Савченко Н.М. Історія України: соціально-політичний аспект
Подождите немного. Документ загружается.
371
Скидан Карпо (?–1638) — полковник нереєстрових запорізьких козаків,
один з керівників козацько5селянських антипольських повстань 1637–1638 рр.
Сковорода Григорій Савич (1722–1794) — видатний український філософ,
просвітитель, поет, композитор.
Скоропадський Іван Ілліч (1646–1722) — гетьман Лівобережної України (1708–
1722 рр.). Учасник Кримських походів 1687 та 1689 років. Гетьманом Лівобе5
режної України був обраний за рекомендацією Петра І у 1708 році після пере5
ходу І. Мазепи на бік шведів. У роки правління Скоропадського московський
уряд значно обмежив державні права Гетьманщини. Гетьман втратив право са5
мостійно призначати генеральну і полкову старшину. Ці посади почали займа5
ти російські вельможі та воєводи. Проводилися численні мобілізації козаків
у російську армію, на будівництво каналів, укріплень тощо. Проводились дис5
кримінаційні заходи щодо української церкви та культури. І. Скоропадський
намагався протестувати проти колоніальної політики царського уряду щодо Ук5
раїни і зберегти залишки автономії України, але реального впливу на станови5
ще в Гетьманщині він не мав.
Скоропадський Павло Петрович (1873–1945) — відомий український пол5
ітичний і державний діяч, воєначальник, гетьман України (1918 р.).
Скрипник Микола Олексійович (1872–1933) — державний діяч УРСР, один
із засновників Комуністичної партії (більшовиків) України. Учасник Жовтне5
вого повстання 1917 року, член Петроградського воєнно5революційного комі5
тету. З грудня 1917 року — член першого уряду Радянської України. У березні
1918 року очолив Народний Секретаріат. У 1922–1927 роках працював нарко5
мом юстиції і генеральним прокурором. У 1927–1933 роках очолював народ5
ний комісаріат освіти, якому тоді підпорядковувались не лише навчальні зак5
лади, але і Академія наук і більшість культурних установ. На посаді наркома
освіти М. Скрипник сприяв проведенню українізації середньої і вищої школи,
книговидання, виробленню української наукової термінології. Він був першим,
хто ставив і практично вирішував проблеми українського національного відро5
дження.
Сомко Яким Семенович (?–1663) — наказний гетьман Лівобережної Украї5
ни у 1660–1663 роках. Гетьманом став після укладення Ю. Хмельницьким Сло5
бодищенського трактату 1660 року з Польщею. Виступав за збереження союз5
ницьких відносин з Москвою. У внутрішній політиці орієнтувався на козацьку
старшину, прагнув розширити її права та привілеї, чим викликав незадоволен5
ня козацької бідноти. Відстоював ідею самостійності Гетьманщини і вимагав
від Москви дотримання умов Березневих статей 1654 року, чим викликав не5
вдоволення московського уряду. У 1663 році Я. Сомка було звинувачено у зраді
і страчено.
Тетеря Павло Іванович ( 1620(22)–1671) — полковник, гетьман Правобереж5
ної України. Учасник Визвольної війни 1648–1654 рр. Виконував дипломатичні
доручення Б. Хмельницького. Один з авторів Березневих статей 1654 року. Ра5
зом з І. Виговським і Ю. Немиричем створив проект Гадяцької угоди з Річчю
Посполитою. Брав участь у виробленні Слободищенського трактату 1660 року.
Був обраний гетьманом після зречення від влади Ю. Хмельницького (у жовтні
1662 року). Боровся з лівобережними гетьманами Я. Сомком та І. Брюховець5
ким. Широкою підтримкою народних мас П. Тетеря не користувався, так як
вважався ставлеником Польщі. У 1665 році, не зрікаючись булави, П. Тетеря
виїхав до Польщі.
372
Федорович Тарас (Трясило) (роки народження і смерті невідомі) — козаць5
кий гетьман, керівник козацько5селянського антипольського повстання в Ук5
раїні 1630 року. Гетьманом обраний після загибелі М. Дорошенка.
Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595–1657), гетьман України,
керівник Національно5визвольної війни українського народу проти польсько5
шляхетського гноблення 1648–1654 рр. Був людиною різнобічних знань, во5
лодів латинською, турецькою, татарською, польською і кількома слов’янськи5
ми мовами. Повернувшись в Україну після двох років турецького полону, брав
участь у походах проти татар і турків. У 1645 році у походах з 255тисячним заго5
ном запорозьких козаків воював на боці Франції проти Іспанії, здобув перемо5
гу під Дюнкерком. У 1648 році очолив національно5визвольну боротьбу україн5
ського народу проти Речі Посполитої. Козацько5селянське військо під
керівництвом Б. Хмельницького завдало поразки полякам під Жовтими Вода5
ми, Корсунем, Пилявцями, фактично було визволено від польської влади всю
Україну. Гетьман Б. Хмельницький став фундатором української козацької дер5
жави і очолив її. Проводив активну дипломатичну політику. 8 січня 1654 року
із стратегічних міркувань підписав у Переяславі угоду з Росією про входження
України до її складу. Помер після тяжкої хвороби в Чигирині у 1657 році.
Хмельницький Юрій Богданович (1641–1685) — молодший син Б. Хмель5
ницького, гетьман України (1657, 1659–1663), гетьман Правобережної Ук5
раїни (1677–1681, 1685). Після смерті батька у 1657 році у шістнадцятиріч5
ному віці був обраний гетьманом, проте передав булаву І. Виговському.
У 1659 році знову був обраний гетьманом і підписав Переяславські статті,
які значно обмежили автономію України. У 1660 році Ю. Хмельницький
підписав Слободищенський трактат з Польщею, чим поклав початок под5
ілу України на Лівобережну і Правобережну і тривалій війні між ними. На
початку 1663 року зрікся булави і постригся у ченці. В черговий раз ім’ям
Хмельницького скористались турки, які оволоділи частиною Правобереж5
ної України. У 1777 році турецький султан проголосив його гетьманом. Союз
Ю. Хмельницького з султаном не мав популярності в народі. У 1685 ро5
ці турки стратили гетьмана у Кам’янці.
Хрущов Микита Сергійович (1894–1971) — відомий партійний і державний
діяч СРСР, перший секретар ЦК КПРС (1953–1964 рр.). Учасник громадянсь5
кої війни. Значна частина життя М. Хрущова була безпосередньо пов’язана
з Україною. З 1920 по 1929 року перебував на партійній роботі в Донбасі, Хар5
кові та Києві. З січня 1938 по грудень 1949 року — очолював ЦК КП(б)У. З лю5
того 1944 року — Голова Раднаркому (згодом — Ради Міністрів) України. З іме5
нем Хрущова пов’язані широкомасштабні кампанії освоєння цілинних земель,
сумнозвісна «кукурудзяна кампанія», третя редакція програми КПРС, яка по5
ставила завдання побудови комунізму протягом двадцяти років, Карибська кри5
за, яка ледве не призвела до початку третьої світової війни. Найбільшим досяг5
ненням М. Хрущова було розвінчання культу особи Сталіна, реабілітація сотень
тисяч жертв тоталітарного режиму (т. з. «хрущовська відлига»). Усунений від
влади опозицією у жовтні 1964 року.
Чорновіл В’ячеслав Максимович (1937–1999) — український політичний
і державний діяч, один з відомих правозахисників. За «антирадянську агітацію
і пропаганду» у 1972 р. був засуджений на 6 років, а у 1980 р. — на 5 років ув’яз5
нення. З 1987 року був одним із робочих секретарів Української Гельсінської
групи. З 1989 року — член ради Львівського товариства української мови
ім. Шевченка, один із засновників Народного Руху України за перебудову.
З 1990 року — депутат Верховної Ради України. З грудня 1992 року — голова
Народного Руху України. Загинув у автокатастрофі.
Шевченко Тарас Григорович (1814–1861) — видатний український поет, про5
заїк, художник, ідеолог і символ українського національного руху. Учасник Ки5
рило5Мефодіївського братства — належав до його революційного крила. У своїх
творах звинувачував Росію та російських імператорів у поневоленні України,
закликав до національного та соціального визволення, до боротьби за здобуття
політичної незалежності України.
Шелест Петро Юхимович (1908–1996) — український партійний і радянсь5
кий діяч. З липня 1963 року — перший секретар ЦК КП України. Користувався
підтримкою з боку М. Хрущова. Роль П. Шелеста в українській історії супереч5
лива. Боровся проти поширення антирадянських настроїв, придушував про5
яви дисидентського руху в Україні. У той же час намагався відстоювати еко5
номічні інтереси України перед московським центром, виступав за надання
Україні більших прав у внутрішній та зовнішній економічній політиці. Відсто5
ював права української мови у шкільній освіті, видавничій діяльності, захищав
від звинувачення у націоналізмі діячів української культури. Московським ра5
дянським керівництвом був звинувачений в «місництві та проявах націоналіз5
му», в «ідеалізації минулого України» та відстоюванні ідеї самобутності Украї5
ни.
Шептицький Андрей (1865–1944) — відомий український церковний, куль5
турний та громадський діяч, митрополит Української греко5католицької церкви.
Ярослав Мудрий (978–1054) — видатний діяч, полководець Київської Русі,
великий князь київський (1019–1054). Розширив кордони Київської держави,
спорудив нову оборонну лінію від нападу кочівників. У 1036 році вщент розг5
ромив печенігів біля Києва. Значно розширив і зміцнив міжнародні зв’язки Киї5
вської держави. Приділяв велику увагу організації внутрішнього життя країни.
За його правління в Київській державі остаточно утвердилось християнство,
засновано Київську метрополію, перші монастирі (у тому числі Києво5Печерсь5
кий). Дбав про розвиток освіти, створив школу і бібліотеку при Софіївському
соборі.
Ярослав Осмомисл (1130–1187) — князь галицький (1153–1187). Розширю5
вав територію Галицького князівства, брав участь у боротьбі за Київ. Спільно
з іншими руськими князями вів боротьбу проти половців. Добивався зміцнен5
ня князівської влади, боровся проти боярської опозиції. Підтримував дружні
стосунки з європейськими державами: з Польщею, Угорщиною, Священною
Римською імперією, Візантією. За його князівства Галицька держава досягла
великої могутності.
374
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен.—
К., 1995.
2. Aркас М. Історія України5Русі.— К.,1990.
3. Багалій Д. Нарис історії України.— К., 1994.
4. БантишКаменский Д. История Малой России.— К, 1993.
5. Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953–1985 рр.— Львів, 1992.
6. Баран В. Україна 1950–1960 рр.: еволюція тоталітарної системи.— К., 1996.
7. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян.— К., 1991.
8. Бойко О. Україна 1991–1995: тіні минулого чи контури майбутнього? (На5
риси з новітньої історії).— К., 1996.
9. Бойко О. Історія України у ХХ столітті (20–905ті роки).— Ніжин, 1994.
10. Бойко О. Історія України (запитання і відповіді).— К., 1997.
11. Борисенко В. Курс української історії.— К., 1997.
12. Брайчевський М. Вступ до історичної науки.— К., 1995.
13. Брайчевський М. Конспект історії України.— К., 1993.
14. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі.— К., 1989.
15. БраткоКутинський О. Феномен України.— К., 1996.
16. Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVІІІ — початок ХХ ст.).— Львів,
1996.
17. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до
сьогодення: Хроном. довід.— К., 1995.
18. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України.— К., 1996.
19. Винниченко В. Відродження нації.— К., 1990.— Ч. 1, 2, 3.
20. Голобуцький В. Запорозьке козацтво.— К., 1994.
21. Голод 1921–1923 років в Україні: Зб. документів і матеріалів.— К., 1993.
22. Голод в Україні 1946–1947. Документи і матеріали.— К., Нью5Йорк, 1996.
23. Горський В.С. Історія української філософії: Навч. посіб.— К., 1996.
24. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського держа5
вотворення.— К., 1995.
25. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації
ХІХ–ХХ століття.— К., 1996.
26. Грушевський М. Історія України5Руси: В 11 т. 12 кн.— К., 1991–1998.
27. Грушевський М. Очерк истории украинского народа.— К., 1991.
28. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії.—
К., 1993.
29. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVIII cт.: кордо5
ни, населення, право.— К., 1996.
30. Давня історія України. Кн. 1–2.— К., 1994, 1995.
31. Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20–305ті
роки).— К.: Едмонтон, 1991.
32. Довідник з історії України.— Т. 1–2. — К., 1993, 1995.
33. Дорошенко Д. Нарис історії України.— Т. 1–2. — К., 1991.
34. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.— Львів, 1993.
375
35. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України.— К., 1994.
36 Єфименко О. Історія України та її народу.— К., 1992.
37 Іванченко Р. «Україна від Кия до Кравчука». Корот. нарис укр.. державності.— К.,
1992.
38. Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура.— Львів, 1996.
39. Історія України.— Львів, 1996.
40. Історія України: Курс лекцій у 2 кн.— К., 1992.
41. Історія України. Навч. посіб.— К., 1997.
42. Історія України в особах (ІХ–ХVІІІ ст.).— К., 1993.
43. Історія України в особах (ХIХ–ХХ ст.).— К., 1995.
44. Історія українського війська. Т. 1–2.— Львів, 1992, 1996.
45. Історія української культури.— К., 1994.
46. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–805х років.—
К., 1995.
47. Качкан В. Українське народознавство в іменах: В 2 ч.— К., 1994–1995.
48. Коваль М. Україна: 1939–1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії.—
К., 1995.
49. Колективізація і голод на Україні (1922–1933 роки): Зб. документів і матер5
іалів.— К., 1993.
50. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація гетьман5
щини (1760–1830).— К., 1996.
51. Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор.— К.,
1993.
52. Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні.— Париж; Нью5Йорк;
Львів, 1993.
53. Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава.— К., 1996.
54. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довід. з історії України.— К., 1996.
55. Крип’якевич І. Історія України.— Львів, 1992.
56. Культура українського народу: Навч. посіб.— К., 1994.
57. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928).— К.,
1996.
58. Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці.— К., 1994.
59. Литвин В.М. Украина: политика, политики, власть.— К., 1997.
60. Минуле України: відновлені сторінки.— К., 1991.
61. Мицик Ю., Плохій С., Стороженко І. Як козаки воювали. Історичні розповіді
про запорізьке козацтво.— Дніпропетровськ, 1990.
62. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства.— К., 1996.
63. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного розвитку украї5
нського народу.— К., 1991.
64. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917–1919 рр.— К., 1995.
65. Підкова І., Шуст Р. Довідник з історії України. Ч. 1–2.— Львів, 1994.
66. ПолонськаВасиленко Н. Історія України. Т. 1–2.— К., 1995.
67. Рыбаков Б. Мир истории. Начальные века русской истории.— М.: Молодая
гвардия, 1987.
68. Рибалка І. Історія України. Ч. 1–2.— Х., 1995, 1997.
69. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції.— К., 1993.
70. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький.— К., 1995.
71. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея.— К., 1997.
72. Субтельний О. Україна: історія.— К., 1993.
73. Терещенко Ю. Україна і європейський світ.— К., 1996.
74. Терещенко Ю., Курило В. Історія України. Навчальний посібник.— Кн. 1.— К.,
1995.
75. Толочко П. Київська Русь.— К., 1996.
76. Турченко Ф. Новітня історія України. Підручник для 105го кл. серед. шк.—
К., 1995.
77. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій
до становлення індустріального суспільства.— К., 1994.
78. Українська державність у ХХ столітті.— К., 1996.
79. Українська минувшина: Ілюстр. Енцикл. довід.— К., 1993.
80. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. Т. 1–2.— К., 1996, 1997.
81. Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної
думки в Україні: У 3 кн.— К., 1994.
82. Шаповал Ю. Україна 20–505х років: сторінки ненаписаної історії.— К., 1993.
83. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. У 3 т.— Львів, 1990–1992.
84. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь
і Центральна Україна).— К., 1994.
377
ЗМІСТ
КИЇВСЬКА РУСЬ ТА ЇЇ РОЛЬ В ІСТОРИЧНІЙ ДОЛІ УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДУ
Найдавніші племена на землях сучасної України. Давні слов’яни в давні
часи: заняття та устрій. Об’єднання східнослов’янських земель навколо
Києва. Перші київські князі, їх внутрішня та зовнішня політика.
Посилення Київської Русі. Володимир Великий, Ярослав Мудрий. Занепад
та початок роздроблення Київської держави: причини та наслідки.
Культура Київської Русі ......................................................................... 4
ФЕОДАЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ НА ТЕРИТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Початок феодальної роздробленості, її передумови та причини. Київське,
Чернігівське та Переяслівське князівства. Галицьке та Волинське
князівства. Утворення ГалицькоВолинського князівства та його значення
в історії українського народу. Боротьба руських князівств з іноземними
загарбниками. Князівства південнозахідної Русі під ярмом Золотої Орди.
Культура стародавньої Русі періоду феодальної роздробленості ................... 26
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ ЛИТВИ І ПОЛЬЩІ. КОЗАЦТВО
В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІV — ХVІ СТ.)
Початок польської експансії в Україні. Українські землі у складі Великого
Литовського князівства. Економічний розвиток українських земель у XІV —
першій половині XVІ ст. Люблінська унія. Посилення соціального, національного
і релігійного гніту. Виникнення козацтва і утворення Запорізької Січі. Культура
України другої половини XІV — першої половини XVІ ст. ............................... 44
УКРАЇНА НАПРИКІНЦІ XVІ — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVІІ СТОЛІТТЯ.
ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 1648–1654 РОКІВ
Визвольний рух в Україні наприкінці XVІ ст. та у першій чверті XVІІ ст.
Початок національновизвольної війни в Україні (1648–1649 рр.). Богдан
Хмельницький. Формування основ Української республіки. Продовження
війни у 1651–1653 роках. ПереяславськоМосковська угода 1654 року.
Продовження воєнних дій в Україні після підписання Переяславської угоди. .. 66
УКРАЇНА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVІІ — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVІІІ СТ.
Соціальноекономічний розвиток та політичний лад України у другій
половині XVІІ ст. Українська козацька держава після смерті
Б. Хмельницького. Поділ України на Правобережну і Лівобережну. Руїна.
І. Мазепа. Україна в часи Північної війни. Обмеження автономії України.
Культура в Україні у другій половині XVІІ — першій половині XVІІІ ст. ......... 89
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVІІІ СТОЛІТТЯ
Тимчасове відновлення Гетьманщини. К. Розумовський. Ліквідація
378
Гетьманщини та Запорозької Січі. Знищення російським самодер
жавством автономного устрою України. Правобережна Україна в складі
Польщі. Гайдамацький та опришківський рух. Коліївщина. Поділи Польщі
і входження Правобережної України до складу Російської імперії. Розвиток
української культури у XVІІІ ст. ............................................................... 110
УКРАЇНА В XІX СТОРІЧЧІ
Україна в складі російської та австрійської монархій в першій половині
XІX ст. Посилення антифеодального руху в Україні в першій половині
XІX ст. Криза кріпосництва та розвиток капіталістичних відносин
в Україні. Участь українців у війні з наполеонівською Францією. Українці
в російському та польському революційному русі. Початок національного
відродження. Західноукраїнські землі в складі Австрійської імперії.
Реформи 60–70х років в Росії і Україні. Розвиток капіталізму
в промисловості і сільському господарстві. Посилення національного
і соціальнополітичного руху в Україні. Культура України XІX ст. ........... 123
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА МЕЖІ СТОЛІТЬ (кінець XІX — початок XX СТ.)
Соціальноекономічний розвиток України. Поява політичних партій
і рухів. Революція 1905–1907 років в Україні. Посилення політичної реакції
в Україні після поразки революції. Столипінська аграрна реформа та її
здійснення в Україні. Україна в роки Першої світової війни ....................... 161
РЕВОЛЮЦІЯ І ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В УКРАЇНІ
Лютнева буржуазнодемократична революція і розвиток політичних
подій в Україні. Центральна Рада та її Універсали. Окупація України
австронімецькими військами. Падіння Центральної Ради. Гетьманщина,
її внутрішня та зовнішня політика. Директорія. Закінчення громадянської
війни в Україні Західноукраїнські землі в 1918–1919 рр. ............................ 183
УКРАЇНА У 205
Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ
Політичне становище України після закінчення громадянської війни.
Утворення Союзу РСР. Впровадження нової економічної політики.
Відродження народного господарства на засадах непу. Суспільно
політичне та культурне життя в Україні. Національнокультурне
відродження. Початок соціалістичної індустріалізації народного
господарства: особливості і наслідки для України ..................................... 212
УКРАЇНА В 305Х РОКАХ ХХ СТ
Становище сільського господарства. Перехід до суцільної колективізації.
Ліквідація куркульства як класу. Голодомор 1932–1933 років. Сталінській
терор та його наслідки в Україні. Духовне життя в Україні.
Західноукраїнські землі в 30х роках ........................................................... 238
УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ТА ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВОЄН
(1939–1945 РР.)
Українське питання напередодні та на початку Другої світової війни.
Пакт Ріббентропа — Молотова та приєднання Західної України до СРСР.
Початок Великої Вітчизняної війни. Причини тимчасових невдач Червоної
Армії. Окупація України Німеччиною. Окупаційний режим в Україні.
Організація всенародного опору ворогу. Корінний перелом в ході війни.
Визволення України від німецькофашистських загарбників. Україна на
останньому етапі війни ............................................................................. 261
УКРАЇНА В РОКИ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ І ПОДАЛЬШОГО
РОЗВИТКУ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
УРСР в системі міжнародних відносин після Другої світової війни.
Післявоєнна відбудова народного господарства республіки. Голод 1946–1947
років. Суспільнополітичне та культурне життя республіки. Репресії 40–
50 років. Розвиток політичних подій на західноукраїнських землях.
Соціальнополітичні процеси 50х — початку 60х років. Хрущовська
«відлига». Економічний розвиток України в 50х — на початку 60х років ... 282
УКРАЇНА В 60580 РОКАХ ХХ СТ. РОКИ «ЗАСТОЮ». ПЕРЕБУДОВА
ТА ПОЧАТОК РОЗПАДУ СРСР. УКРАЇНА НА ШЛЯХУ ДО
НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Соціальноекономічні процеси в Україні в 60х — першій половині
80х років. Спроби реформування економіки. Назрівання кризи в Україні
в 70х — першій половині 80х років. Згортання демократії. Посилення
бюрократизму. Національна політика в Україні. Посилення русифікації
під гаслом інтернаціоналізму. Дисидентський рух в Україні. Україна в роки
перебудови. Утворення багатопартійної системи. Боротьба за
національну незалежність. Наука і культура України ...................... 309
УКРАЇНА НА ШЛЯХУ НЕЗАЛЕЖНОГО РОЗВИТКУ
Розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності України.
Формування законодавчих, виконавчих та судових інститутів влади.
Політичний розвиток України. Соціальноекономічне становище
республіки. Наука і культура в сучасній Україні. Прийняття Конституції
України ....................................................................................................... 329
ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ ......................................................................... 345
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ............................................................... 354
УСЛАВЛЕНІ ІМЕНА УКРАЇНИ .................................................................... 363
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ................................................................................. 374
380
Навчальне видання
Савченко Надія Миколаївна
Історія України:
соціальнополітичний аспект
Навчальний посібник
для студентів вищих навчальних закладів
Редактор А.М. Миколюк
Коректор Ю.В. Кунделєва
Компютерна верстка О.В. Лєбєдєвої
Оформлення обкладинки Ю.О. Гладченка
Підписано до друку 25.12.2002. Формат 60
×
90
1
/
16
. Папір офсетний.
Гарнітура Ньютон. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 23,75.
Обл.5вид. арк. 25,41. Тираж 3000 прим. Зам. 488.
Видавництво Національної фармацевтичної академії України.
Україна, 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.
Свідоцтво серії ДК № 33 від 04.04.2000.
ТОВ «Золоті сторінки»
Україна, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 26.
Тел./факс (0572) 30532510, 19556565.
Свідотцтво серії ДК № 276 ВІД 12.12.2000.