Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 281 —

Нова парадигма розвитку науки та проблеми наукової

журналістики

Як вважає відомий учений-астроном, колишній перший за-

ступник міністра освіти та науки Ярослав Яцків, для розвитку на-

укової сфери необ хідні три складові: освіта, активна наукова ді-

яльність і науково-популярна література. Якщо третьої складової

не буде, не буде того стимулу, інтересу до науки, який зароджуєть-

ся ще в юні роки.

В останні десятиліття наукознавці під впливом розуміння нової

ролі науки та її місця в житті людства були вимушені переглянути

більшість положень, розроблених Томасом Куном. Було запропоно-

вано кілька тео рій, однак, незважаючи на певні відмінності, спільним

для них є той факт, що внаслідок піднесення соціально-політичних,

економічних та екологіч них аспектів розвитку науки, техніки й на-

укоємних технологій виробницт во нових знань має здійснюватися за

участю та під контролем не тільки держави, а й представників сус-

пільства.

Водночас дослідники звертають увагу на певні труднощі, які

вини кають у процесі комунікаційного спілкування між двома профе-

сійними групами — вченим та журналістами. З одного боку, в бага-

тьох випадках учені намагаються ухилитися від зустрічі з журналіс-

тами, звинувачуючи їх у непрофесіоналізмі та безвідповідальності. З

іншого, керівники багатьох засобів масової інформації не вважають

за потрібне приділяти належну ува гу досягненням науки й техніки,

життю наукового товариства.

Взагалі діяльність учених в Україні не зпозиційована, однак, як

ствер джують соціологи, їх рейтинг у суспільстві залишається високим.

Сьогодні доводиться констатувати, що колишні мільйонні наклади

науково-освітніх і науково-популярних періодичних видань уже ніко-

ли не повернуться. Регіо нальні та місцеві друковані видання зверта-

ються до наукової тематики вкрай рідко, що пояснюється, по-перше,

відсутністю економічного інтересу головних редакторів, а по-друге,

відсутністю підготовлених журналістів, які були б у змозі кваліфіко-

вано і просто писати про складне. До речі, студентам-журналістам в

українських ВНЗ взагалі не читається курс “Наукова-популярна жур-

налістика”. Кваліфіковані статті про наукові досягнення дру куються

лише на сторінках центральних видань, наприклад у щоденній га-

зеті “Сьогодні”, та у щотижневиках, насамперед у якісному виданні

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 282 —

“Дзеркало тижня”. Одним із негативних наслідків подій 1990-х рр.

було руй нування системи поширення наукових знань і досягнень.

Треба звернути увагу також на наукові спеціалізовані видання,

які друкують наукові інституції. Немає сумніву, що ця діяльність є

також жу рналістською, але вона практично не досліджується ані

з погляду журналі стської науки, ані з погляду впливу на суспіль-

ство. Цікаво, наприклад, простежити за статтями видатних учених-

аграрників, які упродовж остан нього десятиліття друкували свої

“науково обґрунтовані” рекомендації державі, але вона або не при-

слухалася до них, або вони не мали стосунку до науки. У всякому разі

все це належить до питань комунікації між нау кою та суспільством

через засоби масової інформації. До речі, при цьому виникає низка

проблем ідентифікації й типології журналістських видань наукового

напряму, визначення об’єктів і суб’єктів наукової, науково-освітньої

та науково-популярної журналістики. Стає очевидним, що журна-

лістська наука має серйозно підійти до дослідження процесів масової

комунікації у сфері поширення наукових знань у суспіль стві. Але при

цьому вона не повинна обмежуватися лише констатацією фа ктів та

формулюванням суто наукових висновків, її головна мета полягає у

використанні своїх можливостей для формування іншого ставлення

грома дян і владних структур до стану та значення науки й науковців.

(С. Іванов, канд. техн. наук)

Правові засоби міжнародного характеру:

досвід постановки проблеми

Значна актуалізація міжнародно-правової проблематики в

українсь ких та зарубіжних наукових джерелах юридичного профілю,

підтверджена постійним зростанням міжнародного співробітництва

у різних сферах сус пільного життя, уможливлює застосування ін-

струментального підходу для розв’язання низки важливих проблем

міжнародно-правового характеру. Думається, що насамперед необ-

хідно приділити увагу питанню диференці ації правових засобів на

національні (внутрішньодержавні) і міжнародні.

Рішення здається очевидним: дійсно, інструментальна юридична

“гра” часто виходить за межі держави, а у функціонуванні її право-

вої сис теми важливе місце належить міжнародним договорам тощо.

Інструмента льно-правовий підхід у цьому контексті, як думається,

дасть змогу не тіль ки розширити власну класифікаційну частину, але

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 283 —

й побачити нові особли вості, що відрізняють правові засоби міжна-

родного характеру.

На наш погляд, особливості правових засобів міжнародного

характе ру в інструментальному аспекті можна згрупувати навколо

двох проблемних питань.

1. Факт значного превалювання міжнародних договорів різно-

го роду у системі джерел міжнародного права свідчить про

деяку переорієнтацію головних ознак правових засобів: так,

значно підвищує власну важливість суб’єктна ознака, оскіль-

ки норми міжнародного права діють виключно стосовно тих

суб’єктів, які безперечно визнали ці норми. Надалі особливо-

сті суб’єктної ознаки цікаво трансформуються в особливості

ознаки цільо вої: суб’єкти міжнародного права не тільки вико-

ристовують їх для досяг нення власних цілей, але й у більшос-

ті випадків безпосередньо створюють їх саме для досягнення

конкретної мети. Отже, в інструментальному аспе кті додатко-

во виявляється як загальносоціальна значущість міжнародно-

го права, так й ілюструється відповідна зміна праворозуміння,

коли суб’єкти правовідносин не тільки сприймають право як

єдино можливий за наявних умов засіб урегулювання про-

блемних питань, але й іноді не ухиляються від вирішення

справи з “чистого аркуша”, безпосередньо створюючи право-

ві засоби договірним шляхом під конкретну мету. Думається,

що в тако му випадку (який не є чимось унікальним, як і вза-

галі договірні відносини) можна позбавити тезу про сутність

та призначення права у контексті ін струментального підходу

від уявної ознаки вузької утилітарності, оскільки в такому

випадку суб’єкти правовідносин виступають не виключно

корис тувачами правових засобів міжнародного характеру (за-

гальна ситуація), але їх безпосередніми творцями.

2. Друга особливість — спеціальна роль правового звичаю як

важли вого джерела міжнародного права. При дослідженні

правового звичаю як правового засобу міжнародного харак-

теру першим виникає питання фун даментального характе-

ру: правовий звичай — це субстанціональний чи діяльнісний

правовий засіб? Поверховий підхід до проблеми результує у

ви знання того, що правовий звичай як джерело міжнародно-

го права є право вим засобом діяльнісного характеру. Дійсно,

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 284 —

як ще можна розглядати зви чай, що є правовим феноменом,

адже його сутністю є певна практична дія льність, норма-

тизована власне загальною повторюваною практикою? А

правові засоби субстанціонального характеру (насамперед

правові норми) — засоби, що власною системою утворюють

“матерію права”, об’єктивовану в текстах різних джерел пра-

ва. Правові засоби ж діяльніс ного характеру ми розглядаємо

як акти оперування субстанціональними правовими засоба-

ми. Отже, якщо правовий звичай — це саме діяльнісний пра-

вовий засіб, то з яким субстанціональним правовим засобом

він спів відноситься, яким правовим засобом оперує? Чи це

особливий правовий засіб, який одночасно містить і субстан-

ціональну правову інформацію, й акт по її перетворенню у

дійсність? Очевидно, що в цьому випадку ми отримуємо низ-

ку проблемних питань, які потребують окремого ретельного

дослідження. (О. Онуфрієнко, канд. юр. наук)

Структура метакомунікативної компетенції

фахівців з іноземних мов

Мова є унікальною семіотичною системою, яка, з одного боку,

за безпечує реалізацію комунікативних потреб особистості та суспіль-

ства у цілому, а з іншого — використовується як засіб рефлексії і по-

бутового, і наукового рівнів.

На думку П. Ватславіка, здатність до метакомунікації є умовою

успішного спілкування, а отже, є показником рівня комунікативної

компе тенції взагалі.

Структурування метакомунікативної компетенції може здійсню-

ватися за кількома напрямами:

— за мовно-комунікативними системами (первинна, вторинна,

між мовна; соціолектна, інтерсоціолектна та ін);

— за структурою психолінгвістичного компонента мовної

особистос ті (знання, досвід, навички та ін);

— за ярусами комунікативної компетенції (власне метакомуні-

кативна, метамовна);

— за соціосемантичними сферами (структури/процеси, одини-

ці/дискурси, загальне/часткове/особливе та ін.);

— за лінгводидактичними властивостями (побутовий, фаховий,

фі лологічний).

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 285 —

Метакомунікативний супровід відповідних сфер спілкування

має специфічні властивості, які повинні враховуватися у процесі ви-

кладання. Зокрема, особливої уваги вимагають сфера масової кому-

нікації та розмов но-побутове спілкування. (В. Дмитрук, канд. філол.

наук Ю. Саплін, В. Зацна)

Нова парадигма електродинаміки

фрактального середовища

Розроблено основи нової концептуальної схеми фрактальної

електродинаміки, яка ґрунтується на можливості визначення хаус-

дорфової метрики і міри фрактальних точкових зарядів з означенням

диферінтегральної альфа-форми сингулярних розподілів на тополо-

гії множин фізичних зарядів (елементів струмів).

Побудовано нову математичну модель фрактоїдів у вигляді

сукупності альфа-зарядів і альфа-струмів. Доведено можливість

інтегро-диференціального визначення міри Хаусдорфа фрактально-

го носія заряду (елемента струму).

Математично обґрунтовано зв’язок між кількістю елементів по-

криття та їхнім розміром у вигляді функціонального рівняння в ха-

рактеристиках Коші, що визначаються за допомогою засобів дробо-

вого числення.

Доведено, що рівняння Максвелла в інтегральній чи диференці-

альній формах, із залежностями від часу чи стаціонарні, за рахунок

застосування математичного диферінтегрального апарату і зведення

задач з особливостями до класичних задач із гладкими границями

можуть застосовуватися для моделювання електричних і магнітних

полів у фрактальному середовищі зі звичайними зарядами і струма-

ми або електричного і магнітного полів в однорідному середовищі з

фрактальними зарядами і струмами.

Встановлено зв’язок похідної дробового порядку дельта-функції

з альфа-формою густини фрактального розподілу заряду (елемен-

ту струму). Цей зв’язок використано для конструювання альфа-

кратного фрактального шару на поверхні як узагальнення класичних

простого та подвійного шару.

Визначено і використано півгрупові властивості електродина-

мічних векторних потенціалів шарів електричних та магнітних стру-

мів для знаходження альфа-характеристик поля у фрактальному се-

редовищі.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 286 —

Запропоновано використання диферінтегральних альфа-форм зі

змінним скейлінговим показником в межових умовах крайових задач

для дослідження штучного середовища з неоднорідними імпедансними

включеннями у вигляді комбінації зв’язаних електричних і магнітних

альфа-полів. Визначено нові можливості керування характеристиками

пристроїв збудження та електромагнітних хвиль субміліметрового та

оптичного діапазонів. (В.Онуфрієнко, докт. фіз.-мат. наук)

Завдання 4.1.9. З’ясуйте, чи відрізняються повний друкований (пи-

саний) текст наукової доповіді та його усний (виголошений)

варіант, і, якщо так, поясніть, у чому і як саме виявляється

відмінність.

Завдання 4.1.10. Наведіть фрази та кілька прийомів активізації ува-

ги слухачів, завдяки яким зазвичай досягається контакт між

доповідачем і слухачами.

4.2. Підготовка до участі у науковій дискусії, полеміці

Кожна освічена людина повинна розвинути в собі вміння і на-

вики з полемічного мистецтва. Особливе місце це мистецтво і від-

повідно полемічна культура посідають у професійній діяльності гу-

манітарія. Ще античні мислителі з метою публічного обговорення

гострих, соціально значущих питань широко застосовували діалог,

що дозволяло здобувати знання шляхом роздумів, міркувань, спіль-

ного обговорення проблеми, пошуків правильного, оптимального та

конструктивного рішення. Саме метод діалогу в пошуках істини був

обраний Сократом як сенс усього життя. Випробування іронією со-

кратівських бесід пройшли віддані друзі Сократа, його вірні учні, по-

стійні слухачі, захоплені шанувальники. Деякі з них з особливою ре-

тельністю відновили бесіди Сократа, які й досі не тільки не втратили

своєї значущості при навчанні культури наукового діалогу, дискусії,

полеміки, спору, але й актуалізувались.

Дискусія* (лат. discussio — розглядаю, досліджую) і полеміка** (від

грец. “військова майстерність”) як найпоширеніші різновиди наукового

* Словник іншомовних слів / За ред. чл.-кор. АН УРСР О.С. Мельничука. —

К., 1977. — С. 215.

** Там же. — С. 532.

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 287 —

публічного спору мають багато спільного між собою. Так, їх перевага —

бути ефективним засобом як переконання, так і формування нових по-

глядів, захисту прав людини; форми проведення їх — усна й писемна.

Разом із тим їх цілі відмінні: мета дискусії — з’ясувати й зіставити різні

точки зору, шукати та досягати певного ступеня згоди між учасниками

або спільного рішення стосовно тези дискусії; мета полеміки — захис-

тити й утвердити власну точку зору через спростування думки супро-

тивника, перемогти супротивника. Метою визначається відповідно і

предмет обговорення: дискутанти розглядають спірні питання з різних,

зокрема наукових, тем; полемісти — соціально значущі питання, нові

точки зору, погляди, права людини. Мета та особливості тематики цих

різновидів наукового спору окреслюють специфіку застосовуваних за-

собів переконання: у дискусії кожен учасник по черзі застосовує при

наведенні тверджень ті засоби переконання, які доступні іншій стороні

і які вона визнає; кожен з учасників наукової полеміки застосовує ті

прийоми, які вважає за необхідні для досягнення перемоги й утвер-

дження власної думки, позиції, погляду.

Завдання 4.2.1. Ознайомтеся з наведеною мовою оригіналу “Пам’ят-

кою учаснику диспуту”, перекладіть її українською мовою та

обґрунтуйте кожну позицію.

Памятка участнику диспута

1. Прежде чем спорить, подумайте, о чем будете говорить.

2. Спорьте честно и искренне, не искажайте мыслей и слов оп-

понентов.

3. Начиная спорить, ясно и четко сформулируйте положения,

которые будете защищать, доказывать. Эти тезисы должны

оставаться неизменными на протяжении всего спора.

4. Помните, что лучшим доказательством или способом опро-

вержения являются точные и бесспорные факты.

5. Доказывая и опровергая, излагайте свои мысли ясно, просто,

отчетливо, точно, корректно. Старайтесь говорить своими

словами.

6. Если доказана ошибочность вашего мнения, имейте мужество

признать правоту своего “противника“, оппонента.

7. Заканчивая выступление, подведите итог, сформулируйте

выводы. (В. Лисовский)

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 288 —

Завдання 4.2.2. Ознайомтеся з алґоритмічним приписом, який ви-

значає доцільну послідовність мисленнєво-мовленнєвих дій як

узагальнених прийомів (“кроків”) самостійного розв’язання по-

ставленого завдання — активної участі у запланованій диску-

сії. Прокоментуйте кожен “крок” дискутанта.

АЛҐОРИТМІЧНИЙ ПРИПИС

УЧАСНИКУ НАУКОВОЇ ДИСКУСІЇ

1. Визначте для себе “межі теми” дискусії та переконайтеся, чи

всі слова і поняття теми та проблеми дискусії ви чітко й по-

вно розумієте (у разі потреби скористайтеся авторитетними

науковими й словниково-довідковими виданнями).

2. З’ясуйте основні структурні компоненти дискусії та їх роль в

обговоренні означеної теми:

2.1. Початок (встановлення контакту із співрозмовниками;

визначення мети, проблем та актуальності дискусії; акти-

візація уваги);

2.2. Інформування (виклад інформації в обраний спосіб: по-

відомлення, пояснення, опис, характеристика);

2.3. Власне дискусія: аргументація (коректне наведення дока-

зів на захист сформульованих тез);

2.4. Контраргументація (коректне наведення доказів для ней-

тралізації антитез, заперечень, непогоджень із співрозмов-

ником);

2.5. Прийняття рішення;

2.6. Підбиття підсумків.

3. Визначте джерела інформації з дискутованої теми, детально

ознайомтеся з ними й зафіксуйте найважливішу інформацію

(тези, аргументи) до кожного із структурних компонентів

дискусії.

4. Порівняйте точки зору різних авторів і вибудуйте свій погляд

на дискутовану проблему або приєднайтесь до певної тези чи

позиції автора.

5. Побудуйте свої дії як учасника дискусії за п’ятьма законами

організації мисленнєво-мовленнєвої діяльності (концепту-

РОЗДІЛ 4. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

— 289 —

альний, моделювання слухацької аудиторії, стратегічний, так-

тичний, мовленнєвий).

6. Спрогнозуйте вірогідні заперечення і зауваження співроз-

мовника та визначте можливі контраргументи й оптимальну

форму реакції на них з метою переконання.

7. Оберіть коректні прийоми утримання уваги співрозмовників

і дотримуйтесь правил цивілізованого спілкування.

8. Визначте можливі варіанти завершення дискусії та оберіть

найдоцільніший із них.

9. Проаналізуйте свою мисленнєво-мовленнєву діяльність під

час дискусії, зробіть аргументовані висновки та сформулюйте

стислі поради й рекомендації для себе як дискутанта на май-

бутнє.

Завдання 4.2.3. Розробіть, зорово спираючись на опрацьований ал-

ґоритмічний припис, модель уявної дискусії навколо тези

Цицерона “Ніколи не слід заперечувати очевидне”, спрог-

нозувавши можливі точки зору.

Завдання 4.2.4. Поясніть сутність і функції поняття коректні по-

лемічні прийоми. Наведіть переконливі приклади їх застосу-

вання у професійній діяльності юриста, перекладача, мене-

джера, економіста-міжнародника, журналіста, політолога.

Завдання 4.2.5. Прокоментуйте в ракурсі причин і наслідків науко-

вої дискусії, диспуту, полеміки відому сентенцію французького

філософа, математика і фізика Р. Декарта: “Точно вико-

ристовуйте слово, і ви позбавите світ від половини непо-

розумінь”.

Завдання 4.2.6. Висловте своє ставлення до філософської традиції

англійців, яка спирається на твердження: “Оскільки будь-

яка істина має кілька сторін, то щодо неї може бути ба-

гато різних суджень”.

Завдання 4.2.7. Відомо, що приводом для унікальної в історії куль-

тури наукової дискусії геніальних фізиків Бора й Ейнштейна

стала поява квантової механіки та пов’язаний із цим перево-

рот у поглядах на навколишній світ. Науковий спір відбував-

ся в академічних формах або набував драматичного і навіть

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 290 —

гумористичного характеру. Вчені полемізували на відстані

і при зустрічах, усно і письмово. І в цій дискусії не було пере-

можців: кожний залишався на своїй позиції, але, збагатившись

теоретично, кожний уточнював свою позицію, скориговував

власні формулювання, і таким чином визначався розвиток фі-

зики на подальші десятиліття. У відповідності до традицій

публічний диспут мав і свого секунданта — видатного голланд-

ського фізика Пауля Еренфеста, який допомагав організовува-

ти зустрічі між ученими, листувався з ними, стимулював їх

до активної діяльності, що зіграло велику роль у формуванні

взаємостосунків між Бором і Ейнштейном.

Прочитайте наведений мовою оригіналу фрагмент з лис-

та Еренфеста до обох дискутантів, датованого 12 верес-

ня 1931 р., та прокоментуйте його.

...Мне особенно приятно видеть, что Бор может совершенно

отчетливо убедиться, в какой степени, ты, Эйнштейн, знаешь и пони-

маешь его идеи и стремления и, вместе с тем, считаешь правильными

его дальнейшие исследования... Я очень хорошо знаю, Эйнштейн, что

такого рода пропаганда не оставляет никаких следов в твоей душе и

что ты в еще меньшей степени нуждаешься в побуждении для подо-

бной дискуссии. Для меня же исключительно важно иметь возмож-

ность точно установить те пределы, в которых вы оба вынуждены

думать согласно и начиная с какого момента ваши точки зрения рас-

ходятся и приводят вас на разные пути.

Я обещаю ни в коем случае не мешать вам, но надеюсь, что, может

быть, при случае смогу и немного помочь. Ведь я же довольно хорошо

знаком со специфической для каждого из вас манерой излагать свои

мысли и, в частности, с ужасающими облаками боровской вежливос-

ти, являющимися таким колоссальным препятствием для общения,

если их не рассеивать время от времени! (В. Френкель)

Завдання 4.2.8. Ознайомтесь із враженням Б.Болотовського від дис-

кусії Бора й Ейнштейна. Визначте риси, які виявили видатні

вчені в науковій дискусії.

Не знаешь, что больше заслуживает восхищения — примеры

Эйнш тейна, затрагивающие наиболее существенные отличия кван-

товых закономерностей от классических, или ответы Бора, пред-

ставляющие собой уникальный сплав непредвзятости, диалектики,