Панцир С. Система органів влади та місцевого самоврядування в стратегії громадського лобіювання. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

• вносить пропозиції щодо проведення парламентських слухань.

Звертаючись до фракції, варто скористатись відомостями сайту www.rada.

gov.ua щодо складу та керівників фракції, контактної інформації.

§ 4. ПОВНОВАЖЕННЯ КОАЛІЦІЇ ФРАКЦІЙ

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді – це добровільне об’єднання

депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за результатами виборів

і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість

народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Коаліція фор-

мується депутатськими фракціями протягом одного місяця з дня відкриття пер-

шого засідання новообраної ВРУ або протягом одного місяця з дня припинення

діяльності попередньої коаліції.

Коаліція формується після проведення депутатськими фракціями консуль-

тацій. За результатами проведених консультацій за особистими підписами голів

відповідних депутатських фракцій або за рішенням депутатської фракції одним

із заступників голови депутатської фракції, укладається Угода про коаліцію депу-

татських фракцій у Верховній Раді.

В коаліційній угоді фіксуються узгоджені політичні позиції, що стали осно-

вою формування цієї коаліції, зокрема:

• стосовно засад внутрішньої і зовнішньої політики;

• визначається політична спрямованість і принципи діяльності коаліції;

• порядок вирішення внутрішньо-організаційних питань діяльності ко-

аліції та порядок припинення її діяльності.

До коаліційної угоди додаються списки членів депутатських фракцій, що

сформували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів. Списки

членів депутатських фракцій є невід’ємною складовою коаліційної угоди.

Коаліція приймає рішення на своїх загальних зборах більшістю голосів на-

родних депутатів, які входять до складу коаліції. Рада коаліції утворюється з ме-

тою узгодження позицій депутатських фракцій, що входять до складу коаліції.

Депутатська фракція, яка не є учасником коаліції, може за своїм бажанням та

за згодою коаліції увійти до її складу, приєднавшись до коаліційної угоди. У разі

якщо депутатська фракція, що не є учасником коаліції, виявила бажання стати

її учасником на умовах, відмінних від викладених у коаліційній угоді, за згодою

коаліції всі її учасники укладають новий текст коаліційної угоди. Депутатська

фракція має право в будь-який час вийти зі складу коаліції, попередивши про

це письмовою заявою керівників інших депутатських фракцій, які входять до

коаліції, не менше, ніж за десять днів до дати виходу. Протягом зазначеного часу

така депутатська фракція в будь-який час має право в письмовій формі відкли-

кати свою заяву.

Ключовим повноваженням Коаліції, визначеним у регламенті, є формуван-

ня КМУ. Коаліція вносить пропозиції стосовно кандидатури Прем’єр-міністра

України та кандидатур на посади інших членів Кабінету Міністрів України. Кан-

дидатури обговорюються на загальних зборах Коаліції.

Формат роботи коаліції не передбачає роботи із зверненнями громадян. Од-

нак можна звертатись до осіб, які входять до Ради коаліції.

Глава 2. Парламентські комітети та спеціальні комісії

§1. ПАРЛАМЕНТСЬКІ КОМІТЕТИ

Діяльність комітетів ВРУ регулюється ЗУ „Про комітети Верховної Ради

України” та Регламентом ВРУ

. За визначенням у профільному законі комітет

ВРУ – це орган ВРУ, який утворюється з числа народних депутатів України для

здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і по-

переднього розгляду питань, віднесених до повноважень ВРУ, виконання конт-

рольних функцій.

ВРУ затверджує кількість комітетів, їх назви та предмети відання. Кількість

комітетів, їх назви та предмети відання можуть бути змінені за рішенням ВРУ

нового скликання до вирішення питання про формування персонального скла-

ду комітетів.

Комітет ВРУ здійснює законопроекту, організаційну та контрольну функції.

Законопроектна функція полягає у:

• розробці проектів законів, інших актів ВРУ;

• попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо за-

конопроектів, внесених суб’єктами законодавчої ініціативи на розгляд

ВРУ;

• доопрацюванні за дорученням ВРУ окремих законопроектів за наслід-

ками розгляду їх у першому та наступних читаннях (за винятком при-

йнятих ВРУ актів у цілому);

• попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо про-

ектів загальнодержавних програм економічного, науково-технічного,

соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля,

а також наданні згоди на обов’язковість чи денонсацію міжнародних

договорів України;

ЗУ „Про комітети Верховної Ради України”/ № 116/95-ВР вiд 04.04.1995. – http://portal.

rada.gov.ua/

• узагальненні зауважень і пропозицій, що надійшли до законопроек-

тів;

• внесенні пропозицій щодо перспективного планування законопроек-

тної роботи.

При здійсненні законопроектної функції комітет має право:

• розробляти законопроекти за власної ініціативи;

• вносити під час своїх засідань пропозиції та поправки до законопроектів;

• створювати робочі групи із числа своїх членів для розробки окремих

законопроектів. До робочих груп можуть включатись інші депутати,

науковці, та фахівці, представники органів влади та місцевого самов-

рядування;

• звертатись до фахівців, представників органів влади, громадських ор-

ганізацій щодо підготовки ними пропозицій до законопроекту

Організаційна функція комітетів полягає у:

• плануванні своєї роботи;

• проведенні збору та аналізу інформації з питань, що належать до пов-

новажень комітетів, організації слухань із цих питань;

• попередньому обговоренні кандидатур посадових осіб, яких згідно з

Конституцією України обирає, призначає, затверджує ВРУ або надає

згоду на їхнє призначення; підготовці до розгляду ВРУ відповідних

висновків щодо цих кандидатур;

• підготовці питань на розгляд ВРУ відповідно до предметів їх відання;

• участі у формуванні порядку денного пленарних засідань ВРУ;

• прийнятті рішень, наданні висновків, рекомендацій, роз’яснень;

• розгляді звернень, що надійшли до комітету;

• участі відповідно до предметів їх відання в міжпарламентській діяль-

ності, взаємодії з міжнародними організаціями;

• підготовці письмових звітів про підсумки своєї діяльності;

• забезпеченні висвітлення своєї діяльності в ЗМІ.

Контрольна функція комітетів полягає у:

• аналізі практики застосування законодавчих актів у діяльності де-

ржавних органів, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів

відання комітетів, підготовці та поданні відповідних висновків та ре-

комендацій на розгляд ВРУ;

• участі за дорученням ВРУ у проведенні „Дня Уряду України”;

• контролі за виконанням Державного бюджету України в частині, що

віднесена до предметів їх відання, для забезпечення доцільності, еко-

номності та ефективності використання державних коштів;

• організації та підготовці за дорученням ВРУ парламентських слухань;

• організації та підготовці слухань у комітетах;

• підготовці та поданні на розгляд ВРУ запитів до Президента України

від комітету;

• взаємодії з Рахунковою палатою;

• взаємодії з Уповноваженим ВРУ з прав людини;

• направленні матеріалів для відповідного реагування органам ВРУ, де-

ржавним органам, їх посадовим особам.

Організаційними формами діяльності комітетів є засідання та комітетські

слухання. Комітети можуть також організовувати круглі столи та конференції.

На даний момент в парламенті 5 скликання працюють комітети, інформація

про діяльність яких розміщена на офіційному сайті ВРУ:

• Комітет з питань правової політики.

• Комітет з питань правосуддя.

• Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та

місцевого самоврядування.

• Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяль-

ності.

• Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

• Комітет з питань національної безпеки і оборони.

• Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональ-

них відносин.

• Комітет у закордонних справах.

• Комітет з питань європейської інтеграції.

• Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення

діяльності Верховної Ради України.

• Комітет з питань бюджету.

• Комітет з питань фінансів i банківської діяльності.

• Комітет з питань економічної політики.

• Комітет з питань промислової i регуляторної політики та підприєм-

ництва.

• Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики

та ядерної безпеки.

• Комітет з питань будівництва, містобудування i житлово-комунально-

го господарства.

• Комітет з питань транспорту i зв’язку.

• Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин.

• Комітет з питань екологічної політики, природокористування та лікві-

дації наслідків Чорнобильської катастрофи.

• Комітет з питань науки i освіти.

• Комітет з питань охорони здоров’я.

• Комітет з питань культури і духовності.

• Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

• Комітет з питань свободи слова та інформації.

• Комітет з питань соціальної політики та праці.

• Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

§2. СПЕЦІАЛЬНІ КОМІСІЇ ВРУ

Верховна Рада може прийняти рішення про утворення тимчасової спеціаль-

ної комісії на правах головного комітету для підготовки проектів законів та ін-

ших актів Верховної Ради. Предметом компетенції комісії може бути будь-яка

актуальна проблема держаної політики. Наприклад, в 2006 році діяла Спеціаль-

на контрольна комісія ВРУ з питань приватизації.

Тимчасова спеціальна комісія утворюється з числа народних депутатів, які

дали на це згоду. Кількісний склад тимчасової спеціальної комісії формується з

урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій.

Тимчасові слідчі комісії утворюються шляхом прийняття постанови ВРУ, в

якій визначається кількісний та персональний склад комісії, термін діяльності

(календарний період або завершення певної роботи), термін звіту, заходи щодо

кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Термін діяльності комісії не може перевищувати одного календарного року.

Не пізніше як через 6 місяців комісія подає звіт і проекти нормативно-правових

актів. За результатами обговорення звіту термін діяльності комісії може бути по-

довжено для здійснення додаткових заходів та робіт. Діяльність комісії припи-

няється у разі прийняття розроблених нею постанов чи інших актів.

ВРУ може утворювати Тимчасові слідчі комісії для проведення розслідуван-

ня з питань, що становлять суспільний інтерес. Для утворення слідчої комісії не-

обхідно, щоб за це проголосувала не менш, як одна третина від конституційного

складу ВРУ. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішаль-

ними для слідства і суду. Порядок утворення слідчої комісії подібний до порядку

утворення спеціальної комісії.

Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає в письмовому

звіті, який повинен містити висновки і пропозиції про факти й обставини, які

стали підставами для проведення розслідування; відомості чи обставини, вста-

новлені тимчасовою слідчою комісією, і докази, якими це підтверджується; ві-

домості чи обставини, що не підтвердилися; факти й обставини, які не були пе-

ревірені, і причини цього.

Для прикладу, станом на квітень 2007 року в парламенті діють наступні

тимчасові слідчі комісії:

• Тимчасова слідча комісія ВРУ з питань перевірки ситуації із забезпе-

ченням природним газом українських споживачів, розрахунками за

поставлений природний газ та можливими порушеннями діючого за-

конодавства на енергетичному ринку України;

• Тимчасова слідча комісія ВРУ з питань розслідування обставин і при-

чин загибелі журналіста Г.Гонгадзе та з’ясування причин зволікання у

розслідуванні кримінальної справи;

• Тимчасова слідча комісія ВРУ з питань перевірки фактів корупційних

дій, зловживання службовим становищем з боку окремих посадових

осіб Міністерства внутрішніх справ України, викладених у статті „Інша

міліція”, опублікованій у газеті „2000” 8 вересня 2006 року;

• Тимчасова слідча комісія ВРУ з питань розслідування витрат коштів,

отриманих від приватизації ВАТ „Криворіжсталь”;

• Тимчасова слідча комісія ВРУ з розслідування обставин щодо фактів

порушення Конституції України, законів України та побиття депутатів

Київської міської ради під час розгляду питання про зміну тарифів на

комунальні послуги на пленарному засіданні III сесії Київської місь-

кої ради V скликання 7 грудня 2006 року;

• Тимчасова слідча комісія ВРУ з питань перевірки ефективності функ-

ціонування спеціальних економічних зон та територій пріоритетного

розвитку в Україні;

• Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань вивчення

причин вибіркового відшкодування податку на додану вартість, пору-

шення посадовими особами Державної податкової адміністрації Ук-

раїни та Державного казначейства України законодавства в сфері опо-

даткування.

Таким чином, комітети та комісії ВРУ мають повноваження здійснювати

повноваження щодо забезпечення тимчасової та постійної законотворчої ро-

боти парламенту, здіснення контрольних повноважень та розслідувань по най-

більш резонансним суспільним проблемам. Для НУО не визначено особливих

можливостей щодо участі у роботі комітетів, проте за рішенням керівництва ко-

мітетів така робота не виключається. Повноваження створювати слідчі комісії

відкривають можливості для НУО ініціювати залучення парламенту до вирішен-

ня гострих та резонансних проблем.

Глава 3. Законотворчий процес

Розуміння законотворчого процесу в парламенті дозволяє лобістським ком-

паніям, які запланували зміни у законодавстві, більш-менш точно спланувати

досягнення цілей, прискорити процес прийняття актів шляхом власної участі у

підготовці необхідних документів, проведенням необхідних консультацій.

Право законодавчої ініціативи у ВРУ належить Президенту України, народ-

ним депутатам та Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України має

виняткове право на внесення проекту закону про Державний бюджет України.

Проект закону про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів Ук-

раїни вносить Президент України або Кабінет Міністрів України.

§1. ЗАКОНОПРОЕКТИ ТА СУПРОВІДНІ ДОКУМЕНТИ

Реалізуючи право законодавчої ініціативи до парламенту необхідно вносити:

• законопроекти (проектів законів, постанов Верховної Ради, які містять

положення нормативного характеру);

• проекти актів (проекти постанов, резолюцій, декларацій, звернень, заяв,

що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших фун-

кцій Верховної Ради);

• пропозиції (внесення змін до тексту законопроекту (статей, їх частин,

пунктів, речень), зміни порядку розміщення, об’єднання розділів, глав,

статей, їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень

в окремі розділи, глави, статті). Пропозиції вносяться письмово до за-

конопроекту, який готується до другого читання, в такій редакції, щоб

щодо них можна було відповісти „так” або „ні”. Пропозиція щодо

структурних частин законопроекту має містити послідовно викладені

назви розділів, глав, а в разі необхідності – статей, частин чи пунктів

законопроекту.

• поправки (внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечнос-

тей у тексті законопроекту). Поправка може бути внесена письмово

до законопроекту, який готується до другого і третього читань, а також

усно під час розгляду законопроекту в другому читанні на пленарному

засіданні ВРУ.

При підготовці законопроекту принциповим є виконання вимог щодо суп-

ровідних документів. Законопроект вноситься на реєстрацію разом з проектом

постанови, яку пропонується ВРУ прийняти за результатами його розгляду,

списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на

пленарному засіданні та пояснювальною запискою.

Пояснювальна записка повинна містити:

• обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і

основних його положень та місця в системі законодавства;

• обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших

наслідків застосування закону після його прийняття;

• якщо реалізація законопроекту не впливає на видаткову, доходну час-

тину державного чи місцевих бюджетів, про це зазначається в поясню-

вальній записці.

У разі внесення законопроекту, реалізація якого впливає на видаткову, до-

ходну частину державного чи місцевих бюджетів, до нього додаються фінансо-

во-економічне обґрунтування (розрахунок розміру витрат) та пропозиція щодо

покриття цих витрат. До законопроекту, який передбачає внесення змін до за-

конів додається порівняльна таблиця. Вона містить редакцію відповідних поло-

жень (статей, частин, пунктів, абзаців) чинного закону та нову його редакцію з

урахуванням запропонованих змін.

Законопроект разом із супровідними документами реєструється в апараті

ВРУ, який розміщує законопроект на офіційному сайті ВРУ http://portal.rada.

gov.ua в рубриці „Законотворча діяльність ВРУ”

§2. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ ТА ВКЛЮЧЕННЯ ДО

ПОРЯДКУ ДЕННОГО

Законопроект після його реєстрації протягом 5 днів направляється Головою

ВРУ або його заступниками в комітет, до предмета відання якого належать пи-

тання бюджету (Комітет ВРУ з питань бюджету) для проведення експертизи

щодо його впливу на доходну та/або видаткову частину бюджетів та виконання

закону про Державний бюджет України в поточному році та в комітет, який виз-

начається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту.

Головний комітет протягом 30 днів попередньо розглядає законопроект і

ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії

ВРУ. До висновку головного комітету додається висновок бюджетного комітету,

який має бути поданий до головного комітету протягом 14 днів з дня отримання

законопроекту для надання висновку.

До попереднього розгляду законопроекту головний комітет на своєму засіданні

може запропонувати КМУ, міністерствам, іншим державним органам, об’єднанням

громадян висловити свою думку щодо доцільності його прийняття.

Законопроект може бути повернутий суб’єкту законодавчої ініціативи з на-

ступних причин:

• наявність висновку комітету, до предмета відання якого належать пи-

тання конституційного права, про те, що законопроект суперечить по-

ложенням Конституції України;

• невідповідність вимогам оформлення законопроекту;

• відсутність фінансово-економічного обґрунтування;

• наявність альтернативного законопроекту, вже прийнятого у першому

читанні;

• відхилення на поточній сесії подібного законопроекту.

Подолавши недоліки, суб’єкт законодавчої ініціативи може внести законо-

проект повторно.

Після того, як головний комітет ухвалив позитивне рішення щодо законо-

проекту, ВРУ протягом 30 днів приймає рішення про включення його у порядок

денний сесії. Якщо головний комітет не затвердив свій висновок протягом 30

днів, рішення щодо його включення до порядку денного вирішується на пленар-

ному засіданні протягом 15 днів. У випадку необхідності термінового розгляду

законопроекту, ВРУ може прийняти рішення про включення законопроекту до

порядку денного сесійного тижня, а не сесії.

Щодо кожного законопроекту, включеного до порядку денного сесії, апарат

ВРУ та головний комітет ведуть справу законопроекту. Справа законопроекту міс-

тить документи, внесені в порядку законодавчої ініціативи, документи, підготов-

лені в процесі розробки, розгляду, доопрацювання, прийняття відповідного зако-

нопроекту Верховною Радою, а також документи, які підготовлені органами ВРУ,

державними органами, установами і організаціями за зверненням парламенту.

До справи законопроекту в кінцевому результаті буде включено:

• законопроект, у тому числі альтернативний, у разі його внесення в ус-

тановленому порядку, пояснювальні записки до нього та інші супро-

відні документи;

• проекти альтернативних рішень та рішення ВРУ щодо розробки, до-

опрацювання, прийняття відповідного законопроекту;

• усі проміжні редакції законопроекту, які вносилися на попередній роз-

гляд, редакції на перше, друге, третє чи повторні перше і друге читан-

ня, а також пояснювальні записки та інші супровідні документи;

• пропозиції і поправки до законопроекту, внесені в установленому по-

рядку;

• висновки про законопроект та дані експертиз, інформаційних чи на-

укових досліджень, виконаних щодо законопроекту за дорученням

ВРУ;

• висновки комітетів щодо законопроекту;

• протоколи або витяги з протоколів засідань головного комітету щодо

законопроекту та стенограми відповідних засідань у разі їх ведення;

• протоколи і стенографічні бюлетені пленарних засідань ВРУ, які містять

інформацію про розгляд відповідного законопроекту;

• дані про результати поіменного голосування щодо законопроекту;

• пропозиції президента щодо законопроекту;

• листи, якими супроводжувалися документи до законопроекту (закону);

• текст закону в остаточній редакції;

• законопроекти та інші документи, пов’язані з розробкою і розглядом

ВРУ актів про зміну чи скасування цього закону.

Чимало із зазначених документів розміщується на сторінці законопроекту

на офіційному сайті ВРУ. Після прийняття рішення про включення до порядку

денного, законопроект протягом 15 днів передається народним депутатам.

Протягом 14 днів після включення законопроекту до порядку денного,

можна подати альтернативний законопроект. Альтернативними вважаються за-

конопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та

повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же суспільних

відносин. Після прийняття законопроекту в першому читанні внесення альтер-

нативних законопроектів щодо нього не допускається.

Президент України та ВРУ можуть визначити законопроект як невідклад-

ний. Це означає, що час розгляду законопроекту, внесення альтернативних за-

конопроектів, внесення поправок може бути скорочений, але не більше ніж у

два рази.

Після внесення до порядку денного законопроект за рішенням Голови ВРУ

може бути відправлений на наукову, правову експертизу в апарат ВРУ чи цен-

тральні органи виконавчої влади для одержання зауважень та рекомендацій.

Якщо протягом 14 днів експертні висновки не надаються, вважається, що заува-

жень немає.