Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

270

ної годівлі тварин, упровадження раціонального доїння ко-

рів і системи племінної роботи на фермах, забезпечення під-

вищення продуктивності тварин, організацію відтворення

стада, механізацію і автоматизацію трудомістких процесів,

створення зручних приміщень для утримання худоби і ви-

конання необхідних робіт з нормальним мікрокліматом, що

відповідають ветеринарно-санітарним вимогам та сприяють

здійсненню раціональної огранізації праці тваринників.

Промислова технологія виробництва молока має свої

характерні особливості:

1. Спеціалізація галузі та концентрація виробництва

шляхом укрупнення ферм і будівництва комплексів. Мо-

лочний комплекс – це велике (крупне) спеціалізоване під-

приємство по виробництву молока на основі використан-

ня системи машин і обладнання при мінімальних затратах

праці та засобів. Спеціалізовані приміщення (будівлі) ком-

плексу мають відповідати вимогам технології, бути зручни-

ми для утримання корів і виконання персоналом основних

виробничих функцій, а також для зберігання запасів кор-

мів. На молочних комплексах створюють поточні лінії для

підготовки і роздачі кормів, водопостачання, прибирання

гною, одержання і зберігання молока. В приміщеннях для

тварин автоматично підтримуються задані параметри мік-

роклімату, що відповідає режиму ветеринарно-санітарних

заходів.

2. Прийнята технологія має відповідати вимогам висо-

копродуктивних тварин і умовам їх годівлі та утримання.

Одночасно необхідно здійснювати селекційно-племінну

роботу по вдосконаленню стада в напрямку підвищення

продуктивності та пристосованості тварин до вимог про-

мислової технології. Тварини в технологічному процесі є ос-

новними засобами виробництва і повинні бути високопро-

дуктивними. У цих умовах племінна робота здійснюється

на високому рівні, що забезпечує стоворення тварин з про-

дуктивністю 5-6 тис. кг молока за рік. Це можливо здійс-

нити при виконанні всього комплексу селекційно-племін-

Розділ 10

271

ної роботи і технології виробництва: вирощування здорово-

го високопродуктивного молодняка, впровадження роздою-

вання корів, оцінки їх за племінними якостями та викорис-

тання бугаїв-поліпшувачів. Слід поєднувати індивідуальну і

великомасштабну селекцію.

3. Рівномірне одержання молока протягом року. На мо-

лочних фермах промислового типу (комплексах) завдяки

плануванню отелень молоко одержують протягом року по-

рівняно рівномірно. Це дає змогу значно ефективніше ви-

користовувати приміщення, сприяє ритмічності в організації

виробничого процесу та праці обслуговуючого персоналу.

4. Організація потоковості виробничого процесу, його

безперевність – важливі і характерні особливості кожно-

го підприємства промислового типу. Вони знайшли своє

втілення на молочних фермах при комплектуванні техно-

логічних груп тварин за отеленнями, при доїнні корів у

доїльних залах, а також при змінній режимній годівлі тва-

рин. Принцип потоковості дозволяє краще організувати

працю тваринників, підвищує ритмічність і ефективність

виробництва в цілому.

5. Технологія інтенсивного виробництва продукції має

бути забезпечена інтенсивним кормовиробництвом і орга-

нізацією повноцінної годівлі тварин. При різних технологі-

ях виробництва молока корови завжди потребують регу-

лярної годівлі та відпочиноку.

6. Економічність технологічних операцій і високий рі-

вень їх механізації та автоматизації. На молочних фермах,

комплексах більшість технологічних операцій механізова-

но, а надалі вони мають бути й автоматизовані.

7. Раціональна спеціалізація праці робітників і висока

її продуктивність.

8. Висока ефективність виробництва молока і поліп-

шення умов праці. На кращих молочних механізованих

фермах промислового типу завдяки повноцінній годівлі ху-

доби, цілеспрямованій племінній роботі, ефективному ви-

користанню машин і обладнання, суворому дотриманню

Підпала Т.В.

272

технології та чіткій організації праці досягнуті висока про-

дуктивність тварин (до 5-6 тис.кг молока в середньому на

корову за рік) і продуктивність праці персоналу (1-1,2

люд.-год на 1ц молока), знижена собівартість продукції.

Разом з тим при експулуатації молочних комплексів ма-

ють місце типові недоліки: відсутність чіткого економічного

уявлення про оптимальний технологічний проект з ураху-

ванням зональних та інших факторів; будівництво за заста-

рілими проектами; відставання кормової бази від заплано-

ваних кількісних і якісних об’ємів виробництва; тривале

комплектування комплексу ремонтним поголів’ям; низька

якість худоби при комплектуванні; у проектах недостатньо

враховуються наукові досягнення і передовий досвід.

10.3. Системи і способи утримання корів

Системи і способи утримання молочної худоби визна-

чаються комплексом взаємопов’язаних зоотехнічних, вете-

ринарних і організаційних заходів, що характеризують ви-

робничий напрямок, методи розведення, способи годівлі

тварин. При виборі системи утримання корів враховують

природно-економічні умови, матеріальні та трудові ресур-

си, а також технологічні рішення, що забезпечують пото-

ковість виробничих процесів.

У молочному скотарстві одержали розповсюдження

такі системи: стійлово – табірна, стійлово – вигульна,

стійлово – пасовищна і цілорічне стійлове утримання.

Стійлово-табірна – постійне перебування корів у

зимовий (стійловий) період у приміщенні, де для кожної

тварини визначене місце (стійло) з годівницею і напувал-

кою. Кожне стійло обладнане пристроєм для фіксації

(прив’язування) в ньому тварин. Прив’язування дозволяє

тваринам здійснювати всі свої життєві функції: стояти,

лежати, з’їдати корм, пити воду і т.д. Влітку таких тварин

утримують у таборах, де проходять усі технологічні проце-

си з виробництва молока.

Розділ 10

273

Стійлово-вигульна – при цій системі утримання ко-

рови також перебувають на прив’язі, але приміщення (ко-

рівники) обладнані вигульними майданчиками. Згодовують

корми тваринам як на вигульних майданчиках, так і в при-

міщенні. Доїння відбувається у корівнику в переносні від-

ра або молокопровід. Гній прибирають за допомогою скре-

бкового транспортера.

Стійлово-пасовищна – взимку корови утримуються

в приміщеннях (корівниках), а влітку – на пасовищах, де

вони поїдають достатню кількість зелених кормів, що зумо-

влює їх високу продуктивність, а також скорочує затрати

на транспортування і роздавання кормів. Стійлово-пасови-

щне утримання молочних корів можливе на невеликих фе-

рмах (200-400 тварин), розташованих поблизу від пасовищ.

Цілорічне стійлове утримання – тварини перебу-

вають у приміщеннях, де проходять усі технологічні про-

цеси: годівля, доїння, напування. Для корів організовують

активний моціон: щоденні прогулянки на відстань не ме-

ньше 2-х км. Цілорічне стійлове утримання дозволяє в літ-

ній період годувати тварин на вигульно-кормових майдан-

чиках. Доїння корів проводиться в стійлах або в доїльних

приміщеннях. Можна використовувати годування силосом

і сінажем і в літній період.

Відрізняються ці системи за інтенсивністю використан-

ня тварин, типом кормовиробництва та рівнем механізації

всіх процесів.

У стійловий період розрізняють два способи утриман-

ня корів: прив’язний і безприв’язний (з відпочинком у бо-

ксах, комбібоксах, на глибокій підстилці, на щільних під-

логах).

Прив’язний спосіб утримання худоби пердбачає

індивідуальні стійла, стрічкове прив’язування. Протягом

дня тварин випускають на вигульні майданчики. Доїння

корів проводиться в сійлах або в доїльних приміщеннях.

Відпочивають тварини у стійлах, поїдають корми у зафік-

сованому стані, тобто на прив’язі. Доять корів також у стій-

Підпала Т.В.

274

лах прив’язаними, дуже рідко використовують доїльну

залу. Гній із стійла згрібають вручну у спеціальні канали,

де транспортер видаляє його із корівника. Типові примі-

щення розраховані на 200-400 голів. У них корів розміщу-

ють у чотирьох рядах стійл. Для роздавання кормів мобі-

льними засобами між двома рядами годівниць обладнують

кормові проходи. Доїння проводять установками ДАС –

2, ”Імпульс” М – 610 у відра, молокопровід ”Даугава”.

Раціональним є доїння в стійлах шириною 1,2-1,1м, довжи-

ною 1,7-2,1м. Частіше цей метод застосовують у племін-

них господарствах.

Безприв’язне утримання. Тварини відпочивають ві-

льно без фіксації: взимку – у боксах, комбібоксах, на гли-

бокій підстилці, на щільнній підлозі; влітку – на майдан-

чиках. Доять корів у приміщеннях. До різновидностей

такого утримання відносяться:

Безприв’язно-боксове. Тварини відпочивають в інди-

відуальних боксах, влаштованих у приміщеннях. Корм вжи-

вають із групових годівниць, розташованих окремо від бок-

сів; доїння проходить у залі. Корми роздають за допомогою

мобільних засобів (кормороздавачів). Гній видаляють трак-

торами- бульдозерами або через щілину підлоги в підвальні

канали і гноєсховище. (”Щапово” Моск. обл.).

Безприв’язне комбібоксове утримання передбачає

бокси для відпочинку, які сполучені з годівницями, їх на-

зивають комбібоксами. Застосовують такий спосіб після

реконструкції молочних ферм, розрахованих на прив’язне

утримання, стійло ділять металевими перегородками. Кор-

ми роздають мобільно кормороздавачем КТУ-10, що дозує

його на стрічкові транспортери, встановлені в годівницях.

Доїння проводять установкою УДТ-6, змонтованою у моло-

чно-доїльному блоці. Гній видаляють скреперними устано-

вками ВУС -15 і поперечними конвеєрами у візки.

Безприв’язне на глибокій підстилці. Тварини від-

почивають на глибокій довгонезмінній підстилці. Гній ви-

даляється бульдозером періодично один-два рази на рік,

Розділ 10

275

адже підстилка потребує додаткових витрат. Доїння корів

проводять у залі на установках ”Ялинка” або конвеєрного

типу. Годують корів на вигульно-кормових майданчиках.

Безприв’язно-боксове із режимною годівлею тва-

рин у ”їдальні”. Годівля здійснюється у спеціальних ”їда-

льнях”, де тварини, перебуваючи у зафіксованому стані,

позмінно одержують корм. Корів доять у залі установками

”Ялинка” чи ”Тандем”. Можна використовувати також гли-

боку довгонезмінну підстилку.

Отже системи і способи утримання корів, молочної

худоби визначаються технологією виробництва молока, що

прийнята в господарстві з урахуванням переваг того чи

іншого способу, виходячи з природно-економічних умов.

У літній період господарства одержують 60-70% річної

продукції молока і приростів худоби. Організація літнього

утримання тварин пов’язана з прийнятою у господарстві

технологією годівлі. Залежно від організації відпочинку

корів улітку їх утримання може бути прив’язним у стійлах

або безприв’язним.

Прив’язне стійлове утримання – годівля, доїння корів

відбувається у стійлах. Тварин випускають для моціону на

вигульний майданчик, розміщений біля корівника. Можуть

випасати, якщо є пасовища. Цілорічне утримання не до-

зволяє робити ремонт і дизинфекцію приміщень, що є не-

доліком такого утримання худоби.

Стійлово-табірне утримання – це різновидність при-

в’язного утримання корів улітку. Літні табори організову-

ють на значній відстані від ферм і обладнують їх легкими

навісами, доїльними установками, годівницями, засобами

механізації для видалення гною. Проте таке утримання

дещо дороге і економічно невигідне.

Безприв’язне утримання корів улітку організовують в

таборах недалеко від ферм, але доять корів у капітальних

фермерських молочних та доїльних залах.

Відпочинок корів улітку організовують на відкритих

вигульно-кормових майданчиках, які можуть примикати до

Підпала Т.В.

276

приміщень або їх влаштовують на віддалі. Це забезпечує

активний моціон. Майданчики ділять на секції по групах,

обладнують їх годівницями і гуртовими автонапувалками.

10.4. Технологічні групи корів та їх формування

Промислова технологія виробництва молока може бути

ефективною в тому разі, якщо процес відбувається ритмі-

чно і потоково, що забезпечується комплектуванням стада

високопродуктивними тваринами, нормованою годівлею та

диференційованим утриманням корів.

Групування стада корів молочного комплексу в окремі

технологічні групи є дуже важливим елементом промисло-

вої технології. Такий технологічний захід дозволяє викори-

стовувати засоби механізації, організовувати диференційо-

вану годівлю і утримання тварин залежно від рівня їх

продуктивності й фізіологічного стану.

Технічні можливості сучасних вітчизняних корморозда-

вальних машин ще не такі досконалі, щоб видавати кож-

ній корові призначену за її продуктивністю, віком, живою

масою та фізіологічним станом норму різних видів кормів.

Серійні кормороздавачі можуть дещо рівномірно розподі-

лити по загальній годівниці певну кількість корму, призна-

чену для груп тварин. За цих умов нормовану годівлю для

корів механізованої ферми можна здійснити шляхом роз-

поділу на окремі технологічні групи, до складу кожної з

яких мають входити корови з відносно однаковими потре-

бами в поживних речовинах та енергії.

При розподілі стада та формуванні корів у групи вра-

ховують: величину молочної продуктивності (добові надої і

продуктивність за лактацію), період отелення, вік, живу

масу тощо. Кожна корова технологічної групи одержує се-

редню кормову норму, видану в годівницю кормороздава-

чем для всіх тварин з однаковою нормою. У зв’язку з тим,

що зазначені ознаки у корів з часом міняються, виникає

необхідність у періодичному переміщенні тварин з однієї

Розділ 10

277

групи в іншу. Проте, важливим є збереження постійного

складу групи якомога довше, адже будь-яке переміщення

тварин на нове місце (перегрупування) спричиняє знижен-

ня надоїв на 12-15%.

Комплектування технологічних груп, починаючи з ко-

рів-первісток, дає можливість збільшити термін їх перебу-

вання в складі певної групи, контролювати їх продуктивні

властивості та здійснювати роздоювання.

Наявність технологічних груп сприяє впровадженню чі-

ткого розподілу праці на фермі промислового типу чи на

молочному комплексі. Залежно від господарських умов ро-

бота на фермі чи комплексі може бути організована в одну

або дві зміни при обов’язковому забезпечені 8-годинного

робочого дня для всіх робітників з двома вихідними днями.

Формування корів у технологічні групи дозволяє впро-

вадити механізацію і автоматизацію багатьох процесів ви-

робництва і особливо трудомістких. Це дасть можливість

уникнути одноманітності, непривабливості, низької проду-

ктивності праці на деяких операціях (очищення стійла тва-

рин від гною, чищення самих тварин і таке інше). Отже,

технологічні групи – це реальна необхідність промисло-

вого виробництва молока.

Важливою умовою високої ефективності промислової

технології виробництва молока є вдало вибраний варіант

формування виробничих (технологічних) груп, спосіб закрі-

плення корів за операторами і форми організації їх праці.

Нині в зоотехнічній літературі наведено понад 10 варіантів

формування виробничих груп. Деякі з них частіше засто-

совуються, деякі рідше, але кожен має свої переваги і не-

доліки. Незалежно від методу групування слід знати, що

при великій кількості тварин у групах зоотехнічна робота

значно ускладнюється. Для підвищення продуктивності

тварин в такому разі практично неможливо створити спри-

ятливі умови. Обов’язковою умовою для цього є досягнен-

ня максимально можливої однорідності (подібності) тварин

у групі.

Підпала Т.В.

278

На фермах і комплексах відповідно до їх розмірів за-

стосовують такі методи групування корів:

1. Метод групування корів стада за фізіологічно-техно-

логічними періодами є традиційним і найбільш поширеним.

При його застосуванні корів на фермі розподіляють на три

основні групи:

•корови дійні (лактуючі) – їх утримують, починаючи

з 16-18-го дня після отелення і до запуску. Дійні ко-

рови становлять близько 73-75% усього маточного по-

голів’я;

•корови сухостійні – утримують у групі 50-55 днів,

починаючи від запуску і до 7-10 днів перед отелен-

ням. Їх кількість – близько 15% від усіх корів. У цю

групу часто розміщують нетелів семимісячної тіль-

ності. При цьому чисельність тварин зростає до 5%.

•корови у родильному відділенні – утримують 7-10 днів

до і 16-18 днів після отелення – усього 23-28 днів. Тут

розміщують глибокотільних корів і нетелей та корів,

що розтелилися. Їх – 10-12% від усього поголів’я.

При такому групуванні корів закріплюють за постій-

ними доярками. Але в сухостійний період і під час отелен-

ня (загальна тривалість до 90 днів) корів утримують і году-

ють в інших приміщеннях, де їх тимчасово обслуговує

новий персонал. Отже, кожна корова протягом одного між-

отельного періоду переміщується тричі згідно зі своїм фізі-

ологічно-технологічним станом.

Позитивним при такому методі групування є забезпе-

чення годівлі та утримання корів відповідно до фізіологіч-

ного стану, відносно невелика кількість переміщень тва-

рин, закріплення їх за однією дояркою і задовільний

догляд. Разом з тим виникають певні труднощі в органі-

зації механізованих способів нормованої годівлі дійних ко-

рів за рівнем їх добових надоїв.

2. Групування дійних корів за величиною добових на-

доїв. Цей метод поширений при безприв’язному утриманні

тварин. Вважають, що завдяки розподілу дійних корів на

Розділ 10

279

відносно однакові групи за добовою молочною продуктив-

ністю полегшується нормування кормів і створюються пе-

редумови для ефективного доїння корів у залах. За дани-

ми контрольного доїння групи тварин формують або

переформовують. Тих, що не відповідають певним вимо-

гам, переводять в іншу секцію, де утримують тварин з

меншим чи більшим добовим надоєм. Цей показник постій-

но коливається і зберегти однорідність групи за надоєм

можна лише за умов щомісячного коригування складу груп

тварин: одних виводити, а інших вводити. Нестабільність

груп при безприв’язному утриманні зумовлює неспокійний

стан корови, що негативно впливає на молочну продукти-

вність. При непостійному складі груп корів порушується

нормальний догляд за ними, що також знижує продуктив-

ність. Відбувається 7-8 переміщень кожної корови протя-

гом міжотельного періоду. Отже, цей метод не можна ви-

знати раціональним.

3. Формування дійних корів за періодом отелення де-

якою мірою запобігає недолікам методу групування корів

за величиною добових надоїв. В цьому разі технологічні

групи дійних корів фомують за отеленням. У результаті з

родильного відділення тварини потрапляють в одну групу

на однаковій стадії лактації, але з різною величиною добо-

вого надою. Такий підхід дає можливість зберігати постій-

ним склад групи тривалий час. Крім цього, можна досить

ефективно здійснювати диференційовану годівлю і утри-

мання корів за основними стадіями фізіологічного стану.

Однак великі відмінності у добових надоях корів групи

дещо знижують позитивний ефект цього методу.

4. Метод формування постійних груп корів на фермі

за продуктивністю протягом лактації. Має свої позитивні

особливості й може застосовуватися за достатнього забез-

печення тварин усіма видами кормів. Групування прово-

дять за даними фактичної молочної продуктивності мину-

лої лактації. Виділяють групу первісток, а потім кілька

корів старше другого отелення. Для цього інтервали у рів-