У розвитку і здійсненні соціального захисту посилюється роль
програмно-цільового планування. Нині в Україні реалізується
шість великомасштабних соціальних програм, що мають загально-
національний характер. Дві з них затверджено указами Прези-
дента України: «Діти України» (1996), «Здоров'я літніх людей»
(1997). Решта програм затверджена постановами Кабінету Мініст-
рів України: Національна програма планування сім'ї (1995), Дов-
гострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони
материнства і дитинства (1992), Комплексна програма вирішення
проблем інвалідності (1991), програма зайнятості населення на
1997-2000 pp. (1997). Як свідчить досвід, вони неспроможні належ-
ним чином поліпшити соціальну обстановку, оскільки не мають
необхідного фінансового забезпечення й ефективних механізмів
реалізації. Щоб ліквідувати ці недоліки, обговорюються можливо-
сті впровадження державних замовлень (контрактів), договорів
про спільну діяльність, пайове субсидування, пільгове кредиту-
вання, проведення тендерів, залучення неурядових і некомерцій-
них організацій та ін.
Отже, уряд розробляє економічні і соціальні програми, спрямо-
вані на вихід із кризи. На сьогодні найрозгалуженішою і різнопро-
фільною системою соціальної допомоги володіє Міністерство праці
і соціальної політики України. Визнається необхідність розширен-
ня суб'єктів соціальної політики за рахунок приватної, релігійної,
громадської та державної благодійності, що свідчить про розвиток
громадянського суспільства. Держава нама-гається регулювати
цей процес у відповідності до Закону України «Про благодійни-
цтво і благодійні організації» (1997).
Діють спеціалізовані фонди державного значення — Чорно-
бильський, інвалідів-афганців, хворих на СНІД тощо, розгортають
діяльність громадські організації, церкви, партії, волонтери. Серед
напрямків їх діяльності можна назвати створення неформального
догляду за тими, хто потребує тривалого догляду, створення реа-
білітаційних центрів і т. п.
Формування принципово нової системи соціального захисту і
обслуговування населення зумовило потребу у відповідних кадрах
соціальних працівників нової формації. Одним із перших кроків у
цій справі можна вважати започатковану у 1993 р. Національним
університетом «Києво-Могилянська Академія» спільно з фахівця-
ми із Великобританії та Португалії в рамках освітньої програми
Темпус-Тасіс підготовку магістрів, викладачів та практиків-су-
112