10
7. Провести публічний захід, на якому оприлюднити спільні вимоги до ор-
ганів влади та їх посадових осіб щодо ухвалення ними рішень, спрямованих на
задоволення заявлених вимог.
Проблеми, стосовно специфіки організації та проведення цих етапів кам-
панії знайдуть своє висвітлення в межах навчальних курсів з аналізу політики,
методу оцінювання управлінської діяльності, участі громадськості у процесі ух-
валення рішень, інформаційного супроводу лобістської кампанії.
У випадку, коли орган влади оперативно та конструктивно реагуватиме на за-
гальну вимогу, висловлену учасниками кампанії, то цілі останньої можна вважати
досягнутими, а саму кампанію завершеною. Це, власне, й складає зміст т.зв. моделі
„простої” кампанії. В досвіді громадсько-політичного життя демократичних де-
ржав громадське лобіювання й розглядається саме у такому „простому” варіанті, а
саме – формулювання вимоги та мобілізація громадян на свою підтримку (шляхом
формування суспільної думки та настрою нетерпимості до самого факту існування
відповідної проблеми), яка з необхідністю „конвертується” у рішення уповноваже-
них для цього обраних представників народу (політиків).
Наші реалії постоталітарної влади швидше дають нагоду оцінити такий
„сприятливий” режим реагування вітчизняних можновладців як малоймовірний
й до певної міри „утопічний”. Тому, якщо загальна вимога первинно самооргані-
зованої громадськості не найде розуміння, відгуку та належного задоволення з
боку органів державної влади та місцевого самоврядування / їх посадових осіб,
ініціаторам кампанії варто вдатися до її „ускладненого” варіанту.
Модель „ускладненої” кампанії
Ідеологія цього підходу полягає в тому, що для досягнення бажаної мети
– ухвалення рішень органами влади, що впроваджують в життя спільні інтереси
учасників кампанії, її ініціаторам, організаторам та координаторам доведеть-
ся вдатися до значно складнішого комплексу заходів, аніж це передбачала т.зв.
„проста” модель. Підвищена складність такої кампанії полягає у:
• значно більшій кількості завдань та розмаїтті заходів, спрямованих на
виконання цих завдань, яких потребуватиме кампанія;
• складнішій комплексній системі планування, організації та проведення
заходів кампанії за необхідності залучення ширшого кола її учасників;
• довшій тривалості кампанії;
• необхідності залучити більший обсяг ресурсів (фінансових, організацій-
них, інформаційних, аналітичних, експертно-консультаційних тощо);
• необхідності розробити, описати та переконливо обґрунтувати доціль-
ність ухвалення альтернативного способу вирішення проблеми, ніж
той, який пропонується органом влади.