Научный вестник ДГМА 2009 № 01

Подождите немного. Документ загружается.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

275

ВИСНОВКИ

Контролінг історично покликаний виконувати сервісну функцію інформування

управлінців всіх рівнів з метою забезпечення прийняття ними максимально ефективних

управлінських рішень. Функція обліку – чи не найперша серед функцій контролінгу. Щоб

інформація була корисною, її необхідно зібрати, обчислити, проаналізувати та інтерпретува-

ти. Виконання функції збирання і первісної обробки інформації (облікової функції контролі-

нгу) забезпечує система управлінського обліку.

Часом поняття «контролінг» і «управлінський облік» змішуються, хоча змістовне по-

ле останнього значно вужче: функції контролінгу, окрім збирання і обробки інформації, охо-

плюють також процеси планування і контролю, координацію та інтеграцію, підтримку про-

цесу прийняття управлінських рішень.

Управлінський облік – це підсистема контролінгу, побудована на засадах бухгалтер-

ського обліку, але з урахуванням специфіки конкретного підприємства, головне завдання

якої полягає в забезпеченні керівного апарату підприємства релевантною, своєчасною

і повною інформацією, яка слугує для прийняття управлінських рішень, використовується

під час планування, контролю й аналізу процесів фінансово-господарської діяльності підпри-

ємства.

Взаємозв’язок розглянутих понять полягає у тому, що «управлінський облік» є скла-

довою «контролінгу», тобто змістовне поле останнього цілком охоплює перший, і в той са-

мий час є значно ширшим.

Ототожнення цих понять є помилкою перекладу нового для вітчизняних реалій поня-

тійного апарату, і, водночас, є результатом наслідування певної школи (континентальної або

американської).

Доцільним є відокремлення в системі контролінгу підсистеми управлінського обліку,

що не дозволить звузити змістовне поле першого чи викривити сутність останнього.

ЛІТЕРАТУРА

1. Попова Л. В. Контроллинг : учеб. пособие / Л. В. Попова, Р. Е. Исакова, Т. А. Головина. – М. : Дело и

сервис, 2003. – 192 с.

2. Яковлєв Ю. П. Контролінг на базі інформаційних технологій / Ю. П. Яковлєв. – К. : Центр навчальної

літератури, 2006. – 318 с.

3. Штрайт Б. Контроллинг в реализации информационной функции / Б. Штрайт, Е. Петрик // Бухгал

терский учет и аудит. – 1995. – № 7. – С. 35–39.

4. Штрайт Б. Контроллинг в реализации функций планирования и контроля / Б. Штрайт, Е. Петрик //

Бухгалтерский учет и аудит. – 1995. – № 6. – С. 31–35.

5. Штрайт Б. Контроллинг и управление предприятием / Б. Штрайт, Е. Петрик // Бухгалтерский

учет и аудит. – 1995. – № 5. – С. 32–36.

6. Чумаченко М. Г. Контролінг у дію /

М. Г. Чумаченко // Економіка і держава. – 2007. – № 11. – С. 4–8.

7. Дайле А. Практика контроллинга / А. Дайле ; пер. с нем. ; под ред. и с предисл. М. Л. Лукашевича,

Е. Н. Тихоненковой. – М. : Финансы и статистика, 2001. – 336 с.

8. Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления / Э. Майер ; пер. с нем. Ю. Г. Жукова

и С. Н. Зайцева ; под ред. С. А. Николаевой. – М. : Финансы и статистика, 1993. – 96 с.

9. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в орга-

низациях / А. М. Карминский, Н. И. Оленев, А. Г. Примак, С. Г. Фалько. – 2-е изд. – М. : Финансы и статистика,

2002. – 256 с.

10. Пич Г. Уточнение

содержания контроллинга как функции управления и его поддержки / Г. Пич,

Э. Шерм // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – № 3. – С. 102–107.

11. Одегов Ю. Г. Аудит и контроллинг персонала / Ю. Г. Одегов, Т. В. Никонова. – М. : Екзамен,

2002. – 448 с.

12. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Е. А. Ананькина, С. В. Данилочкин,

Н. Г

. Данилочкина и др. ; под ред. Н. Г. Данилочкиной. – М. : Аудит, ЮНИТИ, 2002. – 279 с.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

276

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ КОРПОРАТИВНОЇ БЕЗПЕКИ

АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Нусінов В. Я., Молодецька О. М.

Рассмотрена, популярная на сегодняшний день, акционерная форма организации

предпринимательской деятельности, определены ее преимущества и недостатки. Усовершен-

ствовано понятие корпоративной безопасности, как составляющей части экономической

безопасности предприятия. Определена необходимость оценки корпоративной безопасности.

Разработана система индикаторов, на основе которых проводится комплексная бальная

оценка степени кризиса данной безопасности. Предложена шкала бальной оценки, в которой

выделены пять стадий: отсутствие кризиса, легкая, средняя и тяжелая степени кризиса и кри-

тическая ситуация.

Розглянуто, популярну на сьогодні, акціонерну форму організації підприємницької

діяльності, визначені її переваги та недоліки. Удосконалено поняття корпоративної безпеки,

як складової частини економічної безпеки підприємства. Визначено необхідність оцінки ко-

рпоративної безпеки. Розроблено систему індикаторів, на основі якої проводиться комплекс-

на бальна оцінка ступеню кризу даної безпеки. Запропоновано шкалу бальної оцінки, де вио-

кремлено п’ять стадій: відсутність кризи, легкий, середній і тяжкий ступені кризи та критич-

на ситуація, як найбільш тяжкий ступінь кризи.

Considered, popular to date, joint-stock form of organization of entrepreneurial activity, its

advantages and failings are certain. The concept of corporate safety is improved, as to the compo-

nent of economic security of enterprise. The necessity of estimation of corporate safety is certain.

The system of indicators on the basis of which is developed, the complex ball estimation of degree

of crisis of this safety is conducted. The scale of ball estimation five stages are selected in which is

offered: absence of crisis, easy, middle and heavy degrees of crisis and critical situation.

Нусинов В. Я. д-р экон. наук, проф., зав. кафедрой КТУ

Молодецкая Е. Н. ст. преп. кафедры КТУ

men3006@yandex.ru

КТУ – Криворожский технический университет

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

УДК 65.012.8

Нусінов В. Я., Молодецька О. М.

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ КОРПОРАТИВНОЇ БЕЗПЕКИ

АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Перехід України до ринкової економіки супроводжувався приватизацією та корпора-

тизацією підприємств. Особливого значення набуло роздержавлення промислових підпри-

ємств. Найпоширенішою формою організації підприємницької діяльності стала акціонерна,

що пояснюється її численними перевагами над іншими (можливість передавати права влас-

ності та, разом з тим, контроль над підприємством; збільшувати капітал шляхом додаткової

емісії акцій, зберігаючи фінансову стійкість АТ тощо). Проте, потрібно вказати на наявність

ризиків, які виникають в процесі діяльності акціонерних товариств. Найнебезпечнішими за-

грозами суб’єкту господарювання, вважаються корпоративні конфлікти. Вони можуть «роз-

горатися» в наслідок неузгодженості інтересів учасників

корпоративних відносин, а саме:

акціонерів, керівництва, персоналу, конкурентів, партнерів, фінансово-кредитних установ,

органів державної влади, постачальників, споживачів й ін. Складності, з якими стикаються

підприємства акціонерної форми, впливають на динамку їх кількості. На сьогодні кількість

зареєстрованих в Україні акціонерних товариств становить 25 751, що майже на 20 % менше

за даний показник у 2006 році (32 680) [1]. Цей

факт свідчить про необхідність створення

безпечних умов діяльності АТ.

«Створення таких умов діяльності, за яких забезпечується надійний захист економіч-

них інтересів підприємства від різних видів загроз» називають економічною безпекою під-

приємства [2, с. 29]. Тому, можна стверджувати, що безпечність господарювання забезпечу-

ється при досягненні економічної безпеки.

Питаннями економічної безпеки підприємств займаються не лише українські вчені та

науковці, але й зарубіжні фахівці та діячі науки. Дослідження теоретичних на практичних

аспектів згаданого питання знайшли відображення в роботах Бандурки О. М., Бендико-

ва М. А., Вакульчик О. М., Капустіна М. П., Козаченко Г. В., Ляшенко О. М., Мунтіяна В. І.,

Подлужної Н. О., Пономарьова В. П., Шкарлета С. М. та ін.

Аналіз сучасних наукових праць дозволяє стверджувати, що поняття «економічна

безпека» комплексне та багатогранне і охоплює складові, які відповідають за різні сфери дія-

льності суб’єкта господарювання.

На наш погляд, за своєчасну ідентифікацію та ліквідацію загроз, які виникають при

корпоративних відносинах акціонерного товариства повинна відповідати корпоративна без-

пека. Нажаль, сьогодні їй приділяється недостатньо уваги. Взагалі, поняття «корпоративна

безпека» в науковій літературі зустрічається дуже рідко і має суперечливий зміст.

Так, в роботі [3] термін «корпоративна безпека» розглядається як «…стан захищеності

життєво важливих інтересів підприємства від різноманітних внутрішніх та зовнішніх загроз,

що гарантує найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів суб’єктів господа-

рювання для забезпечення стабільного функціонування та динамічного розвитку» [3, с. 6].

Визначення поняття «корпоративна безпека», наведене Кравчуком П. Я. [3], можна

порівняти з трактуваннями «економічної безпеки», запропонованими Ільяшенко С.М., який

стверджує, що це «…стан ефективного використання ресурсів та існуючих ринкових можли-

востей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам і забезпечує тривале вижи-

вання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії» [4, с. 12] та Цигиликом І. І.,

який розглядає останню категорію як «…стан корпоративних ресурсів та підприємницьких

можливостей, за якого гарантується найефективніше їх використання для забезпечення ста-

більного функціонування та динамічного науково-технічного і соціального розвитку, запобі-

гання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам)» [5, с. 3]

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

278

Як бачимо, визначення, наведене в [3], за змістом більш підходить до поняття «еко-

номічна безпека корпорації», ніж до «корпоративної безпеки».

На наш погляд, корпоративну безпеку потрібно розглядати як складову частину еко-

номічної безпеки підприємства. Під корпоративною безпекою потрібно розуміти такий стан

ефективного корпоративного управління та контролю, який дозволяє запобігти загрозам на-

стання корпоративного конфлікту та корпоративної війни.

Вирішивши проблему визначення терміну «корпоративна безпека», виникає необхід-

ність в її оцінці. На сьогодні, немає розробленої методики, яка б дозволила це зробити.

Тому мета даної роботи – розробити методичні основи оцінки корпоративної безпеки

для своєчасної діагностики стану корпоративних відносин, ефективності корпоративного

управління й контролю, ідентифікації загроз та оцінки ймовірності їх настання, формування

комплексу заходів щодо їх ліквідації.

Для оцінки будь-якої безпеки потрібні індикатори – показники, які найяскравіше ві-

дображають її стан. Нажаль, не існує кількісних показників оцінки стану корпоративної без-

пеки, як, наприклад, при оцінці фінансової безпеки – показники ліквідності, платоспромож-

ності, фінансової стійкості, прибутковості та ін. Встановити індикатори, які достовірно та

точно могли б оцінити стан корпоративної безпеки на підприємстві можуть лише кваліфіко-

вані, досвідчені, з високими професійними здібностями та великим практичним досвідом фа-

хівці в галузі корпоративного управління. Тому, враховуючи суб’єктивні фактори впливу на

стан корпоративної безпеки, запропоновані експертами, було сформовано систему індикато-

рів (подій). Потім для кожної події (також експертним шляхом) встановлювалися бали,

об’єктивність встановлених балів досягалася шляхом зворотного зв’язку, тобто через озна-

йомлення експертів з результатами попереднього опитування і врахування думки сукупності

експертів. Таким чином, за допомогою методів «Дельфі» (дельфійського оракула) та «експе-

ртних оцінок», розроблена й апробована бальна оцінка корпоративної безпеки.

Виходячи з того факту, що корпоративний конфлікт може виникати, внаслідок неефе-

ктивного корпоративного управління, контролю та інших подій, які безпосередньо призво-

дять до його настання, розроблено таку систему індикаторів, за допомогою якою можна оці-

нити корпоративну безпеку з усіх аспектів.

Стан корпоративної безпеки тісно залежить від минулих фактів і подій,

тому, на від-

міну від інших видів безпеки, де оцінюється лише теперішній стан, індикатори корпоратив-

ного конфлікту розглядаються як у минулому та в поточному періодах.

Експертним шляхом встановлено систему індикаторів, що згруповано в шість однорі-

дних блоків, кожен з яких містить перелік подій, які найбільш повно характеризують можли-

вість настання корпоративного

конфлікту.

Питання першого блоку стосуються ефективності поточного корпоративного управлін-

ня в частині відношення до акціонерів. Індикатори другого блоку характеризують події мину-

лого корпоративного управління. У третьому блоці оцінюється наявність корпоративного кон-

флікту в минулому, а в четвертому – наявність у будь-який час конфлікту з персоналом. П’ятий

блок оцінює відношення товариства з професійними учасниками фондового ринку: реєстрато-

ром, який веде або вів реєстр власників цінних паперів Товариства та торговцем цінними папе-

рами, через якого здійснювалися купіля-продаж його акцій. Індикатори шостого блоку харак-

теризують інші інформаційні факти, наявність яких, свідчить про можливість певних загроз.

Корпоративна безпека оцінюється за 100-бальною шкалою. Для кожного блоку показ-

ників встановлено максимальну кількість балів. Події оцінюється за частковими балами.

У випадку, коли мають місце на даному підприємстві декілька подій з одного блоку, прийма-

ється найбільша кількість балів, яка належить цим подіям, але в межах максимального зна-

чення балів блоку. Бали, отримані за кожним блоком додаються.

Запропонована бальна оцінка корпоративної безпеки застосовується лише при відсут-

ності корпоративного конфлікту і оцінює ймовірність його настання, якщо вже має місце ко-

рпоративний конфлікт втрачається необхідність такої оцінки.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

279

Бальна оцінка факторів, що характеризують можливість виникнення корпоративного

конфлікту наведена у табл. 1.

Таблиця 1

Оцінка факторів, що характеризують можливість виникнення корпоративного конфлікту,

за допомогою системи балів

№

Індикатор

(подія, що характеризує можливість виникнення корпоративного конфлікту)

Максимальна

кількість

балів блоку

Часткова

кількість

балів події

1 Поточне корпоративне управління в частині відношення до акціонерів 20

Має місце ущемлення основних прав акціонерів в процесі корпоративного управління:

відсторонення від голосування на загальних зборах акціонерів 20

відсторонення від участі у виборах Ради 20

1.1

неотримання частки прибутку корпорації 10

Неможливість міноритарних акціонерів, у яких пакет акцій менше блокуючого, взяти

участь у прийнятті рішень стосовно фундаментальних змін у корпорації:

внесення змін до статуту 5

1.2

додатковий випуск акцій 5

Неефективна участь у загальних зборах та голосуванні внаслідок:

недостатньої та несвоєчасної інформації стосовно дати, місця та порядку денного зага-

льних зборів

відсутня можливість ставити запитання Раді 10

1.3

відсутня можливість голосувати особисто або заочно 20

1.4 Обмеження інформації про структуру капіталу та ступінь контролю окремих акціонерів 5

Неефективне функціонування ринків корпоративного контролю, зокрема:

нечітке формулювання правил, що регулюють придбання корпоративного контролю 5

1.5

безвідповідальність керівництва компанії 10

Несправедливе ставлення до власників одного виду акцій

зміни права голосу за акціями не затверджуються голосуванням акціонерів 15

управляючі акціями та довірені особи голосують без узгодження з власником 20

1.6

регламент та процедура загальних зборів не забезпечують рівні умови для всіх акціо-

нерів

1.7 Недостатня інформованість міноритарних акціонерів про матеріальну зацікавленість

членів Ради та Правління в угодах

2 Деякі події минулого корпоративного управління в частині відношення до акціонерів 10

2.1 Придбання акцій ЗАТ без урахування переважних прав міноритарних акціонерів 10

2.2 Проведення загальних зборів акціонерів без повідомлення частини міноритарних акці-

онерів з приводу змін у корпорації:

збільшення статутного фонду товариства 15

вибір реєстратора іменних цінних паперів 15

реорганізація товариства 15

3 Наявність корпоративного конфлікту в минулому 20

В минулому мав місце корпоративний конфлікт відносно:

контрольного пакету акцій 20

блокуючого пакету акцій 10

3.1

більше 10% акцій 5

4 Наявність конфлікту з персоналом 15

4.1 Наявність конфлікту з керівником товариства в теперішній час або в минулому 15

4.2 Наявність конфлікту з персоналом 5

5 Взаємодія товариства з професійними учасниками фондового ринку 30

5.1 Реєстр акцій веде реєстратор, який не є афілійованою особою з Товариством

реєстратор не лояльний до акціонерів 30

реєстратор лояльний до всіх акціонерів 15

5.2 В минулому реєстр акцій вів реєстратор, який не був афілійованою особою з

Товариством

5.3 Виявлення фактів щодо прояву зацікавленості третіх осіб до системи реєстру 5

5.4 Придбання акцій Товариства через стороннього торговця цінними паперами, який не

є афілійованою особою

контрольного пакету акцій 15

інших пакетів 5

6 Інші інформаційні факти 5

6.1 Наявність інформації в пресі про можливий корпоративний конфлікт з Товариством 5

6.2 Надходження пропозицій щодо придбання наявного пакету акцій 5

Всього максимальна кількість балів 100

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

280

З табл. 1 видно, що максимальна кількість балів, яку може отримати підприємство,

оцінюючи свій корпоративний стан становить 100 балів.

Кількість балів, отримана при оцінці факторів, що характеризують можливість виник-

нення корпоративного конфлікту, сама по собі нічого не відображає, тому постає потреба у

розробці шкали ступеню кризи корпоративної безпеки. Виходячи з того, що кількість балів

знаходиться в діапазоні від 0 до 100, а кількість кризових станів корпоративної безпеки дорі-

внює п’яти (відсутність кризи, легкий, середній, тяжкий ступені та критична ситуація, як

найбільш тяжкий ступінь кризи), то при рівномірному розподілі балів на кожний ступінь

кризи діапазон значень дорівнює 20.

Для діагностики ступеня тяжкості кризи відносно виникнення корпоративних конфлі-

ктів застосовується наступна шкала бальної оцінки:

0 – 20 балів – корпоративна криза відсутня;

21 – 40 балів – легкий ступінь кризи;

41 – 60 балів – середній ступінь кризи;

61 – 80 балів – тяжкий ступінь кризи;

81 – 100 балів – критична ситуація.

На наш погляд, оцінка корпоративної безпеки за допомогою системи балів – це єди-

ний спосіб комплексно оцінити всі фактори, що характеризують можливість виникнення се-

рйозної загрози – втрати бізнесу в результаті корпоративного конфлікту.

Вартісний підхід до оцінки стану безпеки, в даному випадку, не доцільний, так як

об’єктивно визначити суму коштів, необхідних підприємству, для досягнення корпоративної

безпеки майже не можливо. Оскільки, по-перше, її стан залежить не лише від фактичної си-

туації, але і від минулих помилок і прорахунків, які не можливо виправити сьогодні, по-

друге, обсяг необхідних коштів залежить від суб’єктивних факторів (наприклад, покупка ре-

єстратора або торговця цінними паперами) та вибору ефективних заходів щодо досягнення

корпоративної безпеки. Тому, для кожного підприємства в різний період часу та за конкрет-

них обставин, навіть при однаковому ступеню кризи даної безпеки, сума необхідних коштів

буде різною. До того ж, вартість корпоративної безпеки напряму залежить від програми роз-

роблених заходів підприємством для її досягнення.

ВИСНОВКИ

Отже, корпоративна безпека, як складова економічної безпеки підприємства, – це стан

ефективного корпоративного управління та контролю, який дозволяє запобігти загрозам на-

стання корпоративного конфлікту та корпоративної війни.

Єдиним ефективним методом комплексної оцінки корпоративної безпеки є оцінка ін-

дикаторів за допомогою системи балів. Даний підхід дасть можливість своєчасно продіагно-

стувати стан корпоративних відносин, корпоративного управління й контролю, виявити за-

грози, небезпечність для підприємства та ймовірність виникнення корпоративного конфлікту

навколо його пакету акцій, вчасно розробити заходи щодо ліквідації наявних загроз, що під-

вищить рівень корпоративної безпеки.

ЛІТЕРАТУРА

1. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://smida.gov.ua/reestr/smreestr.php?info=Emit.

2. Стрижиченко Н. А. Экономическая безопасность : понятие, уровни / Н. А. Стрижиченко // Еконо-

міка. Менеджмент. Підприємництво. – 2003. – № 10. – С. 27–34.

3. Кравчук П. Я. Сутність та передумови виникнення поняття корпоративної безпеки підприємства /

П. Я. Кравчук // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2005. – № 1. – С. 165–170.

4. Ильяшенко С. Н. Складові економічної безпеки підприємства і підходи

до їх оцінки / С. Н. Ильяшенко //

Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 3. – С. 12–19.

5. Цигилик І. І. Економічна безпека підприємства в системі внутрішнього економічного механізму /

І. І. Цигилик // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 12. – С. 3–5.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

281

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ

Покинтелиця В. М.

Систематизированы основные признаки администрирования налогов субъектов хо-

зяйствования в развитых странах мира: принцип, на котором построен механизм уплаты на-

логов; основные бюджетоформирующие налоги; формы налоговых деклараций; налоговый

период; организация налогового контроля. Особенное внимание уделено механизму админи-

стрирования налога на добавленную стоимость, местных налогов и сборов. Обобщенны под-

ходы к организационному построению налоговых служб, их взаимодействию с другими го-

сударственными органами. Определены особенности администрирования налогов в переход-

ных экономиках.

Систематизовано основні ознаки адміністрування податків суб’єктів господарювання

у розвинених країнах світу: принцип, на якому побудовано механізм сплати податків; основ-

ні бюджетоутворюючі податки; форми податкових декларацій; податковий період; організа-

ція податкового контролю. Особливу увагу приділено механізму адміністрування податку на

додану вартість, місцевих податків і зборів. Узагальнено підходи до організаційної побудови

податкових служб, їх взаємодії з іншими державними органами. Визначено особливості ад-

міністрування податків у перехідних економіках.

The basic characteristics of administration of taxes of subjects of menage in the developed

countries of the world are systematized: principles, which the mechanism of payment of taxes is

built on; basic taxes, which form a budget; forms of tax returns; tax period; organization of tax con-

trol. The special attention to the mechanism of administration of tax value-added, of community

charges is granted. The approach to organizational construction of tax services, their co-operation

with other public organs is generalized. The features of administration of taxes in transitional

economies are determined.

Покинтелицa В.

М. соискатель ДонНУЭТ

znatok777@meta.ua

ДонНУЭТ – Донецкий национальный университет экономики и торговли им. М. Туган-

Барановского

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

282

УДК 336.225

Покинтелиця В. М.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ

Починаючи з початку 90-их років минулого століття Україна розбудовує податкову

систему. За умов адміністративно-командної системи податки відігравали незначну роль

у формуванні бюджетних ресурсів і регулюванні економіки. Ця ситуація радикально зміни-

лася впродовж періоду, що минув. У сучасних умовах адміністрування податків стало одним

з найважливіших питань розвитку системи оподаткування.

Ефективність адміністрування визначається переліком податків і зборів, їх структу-

рою, організаційною побудовою податкових органів, дієвістю системи захисту прав платни-

ків податків. З точки зору інституціональної економічної теорії відсутність чітких формаль-

них інститутів у сфері оподаткування збільшує рівень трансакційних витрат адміністрування

і підвищує ризики опортуністичної поведінки.

Першою спробою покращення законодавчого забезпечення адміністрування податків

в Україні стало прийняття Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків

перед бюджетними та державними цільовими фондами» [1]. Він був покликаний запровади-

ти нову ідеологію відносин між платником податків та податковими органами, уніфікувати

процедури сплати податків і дати можливість платнику податків відстоювати свої права та

інтереси. Але намагання уніфікувати певні норми розкрило багато супутніх проблем україн-

ського податкового законодавства. Великі сподівання на їх вирішення пов’язані з прийнят-

тям Податкового Кодексу України, оскільки «концентрація в єдиному кодифікованому нор-

мативно-правовому акті положень щодо діючих в державі податків і зборів (обов'язкових

платежів), зменшення їх кількості, зниження ставок та спрощення механізму адміністрування

забезпечить покращення положення суб’єктів господарювання, збільшення їх доходів та

спрощення обліку і звітності» [2].

Разом з тим серед науковців відсутня єдина точка зору щодо напрямів і принципів ре-

формування системи адміністрування податків. Одні ратують за її спрощення, оскільки «ста-

більність податкового законодавства, помірне податкове навантаження на платників і надій-

ний захист їх прав і гарантій забезпечить подальше підвищення економіки, зменшить пору-

шення та зловживання, спрямовані на ухилення від сплати податків» [3, c. 14]. Інші навпаки

вважають, що «принесені в жертву домінантам спрощення адміністрування принципи спра-

ведливості побудови податкової системи, не маючи перспектив подолати наявні негативні

тенденції у розвитку економіки нині, виступатимуть стримувальним фактором перетворень

у майбутньому» [4, c. 197]. Оскільки із поступовим підвищенням рівня суспільного добробу-

ту і подоланням неспроможності державних інституцій адекватно контролювати перерозпо-

дільні відносини значення диференційованого підходу до оподаткування різних соціальних

груп постійно зростатиме.

Метою статті є узагальнення зарубіжного досвіду адміністрування податків в частині

загальнодержавних

і місцевих податків.

Головною відмінністю адміністрування податків у розвинених країнах порівняно

з Україною є значне домінування масово-роз'яснювальної роботи над іншими напрямами ді-

яльності (табл. 1).

У США платники податків завчасно отримують інформацію про перелік, терміни та

основні вимоги щодо сплати належних податків. Декларування прибутків здійснюється лише

після закінчення року, що спрощує роботу i платників, i податківців. Контролю підлягають

операції щодо яких минуло не більше ніж три роки з дати заповнення відповідної декларації.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

283

Таблиця 1

Основні ознаки адміністрування податків суб’єктів господарювання

у розвинених країнах світу (побудовано за даними [5])

Ознака США Франція Швеція

Принцип, на якому

побудовано

механізм сплати

податків

масово-роз'яснювальна та консультативна робота, у т. ч. через

комп’ютерну мережу

Основні бюджетоу-

творюючі податки

прибуткові (на

доходи фізичних

осіб та на прибутки

корпорацій)

непрямі податки

складна

система

Форми податкових

декларацій

1120 i 1120S

(скорочена форма

для малих

підприємств)

кожному платнику ПДВ

надається пояснювальний

буклет

єдина податкова

декларація:

для ПДВ,

прибуткового

податку та

соціальних

внесків

Податковий період

рік, але сплата

здійснюється

чотири рази на рік із

застосуванням

оціночних платежів

терміни подання

декларацій з усіх податків

стандартизовано

для малих

підприємств –

рік, для середніх

та великих –

місяць

Організація подат-

кового контролю

усі декларації

підлягають камераль-

ній перевірці,

документальній –

3–4 % на основі оці-

нки податкових ризи-

ків

для великих підприємств

застосовуються перевірки:

загальна та правильності

систем обліку. Малим

підприємствам надається

допомога при складанні

балансу

камеральний,

документальний

Під час проведення перевірок платники податків мають право залучати для представ-

лення своїх інтересів довірених осіб, кваліфікованих бухгалтерів-консультантів тощо. Адмі-

ністрування податків має чітке правове забезпечення: технічні консультаційні послуги; внут-

рішній аудит і безпека; управління персоналом; підвищення кваліфікації персоналу; розподіл

ресурсів; фінансова політика; планування та проведення досліджень; надання інформації

громадськості. У Міністерстві фінансів створено відділ контролю за діяльністю податкової

служби щодо: адміністрування; управління; виконання положень законів про оподаткування,

також постанов та податкових угод, пов’язаних з цими законами; слідкування за дотриман-

ням положень законів про оподаткування, постанов та податкових угод. Спеціальні повно-

важення зазначеного відділу містяться не у сфері податкового законодавства, проведення ко-

нтролю, перевірок, аудиту, збирання податків чи кримінальних розслідувань, а у сфері стра-

тегічного планування, операційного планування, бюджету та захисту прав платників подат-

ків. Перевірки проводяться посадовими особами податкової служби філій з питань: територі-

альних перевірок; офісних перевірок; координованих перевірок. Ці посадові особи є подат-

ковими службовцями, що спеціалізуються на виконанні податкових перевірок [6, c. 23–25].

У Франції основними доходами бюджету є непрямі податки. Податкові інспектори

несуть відповідальність за розповсюдження податкових декларацій (форма 3310) серед плат-

ників. Вони також відстежують своєчасність подання платниками звітності й готують зведені

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

284

реєстри надходжень. Французькі експортери, які мають право на відшкодування ПДВ, разом

зі звітною декларацією подають заявку на відшкодування. При цьому дозволено не додавати

документи на підтвердження відшкодування, перевірка правдивості задекларованих даних –

справа податкових контролерів. При наданні відшкодування новим платникам або платникам

із поганою репутацією податкові органи Франції мають право вимагати внесення застави

у вигляді гарантованої облігації.

У Швеції застосовується принцип єдності податкової звітності в адмініструванні по-

датків, що є дуже зручним як для платника, так i для податкової служби. Санкції до платни-

ків податків застосовуються лише тоді, коли порушення призвели до недоплати чи надлиш-

кового відшкодування з бюджету. Якщо в деклараціях містяться неточності, які не спричи-

нили втрат бюджету, санкції не застосовуються. Як i в більшості розвинених країн, у Швеції

ставки ПДВ диференційовано. Законодавство не вимагає оформлення операції купівлі-

продажу спеціальними документами (на зразок податкової накладної). Більшість країн від-

шкодовують ПДВ на підставі поданих декларацій, деякі ж вимагають додаткового подання

заявки. Також переважна більшість

країн Європи, Канада i Нова Зеландія практикують від-

шкодування ПДВ лише після проведення перевірок. Враховуючи, що податкові служби не

в змозі проконтролювати кожну заявку на відшкодування, широко застосовуються комп'ю-

терні системи відбору заявок для перевірки.

У Новій Зеландії в основу методики відшкодування ПДВ покладено затверджений рі-

вень повернення податків, який

закріплюється за кожним платником у момент реєстрації

i регулярно переглядається залежно від зміни бази оподаткування платника. У межах цього

показника відшкодування провадиться автоматично за будь-якими заявками. Якщо сума

відшкодування перевищує показник затвердженого рівня повернення податків, заявка пере-

дається інспектору для оцінки. Податкове законодавство низки держав, в тому числі і тих,

у яких Україна активно запозичує досвід організації оподаткування, передбачають при вибі-

рковому підході до підбору платників, проведення глибоких перевірок, які можуть тривати

роками. Притому зарубіжні законодавці у першу чергу переслідують мету об'єктивної, усебі-

чної оцінки дотримання податкового законодавства та невідворотності покарання за подат-

кові делікти і не йдуть шляхом надмірного обмеження термінів перевірки. Так, для прикладу,

у США та Канаді податкові перевірки можуть тривати роками, у Франції термін проведення

перевірки залежить від розміру підприємства: для малих – не більше 3 місяців, для великих –

взагалі не встановлений [7].

Найбільший інтерес викликає досвід адміністрування податків в Європейському Сою-

зі, де особливо інтенсивно здійснюється інтеграція країн у податковій сфері. Податкова слу-

жба має п’ять різних процедур для обміну інформацією згідно з різними договорами. До них

віднесено: особливі запити, які не підпадають під Одночасну програму контролю; особливі

запити, які підпадають під Одночасну програму контролю; обмін даними щодо промислово-

сті; обмін знаннями як між країнами – членами договору, так і між країнами, які не входять

до угоди; спонтанний обмін інформацією, яка з’ясовується під час іншого контролю чи до-

слідження стосовно даного платника податків [6, c. 25–27].

Реформування системи оподаткування країн Вишеградської групи (Польщі, Словач-

чини, Угорщини та Чехії) було частиною процесу трансформації та стратегії цих країн щодо

вступу до Європейського Союзу [8]. Ця перспектива впливала не лише на розроблення де-

яких рішень щодо непрямого оподаткування, а й також на процес підвищення спроможнос-

тей адміністрування податків і створення інституційного середовища. Основним досягнен-

ням цих країн було переміщення основної частини бюджетних надходжень з прямих подат-

ків, головним чином податку на прибуток, до непрямих, головним чином ПДВ та акцизних

зборів. Це зменшило ризик різких коливань бюджетних доходів упродовж економічного ци-

клу та забезпечило більшу економічну ефективність системи оподаткування. В останні роки

існує чітка тенденція до розширення бази оподаткування та зменшення верхніх граничних