— А тепер всі разом повторимо.
— Як вона звучить?
— Весело, бадьоро, бо написана у мажорному ладі.
— А тепер давайте нагадаємо пісню А.Філіпенка:
На
дулу,
на лугу
чепурнесенька.
Там
берізка стоїть
ой тонесенька.
— Так, ця пісня „Берізонька" звучить сумно, лагідно, наспівно, бо написана
у мінорному ладі. і.
—А у якому ладі написана пісня „Зоре моя'вечірняя"?
— Так, у мінорному, давайте її виконаємо. Співаємо неголосно, плавно,
пов'язуючи звуки між собою. Пісня мрійлива, спокійна, сам текст пісні відтво-
рює картину природи тихої вечірньої пори, як, наприклад, картина І.Куїнджі
„Місячна ніч на Дніпрі" (показ картини та бесіда за побаченим).
III. Музично-ритмічні рухи.
—А зараз нагадаємо
пісню „Я
є музика"
і
виконаємо, імітуючи
гру
на музичних
інструментах (скрипка, сопшка, барабан). *
IV. Слухання музики.
Бесіда:
—Сьогодні ми послухаємо мелодії троїстих музик. У молодших класах ви вже
слухали їх мелодії і знаеге, чому музики називались троїсті. Бо їх було троє,
грали вони на бубні, скрипці, сопілці або цимбалах. (Показую інструменти).
їхньою музикою захоплювались, музики ходили по селах і веселили народ,
виконуючи українські народні мелодії.
— Ось послухайте легенду про троїстих музик, створену гуцулами.
Три легені — скрипаль, цимбаліст і сопілкар — закохались в одну дівчину.
Вибираючи собі нареченого, красуня запропонувала їм прилюдно змагатись
у грі, чиє виконання визнають найліпшим - за того вийде заміж.
Кожен із парубків грав на своєму інструменті найулюбленішу
мелодію.
Та їхнє
виконання було таким майстерним,
що
жоден
не
одержав
переваги. Тоді
дівчина
звеліла їм зіграти одну і ту саму пісню, але і цього разу було важко визначити
кращого. Залишилось останнє: грати легеням разом та не розлучатися. Досі
звучить їх чарівна музика, а музик назвали троїстими.
— Тепер інструментальні ансамблі розширили свій склад, додаючи контрабас,
баян, кларнет, але назва залишилася.
301