Панцир С. Система органів влади та місцевого самоврядування в стратегії громадського лобіювання. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і

громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток сус-

пільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потен-

ційних загроз національним інтересам.

Національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духов-

ні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади

в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує

державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Загроза національній безпеці – наявні та потенційно можливі явища і чинники,

що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Загроза національним інтересам і національній безпеці України:

1. У зовнішньополітичній сфері:

• посягання на державний суверенітет України та її територіальну ціліс-

ність, територіальні претензії з боку інших держав;

• спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

• воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (кон-

флікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;

2. У сфері державної безпеки:

• розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;

• загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет,

територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборон-

ний потенціал України, права і свободи громадян;

• поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощен-

ня бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;

• злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поши-

рення міжнародного тероризму;

• загроза використання з терористичною метою ядерних та інших

об’ктів на території України;

• можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибу-

хових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотич-

них засобів;

• спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих зб-

ройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил

діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;

• прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою

окремих регіонів України;

3. У воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

• поширення зброї масового ураження і засобів її доставки;

• недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення

міжнародної безпеки та глобальної стабільності;

• нелегальна міграція;

• можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у

протистояння з іншими державами;

• нарощування іншими державами поблизу кордонів України угрупо-

вань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що скла-

лося;

• небезпечне зниження рівня забезпечення військовою, спеціальною

технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, ін-

ших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;

• повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення про-

грам реформування Воєнної організації та оборонно-промислового

комплексу України;

• накопичення великої кількості застарілої та непотрібної для Збройних

Сил України військової техніки, озброєння, вибухових речовин;

• незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє обла-

штування державного кордону України;

• незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, гро-

мадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

4. У внутрішньополітичній сфері:

• порушення з боку органів державної влади та органів місцевого са-

моврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і

громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недо-

статня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і

виконанням законів України;

• можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжкон-

фесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності

деяких об’єднань національних меншин та релігійних громад;

• загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;

• структурна та функціональна незбалансованість політичної системи

суспільства, нездатність окремих її ланок до оперативного реагування

на загрозу національній безпеці;

5. У економічній сфері:

• істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвес-

тиційної та інноваційної активності і науково-технічного та техноло-

гічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих

напрямах інноваційного розвитку;

• ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері еко-

номіки; нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері еко-

номіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави;

• відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам;

• зростання кредитних ризиків;

• критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях

промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабез-

печення;

• загострення проблеми підтримання в належному технічному стані

ядерних об’єктів на території України;

• недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної

деформації в економіці;

• критична залежність національної економіки від кон’юнктури зов-

нішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

• нераціональна структура експорту з переважно сировинним характе-

ром та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої

вартості;

• велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зов-

нішнього і внутрішнього боргів;

• небезпечне для економічної незалежності України зростання частки

іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

• неефективність антимонопольної політики та механізмів державного

регулювання природних монополій, що ускладнює створення конку-

рентного середовища в економіці;

• критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

• неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недо-

статні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність ак-

тивної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній

безпеці держави;

• „тінізація” національної економіки; переважання в діяльності управ-

лінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів

над загальнонаціональними;

6. У соціальній та гуманітарній сферах:

• невідповідність програм реформування економіки країни і результатів

їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;

• неефективність державної політики щодо підвищення трудових до-

ходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної

зайнятості працездатного населення;

• криза системи охорони здоров’я і соціального захисту населення і, як

наслідок, небезпечне погіршення стану здоров’я населення;

• поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;

• загострення демографічної кризи;

• зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бід-

них прошарків суспільства;

• прояви моральної та духовної деградації суспільства; зростання дитя-

чої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва;

7. У науково-технологічній сфері:

• наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих

країн;

• неефективність державної інноваційної політики, механізмів стиму-

лювання інноваційної діяльності;

• низька конкурентоспроможність продукції;

• нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та

відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і техно-

логічної експансії;

• зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кад-

рів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високо-

технологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-тех-

нічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту

прав інтелектуальної власності; відплив учених, фахівців, кваліфіко-

ваної робочої сили за межі України;

8. В екологічній сфері:

• значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість тери-

торії України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характерів;

• нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних

природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних;

• неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорно-

бильської катастрофи;

• погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення пробле-

ми транскордонних забруднень та зниження якості води; загострен-

ня техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на

р. Дніпро;

• неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних техно-

логій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб,

небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно не-

обґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів,

речовин та похідних продуктів;

• неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків війсь-

кової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

• небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, теро-

ризму; посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях

живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотех-

нологій;

• застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації ток-

сичних і екологічно небезпечних відходів;

9. В інформаційній сфері:

• прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

• поширення засобами масової інформації культу насильства, жорсто-

кості, порнографії;

• комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм; розголошення

інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом,

таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держа-

ви або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів

суспільства і держави;

• намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом

поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

На офіційному сайті РНБО http://www.rainbow.gov.ua визначені наступні ба-

зові сфери діяльності РНБО, про що можна отримувати поточну інформацію:

• зовнішньополітична сфера;

• воєнна сфера;

• економічна, соціальна, екологічна, науково-технологічна сфера;

• внутрішньополітична сфера, сфера державної та інформаційної безпеки.

Із зверненнями громадяни можуть звертатись за адресою: 01133, Україна, м.

Київ, вул. Командарма Камєнєва, 8 ; Служба по зв’язках з громадськістю: Тел.:

255-05-36; Факс: 255-05-36; E-mail: public@rainbow.gov.ua

На сайті надано рекомендації щодо звернень громадян: „При написанні

листів та відправки їх електронної поштою прохання повідомляти своє прізви-

ще, ім’я та по батькові, зворотну адресу і контактні телефони для оперативного

вирішення ваших питань та надання адресної допомоги.”

Глава 3. Секретаріат Президента України

Діяльність Секретаріату Президента України регулюється Положенням, за

яким він є постійно діючим допоміжним органом і завданням якого є забезпе-

чення на засадах відкритості, гласності та прозорості здійснення Президентом

України його повноважень

В межах своїх завдань Секретаріат Президента України:

• аналізує політичні, соціально-економічні та інші процеси, що відбува-

ються в Україні та за її межами. За результатами такого аналізу готує та

подає на розгляд Президентом оперативно-інформаційні матеріали,

пропозиції щодо забезпечення державного суверенітету і територіаль-

ної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини

і громадянина, їх захисту;

• опрацьовує пропозиції щодо пріоритетів державної політики, шляхів

їх впровадження та супроводження;

• забезпечує підготовку проектів послань Президента до народу, щоріч-

них і позачергових послань до ВРУ про внутрішнє і зовнішнє станови-

ще України, доповідей та виступів;

• забезпечує підготовку, опрацювання і подання на підпис главі держави

проектів указів, розпоряджень і доручень Президента;

• здійснює в установленому порядку експертизу прийнятих ВРУ за-

конів, що надійшли на підпис Президентові, готує пропозиції щодо

підписання законів або застосування щодо них права вето;

• опрацьовує пропозиції про утворення і ліквідацію судів, визначення

кількості суддів у судах, переведення суддів, призначення суддів на ад-

міністративні посади в судах;

Положення „Про Секретаріат Президента України”/ N 1548/2005 від від 04.11.2005 р. –

http://www.president.gov.ua/documents/3462.html

• забезпечує підготовку проектів законів, що вносяться президентом до

ВРУ в порядку законодавчої ініціативи;

• здійснює підготовку проектів конституційних подань Президента до

Конституційного Суду України;

• здійснює моніторинг актів КМУ, нормативно-правових актів Вер-

ховної Ради АРК, актів Ради міністрів АРК, рішень голів місцевих

державних адміністрацій та за наявності відповідних підстав вносить

Президентові пропозиції щодо зупинення дії, скасування таких актів,

рішень;

• забезпечує контроль за виконанням указів, розпоряджень і доручень

Президента;

• вносить президентові пропозиції щодо забезпечення інформаційної

безпеки держави, створює умови для доступу громадськості до інфор-

мації про діяльність глави держави, Секретаріату;

• організовує публічне обговорення ініціатив Президента, проектів його

актів;

• організовує прийом громадян, які звертаються до Президента, роз-

гляд звернень громадян, а також звернень державних органів, органів

місцевого самоврядування, підприємств, установ, політичних партій,

громадських та інших організацій, на основі аналізу таких звернень

розробляє і подає пропозиції щодо розв’язання порушених у них про-

блем;

• сприяє підвищенню ефективності взаємодії Президента з політич-

ними партіями, громадськими організаціями, в тому числі професій-

ними спілками, організаціями підприємців, релігійними та іншими

організаціями, підприємствами, установами, утвердженню і розвитку

інститутів громадянського суспільства, зміцненню їх ролі у вирішенні

питань загальнодержавного, регіонального та місцевого значення;

• здійснює забезпечення діяльності створених Президентом консульта-

тивних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб.

Варто звернути увагу на те, що Секретаріат повинен здійснювати активну

роботу із НУО, роботу із зверненнями громадян, публічного обговорення про-

ектів рішень Президента. На офіційному сайті Президента http://www.president.

gov.ua подана інформація про співпрацю із громадськістю у форматі Президент-

ських слухань:

„Президентські слухання як постійно діючий механізм громадських кон-

сультацій покликані здійснювати оцінку діяльності органів державної влади і

місцевого самоврядування та сприяти підготовці і оприлюдненню інститутами

громадянського суспільства Національних доповідей зі стратегічно важливих

питань розвитку держави.

Основними завданнями Президентських слухань є комплексна оцінка сус-

пільної ситуації, визначення основних принципів реалізації стратегії держави

шляхом залучення інтелектуальних та організаційних ресурсів громадянського

суспільства до процесу прийняття та реалізації рішень, що відповідають загаль-

носуспільним інтересам.”

На жаль, поки що офіційна інформація про діяльність в рамках проекту

Президентських слухань відсутня. Серед офіційних даних також відсутня інфор-

мація про діяльність консультативних та дорадчих органів Секретаріату Прези-

дента України.

Глава 4. Висновки та рекомендації

1. За Конституцією України Президент є гарантом державного суверені-

тету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав

і свобод громадянина. Цей стратегічний конституційний статус не передбачає

участі президента у здійсненні виконавчої, законодавчої та судової влади, про-

те передбачає здійснення потужних контрольних функцій, участі у формуванні

найважливіших державних інститутів, кадрових призначеннях, визначенні стра-

тегії розвитку держави.

2. Свої повноваження Президент реалізує переважно шляхом видання

обов’язкових до виконання указів, реалізацією права законодавчої ініціативи та

вето, права відміни актів, які суперечать Конституції та законодавству, введення

надзвичайного стану тощо.

3. Повноваження у сфері національної безпеки реалізуються через коле-

гіальний орган – Раду національної безпеки України, яка наділяється контроль-

ними повноваженнями у сфері національної безпеки, здійснює моніторинг ста-

ну національної безпеки, розробляє рекомендації щодо формування та реалізації

державної політики. На підставі рекомендацій та рішень РНБО Президент видає

укази. РНБО відкрита до співпраці із НУО і така співпраця може реалізуватись

у форматі участі НУО у дослідженнях та здісненні моніторингу, формулюванні

проблем політики безпеки в найрізноманітніших сферах, поданні рекомендацій

щодо бажаних політичних рішень у сфері безпеки.

4. Допоміжним органом у забезпеченні діяльності Президента є Секре-

таріат, який зайнятий переважно інформаційно-аналітичною, експертною,

моніторинговою, дослідницькою, консультативною роботою, роботою із звер-

неннями громадян.

5. У діяльності Президента та його Секретаріату робота із НУО, звернення-

ми громадян, принаймні формально, але є принциповою. Головна мета – залу-

чення громадськості до моніторингових заходів, обговорення проектів рішень.

6. В лобістській компанії НУО та їх коаліцій Президент навряд чи може бути

принциповою фігурою. Роблячи такі висновки, ми виходимо із обмеженості

його повноважень, хоча звичайно ж, роль тієї чи іншої посадової особи залежить

від цілей лобістської компанії. Якщо компанія спрямована на зміну стратегічних

орієнтирів розвитку громадянського суспільства, оновлення порядку денного

державної політики, системи захисту прав людини – президентські структури

є цілком придатними. Ефективною може бути співпраця Президента у питан-

нях відміни нормативних актів, які негативно впливають на суспільство, засто-

сування вето до небажаних законів, визнання законопроектів як невідкладних,

заняття з посади небажаних регіональних чиновників. Проте існує загроза, що

через розгалужений бюрократичний апарат Секретаріату оперативно вирішува-

ти питання може бути досить важко. В питаннях вирішення місцевих, галузе-

вих проблем Президент навряд чи буде ефективним актором, за виключенням

тих випадків, коли місцева проблема є надто резонансною або характерною для

більшості регіонів.

Контрольні запитання

1. Як Конституція України визначає правовий статус Президента України?

2. Які основні повноваження Президента України?

3. Які із повноважень Президента кореспондуюся із інтересами громадсь-

кого суспільства України?

4. Через які інституції Президент реалізує свої повноваження?

5. Які основні інструменти впливу Президента Ви можете назвати?

6. В чому призначення РНБО та які основні її функції?

7. Які основні завдання Секретаріату Президента України?

8. У який спосіб Президент співпрацює із інститутами громадянського сус-

пільства?

РОЗДІЛ 4. Кабінет Міністрів України

Глава 1. Структура, повноваження та функції КМУ

Питання структури та повноважень Кабінету Міністрів України визначені

Конституцією України та спірним на даний момент з точки зору чинності Зако-

ном України „Про Кабінет Міністрів України”

§ 1. ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Питання повноважень уряду на час написання цієї книги не є остаточно

врегульованим, а тому, викладаючи цей матеріал ми посилатимемось окремо на

Конституцію України та ЗУ „Про Кабінет Міністрів України”.

Розділ 4 Конституції України визначає КМУ вищим органом в системі вико-

навчої влади. Визначаються наступні повноваження Уряду:

• забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України,

здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і за-

конів України, актів Президента України;

Дане положення визначає повноваження у найбільш загальних поняттях, вихо-

дячи із визначення уряду, як вищого органу виконавчої влади. Очевидно, що питан-

ня суверенітету та економічної незалежності України є питаннями, на вирішення

яких також впливають Верховна Рада України та Президент України.

• вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

Права та свободи громадянина є ключовими положеннями Конституції Ук-

раїни, а також міжнародних норм, які є обов’язковими для України. Визначення

компетенції уряду в питаннях прав людини є принциповим, оскільки реалізації

таких прав за міжнародними нормами, як правило, покладається на виконавчі

органи влади.

• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової полі-

тики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, осві-

ти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

Дане положення визначає конкретні напрямки державної політики, які здій-

снюються урядом. Цей перелік обмежує повноваження Уряду виключно еконо-

мічною та гуманітарною політикою.

• розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-тех-

нічного, соціального і культурного розвитку України;

ЗУ „Про Кабінет Міністрів України”/ № 514-V вiд 21.12.2006. – http://portal.rada.gov.ua/