Научный вестник ДГМА 2009 № 01

Подождите немного. Документ загружается.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

185

Рис. 9. Залежність геометричних

параметрів індуктора від ширини

S зони

наплавлення диска при

= 105 мм та повному

екрануванні торця диска (

= 0) (позначення

в тексті)

Рис. 10. Залежність струму індуктора

в початковий момент наплавлення при енерго-

зберігаючому законі зміни потужності від

ширини зони наплавлення при повному

екрануванні торця диска

= 0 при різних

радіусах диска

1 –

= 210 мм; 2 – 205 мм; 3 – 185 мм;

4 – 165 мм; 5 – 145 мм; 6 – 125 мм;7 – 105 мм

Рис. 11. Поперечний переріз нагрівальної системи (ІТЕЕ):

1 – деталь; 2 – шихта; 3 – кільцевий двохвитковий індуктор; 4, 5 – відповідно тепловий

і електромагнітний екрани

Розв’язок рівняння (8) з використанням граничної умови (9), а також умови симетрії

і початкової умови (11) має вигляд:

()

w( r,t )J ( l r )rdr

Te edtJlr

J(lr)rdr

∞

−

⎛⎞

∫

⎜⎟

∑

⎜⎟

∫

⎜⎟

⎝⎠

∫

, (12)

де w(r, t) знаходиться з допомогою формули (5), а

)(;

222

rlJml

ννν

−=

– функція Бес-

селя першого роду нульового порядку дійсного аргументу;

α – коефіцієнт тепловіддачі;

– корені, які визначаються з характеристичного рівняння:

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

186

()

(

)

2021

− rlJKrlJl

ννν

. (13)

Таким чином, отримана математична модель знаходження температури в диску через

параметри джерела його індукційного нагрівання з використанням електромагнітного і теп-

лового екранування торця диска і нижньої поверхні, протилежній наплавленню. Це дає змогу

визначити та оптимізувати вказану температуру в зоні наплавлення в залежності від параме-

трів індуктора, диска, електромагнітного і теплового екранів

та електричного струму.

Для оптимізації параметрів індуктора та електричного струму, який подається на ньо-

го, тут необхідно мінімізувати функціонал [10]:

()

∫∫

−=

rdrdtTTФ

, (14)

в якому

визначається за формулами (12) і (13);

– визначається за формулою:

(

)

)(

amsh

tamshT

зд

Внаслідок того, що в нагрівальну систему входять всі конструктивні параметри індук-

тора та електромагнітного екрану, а в рівняння (13) – параметри теплового екрану, реалізо-

вуючи процес мінімізації функціоналу (14) по необхідних параметрах, ми отримуємо опти-

мальний варіант конструкції нагрівальної системи та електричного струму для забезпечення

технологічного процесу одночасного індукційного наплавлення круглого або фасонного тон

кого диска по всьому периметру.

Як приклад, проведені обчислення для нагрівальної системи індуктор, тепловий і еле-

ктромагнітний екрани (ІТЕЕ) з урахуванням конструктивних особливостей та можливостей

оптимізації. Задаємо геометричні розміри нагрівальної системи: радіус зовнішнього витка

індуктора

= 0,131 м (див. рис. 11), критерій

034,0

– для теплоізоляційного матеріалу

на зовнішньому контурі і нижній поверхні, протилежній наплавленню, диска, який виготов-

лений з азбестошиферного шару товщиною

02,0

м, радіус

0075r,

м (див. рис. 11)

і час наплавлення

с,

17,0=

Вт/м°С – коефіцієнт теплопровідності матеріалу тепло-

вого екрану з азбестошиферу (

= 0,0192).

Експериментальні дані підтверджують, що температура наплавлення становить

1220T =

°C. Тоді при

T =

°C маємо

1200

зд

T =

°C. Якщо електромагнітний екран виготов-

лений з міді (

Гн

мОм

1056,12,

108,58 ⋅=

⋅

⋅=

μσ

), то при круговій частоті

2440

=⋅

кГц

глибина проникнення електромагнітного поля в екран становить

мм. Візьмемо за па-

раметри оптимізації

, h

н,

, A

, K

. Виконавши процедуру мінімізації функціоналу по цих

параметрах одержуємо їх значення, які рівні

= 0,0945 м; А

=165,2 А; К

= 0,655; h

= 0,0315 м;

= 0,01 м.

Результати обчислення температури в області диска при цих значеннях в різні момен-

ти часу представлені на рис. 12. З рис. 12 видно, що по ширині зони наплавлення (в даному

випадку

S = r

– r

= 0,125 – 0,075 = 0,05 м) температура майже однакова, відхилення від за-

даної складає 2–3 % і рівна 1200 °C за час

c (що дуже важливо при індукційному на-

плавленні). Оскільки твердий сплав (для прикладу ПГ-С1) розплавляється від поверхні осно-

вного металу, тим самим досягається рівномірність товщини шару наплавлюваного металу

по всій робочій поверхні.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

Зауважимо також, що для реалізації знайденого оптимального коефіцієнта електрома-

гнітного екранування

0 655

K,=

досить (згідно формули (6)) взяти мідну пластинку товщи-

ною

0 021

d,=

мм, тобто практично можна зробити напилення теплового екрану мідним по-

рошком або наклеїти мідну фольгу такої товщини.

При розрахунках прийняті такі ж дані, як у випадку, коли індуктор вільний від допо-

міжних засобів керування тепловим і електромагнітним полями.

Проведено також підрахунки у випадку, коли зона наплавлення є значно вужчою за

попередню і рівна S = r

– r

= 0,125 – 0,105 = 0,02 м.

Рис. 12. Розподіл температури по радіусу диска

= 0,125 м для різних моментів часу

(ширина зони наплавлення складає

S = r

– r

= 0,125 – 0,075 = 0,05 м) при нагріванні (Δ – точні;

суцільна лінія – приблизні результати)

Числові дослідження показують, що графічні залежності температури (що створюєть-

ся нагрівальною системою) від радіуса диска і часу добре апроксимуються такими виразами:

Т=Т

при

rrr

≤

(15)

)(

eTT

−

при

≤

, (15)

де

)(

amsh

tamshT

зд

, (16)

в яких β назвемо коефіцієнтом нагрівальної системи, який визначається з умови най-

кращого співпадання температури, визначеної за формулою (12) і формулою (13) і за форму-

лами (15) і (16).

Коефіцієнт нагрівальної системи

β в цьому випадку рівний β = 0,35.

Інженерні формули визначення температури, знайдені таким чином, дають можли-

вість достатньо точного її дослідження для даної нагрівальної системи.

Таким чином розроблена математична модель дозволяє проектувати складну нагріва-

льну систему (ІТЕЕ) для наплавлення тонких сталевих дисків довільних діаметрів і розмірів

зони наплавлення з метою досягнення рівномірної температури по ширині зони наплавлення.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

188

ВИСНОВКИ

1. Створені математичні моделі оптимізації потужності теплових джерел та температу-

рного поля, які використовуються з метою наплавлення тонких сталевих дисків є актуальним

як у теоретичному, так і в практичному плані і дають можливість досягти значної економії

електроенергії та матеріальних затрат внаслідок оптимізації конструкцій індукторів, нагріва-

льних систем і режимів нагрівання

та застосування засобів математичного моделювання в по-

рівнянні з засобами експериментального підбору. Обґрунтована доцільність побудови матема-

тичних моделей конструювання і оптимізації нагрівальних джерел та режимів нагрівання

і проведення цільового експерименту, що відповідає напрямку досліджень які були викладені

академіком Б. Є. Патоном в доповіді «Проблеми зварювання на межі віків» у 1998 р.

Отримані алгоритми, графічні залежності і табличні данні дозволяють визначати

конструктивні параметри нагрівальних джерел (індукторів і систем), а також силу струму для

наплавлення дисків зубчастої форми довільних діаметрів і розмірів зони наплавлення вихо-

дячи з потреб технології без проведення експерименту, що дозволить значно скоротити тер-

мін і матеріальні затрати, які пов’язані

з розробленням нових технологічних процесів напла-

влення дисків, у випадках коли індуктор вільний від допоміжних засобів керування теплови-

ми і електромагнітними полями; існує нагрівальна система – індуктор та електромагнітний

екран; існує нагрівальна система – індуктор, тепловий і електромагнітний екрани (ІТЕЕ).

ЛІТЕРАТУРА

1. Ткачев В. Н. Износ и повышение долговечности деталей сельскохозяйственных машин / В. Н. Тка-

чев. – М. : Машиностроение, 1971. – 264 с.

2. Индукционная наплавка твёрдых сплавов / В. Н. Ткачев, Б. М. Фиштейн, Н. В. Казинцев, Д. А. Алдырев. –

М. : Машиностроение, 1970. – 182 с.

3. Боль А. А. Индукционная наплавка деталей в сельскохозяйственном машиностроении / А. А. Боль

С. П. Лесков // Наплавка. Опыт и эффективность применения. – К. : ИЭС им. Е. О. Патона, 1985. – C. 72–75.

4. Лозовский В. П. Исследование работоспособности и критериев предельного состояния дисков лущильни-

ков / В. П. Лозовский, А. Т. Остапенко, В. А. Прокопенко // Тракторы и сельхозмашины. – 1983. – № 6. – C. 15–16.

5. Шаблий О. Н. Оптимизация энергозатрат при индукционной наплавке тонкостенных

дисков /

О. Н. Шаблий, Ч. В. Пулька, Б. П. Будзан // Автомат. сварка. – 1987. – № 1. – С. 36–39.

6. Шаблий О. Н. Пути экономии электроэнергии при индукционной наплавке тонкостенных дисков /

О. Н. Шаблий, Ч. В. Пулька, Б. П. Будзан // Автомат. сварка. – 1988. – № 12. – С. 56–58.

7. Патон Б. Е. Проблемы сварки на рубеже векав / Б. Е. Патон

// Автомат. сварка. – 1999. – № 1. –

С. 4–14.

8. Лозинский М. Г. Промышленное применение индукционного нагрева / М. Г. Лозинський. – М. : АН СССР,

1958. – 472 с.

9. Пристрій для регулювання потужності в зоні наплавлення. Деклараційний патент UA. № 58943А,

7 В23К13/00 / Шаблій О. М., Пулька Ч. В., Михайлинин М. С. та ін. – № 2002119491 ; заявл. 28.11.2002 ; опубл.

17.11.2003, Бюл. №

11.

10. Пристрій для регулювання потужності в зоні наплавлення. Деклараційний патент UA. 68940A,

7B23K 13/00 / Шаблій О. М., Пулька Ч. В., Письменний О. С. – № 2003 1110476 ; заявл. 20.11.2003 ; опубл.

16.08.2004, Бюл. № 8.

11. Шаблий О. Н. Оптимизация параметров индуктора для равномерного нагрева дисков по ширине зо-

ны наплавки с учетом экранирования / О. Н. Шаблий, Ч. В.

Пулька // Автомат. сварка. – 2002. – № 11. – С. 24–26.

12. Шаблий О. Н. Оптимизация индукционной наплавки тонких дисков с учетом теплового и электро-

магнитного экранирования / Шаблий О. Н., Пулька Ч. В., Письменный А. С. // Автомат. сварка. – 2003. – № 9. –

С. 22–25.

13. Шаблій О. Н. Математична модель оптимізації конструктивних параметрів нагрівальної системи

з урахуванням комбінованого екранування теплових

та електромагнітних полів / О. Н. Шаблій, Ч. В. Пулька //

Вісник Тернопільського державного технічного університету . – 2007. – № 2. – С. 66–76.

14. Шаблій О. Н. Математична модель остигання диска після наплавлення нагрівальною системою ін-

дуктор, тепловий та електромагнітний екрани / О. Н. Шаблій, Ч. В. Пулька, М. Михайлишан // Вісник Терно-

пільського державного технічного університету. – 2007. – № 3. – С

. 176–183.

15. Шаблий О. Н. Усовершенствование конструкции индукторов для индукционной наплавки тонких

элементов деталей машин / О. Н. Шаблий, Ч. В. Пулька, А. С. Письменный, М. В. Шарик // Автомат. сварка. –

2004. – № 4. – С. 50–54.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

189

ВИКОРИСТАННЯ РОЗКЛАДАННЯ ХЕВІСАЙДА ДЛЯ СИНТЕЗУ

РЕГУЛЯТОРІВ СИСТЕМ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ

Шеремет О. І.

Рассмотрены возможности синтеза регуляторов для систем автоматического управле-

ния без использования стандартных полиномов. В качестве альтернативы предложено ис-

пользовать разложение Хевисайда. Установлено, что передаточные функции регуляторов

можно синтезировать без использования стандартных полиномов, принимая в качестве тех-

нического задания лишь требования к технологическому процессу. Сфера применения пред-

ложенного метода синтеза ограничивается возможностями преобразования Хевисайда, т. е.

передаточные функции должны представляться в виде отношения двух рациональных поли-

номов, которые имеют простые (некратные) корни.

Розглянуто можливості синтезу регуляторів для систем автоматичного керування без

використання стандартних поліномів. В якості альтернативи запропоновано використовувати

розкладання Хевісайда. Встановлено, що передатні функції регуляторів можна синтезувати

без використання стандартних поліномів, приймаючи в якості технічного завдання лише ви-

моги до технологічного процесу. Cфера застосування запропонованого метода синтезу об-

межується можливостями перетворення Хевісайда, тобто передатні функції повинні предста-

влятись у вигляді відношення двох раціональних поліномів, які мають прості (некратні) ко-

рені.

Possibilities of regulators for automatic control systems synthesis without using of standard

polynoms are considered. Alternatively it is offered to use Heaviside’s decomposition. It is estab-

lished that transfer functions of regulators can be synthesised without use of standard polynoms,

accepting as the technical project only requirements to technological process. Scope applications of

the offered synthesis method is limited to possibilities of Heaviside’s decomposition, that is transfer

functions should be represented in the form of the relation of two rational polynoms which have

simple (not multiple) roots.

Шеремет А. И. канд. техн. наук, доц. кафедры ЭСА ДГМА

ket@dgma.donetsk.ua

ДГМА – Донбасская государственная машиностроительная академия

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

190

УДК 62-52

Шеремет О. І.

ВИКОРИСТАННЯ РОЗКЛАДАННЯ ХЕВІСАЙДА ДЛЯ СИНТЕЗУ

РЕГУЛЯТОРІВ СИСТЕМ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ

Сучасні методи синтезу систем автоматичного керування забезпечують розташування

коренів характеристичного рівняння в заздалегідь визначених положеннях, які відповідають

тим чи іншим показникам якості керування. Найбільш перспективними в цьому сенсі є мето-

ди модального керування зі спостерігачами станів [1] та методи узагальненого характеристи-

чного полінома [2]. Важливою складовою частиною цих методів є вибір бажаного характе-

ристичного полінома системи. Зазвичай бажаний поліном обирається із заздалегідь відомого

стандартного набору. Існують стандартні поліноми Баттерворта [1–3], поліноми з біноміаль-

ними коефіцієнтами [1–5], поліноми Бесселя [2], поліноми Грехема-Летропа [2], тощо.

Розташування коренів характеристичних рівнянь замкнених систем за допомогою

стандартних поліномів носить напівемпіричний характер, його не можна назвати оптималь-

ним у деякому сенсі. Наприклад, при біноміальному характеристичному поліномі всі корені

характеристичного рівняння обираються однаковими, від’ємними та дійсними зі значенням

модуля

, яке визначається за вимогами швидкодії, а при використанні полінома Баттерво-

рта корені знаходяться на півколі радіуса

через однакові кутові відстані.

Стандартні поліноми дозволяють досить грубо задавати потрібні динамічні властиво-

сті системи. Навіть при незмінності форми кривої, на якій розташовані всі полюси, можна

одержати зовсім різні перехідні процеси, але й при різних способах розташування полюсів

можна одержати майже ідентичні перехідні процеси [1].

До теперішнього часу не існує загальних рекомендацій щодо вибору траєкторії, за

якою потрібно розташовувати полюси тієї чи іншої системи автоматичного керування. У ро-

боті [1] вибір стандартного полінома пов’язувався з декількома показниками якості керуван-

ня, але поліном приймався як заздалегідь відомий.

Отже, під час синтезу системи автоматичного керування на базі стандартного поліно-

ма динамічні властивості визначаються його коефіцієнтами, які не змінюються в процесі фу-

нкціонування системи. Стандартні поліноми не можуть врахувати динамічні особливості ре-

альних систем автоматичного керування, оскільки їх поведінка є заздалегідь заданою розпо-

ділом полюсів, тобто коефіцієнтами полінома.

Метою роботи є пошук можливостей синтезу систем автоматичного керування без ви-

користання стандартних поліномів.

Задачі, поставлені в роботі:

– запропонувати альтернативу стандартним поліномам щодо вибору раціонального

розташування коренів характеристичного рівняння замкненої системи автоматичного керу-

вання;

– математично довести можливість визначення розташування коренів характеристич-

ного рівняння системи за бажаними траєкторіями руху.

Яким би прогресивним не був метод синтезу, що базується на стандартних поліномах,

можливості системи автоматичного керування будуть обмеженими в

рамках обраного стан-

дартного полінома.

Якщо під час синтезу систем автоматичного керування відмовитись від використання

будь-якого стандартного полінома і дозволити кореням характеристичного рівняння системи

пересуватись у комплексній площині за деякими траєкторіями (рис. 1), то це дозволить не

лише врахувати динамічні особливості реальної системи, але й зміну її параметрів в залеж-

ності від зовнішніх та внутрішніх факторів (зміна технологічного режиму роботи, коливання

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

191

напруги в мережі живлення, старіння окремих елементів, тощо). При цьому перехідні проце-

си вже не будуть мати «стандартної» форми, яку дають стандартні поліноми. Вони визнача-

тимуться виключно необхідною доцільністю динамічної поведінки для конкретної системи.

Крім того, траєкторії пересування коренів можуть бути оптимізованими за деяким критерієм

(наприклад, максимальної швидкодії, мінімального енергоспоживання, нечутливості до від-

хилень параметрів системи від номінальних, тощо).

Рис. 1. Пересування коренів характеристичного рівняння системи у комплексній

площині

Таким чином, єдиними засадами, на яких буде обиратись те чи інше розташування ко-

ренів характеристичного рівняння, будуть бажані траєкторії руху змінних стану. Запропоно-

ваний метод можна назвати методом змінного характеристичного полінома.

Якщо розімкнуту систему представити у вигляді незмінної частини

()

нч

W та регуля-

тора

()

W , що повинен забезпечити змінення вихідної координати за законом

(

)

, 0≥t

(рис. 2), то передатна функція такої системи становитиме

(

)

(

)()

нчр

WWpW ⋅

Рис. 2. Розімкнута система, що складається з незмінної частини та регулятора

Для забезпечення потрібної динаміки у такій системі між

(

)

та

()

повинен бу-

ти зв’язок (1), при цьому

()

нч

W і

(

)

– відповідають функціям, вигляд яких не змінюється

впродовж перехідного процесу:

() ( ) ( ) ( )

{

}

pUWWLty

нчр

⋅⋅=

−

. (1)

У найзагальнішому випадку кожне із зображень функції, що входять до рівняння (1),

являє собою відношення двох поліномів:

()

(

)

()

(

)

()

нчр

=== ;; , (2)

де

()

та

()

– відповідно поліноми чисельника та знаменника передатної функції

регулятора,

()

pN та

(

)

pM – відповідно поліноми чисельника та знаменника передатної фу-

нкції незмінної частини системи,

()

pS та

(

)

pT – чисельник та знаменник дроби, якою зо-

бражується вхідна дія в просторі Лапласа.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

192

Кожен з поліномів

()

pP ,

()

pQ ,

(

)

pN ,

(

)

pM ,

(

)

pS ,

(

)

pT можна представити через

його корені

,...,,

21 z

ppp ;

,...,,

21 k

qqq ;

,...,,

21 z

nnn ;

,...,,

21 k

mmm ;

z21

s,...,s,s ;

,...,,

21 k

ttt

у наступному вигляді:

() ( )( )

()

() ( )( )

()

() ( )( )

()

() ( )( )

()

() ( )( )

()

() ( )( )

()

⎪

⎭

⎪

⎬

⎫

−=−−−=

∏

,...

0210

tpttptptptpT

spsspspspspS

mpmmpmpmpmpM

npnnpnpnpnpN

qpqqpqpqpqpQ

pppppppppppP

(3)

де коефіцієнти

321

,, zzz визначають кількість коренів чисельників, а

321

,, kkk – зна-

менників відповідних поліномів;

000000

,,,,, tmqsnp – визначаються коефіцієнтами підси-

лення у відповідних передатних функціях.

З урахуванням (1) та (2) рівняння (3) прийме вигляд:

()

()()()

()( )()

⎪

⎭

⎪

⎬

⎫

⎪

⎩

⎪

⎨

⎧

−⋅−⋅−⋅⋅⋅

⎭

⎬

⎫

⎩

⎨

⎧

⋅⋅=

∏∏∏

===

−−

111

000

111

000

11*

tpmpqptmq

spnpppsnp

Lty . (4)

Використовуючи розкладання Хевісайда [7] для раціональних алгебраїчних функцій,

що виражаються відношеннями двох поліномів, за умови, коли степінь знаменника переви-

щує степінь чисельника, перетворимо (4) до вигляду (5):

()

()()()

()( )()

()

()()()

()( )()

()

→+⋅

⎟

⎠

⎞

⎜

⎝

⎛

−⋅−⋅−

⎟

⎠

⎞

⎜

⎝

⎛

−⋅−⋅−

⋅⋅

+→

→+⋅

⎟

⎠

⎞

⎜

⎝

⎛

−⋅−⋅−

⎟

⎠

⎞

⎜

⎝

⎛

−⋅−⋅−

⋅⋅

∑

∏∏∏

∑

∏∏∏

===

111

000

111

000

exp

tpmpqp

spnppp

tmq

snp

tpmpqp

spnppp

tmq

snp

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

193

()()()

()( )()

()

() ( ) ( ) ( ) () ( )

,expexpexp

exp

111

000

111

000

⎟

⎠

⎞

⎜

⎝

⎛

⋅+⋅+⋅

⋅⋅

→=

=→⋅

⎟

⎠

⎞

⎜

⎝

⎛

−⋅−⋅−

⎟

⎠

⎞

⎜

⎝

⎛

−⋅−⋅−

⋅⋅

+→

∑∑∑

∑

∏∏∏

===

tttAtmmAtqqA

tmq

snp

tpmpqp

spnppp

tmq

snp

(5)

де

()()()

()( )()

()()()

() ()()()

pTpMpQ

pSpNpP

tpmpqp

spnppp

⎟

⎠

⎞

⎜

⎝

⎛

−⋅−⋅−

∏∏∏

===

111

)(

За формулою (5) можна одержати аналітичний вираз для перехідного процесу в розі-

мкнутій системі автоматичного керування за передатними функціями елементів, що входять

до її складу, а також за характером вхідної дії. Такий вираз буде відображати вплив всіх по-

люсів та нулів, які можуть відноситися до регулятора або незмінної частини.

ВИСНОВКИ

У розімкнутій системі автоматичного керування встановлена залежність між аналіти-

чним виразом перехідного процесу та всіма нулями і полюсами, що відносяться, як до не-

змінної частини, так і до регулятора.

Передатні функції регуляторів можна синтезувати без використання стандартних по-

ліномів, приймаючи в якості технічного завдання лише вимоги до технологічного процесу.

Сфера застосування

запропонованого метода синтезу обмежується можливостями пе-

ретворення Хевісайда, тобто передатні функції повинні представлятись у вигляді відношення

двох раціональних поліномів, які мають прості (некратні) корені.

ЛІТЕРАТУРА

1. Толочко О. І. Аналіз та синтез електромеханічних систем зі спостерігачами стану : навчальний по-

сібник для студентів вищих навчальних закладів / О. І. Толочко. – Донецьк : Норд-Прес, 2004. – 298 с.

2. Марущак Я. Ю. Метод синтезу систем підпорядкованого регулювання, який забезпечує стандартні

форми розподілу коренів характеристичного рівняння / Я. Ю. Марущак // Вісник Харківського державного по-

літехнічного

університету. Проблемы автоматизированного электропривода. Теория и практика. Спец. вып. –

Харків : ХДПУ. – 1998. – С. 190–192.

3. Кузовков Н. Т. Модальное управление и наблюдающие устройства / Н. Т. Кузовков. – М. : Машино-

строение, 1976. – 184 с.

4. Марущак Я. Ю. Оптимальне керування при заданій траєкторії перехідного процесу координат регу-

лювання / Я. Ю. Марущак // Зб. наук. праць Української академії друкарства.

Комп’ютерні технології друкар-

ства. – Львів : УАД. – 2000. – № 5. – С. 56–63.

5. Марущак Я. Ю. Метод синтезу регулятора струму / Я. Ю. Марущак // Вісник Харківського держав-

ного політехнічного університету. Проблемы автоматизированного электропривода. Теория и практика.

Спец. вып. – Харків : ХДПУ. – 1998. – С. 193–195.

6. Крутько П. Д. Обратные задачи динамики в теории автоматического управления / П. Д. Крутько –

. : Машиностроение, 2004. – 576 с.

7. Бронштейн И. Н. Справочник по математике для инженеров и учащихся вузов / И. Н. Бронштейн,

К. А. Семендяев. – М. : Наука, 1998. – 608 с.

НАУЧНЫЙ ВЕСТНИК ДГМА № 1 (4Е), 2009

194

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ТА УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ЯК ІНСТРУМЕНТИ

ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

В КОНТЕКСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Аберніхіна І. Г.

Рассмотрены инструменты информационного обеспечения финансового менеджмен-

та. Определены роли бухгалтерского и управленческого учета в процессе формирования ин-

формации для целей финансового менеджмента и принятия управленческих решений. Обос-

нованы критерии отличия бухгалтерского и управленческого учета. Выделены основные фи-

нансовые и нефинансовые показатели, которые формируются в системах бухгалтерского

и управленческого учета и необходимы для эффективного управления предприятием.

Розглянуто інструменти інформаційного забезпечення фінансового менеджменту. Ви-

значено ролі бухгалтерського та управлінського обліку в процесі формування інформації для

цілей фінансового менеджменту та прийняття управлінських рішень. Обґрунтовано критерії

відмінності бухгалтерського та управлінського обліку. Виділено основні фінансові та нефі-

нансові показники, які формуються в системах бухгалтерського та управлінського обліку

і необхідні для ефективного управління підприємством.

Instruments of information maintenance of financial management are considered. Roles of

accounting and management account in the process of information forming for the purposes of fi-

nancial management and management decisions taking are defined. The criteria of accounting and

management account difference are based. The basic financial and non-financial indexes, which are

formed in the systems of accounting and management account and necessary for efficient manage-

ment of enterprise are chosen.

Абернихина И. Г. канд. экон. наук, ст. преп. ДРИГУ НАГУ при Президенте Украины

abernihina@mail.ru

ДРИГУ НАГУ при Президенте Украины – Днепропетровский региональный институт

государственного управления Национальной академии государственного управления при

Президенте Украины