Панцир С. Система органів влади та місцевого самоврядування в стратегії громадського лобіювання. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

нути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк”.

Закон України „Про звернення громадян” визначає типи звернень, особливості

їх розгляду, вимоги до форми, змісту звернень, відповідальність за порушення

законодавства про звернення громадян.

До розгляду беруться тільки звернення, оформлені відповідним чином.

Будь-яке звернення повинно містити інформацію про автора звернення (П.І.П,

адреса). Анонімні звернення до розгляду не беруться. У зверненні повинно чітко

зазначатись, кому воно адресоване та сама суть звернення. Звернення можуть на-

даватись в усній та письмовій формі. Усні здійснюються на особистому прийомі

в органі влади, місцевого самоврядування, підприємстві, організації. Письмове

звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати. Неналежно

оформлене звернення повертається заявнику протягом 10 днів із відповідними

роз’ясненнями. Жорстких вимог щодо мови звернення не встановлено. Йдеться

про прийнятну для обох сторін мову. Відповідь на звернення може супроводжу-

ватись перекладом на мову заявника.

Відмова приймати звернення громадян заборонена. При цьому передбаче-

на процедура передачі звернення іншому органу чи установі, який має належну

компетентність та повноваження для розгляду звернення. Така передача здій-

снюється протягом 5 днів. При цьому не допускається передача звернення тим

органам, дії чи бездіяльність яких оскаржуються. Визначені цілком об’єктивні

застереження щодо відмови у розгляді звернення. Не приймаються звернення

осіб, визнаних судом недієздатними, анонімні звернення та повторні звернення

до органу, який вже прийняв рішення по суті звернення.

ЗУ „Про звернення громадян” передбачає наступні форми звернення:

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада,

рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самовряду-

вання, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо

врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення пра-

вової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших

сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння ре-

алізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інте-

ресів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в

діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, на-

родних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також ви-

словлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою від-

повідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних ін-

тересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних ор-

ганів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій,

об’єднань громадян, посадових осіб.

Згідно Тимчасовому регламенту КМУ, відповіді на звернення дають чи

підписують Прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністр КМУ. Вони та-

кож зобов’язані здійснювати прийом громадян. Варто звернути увагу на те, що

міністри як члени КМУ здійснюють прийом громадян у приміщенні Уряду.

Інформація про порядок здійснення прийому громадян публікується у газеті

„Урядовий кур’єр” та на офіційному веб-сайті КМУ (http://www.kmu.gov.ua/zvg/)

Звернення громадян, надіслані електронною поштою, не є офіційними звер-

неннями, на них не поширюється норма про обов’язкову відповідь на звернення

протягом 30 днів. Листи реєструються тільки тоді, коли вони надіслані поштою.

Адреса КМУ: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, Будинок Уряду.

На сайті КМУ можна також знайти інформацію про гарячу лінію КМУ – 254-

05-65. Відповідь на запитання даються також на електронні звернення, надіслані

за адресою – hotline@kmu.gov.ua.

Таким чином, після конституційної реформи уряд набуває широких по-

вноважень у формуванні та реалізації державної політики, забезпеченні конс-

титуційних прав громадян. Реалізація цих повноважень здійснюється за досить

складною бюрократичною процедурою прийняття рішень. Регламенті норми та-

кож забезпечують здійснення моніторингу дотримання прав людини, виконан-

ня актів КМУ (функції Секретаріату КМУ), формулювання проблем та пошук

шляхів їх вирішення (політичне рішення), розробки та погодження проектів

актів, колегіального прийняття актів. Процедура навіть при успішному проход-

женні всіх етапів є досить тривалою і займає не менше, ніж півроку. Винятком,

звичайно, є рішення, які вимагають невідкладності через надзвичайні ситуації.

У даних висновках варто відзначити особливий статус офіційних осіб, які

максимально впливають на процес прийняття рішень у КМУ. Окрім вищої поса-

дової особи – Прем’єр-міністра, найбільший вплив на процес прийняття рішень

мають віце-прем’єр-міністри. Вони очолюють Урядові комітети і мають повно-

важення вносити на розгляд КМУ навіть ті проекти рішень, по яким Урядовий

комітет не досяг консенсусу. Безперечно, неабияку вагу має Міністр КМУ, який

очолює Секретаріат КМУ і має вплив на формування порядку денного засідань

КМУ та Урядових комітетів.

Глава 2. Міністерства

В попередній главі розкрито більшість питань щодо повноважень та системи

прийняття рішень в Кабінеті Міністрів України, членами якого є міністри. В цій

главі ми зосередимось на питаннях повноважень окремих міністерств та можли-

востей співпраці із ними для інститутів громадянського суспільства.

До конституційної реформи нормативно-правові засади діяльності мініс-

терств визначались Президентом України. Саме тому, з часу набуття чинності

конституційних змін, уряд протягом 2006 року змінив положення про міністерс-

тва новими. При цьому суттєвих змін у положення внесено не було.

§ 1. МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Відомостям про Міністерство аграрної політики варто приділити особли-

ву увагу, оскільки проблематика агарного сектору та соціального розвитку села

зачіпає чималу кількість громадян та організацій громадського суспільства. Ук-

раїнське село досить важко переносить реформування і окрім економічної кри-

зи, воно переживає гостру соціальну кризу, пов’язану із суцільним занепадом

соціальної інфраструктури, скороченням сільського населення, обмеженістю

ресурсів для соціального та економічного розвитку сільських громад, трудноща-

ми реалізації прав людини та конституційних гарантій. Соціальні гарантії оплати

праці, соціального забезпечення, освіти, охорони здоров’я є найнижчими саме у

сільській місцевості. При цьому соціальний розвиток нерозривно пов’язаний із

економікою села, розвиток якої залишає бажати кращого.

Мінагрополітики є центральним органом виконавчої влади відповідальним

за здійснення державної політики у аграрній сфері. У Положенні про Міністерс-

тво визначені такі його базові завдання

• Формування та реалізація аграрної політики, здійснення заходів із за-

безпечення продовольчої безпеки;

• Здійснення державного управління у сфері сільського господарства,

в таких галузях агропромислового виробництва як садівництво, вино-

градарство, харчова та переробна промисловість;

• Сприяння комплексному розвитку як сільськогосподарського вироб-

ництва, так і сільських територій;

• Участь у реалізації інвестиційної, інноваційної та соціальної політики

на селі.

На виконання цих завдань спрямовані чисельні повноваження міністерства,

виписані у 71-у пункті Положення про Міністерство. Звернемо увагу на ті, які

можуть мати значення для діяльності інститутів громадянського суспільства.

В першу чергу відзначимо функції у сфері формування аграрної політи-

ки. Мінагрополітики розробляє основні напрямки аграрної політики, фор-

мує стратегію їх реалізації. Варто зазначити, що на даний момент стратегічних

Постанова „Про затвердження Положення про Міністерство аграрної політики України”/

№ 1541 вiд 01.11.2006. – http://portal.rada.gov.ua/

альтернатив щодо напрямків політики не так уже і багато. Питання реструкту-

ризації колективних господарств, реструктуризації колективної власності, форм

державної підтримки АПК стратегічно вирішені і знайшли відображення у зако-

нодавстві. Більш принциповими на даний момент є питання реалізації аграрної

політики.

Для НУО, діяльність яких пов’язана із сільським розвитком, важливим є

повноваження Міністерства як розробника проектів актів КМУ. Особлива вага

таких повноважень пов’язана із можливостями Міністерства впливати на госпо-

дарську діяльність у аграрній сфері, визначаючи фінансово-бюджетну (підтрим-

ка АПК за рахунок державного бюджету), податкову (застосування податкових

пільг), цінову, інвестиційну, лізингову (формування державних лізингових фон-

дів), страхову (державне страхування вражою) та митно-тарифну політику (екс-

порт та імпорт сільгоспсировини).

В сфері формування політики варто також відзначити важливу роль при

розробці та реалізації державних програм у аграрній сфері, державної програми со-

ціального та економічного розвитку на відповідний рік, розробці проекту держав-

ного бюджету. За цими повноваженнями Мінагрополітики практично впливає

на розподіл державних ресурсів та інвестицій, передбачених для села. Міністер-

ство не затверджує ці документи, але відносно АПК є основним розробником,

який обґрунтовує пріоритетність тих чи інших напрямків підтримки аграрного

виробництва. Як і у випадку з іншими сферами державної політики, які вима-

гають бюджетного фінансування чи застосування податкових митно-тарифних

чи інших пільг, на заваді впливу Мінагрополітики завжди стає Міністерство фі-

нансів.

Серед інших повноважень Мінагрополітики, які можуть цікавити інститути

громадянського суспільства, варто відзначити наступні галузеві функції:

Здійснення моніторингу цін на внутрішньому та зовнішньому ринках із від-

повідним інформуванням учасників цих ринків. Цінова політика на аграрному

ринку останнім часом стоїть в центрі уваги громадських об’єднань фермерів та

інших сільгоспвиробників. Саме ціна вирішує питання господарського вижи-

вання селян, особливо дрібних товаровиробників.

Рекомендування уряду інструментів політики щодо підтримки аграрних

виробників, інструментів регулювання аграрного ринку (ф’ючерсні та опційні

контракти, фінансові та товарні інтервенції, заставні операції із зерном).

Реалізація заходів щодо розвитку на регіональному рівні інфраструктури аграр-

ного та продовольчого ринків (аграрні біржі, аукціони, оптові продовольчі ринки,

кооперативи, кредитні спілки, страхові компанії, аграрні виставки та ярмарки).

Заходи щодо формування Аграрним фондом державного продовольчого

резерву.

Сприяння розвитку експортного потенціалу галузей аграрного виробництва,

захист вітчизняних підприємств від недобросовісної конкуренції, забезпечення

ефективного застосування антидемпінгового законодавства.

Визначення пріоритетних напрямків інноваційно-інвестиційного розвитку

агарних галузей із відповідним фінансовим та економічним забезпеченням. Та-

кий інструмент аграрної політики має важливе значення, оскільки інноваційна

діяльність відповідно до стандартів ВТО може мати належну державну підтрим-

ку, пряме державне фінансування чи дотації, що не передбачено для традицій-

них галузей.

Здійснення державного контролю та нагляду за якістю та безпекою сільгосп-

продукції. Ці питанням стали актуальними для суспільства та громадських організа-

цій в контексті постійно зростаючих загроз здоров’ю людини. Разом із тим, з точки

зору інтересів аграрних НУО, такий нагляд не повинен ставати інструментом репре-

сивних монополістських заходів проти окремих товаровиробників.

Реалізація державної політики у сфері виробництва дитячого та лікувально-

профілактичного харчування.

Реалізація державної технічної політики в питаннях розвитку ринку

сільгосптехніки, розвитку лізингу, здійснення нагляду за дотриманням норм ек-

сплуатації машинно-тракторного парку, охорони праці, пожежної безпеки. Мі-

нагрополітики здійснює заходи по захисту прав покупців сільгосптехніки.

Забезпечення реалізації програм безпеки та гігієни праці у сільгоспвиробниц-

тві, здійснення контролю за станом охорони праці на сільгосппідприємствах.

Надання підтримки агропідприємствам, особливо фермерським та особис-

тим селянським господарствам підтримку у формі залучення їх до виконання

державних цільових програм заготівлі сільгоспсировини тощо.

Здійснення заходів охорони земель сільськогосподарського призначення,

забезпечення екологічної безпеки земельних ресурсів.

Сприяння розвитку виробництва біопалива та інших альтернативних видів

палива із відновлювальних джерел.

Вирішення питань забезпечення мінеральними добривами.

Здійснення регулювання діяльності дорадчих служб, забезпечення надання

консультативних послуг сільгоспвиробникам.

Реалізація політики у сфері лісового господарства.

Ведення реєстру атестованих виробників молока та молочної продукції.

Сертифікація виробництва продукції тваринництва та рослинництва.

Здійснення політики у сфері ветеринарної медицини та ветеринарно-сані-

тарного контролю.

Реалізація програм житлового будівництва, розвитку комунального госпо-

дарства у сільській місцевості.

Для НУО важливою є діяльність міністерства у сфері міжнародного спів-

робітництва. Мінагрополітики, як і інші міністерства, організовує залучення

міжнародної технічної допомоги, яка досить часто супроводжується залученням

аграрних НУО. В рамках таких проектів НУО забезпечують вирішення чималої

кількості проблем сільського розвитку. Міністерство також забезпечує співпра-

цю із Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН. Ці органі-

зації також максимально орієнтовані на підтримку діяльності аграрних НУО в

Україні.

При Мінагрополітиці діє Колегія як постійний дорадчо-консультативний

орган. Завданням Колегії є розгляд питань формування та реалізації державної

політики, розгляд проектів нормативно-правових актів. До складу Колегії, ок-

рім представників органів державної влади входять представники громадських

організацій. Щоправда, подібне представництво визначає цілковито Міністр

аграрної політики, який затверджу склад Колегії. Колегія збирається на свої за-

сідання не рідше одного разу на місяць. Рішення Колегії втілюються в життя

Наказами Міністра.

Інформація щодо роботи із зверненнями громадян розміщена на офіційному

сайті Міністерства аграрної політики – www.minagro.gov.ua . Актуальна інформа-

ція надається щодо особистих прийомів міністром та його заступниками. Згідно

звіту Мінагрополітики у 2006 році переважали звернення громадян на особисто-

му прийомі проти звернень, надісланих поштою (Адреса: 01001, Київ-1, вул. Хре-

щатик, 24; тел. (044) 226 34 66, (044) 229 85 45; E-mail: ministr@minapk.kiev.ua )

Аналіз звернень показує, що організаціями громадянського суспільства

механізм звернення громадян використовується рідко. Кількість колективних

звернень складає всього 14% від загального числа, яке становить 2,6 тис. звер-

нень. Варто звернути увагу на тематику звернень:

• видача довідок для перерахунку пенсії – 734;

• врегулювання земельно-майнових відносин – 332;

• про ціни на молоко та м’ясо, виплата дотацій за зданий молодняк ВРХ

та виплата дотацій на розвиток бджільництва – 209;

• працевлаштування, призначення на посаду, звільнення з роботи –

204;

• надання фінансової допомоги – 128;

• про незаконні дії керівників підприємств та навчальних закладів –

104;

• пропозиції щодо розвитку сільського господарства – 96;

• з питань соціального захисту – 81;

• про оплату праці в господарствах – 77;

• з питань рослинництва – 71.

Більшість звернень пов’язані із обмеженням соціальних та економічних прав

селян і ці питання вирішуються в порядку індивідуальних звернень. Громадянсь-

ка активність, що виражається у рекомендаціях присутня, проте досить обмеже-

на і складає лише 3% від усієї кількості звернень. Разом із великою часткою саме

індивідуальних звернень це свідчить про те, що роль організацій громадянського

суспільства у вирішенні проблем сільських жителів є досить обмеженою.

§2. МІНІСТЕРСТВО БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Сфера компетенції Мінбуду має важливе суспільне значення в контексті су-

часних проблем реформування житлово-комунального господарства та забезпе-

чення права на житло. Але вплив міністерства на суб’єктів господарювання чи

певні соціальні групи є досить обмежений через високий рівень компетенції у

сфері ЖКГ органів місцевого самоврядування. Відомості цього параграфу доз-

волять визначати межі повноважень Мінбуду в регулюванні сфери будівництва

та ЖКГ.

Варто відзначити, що в березні 2006 року прийнято рішення про формування

двох міністерств на базі Мінбуду: Міністерства регіонального розвитку та будів-

ництва та Міністерства житлово-комунального господарства України. Оскільки

на момент написання цієї книги нових положень не було прийнято, в тексті на-

даються відомості на основі чинного положення про Мінбуд . З цієї ж причини

ми не подаватимемо контактну інформацію міністерства.

Мінбуд є центральним органом виконавчої влади, який здійснює державну

політику у сфері будівництва, містобудування, архітектури, промисловості буд-

матеріалів, ЖКГ та міського електричного транспорту (тролейбус, трамвай).

Основними завданнями Мінбуду є:

• участь у формуванні та реалізації профільної державної політики;

• збереження історичних ареалів, пам’яток архітектури та містобудуван-

ня;

• реформування у ЖКГ та будівництві;

• технічне регулювання у зазначених сферах;

регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері централізо-

ваного тепло-, водопостачання та водовідведення, крім діяльності суб’єктів гос-

подарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної

енергії та використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії.

Постанова „Про затвердження Положення про Міністерство будівництва, архітектури та

житлово-комунального господарства України”/ № 1725 вiд 13.12.2006. – http://portal.rada.gov.ua/

Окрім повноважень, притаманних члену КМУ (учать у розробці програм,

нормативно-правових актів), Мінбуд виконує наступні специфічні функції, що

випливають із специфіки сфери регулювання:

• вживає заходів для реалізації Генеральної схеми планування території

України, підвищення архітектурного та інженерно-технічного рівня

забудови та благоустрою, розвитку інженерно-транспортної інфра-

структури;

• затверджує типові регіональні правила забудови, погоджує регіональ-

ні плани забудови областей, проводить експертизу генеральних планів

забудови мм Києва, Севастополя та обласних центрів;

• визначає методологію проектування житлових, промислових та інже-

нерних споруд;

• визначає порядок розроблення та затвердження містобудівної доку-

ментації;

• здійснює заходи щодо інженерного захисту територій від небезпечних

техногенних та природних процесів, забезпечення сталої роботи ЖКГ

та електричного транспорту в умовах надзвичайних ситуацій;

• забезпечує нормативне та експертне супроводження будівельних робіт

на об’єктах ЧАЕС;

• здійснює архітектурно-будівельний контроль та контроль за плану-

ванням та забудовою територій;

• забезпечує охорону, використання та реставрацію пам’яток архітекту-

ри та містобудування;

• бере участь у підготовці об’єктів культурної спадщини для включення

до Списку всесвітньої спадщини;

• забезпечує проведення комплексної державної експертизи інвести-

ційних програм та проектів будівництва;

• здійснює державний контроль за технічним станом міського елект-

ричного транспорту;

• визначає порядок формування цін та тарифів на житлово-комунальні

послуги, послуги міського електричного транспорту;

• здійснює заходи підвищення ефективності послуг у сфері ЖКГ;

• проводить моніторинг стану підготовки та проходження опалюваль-

ного сезону;

• визначає порядок проведення моніторингу якості питної види, систе-

ми водопостачання та водовідведення;

• здійснює контроль у сфері благоустрою, квітково-декоративного роз-

садництва.

Перелічені повноваження свідчать про досить обмежений вплив Мінбуду та

діяльність суб’єктів господарювання в будівництві та ЖКГ. Переважно це фун-

кції методично-рекомендаційного, моніторингового характеру. Разом із тим,

Мінбуд здійснює контрольні функції у сфері дотримання стандартів та нор-

мативів будівництва, містобудування, охорони архітектурних пам’яток, якості

житлово-комунальних послуг. Ці контрольні повноваження можуть сприяти

усуненню порушень прав громадян у випадку залучення органів прокуратури.

Для громадських організацій, які надаються послуги громадам у сфері збе-

реження культурної, архітектурної спадщини, сприяють забезпеченню права

на якісне та доступне житло, захищають інтереси громадян як споживачів жит-

лово-комунальних послуг Мінбуд може бути партнером, який підтримує за-

ходи громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування

та суб’єктів господарювання у сфері будівництва та ЖКГ. Типовим прикладом

співпраці громадськості та Мінбуду є налагодження роботи дорадчих органів з

питань забезпечення доступу інвалідів до об’єктів соціальної інфраструктури та

громадських закладів. Нормативні та регуляторні акти Мінбуду повинні вико-

ристовуватись НУО для здійснення заходів громадського контролю. Необхідна

інформація розміщена на сайті Мінбуду: www.minbud.gov.ua .

§ 3. МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Нормативно правове регулювання діяльності Міністерства внутрішніх

справ України на даний момент не є визначеним. 4 жовтня 2006 року КМУ за-

твердив своєю Постановою нове Положення, дія якого була невдовзі призупи-

нена на підставі Указу Президента України „Про призупинення дії постанови

КМУ №1383”. Мотиви призупинення полягають у обмеженні конституційних

повноважень Президента України. Йдеться про повноваження у сфері захисту

прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних по-

сягань, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, які

пов’язані із забезпеченням національної безпеки держави, прав і свобод людини

і громадянина.

МВС відповідає за формування та реалізацію політики у зазначених сферах,

відповідно питання кадрових призначень в структурі МВС повинно відбуватись

виключно за погодженням Президента України. Натомість Положення, при-

йняте КМУ у 2006 році передбачає погодження кандидатур на посади началь-

ників управлінь МВС в регіонах із Прем’єр-міністром України. На цій підставі

дію Постанови призупинено і на даний момент є чинним Указ Президента „Про

Положення про Міністерство внутрішніх справ України” від 17 жовтня 2000 року

№1138. Повноваження МВС ми викладатимемо за цим документом та Поло-

женням, прийнятим Кабміном в частині, яка за визначенням Президента Украї-

ни, не суперечить Конституції України.

100

Визначені наступні завдання МВС, як центрального органу виконавчої влади:

• організація роботи органів внутрішніх справ щодо захисту прав і сво-

бод громадян, інтересів суспільства від протиправних діянь, охорони

громадської безпеки та громадського правопорядку;

• боротьба із злочинністю;

• запобігання злочинам, їх розкриття, пошук осіб, які вчинили злочи-

ни;

• охорона державних об’єктів внутрішніми військами;

• забезпечення державної політики з питань громадянства (паспортний

контроль);

• забезпечення безпеки дорожнього руху;

• охорона на договірних засадах майна всіх форм власності;

• забезпечення додержання законності в діяльності працівників органів

внутрішніх справ.

Серед специфічних функцій МВС, які можуть мати значення для інститутів

громадянського суспільства:

• Веде боротьбу із організованою злочинністю, наркоторгівлею та зло-

чинами у сфері економіки. На даний момент в центрі уваги правоза-

хисних НУО є актуальними питання щодо боротьби із організованою

злочинністю у сфері торгівлі людьми, дітьми, торгівлі наркотичними

засобами тощо.

• Бере участь у ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

• В разі аварій, стихійного лиха, катастроф забезпечується порятунок

людей, охорона громадського порядку, збереження майна.

При міністерстві здійснює свою роботу колегія, склад якої затверджується

Президентом України за поданням міністра. Участь представників громадських

організацій у роботі колегії не передбачена. Проте така участь передбачена По-

ложенням, прийнятим КМУ. За цим Положенням також передбачено, що кад-

ровий склад колегії затверджує міністр, а не Президент України.

Для МВС принциповою є робота із громадськістю, а тому налагоджено ро-

боту достатньо потужного Департаменту зв’язків з громадськістю, який має ок-

ремий сайт http://mvsinfo.gov.ua/. На сайті розміщені відомості про нормативно-

правову базу правоохоронної діяльності, оперативна інформація про злочини та

розшук осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів.

Оскільки правоохоронна діяльність стосується багатьох сфер суспільного та

громадського життя, канали зв’язків із громадськістю диференційовані або різ-

номанітні. Так, окремо працює: