Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

191

§ 4. Договори, зобов’язання та відповідальність на трубопро-

відному транспорті.

§ 1. Поняття, значення,

сфера застосування трубопровідного транспорту

Транспортні відносини визначаються певними спільними

ознаками, які відособлюють їх від інших. Це, зокрема, наявність

транспортної організації, виконання транспортування перевізни-

ком, наявність відправників і одержувачів. Особливе місце cеред

транспортних правовідносин належить відносинам на трубопро-

відному транспорті.

Головна особливість відносин на трубопровідному транспорті —

це відсутність класичного елементу — рухомого складу, що пе-

реміщується, і виходячи з технічної особливості трубопроводу —

збіг відправника з перевізником та постачальником.

Трубопровідному транспорту належить особливе місце в

транспортній системі України. Згідно із Законом України «Про

транспорт» трубопровідний транспорт є стратегічним енергоза-

безпечуючим об’єктом, що й визначає його особливе місце в си-

стемі.

Трубопровідний транспорт у народному господарстві вико-

нує функцію транспортування спеціальних вантажів особливих

властивостей (газ, рідина тощо) і забезпечує найефективніше

переміщення виходячи з природи вантажу. Вантаж, який пере-

міщується трубопроводами, може також транспортуватися ба-

гатьма іншими видами транспорту, але трубопровід у даній си-

туації найбільш економічно вигідний та надійний спосіб

транспортування. Сфера його застосування обмежується тільки

природою об’єктів транспортування та високою капіталоємніс-

тю освоєння нових напрямків постачання продукції. Трубоп-

ровідний транспорт переживає час розвитку й інтернаціоналі-

зації, виходячи з інтеграційних тенденцій у міжнародному

співтоваристві та особливої потреби України в диверсифікації

енергопостачання.

Законодавство України не дає окремого визначення трубопро-

відного транспорту; відмежування від інших галузей транспорту

здійснюється за ознакою використання трубопроводів і, відпові-

дно, виходячи з окремих законодавчих визначень специфіки тра-

нспортування трубопроводами, можна зробити загальне визна-

чення трубопровідного транспорту.

192

Трубопровідний транспорт — це сукупність правовідносин,

що виникають з приводу транспортування трубопроводами вуг-

леводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин

з місць їх знаходження, видобутку (промислів), виготовлення чи

зберігання, до місць їх переробки чи споживання, перевантажен-

ня та подальшого транспортування.

Система трубопровідного транспорту України складається з

таких елементів (ст. 2 Закону України «Про трубопровідний тра-

нспорт»):

— магістральний трубопровідний транспорт;

— промисловий трубопровідний транспорт.

Магістральний трубопровідний транспорт, який буде голов-

ним об’єктом нашої уваги, — це технологічний комплекс, що

функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубоп-

ровід з усіма об’єктами та спорудами, зв’язаними з ним єдиним

технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійс-

нюються транзитні, міждержавні, міжреґіональні поставки

об’єктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи,

спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними ви-

могами щодо магістральних трубопроводів (ст. 1 Закону України

«Про трубопровідний транспорт»).

Щодо промислового трубопровідного транспорту, то він є

частиною, елементом, складовою магістрального трубопровід-

ного транспорту і являє собою трубопроводи в межах окремих

виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові наф-

то-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровід-

ні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопро-

води водопостачання, меліоративні системи тощо, які обслу-

говують окремі реґіони, райони. Також законодавець виділяє

як підвид промислового трубопровідного транспорту розподі-

льний трубопровід (високого, середнього та низького тиску),

який забезпечує транспортування газу від газорозподільних

станцій, джерел газопостачання до промислових підприємств,

котелень та інших споживачів.

§ 2. Джерела правового регулювання

діяльності трубопровідного транспорту

Завданням законодавства про трубопровідний транспорт є ре-

гулювання відносин на всіх етапах створення та функціонування

(проектування, будівництво, експлуатація, капітальний ремонт,

реконструкція тощо) трубопровідного транспорту, встановлення

гарантій безпеки життя та здоров’я населення, забезпечення охо-

193

рони навколишнього природного середовища та національного

багатства України від можливого негативного впливу під час

експлуатації об’єктів цього виду транспорту.

Джерелами трубопровідного права є загальний Закон України

«Про транспорт», спеціальний Закон України «Про трубопровід-

ний транспорт», де визначені засади функціонування трубопро-

водів, правовий статус підприємств і споживачів продуктів, що

транспортуються трубопроводами, основи державного управлін-

ня цим транспортом. Особливості застосування Закону України

«Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промис-

лового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Мі-

ністрів України.

Значне місце в регулюванні належить підзаконним актам за-

конодавства України, які визначають правила проектування, бу-

дівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції

об’єктів трубопровідного транспорту, організацію безпеки та

охорони праці під час їх будівництва й експлуатації, пожежної,

екологічної безпеки та санітарні норми. Інструкції держпідприєм-

ництва та НКРЕ встановлюють ліцензійні умови діяльності на

трубопроводах та типові договори про постачання та транспор-

тування.

§ 3. Правовідносини в галузі

трубопровідного транспорту

Сфера транспорту включає в себе адміністративну та цивільну

складову: адміністративна складова виражається в організації

державного управління галуззю, а цивільна складова виражає

майнові та зобов’язальні відносини на транспорті.

Державне управління у сфері трубопровідного транспорту

здійснюють центральні та місцеві органи державної виконавчої

влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядуван-

ня в межах їх компетенції.

Серед центральних органів державної виконавчої влади основ-

не місце в управлінні трубопровідним транспортом належить Ка-

бінету Міністрів України, який здійснює державну політику на

транспорті взагалі і на трубопровідному транспорті зокрема, ви-

рішуючи питання про правові засади забезпечення потреб народ-

ного господарства в трубопровідному транспортуванні стратегіч-

ної продукції та забезпечення безпеки цієї діяльності для су-

спільства і природного середовища.

194

Галузевим органом є Міністерство транспорту України, яке

здійснює державне управління всією транспортною системою.

Спеціальне управління цією галуззю транспорту має свої особли-

вості, зокрема, відповідно до Указу Президента України № 335/98

від 21 квітня 1998 року «Положення про Національну комісію ре-

гулювання електроенергетики України» до компетенції НКРЕ від-

несено участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної дер-

жавної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку

електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів.

Також управління трубопровідним транспортом здійснюється

об’єднаннями та підприємствами, у власності яких перебувають від-

повідні трубопроводи (ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопро-

води», НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Укртранснафта» тощо).

Для виконання окремих завдань державне управління здійс-

нюється спеціальними органами. Створено Міжвідомчий коор-

динаційний центр з питань диверсифікації джерел постачання га-

зу та нафти в Україну, до компетенції якого входить координація

діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, пі-

дприємств, установ і організацій; підготовка та розгляд проектів

міжнародних угод про створення інфраструктури постачання і

транзиту газу та нафти.

В особливий період безпосереднє керівництво підприємства-

ми трубопровідного транспорту та контроль за їх діяльністю за-

безпечуються органами Міністерства оборони України.

Місцеві органи державної виконавчої влади (місцеві державні

адміністрації) та представницькі органи й органи місцевого само-

врядування в межах своїх повноважень:

 погоджують розміщення споруд та інших об’єктів трубоп-

ровідного транспорту на землях, наданих у користування підпри-

ємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодек-

сом України;

 вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємства-

ми, установами та організаціями об’єктів трубопровідного транс-

порту;

 беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту пер-

соналу і населення, спільних заходів щодо виконання робіт в

умовах надзвичайного стану;

 забезпечують оповіщення та інформування населення про

заходи захисту і правила поведінки в умовах надзвичайного ста-

ну, а також під час експлуатації об’єктів трубопровідного транс-

порту із залученням до цієї роботи спеціалістів підприємств тру-

бопровідного транспорту;

195

 приймають від підприємств, установ та організацій трубоп-

ровідного транспорту матеріали виконавчої зйомки і надають їх

іншим підприємствам, установам та організаціям.

Роботи, пов’язані з ліквідацією і попередженням аварійних

ситуацій на діючих трубопроводах, виконуються негайно з пові-

домленням про це відповідним органам державної виконавчої

влади, представницьким органам та органам місцевого самовря-

дування, територіальним штабам Цивільної оборони України.

Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі ор-

гани та органи місцевого самоврядування, власники землі і земле-

користувачі, що сприяють відведенню земель під об’єкти трубопро-

відного транспорту, рішення про будівництво яких було прийнято у

встановленому чинним законодавством України порядку, мають

пріоритетне право на забезпечення продуктами, які транспортуються.

Взаємовідносини суб’єктів, яким передано в управління

об’єкти трубопровідного транспорту, лінії електропередач, зв’яз-

ку, залізниці, автомобільні дороги та інші комунікації, що прохо-

дять в одному технічному коридорі чи перетинаються, здійсню-

ються на основі договорів, якими передбачаються права і

обов’язки сторін щодо проведення спільних заходів, спрямова-

них на підвищення надійності експлуатації споруд та об’єктів

трубопровідного транспорту.

Підприємства, установи та організації, що експлуатують тру-

бопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташо-

вані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх

експлуатації, а також мати погоджений з Міністерством оборони

України та Штабом Цивільної оборони України план взаємодії і

взаємодопомоги під час виконання робіт в особливий період.

Контроль у сфері трубопровідного транспорту спрямовується

на забезпечення дотримання вимог законодавства про трубопро-

відний транспорт органами державної виконавчої влади, пред-

ставницькими органами й органами місцевого самоврядування, а

також підприємствами, установами та організаціями незалежно

від форм власності та видів діяльності і громадянами.

Державний контроль у сфері трубопровідного транспорту

здійснюється відповідними міністерствами та відомствами, орга-

нами державного нагляду і контролю та іншими спеціально упов-

новаженими на те державними органами, а також представниць-

кими органами й органами місцевого самоврядування відповідно

до законодавства України.

196

Іншими важливими учасниками — суб’єктами правового ре-

гулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту є юри-

дичні та фізичні особи, діяльність яких безпосередньо стосується:

 оборони держави;

 науково-дослідних, пошукових, проектно-конструкторських,

експертних та інших інженерних робіт і послуг у цій галузі;

 будівельних, будівельно-монтажних, спеціалізованих мон-

тажних, ремонтних, налагоджувальних, пускових та інших робіт і

послуг у цій галузі;

 експлуатації трубопроводів;

 виробництва та поставок будівельних і конструкційних ма-

теріалів, обладнання, машин, механізмів;

 контрольно-вимірювальних приладів та іншого обладнання

для підприємств, їх об’єднань і організацій, діяльність яких

пов’язана з проектуванням, будівництвом, комплектацією та екс-

плуатацією об’єктів трубопровідного транспорту;

 забезпечення захисту персоналу і населення, а також навко-

лишнього природного середовища під час будівництва, експлуа-

тації, капітального ремонту та реконструкції об’єктів трубопро-

відного транспорту;

 забезпечення безпеки на трубопровідному транспорті, зов-

нішньоекономічних відносин у сфері трубопровідного транспорту;

 державного нагляду та контролю за будівництвом і експлуа-

тацією об’єктів трубопровідного транспорту.

Особливості цивільно-правововго статусу підприємств трубо-

провідного транспорту визначаються Законом України «Про тра-

нспорт» з урахуванням положень трубопровідного законодавст-

ва. Діяльність підприємств в Україні, власниками яких є інші

держави, регулюється трубопровідним законодавством у частині,

яка не суперечить міждержавним угодам України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транс-

порту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і

транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзи-

ту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і

речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефектив-

ності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Важливою умовою діяльності на трубопровідному транспорті є

ліцензування та сертифікація робіт. Закон визначає, що діяльність,

пов’язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуата-

цією об’єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підс-

таві спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов’язковій серти-

фікації. Ліцензії видаються НКРЕ в порядку, встановленому

197

Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів Укра-

їни від 29 квітня 1999 р. № 753 «Положення про порядок видачі

ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики

на здійснення окремих видів підприємницької діяльності»).

Також встановлено особливі вимоги щодо організаційної

структури підприємств, установ та організацій трубопровідного

транспорту, яка залежить від покладених на організацію завдань,

визначається самими підприємствами, установами та організаці-

ями і затверджується органами, що здійснюють управління май-

ном цих підприємств.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транс-

порту мають право:

 контролювати виконання робіт, визначених Правилами охо-

рони магістральних трубопроводів (Постанова КМУ № 1747

«Про затвердження правил охорони трубопроводів» від 16 лис-

топада 2002 року);

 порушувати питання про притягнення проектних організацій

до відповідальності за помилкові проектні рішення в порядку,

встановленому законодавством України;

 на пріоритетне забезпечення на їх вимогу матеріально-

технічними ресурсами в необхідних обсягах, асортименті та на-

лежної номенклатури через систему державного замовлення;

 інші права, передбачені ст. 16 Закону України «Про трубоп-

ровідний транспорт».

Підприємства, установи та організації трубопровідного транс-

порту зобов’язані забезпечувати:

 постачання споживачам вуглеводнів, хімічних продуктів,

води та інших продуктів і речовин відповідно до умов договорів;

 дотримання чинних норм і правил безпеки та технічної екс-

плуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони

навколишнього природного середовища;

 діагностичний контроль за станом трубопроводів та інші

обов’язки, передбачені ст. 16 Закону України «Про трубопровід-

ний транспорт».

Підприємства трубопровідного транспорту зобов’язані здійс-

нювати моніторинг поставок трубопроводами токсичних хіміч-

них продуктів, зріджених вуглеводневих газів та широкої фракції

легких вуглеводнів. Збір, обробка, збереження та аналіз інформа-

ції про стан транспортування трубопроводами здійснюються від-

повідними органами державної виконавчої влади в межах єдиної

системи державного моніторингу відповідно до чинного законо-

давства України.

198

В умовах надзвичайного стану трубопровідний транспорт на-

буває особливого значення, зокрема до робіт, що проводяться

обов’язково, включаються роботи, пов’язані з ліквідацією на-

слідків стихійного лиха (повені, пожежі, замети тощо), аварій та

катастроф, які призвели до порушення роботи трубопровідного

транспорту. Підприємства, установи та організації, а також гро-

мадяни, які виявили пошкодження трубопроводу чи вихід (виті-

кання) продукту, що транспортується, зобов’язані терміново по-

відомити про це підприємство, що експлуатує трубопровід, або

місцеві органи державної виконавчої влади чи представницькі

органи та органи місцевого самоврядування.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транс-

порту разом з місцевими органами державної виконавчої влади,

представницькими органами та органами місцевого самовряду-

вання, на підпорядкованій території яких прокладено трубопрово-

ди, з уповноваженими Міністерством оборони України органами,

іншими заінтересованими підприємствами та організаціями розро-

бляють плани спільних заходів щодо забезпечення умов безава-

рійної експлуатації об’єктів трубопровідного транспорту і вико-

нання робіт в умовах надзвичайного стану, які погоджуються з

територіальними штабами Цивільної оборони України. Інформу-

вання населення щодо виникнення умов надзвичайного стану здійс-

нюють місцеві органи державної виконавчої влади. Плани спільних

заходів щодо взаємодії в умовах надзвичайного стану затверджу-

ються відповідними органами державного нагляду і контролю, а та-

кож місцевими органами державної виконавчої влади, представни-

цькими органами та органами місцевого самоврядування.

Підприємства трубопровідного транспорту розробляють і за-

тверджують плани ліквідації можливих аварій, які переглядають-

ся щорічно в разі заміни технологічного обладнання.

З метою зміцнення обороноздатності України та забезпечення

взаємодії підприємств трубопровідного транспорту зі спеціалізо-

ваними частинами Міністерства оборони України в ході вико-

нання робіт в умовах надзвичайного стану при органах, що здій-

снюють управління майном цих підприємств, створюється пред-

ставництво Міністерства оборони України.

На особливий період представництво Міністерства оборони

України створюється також при відповідному центральному ор-

гані державної виконавчої влади і виконує функції органу держав-

ного управління магістральних нафтопродуктопроводів.

Охорона об’єктів магістрального трубопровідного транспорту здій-

снюється спеціальними відомчими підрозділами цих підприємств,

199

порядок роботи яких визначається Правилами охорони магістраль-

них трубопроводів, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Охорона (у тому числі пожежна) найважливіших об’єктів трубо-

провідного транспорту, включаючи лінійну частину, перелік яких

встановлюється Кабінетом Міністрів України, здійснюється та-

кож органами Міністерства внутрішніх справ України на догові-

рних засадах.

Для визначення екологічної безпеки під час розміщення, будів-

ництва нових і реконструкції діючих об’єктів трубопровідного

транспорту, а також під час їх експлуатації проводиться обо-

в’язкова державна екологічна експертиза в порядку, встановле-

ному законодавством України.

§ 4. Договори, зобов’язання

та відповідальність на трубопровідному транспорті

Характер договірних трубопровідних зобов’язань залежить від

способу транспортування (типу трубопроводу) та об’єкта транс-

портування.

Залежно від способу транспортування трубопровідні зобо-

в’язання поділяються на транспортування магістральним трубоп-

роводом і на транспортування промисловим трубопроводом (ро-

зподільним тощо).

Залежно від об’єкта транспортування існують такі види тру-

бопровідних зобов’язань:

 трубопровідне транспортування нафти;

 трубопровідне транспортування газу;

 трубопровідне транспортування продуктів хімії;

 трубопровідне постачання інших продуктів.

Договірні зобов’язання у сфері трубопровідного транспорту

зазнають істотного імперативного регулювання законодавством.

Загальні засади правового статусу підприємств трубопровідного

транспорту визначив Закон України «Про трубопровідний транс-

порт», правове регулювання договорів міститься в Цивільному

(глава 64) та Господарському (глава 32) кодексах України, пра-

вила здійснення трубопровідного транспортування закріплено у

спеціальних підзаконних актах — Постановах КМУ, Інструкціях

НКРЕ та інших нормативних документах.

Договір трубопровідного транспортування укладається в пи-

сьмовій формі (оформлюється значною кількістю супровідних

200

паперів), є оплатним і консенсуальним — укладення договору

створює обов’язок вимагати постачання.

Залежно від виду трубопровідного транспортування (магіст-

ральне чи промислове) визначаються деякі особливості регулю-

вання договірних відносин.

Договори з трубопровідного транспортування нафти, нафтоп-

родуктів магістральним трубопроводом, транспортування приро-

дного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл, догово-

ри постачання природного газу за регульованим чи за нере-

гульованим тарифом укладаються тільки спеціальними суб’-

єктами — транспортними організаціями, які мають ліцензію, що

видається НКРЕ. Ліцензування такої діяльності передбачає від-

повідність договірних відносин ліцензійним умовам діяльності.

Інші види трубопровідного транспортування передбачають ураху-

вання спеціальних правил та умов постачання трубопроводами.

Основні учасники договору трубопровідного транспорту-

вання — це транспортна організація — постачальник і споживач —

користувач послугами. Також може брати участь в угоді трубоп-

ровідного транспортування вантажоприймальник (у разі, якщо

постачальнику не належать приймальні потужності на кінцевому

пункті постачання). Слід також виділити як різновид договір пос-

тачання продуктів (газу, нафти тощо), де на кінцевому пункті по-

ставки продукти безпосередньо споживаються. Відповідно, в

трубопровідному транспортуванні — постачальник і користувач

послугами та вантажоприймальник, а в трубопровідному поста-

чанні — постачальник і споживач.

Основні обов’язки постачальника:

 постачання споживачам вуглеводнів, хімічних продуктів,

води та інших продуктів і речовин відповідно до умов договору

та узгоджених між сторонами диспетчерських графіків;

 забезпечення обліку транспортованих продуктів. Засоби ви-

мірювальної техніки повинні відповідати вимогам і стандартам

України та бути повірені органами Держстандарту України;

 не перешкоджати в доступі до засобів вимірювальної техніки

продуктоперекачувальних станцій та вузлів оперативного обліку

кількості транспортованих продуктів користувачам послугами та

контрольним органам;

 здійснення контролю фізико-хімічних властивостей продук-

тів відповідно до нормативних документів і на письмовий запит

видавати споживачам — користувачам послуг паспорти якості

продуктів.

Основні права постачальника: