Сердюк В.О. Основи анатомії та фізіології тварин. Навчальний посібник для учнів та вчителів

Подождите немного. Документ загружается.

Порогова чутливість до запахів у хребетних тварин також

дуже велика і варіює у значній степені. Експериментально було

показано, що запахи типу оцтової кислоти собака відчуває у

концентраціях у мільйон разів менших, ніж людина. Їжаки можуть

виявлять присутність їстівних комах за запахом на відстані 1 м, а

наближення ворога (наприклад, тієї ж собаки) - 9 м. Ну і дивовижне

повернення мігруючих лососів на нерест до тієї ж річки, у якій вони

самі народились, також пов’язане з їх нюхом.

Таким чином, запахи для тварин є дуже важливим засобом

спілкування і обміну інформацією.

9.5. ЕНДОКРИННА СИСТЕМА

Крім нервової регуляції, в організмі тварин існує й

гормональна регуляція діяльності. ГОРМОНИ - це біологічно активні

речовини, які мають білкову природу й виробляються ЗАЛОЗАМИ

ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ (скорочено - ЖВС). Свою назву ці залози

отримали за те, що вони виділяють продукти секреції безпосередньо у

кров, а не у протоки, які ведуть на поверхню тіла чи до одного з

внутрішніх органів (як у органів ЗОВНІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ). Функція

гормонів, які виробляються таким чином, полягає в цілеспрямованому

впливі на певні органи і тканини, нерідко досить далеко віддалені від

самої залози. При цьому у всіх випадках гормони присутні у крові у

дуже незначній кількості і виявити їх можна лише з допомогою

спеціальних методик.

Всі гормони описуються за наступною схемою: по-перше,

якою ендокринною залозою вони секретуються, по-друге, чи

перешкоджає нормальному розвитку або нормальній функції якихось

органів видалення такої залози (ефект може бути і стимулюючим і

гальмівним) і, по-третє, чи відновлює нормальні розміри і

функціональні властивості змінених органів штучне введення гормону

(при відсутності даної ендокринної залози).

У еволюційному ряді безхребетних тварин ЖВС (ендокринні

залози) вперше з’являються у кільчастих червів. В них вони тісно

пов’язані з нервовою системою. У комах гормони ендокринних залоз

регулюють обмін речовин і розвиток комах, а також пов’язані з ними

процеси - личиночний ріст, линьку, діапаузу (гальмування розвитку),

статеве дозрівання, поведінку тощо. Краще всього вивчені чотири

вида ендокринних залоз комах: НЕЙРОСЕКРЕТОРНІ КЛІТИНИ,

МЕЖУЮЧІ ТІЛА, КАРДИНАЛЬНІ ТІЛА і ПЕРЕДНЕГРУДНІ

101

ЗАЛОЗИ (мал....). Гормони нейросекреторних клітин регулюють

діяльність всіх інших ендокринних залоз і відіграють роль пускового

механізму, який впливає на межуючі і кардинальні тіла, гормони яких

впливають на життєдіяльність організму комахи (регулюють

дихальний обмін, стимулюють утворення ліпідів, впливають на

статеву систему тощо). Переднегрудні залози є тільки у личинок і

лялечок комах. Їх гормони стимулюють линьку у личинок та ріст їх

тіла.

В цілому ендокринні залози комах діють узгоджено, як єдина

ендокринна система, яка контролюється нервовою системою. В свою

чергу діяльність нервової системи залежить від зовнішніх умов. Через

нервову систему зовнішні подразники стимулюють або пригнічують

нейросекрецію, а отже і діяльність всієї ендокринної системи. Таким

чином, дійсно встановлено, що діяльність ендокринної системи є

основним фізіологічним механізмом метаморфозу комах.

Наявність нейросекреторних клітин і ендокринних органів

відмічено також у раків і ряду інших безхребетних тварин.

У хребетних тварин також є залози внутрішньої секреції, які

виробляють відповідні гормони. Одні з них проявляють дуже широку

загальну дію на організм. До їх числа відносяться декілька гормонів,

які секретуються КОРКОВОЮ РЕЧОВИНОЮ НАДНИРНИКІВ. Ці

гормони регулюють іонний баланс, білковий та вуглеводний обміни,

підвищують загальний рівень активності тварини. Вони приймають

участь у заживленні ран й у виробленні імунітету. ЩИТОВИДНА

ЗАЛОЗА секретує гормон ТИРОКСИН, який підвищує інтенсивність

основного обміну речовин у тварини, відіграє важливу роль у

метаморфозі амфібій. Ендокринні клітини, які входять до складу

ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ (вона, як вам вже відомо, містить і

клітини, які виділяють до кишечника травні ферменти), виробляють

гормон ІНСУЛІН, який необхідний для кращого засвоєння глюкози

клітинами тіла.

Ще однією дуже важливою залозою внутрішньої секреції є

ГІПОФІЗ, який розташовується у центрі головного мозку і тісно

пов’язаний з ГІПОТАЛАМУСОМ, при який ми вже згадували. Ця

залоза виробляє декілька гормонів, які впливають на роботу інших

залоз внутрішньої секреції (надниркових залоз, щитовидної залози),

на ріст організму (гормон РОСТУ), а також на роботу статевих залоз.

Статеві залози само по собі також є залозами внутрішньої

секреції. ЯЄЧНИКИ самок ссавців періодично виробляють

102

ЕСТРОГЕНИ та ПРОГЕСТЕРОНИ. Ці гормони діють спільно,

готуючи матку до прийняття заплідненої яйцеклітини і підтримуючи її

в стані, придатному для збереження та живлення ембріону.

СІМ’ЯНИКИ самців виробляють ТЕСТОСТЕРОН. Всі ці гормони

впливають і на розвиток вторинних статевих ознак, таких як розподіл

волосяного покриву і жирових відкладень, стан зовнішніх статевих

органів, здатність сприйняття гамет іншої статі тощо. Важливою

ендокринною залозою є й ПЛАЦЕНТА. У деяких ссавців вона

виробляє гормони, які впливають на роботу статевих залоз.

Взаємна координація діяльності окремих органів ендокринною

системою, яка знаходиться під контролем нервової системи, сприяє

виникненню складного нейрогуморального апарату. Він координує всі

процеси в організмі, в тому числі особливості поведінки і реакції на

фактори зовнішнього середовища. У хребетних тварин завдяки цьому

встановлюються більш складні взаємозв’язки з середовищем

існування і підвищується ГОМЕОСТАЗ - внутрішня стійкість

організму при мінливих зовнішніх діях. Велику роль відіграє нервово-

гуморальний апарат і в регуляції внутрішньовидових та міжвидових

відносин в природних угрупованнях.

Глава 10. ТВАРИННИЙ ОРГАНІЗМ І СЕРЕДОВИЩЕ

Завдяки діяльності нервової і ендокринної систем організм

тварини являє собою не мозаїку окремих частин, а єдиний злагоджено

працюючий механізм, який певним чином реагує на всі зовнішні

подразники. Неможливо уявити собі існування тварин без рослин, без

кисню, який потрібен для дихання, або без води, яка входить до

складу їх тіла. Тому постійна взаємодія тварин з факторами

оточуючого середовища є необхідною умовою їх існування. З іншого

боку, це середовище і саме є продуктом життєдіяльності живих

організмів.

103

10.1. ОРГАНІЗМ ТВАРИНИ ЯК ЄДИНЕ ЦІЛЕ. ТВАРИНИ

І СЕРЕДОВИЩЕ.

Середовище, як цілісне утворення, впливає на організм тварини,

як цілісну систему, змушуючи його пристосовуватись до своїх умов.

Для того, щоб пристосуватись до цих умов, організм тварини (чи

людини) повинен мати набір систем, які й дозволяють йому існувати

та здійснювати життєдіяльність у даному середовищі.

Давайте пригадаємо, які саме системи органів має організм

тварини і яку функцію вони виконують. Це – опорно-рухова (яка

забезпечує тварин здатністю рухатись у просторі, шукаючи собі їжу),

травна (яка дозволяє тваринам перетравлювати їжу), дихальна (яка

дозволяє забезпечувати організм киснем), кровоносна (яка дозволяє

правильно використовувати наявний у повітрі кисень), видільна (яка

дозволяє виділяти з організму продукти життєдіяльності), статева

(яка дозволяє залишати після себе нащадків), нервова та ендокринна

(які дозволяють керувати всіма процесами життєдіяльності в

організмі) системи. Всі вони (у чому Ви, шановні друзі, могли

пересвідчитись раніше) вкрай необхідні для здійснення

життєдіяльності будь-яким тваринним організмом і дуже тісно

взаємопов’язані. І лише діючи узгоджено разом, всі вони й утворюють

те цілісне утворення, яке й має назву ОРГАНІЗМ. При цьому кожна з

цих систем має певні межі самостійності у виконанні властивих їм

функцій, керуючись тими законами (або правилами), які встановлені

для них організмом як цілісним утворенням вищого порядку.

До того ж не тільки середовище впливає на організми тварин,

змушуючи пристосовуватись до його умов, але й тварини також

впливають на середовище, іноді досить суттєво змінюючи його вигляд

і пристосовуючи до своїх потреб. Достатньо сказати, що грунт у

значній мірі утворюється при активній участі ґрунтоутворюючих

тварин – риючих гризунів, багаточисельних червів, личинок комах,

кліщів і різноманітних одноклітинних найпростіших (бактерій, амеб,

інфузорій тощо). Відносно ролі дощових червів, то це було відомо ще

Ч.Дарвіну. Тварини приймали безпосередню участь і у формуванні

певних ландшафтів, зокрема, степу. Доведено, що степ, як тип

рослинності, утворювався при участі великих стад копитних та інших

тварин - “степняків”. А існування сучасних африканських саван

підтримує своєю середовищеутворюючою діяльністю найбільша

сучасна тварина, яка проживає на суші – африканський слон.

104

10.2. РОЛЬ ТВАРИН У ПРИРОДІ ТА ЖИТТІ ЛЮДИНИ.

ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ НА ТВАРИН.

ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ.

Тварини відіграють важливу й різноманітну роль у природі.

Зокрема, вони беруть участь у колообігу речовин. Як ви вже знаєте,

одні з них живляться рослинами, інші – тваринами, треті – рештками

організмів. При цьому тварини – споживачі мертвої органіки (жуки-

гнойовики, гробарики, личинки певних мух тощо) виконують роль

санітарів навколишнього середовища. Вони переробляють рештки

рослин, трупи та послід тварин, очищують водойми та запобігають

їхньому заростанню

Важко переоцінити роль хижих тварин як регуляторів

чисельності популяцій інших видів тварин (у тому числі шкідників

сільського та лісового господарства, кровосисних видів тварин). А

рослиноїдні тварини регулюють густоту популяцій рослин (серед яких

є й бур’яни). Наприклад, у першій половині XIX ст.. в Австралію з

Америки було завезено кактус-опунцію як декоративну рослину.

Умови нового континенту виявилися сприятливими для цієї рослини і

вона почала масово розмножуватись й поширюватись по Австралії.

При цьому вона займала значні площі пасовищ, які ставали

непридатними для випасання худоби, бо кактус добре захищений

своїми довгими колючками. Тому довелося завозити з Америки

природного ворога опунції – кактусову вогнівку, яка й вирішила всі

проблеми, бо гусінь цього метелика швидко знизила чисельність

кактусу.

Вам також відомо, що різні групи тварин забезпечують

запилення квіткових рослин (комахи, птахи, ссавці), поширюють

плоди і насіння.

Тварини, які мають твердий скелет (форамініфери, радіолярії,

коралові поліпи, молюски тощо) беруть участь в утворення осадових

порід (крейди, вапняку, кремнезему тощо) та ґрунту.

Тварини відіграють величезну роль і в житті людини, оскільки є

для людини джерелом їжі, а також сировини для промисловості

(наприклад, віск, шкіра, пух, шовк). Здавна людина приручила диких

предків таких тварин, як собака, кішка, кінь, велика рогата худоба,

вівці, кози, качки, гуси та інших. При цьому людина вивела значну

кількість порід свійських порід.

105

А деякі види хижих та паразитичних тварин (наприклад, їздців,

сонечок, хижих кліщів) людина використовує в біологічному методі

боротьби зі шкідниками та кровосисними видами. Такі методи мають

певні переваги перед застосуванням отрутохімікатів, оскільки не

забруднюють навколишнє середовище.

Тварини своїм яскравим забарвленням (наприклад, акваріумні

рибки, метелики), видовим різноманіттям, співучістю (птахи)

задовольняють найвишуканіші естетичні смаки людини.

Але тварини можуть завдавати шкоди господарству людини та її

здоров’ю. Серед них є багато паразитів людини і свійських тварин

(наприклад, сисуни, ціп’яки, аскарида, коростяний свербун), а також

кровосисних видів (такі як іксодові кліщі, малярійні комарі, ґедзі), які

можуть переносити збудників різноманітних захворювань. Так,

іксодові кліщі переносять збудників кліщового енцефаліту, малярійні

комарі – малярії, воші – висипного та поворотного тифів, блохи –

чуми. Отруйні тварини (павуки – каракурт, тарантул; комахи –

джмелі, шершень; змії – гадюки, кобра) можуть загрожувати здоров’ю

і навіть життю людини та свійських тварин.

Досить велика кількість гризунів, комах, кліщів, круглих червів

живиться культурними рослинами, знижуючи їхню врожайність. Та й

запасам харчових продуктів можуть шкодити комірні кліщі,

мишоподібні гризуни та інші тварини.

Неодноразово згадувалось про те, що діяльність людини часто

негативно впливає на природні угруповання живих організмів. Цей

вплив стає відчутнішім від зростання населення Землі та від розвитку

промисловості і сільського господарства. Люди вирубають ліси,

осушують водойми й болота, розорюють під ріллю цілинні степи,

забруднюють довкілля хімічними речовинами, руйнуючи природні

середовища, де мешкають та розмножуються тварини та рослини.

Внаслідок цього велика кількість тварин і рослин взагалі зникла з

нашої планети, а тисячі видів перебувають під загрозою зникнення.

Збереження різноманіття тварин і рослин нашої планети є

необхідною умовою збереження життя на ній. Тому потрібно не

перетворювати природу, а жити у гармонії з нею. Це можливо лише за

умов розвиненого екологічного мислення, коли всі господарські

рішення приймають з огляду на збереження та поліпшення стану

навколишнього природного середовища.

Людина змушена постійно вести боротьбу зі шкідниками

сільського господарства і лісового господарства. Звичайно, ці види

106

завдають великих збитків, ушкоджуючи деревину, знищуючи врожай

або запаси харчових продуктів. Але слід зрозуміти, що у природі

немає «шкідливих» чи «корисних» видів. Ці поняття лише визначають

місце того чи іншого виду тільки відносно людини та її господарської

діяльності. У природних угрупованнях усі види – необхідні

компоненти, і вилучення будь-якого виду з екосистеми призводить до

порушення взаємозв’язків між видами, а отже, й до можливого її

руйнування. Тож, перед людиною має стояти завдання: не знищувати

той чи інший вид, «шкідливий» з її погляду, а обмежити його

чисельність до того рівня, коли він не зможе завдати відчутної шкоди

відчутної шкоди. Таким чином, необхідне раціональне

природокористування, тобто таке використання видів, за якого вони

змогли б зберегти чисельність популяцій на найсприятливішому рівні.

Перед людством нині гостро постають питання: як можна

запобігти зникненню видів рослин та тварин, зберегти різноманітність

органічного світу? Насамперед вчені створюють списки видів, які

потребують охорони, як на певній території, так і на всій нашій

планеті. Для цього створені Міжнародна Червона книга та регіональні

Червоні книги. До останнього видання Червоної книги України (1994

рік) занесено 382 види тварин з майже 45 тисяч відомих на території

нашої країни. Відловлювання чи знищення цих тварин, а також

руйнування місць їхнього проживання карається законами України.

В Україні постійно удосконалюється і законодавство про

охорону природи. Так, у Конституції України стверджується, що

кожен громадянин зобов’язаний не завдавати шкоді природі та

відшкодовувати завдані ним збитки. Питання щодо охорони природи,

використання і відтворення об’єктів тваринного світу регулюються

Законом України «Про тваринний світ», а збереження видів на

території природоохоронних установ регламентуються законом «Про

природно-заповідний фонд України». Останнім часом в Україні

здійснюється Національна програма збереження біологічного

різноманіття України. Її теоретичною базою є розуміння того, що

кожен вид організмів є необхідним і унікальним компонентом

біосфери.

107

ЗМІСТ

стор.

Вступ 3

Глава 1. Тваринний організм 3

1.1. Тварини як складова частина природи 3

1.2. Тварини і середовище 5

1.3. Угруповання тварин 8

1.4. Фактори середовища та їх вплив на тварин 10

1.5. Тваринний організм 12

1.6. Будова тваринної клітини 14

1.7. Тканини тваринного організму 18

Глава 2. Опорні системи 21

2.1. Покриви 22

2.2. Скелет 25

2.3. Сполучна тканина 34

Глава 3. Рух 36

3.1. Амебоїдний рух 36

3.2. Мерехтливий рух 36

3.3. М’язовий рух 37

3.4. Локомоція 40

3.5. Електричні органи 42

Глава 4. Травна система 43

4.1. Способи здобування їжі 43

4.2. Органи травлення 46

4.3. Розподіл функцій у кишковому тракті 47

Глава 5. Дихальна система 52

5.1. Газообмін за рахунок дифузії 53

5.2. Зябра 54

5.3. Трахеї 56

5.4. Легені 57

Глава 6. Кровоносна система 60

6.1. Загальні принципи будови кровоносної

системи

6.2. Кровоносна система безхребетних тварин 60

6.3. Кровоносна система хребетних тварин 63

6.4. Кров та її функції 65

108

Глава 7. Видільна система 68

7.1. Будова органів виділення 69

7.2. Утворення сечі 71

Глава 8. Статева система 73

8.1. Нестатеве розмноження 74

8.2. Статеве розмноження 74

8.3. Зовнішнє і внутрішнє запліднення 76

8.4. Сезонність статевого розмноження 78

8.5. Ембріональний розвиток і турбота про

нащадків

8.6. Післяембріональний розвиток 83

Глава 9. Координація функцій 85

9.1. Нервова система 85

9.2. Типи нервової системи безхребетних тварин 87

9.3. Нервова система хребетних тварин 89

9.4. Органи чуттів 93

9.5. Ендокринна система 100

Глава 10. Тваринний організм і середовище 102

10.1. Організм тварини як єдине ціле. Тварини і

середовище

10.2. Роль тварин у природі та житті людини. Вплив

діяльності людини на тварин. Охорона тварин.

Зміст 103

109