляють продукти), постачальники; б)
транспортні агенства; в)уряд; г) споживачі. Потреба в логістиці виникає в
приватному і в державному секторах.
В приватному секторі споживач формує попит на продукцію
виробника. Виробник виступає в якості постачальника, Він домовляється з
транспортними агенствами про переміщення сировинних матеріалів на
підприємство, а готової продукції-з підприємств на ринки. Таким чином, попит
на транспортні перевезення-це похідний попит. Уряд забезпечує значну долю
транспортної інфраструктури, керує послугами.
Комерційну логістику необхідно розглядати в 2-х аспектах:
управлінському і технологічному. Організація управління постачанням,
просування матеріального потоку і забезпечення збуту відносяться до
організаційного управління; удосконалення технологій транспортних
перевезень, складського господарства, інформаційного забезпечення,
планування і контролю, а також оптимізація затрат на ефективне
функціонування кожної з цих служб – до технічного напрямку.
Як зазначають автори фундаментальної монографії “Ефективність
логістичного управління”
7
, ще у 60–і роки логістика визначалась як
“непізнаний материк економіки”, але близько до 1980 р. ситуація змінилась:
“господарське управління поставило вимогу освоєння і застосування методів
фізичного розподілу або комерційної логістики”. Ряд спеціалістів і дослідників
вважають, що комерційна логістика – це все, що ми називали раніше
економікою, плануванням і організацією МТП (або забезпечення). Проте
більшість авторів зв’язують це поняття з рухом матеріалопотоків і потоків
інформації, фінансів і сервісних послуг. Напевне це вірніше.
7
Profitable Logistics management. Firth, Apple, Denham, Hall, Inglis, Saipe. – Toronto, Monrreal, New York ...
1990
Логістика взагалі, і комерційна логістика зокрема, стала міжнародним
терміном і деякі економісти її діяльність визначають такими термінами, як:
розподіл, фізичне забезпечення, фізичний розподіл і ін. Пояснимо ці терміни.
Розподіл – вид діяльності, куди входять реклама, реалізація,
транспортування продукції і надання послуг покупцям. Фізичний розподіл
охоплює ту частину системи логістики, яка зв’язана з доставкою продукції від
продавця до споживача, а фізичне забезпечення – ту частину логістичної
системи, яка здійснює рух сировини і матеріалів від постачальника або
джерела сировини.
Проте більшість вчених в області логістики вважають її процесом
управління матеріалопотоком і генерованими ним потоками фінансів,
інформації і сервісного обслуговування. Оскільки логістика – це наука про
управління інтегрованими потоками, то з такою точкою зору слід погодитись.
Для вивчення руху матеріалопотоку економісти складають економічні
моделі, які характеризують вплив різних економічних показників на його
величину. В основі моделі матеріалопотоку лежить макроекономічний графік
попиту і пропозиції (графічна модель наведена [9, розд. 8]).
В попередніх темах вже розглядались окремі функціональні області
логістики, такі як: виробнича, інформаційна, посередницька, транспортна
логістика. Комерційна логістика хоч і є підсистемою в загальній ЛС, сама
інтегрує декілька функціональних областей, зокрема: закупівельну або
заготівельну (постачальну), розподільчу (збутову) та торгівельну логістику.
Значним елементом мікрологістичної системи є підсистема закупок,
що організовує вхід матеріального потока в логістичну систему. Управління
матеріальним потоком на даному етапі має відому специфіку, що пояснює
необхідність виділення закупівельної логістики в окремий розділ дисципліни,
що вивчається.
Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в
процесі забезпечення суб’єктів підприємництва матеріальними ресурсами.
Основною метою закупівельної логістики в країнах з ринковою економікою є
адекватне і повне задоволення потреб виробництва в МР з максимально
можливою економічною ефективністю.Проте досягнення ефективності в цій
логістичній сфері діяльності залежить від вирішення цілого ряду задач. В
узагальненому виді ці задачі можна згрупувати слідуючим чином:
1. Додержання обгрунтованих строків закупки сировини і
комплектуючих виробів (матеріали, закуплені раніше зазначеного строку,
лягають додатковим навантаженням на оборотні фонди підприємства
(“заморожуються”), а запізнення в закупках може зірвати виробничу програму
або привести до її змін).
2. Забезпечення точної відповідності між кількістю поставок і
потребою в них (надлишок або недостатня кількість товаро-матеріальних
ресурсів що поставляються також негативно впливає на баланс оборотних
фондів і стабільність випуску продукції і,крім того, може визвати додаткові
витрати при відновленні балансового оптимуму).
3. Дотримання вимог виробництва по якості сировини і комплектуючих
виробів.
Основу економічної ефективності закупівельної логістики
складають пошук і закупка необхідних матеріалів задовільної якості за
мінімальними цінами. У вивченні ринку, яке здійснюється відповідними
службами фірм, питання цін-головне, разом з тим суттеву роль також відіграє
аналіз інших факторів, в тому числі можливих логістичних витрат і строків
поставок.
Процес управлыння матеріальними потоками в закупівельній логстиці
складається з двох основних частин:
- управління диспозицією МТР, тобто управління запасами;
- регулярний аналіз, вибір і організація постачань МТР на
підприємство, тобто управління постачаннями.
Широкого розповсюдження в процесі управління постачанням набув
метод, який грунтується на розвязанні в закупівельній логістиці так званої
«зпдпчі МОВ» (в англомовній літературі – Make-or-Bay Problem) – завдання
«зробити або купити» [1,6]. Вирішення цього завдання вимагає обгрунтованої
відповіді на питання про самостіне виробництво потрібних підприємству
деталей, комплектуючих виробів і т. д. або закупити їх із зовнішніх джерел.
У широкому плані «завдання МОВ» розглядається як обгрунтування
вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі
власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з використанням
власних засобів праці (власний транспорт, склади. Техніка, устаткування), так і
з використанням власних предметів праці, тобто виготовлених самотужки
заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення –
найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля
напівфабрикатів або комплектуючих.
Як правило, основним критерієм оптимальності під час розвязання
«завдання МОВ» є максимізація прибутку. Тому для прийняття
обгрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне
виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.
Закупівельна логістика вирішує задачі як на макро-, так і на
мікрорівні. Як елемент макрос служба МТЗ встановлює господарські зв’язки з
постачальниками, узгоджуючи техніко-технологічні, економічні і
методологічні питання, що зв’язані з поставкою товарів. Служба постачання,
яка є елементом підприємства, фірми, які її організували, повинна органічно
вписуватись в мікрологістичну систему, що забезпечує проходження
матеріалопотоку в ланцюгу постачання – виробництво – збут.
Основу економічної ефективності закупівельної логістики складають
пошук і закупівля необхідних МР задовільної якості по мінімальним цінам.