Смиричинський В.В. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

товарів – від їх виготовлення до кінцевого індивідуального споживання. Разом

з тим не кожний комерсант є посередником. Багаточисельні підприємства

виготовляють продукцію і реалізують її напряму від свого імені кінцевому

покупцю і не займають середнього положення в акті товарообміну. Тому

комерційна діяльність – більш широке поняття, що включає в себе не тільки

процес торгівлі як такої, але й комерційне придбання і комерційну реалізацію

товарів і послуг.

Посередництво є одним із видів економічної господарської діяльності,

тому вимагає використання певних ресурсів: природних, трудових, фінансових

і інших. Для здійснення посередницької діяльності необхідні певні умови і

фактори. Це перш за все основні засоби: земля, будинки, споруди, транспорт,

зв’язок; стартовий грошовий капітал; науково-інформаційні ресурси; фактор

часу;

Одним з основних видів посередницької діяльності є гуртова торгівля.

Показником результативності гуртово-посередницької діяльності є її

доходність. Саме обсяг виконаного товарообігу є наочним індикатором

збалансованості попиту і пропозиції. Тому визначення ринкової кон’юнктури,

вміння достатньо точно прогнозувати обсяги продаж, рівень попиту є

необхідною умовю в досягненні комерційного успіху. Вміння посередників

враховувати ринкові зміни, правильно і у відповідності з встановленими

нормативами вести облік сукупних витрат обігу дозволяє їм не тільки

виживати, але й підтримувати сталу конкурентноздатність в умовах

кон’юнктури на товари і послуги, яка швидко змінюється.

Посередницька логістика вирішує питання:

1) планування і організації закупівель товарів у товаровиробників

(продавців);

2) планування і організація доставки закуплених товарів на базах та

складах комерційних посередників;

3) організація, приймання розміщення, зберігання товарів на базах та

складах комерційних посередників;

4) управління товарними запасами у сфері торгівлі;

5) планування і організація продажу товарів покупцям;

6) організації передпродажного і після продажного обслуговування.

Із викладеного видно, що посередництво є складовою частиною

виробничого, торгового, фінансового підприємництва, тобто може мати різні

форми: виробничі, торгові, фінансово-кредитні. Специфіка проявляється в

тому, що посередник безпосередньо не виробляє продукцію, не торгує прямо,

не дає гроші в кредит, але активно сприяє здійсненню цих операцій.

Підприємницьке посередництво схематично показано на рис. 10.1.

Закордонні розробники і практики логістичного менеджменту сходяться на

тому, що логістичні посередники перш за все стають ефективним

інструментом економії фінансових і матеріальних ресурсів в процесі

товароруху. Окрім того,

Інформаційно комерційні, маркетингові, послуги

Ду Дф

Дт Дт, Кп

Т, Кп Т

Консалтингові, інжинірингові, логістична послуги

Рис. 10.1. Підприємницьке посередництво

Т – рух товарної маси через посередника;

Дт – гроші, уплочені і отримані посередником за товар;

Ду – доходи посередника від надання послуг;

Кп – відсотки отримані посередником заукладені угоди;

∆Д – прибуток посередника від сукупної посередницької діяльності;

Дф – оплата посередником фактичних затрат на утримання і розвиток

посередницького бізнесу.

спеціалізація торгових посередників на логістичних послугах сприяє розвитку

комплексного характеру їх діяльності, значному підвищенню їх загальної ролі

у сфері товарообігу. Нарешті, логістичні посередники забезпечують всебічне

врахування транспортного фактору виробниками і споживачами товарів, краще

використання ними транспортних засобів і послуг як у міжгалузевих, так і у

власних інтересах.

Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну робить

присутність логістичних (комерційних) посередників у системах розподілу та

товарного руху очевидним. Тому, не маючи жодних доказів проти об’єктивної

необхідності комерційного посередництва відзначимо, що, на жаль, у загальній

теорії логістики комерційному посередництву, або як його називають

“торговельній логістиці” (див. тему 7 у [4]), не приділяється достатньої уваги.

Комерційне посередництво є процесом надання послуг з організації

товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам.

Послуги, що надаються комерсантами споживачам створюють умови для того,

щоб матеріальні блага, що вироблені у масовому порядку багатьма

підприємствами, розташованими на значній території, були доступними у такій

Посередник

●

∆Д

Продавец

Покупець

кількості та якості, у такому місці і в такий час, що зручні для споживачів.

Комерсанти (посередники) беруть на себе виконання таких операцій, як

складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання,

формування товарного асортименту, комплектування товарів і багато іншого.

В умовах ринкового господарювання ринок інвестиційних товарів (РІТ) і

послуг є найбільш чуттєвою структурою до загальної кон’юнктури ринку,

коливанням пропозиції і попиту на ресурси, порушенням зв’язку між їх

виробниками і споживачами. Через цей ринок оперативніше ніж в інших

секторах економіки проявляється регулююча роль ринкового механізму,

незбалансованість пропорцій відтворення, необхідність зміни інвестиційних

потоків.

Тому економічна доцільність посередництва на РІТ обумовлюється

виникненням і розвитком таких цілісних господарських систем, в яких між

процесом виробництва інвестиційних товарів і їх виробничим, а також

особистим споживанням виникає деякий ряд об’єктивно необхідних

проміжних матеріальних процесів: затоварювання, маркування, комплектації,

навантаження, транспортування, перевалки, складування, підготовки до

виробничого споживання, вивантаження і ін.

Щоб цей рух матеріального потоку здійснювався синхронно, без його

заторів і співпадав по місцю, часу і структурі поставленої виробником

продукції з потребою в ній, необхідна не тільки організація робіт по

здійсненню цих операцій, але й управління ними з метою забезпечення

безперервності суспільного виробництва і відтворення. Це управління може

здійснюватися як у вигляді безпосередньої реалізації оптимальних програм і

рішень в рамках економічно відокремленої самостійної господарської системи

(суб’єкти гуртової торгівлі і обслуговування – бази, склади, торгові дома,

комерційні і сервісні центри) за якою закріплена частина цих операцій, так і з

допомогою ринкового механізму взаємодії декількох господарських систем [2,

с.100-107].

Безпосередньо з виробництвом пов’язана не торгівля взагалі, а гуртова

торгівля, яка здебільшого здійснюється безпосередньо товаровиробниками,

незалежними гуртовими посередниками, а також через біржі, аукціони,

ярмарки. У світі досить поширеною є біржова торгівля. Біржова торгівля

виникла внаслідок удосконалення взаємовідносин виробництва і торгівлі,

оскільки торгівля є саме тим логістичним ланцюгом, який сполучає

виробництво із сферою задоволення потреб споживачів.

З огляду на економіку біржа – це організований у певному місці,

регулярно діючий за встановленими правилами гуртовий ринок, на якому

здійснюється гуртова торгівля біржовими товарами за зразками та

стандартами або контрактами (ф’ючерсними, форвардними) на їх поставку

в майбутньому, за цінами, які офіційно встановлено на основі результатів

торгів. Торгівля здійснюється через обмін усними інструкціями між

представниками брокерських фірм в торговій залі – трейдерами. Наявність

цивілізованих бірж дає змогу підприємствам, особливо с/г, самостійно

добирати канали реалізації, форми розрахунків і будувати економічні

взаємовідносини не за натуральним принципом “товар-товар” (бартерний

обмін”, а за принципом, що загальноприйнятий у всьому світі, - “гроші-товар-

гроші” [4, с. 142-150, 168-183].

Економічна ефективність виробничої діяльності характеризується

співвідношенням одержаного результату (ефекту) і затрат праці на його

досягнення. Чим більший одержаний результат і менші пов’язані з ним затрати

праці, тим вища ефективність виробничої діяльності. Такий підхід може бути

використаний і для оцінки ефективності одного з видів господарської

діяльності, який найбільш швидко і широко розвивається – гуртового

посередництва.

В сучасних умовах товарно-грошових відносин важливішим напрямом

ефективного розвитку логістичної комерційно-посередницької діяльності є

ринковий підхід до оцінки посередницького бізнесу. Основним інструментом

оцінки ефективного розвитку посередницької фірмиє порівняльний аналіз

посередницьких компаній-аналогів, їх фінансової стабільності,комерційної

результативності з використанням показників ринкової інформації на основі

співставлення прибуткового і затратного механізмів.

Створюючи власну фірму, плануючи її діяльність, вивчаючи роботу

інших фірм, порівнюючи стан бізнесу з справами конкурентів, приходиться

застосовувати аналіз важливіших показників або критеріїв, від яких залежить

стабільне положення фірми на ринку.

Основними показниками, що характеризують стан посередницького

ринку і його ефективність є загальне число організацій, які здійснюють

посередницьку діяльність; чисельність працюючих в них; обсяг реалізації, в

том числі за формами реалізації; стан товарних запасів; матеріально-технічну

базу гуртових організацій; рівень витрат обігу; рентабельність діяльності.

Розрахунок економічного ефекту і ефективності посередницької

діяльності перш за все вимагає вирішення принципового питання: що вважати

результатом? Для відповіді на нього необхідно врахувати, що зміст

посередницької діяльності у сфері товарного обігу визначається

обслуговуванням виробників і споживачів товарів. Отже, ефективність цієї

діяльності проявляється не стільки у сфері обігу, скільки в галузях,

організаціях, на підприємствах, де виробляються чи споживаються ці товари..

Відповідно до цього на рівні посередницьких підприємств (організацій)

економічний ефект від їх діяльності в товарному обігу засобами виробництва

(Еп) може бути розрахований як різниця між доходами посередника (платою,

стягуваною ним за обслуговування контрагентів) – П і здійсненими при цьому

затратами (Зп): Еп = П – Зп.

Ефективність комерційно-посередницької діяльності фірми можна також

оцінити за узагальнюючим показником торгово-посередницької діяльності, що

включає відношення суми обсягів реалізації і вартості послуг до сукупних

затрат на їх реалізацію, а саме за формулою:

Етп =





ТТ

ус

де Етп – ефективність комерційно-посередницької діяльності;

Т – виконаний обсяг реалізації, грн.

Тус – загальний обсяг наданих послуг, грн.

∑З – сукупні витрати обігу, в тому числі поточні і одночасні, грн.

Розрив господарських зв’язків на початку 90-х років (ліквідація

Держпостачу СРСР) з колишніми республіками Союзу призвели до різкого

зменшення кількості посередників. Сьогодні рівень розвитку торгової

інфраструктури в різних регіонах різний. На гуртовий ринок виробничих

ресурсів України нині приходять і нові посередницько-комерційні структури.

Взаємовідносини гуртових фірм з постачальниками (виробниками)

визначаються запитами конкретних споживачів. Перетворення організаційних

форм торгової інфраструктури зв’язані з розвитком і спеціалізацією

товаропровідної мережі. Спеціалізація здійснюється як по видам товарів,

формам торгівлі, так і по контингентам споживачів (об’єктам обслуговування).

В сучасних умовах одним з позитивних напрямів у розвитку

посередницьких організацій є встановлення кооперованих зв’язків між ними і

обслуговуваними підприємствами з приводу використання торгових і

промислових складів.

Гуртово-посередницькі фірми в своїй роботі взаємодіють з

муніципальними органами. Тут важливе значення для компетентного

управління матеріалопотоками має (зокрема на регіональному рівні) утворення

гуртових ринків продовольчих і інвестиційних товарів [5, тема 6].

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “посередництво” у сфері господарської

діяльності.

1. Назвіть фактори, що обумовлюють необхідність гуртових

посередників.

3. Перерахуйте функції гуртових посередників.

4. Наведіть методику розрахунку економічного ефекту в товарному

обігу засобів виробництва на рівні посередницьких підприємств.

5. Які особливості розвитку гуртового посередництва в регіонах

України?

6. Охарактеризуйте особливості розвитку посередницьких структур у

розвинутих країнах.

Рекомендована література

1. Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. – М.: Центр

економики и маркетинга, 1998, с. 68-128.

2. Пурлик В.М. Рынок инвестиционных товаров и логистика. Монография.

– М. МУБиУ, 1997, гл.4,с. 100-125.

3. Роботько С.Ф. Основи логістики: Навч. посіб. –Вінниця, ВДАУ, 2002,

с. 68-73.

4. Сергеев В.И. Логістика в би знесе: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001,

с. 191-222.

5. Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами: Навч.

посіб., тема 10. –К.: ІСДО, 1996.

6. Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч. посіб.,

тема 6, Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.

Тестові завдання

1. До основних видів посередників відносяться:

А. Оператори внутрішнього ринку.

Б. Дистриб’ютори, агенти, комісіонери, брокери.

В. Оператори зовнішнього ринку.

Г. Менеджери з поставок матеріальних ресурсів.

2. Брокер – це посередник, який:

А. Купує товар у власність і перепродує його від свого імені.

Б. Торгує зі складу.

В. Тільки зводить власника товару і потенційного покупця.

Г. Представляє взірці товарів на біржі.

3. Найбільш часто використовуваними формами розрахунків з

посередниками є:

А. Фіксована сума винагороди.

Б. Різниця між ціною власника товару і ціною продажу покупцю.

В. Певний відсоток від суми продаж: “костплас” – вартість організації

продаж плюс певний відсоток від суми продаж.

Г. Різниця між гуртовою і роздрібною ціною.

4. Найбільш важливим стимулом для посередників є:

А. Тільки розмір оплати.

Б. Крім розміру оплати, престиж компанії-виробника і моральне

задоволення.

В. Географічна близькість до компанії-виробника.

Г. Можливість отримати максимум прибутку.

5. Оптимальна партія закупівлі визначається:

А. Мінімальним часом поставки. Б. Вартістю закупівлі.

В. Мінімальною вартістю закупівлі та утримання запасів.

Г. Виробничими витратами.

6. Якою повинна бути закупівельна партія?

А. Мінімальною. Б. Максимальною.

В. Оптимальною. Г. Раціональною.

7. Специфіка організації товароруху головним чином зв’язана з:

А. Особливостями товару і обсягами операцій ;

Б. Кадровим потенціалом фірм і підприємств ;

В. Досвідом роботи, що склався на фірмі, підприємстві ;

Г. Наявністю зв’язків з прямими споживачами і посередниками.

8. Логістичний ланцюг, який складається з постачальника і

споживача характерний для логістичної системи:

А. Із прямими зв’язками. Б. Із зворотними зв’язками.

В. Ешелонованої. Г. Гнучкої.

Тема 11. Основи транспортної логістики

1. Поняття транспортної логістики і її місце в логістичних процесах.

2. Особливості транспортно-експедиційного забезпечення логістичного

розподілу товарів. Системи доставки товарів. Вибір оптимального

перевізника.

3. Нові логістичні системи збору і управління розподілом вантажів.

4. Якість обслуговування споживачів послуг транспорту.

Маршрутизація перевезень.

5. Закордонний досвід організації транспортної логістики.

Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Розглядаючи в попередніх темах виробничі функції логістики ми

виділили декілька функціональних напрямів її застосування. У відповідності з

цими функціональними напрямами виділяють і види логістики, одним з яких є

транспортна логістика. Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка

здійснює перевезення людей і вантажів. У структурі суспільного виробництва

транспорт відносять до сфери виробництва матеріальних послуг.

Знайомлячись з матеріалами цієї теми студентам слід звернути увагу на

те, що ключова роль транспортування у логістиці пояснюється не тільки

великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних

витрат, але й тим, що без транспортування неможливе саме існування

матеріального потоку.

Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність

(логістичнау операцію), пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів,

незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним

засобом у логістичному ланцюгу, і яка складається, у свою чергу, з

комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування,

вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж,

страхування і т. п. [3, с. 270-271].

Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль:

- по-перше, він присутній як складова частина або компонент у основних

функціональних областях логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій);

- по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також

розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів

і послуг свою продукцію – транспортні послуги, за які отримує доходи і має

прибутки.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту – транспорт

загального користування (охоплює залізничний, водний, автомобільний,

повітряний і трубопровідний) і транспорт незагального користування

(внутрівиробничий, відомчий і т.п.). Значна частина логістичних операцій на

шляху руху матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого

споживача здійснюється з допомогою різних транспортних засобів. Затрати на

виконання цих операцій складають до 50 % від суми загальних затрат на

логістику.

Тому метою транспортної логістики є зниження транспортних

витрат і обумовленого транспортом збитку для оточуючого середовища при

доставці вантажів точно в строк і при максимальному задоволені всіх вимог

одержувачів вантажів. Основними задачами транспортної логістики є

скорочення запасів МР в обігу, часу доставки товарів. Цьому сприяє

узгодження роботи транспорту із споживачами транспортних послуг.

Окрім того, транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов’язаних

з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування.

Основними з цих завдань є [1]:

• вибір виду транспортного засобу;

• вибір типу транспортного засобу;

• оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;

• визначення раціональних маршрутів доставки;

• забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

• координація транспортного і виробничого процесу.

У відповідності із класифікацією логістичних систем (ЛС) можна

виділити зовнішнє (в логістичних каналах постачання-збуту) і внутрішнє

(внутрівиробниче, технологічне) транспортування. В рамках даної темі ми не

будемо торкатися внутрішнього транспортування, рекомендуючи студентам

звернутися до праць [3, 5].

В процесі здійснення закупівель і доставки МР, а також дистрибуції

готової продукції (ГП) споживачам фірма-виробник може застосовувати різні

варіанти транспортування та види транспорту, а також різних логістичних

партнерів (посередників) в організації доставки продукції до конкретного

пункту логістичного ланцюга. Перш за все логістичний менеджмент фірми

повинен вирішити питаннячи створювати свій парк транспортних засобів або

викоритати найманий (загального користування або приватний). При виборі

альтернативи зазвичай виходять із певної системи критеріїв, до яких

відносяться:

- затрати на створення і експлуатацію власного парку транспортних

засобів (оренду, лізинг рухомого складу);

- затрати на оплату послуг транспортних, транспортно-експедиційних

фірм і інших логістичних посередників в транспортуванні;

- швидкість (час) транспортування;

- якість транспортування (надійність доставки, збереженість вантажу і

т.п.).

Вибираючи відповідний вид транспорту, логістичний менеджер повинен

враховувати показники потужності і доступності в розумінні провізних

можливостей, техніко-експлуатаційних показників і просторової доступності

транспорту.

Накінець, важливою умовою вибору є забезпечення збереженості

вантажу в дорозі, вимог стандартів якоості вантажу, міжнародних екологічних

вимог. З точки зору пріоритету окремих критеріїв (показників) процедура

ранжування при виборі окремих видів транспорту може бути представлена у

формі табл. 11.1.

Таблиця 11.1.

Ранжування критеіїв при виборі виду транспорту.

Критерій (показник)

Вид транспорту

Залізничний Водний Автомобільний Повітряний

Затрати, що зв’язані з

транспортуванням

2-3 1-2 4 5

Час доставки

3 4 2 1

Надійність

2 4 1 3

Потужність

1 4 2 3

Доступність

2 4 1 3

Безпека

3 4 1 2

Центральне місце серед багатьох логістичних процедур прийняття

рішень з транспортування займає процедура вибору перевізника (або декількох

перевізників). Часто ця процедура довіряється логістичним менеджерам

транспортно-експедиційній фірмі, з якою у вантажовласників є давні

встановлені ділові відносини.. При цьому експедитору задаються певні

характеристики вантажу, критерії і обумовлені обмеження. В тих випадках,

коли логістичним менеджер самостійно вирішує проблему вибору перевізника,

він повинен опиратися на певну схему вибору, алгоритм якої схожий на

процедуру вибору постачальника. Приклад визначення рейтингу перевізника

див. [3, с.281].

Оскільки транспортні операції є безпосереднім вираженням зв’язків між

окремими етапами товароруху, ефективність цього процесу великою мірою

залежить від способу реалізації переміщення вантажів. Завдання вибору

транспорту вирішується у взаємозвяку з іншими завданями логістики, такими

як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки та

ін. Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного

перевезення, служить інформація про характерні риси різних видів транспорту

– залізичного, морського, річкового, автомобільного, повітряного,

трубопровідного.

Кожний вид транспорту має конкретні особливості з точки зхору

логістичного менеджменту, переваги і недоліки, які визначають можливості

його використання в логістичній системі.