Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

121

07.12.1944 року, Угодою про використання повітряного простору

вiд 15.05.1992 року, Повітряним кодексом України, «Положен-

ням про використання повітряного простору України» (ПКМУ

від 29 березня 2002 р. № 401), а його додержання забезпечується

державною системою використання повітряного простору Украї-

ни. Плата за використання повітряного простору України, його

аеронавігаційне та інформаційне забезпечення визначається По-

ложенням за погодженням з Міністерством фінансів України.

При виконанні повітряним судном польоту в міжнародному

просторі юрисдикцію щодо нього протягом усього його польоту

здійснює та держава, де зареєстровано повітряне судно. Перебу-

ваючи в міжнародному повітряному просторі, повітряне судно є

недоторканним і незалежним від будь-якої держави, за винятком

тієї, де це повітряне судно зареєстровано, та підкоряється і діє на

підставі лише її законів. Використання міжнародного простору

регулюється міжнародними правилами.

Ведення радіообміну між органами обслуговування повітря-

ного руху на території України та екіпажами повітряних суден

України здійснюється українською або російською мовою, а з

екіпажами повітряних суден інших держав — англійською або

російською мовою. Аеронавігаційна інформація щодо викорис-

тання повітряного простору України є доступною для всіх корис-

тувачів повітряного простору України.

Повітряні траси та місцеві повітряні лінії повинні бути сер-

тифіковані на відповідність їх чинним в Україні нормам придатно-

сті повітряних трас і місцевих повітряних ліній для експлуатації з

видачею відповідного сертифіката. Сертифікат придатності повіт-

ряної траси чи місцевої повітряної лінії для експлуатації може бу-

ти анульовано або його дію може бути тимчасово припинено дер-

жавним органом, який видав сертифікат, якщо буде виявлено

невідповідність повітряної траси чи місцевої повітряної лінії нор-

мам придатності їх для експлуатації. Повітряні траси та місцеві

повітряні лінії України реєструються у встановленому порядку.

Виконання польотів повітряних суден у повітряному просторі

України регламентується Правилами польотів у повітряному

просторі України, які поширюються на всіх користувачів повіт-

ряного простору України. Під польотом повітряного судна ро-

зуміють його переміщення у повітряному просторі, а також зави-

сання. В разі виникнення в польоті екстремальної ситуації, що

створює загрозу для життя людей, командир повітряного судна

може відступити від встановлених правил польоту з негайним

122

повідомленням про прийняте рішення органу обслуговування по-

вітряного руху, з яким він здійснює радіозв’язок.

До польоту допускається повітряне судно, яке споряджене та

перебуває у справному стані згідно з експлуатаційно-технічною

документацією.

У повітряному просторі України або в окремих його районах

польоти повітряних суден можуть бути повністю заборонені або

обмежені за висотою, в часі та напрямках у порядку, встановленому

Положенням про використання повітряного простору України.

Екіпаж (пілот) повітряного судна, обладнаного засобами ра-

діозв’язку, повинен здійснювати безперервне прослуховування

відповідних частот каналів зв’язку органу обслуговування повіт-

ряного руху. З метою здійснення такого двостороннього зв’язку

Міжнародним регламентом радіозв’язку для авіаційної навігації

виділяються необхідні частоти, що закріплюються за користува-

чами державним органом регулювання діяльності авіації Украї-

ни. Польоти повітряних суден, обладнаних засобами ра-

діозв’язку, без двостороннього зв’язку їх з органом

обслуговування повітряного руху забороняються.

Повітряне судно, що перетнуло кордон України без відповід-

ного дозволу компетентних органів, або таке, що припустилося

іншого порушення порядку використання повітряного простору

України, визнається судном-порушником і до нього застосову-

ються заходи в порядку, встановленому законодавством України,

чинними міжнародними угодами.

Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких

повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої

держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і

міжнародних угод. Нерегулярні міжнародні польоти можуть вико-

нуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визнача-

ється Укравіатрансом і погоджується з митними органами України.

Переліт державного кордону України повітряними суднами

здійснюється по спеціально виділених коридорах. Переліт дер-

жавного кордону України поза спеціально виділеними повітря-

ними коридорами, якщо це не передбачено міжнародною угодою

або іншими нормативними актами України, заборонено.

Повітряне судно, що зазнає чи зазнало лиха, повітряне суд-

но, з яким втрачено зв’язок і його місцеперебування невідоме, пі-

длягають негайному пошуку. З метою усунення негативних нас-

лідків лиха, якого зазнало повітряне судно, проводяться

аварійно-рятувальні роботи. Аварійно-рятувальні роботи — це

система заходів, спрямованих на своєчасне подання допомоги

123

потерпілим. Координацію дій зі службами пошуку та рятування

інших країн здійснює Укравіатранс. Усі члени екіпажу повітря-

ного судна зобов’язані пройти спеціальне навчання за програмою

аварійно-рятувальної підготовки. Безпосереднє забезпечення

безпеки польотів повітряних суден покладається на експлуа-

танта авіаційної техніки аеропортів, аеродромів та на органи, які

обслуговують повітряний рух.

Службові особи авіації, яким першим стало відомо про авіа-

ційну подію, зобов’язані негайно повідомити про це державним

органам і власникові повітряного судна. Комісія з питань розслі-

дування авіаційної події на підставі своїх висновків зобов’язана

сформулювати пропозиції щодо усунення причин події, виявле-

них у процесі розслідування, і недопущення їх у майбутньому.

§ 2. Правове регулювання

повітряних перевезень

Повітряні перевезення здійснюються відповідно до норм Ци-

вільного кодексу України, Господарського кодексу України, По-

вітряного кодексу України, вимог міжнародних угод (Министер-

ство гражданской авивации СССР, Приказ № 1/И от 03.01.86 г.

«Правила международных воздушных перевозок пассажиров, ба-

гажа и грузов») та загальних положень про перевозки і правил

перевозки та надання послуг.

Повітряний перевізник — центральний суб’єкт відносин пе-

ревозки. Повітряним перевізником визнається будь-яка юридична

чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення і має права

експлуатанта авіаційної техніки. Стосовно іноземних повітряних

перевізників визнаються права експлуатанта за документами, які

видані компетентним органом відповідної держави і які відпові-

дають вимогам міжнародних договорів та угод, учасницею яких є

Україна.

Перевезення, що здійснюються державними повітряними

суднами, підлягають спеціальному регулюванню (МНС Укра-

їни, Міноборони України — Наказ, Інструкція від 30.01.2001

№ 26/30 Про затвердження Інструкції про використання по-

вітряних суден Збройних Сил України для забезпечення ава-

рійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайних ситу-

ацій державного або регіонального рівня на території

України та інші нормативні акти).

124

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1397

вiд 15.11.1996 р. «Про затвердження Положення про націона-

льного повітряного перевізника» запроваджено перевізника

зі спеціальним статусом — національного повітряного пере-

візника. Запровадження для авіаційних підприємств статусу

національного повітряного перевізника передбачає створення

умов для поліпшення транспортних зв’язків України з іншими

державами та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних

авіапідприємств на міжнародному ринку транспортних послуг.

Статус національного повітряного перевізника підприємству на-

дається, якщо: воно є юридичною особою згідно із законодавст-

вом України та основним видом діяльності його є авіаційні пере-

везення; понад 50 відсотків належного йому майна перебуває в

державній власності; його діяльність цілком відповідає вимогам

Повітряного кодексу України (3167-12); повітряні судна, що екс-

плуатуються ним на повітряних трасах, відповідають міжнарод-

ним технічним вимогам; воно має власний сертифікат експлуа-

танта, товарний знак, трилітерний код ІКАО, телефонну позначку

та власну перевізну документацію; протягом останніх трьох років

не має тяжких порушень щодо виконання польотів згідно з офі-

ційними повідомленнями. Надання авіаційному підприємству ста-

тусу національного повітряного перевізника здійснюється на

конкурсних засадах за поданням Мінтрансу на підставі рішення

Кабінету Міністрів України. Національний повітряний перевіз-

ник зобов’язаний забезпечувати: першочергове виконання

обов’язків, що випливають із міжнародних договорів України,

замовлень та окремих завдань Кабінету Міністрів України на по-

вітряні перевезення; належний рівень безпеки польотів, авіацій-

ної та екологічної безпеки, регулярності польотів та культури об-

слуговування. Авіаційне підприємство, якому надано статус

національного повітряного перевізника, може бути позбавлене

цього статусу в разі недодержання ним згаданих вимог.

Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожен договір повітряного перевезення та його умови посвідчу-

ються документом на перевезення, який видається авіаційним пі-

дприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами

(агентами).

Документами на перевезення є: квиток — у разі перевезення

пасажира; багажна квитанція — в разі перевезення речей паса-

жира як багажу; відповідні документи — в разі перевезення ван-

тажу, пошти й інших предметів.

125

Форми документів на перевезення та правила їх застосування

встановлюються Укравіатрансом.

Авіаційні перевозки поділяються на внутрішні перевезен-

ня та міжнародні перевезення. Внутрішні перевезення — це

перевезення, за яких пункт відправлення і пункт призначення ро-

зташовані на території однієї держави і перевозка не передбачає

зупинки на території іншої держави. Міжнародні перевезення

— це перевезення, здійснювані відповідно до угоди міжнародно-

го повітряного перевезення, за якої пункт відправлення та пункт

призначення незалежно від того, чи було перевантаження або пе-

рерва в перевезенні, розташовані: 1) на території двох держав; 2)

на території тієї самої держави, якщо передбачена зупинка на те-

риторії іншої держави.

Окремо визначається так звана змішана перевозка — переве-

зення пасажира, багажу чи вантажу, здійснюване перевізниками

різних видів транспорту.

Особливий вид перевезення — чартерне повітряне перевезення —

виконується на підставі договору чартера (фрахтування повітряно-

го судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати

іншій стороні (фрахтувальнику) за оплату всю місткість одного чи

кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного

перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої ме-

ти, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Договір перевозки пасажира та багажу посвідчується квит-

ком встановленого зразка, який підтверджує укладення угоди пе-

ревозки та містить істотні умови перевезення.

Договір перевозки вантажу посвідчується вантажною авіа-

ційною накладною, яка підтверджує укладення договору повіт-

ряного перевезення вантажу між перевізником і відправником,

умови перевезення і прийняття вантажу перевізником. Умови

угоди, що містяться у вантажній накладній, являють собою коро-

ткий виклад основних положень щодо перевозки. Вантажна на-

кладна складається та підписується відправником і вручається

перевізнику разом із вантажем.

У міжнародних перевезеннях правилами висуваються додат-

кові вимоги, зокрема — ввезення, вивезення або транзит вантажу

мають бути дозволені законами та правилами країни, на терито-

рію, з території або через територію якої здійснюється переве-

зення, правила встановлюють спеціальні терміни здійснення тра-

нспортних операцій, спеціально обумовлюються обов’язки зі

сплати податків, мита і зборів, що накладаються на перевезений

вантаж державними органами та місцевою владою чи адміністра-

126

цією аеропорту будь-якої країни, на території, з території чи че-

рез територію якої здійснюється перевезення, які підлягають

сплаті відправником або одержувачем (перевізник може, але не

зобов’язаний оплачувати такі податки, мита і збори, відправник

та одержувач несуть перед перевізником солідарну відповідаль-

ність із відшкодування йому цих витрат). Питання міжнародних

перевезень регулюється Наказом Міністерства цивільної авіації

СРСР №1/И від 03.01.86 «Правила міжнародних повітряних пе-

ревозок пасажирів, багажу та вантажів» і Конвенцією для уніфі-

кації деяких правил міжнародних повітряних перевозок (Монре-

аль, 28 травня 1999 року) та іншими нормативними актами.

За будь-яких видів перевезень авіаційний перевізник завжди

має право: встановити свої правила повітряних перевезень, які

спрямовані на піднесення ефективності та якості перевезень, і не

містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури, ниж-

чих за рівень вимог, установлених відповідним органом держав-

ної виконавчої влади; відмовити пасажиру в перевезенні у випад-

ках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях.

У свою чергу за пасажиром завжди залишається право від-

мовитися від повітряного перевезення й одержати назад суму

грошей у порядку, встановленому законодавством України.

Окремий предмет перевезень — пошта. Умови та правила

перевезення пошти погоджуються з Міністерством зв’язку

України (Про затвердження Правил перевезення пошти повітря-

ними суднами, z0435-99, 05.07.1999).

Договір про перевезення пошти повітряними суднами уклада-

ється у формі двосторонньої угоди між підприємством поштового

зв’язку та авіаційними підприємствами (авіакомпаніями). Договір

має бути укладений у письмовій формі та відповідати вимогам за-

конодавства України. Істотними умовами договору є: найменування

сторін; предмет договору; термін, на який укладається договір; умо-

ви перевезення пошти; обов’язки та відповідальність сторін; розмір,

склад і графік платежів, умови їх перегляду; умови дострокового

розірвання договору; дата і місце укладання договору. За згодою

сторін у договорі можуть бути передбачені інші умови. Правилами

передбачено типовий договір про перевезення пошти.

За договором авіапідприємства беруть на себе зобов’язання

прийняти пошту до перевезення, своєчасно та в схоронності дос-

тавити довірену їм пошту в пункти призначення й видати пошту

підприємству поштового зв’язку, а підприємство поштового

зв’язку бере на себе зобов’язання оплатити перевезення пошти в

установленому порядку та прийняти її в пункті призначення.

127

Відправлення повинні відповідати вимогам, установленим ак-

тами Всесвітнього поштового союзу, Поштовими правилами та

законодавчими актами країн відправлення і призначення. Пошто-

ві відправлення здаються авіапідприємствам разом із супровід-

ними документами.

Пошта вважається прийнятою до перевезення з моменту,

коли працівник авіапідприємства чи уповноважена ним особа

прийняли пошту від працівника підприємства поштового зв’язку

та видали примірник накладної з розпискою, засвідченою особи-

стим штампом працівника авіапідприємства або штампом авіапід-

приємства в прийманні пошти, із зазначенням словами кількості

прийнятих відправлень і речей, дати й часу приймання, посади та

прізвища працівника, який прийняв пошту.

Навантаження в повітряні судна, а також розвантаження

пошти з повітряних суден і транспортування в ці підприємства

зв’язку виконуються силами та засобами аеропортів на основі їх

угод з авіаперевізником. В аеропортах, де відсутні підприємства

поштового зв’язку, пошта завантажується у повітряні судна та

розвантажується з них силами і засобами аеропортів, а транспор-

тується від складу аеропорту до підприємств поштового зв’язку

та у зворотному напрямку силами і засобами підприємств пошто-

вого зв’язку. Навантаження пошти в повітряне судно здійснюєть-

ся у зворотній послідовності її розвантаження в пунктах посадки

повітряних суден. Пошта для кожного пункту посадки має відді-

лятися у повітряному судні сітками чи іншими засобами. Наван-

таження пошти в повітряне судно та розвантаження з нього

здійснюються працівниками аеропорту в присутності особи, від-

повідальної за комерційне завантаження з боку авіапідприємства.

Пошта вважається доставленою до підприємства зв’язку з мо-

менту, коли працівник підприємства поштового зв’язку при-

йняв пошту від працівника авіапідприємства та видав відпо-

відну розписку.

У разі доставлення пошти з порушенням порядку, встановле-

ного Правилами, розписка за фактично прийняту пошту видаєть-

ся працівником поштового зв’язку лише після складення та під-

писання сторонами міжвідомчого акта.

Перевезення зброї, боєприпасів, вибухових і отруйних ре-

човин, ядерного палива, радіоактивних речовин та інших ван-

тажів, які належать до особливо небезпечних, здійснюються за

дозволом компетентних органів згідно зі спеціальними правила-

ми. Договори перевезення небезпечних вантажів зазнають впливу

імперативних норм Наказу Мінтрансу № 509 від 25.10.99 р. «Про

128

затвердження Інструкції про повітряні перевезення спеціальних

та небезпечних вантажів».

Іноземні перевізники здійснюють свою діяльність на території

України згідно з законодавством України, міжнародними угода-

ми та договорами.

Діяльність повітряних перевезень є ліцензійною, і висунуті за-

конодавцем ліцензійні умови визначають деякі положення дого-

ворів (Держкомрегполпідпр, Мінтранс, Наказ № 139/821 від

26.11.2001 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження

господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажи-

рів, вантажів повітряним транспортом»).

§ 3. Відповідальність відправників,

одержувачів вантажів і повітряних перевізників

за порушення або неналежне виконання зобов’язань

перевозу та спричинення шкоди

Усі юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов’язана з вико-

ристанням повітряного простору України, розробкою, виготовлен-

ням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням го-

сподарської і комерційної діяльності, обслуговуванням повітряного

руху, забезпеченням безпеки авіації України, а також її управлінням

і наглядом, пасажир, замовник або працівник авіації за порушення,

невиконання чи неналежне виконання правил, вимог і норм, що ре-

гламентують повітряні перевезення та авіаційні роботи, а також по-

рушення законодавства про охорону навколишнього природного

середовища несуть відповідальність, передбачену чинним законо-

давством України. Загальні засади відповідальності встановлені По-

вітряним кодексом України, Цивільним кодексом України, Госпо-

дарським кодексом України, міжнародними угодами у сфері

повітряного транспорту та спеціальними правилами.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або по-

шкодження багажу з часу прийняття його для перевезення та до

видачі одержувачеві або передачі його відповідно до правил ін-

шій особі, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних

заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів

неможливо було вжити.

Перевізник несе відповідальність за збереження речей, що є

у пасажира, якщо буде доведено, що втрата чи пошкодження цих

речей сталися з вини перевізника.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або по-

шкодження вантажу з часу прийняття його для перевезення та до

129

видачі одержувачу або передачі його відповідно до правил іншій

установі (особі), якщо не доведе, що ним було вжито всіх необ-

хідних заходів для запобігання заподіянню шкоди чи що таких

заходів неможливо було вжити. До того часу, доки перевізник не

доведе інше, вважається, що втрата, нестача чи пошкодження ван-

тажу сталися під час перевезення.

За втрату, нестачу або пошкодження вантажу, багажу або ре-

чей, які є в пасажира, перевізник несе відповідальність у тако-

му розмірі:

а) за втрату чи нестачу вантажу або багажу, прийнятого для

перевезення з оголошеною цінністю, — в розмірі оголошеної

цінності, а у випадках, коли перевізник доведе, що оголошена

цінність перевищує дійсну вартість, — в розмірі дійсної вартості;

б) за втрату, пошкодження чи нестачу вантажу або багажу,

прийнятого для перевезення без оголошеної цінності, а також ре-

чей, які є в пасажира, — в розмірі вартості, що не перевищує ме-

жі, установленої відповідним органом державної виконавчої вла-

ди за погодженням з Міністерством фінансів України відповідно

до меж, встановлених міжнародними угодами про відповідаль-

ність при повітряних перевезеннях, учасником яких є Україна.

Перевізник несе відповідальність за прострочення в доста-

вці пасажира, багажу чи вантажу, якщо не доведе, що ним було

вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або

що таких заходів неможливо було вжити. Перевізник звільняєть-

ся від відповідальності, якщо прострочення сталося внаслідок не-

сприятливих метеорологічних умов.

Перевізник несе матеріальну відповідальність перед орга-

нами зв’язку за втрату, пошкодження чи прострочення в дос-

тавці пошти з вини перевізника в розмірі відповідальності орга-

нів зв’язку перед відправниками або адресатами за міжнародну

пошту — відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а за

внутрішню — згідно з правилами щодо розміру матеріальної від-

повідальності підприємств зв’язку за нестачу чи пошкодження

вкладень поштових відправлень.

За шкоду, заподіяну третім особам та їх майну при вико-

нанні перевезень і авіаційних робіт, експлуатант авіаційної техні-

ки несе відповідальність у порядку й на умовах, передбачених

чинним законодавством України, зокрема — Україна є учасни-

ком Конвенції про збитки, завдані іноземними повітряними суд-

нами третім особам на поверхні (від 07.10.1952 р.), де встановле-

но граничний розмір відповідальності для кожного повітряного

судна і за кожною подією. При цьому, якщо збиток був заподія-

130

ний у результаті навмисної дії чи бездіяльності эксплуатанта або

його службовців чи агентів, зроблених із метою заподіяння збит-

ку, відповідальність эксплуатанта є необмеженою чи особа неза-

конно заволодіває повітряним судном і використовує його, не

маючи на те згоди особи, що володіє правом користування цим

повітряним судном, також відповідальність є необмеженою.

Порушення, як і невиконання чи неналежне виконання

вимог державних правил, норм і процедур з реєстрації та

огляду на предмет безпеки пасажирів щодо здачі, прийому,

зберігання та перевезення на повітряному судні ручної поклажі,

багажу, вантажу, пошти і бортового харчування тягне за собою

відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Особи, винні в порушенні норм і правил, що регламентують дія-

льність авіації, несуть відповідальність за законодавством України.

За умови виявлення шкоди, заподіяної багажу, вантажу, пра-

вилами передбачається складання Акта про несправності під час

перевезення багажу (PIR — Property IrreguLarity Report), вантажу

(CIR — Cargo IrreguLarity Report) — документа, оформленого пе-

ревізником у присутності пасажира (одержувача) негайно по ви-

явленні шкоди. Акт підписується перевізником і пасажиром

(одержувачем).

Будь-яка юридична та фізична особа має право оскаржити

рішення або дії будь-якої посадової чи іншої особи в межах

діяльності авіаційної системи України в порядку, передбаче-

ному законодавством України.

Повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зо-

бов’язані страхувати членів екіпажу й авіаційного персоналу, які

перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та

передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відпо-

відальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам,

багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення; іншим ко-

ристувачам повітряного транспорту, а всі експлуатанти — третім

особам не нижче за рівень, встановлений у Постанові Кабінету

Міністрів України від 13.07.1998 р. № 1083 «Про порядок і умови

проведення обов’язкового авіаційного страхування». В даній по-

станові законодавець визначив страхову суму (ліміт відпові-

дальності страховика), встановлену договором з обов’язково-

го страхування.

Під час виконання міжнародних польотів страхова сума (ліміт

відповідальності страховика) встановлюється в межах, передба-

чених міжнародними угодами чи законодавством країни, на те-

риторії якої виконуються повітряні роботи.