Савченко Н.М. Історія України: соціально-політичний аспект

Подождите немного. Документ загружается.

351

1920, 12 жовтня —підписання у Ризі угоди про перемир’я та попередні

умови миру між РСФРР та УРСР з одного боку та

Польщею — з іншого

1920, листопад — остаточний розгром армії Врангеля у Криму. Ліквіда5

ція Південного фронту

1921, березень — ухвала Х з’їздом РКП(б) постанови запровадження

нової економічної політики (неп)

1921,18 березня — підписання Ризького мирного договору між Польщею

і РСФРР та УРСР

1921–1923 — голод в Україні

1922, 30 грудня — затвердження І з’їздом СРСР декларації про утворен5

ня Союзу РСР і союзного договору

1923, березень — остаточне визнання Східної Галичини частиною

Польщі Радою послів великих держав у Парижі

1923,20 вересня — остаточна ліквідація Наркомату закордонних справ

УРСР

1924 — ІІ з’їзд Рад СРСР, що затвердив Конституцію СРСР

1925, березень — саморозпуск УКП

1925, грудень — проголошення ХІV з’їздом РКП(б) курсу на індустр5

іалізацію

1925–1928 — літературна дискусія, розпочата М. Хвильовим

1928–1932 — п’ятирічний план розвитку народного господарства

України

1928 — «Шахтинська справа»

1929, січень — створення у Відні Організації Українських Націо5

налістів (ОУН)

1929 — перехід до політики суцільної колективізації

1930 — кампанія «пацифікації» у західноукраїнських землях

1932–1933 — голод в Україні

1932, жовтень — пуск Дніпрогесу

1933–1937 — ІІ п’ятирічний план розвитку народного господар5

ства України

1937, січень — ухвалення нової Конституції УРСР Надзвичайним

ХІV з’їздом Рад України

1938, 11 жовтня —здобуття Закарпаттям автономії

1939, 15 березня —проголошення самостійності Карпатської України

1939, 23 серпня —Підписання договору між СРСР і Німеччиною про

ненапад, а також таємної угоди про розмежування

сфер інтересів у Східній Європі

1939, 1 вересня — початок Другої світової війни

1939, — перехід радянськими військами польського кордо5

ну. Початок радяні5

17 вересня зації Західної України

1939, вересень — підписання радянсько5німецького договору про

дружбу та кордони

1940, червень — інкорпорація Бессарабії та Північної Буковини до

складу Радянського Союзу

1941, 30 червня — ухвалення Українськими національними зборами

у Львові Акта про відновлення Української держави

1941, липень–

вересень — оборона Києва

352

1941, жовтень–

липень — оборона Севастополя

1942, 20 червня— створення Українського штабу партизанського руху

(УШПР)

1942, жовтень — утворення Української Повстанської Армії (УПА)

1942, 18 грудня — визволення першого українського населеного пун5

кту — с. Півнівки Мєловського району Ворошилов5

градської (Луганської) області

1942 — рейд партизанського формування С. Ковпака з Пу5

тивля у Карпати

1943, листопад — київська наступальна операція, внаслідок якої виз5

волено Київ

1944, липень — утворення Української Головної Визвольної Ради

(УГВР)

1944, 28 жовтня — визволення радянськими військами Закарпатської

України

1945, 6 травня — прибуття української делегації до Сан5Франциско на

установчу конференцію ООН

1945, 9 травня — перемога Збройних сил СРСР над фашистськими

військами гітлерівської Німеччини

1946–1947 — голод в Україні

1947, квітень–

серпень — операція «Вісла» — депортація українського населен5

ня Холмщини та Лемківщини до Західної Польщі

1949, грудень — звільнення М. Хрущова з посади першого секретаря

ЦК КП(б)У, обрання на цю посаду Л. Мельникова

1950, 5 березня — загибель командуючого УПА Р. Шухевича (Т. Чуп5

ринки)

1953, 5 березня — помер Й. Сталін

1954, 19 лютого — передача Криму зі складу РСФСР до складу УРСР

рішенням Президії Верховної Ради СРСР

1956, лютий — ХХ з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова «Про культ

особи і його наслідки»

1957, травень — проголошення М. Хрущовим надпрограми у тварин5

ництві

1959, 15 жовтня — вбивство у Мюнхені аґентом КДБ С. Бандери

1960, лютий — пуск першого атомного реактора в Україні

1961, січень — суд у Львові над членами Української робітничо5се5

лянської спілки (УРСР), створеної Л. Лук’яненком

1963, липень — звільнення М. Підгорного з посади першого секрета5

ря ЦК КПУ, призначення на цю посаду П. Шелеста

1972, травень — звільнення П. Шелеста з посади першого секретаря

ЦК КПУ, обрання на цю посаду В. Щербицького

1976, жовтень — утворення Української Гельсінської групи на чолі

з М. Руденком

1985, квітень — проголошення на Пленумі ЦК КПРС курсу на пере5

будову

1986, 26 квітня — аварія на Чорнобильській АЕС

1988 — ХІХ Всесоюзна конференція КПРС

1989, вересень — установчий з’їзд Народного Руху України за перебу5

дову

1989, жовтень — прийняття Верховною Радою УРСР «Закону про

мови в УРСР»

1989, березень — вибори до Верховної Ради УРСР

1990, 16 липня — ухвала Верховною Радою УРСР Декларації про дер5

жавний суверенітет України

1991, серпень — спроба державного перевороту в СРСР

1991, 24 серпня — проголошення Верховною Радою України Акта про

державну незалежність України

1991, 1 грудня — проведення референдуму про незалежність України.

Обрання Президентом України Л. Кравчука

1991, 8 грудня — юридичне оформлення розпаду СРСР. Проголошен5

ня утворення Співдружності Незалежних Держав

(СНД)

1992, 15 січня — ухвала указу Президії Верховної Ради України про

Державний гімн України (затверджено мелодію

М. Вербицького «Ще не вмерла Україна»)

1992, 19 лютого — затвердження Верховною Радою України тризуба

Малим гербом України

1993, 2 липня — схвалення Верховною Радою України «Основних

напрямків зовнішньої політики України»

1994, 27 березня— вибори до Верховної Ради України

1994, червень–

липень — вибори Президента України. Президентом обрано

Л. Кучму

1995, 8 червня — підписання Президентом України Л. Кучмою та го5

ловою Верховної Ради України О. Морозом Консти5

туційного договору

1996, 28 червня — прийняття Верховною Радою Конституції України

1997, 30 травня — підписання Договору про дружбу, співробітництво

і партнерство між Росією та Україною

1997, 9 липня — підписання Хартії про особливе партнерство між

Україною і НАТО

1998, 29 березня— вибори до Верховної Ради України

354

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абсолютизм (абсолютна монархія) — форма феодальної держави, необме5

жена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка ґрун5

тується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається

надзвичайно високий ступінь централізації державної влади, створюється роз5

галужений бюрократичний апарат.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється

в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

Авторитаризм — антидемократична та антиправова концепція і практика

здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження у руках

однієї людини або ж невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність

або ж абсолютна фіктивність представницьких інститутів та системи поділу вла5

ди. Звичайно поєднується з елементами особистої диктатури.

Аґресія — у сучасному міжнародному праві, за Статутом ООН, будь5яке

незаконне застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої,

яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної не5

залежності, насильницьке підкорення народу (нації). Вважається тяжким

міжнародним злочином проти миру та безпеки людства.

Анархізм — ідейно5теоретична та суспільно5політична течія, в основі якої

лежить заперечення державного управління суспільством; невизнання автори5

тету, порядку, дисципліни. Виник в середині XIX ст. Анархісти виступали за не5

гайну відміну будь5якої державної влади і утворення федерації дрібних асоціа5

цій виробників. Відстоювали необмежену свободу особи.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї

(або частини) території іншої держави, а також насильницьке утримання нації

в кордонах іншої держави.

Ареал — зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов,

діалектів тощо.

Археологічна культура — поняття, що відзначає спільність археологічних па5

м’ятників, які належать до одного часу, певної території, і які відрізняються

місцевими особливостями.

Асиміляція — добровільний або вимушений процес розчинення (втрата тра5

дицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини

в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досяг5

нення етнічної однорідності. Відрізняють природну асиміляцію і насильниць5

ку, характерну для країн, де народи не рівноправні.

Баскак — представник монголо5татарських ханів, який відав збиранням

данини і обліком населення на завойованих землях. Баскаки також контролю5

вали діяльність місцевої влади.

Більшовизм — течія політичної думки і екстремістська партія лівої орієн5

тації, яка виникла в 1903 році в ході боротьби російських революційних марк5

систів на чолі з В.І. Леніним за утворення революційної партії.

Братства — національно5релігійні і просвітницькі організації православ5

ного міщанства в Україні і Білорусії в XV–XVII ст. Боролись проти національ5

ного гніту і насильницького покатоличення православного населення. Братства

відкривали школи, колегіуми, друкарні, бібліотеки, допомагали бідним і хво5

355

рим, відкривали шпиталі тощо. У XVI ст. братства набули великого громад5

сько5політичного і національно5культурного значення.

Буржуазна революція — революція, мета якої полягає в ліквідації феодаль5

ного ладу або його залишків і встановленні влади буржуазії. Створює умови

капіталістичного розвитку. В колоніальних та залежних країнах спрямована та5

кож і на завоювання національної незалежності.

Валова продукція — показник, що характеризує загальний обсяг виробниц5

тва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських

підприємств у грошовому обчисленні.

Варвари — у давніх греків і римлян назва усіх чужоземців, які розмовляли

незрозумілою мовою і були чужими до їх культури. В переносному значенні —

жорстокі люди, які знищують культурні цінності.

Великодержавний шовінізм — крайня форма націоналізму, ідеологія і полі5

тика панівних класів провідної нації в багатонаціональній державі. Направле5

ний на поневолення і переслідування інших націй. Великодержавний шовінізм

знаходить прояв в колоніалізмі, фашизмі, расизмі, апартеїді.

Волюнтаризм — діяльність, яка не враховує об’єктивні закони історичного

процесу і яка характеризується свавільним рішенням владних осіб, що її

здійснюють. Термін радянського політичного життя, пов’язаний з обставина5

ми вимушеної відставки М. Хрущова з посад першого секретаря ЦК КПРС

і голови Ради Міністрів СРСР у жовтні 1964 року.

Вотчина — давня форма феодальної земельної власності в Київській Русі,

пізніше в Україні і Росії, родовий маєток, який передавався у спадщину. Ви5

никла в X–XI ст.ст.

Гайдамаки — учасники народного5визвольного руху в Правобережній Ук5

раїні в XVIII ст. проти посилення соціального, національного та релігійного

гноблення з боку Польщі. Найбільш значним виступом гайдамаків було по5

встання 1768 р. під назвою Коліївщина.

Генеза — походження, виникнення, процес утворення, розвитку, який при5

водить до певного стану, явища тощо.

Ґеноцид — знищення окремих груп населення за расовими, етнічними або

релігійними ознаками, один з найбільш тяжких злочинів проти людства.

Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі політики

(переважно зовнішньої) тієї чи іншої держави лежить співвідношення геогра5

фічних факторів — просторового розташування країни, розміру території, кліма5

ту, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо. Використовується

для обґрунтування імперіалістичної експансії. Геополітика пов’язана з расиз5

мом. Була офіційною доктриною німецького фашизму.

Гетьман — вища посадова особа в реєстровому козацькому війську та в За5

порозькій Січі; керівник Української козацької держави (1648–1764 рр.); вища

посадова особа (монарх) за часів Української держави (29 квітня — 14 травня

1918 р.).

Городище — залишки давнього укріпленого поселення або міста часів нео5

літу і раннього бронзового віку.

Громадянська війна — організована збройна боротьба за державну владу між

класами, соціальними групами однієї країни, найбільш гостра форма класової

боротьби.

Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем еко5

номічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, буду5

чи незалежним від держави, спільно з нею формує розвинені правові відноси5

ни, взаємодіє заради спільного блага.

356

Гуманізм — теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як

до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний

розвиток і вияв своїх здібностей, визнання блага людини мірилом оцінки сус5

пільних відносин.

Демографія — наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його

розвитку.

Демократія — форма політичного та економічного устрою суспільства, зас5

нована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декла5

рує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян,

рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів

влади.

Дворові люди — категорія кріпосних селян, які працювали в будинку і гос5

подарстві поміщика. За реформою 1861 року землі при звільненні не отримали.

Дворянство — панівний привілейований стан суспільства в епоху феодалі5

зму. Об’єднувало велику земельну аристократію і основну масу середніх і дрібних

землевласників. Основою економічного і політичного панування дворянства

була феодальна власність на землю, експлуатація феодально5залежних селян.

Держава — базовий інститут політичної системи та політичної організації

суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства

в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соц5

іально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпеч5

ного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Деспотія — форма державної, необмеженої законом влади, яка відрізняється

свавіллям правителя.

Децентралізація — управлінська політична система, за якої частина функцій

центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оп5

тимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також

реалізації реґіонально5локальних програм.

Дике поле — історична назва українських і південноросійських степів між

Доном, Верхньою Окою і лівими притоками Дніпра та Десни. Спустошене

в результаті постійних нападів татар. Стихійно освоювалось в XVI–XVII ст. се5

лянами5втікачами (козаками) в умовах боротьби проти турецько5татарських за5

гарбників.

Дисидентство — морально5політична опозиція до існуючого державного

(політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація — часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або

позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи на5

ціональною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю

тощо.

Діаспора — розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнано5

го обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі історичної

батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які прожи5

вають поза її межами.

Домінувати — переважати, панувати, підноситися.

Дружина — військовий загін, який об’єднувався навколо племенного вож5

дя (в період розкладу родового ладу), а потім навколо князя. Дружина брала

активну участь в війнах, управлінні державою, допомагала князю тримати

в покорі приєднані племена і збирати данину. В Київській Русі поділялась на

старшу і молодшу.

Дуумвірат — спільне правління двох монархів чи найвищих посадових осіб.

357

Еволюція — процес поступових змін, сутність яких полягає у спрощенні або

ж ускладненні розвитку чого або кого5небудь.

Екзогамія — міжетнічні шлюби.

Експансія — розширення кордонів, сфер впливу, захоплення і приєднання

територій, ринків, як правило, великими державами.

Експропріація — насильницьке позбавлення засобів виробництва.

Ендогамія — звичай, який за часів первіснообщинного ладу дозволяв шлю5

би лише між особами однієї суспільної групи; шлюби в межах одного етносу.

Етатизм — необхідність і виправдання активного втручання держави у полі5

тичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бю5

рократизації, централізації та концентрації політичної влади.

Етногенез — процес зародження, формування та розвитку етносу. Складо5

вими етногенезу є антропогенез, глотогенез та культурогенез.

Етнографія — наука, яка вивчає побутові і культурні особливості народу.

Етнос — історична спільнота людей, об’єднана спільним походженням,

культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етно5

німом (назвою).

Єзуїти — члени католицького ордену монахів «Товариство Ісуса», засно5

ваного в 1534 році. Головна мета ордену — боротьба за збереження і розпов5

сюдження католицької віри і за необмежену владу Папи Римського. Головна

теза їх моралі і поведінки: для досягнення мети усі засоби допустимі. Один

з найбільш могутніх релігійних орденів.

Закріпачення селян — перетворення вільних селян в особисто залежних від

феодала, безправних, позбавлених власної землі і прикріплених до землі фео5

дала людей, які вимушені були виконувати феодальні повинності. На Русі зак5

ріпачення селян почалося з X століття.

Земства — виборні органи місцевого самоврядування, запроваджені рефор5

мою 1864 року.

Золота Орда — монголо5татарська феодальна держава, заснована в 405х ро5

ках XIII ст. ханом Батиєм. До її складу входили: Західний Сибір, Північний

Хорезм, Волзька Булгарія, Північний Кавказ, Крим, степ від Волги до Дунаю.

В XV ст. розпалась на Сибірське, Казанське, Кримське, Астраханське та інші

ханства.

Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів

на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій

людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших

суб’єктів політики.

Іздольщина — вид оренди землі, при якому орендар сплачує власникові

землі частиною врожаю.

Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити

емоційно5психологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою

популяції, політичної реклами тощо.

Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкова5

них центральній владі держави, народів, які примусово інтеґровані до єдиної

системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків.

Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших

форм розширення впливу наддержави.

Індустріалізація — створення великого машинного виробництва в різних

галузях народного господарства.

Інтелігенція (інтелектуали) — соціальний прошарок, який складається

з людей, що професійно займаються розумовою працею.

358

Інтервенція — насильницьке втручання однієї або кількох держав у внут5

рішні справи іншої держави. Інтервенція може бути військовою (як форма

аґресії), економічною, дипломатичною, ідеологічною.

Інфляція — переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових

паперових грошей, що викликає знецінення їх, зростання цін, зниження ва5

лютного курсу, падіння реальної заробітної плати.

Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують

як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, кому5

нальне господарство, загальну і професійну освіту, охорону здоров’я тощо).

Іслам — одна з найбільш розповсюджених релігій (поряд з християнством

та буддизмом), її послідовники — мусульмани. Головні принципи ісламу вик5

ладені в священній книзі мусульман — Корані.

Історія — наука, яка вивчає в хронологічній послідовності хід розвитку

людського суспільства і його закономірності.

Історичні джерела — пам’ятки минулого, які використовуються для вивчен5

ня історії людського суспільства: письмові, матеріальні, усні.

Князь — вождь племен, пізніше — правитель держави. На Русі старший

з князів називався великим князем, інші — удільними князями. З XVIII ст.—

почесний спадковий і пожалуваний дворянський титул.

Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної країни; зас5

нування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на коло5

нію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою

країною.

Компроміс — угода, порозуміння з противником, досягнуті шляхом взаєм5

них поступок.

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно5політичного жит5

тя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної

структури, традиційних цінностей і морально5правових засад.

Консолідація — зміцнення, згуртування, об’єднання.

Конституція — основний закон держави, який визначає суспільний і дер5

жавний устрій, порядок і принципи утворення органів влади, виборчу систему,

права і обов’язки громадян. Конституція є основою усього законодавства дер5

жави.

Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою неза5

лежність, об’єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.

Конфронтація — протистояння, зіткнення держав, суспільних інтересів,

ідейно5політичних принципів.

Кон’юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впли5

вати на хід і результат якоїсь справи або ж процесу (наприклад, економічна ко5

н’юнктура).

Космополітизм — теорія і практика, в основі якої лежить теза про не5

обхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза політична — тимчасове призупинення або припинення функціону5

вання окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблен5

ня й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

Кримське ханство — феодальна держава татар в Криму. Відокремилось від

Золотої Орди у 1427 р. У 1475 році стало васалом Туреччини. Основне джерело

існування — грабіжницькі набіги на українські, російські, молдавські та польські

землі. У XVIII ст. Кримське ханство було ліквідоване після вдалих для Росії війн

з Туреччиною, а його територія була приєднана до Росії (1783 р.).

359

Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характе5

ру, що означає сліпе поклоніння «божеству».

Куркулі — заможні селяни.

Леґітимність — визначення або підтвердження законності якогось права чи

повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання

обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або

функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників пар5

ламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

Літописи — історичні твори ХІ–XVII ст., в яких в хронологічній послідов5

ності викладаються події української історії. Літописи — найважливіші історичні

джерела. Одним з найбільш відомих літописів, який дійшов до нас є «Повість

минулих літ» (1113 р.), автором якого був монах Києво5Печерського монасти5

ря Нестор.

Малоросійська колегія — орган, створений Петром І в 1722 році для прове5

дення контролю над українськими землями, що входили до складу Російської

імперії. Знаходилась в м. Глухові і підпорядковувалась Сенату.

Малоросія — назва України в офіційних документах царської Росії.

Мануфактура — промислове підприємство, в основі якого лежать розділ

праці і ручна реміснича техніка.

Менталітет — стійкі структури глибинного рівня колективної та індивіду5

альної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, схильність, орієн5

тири людей, у яких виявляються національний характер, загально визнані

цінності, суспільна психологія.

Метрополія — держава, яка володіє колоніями.

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості, яка зображує дійсність в ху5

дожніх образах, художня творчість людей за законами краси, яка знаходить про5

яв в літературі, архітектурі, скульптурі, живопису, музиці, танці, театрі, кіно

тощо.

Міґрація — пересування, переміщення населення в межах однієї країни або

за її кордони.

Мілітаризм — політика озброєння з метою підготовки до війни.

Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь5чому сучасного

вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

Монархія — форма державного правління, за якої верховна влада повністю

або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило,

спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) мо5

нархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Монополія — виключне право в будь5якій сфері діяльності держави (на5

приклад, монополія зовнішньої торгівлі), організації, фірми тощо.

Народницький рух — ідеологія і рух різночинної інтелігенції в Росії другої

половини ХІХ ст. Народники відбивали інтереси селянства, виступали проти

кріпацтва і заперечували капіталістичний розвиток Росії. Головна мета — ска5

сування самодержавства шляхом підготовки і проведення селянської революції.

Відрізнялось дві течії — революційне і ліберальне. Основна організація — «Земля

і воля», що розкололась на дві групи — «Народна воля», «Чорний переділ».

Народність — мовна, територіальна, економічна і культурна спільність лю5

дей, що історично утворилась на етапі феодалізму (після племені і до нації).

Натуральне господарство — вид господарства, в якому продукти праці ви5

робляються з метою задоволення потреб самих виробників, а не для продажу.

360

Нацизм — одна з назв німецького фашизму, ідеологія, політика і практика

реакційних кіл гітлерівської Німеччини. Один з різновидів тоталітарного ре5

жиму.

Національний доход — новостворена у сфері матеріального виробництва

вартість, або частина сукупного (валового суспільного) продукту, що залишаєть5

ся після спожитих засобів виробництва.

Нація — історична спільність людей, що складається у процесі формуван5

ня спільності території, економічних зв’язків, літературної мови, етнічних особ5

ливостей культури та характеру. Головна ознака нації її національна само5

свідомість, розуміння своєї окремості та відмінностей від інших націй.

Оброк — щорічна грошова і натуральна рента, яку змушені були сплачува5

ти селяни поміщикам.

Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правління невели5

кої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії;

організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду,

системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократія — домінування в політичному житті суспільства впливу натов5

пу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво до5

повнює кризові політичні режими.

Панщина — форма феодальної відробіткової ренти, безплатна примусова

праця феодально залежного селянина на користь феодала. В Україні існувала

ще з часів Київської Русі.

Патріотизм — почуття любові до батьківщини, громадської відповідальності

за її долю, прагнення захищати її інтереси.

Пацифізм — антивоєнний рух, представники якого виступають проти будь5

яких війн, незалежно від характеру і цілей. Вважають війни аморальними.

Печеніги — об’єднання тюркських і сарматських племен. Жили в VIII–XI ст.

в заволзьких степах. Займались кочовим скотарством, здійснювали напади на

землі руських князівств. В 1036 році були розбиті руськими дружинами Ярос5

лава Мудрого. Частина печенігів переселилась в пониззя Дунаю. Останній раз

печеніги згадуються в літописі під 1168 р. у складі чорних клобуків.

Плюралізм — ідейно5реґулятивний принцип суспільно5політичного та соці5

ального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалеж5

них засад політичних знань і розуміння буття; система влади, що ґрунтується

на взаємодії та протилежності дій політичних партій та громадсько5політичних

організацій.

Політичні партії — політичні організації, які виражають інтереси певних

класів або прошарків суспільства, об’єднують їх найбільш активних представ5

ників і націлюють їх в ім’я досягнення тих чи інших цілей або ідеалів.

Політична система — сукупність державних і недержавних соціально5полі5

тичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, ре5

гулювання політичних процесів, взаємовідносини між соціальними групами,

націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний

розвиток.

Популізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської

діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення ар5

гументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо

вирішення суспільних проблем.