Смиричинський В.В. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

Ця підсистема забезпечує проходження і обробку інформації в ЛС і при більш

детальному розгляді сама розгортається у складну інформаційну систему, що

складається із різних підсистем.

Так як і будь-яка інша система логістична інформаційна система (ЛІС)

повинна складатися із упорядкованих взаємозв’язаних елементів і володіти

деякою сукупністю інтегрованих якостей. Декомпозицію ЛІС на складові

елементи можна здійснити по-різному. Найбільш часто ЛІС ділять на дві

підсистеми: функціональну і забезпечуючу, див. [2, с.165].

Визначення ЛІС можна сформулювати наступним чином: інформаційна

система – це певним чином організована сукупність взаємозв’язаних засобів

вичислювальної техніки, персоналу, різних довідників і необхідних засобів

програмування, що забезпечує вирішення тих чи інших функціональних задач (в

логістиці – задач по управлінню матеріальними потоками).

ЛІС можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками

на рівні окремого підприємства, фірми, компанії, а можуть сприяти організації

логістичних процесів на території регіонів, країн і навіть групи країн.

На рівні окремого підприємства ЛІС, в свою чергу поділяють на три

групи: - планові ; - диспозитивні (або диспетчерські) ; - виконавчі (або

оперативні).

ЛІС, що входять в різні групи, розрізняються як своїми

функціональними, так і забезпечуючи ми підсистемами. Функціональні

підсистеми відрізняються складом вирішуваних задач. Забезпечуючі

підсистеми можуть відрізнятися всіма своїми елементами, тобто технічним,

інформаційним і математичним забезпеченням.

В логістиці також використовуються інформаційні системи із зворотнім

зв’язком. Такі системи існують там, де оточуюче середовище сприяє

прийняттю рішення, яке здійснює вплив на це середовище, а значить і на

подальші рішення.

Об’єктом управління ЛІС є потоки інформації, що зв’язані з

постачанням, запасами і розподілом ГП як внутрі, так і поза організацією,

фірмою. Інформаційні потоки не є елементарними і неподільними об’єктами, а

представляють собою достатньо складну систему з множиною взаємозв’язків

як внутрі організації, так і поза її межами. Суб’єктом управління в ЛІС є

конкретні структурні підрозділи, особи, що приймають рішення.

З позицій системного підходу в процесах мікрологістики виділяють три

рівні побудови : перший рівень – робоче місце, на якому здійснюється

логістична операція з матеріальним потоком. Другий рівень – дільниця, цех,

склад, де відбуваються процеси транспортування вантажів, розташовуються

робочі місця. Третій рівень – система транспортування і переміщення в

цілому, що охоплює ланцюг подій, за початок якої можна прийняти момент

відвантаження сировини постачальником.

Аналогічну рівневі систему можна побудувати і в макрологістичних

процесах – підприємство – регіон (галузь) – країна.

З допомогою інформаційної логістики і удосконалення на її базі методів

планування і управління в компаніях ведучих промислових країн Заходу

відбувається в даний час процес, суттю якого є заміна фізичних запасів

надійною інформацією про наявність матеріальних ресурсів.

На сучасному етапі розвитку інформаційної логістики в розвинутих

країнах ставиться задача: на базі повсюдного впровадження ЕВМ створити

інтегровані АСУ і АСПРи і тим самим забезпечують гнучке реагування

виробництва на потреби ринку. Мінімізувати витрати і отримати додаткові

переваги в конкурентній боротьбі за покупця.

Складність, велика розмірність і наявність великої кількості документів,

що використовуються при управлінні матеріальними потоками в ЛС,

викликали появу за кордоном концепції “Electronic Data Interchange” - EDI

(“електронного обміну даними”). В найбільш загальному трактуванні EDI

представляє собою комп’ютерний інформаційний обмін між користувачами з

застосуванням стандартного формату даних і який обслуговує сучасні

телекомунікаційні технології. Відносно недавнє застосування EDI буквально

революціонізувало процедуру управління замовленнями і державними

закупівлями в закордонних фірмах.

В останні роки закордоном набула широкого розвитку електронна

торгівля. Найбільше це стосується сфери державних закупівель. на базі шести

стандартів ЄС країни-учасниці розробили узгоджене законодавство, яке

передбачає розвиток електронної комерції, створення електронного уряду з

правом електронного підпису [див. 1, № 17 с.18-19 та № 18 с.10-13].

В 2000 р. ВР України був прийнятий Закон України “Про закупівлю

товарів, робіт і послуг за державні кошти”, проте цей закон не передбачав

використання в Україні електронної торгівлі і лише внесені зміни і нова

редакція 2003 р. цього закону передбачають використання досвіду країн

Західної Європи в організації електронних торгів державних закупівель, що

буде сприяти інтеграції України в ЄС.

Питання для самоконтролю

1. Сформулюйте визначення понять “інформація”, “інформаційна

система”.

2. Дайте визначення поняття “інформаційний потік”. Наведіть

приклади інформаційного потоку..

3. Охарактеризуйте підсистеми. Що входять в склад інформаційних

систем.

4. Назвіть і охарактеризуйте види інформаційних систем.

5. Назвіть об’єкти і суб’єкти логістичних інформаційних систем.

6. Покажіть, як організація інформаційних потоків впливає на

ефективність управління матеріальними потоками.

7. Що є цінного в закордонній практиці інформаційного забезпечення

управління матеріальними потоками?

Рекомендована література

1. Вісник державних закупівель. – 2003, № 17 і № 18.

2. Гаджинский А.М. Логистика: Учебн для ВССУЗ. –М. : ИВЦ

“Маркетинг”, 1998, с.162-180.

3. Логистика: Учебн. Пособие /Под ред. Аникина Б.А. –М.: ИНФРА-М,

1997, с. 60-85.

4. Сергеев В.И. Логисика в бизнесе: Учебн. –М.: ИНФРА-М,, 2001,

с. 360- 409.

5. Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: навч.

посібник, тема 4, Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.

Тестові завдання

1. Яку інформацію повинна забезпечити логістична

інформаційна система (ЛІС)?

А. Інформація повинна відображати всі достоїнства і недоліки руху

матеріалопотоку, а також відображати затрати по просуванню

продукції від постачальника до споживача.

Б. ЛІС повинна забезпечити дані про переваги конкурента.

В. ЛІС повинна забезпечувати відомості про сприятливі сегменти

ринку.

Г. ЛІС повинна забезпечувати достовірність відомостей про потреби

споживачів.

2. Який головний принцип створення логістичної інформаційної

системи?

А. Носії інформації повинні мати високий рівень захисту.

Б. Інформація повинна сприяти оптимізації створення матеріальних

потоків.

В. Дані повинні збиратися на самому низькому рівні агрегування і бути

якісно порівняні.

Г. Наявна інформація повинна бути науково обґрунтована.

3. Особливість інформаційного потоку, який відповідає

матеріальному:

А. Збігається з ним у тимчасовому і просторовому аспектах .

Б. Збігається з ним у тимчасовому аспекті .

В. Може не збігатися з ним у тимчасовому і просторовому аспектах .

Г. Збігається з ним у просторовому аспекті.

4. В таблиці наведена інформація про запізнення в поставках

товарів. Яке значення має темп росту ненадійності поставок?

Кількість поставок, од./міс. Всього запізнень, днів

Січень Лютий Січень Лютий

40 20 100 60

Варіанти відповідей: а) 100 % ; б) 120 % ; в) 140 % ; г) 150 % .

5. В таблиці наведена інформація про кількість товару неналежної

якості, що виявлений у поставлених партіях. Яке значення має темп

росту поставок товарів неналежної якості у лютому по зрівнянню з

січнем?

Обсяг поставки, од./міс. Кіль–ть товару неналежної якості. од./міс.

Січень Лютий Січень Лютий

2000 3000 10 12

Варіанти відповідей: а) зріс ; б) стабілізувався ; в) знизився ; г) теж саме.

Тема 7. Господарська угода, контракти та державне

замовлення в системі логістичного управління рухом

матеріалопотоків

1. Організація господарських зв’язків по поставкам продукції як логістичний

процес.

2. Суть та неохідність державних закупівель. Види процедур тендерних торгва

3. Державне замовлення (закупівлі) та контракти в системі державного

регулювання та їх логістичне обслуговування.

4. Господарська угода на поставку продукції виробничо-технічного

призначення.

5. Особливості формування контракту на поставку с/г продукції для державних

потреб.

6. Нормативні і законодавчі акти, що регламентують забезпечення державних

потреб у матеріальних ресурсах.

Стислий виклад теми та методичні вказівки для її вивчення

Намагання впровадити в економіку України за останні 15 років новий

господарський механізм – ринкові відносини – зумовило необхідність суттєвої

зміни організації господарських зв’язків. Зокрема, формування РЗВ, розвиток

товарно-грошових відносин вимагають орієнтації на врахування інтересів

споживачів (покупців) при формуванні господарських зв’язків і в першу чергу

відмови від пріоритетного централізованого розподілу матеріальних ресурсів і

переходу до переважно гуртової торгівлі засобами виробництва на основі

логістичного підходу і розвитку ринкової інфраструктури, де менеджмент,

маркетинг і логістика виступають як триєдина функція управління рухом

матеріального потоку.

Порядок встановлення господарських зв’язків суттєво розрізняється в

залежності від того, розподіляється продукція централізовано (на основі

державного замовлення чи державних закупівель), чи реалізовується в порядку

гуртової торгівлі, тобто на основі логістичних каналів розподілу і логістичного

сервісу.

Для майбутніх виробничих менеджерів-логістів важливість даної теми

визначається тим, що отриманий фах передбачає їх участь у процедурах

тендерних торгів з державних закупівель. Ця обставина обумовлює вимогу до

набуття знань про формування сучасного ринку державних закупівель як

логістичної системи.

Однією з форм ринкової діяльності держави є державні закупівлі як

могутній інструмент макроекономічного регулювання, засіб попередження

кризових явищ в економіці і забезпечення економічного зростання. За умов

ринкової економіки в Україні виникає необхідність пошуку шляхів

удосконалення управління державними закупівлями, що дозволяє державному

замовнику здійснювати ділове співробітництво з учасниками бізнесу для

ефективного використання державних коштів при реалізації державних

програм у рамках здійснення бюджетної політики держави. Оскільки бюджет є

джерелом фінансування закупівель, від розвитку або обмеження конкуренції

(участі у конкурсних торгах), як двигуна ринкової економіки, залежить

результативність виконання бюджету. Конкурентна боротьба постачальників

(виробників) за державні контракти повинна сприяти зниженню

закупівельних цін і підвищенню якості продукції, стимулювати розвиток

національного виробництва, що можливо при удосконалені процесу

управління державними закупівлями.

В основі формування системи державних закупівель лежить логістична

концепція формування і управління ресурсними потоками – фінансовими,

матеріальними, інформаційними.

Метою здійснення державних закупівель є ефективне забезпечення

потреб розпорядників державних коштів в якісних товарах, роботах і послугах,

необхідних для повноцінної реалізації розвитку та економічного зростання

держави. (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Взаємозв’язок інтересів держави і постачальників

(виробників) у сфері державних закупівель.

Згідно з Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за

державні кошти” державні закупівлі – це придбання замовником товарів,

робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому Законом при

цьому здійснення закупівлі одним замовником в інтересах іншого

забороняється, крім випадків здійснення закупівель на засадах міжвідомчої

кооперації.

Одним з важливих питань розвитку державних закупівель є забезпечення

ефективного (економного) використання державних коштів при здійсненні

закупівлі продукції. На думку Ткаченко Н. Б., характеристику цього процесу

можна здійснити за допомогою термінів економічність, ефективність,

результативність [3, c.73-74].

Економічність державних закупівель – це мінімізація вартості продукції

при її закупівлі у результаті проведення конкурсних способів закупівель з

урахуванням нецінових критеріїв оцінки предметів закупівлі. Економність

державних закупівель може бути оцінена тільки за умов постійного

моніторингу ринкових цін предмету закупівлі, що покладається на

відповідальність замовників та при здійсненні перевірок державними

органами, що здійснюють контроль за процесом державних закупівель.

Інтереси держави Інтереси постачальників

(виробників)

Ділове

співробітництво

через

конкурентний

механізм

Забезпечен

ня

державних

потреб

Отриманн

я договору

(контракту

)

Результативність державних закупівель – відношення між очікуваними

та реальними результатами планів та програм використання державних коштів

на закупівлю продукції.

Ефективність державних закупівель – відношення результату (вартості

державних договорів про закупівлю, укладених за конкурентними способами

закупівлі) до витрат та збитків розпорядників державних коштів, які виникли

внаслідок здійснення державних закупівель. Для оцінки ефективності

державних закупівель використовується формула:

Еф =

  

 ПЗВ

де Вт – вартість укладених договорів (контрактів) за результатами

проведених конкурсних способів закупівель.;

В – витрати замовником на здійснення державних закупівель;

З – збитки замовників у результаті здійснення державних закупівель;

П – сума преференцій.

Закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур: відкритих

торгів, торгів з обмеженою участю, двоступеневих торгів, запиту цінових

пропозицій, закупівлі у одного постачальника (учасника), торгів із

зменшенням ціни (редукціон). Основними (конкурентними) процедурами

здійснення державних закупівель є торги із зменшенням ціни та відкриті торги.

Застосування торгів з обмеженою участю чи закупівлі в одного учасника для

закупівлі товарів, робіт і послуг вартість яких перевищує 500 тис. грн.,

потребує погодження з уповноваженим органом у встановленому порядку.

Відкриті торги використовуються для закупівель, що характеризуються

чітко визначеними однозначними специфікаціями і простою оцінкою, за

умови, коли додаткова інформація щодо підготовки пропозиції учаснику торгів

не потрібна. Досвід країн ЄС свідчить, що застосування такої процедури

закупівлі у більшості випадків веде до встановлення ціни контракту нижче ніж

середній рівень цін ринку. Під час проведення відкритих торгів тендерні

пропозиції мають право надавати всі зацікавлені учасники, запрошені

замовником шляхом публікації оголошення.

Процедура торгів із зменшенням ціни (редукціон) застосовується у разі,

коли предметом закупівлі є товари чи послуги, для яких існує постійно діючий

ринок і які виробляються чи виконуються не за окремо розробленими

специфікаціями, за умови, що очікувана вартість закупівлі таких товарів

перевищує 100 тис. грн.

Процедури двоступеневих торгів застосовуються у таких випадках:

замовник не може скласти конкретний перелік товарів чи робіт або визначити

вид послуг, а також якщо для прийняття оптимального рішення про закупівлю

необхідно провести попередні переговори з учасниками, предметом закупівлі є

здійснення наукових досліджень, експериментів або розроблень, надання

консультаційних та інших спеціальних послуг.

Процедура двоступеневих торгів здійснюється у два етапи: на першому

етапі всім учасникам пропонується подавати попередні тендерні пропозиції,

без зазначення ціни. Тендерна документація при цьому повинна лише

передбачати пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик

предмета закупівлі, умови поставки, підтвердження професійної та технічної

компетенції учасників та їх відповідності кваліфікаційним вимогам. На

другому етапі замовник пропонує учасникам, попередні тендерні пропозиції

яких не було відхилено на першому етапі із зазначенням ціни.

Закупівлю шляхом застосування процедури запиту цінових пропозицій

(котирувань) застосовується щодо товарів і послуг, для яких існує постійно

діючий ринок, та за умови, що вартість їх закупівлі не перевищує 100 тис. грн.

Для отримання цінових пропозицій замовник надсилає запит щодо цінових

пропозицій не менше ніж трьом учасникам або розміщує його в інформаційних

системах у мережі Інтернет.

Процедура закупівлі у одного учасника застосовується замовником у разі:

- закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов’язаної із захистом прав

інтелектуальної власності;

- відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на товари,

роботи чи послуги які можуть бути поставлені (виконані) тільки певним

учасником, і при цьому немає альтернативи;

- потреби у здійсненні додаткових поставок первинним учасником

учасником, призначених для часткової заміни або розширення поставок, коли

заміна учасника може призвести до закупівлі товарів або послуг, які не

відповідають вимогам взаємозаміни з наявними товарами або послугами;

- необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не включених

у початковий проект, але які стали через не передбачувані обставини

необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з

учасником цих робіт, якщо такі роботи технічно або економічно пов’язані з

головним договором. При цьому загальна вартість договору на додаткові

роботи не повинна перевищувати 50 % вартості головного договору;

- закупівля товарів, робіт чи послуг, які у зв’язку з їх спеціальним

призначенням становлять державну таємницю;

- укладання договору про закупівлю з переможцем архітектурного або

іншого спеціального конкурсу;

- виникнення нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв’язку з

особливими економічними чи соціальними обставинами, яких замовник не міг

передбачити, у тому числі закупівлі, пов’язані з ліквідацією наслідків

надзвичайних ситуацій;

- підтвердження замовником факту повторної відміни відкритих торгів,

внаслідок надходження пропозиції від одного і того учасника, або

ненадходження жодної пропозиції.

Процедура торгів з обмеженою участю застосовується у разі, якщо

товари, роботи чи послуги через їх складний або спеціалізований характер

можуть бути запропоновані обмеженою кількістю учасників; закупівля у

зв’язку з її спеціальним призначенням становить державну таємницю. Під час

проведення торгів з обмеженою участю замовник запрошує до участі у

процедурі закупівлі учасників, кількість яких могла б забезпечити вибір

найбільш вигідної пропозиції та конкуренцію але не менше двох.

Тендери (торги) на продукцію будівельного комплексу – це форма

розміщення замовлення на будівництво (зведення будівельних об’єктів), яка

передбачає визначення підрядника шляхом конкурсного відбору кращої

тендерної пропозиції (оферти) за критеріями, що встановлюються замовником.

Постановами КМ України від 01.09.1998 р. „Про проведення торгів

(тендерів) у будівництві” та „Про затвердження Порядку державного

фінансування капітального будівництва встановлено, що підрядні контракти на

будівництво нових об’єктів та споруд, розширення, реконструкцію, технічне

переозброєння діючих підприємств, капітальний ремонт об’єктів і споруд,

реставрацію пам’яток архітектури та містобудування, що здійснюються за

рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, бюджетних позичок,

державних позабюджетних фондів, коштів підприємств та організацій, понад

50 % статутного фонду яких належить державі, а також іноземних кредитів, що

залучаються під гарантію КМ України укладаються тільки за результатом

торгів (тендерів).

Рішення про проведення тендерів приймаються замовником за наявності

достатніх інвестицій для здійснення будівництва або документальне

підтвердження фінансових гарантій щодо своєчасного одержання необхідних

для виконання замовлення коштів. Замовлення на будівництво може

розміщуватись шляхом проведення тендерів на виконання проекту в цілому, а

за значного обсягу робіт – на спорудження комплексів, виконання черг, етапів

будівництва, визначених проектною документацією. Не дозволяється поділ

замовлення на частини з метою штучного зменшення вартості замовлення і

уникнення проведення тендерів.

Згідно чинного законодавства існує три способи проведення тендерів на

розміщення виконання підрядних робіт за кошти державного та місцевих

бюджетів чи прирівняних до них. У разі очікуваної (розрахункової) вартості

будівництва, що дорівнює або перевищує 200 тис. грн., тендери можуть бути

відкритими, коли всі заінтересовані підрядники мають право подавати тендерні

пропозиції, відкритими з попередньою кваліфікацією, коли тендерні

пропозиції мають право подавати тільки претенденти, які за результатами

попередньої кваліфікації допущені до участі у тендерах; закритими, коли

тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті підрядники, які отримали

від замовника запрошення до тендерів. Детальніше див. [7, с. 235-245].

Сучасна логістична система державного замовлення (закупівель) і

державних контрактів в Україні формується з певними труднощами. З

ліквідацією планової системи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) була

зруйнована правова база регулювання товаропотоків, знищена раціональна

схема організації вантажопотоків, втрачено управління інформаційними

потоками, тобто фактично були зруйновані відлагоджені господарські зв’язки

між республіками і регіонами колишнього Союзу. Причому це відбулось

раніше, практично миттєво, ніж була створена відповідна ринкова торговельна

інфраструктура і особливо це позначилось на ринку засобів виробництва

(РЗВ).

Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-

адміністративного впливу держави на майнові відносини, отже розширюється

свобода вибору партнерів у господарських зв’язках і визначенні змісту

договірних зобов’язань. Це стосується насамперед договорів, угод, контрактів,

спрямованих на забезпечення потреб юридичних і фізичних осіб у

матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж,

поставка, контрактація, міна-бартер, постачання енергії тощо). Отже основою

господарського зв’язку можна визнати юридично оформлений договір, угоду.

Усі інші зв’язки є діями агентів тіньової (незаконної) господарської діяльності.

Студентам слід мати чітке уявлення про економічну суть і трактування

терміну “Договір, Угода”. У Цивільному кодексі України господарський

договір як підстава виникнення господарсько-договірного зобов’язання

визнається як ділова угода між суб’єктами господарювання про розподіл між

ними кореспондентських прав та обов’язків, необхідних для досягнення цілей і

про ті умови, яких повинні дотримуватися сторони при виконанні взаємно

прийнятих ними зобов’язань [4. с. 24].

У законодавстві та доктрині ряду зарубіжних країн відоме поняття

“торговельна угода” [4, с. 24]. У Цивільному кодексі України закріплюється

категорія підприємницького договору. Його зміст становлять умови, за якими

передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою

здійснення підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з

особистим (сімейним, домашнім) споживанням [4, с. 25]. Взагалі у

господарській практиці застосовується досить значна різноманітність

договорів і угод. Так, у розвитку економічних зв’язків та співробітництва

українських підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє

зовнішньоекономічний договір (контракт).

Узагальнене поняття зовнішньоекономічного договору (контракту) дано

в ч. 6 ст.1 Закону Української РСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”: під

зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода

двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних