Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

171

У разі виникнення змін, що викликають необхідність ви-

правлення відомостей, внесених до Суднової книги України,

орган державної реєстрації судна за місцем його реєстрації

видає нові документи та вносить відповідні зміни до Суднової

книги України.

Виключення судна із Суднової книги України здійснюється

шляхом припинення записів про його реєстрацію і вилучення суд-

нових реєстраційних документів. Виключення може бути постій-

ним (загибель і т. ін.) або тимчасовим (передача в користування

іноземній особі).

Судно набуває права плавання під Державним прапором

України після його реєстрації у Судновій книзі України та пі-

сля одержання суднового білета.

Правовий статус екіпажу та капітана визначено Статутом

внутрішнього водного транспорту, затвердженим Постановою

Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801 з урахуван-

ням наступних змін та доповнень.

Екіпаж самохідних суден складається з капітана, інших стар-

ших осіб суднового екіпажу і суднової команди. Встановлено

спеціальні умови, що їх повинні задовольняти особи, які допус-

каються до управління суднами та судновими механізмами.

Управління суднами і судновими екіпажами повинна здій-

снювати спеціально призначена особа (капітан), відповідальна за

безпеку судноплавства і запобігання забрудненню із суден.

Капітан судна керує судном, управляє судноводінням і вжи-

ває необхідних заходів для забезпечення безпеки плавання, до-

тримання порядку на судні, охорони життя і здоров’я людей, які

перебувають на судні, і збереження судна та вантажу. Усі розпо-

рядження капітана в межах його повноважень повинні беззапере-

чно виконуватися всіма особами екіпажу судна, а також пасажи-

рами й іншими особами, які перебувають на судні. Капітан має

право в разі потреби усувати від виконання обов’язків осіб суд-

нового екіпажу. Капітан є органом дізнання, і якщо на судні хто-

небудь учинить злочин, капітан зобов’язаний ужити заходів, щоб

не дати особі, яка вчинила злочин, ухилитися від відповідальнос-

ті, скласти акт про подію та передати особу відповідному органу

влади в найближчому порту (пристані).

Капітан посвідчує заповіт, приймає його на збереження. Та-

кож капітан складає акти у випадках народження або смерті, зник-

нення члена суднового екіпажу чи пасажира за обставин, що до-

пускають можливість його загибелі, капітан складає акт, а також

опис майна, що залишилося, зниклого і передає акт і майно на-

172

лежній владі в найближчому порту (пристані). Акти підписують-

ся не менше ніж двома свідками та в разі необхідності посвідчен-

ня смерті чи народження — лікарем або фельдшером.

Якщо судну загрожує неминуча загибель, капітан після

вжиття всіх заходів до порятунку пасажирів дозволяє судно-

вому екіпажу залишити судно. Сам капітан залишає судно

останнім.

Капітан, який одержав сигнал небезпеки чи знайшов на

водному шляху людину, яка перебуває в небезпеці, судно,

пліт, зобов’язаний надати допомогу, одночасно вживаючи всіх

заходів, щоб не наразити на небезпеку своє судно.

Важлива складова інфраструктури річкового транспорту —

це порти і пристані.

Порти і пристані є спеціалізованими підприємствами, які

обслуговують перевізників у частині виконання комерційних

та вантажних операцій. Порти та пристані мають вантажні і па-

сажирські причали та інші необхідні споруди і пристрої для на-

вантаження-вивантаження вантажів і обслуговування пасажирів.

Порти і пристані здійснюють операції з прийому, наванта-

ження, вивантаження, короткостроковому збереження і видачі

вантажів, у тому числі вантажів у контейнерах, а також операції,

пов’язані з перевезеннями пасажирів і багажу.

За родом здійснюваних операцій порти і пристані поділя-

ються на: пасажирські, вантажні, об’єднані (об’єднують про-

ведення пасажирських і вантажних операцій).

Порти і пристані, відкриті для виконання операцій з паса-

жирських перевезень, мають вокзали для обслуговування паса-

жирів, прийому і видачі багажу і збереження ручної поклажі.

Залежно від обсягу та характеру виконуваних робіт порти

і пристані підрозділяються на розряди, встановлюється спеціа-

льний порядок виконання портами та пристанями відповідних

комерційних операцій у визначені години, а за необхідності —

цілодобово.

Причали та склади пароплавств Державного департамен-

ту морського і річкового транспорту є причалами та склада-

ми загального користування, якщо вони не надані у винят-

кове користування якійсь організації на договірних чи інших

засадах.

У населених пунктах по берегах судноплавних шляхів за узго-

дженням з органами (управління транспорту, органи місцевої

влади та інші), що регулюють судноплавство, виділяються прис-

танські ділянки загального безкоштовного користування. Ці

173

ділянки призначаються для короткочасного причалу суден і пло-

тів, навантаження і вивантаження вантажів.

Підприємства й організації, що систематично відправля-

ють та одержують вантажі при перевезенні внутрішніми вод-

ними шляхами суднові відправлення, зобов’язані мати в пунк-

тах навантаження та розвантаження суден постійні причали з

глибинами водних підходів, що гарантують безпечне причалю-

вання порожніх і навантажених суден на повному осіданні. Ці

причали є причалами незагального користування. Власники

причалів незагального користування зобов’язані створити

умови для здійснення відповідних операцій, забезпечити без-

пеку (обладнати причали механізмами, влаштовувати навіси,

освітлення), вжити всіх інших заходів, що встановлені Статутом

внутрішнього водного транспорту та правилами.

У пунктах, не обладнаних постійними причалами, Статут

зобов’язує відправників вантажу та вантажоодержувачів мати мі-

стки, виведені на глибину, достатню для безпечного навантажен-

ня-розвантаження. Відправник вантажу та вантажоодержувачі на

причалах незагального користування також зобов’язані мати не-

обхідну кількість вагових приладів.

§ 2. Договори річкового перевезення вантажів,

пасажирів, багажу та пошти.

Договори буксирування плотів і суден

Основною юридичною підставою здійснення перевезень річко-

вим транспортом є акти планування та договори. Річковий транс-

порт має значну частку державної форми власності, відповідно, пла-

нування має неабияке значення для злагодженої роботи цієї галузі.

Планування перевезень експортних та імпортних ванта-

жів річковим транспортом здійснюється відповідно до Постанови

Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 357 «Тим-

часове положення про місячне планування та організацію переве-

зень експортних, імпортних і транзитних вантажів залізничним,

морським та річковим транспортом».

Вантажовласники за умови згоди портів на перевантаження та

зберігання вантажів не пізніше як за 25 днів до початку планово-

го місяця подають українським судновласникам або фрахтовим

організаціям місячні заявки на перевезення вантажів із зазначен-

ням умов перевозу згідно з Положенням. Судновласники чи фрах-

тові організації не пізніше як за 16 днів до початку планового мі-

174

сяця разом із портами складають проект місячного графіка роз-

міщення зафрахтованого флоту, а до 17 числа передпланового

місяця погоджують його з вантажовласниками. Для вивезення

експортних вантажів на умовах ФОБ і завезення імпортних ван-

тажів на умовах СІФ вантажовласники до 15 числа передплано-

вого місяця погоджують із судновласниками, морськими та річ-

ковими портами місячний графік подачі суден.

Перевезення вантажів здійснюється на договірних засадах,

ураховуючи акти планування. Правове регулювання договору

перевезення вантажів річковим транспортом здійснюється

Статутом внутрішнього водного транспорту, Цивільним ко-

дексом України, Господарським кодексом України, Кодексом

торговельного мореплавства та підзаконними актами, які ви-

значають правила надання транспортних послуг на річковому

транспорті.

Договір перевезення вантажів річковим транспортом укла-

дається в письмовій формі, зокрема, може оформлюватись у ви-

гляді накладної.

Договір перевезення на річковому транспорті за систематич-

ного перевезення визначається як навігаційний — на річковому

транспорті (внутрішньому флоті) згідно зі ст. 308 Господарського

кодексу України.

Відправник вантажу зобов’язаний одночасно з вантажем

представити перевізникові накладну, що видається вантажоодер-

жувачеві в пункті призначення разом із вантажем. На підставі

накладної порт чи пристань відправлення складає дорожню ві-

домість, яка після видачі вантажу в пункті призначення залиша-

ється в Перевізника. У посвідчення приймання вантажу до пере-

везення відправнику вантажу видається квитанція. Накладні та

квитанції складаються на ім’я визначених вантажоодержувачів.

Відправник вантажу повинен надати одночасно з наклад-

ною пароплавству всі необхідні документи, згідно із санітар-

ними, митними, карантинними й іншими правилами. Завантажені

трюми суден підлягають опломбуванню.

Вантажі приймаються до перевезення вантажною швидкі-

стю чи великою швидкістю з оплатою останньої за підвищеним

тарифом. Швидкість зазначається в накладній.

Перевізники здійснюють транспортно-експедиційне обслу-

говування підприємств, організацій і окремих осіб.

Перевізники зобов’язані подавати судна під завантаження

в чистому вигляді й у стані, придатному для перевезення даного

вантажу, а по закінченні розвантаження, здійсненого засобами

175

вантажоодержувача, на вантажоодержувача покладається обо-

в’язок очищення судна від залишків вантажу та вантажних ма-

теріалів, або на підставі договору очищення здійснює перевізник.

Очищення суден після вивантаження вантажів дрібними партія-

ми на причалах портів і пристаней здійснюється засобами пере-

візника і за його рахунок.

Завантаження судна має здійснюватися з дотриманням тех-

нічних умов і правил завантаження, розміщення та кріплення ван-

тажів. Спостереження за правильністю навантаження та виван-

таження є обов’язком адміністрації судна чи порту (пристані) ві-

дправлення. У разі невиконання вказівок адміністрації судна чи

порту (пристані), що стосується вантажних робіт, складається

акт, і роботи припиняються зі стягненням з відправника вантажу

чи вантажоодержувача штрафу за простій судна з цієї причини.

Необхідні для навантаження, кріплення та перевезення ван-

тажів матеріали і пристосування надаються (за нормами, вста-

новленими Правилами), встановлюються і знімаються засобами

відправників вантажу та вантажоодержувачів.

Засобами перевізника здійснюється навантаження і виван-

таження на причалах, що перебувають у віданні перевізників.

Засобами відправників вантажу та вантажоодержувачів

навантаження і вивантаження здійснюється:

а) на причалах незагального користування, на пристанських

ділянках загального користування, а також на пристанях, де не-

має вантажних причалів загального користування, портів (прис-

таней), що перебувають у віданні, і на пунктах зупинок;

б) при частковому вивантаженні з одного судна в інше чи на бе-

рег, якщо ця робота викликається неможливістю підходу до прича-

лів незагального користування через недостатні глибини чи з інших

причин, що залежать від відправника вантажу чи вантажоодержувача.

Терміни навантаження та розвантаження суден обчислю-

ються з моменту подачі судна до причалу (швартовки). За немож-

ливості подачі судна до причалу з вини відправника вантажу чи

вантажоодержувача час чекання судном подачі до причалу вклю-

чається в терміни навантаження або вивантаження. Неможли-

вість подачі судна до причалу встановлюється актом, що підпи-

сується обома сторонами. Про час майбутнього прибуття судна в

пункт навантаження чи вивантаження перевізник сповіщає від-

правникові вантажу чи відповідно вантажоодержувачу не пі-

зніше ніж за 24 години до прибуття судна, а про час подачі судна

під навантаження чи розвантаження — не пізніше ніж за 6 год до

подачі судна. Відправник вантажу чи вантажоодержувач,

176

який отримав повідомлення про майбутнє прибуття судна,

зобов’язаний завчасно вказати місце (причал), до якого має

бути подане судно для навантаження чи розвантаження.

Перевізник виплачує відправнику вантажу чи вантажоодер-

жувачу премії за дострокове навантаження чи розвантаження су-

ден у розмірі, встановлюваному тарифом.

Перевізник зобов’язаний доставити вантаж до пункту при-

значення в установлений термін.

Перевізник зобов’язаний повідомити вантажоодержува-

чеві про прибуття на його адресу вантажу, вивантаженого

на причалах загального користування, у день прибуття ван-

тажу чи не пізніше 12 год наступного дня. Порядок і спосіб по-

відомлення встановлюються начальником порту (пристані) за

погодженням з вантажоодержувачем. У разі неможливості пові-

домити вантажоодержувачеві безпосередньо порт (пристань)

вивішує в місці, доступному для клієнтури, оголошення про

прибулий вантаж.

Вантаж видається в пункті призначення вантажоодержу-

вачу, зазначеному в накладній. Вантажоодержувач розписуєть-

ся в дорожній відомості щодо одержання вантажу із зазначенням

сум внесених ним платежів. Відправник вантажу має право

вимагати видачі вантажу не тому вантажоодержувачу, що за-

значений у накладній. Заява про таку зміну подається началь-

никові порту (пристані) відправлення разом з квитанцією.

Перевізник вправі не видавати вантаж до внесення вантажо-

одержувачем усіх платежів, що належить транспорту.

Вантажоодержувач зобов’язаний прийняти і вивезти з

порту (пристані) вантаж, що прибув на його адресу. В разі при-

буття вантажу, постачання якого вантажоодержувачу не передба-

чено планом постачання (договором, замовленням), вантажоо-

держувач зобов’язаний прийняти такий вантаж на відпо-

відальне збереження.

Вантажоодержувач може відмовитися від прийняття ван-

тажу лише в тих випадках, коли якість вантажу внаслідок ушко-

дження чи псування змінилася настільки, що виключається мож-

ливість повного чи часткового використання його за первісним

призначенням, якщо це підтверджено відповідною експертизою.

Прибулий вантаж зберігається в порту (пристані) призначення

безплатно протягом доби, не враховуючи дня прибуття вантажу.

Перевізник і вантажоодержувач зобов’язані спільно пере-

вірити в пункті призначення вагу вантажу, що прибув у не-

справному судні чи в судні з несправними пломбами, а також ва-

177

гу вантажу, прибулого з ознаками втрати, псування чи ушкод-

ження при перевезенні його на палубі судна чи в безпалубному

судні. При справності тари вантаж видається вантажоодержувачу

за кількістю місць без перевірки ваги.

Перевезення пасажирів, багажу та пошти здійснюється від-

повідно до положень Статуту та правил, встановлених підзакон-

ними актами.

Договір перевезення пасажирів має свої особливості на річ-

ковому транспорті та специфіку залежно від способу перевезень.

Зокрема, перевізники організують попередній продаж квит-

ків у портах, на пристанях, міських станціях, а у великих населе-

них пунктах — доставку квитків і багажу додому за особливу

плату.

Порту надається право стягувати перонний збір за вхід на

пасажирські причали та дебаркадери.

Пасажир має право:

а) одержати місце на судні відповідно до придбаного квитка;

б) провозити разом із собою безкоштовно одну дитину у віці

не доросліше 5 років, якщо вона не займає окремого місця;

в) провозити із собою безкоштовно ручну поклажу на водоміст-

ких суднах не більше 36 кг і на швидкісних суднах не більше 20 кг.

Перевізник зобов’язаний продовжувати термін придатності

квитка:

а) при ненаданні пасажиру з вини перевізника місця на паса-

жирському судні (крім приміських, внутріміських і туристсь-

ких — ексурсійно-туристських) — на час, рівний інтервалу між

відправленням даного судна та відправленням наступного судна;

б) у пунктах пересадки, при несвоєчасному прибутті чи відп-

равленні пасажирських суден — на весь час затримки транзитно-

го пасажира до надання йому можливості продовжувати поїздку;

в) у разі хвороби пасажира — на весь час хвороби (по

пред’явленні довідки лікувальної установи);

г) при поїздці на відстань понад 500 км — на одну зупинку в

дорозі терміном не більше ніж на 10 діб.

Пасажир зобов’язаний до відходу судна, але не пізніше ніж

через годину після прибуття судна, заявити про зупинку началь-

никові порту пристані чи вокзалу, яким повинна бути зроблена

на квитку відповідна оцінка. При зупинці в дорозі плацкарта

втрачає силу, і її вартість пасажиру не повертається.

Якщо пасажир порушив громадський порядок і правила внут-

рішнього розпорядку та не припинив порушення після попере-

178

дження адміністрацією судна, капітан може видалити пасажира із

судна.

Договір перевезення багажу супроводжує договір перево-

зки пасажира. Договір оформлюється багажною квитанцією.

Багаж видається пасажиру в пункті призначення по пред’яв-

ленні багажної квитанції. У пункті призначення багаж зберіга-

ється безплатно протягом 24 год, після чого за збереження ба-

гажу стягується плата в розмірі, встановленому тарифом. Багаж,

не затребуваний власником протягом 30 днів, підлягає реаліза-

ції. Пред’явник багажної квитанції протягом шестимісячного

терміну має право одержати суму, виручену перевізником за ре-

алізований багаж, за винятком сум, що відшкодовуються пароп-

лавству (перевізнику).

Договір перевезення пошти річковим транспортом має загаль-

ні особливості, притаманні взагалі перевезенню пошти. Органам

Міністерства зв’язку України надається право перевозити

пошту на суднах, що здійснюють регулярні пасажирські, вантажо-

пасажирські та вантажні рейси транзитними, місцевими і примі-

ськими лініями.

Перевезення пошти може здійснюватися як у супроводі

працівників зв’язку, так і без такого супроводу із здачею пошти в

багаж під відповідальність перевізника.

Органам Міністерства зв’язку України надається право вибору

ділянок ліній і суден, на яких має здійснюватися перевезення

пошти.

У портах (пристанях) перевізники виділяють органам Мі-

ністерства зв’язку України з оплатою у встановленому по-

рядку приміщення для обслуговування пасажирів поштово-

телеграфним і телефонним зв’язком, для продажу газет і журна-

лів, обробки та збереження пошти. На суднах, що перевозять

пошту в супроводі поштових агентів, органам зв’язку надаються

приміщення для операцій і збереження пошти, а також каюти

для відпочинку поштових агентів з оплатою у встановленому

порядку.

Перевезення вантажів і буксирування плотів та суден вну-

трішніми водними шляхами здійснюються за планами, затвер-

дженими в установленому порядку, і договорами.

Буксирування забезпечує ефективне маневрування суден

при підготовці чи здійсненні перевезень.

Згідно з договором буксирування плоту чи судна перевізник

зобов’язаний за установлену плату буксирувати пліт чи судно до

179

певного пункту протягом визначеного часу або для виконання

певного маневру.

Власник плоту чи судна, що буксирується, зобов’язаний до

подачі тяги привести пліт чи судно, пропоновані до буксируван-

ня, у стан, придатний для безпечного плавання і буксирування, і

внести плату за буксирування.

Судна та плоти забезпечуються якорями і лотами, повинні

мати екіпаж, призначуваний організаціями, яким належить

пліт чи судно. У тих випадках, коли спеціальними правилами

передбачено буксирування суден і плотів без екіпажу, признача-

ється провідник.

При пред’явленні плоту чи судна до буксирування його

власник зобов’язаний представити пароплавству (перевізни-

кові) накладну, а перевізник зобов’язаний видати квитанцію. До

накладної на буксирування плоту повинна бути додана спе-

цифікація із вказівкою в ній кількості, характеру з’єдну-

вальних одиниць, інших відомостей згідно з положеннями

Статуту внутрішнього водного транспорту та Правил.

Власники плотів зобов’язані здійснити: а) формування пло-

тів і пред’явлення їх до буксирування в заздалегідь погоджених з

перевізником пунктах і в терміни за погодженим календарним

графіком й умовам договору; б) виводку плотів до погоджених

пунктів пред’явлення на буксирування; в) розміщення устатку-

вання причальних пристроїв на лісостоянках у пунктах відправ-

лення та переформування плотів, де переформування передбаче-

не планом.

Перевізники зобов’язані: а) приймати плоти до буксируван-

ня в терміни, зазначені в погодженому календарному графіку;

б) доставляти плоти в пункти призначення у встановлені терміни;

в) мати у великих пунктах формування (відправлення) плотів

своїх представників для огляду плотів і перевірки підготовленос-

ті їх до буксирування, а в пунктах призначення — для оформлен-

ня документів про закінчення буксирування та про здачу плотів;

г) вживати заходів до запобігання аваріям плотів і до ліквідації

аварій.

Перевізник зобов’язаний перед прийомом плоту чи судна

до буксирування зробити огляд судна чи плоту на предмет при-

датності до буксирування.

За відсутності дефектів представник Перевізника та влас-

ник плоту складають технічний акт про готовність плоту до

буксирування. В разі виявлення дефектів вони складають техніч-

180

ний акт із докладним переліком дефектів і з зазначенням часу

усунення їх.

Екіпаж плоту чи судна, що буксирується, підкоряється в

оперативному відношенні капітанові судна, що буксирує.

Перевізник зобов’язаний завчасно повідомити одержува-

чеві про прибуття плоту до пункту призначення з указівкою

часу прибуття транзитних плотів не пізніше ніж за добу та місце-

вих — за 6 годин до прибуття. Одержувач зобов’язаний указа-

ти капітанові судна, що буксирує, місце постановки плоту і на-

правити до моменту прибуття плоту робітників для його

закріплення.

Одержувачі плотів зобов’язані мати в пунктах їх поста-

новки причальні пристрої для закріплення й утримання

плотів.

Після постановки плоту на рейд за вказівкою одержувача

капітан судна, що буксирує, та одержувач складають акт про

закінчення буксирування. Одержувач після оформлення акта

про закінчення буксирування зобов’язаний підтвердити одер-

жання плоту розпискою в дорожній відомості.

Внутрішній водний транспорт зобов’язаний здійснювати

перевезення вантажів, пасажирів і багажу в тісній взаємодії

з іншими видами транспорту — морським, залізничним, авто-

мобільним і повітряним, організовувати систему прямих зміша-

них залізнично-водних, залізнично-водно-автомобільних, вод-

но-автомобільних, а за необхідності й водно-повітряних та

прямого водного сполучення (за участі річкових і морських па-

роплавств).

Договір перевезення вантажів у прямому змішаному спо-

лученні має особливості, викликані участю в перевезенні різ-

них транспортних засобів, наявністю перевалки (переванта-

ження) без участі відправників і одержувачів. Тара вантажів,

пропонованих до перевезення в прямому змішаному й у пря-

мому водному сполученнях, повинна забезпечувати схоронність

вантажу під час перевалки та при проходженні в рухомому складі

залізниць, автомобілів і в суднах.

Вантажі, що перевозяться у прямому водному й у прямому

змішаному залізнично-водному сполученні, зважуються в пун-

ктах перевалки при передачі їх із залізничного на водний транс-

порт і назад чи з морського на внутрішній водний транспорт і на-

впаки на вимогу сторони, що приймає вантаж. Тарні та штучні

вантажі, прийняті до перевезення за стандартною вагою чи за ва-

гою, зазначеною відправником вантажу на кожному вантажному