Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. Сучасний менеджмент організацій

Подождите немного. Документ загружается.

191

Продовження табл. 7.13

1 2

· узгодження з лізингодавцем умов здійснення лізин-

гової операції

· організація контролю за своєчасним здійсненням

лізингових виплат

Управління облігацій-

ною позикою

Здійснюється з метою залучення необхідного обсягу

позичкових коштів шляхом випуску і розміщення облі-

гацій на фондовому ринку.

Основні завдання:

· вивчення можливостей ефективного розміщення

емісії облігацій підприємства

· визначення цілей залучення облігаційної позики

· оцінювання власного кредитного рейтингу

· визначення обсягу й умов емісії облігацій

· оцінювання вартості облігаційної позики

· визначення ефективних форм андеррайтингу

· формування фонду погашення облігацій

Управління

залученням товарного

(комерційного) кредиту

Організаційні проблеми і завдання:

· формування принципів і визначення основних умов

залучення товарного (комерційного) кредиту

· визначення середнього періоду використання товар-

ного (комерційного) кредиту

· оптимізація умов залучення товарного (комерційно-

го) кредиту

· зменшення вартості залучення товарного (комерційно-

го) кредиту

· ефективне використання товарного (комерційного)

кредиту

· забезпечення своєчасних розрахунків за товарним

(комерційним) кредитом

Управління внутріш-

ньою кредиторською

заборгованістю

Метою управління внутрішньою кредиторською за-

боргованістю підприємства є забезпечення своєчасного

нарахування

і виплати коштів, які входять до її складу.

Організаційні завдання:

· здійснення аналізу внутрішньої кредиторської забор-

гованості підприємства у попередні періоди

· визначення складу внутрішньої кредиторської забор-

гованості підприємства у наступному періоді

· визначення періодичності та прогнозування серед-

ньої суми виплат за окремими видами внутрішньої

кредиторської заборгованості

192

закінчення табл. 7.13

1 2

· прогнозування середньої суми й обсягу приросту

внутрішньої кредиторської заборгованості підпри-

ємства загалом

· оцінювання ефекту приросту внутрішньої креди-

торської заборгованості у наступному періоді

· здійснення контролю за своєчасністю нарахування

і виплати коштів за окремими видами внутрішньої

кредиторської заборгованості

7.14. Управління грошовими потоками

підприємства

Грошовий потік підприємства — сукупність розподілених у

часі надходжень і виплат грошових коштів, які генеруються його гос-

подарською діяльністю.

Грошові потоки обслуговують усі аспекти господарської діяль-

ності підприємства. Ефективне управління грошовими потоками:

· забезпечує фінансову рівновагу і зменшення ризику неплатоспро-

можності підприємства;

· сприяє підвищенню ритмічної операційної діяльності підприєм-

ства;

· дає змогу скоротити потребу підприємства у позичковому капіта-

лі, одержувати додаткові прибутки за рахунок власних грошових

активів;

· є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обі-

гу капіталу підприємства.

Господарську діяльність підприємства обслуговують різноманітні

види грошових потоків (табл. 7.14).

Таблиця 7.14

Класифікація грошових потоків підприємства

Класифікаційна

ознака

Види грошових потоків

1 2

Масштаби обслуго-

вування господар-

ського процесу

· грошовий потік по підприємству

· грошовий потік по окремих підрозділах

· грошовий потік по окремих господарських операціях

193

закінчення табл. 7.14

1 2

Види господарської

діяльності

· грошовий потік по операційній діяльності

· грошовий потік по інвестиційній діяльності

· грошовий потік по фінансовій діяльності

Напрямок руху

грошових коштів

· позитивний грошовий потік

· негативний грошовий потік

Метод рахування

обсягу

· валовий грошовий потік

· чистий грошовий потік

Рівень достатності

обсягу

· надмірний грошовий потік

· дефіцитний грошовий потік

Метод оцінки у часі · поточний грошовий потік

· майбутній грошовий потік

Стабільність фор-

мування

· регулярний грошовий потік

· дискретний грошовий потік

Основною метою управління грошовими потоками (табл. 7.15) є

забезпечення фінансової рівноваги підприємства шляхом балансу-

вання обсягів надходження і витрачання грошових засобів та їх син-

хронізації у часі.

Таблиця 7.15

Принципи й етапи управління грошовими

потоками підприємства

Принципи управління грошовими

потоками підприємства:

1. Принцип інформаційного забезпечен-

ня процесу управління грошовими

потоками

2. Принцип забезпечення збалансова

ності грошових потоків (за видами,

обсягами, часовими інтервалами тощо)

3. Принцип забезпечення ефективності

використання грошових коштів

4. Принцип забезпечення ліквідності

(шляхом синхронізації позитивних

і негативних грошових потоків)

етапи процесу управління

грошовими потоками підприємства:

1. Повний і достовірний облік

грошових потоків підприємства

і формування необхідної звітності

2. Аналіз грошових потоків підприєм-

ства у попередньому періоді

3. Оптимізація грошових потоків

підприємства

4. Планування різних видів грошо

вих потоків підприємства

5. Забезпечення ефективного контро-

лю грошових потоків підприємства

оптимізація грошових потоків — процес вибору найкращих форм

їх організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей

здійснення його господарської діяльності. Оптимізація грошових по-

токів підприємства передбачає вирішення таких завдань:

194

· забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;

· забезпечення збалансованості формування грошових потоків у

часі;

· забезпечення зростання чистого грошового потоку підприєм-

ства.

Кожне із завдань оптимізації грошових потоків вирішується шля-

хом використання певних механізмів (табл. 7.16).

Таблиця 7.16

механізми оптимізації грошових потоків

підприємства

завдання

оптимізації

механізми

Забезпечення

збалансованості

обсягів позитивного

і негативного

грошових потоків

На результати господарської діяльності негативно впли-

вають дефіцитний і надлишковий грошові потоки.

Методи збалансування дефіцитного грошового потоку:

· прискорення залучення грошових коштів

· уповільнення виплат грошових коштів

· зростання обсягу позитивного грошового потоку в довго-

строковому періоді.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку

пов’язані із зростанням його інвестиційної активності

Забезпечення

збалансованості

формування

грошових потоків

у часі

Для забезпечення збалансованості формування грошових

потоків у часі застосовуються:

· вирівнювання обсягів грошових потоків за окремими

інтервалами часу. Це допомагає усунути сезонні

й циклічні коливання обсягів грошових потоків

· синхронізація грошових потоків (позитивного і негатив-

ного)

Забезпечення

зростання чистого

грошового потоку

підприємства

Основні механізми забезпечення зростання чистого грошо-

вого потоку:

· зменшення рівня постійних і змінних витрат

· зменшення рівня податкових виплат

· здійснення ефективної цінової політики, підвищення

рівня прибутковості виробничо-комерційної діяльності

· прискорення амортизації основних фондів

· продаж основних фондів і нематеріальних активів, які не

використовуються

· активізація претензійної роботи з метою повного

і своєчасного утримання штрафів

195

7.15. Управління фінансовими ризиками

організації

Фінансовий ризик підприємства — вірогідність виникнення не-

гативних фінансових наслідків у вигляді втрати доходу чи капіталу в

умовах невизначеності здійснення його фінансової діяльності.

основні характеристики фінансового ризику:

· фінансовий ризик має місце у сфері економічної діяльності під-

приємства, прямо пов’язаний із формуванням його доходів;

· об’єктивність прояву і супроводження практично всіх видів фі-

нансових операцій і напрямів фінансової діяльності підприєм-

ства;

· імовірність реалізації: ризикова подія може відбутися, або і не від-

бутися залежно від впливу об’єктивних і суб’єктивних чинників;

· невизначеність наслідків. Фінансовий ризик може супроводжу-

ватися значними фінансовими втратами і формуванням додат-

кових доходів підприємства;

· перевага негативних наслідків. Ризик у господарській діяльності

вимірюється рівнем можливих негативних наслідків. Негативні

наслідки фінансового ризику визначають втрату не тільки при-

бутку, а й капіталу підприємства, що призводить його до банкрут-

ства;

· нестабільність рівня фінансового ризику, залежність від впливу

значної кількості об’єктивних і суб’єктивних факторів;

· суб’єктивність оцінки рівня ризику.

Основні види фінансового ризику і форми їх прояву в діяльності

підприємств показано в табл. 7.17.

Таблиця 7.17

Вплив основних видів фінансового ризику

на діяльність підприємств

Види фінансових

ризиків

Характеристики фінансових ризиків

1 2

Ризик зменшення

фінансової стій-

кості підприємств

Найбільш небезпечний вид фінансового ризику. Виникає

через недосконалу структуру капіталу, надмірну частку

позичкових коштів, що призводять до незбалансованості

позитивного і негативного грошових потоків підприємства

за обсягами

196

закінчення табл. 7.17

1 2

Ризик неплато-

спроможності

підприємства

Виникає внаслідок зниження рівня ліквідності обігових

активів, що призводить до незбалансованості позитивного

і негативного грошових потоків підприємства у часі

Інвестиційний

ризик

Виникає у процесі інвестиційної діяльності підприємства,

є “складним” видом ризику. Його приклади:

· ризики несвоєчасної підготовки інвестиційного проекту

· ризики несвоєчасного відкриття фінансування проекту

· ризики втрати інвестиційної привабливості проекту

Інфляційний

ризик

Характеризується загрозою знецінення реальної вартості

капіталу (у формі фінансових активів підприємства),

а також очікуванням доходів від здійснення фінансових

операцій в умовах інфляції

Відсотковий

ризик

Полягає у непередбачуваній зміні відсоткової ставки (депо-

зитної, кредитної) на фінансовому ринку. Причини виник-

нення цього виду фінансового ризику — зміна кон’юнктури

ринку під впливом державного регулювання; зростання

чи зниження пропозиції вільних грошових ресурсів

Валютний ризик Характерний для підприємств, що займаються зовнішньо-

економічною діяльністю (імпорт, експорт). Виявляється у

недоодержанні запланованих доходів внаслідок зміни обмін-

ного курсу іноземної валюти стосовно національної

Депозитний ризик Відображає можливість неповернення депозитних внесків.

Пов’язаний з невдалим вибором комерційного банку для

здійснення депозитних операцій підприємством

Кредитний ризик Має місце при наданні підприємством товарного (комерцій-

ного) чи споживчого кредиту покупцям. Характеризується

ризиком несплати чи несвоєчасного розрахунку за відпу-

щену підприємством у кредит готову продукцію

Податковий ризик У вітчизняній практиці бізнесу має непередбачуваний

характер. Його вияви: впровадження нових видів податку

і зборів; можливість зростання ставок діючих податків

і зборів; зміни термінів і умов податкових сплат тощо

Структурний

ризик

Виникає внаслідок неефективного фінансування поточних

витрат підприємства, високого рівня постійних витрат.

Наслідок — зниження суми чистого грошового потоку

Криміногенний

ризик

Прояви: фіктивне оголошення ділових партнерів банкрута-

ми; підробки документів і привласнення грошових та інших

активів; крадіжки окремих видів активів персоналом тощо

Інші види ризиків До них належать ризики стихійних лих та решта аналогічних

“форс-мажорних ризиків”

197

методи нейтралізації фінансових ризиків. Управління фінансо

вим ризиками підприємства — процес передбачення і нейтралізації їх

наслідків, який передбачає їх ідентифікацію, оцінку, профілактику і

страхування.

Управління фінансовими ризиками ґрунтується на принципах:

· усвідомленого прийняття ризиків;

· керованості фінансових ризиків;

· незалежності управління окремими ризиками;

· зіставлення рівня ризиків із фінансовими можливостями під-

приємства;

· економічності управління ризиками;

· урахування часового фактора в управлінні ризиками;

· урахування фінансової стратегії підприємства у процесі управ-

ління ризиками;

· можливості передання ризиків.

Залежно від конкретних умов здійснення фінансових можливос-

тей на підприємстві можуть бути використані певні методи нейтра-

лізації фінансових ризиків (рис. 7.5).

Рис. 7.5. методи нейтралізації фінансових ризиків

підприємства

Уникнення ризику полягає у здійсненні заходів, що цілковито ви-

ключають конкретний вид фінансового ризику, наприклад:

· відмова від здійснення фінансових операцій з надмірно високим

рівнем ризику;

· відмова від використання значних обсягів позичкового капіталу;

· уникнення надмірного використання оборотних активів у низько-

ліквідних формах;

· відмова від використання вільних грошових активів у коротко-

строкових фінансових вкладах.

Нейтралізація фінансових

ризиків підприємства

Уникнення

ризику

Розподіл

ризиків

Обмеження

концентрації

ризику

Самостра-

хування

Хеджу-

вання

Інші

методи

Диверси-

фікація

198

обмеження концентрації ризику застосовується щодо фінансових

операцій із високим рівнем ризику. Реалізується шляхом визначення

на підприємстві внутрішніх фінансових нормативів:

· граничного обсягу (відносної частки) позичкових коштів;

· мінімальних обсягів активів у високоліквідній формі;

· максимального обсягу товарного (комерційного) чи споживчого

кредиту, що надається одному покупцеві;

· максимального обсягу депозитного внеску в одному банку;

· максимального обсягу вкладення засобів у цінні папери одного

емітента;

· максимального періоду спрямування коштів у дебіторську забор-

гованість.

Хеджування — процес використання будь-яких механізмів змен-

шення ризику можливих фінансових втрат. У прикладному значен-

ні хеджування ґрунтується на застосуванні внутрішніх механізмів

нейтралізації фінансових ризиків, наприклад:

· хеджування з використанням ф’ючерсних контрактів (укладання

протилежних угод);

· хеджування з використанням опціонів;

· хеджування з використанням операцій “своп”.

диверсифікація полягає в розподіленні фінансових ризиків. До її

напрямів належать:

· диверсифікація видів фінансової діяльності;

· диверсифікація валютного портфеля;

· диверсифікація депозитного портфеля;

· диверсифікація кредитного портфеля;

· диверсифікація портфеля цінних паперів;

· диверсифікація програм реального інвестування.

Розподіл фінансових ризиків шляхом їх передачі партнерам по ок-

ремим фінансовим операціям.

Основні варіанти розподілу ризиків:

· між учасниками інвестиційного проекту;

· між підприємством і постачальниками сировини і матеріалів;

· між учасниками лізингової операції;

· між учасниками факторингової операції.

Самострахування (внутрішнє страхування) — резервування під-

приємством частини фінансових ресурсів. До основних форм само-

страхування належать:

· формування резервного (страхового) фонду підприємства;

199

· формування цільових резервних фондів;

· формування резервних сум у бюджетах центрів відповідальності;

· формування системи страхових запасів матеріальних і фінансо-

вих ресурсів за окремими елементами оборотних активів підпри-

ємства.

інші методи нейтралізації фінансових ризиків:

· одержання від контрагента по фінансовій операції додаткової пре-

мії за ризик;

· одержання від контрагента певних гарантій;

· скорочення переліку форс-мажорних обставин у бізнес-угодах;

· компенсація можливих фінансових втрат за рахунок передбаченої

системи штрафних санкцій.

Контрольні питання і завдання

1. Розкрийте основні принципи фінансового менеджменту.

2. Охарактеризуйте основні завдання фінансового менеджменту.

3. Назвіть загальні та спеціальні функції фінансового менедж-

менту.

4. Які показники використовуються для інформаційного забезпе-

чення фінансового менеджменту?

5. Розкрийте зміст основних типів фінансового аналізу.

6. Порівняйте особливості стратегічного, тактичного та оператив-

ного фінансового планування.

7. Розкрийте сутність і типи фінансової стратегії організації.

8. Назвіть основні види активів підприємства.

9. Охарактеризуйте політику управління окремими видами оборот-

них активів.

10. Розкрийте сутність, види і роль капіталу в управлінні підприєм-

ством.

11. Які джерела формування власного капіталу підприємства ви

знаєте?

12. Розкрийте завдання і механізми управління позичковим капіта-

лом підприємства.

13. Проаналізуйте завдання і механізми оптимізації грошових пото-

ків підприємства.

14. Які ви знаєте методи нейтралізації фінансових ризиків?

200

Розділ 8. інВеСтиційний менеджмент

8.1. Сутність інвестиційної діяльності

підприємства

Сучасну економіку характеризують різноманітність і складність

економічних процесів та взаємовідносин між громадянами, підпри-

ємствами, фінансовими інституціями держави на внутрішньому й

зовнішньому ринках, тому ефективне вкладення капіталу з метою

розвитку виробництва або інвестування є гострою проблемою. Еко-

номічна природа інвестицій зумовлена закономірностями процесу

розширеного відтворення та полягає у використанні частини додат-

кового суспільного продукту для зростання кількості та якості всіх

елементів системи виробничих потужностей суспільства. Джерело

інвестицій — фонд нагромадження або заощаджена частина націо-

нального доходу, що спрямовується на збільшення й розвиток фак-

торів виробництва, й фонд, що використовується для поновлення

зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відраху-

вань. Усі інвестиційні складові становлять систему елементів форму-

вання стратегії інвестування і структуру коштів, яка прямо впливає

на ефективність інвестиційних процесів і темпи розширеного відтво-

рення (рис. 8.1).

інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій фізичних та

юридичних осіб і держави з метою реалізації інвестицій. Ця діяль-

ність охоплює:

· інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними під-

приємствами, господарськими асоціаціями, об’єднаннями і то-

вариствами, а також суспільними й релігійними організаціями,

іншими юридичними особами, заснованими на колективній влас-

ності;

· державне інвестування;

· іноземне інвестування;

· спільне інвестування засобів і цінностей громадянами і юридич-

ними особами України, іноземними державами та їх суб’єктами

господарювання.

До суб’єктів інвестиційної діяльності належать інвестори й учас-

ники. Згідно з чинним законодавством ними без будь-яких обмежень

можуть бути громадяни та юридичні особи України й іноземних дер-

жав, а також держави в особі урядів.