Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

280

нях надою можуть бути різними. Допускаються групи ко-

рів з однаковою продуктивністю. Для кожної такої групи

виділяють корівник і обслуговуючий персонал. Переміщу-

ють корів у межах приміщення: ділять на сухостійних з

денниками для отелення, новотільних та дійних корів піс-

ля 100 днів лактації. Негативним для таких постійних груп

є труднощі в організації нормованої годівлі за добовими на-

доями. Цього можна уникнути за рахунок індивідуального

дозування коровам концкормів у доїльному залі.

10.5. Потоково-цехова система виробництва молока

Технологія у тваринництві – це система поєднаних

виробничих операцій і процесів, пов’язаних між собою.

Нова прогресивна технологія виробництва молока грунту-

ється на принципах цехової організації виробництва, вну-

трішньофермерської спеціалізації з урахуванням фізіологі-

чного стану і рівня продуктивності корів.

В Україні була розроблена і широко впроваджувалася

потоково-цехова система виробництва молока. Протягом

багатьох років вона уточнювалася, конкретизувалася, обгру-

нтовувалася. Сутність потоково-цехової системи виробниц-

тва молока полягає в тому, щоб найбільш повно враховува-

ти біологічні особливості тварин і сучасну організацію праці.

При потоково-цеховій технології основні виробничі про-

цеси здійснюються в спеціалізованих цехах, а це дає змогу:

•робітникам і фахівцям ферми чи комплексу спеціалі-

зуватися на виконанні названих операцій, підвищую-

чи свою кваліфікацію і майстерність;

•пристосувати технології до особливостей фізіології та

продуктивності корів у різні періоди лактації з метою

найбільш повної реалізації генетичного потенціалу їх

продуктивності;

•створити технологічну службу галузі, що займається

обліком, організацією міжцехового руху й групування

корів за фізіологічними і виробничими показниками;

Розділ 10

281

•раціонально й ефективно використовувати норми і

виробничі потужності;

•проводити поглиблену селекційно-племінну роботу;

•підвищити роль фахівців, як технологів виробництва;

•організувати чітке ветеринарно-санітарне обслугову-

вання тварин за циклами виробництва;

•впровадити більш досконалу організацію й оплату

праці (двозмінний режим праці, впорядкований робо-

чий день тваринників, вихідні дні тощо);

•знизити трудові та матеріальні затрати і собівартість

тваринницької продукції, підвищити рентабельність

галузі;

•впровадити комплексну систему управління якістю

праці та продукції на всіх етепах виробничого циклу.

Для потоково-цехової системи характерно формування

двох структурних рівнів: технологічні групи, які є основою

цехів і виробничі групи, що входять до складу технологіч-

них груп.

Успішне використання потоково-цехової системи знач-

ною мірою впливає на ефективність роботи виробничих

груп. А це залежить від вдало вибраних варіантів їх фор-

мування, способу закріплення корів за операторами і фо-

рми організації їх праці.

При потоково-цеховій системі використано метод гру-

пування корів за фізіологічно-технологічними періодами.

Молочне стадо залежно від фізіологічного стану розподі-

ляють на чотири технологічні групи, які розміщують у від-

повідних цехах: сухостійних корів; отелення корів; роздо-

ювання та осіменіння; виробництва молока.

У кожному цеху корови перебувають точно визначе-

ний час відповідно з технологічною циклограмою. Перемі-

щення тварин із цеху в цех здійснюється диспечерсько-

зоотехнічною службою.

Залежно від розмірів ферм, наявності приміщень, рів-

ня механізації технологією передбачаються такі способи

утримання корів у цехах:

Підпала Т.В.

282

•цех сухостійних корів – безприв’язний на глибокій

підстилці з вигулами, боксовий і прив’язний;

•цех отелення – прив’язний або безприв’язний;

•цех роздоювання і осменіння – прив’язний і безпри-

в’язно-боксовий;

•цех виробництва молока – безприв’язно-боксовий

або прив’язний з напівавтоматичним прив’язуванням.

Цех сухостійних корів. Сюди тварин переводять за 60

днів до отелення. Завдання цеху – підготувати тварин до

отелення і майбутньої лактації. С.І. Штейман писав: ”Надій у

майбутню лактацію прямо залежить від того, як корову го-

дували під час сухостою і якою була тривалість сухостійного

періоду”. Практичне застосування одержало безприв’язне

утримання корів на глибокій підстилці з вільним виходом на

вигульно-кормові майданчики. Оптимальний розмір груп у

секції – до 50 корів. Тут, в окремій секції, утримують нете-

лів 6-7 місячної тільності. Їх комплектують в окремі однорідні

групи. Годівлю організовують з урахуванням живої маси, вго-

дованості, стану здоров’я і минулої продуктивності, а також

надою, який планують одержати. Загальна кількість ското-

місць становить 25% від кількості корів.

Цех отелення корів. До нього входять секції: передро-

дова, родова і післяродова. Тут тварин утримують 25-10 днів

до отелення і 15 днів після нього. Потреба в скотомісцях ста-

новить 7-8% від загального поголів’я ферми, із них для доро-

дової секції – 2%, родової – 1%, післяродової – 4-5%. Утри-

мання прив’язне в передродовій секції. Годівля, індивідуальна.

У родовій секції влаштовують денники для отелення тварин

на товстому шарі солом’яної підстилки. У післяродовій секції

корова перебуває 15 днів на прив’язі, але її випускають на

вигульні майданчики. Годівля – індивідуальна з урахуванням

стану здоров’я. Згодовування молозива телятам здійснюється

шляхом підсисного утримання.

Організація праці в цеху передбачає тризмінну роботу

операторів і контроль ветеринарних спеціалістів за станом

здоров’я тварин.

Розділ 10

283

Цех роздоювання і осіменіння корів. Його компле-

ктують новотільними тваринами із цеху отелення. Роздою-

вання корів – важливий технологічний захід, що вимагає

чіткого режиму годівлі, доїння, утримання. Проте виконан-

ня цих вимог зумовлює прояв генетичного потенціалу.

Передбачається 25% скотомісць від загальної кількості

корів ферми. Загальна тривалість перебування тварин у

цеху – 100-120 днів. У цей період при повноцінній годівлі

та хороших умовах утримання від корів намагаються оде-

ржати високі надої, а також запліднити тварин. Взимку

корів утримують у приміщеннях, а влітку, як правило, без-

прив’язно на вигульно-кормових майданчиках і пасовищах.

Годівля – групова, залежно від продуктивності корів, яких

поділяють на 3 групи.

Цех роздоювання і осіменіння одночасно виконує роль

контрольно-селекційного корівника, де корів-первісток

оцінюють за фактичною продуктивністю. Обов’язковим є

контроль за станом здоров’я тварин і молочною залозою.

Цех виробництва молока. Він найбільший за кількі-

стю корів, тому тут одержують основну частину валового

виробництва молока. У цеху приблизно 50% скотомісць.

Сюди переводять корів на 100-120-й день лактації. За ко-

жним оператором закріплюють певну кількість корів. Ко-

нтрольні доїння проводять 1 раз на місяць. Спосіб утри-

мання такий, як і в цеху роздоювання. Годівля – групова

за рівнем продуктивності. Контроль часу запуску здійсню-

ють за планом-графіком. За 60-50 днів до отелення корів

перестають доїти, запускають і переводять у перший цех.

На цьому, технологічний цикл завершується.

Має він і певні недоліки у догляді тварин, при визна-

ченні рівня продуктивності, виникають труднощі при дифе-

ренційованій годівлі та утриманні корів різної продуктив-

ності й віку. А головне, що цех роздоювання і осіменіння

не завжди відповідає своєму призначенню.

Підпала Т.В.

284

10.6. Інші системи виробництва молока

На невеликих фермах використовують удосконалену

потоково-цехову систему виробництва молока з урахуван-

ням віку корів та їх продуктивності за лактацію. Особли-

вістю є те, що кожний корівник на молочній фермі є авто-

номним підрозділом.

Переміщення тварин відбувається в середені корівни-

ка. Якщо він чотирядний, то розміщують вісім технологіч-

них груп: корови, яких запускають і сухостійні (2 гр.); дійні

корови після 100 днів лактації (4 гр.); корови на роздою-

ванні та осіменіні – (2 гр.). Подібні технологічні групи роз-

міщають в одному ряду стійл. За кількістю технологічних

груп на вигульно-кормовому майданчику створюють стіль-

ки ж відокремлених секцій.

Однорідні за своїм складом технологічні групи тварин,

займаючи всі стійла в ряду корівника, можуть одержува-

ти призначений середній раціон за допомогою тракторно-

го чи стрічкового кормороздавача.

Один із корівників виконує роль контрольно-селекцій-

ного. В ньому всі первістки оцінюються і перевіряються

за власною молочною продуктивністю для відбору в осно-

вне стадо.

У родильному відділенні тварин утримують і групують

так, як і за потоково-цеховою системою утримання, а піс-

ля отелення їх переводять у той корівник, звідки вони на-

дійшли.

Є ще й інші варіанти потоково-цехової системи вироб-

ництва молока:

•трицеховий варіант потоково-цехової технології. Коро-

ви після отелення на весь період лактації закріплю-

ються за дояркою, яка працює в цеху роздоювання і

виробництва молока;

•стадо комплексу ділять на декілька постійних груп по

110-120 корів кожна і закріплюють дві постійні дояр-

ки. Одна з них працює в цеху роздоювання і осіме-

Розділ 10

285

ніння, а інша – в цеху виробництва молока. З цеху

отелення корови повертаються до своєї групи.

Контрольні питання.

1. Назвати елементи промислової технології виробництва молока.

2. Які є системи і способи утримання корів?

3. Вказати особливості формування технологічних груп корів.

4. Дати характеристику потоково-цеховій системі виробництва молока.

5. Які є інші системи виробництва молока?

6. Що таке концентрація і спеціалізація у скотарстві?

7. Літнє утримання корів.

Підпала Т.В.

286

Розділ

Технологія годівлі молочної худоби

11.1. Принципи нормованої годівлі корів

Спрямована дія факторів зовнішнього середовища на

рівень продуктивності тварин проявляється у повноцін-

ності їх годівлі. Тобто в раціоні є всі поживні та біологічно

активні речовини в їх оптимальному співвідношенні згідно

з потребами організму. Ці потреби зумовлені статтю, ві-

ком, фізіологічним станом, живою масою, особливістю об-

міну речовин. Тому розроблено норми годівлі, які відобра-

жають потребу тварин у поживних речовинах.

Під нормою розуміють кількість поживних речовин у

раціоні, що забезпечують високу продуктивність тварин

при ощадливій витраті кормів, збереженні здоров’я й оп-

тимальному відтворенні худоби.

Годівлю великої рогатої худоби нормують за деталі-

зованими або основними показниками. З урахуванням

вимог сучасного промислового тваринництва розроблені

деталізовані норми годівлі, що враховують до 30 показни-

ків. Проте в практиці раціони складаються за основними

показниками нормованої годівлі худоби: кормові одиниці,

перетравний протеїн, кальцій, фосфор, суха речовина,

каротин. Обов’язково враховують цукро-протеїнове, ки-

слотно-лужне відношення в раціоні та наявність мікро-

елементів.

Переведення тваринництва на промислову основу ви-

сунуло нові вимоги до нормування кормів, що пов’язано з

груповим утриманням тварин і повною механізацією виро-

бничих процесів. У зв’язку з цим впроваджується годівля

худоби повнораціонними сумішами, які найбільш повно

Розділ 11

287

відповідають вимогам щодо одержання високої продуктив-

ності тварин і збереження їх здоров’я.

Складаючи повнораціонні суміші, застосовують деталі-

зовану характеристику кормів. Сучасні норми годівлі вра-

ховують потреби тварин в енергії, сухій речовині, сирому

і перетравному протеїні, вуглеводах (крохмаль, цукор), си-

рій клітковині, сирому жирі, макроелементах (кальцій, фо-

сфор, калій, натрій, хлор, магній, сірка), мікроелементах (за-

лізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, йод, селен та ін.),

каротині, вітамінах (А, Д, Е,). Нормовану годівлю великої

рогатої худоби проводять, дотримуючись таких принципів:

•біологічна цінність кормів та вміст поживних речовин

у них;

•умови утримання та догляду корів;

•індивідуальні якості тварин, пов’язані з генотипом і

станом здоров’я;

•вік корови, жива маса, вгодованість;

•період лактації, підготовка до роздоювання;

•сезон року.

Нормування окремих поживних речовин у раціони про-

водять із розрахунку на 100 кг живої маси:

•при добовому надої 5 кг – 2,2-2,4 кг, при надої 15 кг

– 2,6-2,8 кг і при надої 25 кг – 3,4-3,5 кг сухої речо-

вини. Якщо тварина має живу масу понад 500 кг на

кожні 100 кг додають 0,2 кг сухої речовини;

•кальцію – 4,8 г, фосфору – 4,0 г, кухонної солі –

4,6; магнію – 2,0 г, кальцію – 8,0, сірки – 3,0.

Кількість перетравного протеїну з розрахунку на 1 к.од.

має бути 100-120 г, а вміст клітковини – 18-22% за сухою

речовиною.

Цукрово-протеїнове співвідношення – 0,8:1,2, а при

високих надоях -1,2:1,5.

Оптимальна кількість сирого жиру – 30-40 г на 1 кг

сухої речовини. Потреба в макро- і мікроелементах також

зумовлена продуктивністю і нормується за рівнем надою

або на 1 кг молока.

Підпала Т.В.

288

При годівлі тварин за раціонами у вигляді суміші під-

вищується засвоюваність поживних речовин, а це сприяє

збільшенню продуктивності.

Принципи нормованої годівлі при груповій та індивіду-

альній годівлі визначено такі:

1. Індивідуальна годівля здійснюється при прив’язно-

му утриманні і полягає в нормуванні лише концент-

рованих кормів і частково соковитих та сіна. Розда-

ча кормів здійснюється мобільно за однією нормою.

2. Нормування кормів з урахуванням термінів отелен-

ня і фізіологічного стану при груповому утриманні

корів. Розміщення тварин окремими виробничими

групами, доїння проходить у залі.

3. Визначення загального раціону, розрахованого на

середньодобовий надій корів стада та його дифере-

нціація для кожної групи.

4. Групи корів формують з максимальною подібністю,

щоб потім не проводити їх перегрупування, що зни-

жує продуктивність тварин.

5. Для нормованої годівлі корів стада складається ос-

новний і додатковий раціони. Основний раціон оде-

ржують усі корови, а додатковий – з урахуванням

продуктивності, віку та фізіологічого стану.

6. Кожній групі тварин виділяютьюся норми з ураху-

ванням кормового класу: (І – 3 місяці лактації; ІІ

– 3-6 місяців; ІІІ – 7 місяців і до запуску; ІV –

корови сухостійні).

7. Контроль продуктивності тварин і коригування ра-

ціонів.

11.2. Типи годівлі та структура раціону

Норми годівлі тварин забезпечуються різними поєднан-

нями кормів у раціонах. Звичайно, й ефективність буде

різною. Але це залежить від зональних умов і тих видів

кормів, які заготовляються. Проте повноцінний збалансо-

Розділ 11

289

ваний за поживними речовинами раціон слід забезпечува-

ти при різних типах годівлі.

Тип годівлі характеризується співвідношенням різних

видів кормів (грубих, соковитих, концентрованих) у відсо-

тках від загальної поживності раціону. Залежно від пере-

важання в раціоні корів того чи іншого виду корму за пи-

томою вагою від поживності і визначають тип годівлі. У

зв’язку з цим розраховують структуру раціону, яка пока-

зує питому вагу кожного корму, введеного до раціону, у

відсотках від загальної його поживності.

В умовах України широко застосовуються такі типи

годівлі великої рогатої худоби:

1. Силосний тип годівлі застосовується в зоні інтенси-

вного виробництва зерна і молока. Поширений вид корму

– кукурузний силос. Раціони, в яких силосу є до 40%, за

поживністю слід використовувати для корів середньої про-

дуктивності. Для одержання максимальної продуктивності

в умовах силосного типу годівлі важливе значення має спів-

відношення в раціоні силосу і сіна, силосу і кормових бу-

ряків, силосу і концентрованих кормів.

Згодовування додатково до кукурузного силосу невели-

кої кількості бобового сіна збільшує споживання сухої ре-

човини, в результаті чого підвищується молочна продукти-

вність. Загальний рівень концентрованих кормів у раціоні

має складати 25%. Можна використовувати моркву, як

корм з високим вмістом каротину.

2. Силосно-коренеплодний тип використовують у райо-

нах зі сприятливими умовами для вирощування кормових

буряків. У таких раціонах кукурузного силосу може бути 20-

25%, а кормового буряку – до 20% за поживністю. При цьо-

му в зимові раціони (залежно від рівня продуктивності) вно-

сять 20-25 кг силосу, 10-25 – кормового буряку, 2-4 кг –

бобово-злакового сіна і 1-3 кг соломи ярових культур. Концен-

тровані корми дають із розрахунку 300-400 г на 1 кг молока.

3. Силосно-сінажний тип використовують у господар-

ствах, де природні й економічні умови дозволяють у біль-