Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

240

Пневмомасаж вим’я нетелей має значні технологічні й

фізіологічні переваги порівняно з ручним. При цьому в

нетелей виробляється такий шумовий рефлекс, як і при

машинному доїнні корів. Це сприяє їх звиканню до маши-

ного доїння, а після переведення в основне стадо не відбу-

вається зниження молочної продуктивності.

Якщо утримання корів прив’язне, то масаж нетелей

проводять у стійлах. При безприв’язному утриманні його

починають із привчання до доїльного майданчика. Для цьо-

го групу нетелей заганяють у переддоїльний нагромаджу-

вач, відкривають вхід до доїльної установки. Для приско-

рення цієї операції до групи нетелей слід ввести кілька

дорослих корів, які вже доїлися на майданчику. У годів-

ниці насипають концкорми. Після того, як тварини звик-

нуть до доїльного майданчика, спокійно заходять та їдять

концкорми, можна розпочинати масаж вим’я ручний чи

пневмомеханічний. Особливу увагу звертають на масаж

передніх часток, які здебільшого розвинені менше. Дове-

дено, що застосування масажу вим’я нетелів сприяє збіль-

шенню молочної продуктивності у первісток на 15-20%.

Технологія утримання і годівлі нетелів за 3-4 місяці до

отелення така ж, як і дійного стада в господарстві. Вироб-

ничі групи, сформовані із нетелей відповідного періоду тіль-

ності, після їх отелення не переформовують до визначен-

ня їх племінної цінності або продуктивності.

8.13. Роздоювання, оцінка і відбір первісток

Для превірки молочної продуктивності первісток і їх

роздоювання в господарствах створюють контрольний ко-

рівник. Якщо є декілька ферм, то можлива організація

контрольно-селекційної ферми. На фермах з промисловим

виробництвом молока і комплексах роль контрольного ко-

рівника можуть виконувати окремі секції.

В умовах контрольного корівника тварини перебувають

14-15 місяців, тобто нетелями на 5-6-му місяці тільності їх

Розділ 8

241

переводять сюди і забирають для комплектування основ-

ного стада вже після запуску, за 50-60 днів до другого оте-

лення. Певну частину первісток від 15 до 30% вибракову-

ють за непридатністю до машинного доїня, а також з

причин низької продуктивності. Оцінку продуктивних і тех-

нологічних властивостей проводять протягом перших 2-3

місяців лактації.

У контрольно-селекційному корівнику організовують

роздоювання первісток з метою визначення їх генетично-

го потенціалу.

Роздоювання – це комплекс організаційно-зоотехнічних

заходів по утриманню, годівлі та доїнню корів, що дозволяє

тварині під час лактації проявити максимальну молочну

продуктивність. Починають роздоювати первісток з 16 дня

після отелення. Особливістю є те, що первістки ще розви-

ваються, і це слід враховувати. Тому, використовуючи прин-

цип авансованої годівлі на роздоювання, додатково до нор-

ми дають корми на ріст у межах 2 корм.од. Рівень годівлі

первісток при роздоюванні має на 4-5 корм.од. перевищу-

вати норму на фактичну продуктивність. Контрольні доїння

проводять щодекадно, і коровам-первісткам, які підвищили

надій, додають ще 2-4 корм.од. і відповідну кількість інших

поживних речовин. Авансована годівля триває поки корова

збільшує надої. Для високопродуктивних тварин слід засто-

совувати концентратний тип годівлі (40%). Крім того, балан-

сувати за мікроелементним і вітамінним складом. Згодову-

ють високоякісні корми та премікси, а влітку – зелену масу

злако-бобових сумішей. При роздоюванні первісток слід

суворо дотримуватися вимог машинного доїння.

Відбір первісток за власною продуктивністю – ефек-

тивний метод поліпшення господарськи корисних ознак

стада худоби. Інтенсивінсть відбору залежить від кількості

вирощених ремонтних телиць і введення нетелей на 100

корів стада.

Оптимальним вважається 25-30 нетелей на 100 корів.

Після закінчення лактації корів-первісток оцінюють за на-

Підпала Т.В.

242

доєм, вмістом жиру і білка, тривалістю лактації, оплатою

кормів, а потім проводять їх вибраковку і виранжировку.

8.14. Потоково-цехова система вирощування

ремонтних телиць

Індустрилізація молочного тваринництва, як основа під-

вищення ефективності галузі зумовила зміни в технології

вирощування телиць. Для комплектування молочних ферм

з промисловою технологією виробництва молока потрібні

корови придатні до машинного доїння з приблизно одна-

ково високою продуктивністю, живою масою, здатністю

ефективно оплачувати корми продукцією. Корови повинні

мати міцну конституцію, бути стресостійкими і резистент-

ними до захворювань.

Вважалося, що раціональна технологія вирощування те-

лиць має грунтуватися на біологічних закономірностях ві-

кового розвитку та росту організму й сприяти формуванню

бажаного напряму і рівня продуктивності, бути економічно

вигідною.

Переведення молочного тваринництва на промислову

основу викликало необхідність спеціалізації вирощування

телят і ремонтних телиць.

У результаті впровадження раціональної технології ви-

рощування телиць у спеціалізованих господарствах, де

враховувалися фізіологічні особливості їх годівлі, ріст і роз-

виток у різному віці, вирішувались такі питання:

1. Підготовка тварин до умов промислової технології.

2. Підвищення якості стада корів шляхом відбору мо-

лодняка, який походить від кращих за племінною

цінністю і молочною продуктивністю батьків.

3. Забезпечення інтенсивного вирощування молодняка

і запліднення телиць у віці 16-18 місяців.

4. Поліпшення годівлі та утримання молодняка, що

сприяє формуванню тварин міцних і стійких до збу-

дників хвороб.

Розділ 8

243

5. Вирощування і реалізація нетелей 6-7-місячної тіль-

ності в спеціалізованих господарствах по виробниц-

тву молока.

6. Значне підвищення продуктивності праці, знижен-

ня собівартості вирощування ремонтного молодня-

ка шляхом раціональної організації праці.

7. Поліпшення умов праці тваринників за рахунок

впровадження комплексної механізації технологіч-

них процесів і режимної організації праці та відпо-

чинку.

Прогресивна технологія вирощування грунтується на

безперервному потоково-циклічному графіку. Циклічність

виробництва забезпечується за рахунок чіткого розподілу

технологічних процесів на ряд послідовних періодів рівно-

мірного надходження молодняка протягом року, циклічно-

го комплектування приміщень одновіковими тваринами

згідно з графіком використання приміщень (або секцій) для

утримання груп тварин, суворо визначеного часу відповідно

з циклограмою за принципом ”все зайнято – все пусто”.

Вирощування ремонтних телиць і нетелей за розробле-

ними схемами здебільшого мало серйозний недолік – це

не зовсім продумана система утримування тварин, відсут-

ність активного цілорічного моціону. Проте, в свій час, ве-

ликі спеціалізовані нетельні господарства і комплекси було

організовано в Україні, зокрема в Херсонській, Одеській

областях, в Молдавії та ін.

8.15. Особливості потоково-цехової системи

вирощування телиць

Розробка потоково-цехової системи вирощування те-

лиць зумовлена індустріалізацією виробництва молока.

Тобто тварину слід вирощувати в таких умовах, в яких пе-

редбачається її використовувати. Головним завданням такої

системи є вирощування необхідного поголів’я високоякіс-

них нетелей і первісток, яке й буде використано для ре-

Підпала Т.В.

244

монту стад на молочних комплексах. На відміну від рані-

ше прийнятих технологій, потоково-цехова система виро-

щування телиць має ряд особливостей:

1. Створення і підтримання безперервного, потоково-

го й заданого ритму виробництва. Вирощування мо-

лодняка відбувається за циклічним графіком, яким

передбачено терміни надходження і переміщення чи

переведення тварин із одного цеху (виробничої гру-

пи) до іншого. Рівномірно протягом року телички

надходять на ферму і реалізуються нетелі 4-5-місяч-

ної тільності чи перевірені за продуктивністю пер-

вістки.

2. Циклічне комплектування ферми одновіковими і з

близькою масою (±5 кг) теличками відповідно до

розробленої циклограми. Це важливий технологіч-

ний документ контролю й управління виробницт-

вом. Циклограмою називають графік руху техноло-

гічних груп тварин відповідно до їх віку і періоду

вирощування.

3. Технологічні групи тварин комплектуються з враху-

ванням віку, розвитку, фізіологічних потреб. Вони є

однорідними, і це дає змогу застосувати групове

обслуговування тварин, нормування кормів, викори-

стовувати раціони одно – і двокомпонентні з опти-

мальним рівнем вмісту поживних речовин. Завдяки

цьому досягають ефективного використання основ-

ного стада і техніки.

4. Підтримання незмінності груп протягом усього пері-

оду вирощування зменшує вплив стресів на їх ріст і

розвиток. У кожному віковому періоді теличок, які

відстали у рості й розвитку, вибраковують, але но-

вими тваринами не поповнюють.

5. Важливою особливістю потоково-цехової системи

вирощування ремонтного молодняка є функціону-

вання груп у секціях за принципом ”все зайнято –

все пусто”. Це дає змогу проводити підготовку сек-

Розділ 8

245

цій до прийняття нової групи не порушуючи вироб-

ничого процесу. Тривалість використання секцій

(приміщень) кожного вікового періоду дорівнює три-

валості вирощування в ньому з додаванням так зва-

них днів санітарного розриву, необхідних для про-

ведення дезинфекцій та поточного ремонту.

6. Вирощування ремонтного молодняка за нерівномірною

інтенсивністю виробництва, що зумовлено деякою се-

зонністю отелень маточного поголів’я. Комплектуван-

ня технологічних груп відбувається залежно від інтен-

сивності отелень маточного поголів’я. Бажано, щоб

отелення були рівномірні протягом року, що відпові-

дає потоково-цеховій системі виробництва.

7. Обгрунтування кількості й тривалості технологічних

періодів. На спеціалізованих фермах застосовували-

ся виробничі цикли, поділені на 4 або 6 періодів.

8. Кінцевою продукцією таких ферм є нетелі 5-6-міся-

чної тільності або перевірені за продуктивністю (3-

4-місяці лактації) первістки.

8.16. Технологічні періоди потоково-цехової системи

На спеціалізованих фермах застосовується виробничий

цикл, поділений на чотири або шість періодів. Більш ши-

рокого застосування набув виробничий цикл потоково-це-

хової системи вирощування молодняка, розподілений на

шість періодів, що грунтується на особливостях періодич-

ності росту теличок, а отже їх годівлі та утримання.

Повний, 675-денний цикл вирощування молодяка в спе-

ціалізованому господарстві ділиться на шість періодів з

урахуванням фізіологічного стану тварин, їх віку і живої

маси.

Перший період триває з 15 днів і до 3-місяців. У спе-

ціалізовані господарства по вирощуванню нетелей надхо-

дять нормально розвинені, здорові телички, які походять

від цінних батьків. На кожну теличку заповнюють картку.

Підпала Т.В.

246

Перед транспортуванням проводять протистресову оброб-

ку, а потім перевозять автотранспортом на нетельні ком-

плекси. Спочатку теличок розміщують у карантинному

приміщенні, де утримують в індивідуальних клітках від 10

до 30 днів. Потім по 10-15 голів переводять у групові стан-

ки з боксами. Телят годують із розрахунку одержання 700-

750 г середньодобового приросту. Їх привчають до поїдан-

ня високоякісного сіна і концкормів. За молочний період

на кожну теличку витрачують 350 кг незбираного і 600-

700 кг збираного молока, 240 кг спеціального комбікорму,

250 кг сіна і 200 кг коренеплодів.

Другий період починається з 3-х і триває до 5-місяч-

ного віку. Утримання телиць безприв’язно-боксове в стан-

ках по 10-15 голів. Групи не міняють, це – телята, з одно-

го господарства. Раціони складають подекадно. Потреба у

поживних речовинах розраховують на одержання серед-

ньодобового приросту 700-750 г. Усі корми і ЗЦМ згодову-

ють 2 рази на добу.

Третій період триває з 5-ти до 10-місячного віку. Раці-

они молодняка за структурою поступово наближаються до

раціонів дорослої худоби. Тип годівлі – силосно-сінажний,

а влітку, головним чином, – це годівля зеленими кормами.

Телицям старше 6-місячного віку більше згодовують об’єми-

стих кормів при незначних витратах концкормів. Силос, сі-

наж, зелену масу роздають мобільними засобами – кормо-

роздавачем КТУ-10, поять із автонапувалок ПА-1 або АГК-4.

Корми роздають два рази на добу з інтервалом 8-10 годин

між вранішнім і вечірнім годуванням. Приріст живої маси

має бути не менше 600 г. Утримання безприв’язне, з вигу-

лом на майданчиках (секціях), а влітку телички перебува-

ють на вигульних майданчиках.

Четвертий період триває з 10-ти до 15-місячного віку.

Це період статевої зрілості телиць, що продовжується до

17-місячного віку. Інтенсивність росту зменшується, сере-

дньодобові прирости знижуються і становлять 500 г. З 14-

місячного віку телиць готують до осіменіння. Технологічні

Розділ 8

247

групи збільшують до 50 голів. Різниця у віці між тварина-

ми до 30 днів., а їх жива маса – 300-340 кг. Утримують на

глибокій підстилці, безприв’язно. Забезпечують повноціну

годівлю тварин. У стійловий період – використовують тип

годівлі з великою питомою вагою сінажу і силосу, а влітку

– зелених кормів. Тваринам корми можуть згодовувати у

вигляді однорідної маси за допомогою мобільних засобів 2

рази на день і в однаковій кількості. При роздільному зго-

довуванні сінаж і силос дають вранці та ввечері, комбі-

корм – уранці, а грубі корми – увечері.

П’ятий період починається з 15 і триває до 20-міся-

ців. У цьому віці телиці досягають статевої та фізіологічної

зрілості, їх жива маса 330-340 кг, вони добре розвинені.

Проводять осіменіння телиць, а після ректального визна-

чення тільності відділяють в окремі групи.

Шостий період триває з 20 до 23 місяців. Період піс-

ля осіменіння найвідповідальніший, тому що майбутня про-

дуктивність, розвиток плоду, відтворна здатність залежать

від умов годівлі та утримання. Влітку їх утримують цілодо-

бово в таборах, а взимку – в приміщеннях з вигульними

майданчиками. Утримання безприв’язне – боксове, а роз-

дача кормів – механізована.

Господарствам по виробництву молока нетелей реа-

лізують, коли тільність сягає 6-7 місяців, групами по 25-

30 голів з таким розрахунком, щоб з них можна було

укомплектувати групу первісток. Спочатку нетелі пере-

бувають на карантині в господарстві, потім їх утриму-

ють у цеху сухостійних корів, де готують до отелення і

проводять масаж.

Така технологія вирощування молодняка передбачала

скоротити тривалість вирощування нетелей порівняно із

звичайною технологією, на 10-15% знизити витрати кормів

і праці на одиницю приросту. А також тварини, вирощенні

за новою технологією мали вищу продуктивність на 15-20%.

Стало можливим комплектування крупних молочних ком-

плексів висопродуктивними первістками.

Підпала Т.В.

248

8.17. Організація технологічного процесу

вирощування телиць у різних господарствах

Особливості вирощування телиць у різних категоріях

господарств характеризуються перш за все наявністю у

стадах певних за племінною цінністю і призначенням груп

тварин, організаційно-технологічними умовами вирощуван-

ня, а також рівнем економічного розвитку господарства.

Програму вирощування телиць визначають залежно від

мети їх подальшого використання. Одну програму приймають

для телиць, яких не використовують для відтворення стада

(надремонтний молодняк) і ставлять на відгодівлю; другу –

для ремонту стада – оновлення свого чи іншого дійного ста-

да. Третю приймають для телиць, одержаних від другої групи

племінного ядра (найпродуктивніша частина корів). Плануєть-

ся, що ці телиці з найбільшою вірогідністю у віці корів будуть

матерями племінних бугайців та телиць, яких використову-

ють для оновлення лише свого дійного стада. Такий розподіл

програм є початковим щодо спрямованого вирощування ре-

монтних телиць. Елементи спрямованого вирощування:

•вибір факторів впливу (годівля, структура раціонів,

біологічно активні речовини, світло, температура, тех-

нологія, тощо);

•встановлення строків використання факторів впливу;

•дозування факторів впливу в певні періоди, підперіо-

ди, фази росту та розвитку;

•виховання тварин залежно від особливостей статі,

типу конституції, спадковості.

У деяких племіних господарствах застосовують такі

схеми вирощування:

•перша – для телиць від особливо цінних корів, яким

згодовують 350-400 кг незбираного і 500-600 кг зби-

раного молока;

•друга – для тварин, призначених для ремонту влас-

ного стада і племінного продажу (ремонт дочірніх

стад), яким згудовують 250-300 кг незбираного і 450-

500 кг збираного молока;

Розділ 8

249

•третя – для надремонтного молодняка, якому згодо-

вують до 180-200 кг незбираного і 450-500 кг збира-

ного молока.

У високопродуктивних племінних стадах високі (до 400-

450 кг) витрати молока оправдані з економічної точки зору,

оскільки його вартість надалі компенсується інтенсивним

вирощуванням телиць старшого віку, одержанням добре

розвинених, гармонійно побудованих корів з рекордними

надоями. Це дає можливість не тільки компенсувати влас-

ною молочною продуктивністю витрати на вирощування,

а й у більшій кількості вирощувати і реалізовувати іншим

господарствам племінних телиць та бугайців.

У господарствах промислового типу та на молочнотова-

рних фермах із традиційною технологією в основному ви-

користовували замінники незбираного молока.

Раціональна технологія вирощування племінного моло-

дняка передбачає створення умов, що забезпечують нор-

мальний розвиток тварин з урахуванням вікових і стате-

вих особливостей. Цьому сприяє внутрішньогалузева

спеціалізація, коли на фермі створюються бригади:

•вирощування телят у молочний період з 20 днів до 6

місяців;

•вирощування ремонтних телиць у післямолочний пе-

ріод і до запліднення;

•по догляду за телицями 16-18-місячного віку і нетеля-

ми до переміщення їх у контрольний корівник за 3

місяці до отелення.

Ця технологія вирощування ремонтних телиць застосо-

вується в племінному господарстві ПОК ”Зоря” Херсонсь-

кої області. Витрати незбираного молока – 350 кг. Тип

годівлі силосно-концентратний, з високою потомою вагою

сіна. Середньодобовий приріст телиць у віці: 1-3 місяці -

750-800 г; 7-12 місяців – 650-700 г; 13-18 місяців – 500 г і

старше 18 місяців – 400 г. Їх жива маса при першому

осіменінні (17 місяців) становить у середньому 360 кг.