Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. Сучасний менеджмент організацій

Подождите немного. Документ загружается.

161

нова техніка коштує дорожче, ніж низькооплачувана робоча сила.

У такій ситуації модернізація стає невигідною, оскільки підприєм-

ства, які не використовують досягнення науково-технічного прогре-

су, мають менші витрати і, відповідно, кращі індивідуальні умови

виробництва. Малоефективна, але по-жебрацьки оплачувана праця

успішно конкурує з прогресивною технікою. До цих негативних чин-

ників слід також додати “переливання мозків” за кордон.

У третьому тисячолітті шлях до успіху забезпечує інтелектуалі-

зація нарівні із здатністю до постійних інновацій, соціалізація, в умо-

вах якої кожна особа отримає можливість самореалізації, перехід

виробництва на екологічно чисті, науковомісткі технології. Головну

роль у цьому складному процесі відведено інноваційній моделі роз-

витку. На думку оглядача прес-служби Кабінету Міністрів України

(Урядовий кур’єр. — 2002. — 29 серп. (№ 157)), інноваційна модель

“передбачає активне використання вітчизняних науково-технічних

досягнень для створення нових продуктів і технологій у пріори-

тетних галузях вітчизняної промисловості, передусім в оборонній,

аерокосмічній, суднобудівній, у хімічному, важкому та енергетично-

му машинобудуванні, в індустрії інформаційних технологій.” Тому в

липні 2002 р. прийнято Закон України “Про інноваційну діяльність”,

а активізація інноваційних процесів віднесено до пріоритетів Про-

грами діяльності Кабінету Міністрів України, розробленої на період

до 2004 року. Отже, держава поставила за мету розбудувати націо-

нальну інноваційну систему на основі створення ефективної системи

фінансування інноваційної діяльності та заявила про свою підтрим-

ку унікальних виробництв, уже визнаних інноваційних лідерів на

ринку, які мають науково-технічний потенціал, що зберіг достатній

рівень своєї дієздатності і за головними параметрами відповідає се-

редньоєвропейським стандартам (зокрема у сфері матеріалознавства,

зварювального виробництва, захисних зміцнюючих покриттів, біо- й

аерокосмічних технологій).

В Україні започатковано систему технопарків на базі провідних на-

уково-дослідних установ НАНУ, що дає змогу створити в нашій країні

сучасні осередки інноваційного розвитку. Ці структури виконують

новітні високотехнологічні проекти, реалізація яких дасть змогу ви-

пускати наукомістку продукцію. Зокрема за інноваційним проектом

технологічного парку “Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона”

вперше у світі розроблено цілковито автоматизовану технологію й

обладнання контактного зварювання залізничних рейок. А техноло-

162

гічний парк “Інститут монокристалів” реалізує інноваційний проект

щодо створення технологій виробництва тест-систем на основі генної

інженерії для ранньої діагностики захворювань на СНІД, гепатит, ту-

беркульоз.

Звісно, неприпустимо робити державними всі елементи іннова-

ційної інфраструктури. Приватні спеціалізовані компанії — прогноз-

но-маркетингові, науково-технічні, кредитно-фінансові, страхові,

юридичні, пусконалагоджувальні — також мають бути залучені до

інноваційного процесу. Але необхідна координація зусиль іннова-

ційних і венчурних фондів, кластерних і маркетингових компаній,

інформаційної структури, регіональних та галузевих інноваційних

компаній, технопарків, налагодження фінансових зв’язків із банками

та іншими кредитно-фінансовими установами для забезпечення ба-

лансу організаційних, фінансових, наукових і ринкових інтересів усіх

учасників інноваційного процесу.

Інша серйозна проблема — це формування інвестиційного попи

ту в Україні, створення інноваційної економіки. За словами голови

правління Української державної інноваційної компанії, інновацій-

на справа “…є триєдиною — це сектор економіки, який виводить на-

укові досягнення на ринок через нові споживчі та цінові властивості

товару”.

6.6. Фінансування інноваційної діяльності

Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність” суб’єктам

інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів

може бути надана фінансова підтримка шляхом:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної

індексації) пріоритетних інноваційних проектів коштом Державного

бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місце-

вих бюджетів;

б) часткового (що не перевищує 50 %) безвідсоткового креди-

тування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів

коштом Державного бюджету України, бюджету Автономної Респуб-

ліки Крим та місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування

проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших

суб’єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (коштом Державного бюджету

України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюд-

жетів) відсотків, сплачуваних суб’єктами інноваційної діяльності

163

комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за

кредитування інвестиційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійс-

нюють кредитування пріоритетних інвестиційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інвестиційних проектів від-

повідно до Закону України “Про страхування”.

Фінансова підтримка інноваційної діяльності коштом Державного

бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місце-

вих бюджетів надається у межах коштів, передбачених відповідними

бюджетами.

джерела фінансування інноваційної діяльності. Відповідно до

законодавства України джерелами фінансування інноваційної діяль-

ності можуть бути:

а) кошти Державного бюджету України;

б) кошти місцевих бюджетів та бюджету Автономної Республіки

Крим;

в) власні кошти спеціалізованих інноваційних державних і кому-

нальних фінансово-кредитних установ;

г) власні чи позичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності;

д) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

е) інші джерела, не заборонені законодавством України.

державні інноваційні фінансовокредитні установи. Для здійс-

нення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб’єктів госпо-

дарювання різних форм власності Кабінет Міністрів України за по-

данням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої

влади у сфері інноваційної діяльності створює спеціалізовані держав-

ні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи. Державна

інноваційна фінансово-кредитна установа підпорядковується спе-

ціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у

сфері інноваційної діяльності і діє на основі Положення (Статуту),

що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

формуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ви-

значених законом про Державний бюджет України на відповідний

рік, залучених згідно з чинним законодавством вітчизняних чи іно-

земних інвестицій фізичних і юридичних осіб, добровільних внесків

фізичних і юридичних осіб, доходів від власної чи спільної фінансо-

во-господарської діяльності або інших джерел, не заборонених зако-

нодавством України.

164

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа коштом Де-

ржавного бюджету України може надавати суб’єктам інноваційної

діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову під-

тримку, передбачену ст. 17 Закону “Про інноваційну діяльність”.

Кошти від повернення виданих Державною інноваційною фі-

нансово-кредитною установою суб’єктам інноваційної діяльності

кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України зара-

ховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і

використовуються для надання фінансової інноваційної підтрим-

ки, якщо законом про Державний бюджет України не встановлено

інше.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи,

одержані нею з бюджету Автономної Республіки Крим чи з облас-

них і районних бюджетів, витрачаються нею тільки для фінансуван-

ня відповідних регіональних чи місцевих інноваційних програм і

проектів.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи,

що формуються за рахунок добровільних внесків фізичних і юридич-

них осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності

та інших джерел, не заборонених законодавством України, можуть

витрачатися нею як на всі перераховані у ст. 17 Закону “Про іннова-

ційну діяльність” види інвестування інноваційної діяльності, так і на

інші види інвестування, передбачені Положенням (Статутом).

Для отримання фінансової підтримки суб’єкти інноваційної діяль-

ності, інноваційні проекти яких занесені у Державний реєстр інно-

ваційних проектів, подають до Державної інноваційної фінансово-

кредитної установи (її регіональні відділення) інноваційні проекти

та всі необхідні документи, перелік яких визначається нею.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує

на конкурсних засадах у порядку, що визначається спеціально упов-

новаженим центральним органом виконавчої влади у сфері іннова-

ційної діяльності, відбір інноваційних проектів для їх фінансової під-

тримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на

засадах прозорості, відкритості, гласності.

Суб’єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого прой-

шов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною про-

цедурою рейтингу може отримати від Державної інноваційної фінан-

сово-кредитної установи один чи кілька видів фінансової підтримки,

передбачених ст. 17 Закону “Про інноваційну діяльність”.

165

Фінансова підтримка Державною інноваційною фінансово-кре-

дитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів

чи передання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гаран-

тій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхуван-

ня, банківської гарантії, договору поруки тощо.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює

супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансу-

ються, та контролює цільове використання суб’єктами інноваційної

діяльності наданих нею коштів.

Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може нада-

ватися Державною інноваційною фінансово-кредитною установою у

формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконан-

ня проектів.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа подає у за-

собах масової інформації щорічний звіт про фінансування нею інно-

ваційних проектів та результатів їх виконання, а також періодично

інформує громадськість про:

· результати контролю відбору інноваційних проектів для державної

фінансової підтримки і вид наданої фінансової підтримки;

· завершені інноваційні проекти і проекти, яким продовжено тер-

міни їх реалізації із зазначенням причин;

· повернення раніше наданих кредитів.

Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи створю-

ються і функціонують за правилами, аналогічними до правил для дер-

жавних інноваційних фінансово-кредитних установ.

6.7. регулювання інноваційної діяльності

Порядок оподаткування. Оподаткування інноваційної діяльності

регулюється ст. 21 Закону України “Про інноваційну діяльність”.

Упродовж терміну чинності свідоцтва про державну реєстрацію

інноваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато

не пізніше ніж вісімнадцять місяців від дати його державної реєст-

рації, оподаткування об’єктів інноваційної діяльності здійснюється

у порядку, за яким 50 % податку на додану вартість за операціями з

продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з ви-

конанням інноваційних проектів, і 50 % податку на прибуток, одер-

жаний від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні

платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і ви-

166

користовуються ним винятково на фінансування інноваційної, нау-

ково-технічної діяльності та розширення власних науково-техноло-

гічних і дослідно-експериментальних баз.

Пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб’єкт інно-

ваційної діяльності про початок реалізації інноваційного проекту в

місячний строк повідомляє відповідний орган Державної податко-

вої адміністрації і за всіма господарськими операціями, пов’язаними

з виконанням інноваційного проекту, веде окремий бухгалтерський

облік.

Кошти обсягом 50 % податку на додану вартість і податку на при-

буток, що залишаються у розпорядженні платника податків і не вико-

ристані протягом строку пільгового оподаткування і 12 місяців після

нього, підлягають зарахуванню до Державного бюджету України.

Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортиза-

ція основних фондів і встановлюється щорічна двадцятивідсоткова

норма прискореної амортизації основних фондів групи З. При цьому

амортизація основних фондів групи З проводиться до досягнення ба-

лансовою вартістю групи нульового значення.

Інноваційні підприємства сплачують земельний податок за став-

кою обсягом 50 % чинної ставки оподаткування.

особливості митного регулювання інноваційної діяльності. Не-

обхідні для виконання пріоритетного інноваційного проекту, яким

передбачається випуск інноваційного продукту, щодо якого прий-

нято постанову Кабінету Міністрів України про його особливу важ-

ливість. Сировина, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші

товари (крім підакцизних товарів), що не вироблюються в Україні

або вироблюються, але не відповідають вимогам проекту, при вве-

зенні в Україну протягом терміну чинності свідоцтва про державну

реєстрацію інноваційного проекту звільняються від оплати ввізного

мита та податку на додану вартість.

Номенклатура та обсяги ввезення сировини, матеріалів, устат-

кування, обладнання, комплектуючих та інших товарів мають бути

визначені в інноваційному проекті перед його державною реєстра-

цією.

У разі нецільового використання сировини, матеріалів, устат-

кування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, ввезених в

Україну без сплати ввізного мита та податку на додану вартість, що

мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких товарів,

сплачується пеня, нарахована на суму податків, виходячи із 120 %

167

облікової ставки Національного банку України, що діяла на день

збільшення податкового зобов’язання за період їх нецільового вико-

ристання.

Суб’єкти господарювання, митне регулювання діяльності яких

здійснюється згідно з положенням частини першої ст. 22 Закону

України “Про інноваційну діяльність”, щоквартально складають і

подають в органи митної служби за своїм місцезнаходженням звіти

про використання ввезених ними сировини, матеріалів, устаткуван-

ня, обладнання, комплектуючих та інших товарів.

Стабілізація економічної ситуації і поновлення економічного

зростання повинні спиратися насамперед на високий рівень іннова-

ційного потенціалу базових галузей промисловості.

Основними напрямами інноваційної політики є: 1) упровадження

найважливіших НДДКР і винаходів, відновлення технологічної бази;

2) посилення інноваційного характеру інвестиційних програм і про-

ектів; 3) підвищення конкурентоспроможності продукції, що випус-

кається; 4) підвищення рівня оновлення продукції підприємств.

Контрольні питання і завдання

1. Визначте основні напрями інноваційної політики.

2. Опишіть організацію інноваційних процесів.

3. Наведіть класифікацію суб’єктів інноваційної політики.

4. Назвіть організаційні форми впровадження інновацій.

5. Розкрийте сутність венчурного бізнесу в інноваційному процесі.

6. Проаналізуйте стан інноваційного менеджменту в Україні на по-

чатку ХХІ ст.

7. Проаналізуйте законодавче забезпечення інноваційного мене-

джменту в Україні.

8. Назвіть джерела фінансування інноваційної діяльності.

168

Розділ 7. ФінанСоВий менеджмент

7.1. Сутність, завдання і принципи

фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент організації — це:

· система принципів і методів розробки і реалізації управлінських

рішень, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням

фінансових ресурсів підприємства й організацією обігу його гро-

шових коштів;

· наука управління фінансами підприємства, спрямована на досяг-

нення його стратегічних і тактичних завдань;

· специфічна система управління грошовими потоками, рухом

фінансових ресурсів і відповідною організацією фінансових від-

носин.

Фінансовий менеджмент є складовою загальної системи управ-

ління організацією, він безпосередньо пов’язаний із виробничим, ін-

новаційним, кадровим, маркетинговим та іншими видами функціо-

нального менеджменту (табл. 7.1).

основна мета фінансового менеджменту — забезпечення максимі-

зації ринкової вартості підприємства та добробуту його власників у

поточному і перспективному періоді.

Таблиця 7.1

Принципи і завдання фінансового менеджменту

Принципи

фінансового менеджменту

основні завдання

фінансового менеджменту

1 2

1. Інтегрованість із загальною систе-

мою управління підприємством,

тісний зв’язок з іншими видами

функціонального менеджменту

1. Забезпечення формування достатнього

обсягу фінансових ресурсів відповідно до

завдань розвитку підприємства у наступ-

ному періоді

2. Системний характер управлінських

рішень у сфері фінансового менедж-

менту, їх вплив на результати фінан-

сової діяльності підприємства

2. Забезпечення найбільш ефективного

використання фінансових ресурсів за

основними напрямами діяльності підпри-

ємства

3. Адаптивність і високий динамізм

управління фінансовою діяльністю

підприємства, необхідність ураху-

вання змін ділового середовища

3. Оптимізація грошового обігу шляхом

ефективного управління грошовими пото-

ками підприємства, забезпечення синхроні-

зації обсягів надходження і витрат

169

закінчення табл. 7.1

1 2

грошових коштів по окремих періодах, під-

тримки необхідної ліквідності оборотних

активів підприємства

4. Оптимальність управлінських

рішень у сфері фінансового мене-

джменту, що означає необхідність

обґрунтованого вибору найбільш

прийнятного варіанта рішення щодо

формування і використання фінансо-

вих ресурсів організації

4. Забезпечення максимізації прибутку

при передбачуваному рівні фінансового

ризику завдяки ефективному управлінню

активами підприємства, залученню

до господарського обігу позичкових

фінансових коштів, вибору найбільш

ефективних напрямів операційної

і фінансової діяльності

5. Орієнтованість на стратегічні цілі

розвитку підприємства, відповідність

управлінських рішень у сфері фінан-

сового менеджменту головним цілям

діяльності і стратегічним напрямам

розвитку організації

5. Забезпечення мінімізації рівня фінан-

сового ризику при передбачуваному рівні

прибутку шляхом диверсифікації видів

операційної і фінансової діяльності, порт-

феля фінансових інвестицій тощо

6. Забезпечення постійної фінансової

рівноваги підприємства у процесі його

розвитку

7.2. Функції фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент реалізує свою мету і основні завдання

шляхом виконання загальних і спеціальних функцій (рис. 7.1) [8].

Функції фінансового менеджменту

загальні

(як керуючої системи)

· розробка фінансової стратегії

підприємства;

· формування ефективних інформа-

тивних систем, що забезпечують

обґрунтування альтернативних

варіантів управлінських рішень;

Спеціальні

(як керованої системи)

· управління активами (обіговими,

позаобіговими), оптимізація їх

структури;

· управління капіталом (власним,

позичковим), оптимізація його

структури;

170

1 2

· проведення аналізу різних

аспектів фінансової діяльності

підприємства;

· планування фінансової діяльності

підприємства за основними її

напрямами;

· стимулювання реалізації прийня-

тих управлінських рішень у сфері

фінансової діяльності;

· проведення контролю за реалізацією

прийнятих управлінських рішень у

сфері фінансової діяльності.

· управління інвестиціями (реаль-

ними, фінансовими);

· управління грошовими потоками

(по операційній, інвестиційній,

фінансовій діяльності);

· управління фінансовими ризиками

(їх складом, профілактикою, стра-

хуванням);

· антикризове фінансове управління

(усуненням неплатоспроможності,

забезпечення фінансової стабіль-

ності, управління санацією).

Рис. 7.1. Функції фінансового менеджменту

7.3. інформаційне забезпечення фінансового

менеджменту

інформаційне забезпечення фінансового менеджменту — процес

постійного, цілеспрямованого добору відповідних інформативних по-

казників для аналізу, планування і підготовки ефективних рішень з

управління фінансовою діяльністю підприємства.

Показники, що використовуються для інформативного забезпе-

чення фінансового менеджменту, формуються за допомогою зовніш-

ніх і внутрішніх джерел і розподіляються на кілька груп (рис. 7.2).

інформаційне забезпечення

фінансового менеджменту

Показники із зовнішніх джерел

Показники загальноекономічного

розвитку країни:

· показники макроекономічного

розвитку (темпи зростання ВВП,

обсяги емісії грошей, прибутки

населення, індекс інфляції тощо);

· показники розвитку галузі підпри-

ємства (обсяги виробленої про

Показники із внутрішніх джерел

Показники фінансового стану

і результати фінансової діяльності

підприємства загалом:

· показники структури активів і

капіталу підприємства;

· показники основних фінансових

результатів господарської діяль-

ності підприємства;