Мухопад М.Д. Рудниковий транспорт.

Подождите немного. Документ загружается.

Рис. 4.6. Розміщення транспортних засобів у надшахтній будові

клітьового підйому з переставними платформами

Роботи здійснюють таким чином. На початку циклу обміну

на стопорі 4 знаходиться порожня вагонетка. В кліть 5 її подають за

допомогою штовхачів 2 і 3. Навантажену вагонетку, що вийшла із

кліті, переміщують штовхачем 6 до стопора 7 на платформі 8, яку

разом з цією вагонеткою установлюють проти колії перекидача 13.

Після цього навантажену вагонетку просувають до стопора 12

штовхачем 11 і, якщо перекидач вільний, направляють у нього.

Порожню вагонетку штовхачем 14 подають на платформу 1, яку

при розвантажуванні чергової вагонетки просувають до кліті, і цикл

повторюється.

Вагонетки з матеріалом і устаткуванням, що вийшли із кліті,

проходять через платформу 8 на дільницю нагромадження, осна-

щену стропом 9 і штовхачем 10. Аналогічно навантажені вагонетки,

призначені для подачі в кліть, нагромаджують з лівого боку і при

необхідності подають на дільницю, яку обслуговує штовхач 10.

Розчеплення составів здійснюють авторозчеплювачем 15.

При подачі на поверхню тільки насипних вантажів

застосовують схеми з перекидачами (рис.4.7). Останні розміщують

праворуч і ліворуч від кліті. У початковому положенні в перекидачі

3 знаходиться порожня вагонетка, яку висовують звідси штовхачем

4 і направляють у кліть 1 штовхачем 2. Одночасно навантажена

вагонетка, що знаходиться в кліті, переходить на лівий перекидач,

який потім переміщують у бік для розвантажування гірничої маси

над приймальним бункером. Перекидання і повернення котючого

перекидача

відбуваються автоматично. Цикл може бути повторений,

Рис.4.7. Розміщення транспортних засобів у надшахтній будові клітьового

підйому з котючими перекидувачами

але вагонетки з вантажем будуть виштовхуватись лівим штовхачем

на правий перекидач.

Для розвантаження породи на поверхні, як правило,

застосовують бічні перекидачі і кільцеві схеми відкатки з

самокатним або примусовим рухом вагонеток. Очищення вагонеток

здійснюється електричними вібраторами. Накопичення порожніх і

навантажених вагонеток при самокатному русі проводиться на

тупикових коліях, що прилягають до колій кільцевої відкатки.

При проведенні тунелів метрополітену і колектора на

поверхні будують естакади з комбінованою схемою

транспортування вантажів—самокатною чи примусовою (рис. 4.8).

У першому випадку рейкові колії мають профіль з уклоном, що

дозволяє навантаженим вагонеткам рухатись самостійно, у другому

— такі колії прокладають без уклону, і порожні вагонетки

переміщують по них штовхачем верхньої дії. Навантажена

вагонетка, яка самокатом надійшла із кліті 3 на перекидач 2, за

допомогою поперечного візка 1 подається на компенсатор висоти 7,

а потім візком 6 і штовхачем 5—у кліть. Сюди ж вона може бути

подана і пристроєм 4.

Вантажі (породу та ін.) до місця складування найчастіше

перевозять автосамоскидами і канатними дорогами. Застосовують

також конвеєри, канатні і гідравлічні установки. На поверхні

Рис. 4.8. Розміщення транспортних засобів на поверхні при

спорудженні тунелів метрополітену і колектора

шахти, що будується, основними видами внутрішнього транспорту

є автомобілі і підвісні канатні дороги, а зовнішнього —

автомобільний і залізничний транспорт.

Автосамоскиди доцільно використовувати при невеликих

вантажопотоках і малих відстанях транспортування. Під час

спорудження колекторів і метрополітенів або протягом першого

періоду будівництва шахт і рудників, число працюючих одночасно

транспортних одиниць залежить від кількості породи, що

видається, довжини шляху до місця складування і

вантажопідйомності машин. Звичайно працюють два-три

автосамоскиди, які завантажуються за допомогою похилих жолобів,

встановлених на копрі.

Застосування підвісної канатної дороги, (рис. 4.9) дозволяє

обійтися без рейкових колій, критих галерей і проміжних бункерів.

Рис.4.9. Переміщення породи у відвал підвісною канатною дорогою

Вагонетки 7 завантажують через жолоб 2, що знаходиться на

приймальній площадці 3 копра 1, і пересовують тяговим канатом 6

по розташованих на опорах 5 несучих канатах 4. Щоб відвал 9 мав

секторну форму, установлюють поворотну 8 і кінцеву 10 пересувну

станції. Останню при необхідності переміщують по рейковій колії

11.

При використанні локомотивів (рис. 4.10) на території

будівельної площадки укладають вузькоколійні дороги 5 з роз'їздом

біля ствола 1 (пункт навантаження 2). Вагонетки 3 з породою

завдяки локомотиву 4 рухаються до бункера 8, звідки породу

скіпом 7 транспортують у відвал 6 за допомогою відкатки кінцевим

канатом 9.

Породу, до місця складування подають й іншими, засобами,

зокрема конвеєрами, рейковим, залізничним і гідравлічним

транспортом.

Рис. 4.10.Переміщення породи у відвал по рейкових коліях

Розрізняють відвали індивідуальні, призначені тільки для

однієї шахти, і центральні — для групи шахт. Залежно від форми

відсипки розрізняють плоскі, хребтові й конічні відвали.

Найбільше поширення одержали відвали (терикони), на які порода

транспортується у вагонетках або скіпах по рейкових коліях за

допомогою лебідок і канатів. Але такі відвали мають ряд істотних

недоліків: низький рівень механізації і висока трудомісткість робіт

по пересуванню розвантажувальних пристроїв і нарощуванню

рейкових колій, недостатня місткість, схильність складованої

породи до самозаймання, забруднення повітря і небезпека вибуху.

Перспективними вважаються плоскі відвали, розташовані на

відстані не менше 500 м від будов загального призначення, їх

доцільно утворювати там, де є природні складки місцевості (яри,

балки), відпрацьовані кар'єри та інші земельні ділянки, непридатні

для сільськогосподарських робіт. Породу переміщують у відвал за

допомогою автомобільного транспорту, рідше — залізничного і

конвеєрного транспорту і підвісних канатних доріг. Формування

плоских відвалів здійснюють бульдозерами і екскаваторами.

Основним видом транспорту при утворенні плоских відвалів можна

вважати автомобільний. Він характеризується маневреністю,

надійністю (оскільки в транспортуванні бере участь велика

кількість автосамоскидів), може перевозити великогрудкову

породу. Автомобільний транспорт найбільш ефективний при

відстані перевозу до 4 км.

Відвал з конвеєрними пристроями хоча й відрізняється

високою продуктивністю, але має складне механічне устаткування.

Породу переміщують конвеєрами прямої подачі з пристроями,

причому останні в міру збільшення відвалу нарощуються.

Відвал з рейковим транспортом простий за будовою, однак

відзначається низькою продуктивністю і малою надійністю,

особливо в зимовий період. Гірничу масу із бункера подають до

розвантажувальної ферми скіпом за допомогою лебідки і канату.

Для обладнання місця складування залізничним

транспортом використовують пристрої (відвалоутворювачі,

колієпересувачі), якими вирівнюють поверхню відвалу і

пересувають рейкові колії. Такий варіант доцільний при

будівництві кількох великих підземних споруд.

Відвал з гідравлічним транспортом влаштовують у

штучному заглибленні, для чого зводять дамбу і греблю.

Найбільше поширення одержали відвали (терикони), на які

порода транспортується у вагонетках або скіпах по рейкових коліях

за допомогою лебідок і канатів. Але такі відвали мають ряд

істотних недоліків: низький рівень механізації і висока

трудомісткість робіт по пересуванню розвантажувальних пристроїв

і нарощуванню рейкових колій, недостатня місткість, схильність

складованої породи до самозаймання, забруднення повітря і

небезпека вибуху.

На поверхні будують також склади для корисних копалин,

наприклад скреперні (рис.4.11) і грейферні (рис.4.12). Вугілля

(руду) в першому випадку транспортують на склад конвеєром

прямої подачі 1, а згодом через тічку 3 — у штабель 4. Звідти

вугілля скрепером 5 скреперної установки 6 розподіляють по

складу. При розвантажуванні склади вугілля заштовхують у яму 7,

а звідти стрічковим конвеєром 2 подають у залізничні вагони 8.

На грейферний склад 2 хребтової форми (див. рис. 4.12)

грейфером 1 гірничу масу транспортують із первинного штабеля 3,

куди вугілля (руду) переміщують за допомогою конвеєра 7 з

розвантажувальним візком 6, самохідного штабелера 5 і

поворотного мостового конвеєра 4.

Рис.4.11. Розміщення транспортних засобів на скреперному складі

Рис. 4.12. Розміщення транспортних засобів на грейферному складі

Устаткування приймальних пристроїв підйомів, засобів для

переміщення породи у відвал, навантаження корисних копалин на

зовнішній транспорт та інші механізми розташовують за висотою,

змішаною або горизонтальною схемами. Перша доцільна при

відносно нескладних транспортних засобах, які не потребують

збільшення висоти будівлі понад певну норму (не більше 50 м).

Устаткування розташовують послідовно у спадному порядку в

межах одного об'єкту, що дозволяє знизити не тільки капітальні, а й

експлуатаційні витрати.

При горизонтальній схемі вантаж транспортують

конвеєрними установками, при змішаній — механізми

розташовують у двох блоках, сполучених між собою естакадою.

Вантажі в середині цих блоків переміщуються під дією сили ваги, а

з одного в другий — конвеєрами. Якщо для реалізації

горизонтальної схеми необхідна велика кількість конвеєрів, то при

змішаній їхня кількість значно скорочується, але висоту будівель і

споруд треба збільшувати.

Об'єкти, що будують на поверхні, розташовують зонами:

фасадна, виробнича і тилова. Така компоновка забезпечує

раціональне використання транспорту, виключає злиття і перетин

вантажопотоків, поліпшує систему укладки комунікацій. Відвали,

склади і відстійники, групують у тиловій .зоні, яка знаходиться з

підвітряного боку стосовно решти території. Це має особливе

значення для жилого масиву. Відстань між будівлями приймають у

межах норм протипожежної безпеки. Транспортний зв'язок між

виробничими цехами здійснюється по автомобільних шляхах і

вузькоколійці.

Контрольні запитання і завдання

1 Опишіть транспорт на поверхні шахти з скіповими підйомами.

2 Опишіть транспорт на поверхні шахти з клітьовими

підйомами.

3 Опишіть транспорт у надшахтній будові:

- при скіповому підйому;

- при клітьовому підйому;

- при спорудженні тунелів.

4 Опишіть транспорт на складі:

- скреперному;

- грейферному.

4.2. ТЕХНОЛОГІЧНІ СХЕМИ І ПРОЦЕСИ

ПІДЗЕМНОГО ТРАНСПОРТУ

4.2.1. Схеми підземного транспорту

Підземний транспорт - найбільш складна складова частина

внутрішнього транспорту. В період експлуатації гірничих

підприємств транспорт є одним з основних технологічних процесів,

від чіткої організації якого залежить діяльність очисних і

підготовчих вибоїв. При експлуатації шахт продовжуються роботи

по спорудженню підземних виробок, але ж основні вантажі

надходять із очисних виробок і їх переміщення відбувається за

складною системою взаємопов'язаних транспортних ланок,

розташованих у підземних виробках гірничого підприємства.

Багатоланковий транспорт працює в умовах значної

газонебезпеки, вологості, запиленості, а також підвищеній

температурі особливо при розбиранні глибоких обріїв.

Усі ці гірничотехнічні і виробничі умови визначають основні

вимоги до транспортних схем і засобів підземного транспорту в

цілому:

- технічні - забезпечення безперебійної роботи очисних і

підготовчих вибоїв при високій концентрації гірничих робіт і росту

вантажопотоків; надійна робота транспортних засобів при

переміщенні основних і допоміжних вантажів; максимальна

однотипність застосовуваних прогресивних видів і типів

транспортного устаткування; широке впровадження гірничих і

механізованих бункерів;

- організаційні - взаємозв'язок усіх процесів (навантаження,

транспортування, розвантаження) при переміщенні основних і

допоміжних вантажів;

- економічні - забезпечення високої продуктивності праці на

підземному транспорті; мінімальні капітальні й експлуатаційні

витрати;

- гірничотехнічні - узгодження технологічних транспортних

схем з гірничо-геологічними умовами, схемами і параметрами

розкриття, підготовки, системами розробки і провітрювання;

- ергономічні - забезпечення простоти керування

транспортними машинами й устаткуванням, комфортні умови

експлуатації.

Підземний транспорт містить три транспортні комплекси:

дільничний, магістральний і комплекс приствольного двору.

Дільничний - поєднує транспортні засоби і спеціальне

устаткування, призначене для переміщення вантажів від очисних і

підготовчих вибоїв до основних магістральних виробок, а також у

зворотному напрямку — різних допоміжних матеріалів,

устаткування й в обох напрямках - людей.

Магістральний транспорт обслуговує усі вантажопотоки

по магістральних виробках і зв'язує дільничний комплекс із

комплексом приствольного двору.

Транспортний комплекс приствольного двору призначений

для прийому і відправлення усіх вантажів, що надходять у шахту і

із неї.

Підземному транспорту властиві ряд характерних рис, що

відрізняють його від інших систем промислового транспорту. До

їхнього числа відноситься скрутність робочого простору, де

необхідно розміщати і забезпечувати надійне функціонування

засобів транспорту. Найбільш характерним прикладом є очисний

вибій малопотужних пластів (0,5 - 0,6 м), де, крім очисного

комбайна і секцій механізованої кріпи, розміщається скребковий

конвеєр, що забезпечує доставку зруйнованої комбайном корисних

копалин. Скрутність робочого простору визначає вимогу до

зниження габаритів гірничих транспортних машин, зокрема, висоти

постава вибійних скребкових конвеєрів.

Характерною рисою підземного транспорту є також

розгалуженість транспортних магістралей, що змінюють

згодом свої параметри: довжину, топологію і т. п.

Розміри шахтного поля, в основному, визначають довжину

транспортних магістралей, хоча на це часто впливає схема

розкриття, місце закладення, спосіб підготовки, ступінь

концентрації гірничих робіт і інше.

Спосіб підготовки шахтного поля визначає топологію

гірничих транспортних виробок. Цей фактор звичайно є основним

визначальним розходження схем підземного транспорту.

Система розробки (суцільна, стовпова, комбінована)

впливає на вибір видів і параметрів застосовуваних транспортних

засобів. Великий вплив на схеми транспорту, особливо

допоміжного, роблять довжина лави і перетин виробок, а також їхнє

добове посування і вид механізації.

Схеми підземного транспорту підрозділяються на

безступінчасті і східчасті.

Під безступінчастою розуміють таку схему, яка забезпечує

безперервність транспортування основного вантажопотоку від

навантажувального пункту очисного вибою до приствольного

двору без зміни основного виду засобів транспорту (конвеєрна

доставка, локомотивна відкатка). Для безступінчастої схеми

основними різновидами є:

- схеми з транспортуванням корисної копалини від очисного

вибою до приствольного двору, а при похилому стволі - до

поверхні, конвеєрним транспортом (суцільна

конвеєризація);

- схеми з транспортуванням корисної копалини від очисного

вибою до приствольного двору локомотивним

транспортом.

До східчастих схем підземного транспорту відносять:

- схеми з транспортуванням основного вантажопотоку від

очисного вибою по ярусних і магістральних відкаточних

виробках локомотивним транспортом, а по похилих

виробках (уклони, бремсберґи) - конвеєрним транспортом;

- схеми з транспортуванням від очисного вибою по ярусним

горизонтальним і похилим транспортним виробкам -

конвеєрами, а по магістральним - локомотивною відкаткою;

- схеми з транспортуванням корисної копалини по ярусних

виробках - конвеєрами з перепуском на магістральні

виробки, які обладнані локомотивним транспортом.