Научный вестник ДГМА 2009 № 01

Подождите немного. Документ загружается.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

255

УДК 338.2

Кравченко В. В.

ТРАНСФОРМАЦИЯ ВНУТРЕННЕГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО МЕХАНИЗМА –

ОБЪЕКТИВНАЯ НЕОБХОДИМОСТЬ ЭФФЕКТИВНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

ПРЕДПРИЯТИЯ В РЫНОЧНЫХ УСЛОВИЯХ ХОЗЯЙСТВОВАНИЯ

В системе экономических отношений предприятие выступает одним из главных субъ-

ектов экономической деятельности и любые изменения, происходящие в самой экономиче-

ской системе, прежде всего, отражаются на функционировании этого главного звена рыноч-

ной экономики. Динамика развития экономических отношений показывает, что современные

условия хозяйствования отличаются повышенным влиянием внешнеэкономических факто-

ров и усложнением организационных форм хозяйствования. Поэтому особую роль в преоб-

разовании процесса организации и управления на современном предприятии отводят созда-

нию гибких систем управления деятельностью компании, которая позволяет достаточно бы-

стро адаптироваться к постоянно меняющимся условиям. Эффективность работы предпри-

ятия – это показатель оптимального сочетания правильной организации и умелого управле-

ния производственным процессом.

Предприятие как сложная управляемая система представляет собой органическое со-

четание производственной и организационных структур разделенных на множество подраз-

делений, эффективное взаимодействие которых основывается на экономических методах

управления, определяющих функционирование его внутреннего экономического механизма.

В рыночных условиях хозяйствования экономический механизм играет ключевую

роль в организации процесса производства и управления, приводя в движение все производ-

ственные структуры, участвующие в создании продукции, соединяя воедино внутренние ре-

сурсы и внешнюю среду функционирования предприятия [1].

Внутренний экономический механизм является объектом пристального внимания та-

ких ученых-экономистов как М. Г. Грищак, С. В. Мочерный, М. П. Булеев, Н. Ю. Брюховец-

кая, И. И. Цигалюк. Особый интерес к функционированию внутреннего экономического ме-

ханизма со стороны многих экономистов основывается на том, что в условиях развития сво-

бодного рынка предприятие рассматривается как самостоятельная производственно-

финансовая единица, которая существует и развивается на основе экономических результа-

тов от собственной деятельности [1].

В этих условиях основная задача экономического механизма состоит в том, чтобы

привести в действие все экономические рычаги и задействовать весь технологический,

финансовый и человеческий потенциал находящиеся в распоряжении предприятия. Развитие

экономических отношений и усиливающаяся конкуренция со стороны других фирм, вынуж-

дают руководство компании регулярно проводить реструктуризацию своего внутреннего

механизма.

Целью данной статьи является исследование трансформационных изменений внут-

реннего экономического механизма на примере крупного промышленного предприятия.

Учитывая широкий спектр действий внутреннего экономического механизма пред-

приятия, возникает необходимость в определении сущности этого понятия.

Экономический механизм – это механизм, который состоит из комплекса экономиче-

ских способов, методов, нормативов и показателей, с помощью которых реализуются объек-

тивные экономические законы [2].

Органами движения, или составляющими внутреннего экономического механизма яв-

ляются система управления, экономический анализ хозяйственной деятельности, организа-

ция труда и разработка мотивационного механизма, изучения нужд и возможностей произ-

водства и рынка [1].

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

Экономический механизм предприятия имеет сложную совокупную структуру,

основными составляющими которой являются:

− организационная структура;

− механизм формирования и использования ресурсов;

− механизм управления затратами;

− механизм управления финансами;

− механизм мотивации труда;

− механизм взаимосвязи с рынком.

Рыночные условия хозяйствования предъявляют новые требования к работе внутрен-

него экономического механизма предприятия, и обуславливают необходимость трансформа-

ции и усовершенствования его организационных структур. Изменения, происходящие во

внутреннем экономическом механизме, должны быть нацелены на создание гибких быстро

адаптирующихся производственных систем и активизацию человеческого фактора, которые

обеспечивают предприятию надлежащую эффективность и конкурентоспособность. Важ-

нейшим условием успешного развития компании в рыночной экономике является учет пред-

принимательской составляющей в процессе управления производством. Стиль руководства

крупным предприятием, как правило, направлен на стабилизацию процессов внутри компа-

нии, что в свою очередь значительно снижает потребность в нововведениях и приводит

к снижению конкурентоспособности и утрате части своих позиций на рынке сбыта готовой

продукции [2].

Для отечественной экономики, в которой крупные производственные объединения

занимают значительную долю в производстве внутреннего валового продукта, эта проблема

является особенно актуальной. В тоже время практика показывает, что полный отказ от

существования крупных производственных комплексов не только не целесообразен, но

и даже опасен, поскольку именно они являются действительно надежными потребителями

интеллектуальных ресурсов. На сегодняшний день перед крупными предприятиями стоит

реальная задача поиска путей объединения преимуществ, которыми обладают крупные фир-

мы и предпринимательской составляющей, которая является неотъемлемой чертой малого

бизнеса.

В мировой экономической практике эта задача решается при помощи деления круп-

ных компаний на отдельные части и создание так называемых стратегических хозяйствен-

ных подразделений. Основная концепция, которая положена в основу существования стра-

тегических хозяйственных подразделений – это «экономика внутрифирменного производ-

ства». Согласно данной концепции все внутренние подразделения несут персональную

ответственность, за результаты своей деятельности, обладая полной самостоятельностью

и автономностью. Им предоставляется широкий спектр возможностей для создания раз-

личных объединений с другими организациями, на базе которых могут возникать сложные

системы, не ограниченные границами собственности. В таких условиях традиционная

иерархическая структура управления утрачивает свое значение, а генеральной дирекции

отводится роль координирующего центра, разрабатывающего правила «организационной

экономики».

Уровень развития рыночных отношений в украинской экономике не позволяет на со-

временном этапе применять основные постулаты этой концепции в практике управления

крупными производственными комплексами. Наиболее приближенной к реалиям сегодняш-

него дня является трансформация производственной структуры в направлении отделения

подразделений внутрипроизводственной кооперации, изготавливающих продукцию для

внутреннего потребления, и создания так называемых «центров прибыли» – самостоятельно

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

функционирующих субпроизводств, которые выпускают готовую продукцию. Подобная

концепция уже нашла свое применение на некоторых крупных отечественных производст-

венных объединениях, в число которых входит ЗАО «НКМЗ».

ЗАО «Новокраматорский машиностроительный завод» – это предприятие, продук-

ция которого имеет мировую известность. Профильной продукцией ЗАО «НКМЗ» является

прокатное оборудование для металлургических заводов, шахтные подъемные машины,

краны с высокой грузоподъемностью, механизмы для гидроэлектростанций, газогенерато-

ры, углеразмольные мельницы. Такой широкий диапазон выпускаемой продукции обуслав-

ливает наличие нескольких видов производств в составе одного крупного объединения.

Для более эффективного управления таким сложным производственным комплексом, ру-

ководством ЗАО «НКМЗ» была произведена реструктуризация внутреннего хозяйственно-

го механизма, в результате которой были созданы центры прибыли, функционирующие на

базе пяти основных производств. В основу деления организационной структуры и выделе-

ния на её основе отдельных производств был положен так называемый продуктовый прин-

цип. В результате поэтапной реорганизации на предприятии созданы следующие виды ос-

новных производств:

− металлургическое производство;

− производство металлургического оборудования;

− производство горнорудного и кузнечно-прессового оборудования;

− производство валков и энергетического оборудования;

− производство металлоконструкций.

На центры прибыли возложено решение таких стратегических задач как создание

и реализация конкурентоспособной и высококачественной продукции отвечающей совре-

менным стандартам качества, которая пользуется спросом она как на внутреннем, так

и внешнем рынках. В выборе средств и методов в достижении поставленных целей центрам

прибыли предоставляется полная свобода действий в рамках связей, установленных в систе-

ме внутрипроизводственного управления ЗАО «НКМЗ» [3].

В рамках действующей функционально-дивизиональной структуры директора цен-

тров прибыли (продуктовых центров) несут персональную ответственность за полученные

результаты деятельности своих подразделений. Поэтому любые управленческие решения

должны быть основаны на принципе экономической целесообразности и эффективности.

В этих условиях задача цехов – центров затрат сводится к применению более эффективных

технологий и использованию материальных и трудовых ресурсов в рамках нормативных за-

трат. Любые отклонения фактических затрат от нормативных должны подвергаться тщатель-

ному анализу причин вызвавших эти отклонения.

Для своевременного и оперативного регулирования процесса производства, решения

вопросов касающихся сроков исполнения заказов, загрузки производственных мощностей

и подготовки оперативной информации по Производствам на предприятии организован Ко-

ординационный Центр Производств.

Структура действующего внутреннего экономического механизма таких крупных

производственных объединений определяется функционированием следующих систем:

− организационно-технической предусматривающей формирование вертикальных

связей между отдельными подразделениями и административным центром и горизонтальных

связей между отдельными подразделениями;

− системой планирования деятельности подразделений;

− системой предусматривающей контроль и оценку деятельности подразделений;

− установлением материальной ответственности отдельных подразделений;

− мотивационного механизма функционирования.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

258

Структура экономического механизма управления деятельностью ЗАО «НКМЗ»,

представленная на схеме (рис. 1) наглядно демонстрирует, как осуществляется взаимосвязь

между различными структурными подразделениями на крупном предприятии.

Рис. 1. Структура (составные компоненты) экономического механизма управления

деятельности ЗАО «НКМЗ»

Наличие большого числа составных компонентов в структуре внутреннего экономи-

ческого механизма наглядно демонстрируют, на сколько сложную систему взаимодействия

производства и управления представляет собой современные предприятия.

ВЫВОДЫ

Анализируя процессы трансформации внутреннего экономического механизма, мож-

но сделать следующие заключения:

– уровень развития экономических отношений обуславливает необходимость прове-

дения реструктуризации внутреннего экономического механизма;

– процесс трансформации способствует совершенствованию организационной струк-

туры на крупных предприятиях, отличительной чертой которой является большая свобода

отдельных структурных элементов, непрерывный обмен информацией, свобода принятия

решений и установление ответственности за конечные результаты.

ЛИТЕРАТУРА

1. Цигалик І. І. Підприємництво і внутрішній економічний механізм в умовах підприємництва / І. І. Ци-

галик // Економіка. Фінанси. Право. – К., 2006. – № 11. – С. 3–10.

2. Грещак М. Г. Внутрішній економічний механізм підприємства : навч. посібник / М. Г. Грещак,

О. М. Гребешкова, О. С. Коцюба ; за ред. М. Г. Грищака. – К. : КНЕУ, 2001. – 228 с.

3. Егоров П. В. Управление организационной устойчивостью производственно-хозяйственных систем :

монография / П. В. Егоров, Н. И. Зименко. – Донецк : ООО «Юго-Восток, Лтд», 2007. – 188 с.

4. Гончарук А. Г. Формирование общего механизма управления эффективностью предприятия /

А. Г. Гончарук // Економіка промисловості. – Донецьк, 2009. – № 2. – С. 164–175.

Управление

собственностью

Корпоративная

дивизионная

структура

авления

Стратегическое

планирование

Управление

стоимостью

продукции и

цено

ми

ование

Корпоративный

хозрасчет

Корпоративный

бухгалтерский,

управленческий,

налоговый

чет

Бюджетирование

Управление

финансовыми

ресурсами

Инвестиционная

и инновационная

деятельность

Управление

качеством и сбытом

продукции

ЭКОНОМИЧЕСКИЙ

МЕХАНИЗМ

Мотивация труда

и управление

персоналом

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

259

АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ОБЛАСТІ ПЛАНУВАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЇ

ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Левчинський Д. Л.

Проанализированы литературные источники по теории анализа инвестиционных про-

ектов жилищного строительства. Предложено объединить методы оценки инвестиционного

проекта в пять групп. Рассмотрена рекомендованная система показателей в соответствии

с официальным изданием «Методические рекомендации по оценке эффективности инвести-

ционных проектов», где выбор наилучшего варианта инвестиционного проекта производится

путем сравнения альтернативных вариантов с использованием разных показателей. Обосно-

вана система показателей по выбору наилучшего варианта инвестиционного проекта.

Проаналізовані літературні джерела з теорії аналізу інвестиційних проектів житлового

будівництва. Запропоновано об’єднати методи оцінки інвестиційного проекту у п’ять груп.

Розглянута рекомендована система показників відповідно до офіційного видання «Методич-

ні рекомендації з оцінки ефективності інвестиційних проектів», де вибір кращого варіанта

інвестиційного проекту провадиться шляхом порівняння альтернативних варіантів з викори-

станням різних показників. Обґрунтована система показників з вибору найкращого варіанту

інвестиційного проекту.

This article investigates the references of investment projects analysis theory of housing

construction. It offers to unite estimation methods of investment project in five groups. It considers

the recommended system of indicators in accordance with the official publication of the «Methodo-

logical recommendations for evaluation of the investment projects effectiveness», and the selection

of the best variant of the investment project is carried out by comparing alternatives using different

indicators. Also it proves the system of indicators for best variant choice of the investment project.

Левчинский Д. Л.

канд. техн. наук, ген. директор «Геолсервис»

dl@iboya.com

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

260

УДК 330.322.214

Левчинський Д. Л.

АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ОБЛАСТІ ПЛАНУВАННЯ

І ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Як відомо, інвестиційна діяльність - це вкладення інвестицій і здійснення практичних

дій з метою одержання прибутку та (або) досягнення іншого корисного ефекту [1]. Під інвес-

тиціями розуміються кошти, цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, інші пра-

ва, що мають грошову оцінку, вкладені в об'єкти підприємницької й (або) іншої діяльності.

Інвестиційна діяльність здійснюється у формі капітальних вкладень, під якими ма-

ються на увазі інвестиції в основний капітал (основні засоби), у тому числі витрати на нове

будівництво, розширення, реконструкцію й технічне переозброєння діючих підприємств,

придбання машин, устаткування, інструмента, інвентарю, проектне – дослідницькі роботи

й інші витрати.

Значний інтерес для справжньої роботи представляють дослідження вчених: Н. І. Ба-

рановська, С. С. Бачурина, В. В. Владимірова, Л. Я. Герцберга, В. А. Єпіфанова, Б. М. Коло-

тілкіна, Ю. С. Попкова, А. К. Шрейбера тощо.

Метою даної роботи є демонстрація аргументованих висновків про проведення рекон-

струкції житлового фонду українських міст, ґрунтуючись на досвіді закордонних програм.

Об'єктами капітальних вкладень в Україні є різні види новостворюваного й (або) мо-

дернізованого майна, за вилученнями, які перебувають в приватній, державній, міській і ін-

ших власності, установлюваними державними законами. Комерційні підприємства та органі-

зації використовують засоби своїх фондів нагромадження, головним чином, для фінансуван-

ня будівництва житлових будинків і технічного переозброєння основного виробництва й

управлінської праці. Додатковим фінансовим джерелом реальних інвестицій можуть бути

також засоби, виручені від реалізації використання вивільнених в результаті формування

ЖКГ державного й міського майна.

Інструментами розвитку міста є проектування, інвестування й будівництво, за допо-

могою яких можна оперативно реагувати на мінливі економічні умови й відслідковувати до-

вгострокові цілі міського розвитку або інвестиційне – будівельної діяльності. Інвестиційне –

будівельна діяльність – це практична (фінансова, організаційна, виробнича, економічна то-

що) діяльність держави, юридичних і фізичних осіб по акумулюванню, нагромадженню

(одержанню) фінансових ресурсів у вигляді інвестицій в основний капітал з метою їхнього

ефективного використання в процесі відтворення основних фондів виробничого й невироб-

ничого призначення. Під поняттям інвестиційний проект варто розуміти плановану й здійс-

нювану систему заходів щодо вкладення капіталу в створювані матеріальні об'єкти, техноло-

гічні процеси, а також у різні сфери діяльності з метою її збереження.

Незважаючи на наявність великої кількості робіт

у цій області інвестиційного проек-

тування, ряд питань, пов'язаних з методикою обґрунтування ефективності реконструкції жи-

тлових будинків в умовах ринкових відносин залишаються недостатньо дослідженими. Про-

тягом тривалого часу в літературі, присвяченій економіці містобудування, обговорювалося

питання про те, що вважати критерієм оптимальності при рішенні завдань в області реконст-

рукції житлових будівель, житлових кварталів і мікрорайонів. Це питання виникло у зв'язку

з реконструкцією районів старої міської забудови в процесі розробки генеральних планів

і проектів планування. Як правило, розглядалися наступні дві альтернативи: реконструювати

освоєну територію, тобто знести стару забудову й на території, що звільнилася, побудувати

нову або забезпечити той же приріст фонду

за рахунок освоєння нових площадок.

Вивчені в історичній ретроспективі літературні джерела по оцінці ефективності роз-

глянутих варіантів нами об'єднані в наступні групи.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

261

В 1-й групі робіт із зазначеної проблеми завдання вирішувалося шляхом проведення

аналізу економічної ефективності забудови нових територій і реконструкції старих районів.

Вибір оптимального варіанта здійснювався на основі критерію «мінімум наведених витрат»

(Z), що розраховувався по наступній формулі [2]:

Z = К + ЕТ, (1)

де К – капітальні вкладення, грн.; Е – річні експлуатаційні витрати, грн.; Т – нормативний

строк окупності.

Поряд із зазначеним критерієм, у містобудівній практиці проектними організаціями,

науково-дослідними інститутами, окремими дослідниками був запропонований ряд інших

економічних критеріїв обґрунтування ефективності реконструкції. Зокрема, пропонувалося

визначати економічну ефективність відновлення по дійсній вартості, виходячи зі ступеня

зношування житлового фонду. Однак при цьому недостатню оцінку одержує необхідність

компенсації зношення. Як бачимо, всі вивчені джерела вказують на те, що оцінка фонду, що

зноситься, за вартістю нового будівництва не враховує ступінь зносу фонду, в результаті чо-

го виходить завищена ціна.

В 2-й групі робіт [3] запропонований метод комплексної оцінки економічної ефектив-

ності відновлення житлового фонду з урахуванням фактора часу. При цьому до втрат відно-

сять витрати, пов'язані з передчасністю нового будівництва, що залежить від величини зали-

шкового терміну служби житлового фонду. Оцінці піддається також економія, пов'язана

з відмовою від ремонту будинку у випадку його зношення, і витрати, необхідні для освоєння

ділянки нової забудови території у випадку збереження старого фонду.

Автори пропонують розраховувати економічну ефективність реконструкції житлового

будинку (Ерек) за формулою:

рек

= П

нов

– П

рек

+ Е

, (2)

де П

нов

– наведені витрати за проектом нового будівництва; П

рек

– наведені витрати на

реконструкцію житлового будинку; Е

– економічний ефект від скорочення тривалості реко-

нструкції.

В 3-й групі робіт автори [4] здійснюють порівняння варіантів реконструкції житлових

будинків на основі критерію наведених витрат на 1 м. кв. загальної площі в реконструйова-

ній будівлі – аналогу нового будівництва з урахуванням фактора часу у вигляді термінів слу-

жби порівнюваних будинків, тобто :

новекс

нов

новновзаг

ЕS

рекэкс

рек

рекрекзаг

ЕS

≥

(3)

де

новзаг

– вартість 1 кв. м. загальної (корисної) площі в будівлі, побудованій на місті

знесеної, грн.;

рекзаг

– вартість 1 кв. м. загальної (корисної) площі в рік в будівлі, побудованій

на місті знесеної, грн.;

рекекс

– вартість експлуатації 1 кв. м загальної (корисної) площі

в рік у реконструйованій будівлі, грн.;

нов

– нормативний коефіцієнт ефективності капітало-

вкладень в нове будівництво;

рек

– нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень

в реконструкцію;

нов

– термін служби будівлі, побудованої на місці знесеної, роки;

рек

t –

залишковий термін служби будівлі після її реконструкції, роки,

унормрек

Кtt

, де

норм

t – нор-

мативний термін служби реконструйованої будівлі (за час її експлуатації), роки;

– коефі-

цієнт капітальності реконструйованої будівлі, з урахуванням зносу стін будівлі після її реко-

нструкції.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

262

Найбільш ефективним визнається варіант із максимальним значенням індексу реконс-

трукції. При наближенні даного показника до нуля реконструкція вважається недоцільною,

і будівлю пропонується замінити новою.

Загальним недоліком методів оцінки ефективності проектних рішень, заснованих на

критерії наведених витрат, є те, що в діючих інструкціях з розрахунку порівняльної економі-

чної ефективності капітальних вкладень як показник найкращого варіанта (критерієм опти-

мальності) приймають мінімум наведених витрат, і порівняння провадиться за умови їхньої

повної порівнянності за споживчими якостями. Крім того, порівняння тільки за наведеними

витратами не дозволяє оцінити саму споживчу якість при зіставленні нового й реконструйо-

ваного житла.

В 4-й групі робіт [5, 6] пропонується здійснювати оцінку порівняльної ефективності ре-

конструкції житлових будинків з вартістю нового будівництва виходячи з наступної нерівності:

снов

нов

рек

ВВ

СЦ

≥

−

, (4)

де

рек

– риночка вартість об’єкту після проведення реконструкції, грн.; С – вартість

об’єкту до реконструкції, грн.;

рек

– витрати на проведення реконструкції об’єкту , грн.;

нн

ВЦ

– відповідно, вартість та витрати на нове будівництво об’єкту нерухомості аналогіч-

ного в порівнянні з конструйованим, грн.;

– витрати на зношення старої забудови, грн.;

нов

В – витрати на нове будівництво.

В 5-й групі робіт [5] автори вважають, що найбільш прийнятним при оцінці ефектив-

ності реконструкції житлових будинків у сучасних умовах є застосування функціональне –

вартісного аналізу (ФВА). Цей метод, розроблений наприкінці 40-х років, являє собою різно-

вид системного аналізу й спрямований на максимізацію співвідношення між споживчою вар-

тістю житлової забудови після реконструкції й витратами на її проведення:

рек

стар

спож

рек

спож

рек

СС

−

, (5)

де

рек

спож

В – споживча вартість об’єкту після проведення реконструкції, грн.;

стар

спож

В –

споживча вартість об’єкту до реконструкції, грн.;

рек

В – витрати на проведення реконструк-

ції об’єкту, грн.

Об'єктами ФВА є порівнювані між собою варіанти реконструкції, досліджувані з ме-

тою вибору найкращого. Причому об'єкти аналізу розглядаються не в конкретній матеріаль-

ній формі, а як сукупність деяких функцій. Критерієм оцінки ефективності реконструкції жи-

тлових будинків є співвідношення споживчої вартості й витрат (одноразових, поточних),

спрямованих на досягнення споживчих властивостей об'єкта, тобто типовий показник ефек-

тивності.

І хоча всі розглянуті роботи порівняно нові (охоплюють період 1996–2006 рр.), реко-

мендовані ними методи мають істотний недолік - вони не враховують фактора часу, що у су-

часній ринковій економіці чи є не визначальним. Крім того, вони не базуються на офіційно

діючій в країні методиці [6].

Проте, до достоїнств цих робіт можна віднести чітку спрямованість на оцінку ефекти-

вності реконструкції територій міста й окремих будинків.

Відповідно до офіційного видання «Методичних рекомендацій з оцінки ефективності

інвестиційних проектів» вибір кращого варіанта інвестиційного проекту провадиться шляхом

порівняння альтернативних варіантів з використанням різних показників. Розглянемо реко-

мендовану систему показників.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

263

Чистий дисконтований дохід (ЧДД) визначається як сума поточних ефектів за весь

розрахунковий період, яка наведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних

результатів над інтегральними витратами. У загальному виді величина ЧДД обчислюється

(не враховуючи інфляційних змін, у базових цінах, для постійної норми дисконту) по насту-

пній формулі:

()

∑

⋅−=

ВRЧДД

, (6)

де

R – результати, що досягаються на t-ом кроці розрахунку;

В – витрати, здійсню-

вані на тім же кроці; Т – горизонт розрахунку (дорівнює номеру кроку розрахунку, на якому

провадиться ліквідація об'єкту – мова йде про умовну реалізацію активів; якщо ж передбача-

ється дійсна ліквідація виробництва, вона повинна бути включена в проект).

На практиці часто користуються модифікованою формулою для визначення ЧДД. Для

цього зі складу

В виключають капітальні вкладення й позначають через:

K – капіталовкладення на t-ом кроці;

– суму дисконтованих капіталовкладень, тобто:

()

⋅=

∑

. (7)

Індекс прибутковості (ІП) являє собою відношення суми наведених ефектів до вели-

чини капітальних вкладень:

()

ІП

⋅

∑

−⋅=

. (8)

Індекс прибутковості тісно пов'язаний зі ЧДД, він будується з тих же елементів. Зна-

чення ІП зв'язане зі значенням ЧДД у такий спосіб: якщо ЧДД позитивний, то ІП > 1, проект

ефективний і навпаки.

Внутрішня норма доходності (ВНД) являє собою ту норму дисконту (

вн

), при якій

величина наведених ефектів дорівнює наведеним капіталовкладенням, тобто є рішенням рів-

няння:

()

∑∑

−

вн

ВR

. (9)

Якщо розрахунок ЧДД інвестиційного проекту дає відповідь на питання, є він ефекти-

вним чи ні при деякій заданій формі дисконту (

), то ВНД проекту визначається в процесі

розрахунку й потім рівняється з необхідної інвестором нормою доходу на вкладений капітал.

Якщо ВНД дорівнює або більше необхідної інвестором норми доходу на капітал, ін-

вестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може бути розглядатися питання про йо-

го прийняття.

Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіан-

тів проекту) по ЧДД і ВНД приводять до протилежних результатів, перевага віддається ЧДД.

Строк окупності – мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту, ви-

мірюваний у місяцях, кварталах і роках), за межами якого інтегральний ефект стає й надалі

залишається негативним.

Результати й витрати, які пов'язані зі здійсненням проекту, можна обчислювати з дис-

контуванням або без нього; переважніше з використанням дисконтування.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

При необхідності урахування інфляції вищенаведені формули повинні бути перетво-

рені так, щоб із вхідних у них значень витрат і результатів була виключена інфляційна зміна

цін, тобто щоб величини критеріїв були наведені до цін розрахункового періоду.

Ефективність інвестиційних проектів може обчислюватися залежно від конкретних

ситуацій, визначених інвестором, у наступних видах:

– комерційна ефективність;

– бюджетна ефективність;

– економічна ефективність.

Комерційна ефективність (фінансове обґрунтування) проекту визначається співвідно-

шенням фінансових витрат і результатів, що забезпечують необхідну норму прибутковості.

Бюджетна ефективність оцінюється з метою обґрунтування проектних рішень, що на-

правляються на реалізацію соціально-економічних завдань, що стоять перед містом. Показ-

ники бюджетної ефективності відбивають вплив результатів здійснення інвестиційного про-

екту на доходи й витрати міського бюджету.

Економічна ефективність (народногосподарська) відбиває ефективність проекту з по-

гляду інтересів усього народного господарства в цілому, а також для регіонів, що беруть

участь у здійсненні проекту, (суб'єктів), галузей, організацій і підприємств.

ВИСНОВКИ

Вивчення публікацій, присвячених проблемам оцінки ефективності інвестиційних

проектів при реконструкції міської житлової забудови, дозволяє зробити висновок про те, що

дослідження в цій області продовжують розвиватися.

У той же час залишаються невирішеними наступні проблеми:

– вимагає вдосконалювання система формування інвестиційних проектів стосовно

комплексної реконструкції територій великих міст;

– існуючі методики оцінки ефективності інвестиційних проектів не повною мірою

адаптовані до комплексної реконструкції територій великих міст і до умов обмеженості бю-

джетних засобів;

– для оцінки інвестиційних проектів по комплексній реконструкції міських територій

і відбору їх для фінансування застосовується обмежений склад критеріїв, що говорить про

необхідність розширення їхньої кількості й формування системи критеріїв, що дозволяють

комплексно проводити оцінку й відбір;

– не розроблена методика встановлення пріоритетності інвестиційних проектів ком-

плексної реконструкції територій великих міст при їхньому відборі для фінансування з вико-

ристанням системи критеріїв та ієрархічності системи керування міським житловим фондом;

– вимагає вдосконалювання методичний апарат з розрахунку й оптимізації частки вла-

сності при реалізації інвестиційних

проектів комплексної реконструкції територій великих

міст в умовах необхідності одержання частки міста достроково й по завершенні інвестицій-

них проектів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шрейбер А. К. Методология обоснования осуществимости инвестиционных проектов / А. К. Шрей-

бер, Е. М. Блех, А. Ю. Жданькова // Экономика строительства. – 1993. – № 7.

2. Сосновский В. А. Прикладные методы градостроительных исследований : учебное пособие / В. А. Сосновский,

Н. С. Русакова. – М. : Архитектура – С, 2006.

3. Мордовина В. С. Оценка стоимости объектов недвижимости при их денежной

приватизации //

В. С. Мордовина // Экономика строительства. – 2001.

4. Прокопишин А. П. Экономическая эффективность реконструкции жилищного фонда / А. П. Проко-

пишин. – М. : Стройиздат, 1990.

5. Управление проектами / Н. И. Ильин, И. Г. Лукманова, А. М. Немчин и др. ; под общей ред. В. Д. Ша-

пиро. – СПб. : Два Три, 1996.

6. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных

проектов : утв. М-вом экономики

РФ 21.06.99 / Авт. коллектив : рук. : В. В. Коссов, В. Н. Лифшиц, А. Г. Шахназаров и др. – М. : Экономика, 2000.