Мисан В.О., Морозова Н.М., Харківська Н.І. Усі уроки до курсу Вступ до історії України. 5 клас

Подождите немного. Документ загружается.

Особливості організації навчальної діяльності у 5 класі

«Мій урок»; «Наука — вчителеві»; «Дидактична скарбниця вчителя»;

«Матеріали до уроків», — можна ознайомитися із навчальними програ-

мами, методичними рекомендаціями щодо проведення уроків, планами-

конспектами уроків, порадами щодо календарно-тематичного плануван-

ня тощо.

Календарно-тематичне планування уроків курсу «Вступ до історії».

5 клас // Історія в школах України. — 2005. — № 3. — С. 6.

У запропонованій публікації подається орієнтовне календарно-тема-

тичне планування курсу відповідно до тем програми.

Мисан В. Характеристика уроку з пропедевтичного курсу історії

України // Історія в школах України. — 2001. — № 1. — С. 26–31.

Вперше у сучасній методиці викладання пропедевтичних курсів зроб-

лена спроба систематизувати уроки початкового курсу історії за типоло-

гічними і видовими ознаками. Автор публікації досліджує проблему ти-

пології уроків в радянській школі, пропонує класифікацію уроків

з початкового курсу історії у 5 класі.

Урок — основна форма організації навчальної діяльності

з історичної пропедевтики в сучасній українській школі

Чому проблема характеристики сучасного уроку з історичної

пропедевтики залишається актуальною?

Аналіз наукової і навчально-методичної літератури з історичної про-

педевтики, педагогічної практики переконує нас у тому, що окремі сучас-

ні освітні проблеми знаходять досить швидке розв’язання, а інші так і за-

лишаються ще не вирішеними. Причини останнього можуть бути

різними, але, так чи інакше, всі вони пов’язані із особистісним факто-

ром. Переглядаючи публікації в науково-методичних часописах, мето-

дичних посібниках, ми звернули увагу на те, що значна частина науков-

ців, учителів-практиків, як на наш погляд, ще не навчилися визначати

тип і форму уроку з історії. Дидактична безграмотність окремих авторів

тиражується десятками тисяч екземплярів. Її читають як і ті, хто має

сформовані уявлення про типологію уроків із історії, так і ті, хто лише

починає опановувати її основи. Уявімо, що одне із таких видань, напри-

клад, «Конспекти уроків з історії. 5 клас: Методичний посібник для вчи-

телів» [19] потрапляє до рук студента історичного факультету або ж моло-

дого учителя, який щойно закінчив ВНЗ і розпочинає свою педагогічну

діяльність. Укладачі методичного посібника потурбувалися, щоб його ко-

ристувачі мали якнайменше проблем у підготовці до викладання пропе-

девтичного курсу історії. Кожен із уроків укладений за певною схемою:

Усі уроки до курсу «Вступ до історії України». 5 клас

тема, мета, тип уроку, обладнання, поняття та уміння, повторення попе-

редньої та вивчення нової теми, закріплення, домашнє завдання, реко-

мендована література. У конспектах є чимало цікавих методичних при-

йомів, форм роботи, варіантів уроків, які, поза сумнівом, можуть

використовуватися учителями історії. Разом з тим запропонований по-

сібник формує хибне уявлення про типологію сучасного уроку історії.

Укладачі конспектів подають «зразки» 14 типів уроків! Щоб не бути голо-

слівним, наведемо для прикладу цей перелік: вступний урок до курсу,

урок засвоєння нових знань, урок засвоєння знань, урок засвоєння знань

з паралельним закріпленням на оцінку, урок вивчення нового матеріалу,

урок-мандрівка, урок пам’яті, урок-зустріч, урок–міні-конференція,

урок-знайомство, урок творчого аналізу, комбінований, повторювально-

узагальнювальний урок, урок змагання. Якщо ж проаналізувати всі ці

«типи уроків» з точки зору сучасної історичної дидактики, то йдеться ли-

ше про чотири основних типи уроків, які пропонують автори посібника:

урок засвоєння нового навчального матеріалу, урок узагальнення та сис-

тематизації знань, комбінований урок, урок контролю і корекції знань,

умінь та навичок [20, С. 27; 21, С. 214].

Подібних прикладів можна навести багато. Ми не ставили за мету

вишукувати педагогічні огріхи авторів та видавців (останні також мали

б нести відповідальність за безграмотний продукт), які розповсюджу-

ються останнім часом масовими тиражами. Ця педагогічна казуїстика

стала лише поштовхом до аналізу вказаної проблеми. Очевидним є те,

що проблема існує, про неї варто писати, говорити, врешті-решт, — ви-

рішувати.

Останнім часом на допомогу учителям видруковано чимало конспек-

тів уроків із початкового курсу історії у вигляді методичних рекоменда-

цій. Ці посібники укладені за типовою схемою уроку, про яку згадувалося

вище. Вони подають також інформацію з літописів, історичних праць,

художніх творів, що допоможе учителям у підготовці до уроків. Не зайви-

ми будуть і запропоновані варіанти розроблених конспектів. Щоб допо-

могти учителям зацікавити дітей і поліпшити їхні навчальні досягнення

з історії, автори пропонують різноманітні методичні прийоми: дослі-

дження, прогноз, дискусія, мандрівка, турнір знань, опорні слова, інфор-

маційно-розвивальні блоки, структурування тексту, лабораторні роботи,

коментування ілюстрацій.

Оскільки основною формою навчання з історичної пропедевтики

в школі залишається урок, то на сьогоднішній день є потреба у більш де-

тальному його дослідженні. Упродовж 1990–2001 рр. ми провели, відвіда-

ли й проаналізували 682 уроки пропедевтичного курсу історії України.

Географія та перелік шкіл регіонів України, де здійснювалося спостере-

Особливості організації навчальної діяльності у 5 класі

ження, апробація методів та прийомів, засобів навчання, в тому числі

й навчально-методичного комплексу, надзвичайно широка. Однак домі-

нуючим регіоном була Рівненщина (642 уроки). Учителі, що проводили

ці уроки, належали до різних категорій (від студентів-практикантів ін-

ститутів та університетів до майстрів-професіоналів: учителів-методис-

тів, заслужених учителів України). Одне із завдань нашого тривалого спо-

стереження стосувалося аналізу типів уроків початкового курсу історії

України. Із загальної кількості переглянутих уроків у 137 (20 %) допущені

суттєві помилки при визначені типу уроку.

Як проблема типології уроків історії вирішувалася в радянській школі ?

Уперше класифікацією уроків з історії радянські дидактики зайняли-

ся в кінці 30-х років ХХ століття. Відомий ленінградський методист

В. Бернадський в роботі «Методи викладання історії в старших класах»

(1939) зробив спробу класифікувати уроки історії на основі домінуючого

методу навчання. Однак до запропонованого переліку уроків за методом

навчання він паралельно запровадив і уроки за дидактичною метою. Від

цього класифікація втратила цілісність, оскільки в одному ряду опини-

лися уроки за видовими та типологічними ознаками. Самостійними ти-

пами уроку він назвав: шкільну лекцію, урок-розповідь, урок аналізу іс-

торичного документа, урок з використанням художньої літератури, урок

на основі доповідей учнів, урок читання і аналізу творів основоположни-

ків марксизму, кіноурок, урок, проведений за матеріалами екскурсії, по-

вторювально-узагальнюючі уроки [21]. На використання різних типів

уроків історії у цей час звертала увагу відома методист І. Гіттіс [22]. У ро-

боті «Початкове навчання історії: Нариси з методики викладання історії»

(1940) вона виділяла тематично-повторювальні та повторювальні уроки

за декількома темами [22, С. 213–220].

І все ж проблема типології уроків історії у довоєнні роки не стала

предметом окремого дослідження радянських методистів. Лише після

війни М. Зінов’єв у роботі «Основные вопросы методики преподавания

истории» (1948 р.) та В. Карцов в «Очерках методики обучения истории

СССР в VІІІ–Х классах» (1952 р.) вказали на типологію уроків, в основі

якої була дидактична мета. М. Зінов’єв виділяв два типи уроку:

1) вивчення нового матеріалу;

2) повторення [23].

В. Карцов розрізняв чотири типи уроку:

1) повідомлення нових знань;

2) повторення та узагальнення вивченого;

3) перевірки знань;

4) змішаний — урок, що включає всі елементи навчання історії [25].

Усі уроки до курсу «Вступ до історії України». 5 клас

М. Зінов’єв вважав, що уроки вивчення нового матеріалу переважають

у загальній палітрі уроків. Зовсім протилежної точки зору дотримувався

В. Карцов. Він стверджував, що домінуючим типом уроку є змішаний.

У 50–60-ті роки ХХ ст. проблемі класифікації уроків історії присвя-

тили свої роботи О. Вагін, П. Лейбенгруб, О. Стражев [26; 27; 28]. В осно-

ву класифікації уроків за П. Лейбенгрубом покладені елементи процесу

навчання, використання яких на уроці залежало від дидактичної мети

[27, С. 160]. Він, як і В. Карцов, виділив чотири типи уроків:

1) комбінований (об’єднаний) урок, що включає всі або кілька елемен-

тів процесу навчання;

2) урок вивчення нового навчального матеріалу;

3) повторювально-узагальнювальний урок;

4) урок перевірки та обліку знань [27, С. 160–161]. На думку П. Лейбен-

груба, «кожний з указаних типів уроків включає в себе різноманітні

уроки». Ці уроки він згрупував за двома критеріями:

а) згідно з дидактичною метою — вступний урок, урок формування склад-

ного історичного поняття, урок розвитку певних умінь і навичок;

б) згідно з провідним методом — урок-розповідь, урок-лекція, урок-бе-

сіда, урок самостійної роботи учнів з підручником, урок самостійної

роботи учнів з історичним документом, кіноурок. Не відомо, з яких

причин і за якою ознакою до цього переліку П. Лейбенгруб включив

урок семінарського типу [27, С. 161, 174–176].

Дещо іншою була класифікація уроків, розроблена О. Вагіним, в ос-

нову якої покладено декілька критеріїв: вікові пізнавальні можливості

учнів, основні закономірності процесу навчання, конкретний зміст на-

вчального матеріалу теми, домінуючий метод проведення уроку [26,

С. 399–404]. Запропонована класифікація цікава тим, що у ній вперше

реалізована ідея диференційованої типології уроків за роками навчання.

Автор окремо виділяє типи уроків для 4–5-х класів:

1) урок, що містить всі ланки процесу навчання;

2) урок викладання матеріалу у формі розповіді;

3) урок повторення;

Для 6–7-х класів:

1) урок, що містить всі ланки процесу навчання;

2) урок повідомлення нового матеріалу (розповідь, кіно, екскурсія);

3) вступний урок;

4) заключний урок;

5) урок розбору;

6) урок вироблення умінь і навичок;

7) повторювально-узагальнювальний урок;

Особливості організації навчальної діяльності у 5 класі

Для 8–10-х класів:

1) вступний урок до теми;

2) урок повідомлення нового матеріалу;

3) урок розбору;

4) заключний урок за темою;

5) повторювальний урок;

6) узагальнювальний урок;

7) урок опитування;

8) урок вироблення умінь і навичок;

9) урок застосування знань;

10) урок, що містить всі ланки процесу навчання [26, С. 403].

Понад 10 типів уроку було запропоновано ще одним методистом —

О. Стражевим:

1) комбінований урок звичайного типу;

2) урок повідомлення у формі розповіді або шкільної лекції;

3) урок-бесіда;

4) повторювально-узагальнювальний урок;

5) повторювально-обліковий урок у формі опитування;

6) обліковий урок шляхом контрольної письмової роботи;

7) урок роботи з джерелом — документально-дослідницький урок;

8) кіноурок або урок з діапозитивами;

9) урок-екскурсія;

10) урок самостійної роботи учнів;

11) урок з рефератами (повідомленнями) учнів [28, С. 188–189].

О. Стражев не вказує критеріїв, за допомогою яких укладена запро-

понована типологія уроків. Він лише зазначає, що «вибір того або іншого

типу уроку визначається залежно від методичних завдань, вікових особ-

ливостей учнів і характеру навчального матеріалу» [28, С. 189]. Не важко

здогадатися, що у запропонованій класифікації домінують два критерії —

дидактична мета і домінуючий метод навчання.

Відомий український методист П. Козік, що досліджував викладання

епізодичного курсу історії СРСР у 60-і роки ХХ ст. і підготував посібник

«Методика вивчення історії в молодших класах» [29], виділив та охарак-

теризував такі типи уроків:

1) вступний;

2) повідомлення нових знань;

3) повторювально-узагальнювальний [29, С. 134].

Серед українських вчених, які вивчали історичну пропедевтику,

П. Козік одним із перших започаткував розробку типології уроків до про-

педевтичного курсу історії.

Усі уроки до курсу «Вступ до історії України». 5 клас

У 70–80-і роки ХХ ст. проблема типології уроків була не менш акту-

альною, ніж у попередні роки. Її у різний спосіб намагалися розв’язати

провідні методисти радянської школи: П. Гора, Н. Дайрі, Ю. Зотов, С. Іва-

нов, І. Казанцев, М. Махмутов, Л. Мельник, В. Онищук, І. Чередов та

інші [30; 31; 32; 33; 34; 35]. Саме в ці роки було запропоновано чимало

підходів щодо класифікації уроків взагалі та уроків історії зокрема. Відо-

мий український методист Л. Мельник пропонував дотримуватися кла-

сифікації уроків, яку свого часу обґрунтував П. Лейбенгруб [34, С. 182–

194]. У навчальних посібниках для вчителів історії та студентів історичних

факультетів, що з’явилися в кінці 70-х та 80-х років ХХ ст. [36; 37], вказу-

валося, що тип уроку визначається за допомогою дидактичної мети. Та-

кий підхід дозволяв провідним радянським методистам зупинитися лише

на чотирьох основних типах уроків історії:

1) комбінованому;

2) вивчення нового матеріалу;

3) повторювально-узагальнювальному;

4) перевірки та обліку знань [ 37, С. 221].

Серед класифікацій уроків, якими користувалися вчителі історії

80-х років ХХ ст., досить великої популярності набула класифікація

В. Они щука [38]. Він так само пропонував за основу класифікації уроків

обрати дидактичну мету і вважав, що така класифікація є найбільш зруч-

ною для аналізу та планування уроків [38, С. 55–56]. Замість традиційних

чотирьох типів уроків В. Онищук виділив шість:

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок засвоєння навичок і вмінь;

3) урок комплексного застосування знань, навичок і вмінь;

4) урок узагальнення і систематизації знань;

5) урок перевірки, оцінювання і корекції знань, навичок і вмінь;

6) комбінований урок [38, С. 56]

Із такими здобутками радянські методисти підійшли до класифікації

типів уроків у кінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття. При

укладанні плану-конспекту учитель, як правило, обирав тип уроку і на

основі його структури планував свою діяльність та роботу всього класу.

В середині 80-х років ХХ ст. на сторінках педагогічної періодики з’явився

ще один термін, який почали використовувати, аналізуючи уроки, — «не-

стандартний урок». Очевидним було те, що йшлося не про тип уроку,

а про його форму (вид). Проблема класифікації форм уроків не набула

такої актуальності, як проблема класифікації типу уроків. В загальній ди-

дактиці її досліджував М. Махмутов [33], а в історичній — О. Вагін [26].

Особливості організації навчальної діяльності у 5 класі

Кожен із них намагався запропонувати більш-менш обґрунтовану класи-

фікацію уроків за їх формою, однак жодна із них так і не прижилася у по-

всякденній педагогічній практиці.

Як сучасна українська історична дидактика пропонує розв’язати

проблему класифікації типів уроків?

У сучасній українській історичній дидактиці проблема класифікації

типів уроків поки що не знайшла належного місця. За п’ятнадцять років

існування української школи та шкільної історичної освіти ми фактично

не маємо фундаментальних досліджень у цій царині. Подібне явище, як

на наш погляд, обумовлено двома причинами:

1) ця проблема не є актуальною, оскільки все, що можна було досліди-

ти, вже вивчено в радянські часи;

2) сучасна українська школа ще не підготувала реального ґрунту для

проведення такого дослідження.

В сучасній науковій і навчально-методичній літературі ми можемо зу-

стріти лише поодинокі публікації на предмет характеристики типології

уроку історії. Обґрунтування класифікації типів і форм сучасних уроків із

пропедевтичного курсу історії подає В. Мисан [20, С. 26–31; 39], а загаль-

ну класифікацію типів уроків історії пропонують О. Пометун та Г. Фрей-

ман у першому в Україні за часів незалежності посібнику «Методика на-

вчання історії в школі» [21].

Автори «Методики навчання історії в школі» пропонують класифіку-

вати типи уроків за дидактичною метою, оскільки вона є найважливішою

складовою процесу навчання. Вони радять використовувати такі основні

типи уроків історії:

1) уроки засвоєння нового навчального матеріалу;

2) уроки формування і вдосконалення умінь та навичок;

3) уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок;

4) уроки узагальнення та систематизації знань;

5) уроки контролю й корекції знань, умінь та навичок;

6) комбіновані уроки [21, С. 214].

У характеристиці типів уроків О. Пометун та Г. Фрейман детально

аналізують структуру кожного уроку і подають методику їх проведення.

Чи можна вважати запропоновану О. Пометун та Г. Фрейманом ти-

пологію уроків історії універсальною і взяти її за своєрідний зразок? За

сучасних умов розвитку української шкільної історичної освіти на це

питання ми поки що не можемо дати стверджувальної відповіді. З точ-

ки зору основної дидактичної мети, ця класифікація дійсно є універ-

сальною, оскільки вона максимально віддзеркалює всі типи завдань,

Усі уроки до курсу «Вступ до історії України». 5 клас

які може планувати учитель: вивчити, повторити, узагальнити, закріпи-

ти, застосувати, засвоїти, систематизувати, сформувати, удосконалити,

відкоригувати, проконтролювати тощо. Однак з точки зору умов реаліза-

ції дидактичної мети цю класифікацію використовувати досить важко.

Чому? Для відповіді на це запитання потрібно проаналізувати сучасну

програму шкільних курсів історії [40]. Поки що вона залишається пере-

обтяженою фактичним матеріалом і не дозволяє учителям майстерно ма-

неврувати типологією уроків. Так, уроки узагальнення і систематизації

знань передбачені лише в програмі для 5 класу [1, С. 6–8; 2, С. 3–5;

3, С. 6–7]. Їх практично неможливо спланувати у 6–11 класах, оскільки

це не дозволяють зробити запропоновані програмою обсяги навчального

матеріалу. Це ж саме можна сказати стосовно уроків корекції знань, фор-

мування і вдосконалення умінь та навичок. Коригувати знання, уміння

та навички можна лише тоді, коли є реальна картина (зріз) їхнього рівня.

Здебільшого цей рівень ми отримуємо за результатами уроків контролю.

Однак після уроків контролю (тематичної атестації) учителі починають

вивчення нової теми, навіть якщо бачать, що учні чогось не засвоїли або

засвоїли погано. Над ними постійно висить дамоклів меч — навчальна

програма, яка до мінімуму скорочує використання різноманітних типів

уроків у сучасній школі.

У першій половині 90-х років ХХ ст. в результаті проведеного нами пе-

дагогічного спостереження, зміст якого полягав в аналізі відвіданих уроків

історії, ми дійшли висновку, що домінуючим типом уроку був урок засвоєн-

ня нового навчального матеріалу. Причиною подібного явища стала відсут-

ність підручників з історії. Більшість учителів були змушені начитувати на-

вчальний матеріал учням, оскільки останні не мали в достатній кількості для

класу такого універсального засобу навчання, як підручник.

Наведені вище приклади дозволяють зробити висновок про те, що на

застосування різних типів уроків історії досить серйозно впливають об’єк-

тивні та суб’єктивні умови організації навчальної діяльності: обсяг програми,

відсутність підручників, рівень теоретичної підготовки майбутнього учителя

історії тощо. Все це, без сумніву, як зазначалося вище, звужує можливості

використання різних типів уроків й обмежує, зрештою, навчальну діяльність

школярів, яка здебільшого залежить від учителя, оскільки планування стра-

тегії навчання залишається поки що за ним.

Якої типології уроків варто дотримуватися в умовах реформування

шкільної історичної освіти?

Умови організації навчальної діяльності дійсно суттєво впливають на

застосування різних типів уроків з історії. Оскільки в сучасній школі

Особливості організації навчальної діяльності у 5 класі

практично неможливо використовувати весь спектр типів уроків, який

пропонують О. Пометун та Г. Фрейман, то природно виникає потреба

у використанні такої типології, яку можна було б пристосувати до умов

реформування шкільної історичної освіти. Як на наш погляд, ця типоло-

гія має бути дещо спрощеною.

За основу класифікації типів уроків історії ми пропонуємо взяти на-

вчальну мету як один із найважливіших елементів дидактичної системи

та механізм комбінування (поєднання) різних елементів дидактичної ме-

ти. Це дозволить виділити такі основні типи уроків історії:

1) урок вивчення нового матеріалу і формування умінь та навичок;

2) урок перевірки знань, умінь та навичок (урок тематичної атестації);

3) урок узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок;

4) комбінований урок.

Не важко переконатися, що ми прагнули залишити той термінологіч-

ний ряд, який виробила методична наука, і не руйнували те, що укоріни-

лося в нашій свідомості і перетворилося на певну традицію. Такий підхід

допомагає зберегти елементи традиційної типології уроків, що утверди-

лася в попередні роки. Ми не включили до переліку уроки корекції та

вдосконалення знань і умінь, оскільки вважаємо, що процес корекції та

вдосконалення знань і умінь може відбуватися на кожному з вищезгада-

них уроків, окрім перевірки знань, умінь та навичок. Зупинимося на ха-

рактеристиці запропонованої типології уроків.

Як визначити дидактичну мету уроку?

Урок вивчення нового матеріалу, формування умінь та навичок ха-

рактеризується дидактичною метою, втіленою в завданнях: вивчити…;

з’ясувати значення, причини…; навчити користуватися, аналізувати, зі-

ставляти, робити висновки, порівнювати, складати план, укладати таб-

лицю…; ознайомити з ...; повідомити, розповісти про...; дослідити...;

простежити...; проаналізувати... тощо. Формулювання мети може бути

різним, однак, врешті-решт, вона спрямована на вивчення чогось (визна-

ченого змісту), опанування чогось (визначених умінь та навичок).

Для іншого уроку — перевірки знань, умінь та навичок характерною

є мета, втілена в завданнях: перевірити, як учні засвоїли, запам’ятали,

зрозуміли…; з’ясувати, як учні уміють використовувати знання, складати

план, таблицю, добирати заголовки за текстом, користуватися картою,

контурною картою, історичними джерелами, термінологією, фактичним

матеріалом, хронологією, підручником, наочністю тощо.

Перевірка на уроках історії може здійснюватися різними способами.

Це може бути усне (індивідуальне, фронтальне) опитування; виконання

Усі уроки до курсу «Вступ до історії України». 5 клас

письмових завдань у зошиті (письмові відповіді на запитання, тестові

завдання, укладання хронологічних таблиць, планів, опис події, корот-

ка характеристика історичних діячів, з’ясування причин, наслідків,

тлумачення понять, термінів тощо); виконання завдань на контурній

карті.

Урок узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок. У ба-

гатьох класифікаціях цей урок подається як повторювально-узагальню-

вальний. Вітчизняні дидактики відносять його до простих уроків, для

якого характерна одна дидактична мета. Насправді ж це не так. Уроки

вказаного типу є складними за своєю структурою, оскільки узагальнен-

ня і систематизація знань не можливі без повторення. Перш ніж здійс-

нювати узагальнення і систематизацію, потрібно повторити вивчене.

На цьому уроці вчать аналізувати навчальний матеріал, порівнювати,

робити висновки, систематизувати однорідні події, явища, факти

тощо.

Урок узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок визнача-

ється метою, втіленою в завданнях: навчити учнів узагальнювати матері-

ал, факти, події, вивчене; зрозуміти суть ...; простежити за змінами, шля-

хом аналізу події …; систематизувати знання за темою, розділом, курсом,

виділивши ..., звернувши увагу на ..., використовуючи ..., застосовуючи

...; розвивати уміння порівнювати, аналізувати, систематизувати, уза-

гальнювати, виділяти, зіставляти, пояснювати …; використовуючи умін-

ня та навички …, узагальнити …, систематизувати тощо.

Комбінований урок. Цей тип уроку детально описаний у науково-ме-

тодичній літературі. За своєю структурою він є складним, оскільки на та-

кому уроці можна вивчати новий матеріал, формувати уміння та навич-

ки, перевіряти знання, уміння та навички, проводити систематизацію та

узагальнення тощо. Для комбінованого уроку характерна комплексна

мета, притаманна для окремих типів уроків, які ми вже згадували раніше.

Наприклад, перевірити … і вивчити …; розкрити особливості … та систе-

матизувати …; з’ясувати … й узагальнити …; перевірити … та відкоригува-

ти … тощо. Характерною особливістю такого уроку є те, що його струк-

турні елементи можуть поєднуватися і взаємодіяти. Так, узагальнення

і систематизація знань, умінь та навичок може здійснюватися в процесі

перевірки. Вивчення нового матеріалу варто поєднувати із узагальнен-

ням та систематизацією, а перевіряючи знання, уміння і навички, можна

їх коригувати та вдосконалювати за допомогою тренувальних завдань,

вправ тощо. У типологічному ряді до комбінованого уроку звертаються

найчастіше, оскільки за рахунок поєднання різних завдань він є найбільш

динамічним і універсальним.