Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

141

Розпорядження начальника морського торговельного (мор-

ського рибного) порту може бути скасовано лише Міністерс-

твом транспорту України (Міністерством рибного господарс-

тва України).

Кожне судно перед виходом у море підлягає контролю, який

здійснює Інспекція державного портового нагляду, з метою пе-

ревірки суднових документів, установлення відповідності судновим

документам основних характеристик судна, а також перевірки ви-

конання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

Кожне судно зобов’язане до виходу з морського порту одер-

жати на це дозвіл начальника порту. Начальник морського

порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в

разі непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо

його завантаження та наявності інших підстав, визначених Кодек-

сом торговельного мореплавства України.

Проведення суден у порт, із порту та по морських шляхах

здійснюється виключно державними морськими лоцманами.

Лоцманська служба порту підпорядкована капітанові порту.

Державними морськими лоцманами є громадяни України, які від-

повідають вимогам, встановленим у Положенні про державну мор-

ську лоцманську службу, що затверджується Міністерством транс-

порту України. Міністерство транспорту України за погодженням з

іншими зацікавленими міністерствами та відомствами встановлює

райони обов’язкового лоцманського проведення, категорії суден,

що звільняються від обов’язкового лоцманського проведення, і пуб-

лікує ці відомості в лоціях і Повідомленнях мореплавцям. У райо-

нах необов’язкового лоцманського проведення капітан морського

порту може встановлювати обов’язкове лоцманське проведення су-

ден у випадках, передбачених Кодексом торговельного мореплавст-

ва України (ядерні судна, судна, які мають серйозні пошкодження

корпусу, механізмів або обладнання тощо).

Рух суден, як і будь-який рух автономних і технічно складних

транспортних засобів, вимагає спеціального регулювання. В ра-

йонах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води,

вузькості, перетини морських шляхів) рішенням Міністерства

транспорту України створюються служби регулювання руху

суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Зона дії та порядок руху суден у зоні встановлюються Прави-

лами плавання у цій зоні, що затверджуються Міністерством

транспорту України. Під радіолокаційним обслуговуванням

розуміють контроль за безпекою судноплавства, регулюван-

ня руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги

142

суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформуван-

ня про рух суден, стан засобів навігаційного обладнання, гід-

рометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на

безпеку плавання. Служба регулювання руху суден діє відпо-

відно до положення про службу регулювання руху суден, що за-

тверджується Міністерством транспорту України (Наказ Мініс-

терства транспорту України від 28.05.2001 р. № 340 «Типове

положення про службу регулювання руху суден»).

Лоцманами-операторами служби регулювання руху суден

можуть бути громадяни України, які відповідають вимогам,

встановленим Наказом Міністерства транспорту України від

28.05.2001 р. № 341 «Положення про лоцмана-оператора служби

регулювання руху суден».

§ 2. Договори морського агентування,

перевозу морським транспортом,

фрахтування та лізингу суден,

морського буксирування і морського страхування

Для ефективного забезпечення перевезень на морському транс-

порті використовуються такі транспортні зобов’язання: договір

перевезення вантажу, договір перевезення пасажира та багажу, до-

говір круїзу, договір агентування, договір буксирування, договір

лізингу, зобов’язання з приводу майна, що затонуло, тощо.

Правове регулювання перевезень здійснюється Цивільним ко-

дексом України, Господарським кодексом України, Кодексом

торговельного мореплавства України, Цивільним законодавством

та підзаконними актами.

Умови морського перевезення вантажів визначаються до-

говором. Учасниками договору морського перевезення ван-

тажів є перевізники різних форм власності та замовники тра-

нспортного перевезення. Перевізники — морські транспортні

організації — поділяються на морські транспортні організації

загального користування та морські транспортні організації

незагального користування.

Морська транспортна організація загального користування

має особливий статус і:

а) зобов’язана прийняти будь-який запропонований для пере-

везення вантаж, якщо на судні є вільні приміщення, придатні для

перевезення, і вантаж може бути перевезений без шкоди для ра-

ніше прийнятих до перевезення вантажів;

143

б) не вправі віддавати перевагу одному вантажовласнику пе-

ред іншим стосовно приймання вантажів і умов перевезення, за

винятком випадків, передбачених чинним законодавством України;

в) зобов’язана публікувати тарифи та умови перевезень.

Зміст договору — за договором морського перевезення ван-

тажу перевізник або фрахтівник зобов’язується: перевезти до-

ручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт

призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу

особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобо-

в’язується: сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що ук-

лали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу укладається у пи-

сьмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і

зміст договору морського перевезення вантажу, є рейсовий чар-

тер (надання для перевезення всього судна, його частини чи

окремих суднових приміщень), коносамент, інші письмові докази.

Господарський кодекс України в ст. 307 визначає види дого-

вору на морському транспорті, зокрема, такі як довгострокові та

короткострокові договори.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу

визначаються коносаментом. Рейсовий чартер повинен місти-

ти основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, пор-

ту відправлення та призначення (або місця направлення судна).

До рейсового чартеру можуть бути включені за згодою сторін

інші умови та застереження.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник ван-

тажу, капітан або агент перевізника зобов’язані видати відп-

равникові коносамент, який є доказом прийому перевізником

вантажу, зазначеного в коносаменті. Перевізник може видати

інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання

вантажу для перевезення. Реквізити коносамента визначають-

ся в ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства Укра-їни.

Перевізник зобов’язаний видати відправнику на його бажання

кілька примірників коносамента тотожного змісту, причому в

кожному з них відмічається кількість складених примірників ко-

носамента. Коносамент передається з дотриманням правил ст.

140 Кодексу торговельного мореплавства України.

Особливі права та обов’язки учасників перевезення

вантажу морським транспортом

144

Відправник має право вимагати повернення вантажу в

порту відправлення до відходу судна або видачі вантажу в про-

міжному порту, або видачі не тій особі, що зазначена в коноса-

менті, за умови пред’явлення всіх виданих відправникові примір-

ників коносамента чи надання відповідного забезпечення і з до-

триманням правил Кодексу торговельного мореплавства України

про відмову від договору морського перевезення. Відправник

повинен своєчасно передати перевізнику всі документи стосовно

вантажу, як того вимагають портові, митні, санітарні та інші ад-

міністративні правила.

Вантаж розміщується на судні за розсудом капітана, але не

може бути поміщений на палубі без письмової згоди відправ-

ника, за винятком вантажів, перевезення яких на палубі допуска-

ється відповідно до чинних правил і звичаїв.

Термін, протягом якого вантаж повинен бути завантаже-

ний на судно чи вивантажений із судна (сталійний час), ви-

значається угодою сторін, а за відсутності такої угоди — нор-

мами, прийнятими в порту навантаження (розвантаження).

Угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після

закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очі-

кування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний

час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом

контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за за-

кінчення навантаження (розвантаження) до закінчення ста-

лійного часу (диспач). За відсутності угоди сторін тривалість

часу і розмір плати, винагороди визначаються відповідно до тер-

мінів і ставок, прийнятих у відповідному порту. За відсутності

зазначених ставок розмір плати за простій визначається витрата-

ми на утримання судна та екіпажу, а винагорода за дострокове

закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється в поло-

винному розмірі плати за простій.

Під час завантаження судна в разі закінчення контрста-

лійного часу перевізник має право стягнути завдані йому

подальшою затримкою судна збитки та відправити судно в

рейс, якщо навіть весь обумовлений вантаж не завантажено на

судно з причин, що не залежать від перевізника. При цьому пе-

ревізник зберігає право на одержання повного фрахту. В разі

надання для перевезення вантажу всього судна капітан не

вправі відмовитися від приймання вантажу, доставленого до

закінчення сталійного або контрсталійного часу, якщо сто-

рони домовилися про це, навіть якщо приймання й укладення

вантажу можуть затримати судно понад установлений термін.

145

За кожний зайвий день затримки судна понад контрсталійний

час відправник зобов’язаний відшкодувати перевізникові запо-

діяні збитки.

У тих випадках, коли для перевезення вантажу надано не все

судно, капітан вправі до закінчення погодженого сталійного (або

сталійного і контрсталійного) часу відмовитися від приймання

вантажу, який внаслідок його пред’явлення із запізненням можна

навантажити на судно належним чином і без шкоди для решти

вантажу, не інакше як затримавши судно. При цьому перевізник

зберігає право на одержання повного фрахту.

У разі надання для перевезення вантажу всього судна, ча-

стини судна чи окремих суднових приміщень відправник мо-

же вимагати вилучення вантажу, що не належить йому, з пода-

ного йому судна, частини судна чи суднового приміщення в

порту відправлення, а в разі надання всього судна — в будь-

якому порту заходу.

Вантаж легкозаймистий, вибуховий або взагалі небезпечний

за своєю природою, якщо він був зданий під неправильним або

неповним найменуванням і під час його приймання перевізник не

міг шляхом зовнішнього огляду пересвідчитися в його властиво-

стях, може бути в будь-який час вивантажений перевізником або

знищений чи знешкоджений, як того вимагатимуть обставини,

без відшкодування відправнику пов’язаних із цим збитків.

У разі, якщо відправникові надано для перевезення все судно,

перевізник зобов’язаний на вимогу відправника відправити судно

в плавання, навіть якщо не весь вантаж був навантажений. Пере-

візник у цьому разі зберігає право на повний фрахт.

Кожна зі сторін вправі відмовитися від договору морсько-

го перевезення вантажу без відшкодування іншій стороні

пов’язаних із цим збитків у випадках, визначених у ст. 156

Кодексу торговельного мореплавства України, в разі настання

вказаних обставин до відходу судна з порту.

Договір морського перевезення вантажу припиняється

без відмови сторін і без обов’язку однієї відшкодувати іншій

заподіяні припиненням договору збитки, якщо після укладен-

ня договору і до відходу судна з місця завантаження внаслідок

обставин, не залежних від сторін: судно загине або буде сило-

міць захоплене; судно буде визнане непридатним для плавання;

загине вантаж, індивідуально визначений; загине вантаж, що

визначається родовими ознаками, після здачі його для наванта-

ження, а відправник не встигне здати інший вантаж замість за-

гиблого.

146

Договір морського перевезення вантажів припиняється

внаслідок зазначених обставин і під час рейсу, причому пере-

візникові належить фрахт пропорційно фактичній дальності

перевезення виходячи з кількості врятованого і зданого пере-

візником вантажу.

Перевізник зобов’язаний доставляти вантажі у встановле-

ні терміни, а якщо вони не встановлені, — у звичайно прийн-

яті терміни. Не вважається порушенням договору морського пе-

ревезення вантажу будь-яке відхилення судна від наміченого

шляху з метою рятування на морі людей, суден і вантажів, а та-

кож інше розумне відхилення, якщо воно не викликане неправи-

льними діями перевізника.

Вантаж видається в порту призначення одержувачу відпо-

відно до умов коносамента.

Під час прийому вантажу одержувач зобов’язаний відшкоду-

вати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести

плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити

фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передба-

чено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого пе-

ревозився вантаж, а у разі загальної аварії — зробити аварійний

внесок або надати належне забезпечення. Перевізник може не

видавати вантаж до сплати сум або надання забезпечення.

Для забезпечення вимог перевізник має право застави на вантаж,

що перевозиться. Перевізник має право в порядку, передбачено-

му законодавством, продати вантаж, що є предметом застави, по-

передньо повідомивши про це відправника або фрахтувальника, а

також одержувача. Із сум, виручених від реалізації вантажу, ви-

моги перевізника задовольняються після оплати судових витрат,

витрат, пов’язаних зі збереженням і реалізацією вантажу. Якщо

протягом двох місяців з дня приходу судна в порт зданий на

зберігання вантаж не буде запитаний і відправник не сплатить

перевізнику всіх належних за це перевезення сум, перевізник

вправі продати вантаж. Незапитаний вантаж, що швидко псуєть-

ся, може бути проданий і до закінчення зазначеного терміну. Про

факт продажу вантажу перевізник повідомляє відправникові. Су-

ми, виручені від продажу вантажу, за вирахуванням сум, належ-

них перевізнику, зараховуються на депозит перевізника для ви-

дачі за належністю. Якщо протягом шести місяців з дня продажу

вантажу ніхто не заявить своїх прав на суму, виручену від його

продажу, то ця сума, за вирахуванням належних перевізнику пла-

тежів, надходить до Державного бюджету України, а сума, виру-

чена від продажу бездокументного вантажу, — в дохід перевіз-

147

ника на покриття збитків, викликаних задоволенням вимог,

пов’язаних з утратою або нестачею вантажів. Усі належні пере-

візникові платежі сплачуються відправником вантажу (фрах-

тувальником).

У випадках, передбачених договором відправника (фрах-

тувальника) з перевізником, а при перевезенні в каботажі —

чинними на морському транспорті України правилами, до-

пускається переведення платежів на одержувача.

Відправник має право відмовитися від договору перевезення

вантажу зі сплатою платежів, умови сплати та розмір яких зале-

жить від моменту відмови (до чи після відправлення, заванта-

ження судна) та умов договору (надано все чи частина судна і

т. ін.). Розмір та умови встановлюються ст. 172 Кодексу торгове-

льного мореплавства України.

У разі втрати, нестачі або пошкодження вантажу з причин,

за які перевізник не несе відповідальності, фрахт сплачується

повністю. У випадках, передбачених статтями 154, 157, 158, 159

Кодексу торговельного мореплавства України, фрахт сплачується

пропорційно пройденій відстані.

Фрахт та інші платежі, належні перевізникові, а також тер-

мін оплати визначаються договором морського перевезення

вантажу. Перевізник відповідає за втрату, нестачу та пошко-

дження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не дове-

де, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його

вини, зокрема, внаслідок дії непереборної сили; виникнення

небезпеки і випадковостей на морі та інших судноплавних водах

(та інші підстави, визначені Кодексом торговельного мореплавс-

тва України).

За договором морського перевезення пасажира перевізник

зобов’язується перевезти пасажира та його каютний багаж у

пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу — також до-

ставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій

на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встанов-

лену плату за проїзд, а при здачі багажу — і плату за провезення

багажу.

Правила, встановлені Кодексом торговельного мореплавства

України, застосовуються до перевезень пасажира і багажу, якщо:

судно ходить під Державним прапором України; договір переве-

зення укладено в Україні; відповідно до договору перевезення мі-

сце відправлення або призначення — на території України. Будь-

які угоди сторін, що обмежують права пасажира, є недійсними.

148

Доказом укладення договору морського перевезення паса-

жира і сплати вартості проїзду є виданий перевізником кви-

ток. Здача перевізникові багажу засвідчується багажною кви-

танцією.

Пасажир має право в будь-який час до відходу судна, а після

початку рейсу — в будь-якому порту, в який судно зайде для по-

садки або висадки пасажирів, відмовитися від договору морсько-

го перевезення. Пасажир, який повідомив перевізникові про від-

мову від перевезення, має право отримати назад плату за проїзд і

провезення багажу. Перевізник має право відмовитися від дого-

вору морського перевезення пасажира за настання обставин, за-

значених у пунктах 1 — 4 статті 156 Кодексу торговельного мо-

реплавства України.

Договір морського перевезення пасажира припиняється без

відмови сторін за настання обставин, зазначених у пунктах 1 і 2

частини першої статті 158 Кодексу торговельного мореплавства

України. У разі припинення договору морського перевезення па-

сажира до відходу судна пасажиру повертається вся плата за про-

їзд і провезення багажу, а в разі припинення договору після поча-

тку рейсу — частина вказаної плати пропорційно відстані,

перевезення на яку не відбулося.

Про втрату чи пошкодження багажу пасажир повинен напра-

вити письмове повідомлення перевізникові або його агенту в

установлені строки. Багаж, не запитаний протягом трьох місяців

з дня приходу судна в порт призначення, може бути реалізований

у порядку, встановленому Міністерством транспорту України.

Пасажир за договором морського перевезення підлягає

обов’язковому страхуванню від нещасного випадку відповід-

но до законодавства України. Сплачувана пасажиром страхова

премія входить у вартість квитка.

Перевізник зобов’язаний до початку перевезення привести

судно у стан, придатний для плавання і безпечного перевезення

пасажирів, завчасно належним чином спорядити його і забезпе-

чити всім необхідним для плавання, укомплектувати екіпажем і

утримувати судно в такому стані протягом усього часу морського

перевезення пасажирів.

Особливий договір перевезення пасажира — договір мор-

ського круїзу. За договором морського круїзу одна сторона —

організатор круїзу — зобов’язується здійснити колективну мор-

ську подорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові

круїзу всі пов’язані з цим послуги (морське перевезення, харчу-

вання, побутове та екскурсійне обслуговування тощо), а інша

149

сторона — учасник круїзу — зобов’язується сплатити за це вста-

новлену плату.

Документом, що підтверджує наявність договору морсько-

го круїзу, є іменна путівка або інший прирівняний до неї до-

кумент, виданий організатором круїзу.

Наступні правила застосовуються у тих випадках, коли уго-

дою сторін за договором круїзу не встановлено інше. Однак будь-

яка угода сторін, що обмежує права учасника круїзу, ніж перед-

бачена Кодексом торговельного мореплавства України, недійсна.

Організатор круїзу зобов’язаний до початку круїзу забезпе-

чити приведення судна в належний стан відповідно до умов стат-

ті 192 Кодексу торговельного мореплавства України та утриму-

вати судно в такому стані протягом усього часу круїзу.

Учасник круїзу має право в будь-який час до початку круїзу

відмовитися від договору морського круїзу. Учасник круїзу, який

заздалегідь повідомив організатора круїзу про відмову від дого-

вору, має право одержати назад плату за круїз у порядку, розмі-

рах і терміни, встановлені договором морського круїзу.

Організатор круїзу має право відмовитися від договору мор-

ського круїзу в разі виникнення до початку круїзу обставин, за-

значених у пунктах 1 — 4 статті 156 Кодексу торговельного мо-

реплавства України. Якщо ці обставини трапилися після почат-

ку круїзу і призвели до його припинення, договір анулюється.

У цьому разі організатор круїзу зобов’язаний повернути учасни-

кові плату за невикористану частину круїзу і на вимогу учасника

доставити його в порт відправлення.

У разі збільшення терміну круїзу через непередбачені обста-

вини організатор круїзу несе всі додаткові витрати, пов’язані з

наданням послуг учасникові круїзу.

Важливим способом ефективного використання морського

транспорту є морське агентування. У морському порту або по-

за його територією як постійні представники судновласника

діють агентські організації (морський агент), які за договором

морського агентування за винагороду зобов’язуються нада-

вати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за

послуги агентських організацій усіх форм власності встановлю-

ється Міністерством транспорту України за погодженням з Міні-

стерством економіки України. Виконуючи договір морського

агентування, морський агент, що діє від імені судновласника,

може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо во-

на його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

150

Агентування морського флоту здійснюють суб’єкти підп-

риємницької діяльності, що мають ліцензію, одержану відпо-

відно до чинного законодавства України.

Морський агент виконує формальності та дії, пов’язані з

прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітанові

судна в налагодженні контактів зі службами порту, місцевими

органами державної виконавчої влади, в організації постачання

та обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та

документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для

оплати вимог судновласника, що виникають з договору переве-

зення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана суд-

на суми, пов’язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для

морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу,

наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені

вантажовласника, а також договірною стороною учасників

перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Договір морського агентування, укладений на визначений тер-

мін, припиняється після його закінчення, якщо умовами договору

не передбачено іншого. Якщо договір морського агентування ук-

ладено на невизначений термін, то кожна зі сторін вправі розір-

вати договір за наявності серйозних причин, які підтверджують

його невиконання, сповістивши другій стороні про це не пізніше,

ніж за три місяці з часу, коли їй стало відомо про такі причини.

Іншими поширеними договорами морського транспортування

є договір фрахтування, договір лізингу, буксирування суден та

страхування.

За договором фрахтування судна на певний час судновлас-

ник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно

фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для

інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальникові судно може бути укомплектоване

екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване

екіпажем (бербоут-чартер).

Договір фрахтування судна на певний час повинен бути

укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору

фрахтування судна на певний час можуть бути доведені ви-

ключно письмовими доказами. У договорі фрахтування суд-

на на певний час повинні бути вказані найменування сторін

договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані

(вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо),

район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії

договору, місце приймання і здавання судна.