Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

Інформаційна база аналізу розвитку малого підпри-

ємництва формується на основі даних органів державної стати-

стики, а також спеціальних досліджень, які можуть проводити

соціологічні служби, громадські підприємницькі структури, за

результатами вибіркових опитувань, анкетування. До аналізо-

ваних приватних показників варто віднести: кількість діючих

малих підприємств на 10 тис. чол. населення, чисельність пра-

цюючих на малих підприємствах, питому вагу малого

підприємництва у ВВП регіону; надходження в бюджети від

діяльності суб’єктів малого підприємництва, кількість створе-

них нових робочих місць у сфері малого підприємництва, у то-

му числі по галузях народного господарства.

Багатокомпонентність діяльності малого підприємництва

визначає необхідність розрахунку узагальнюючого, інтеграль-

ного показника, значенням якого можна охарактеризувати

рівень розвитку цього сектора економіки в різних регіонах.

Пошук кількісних узагальнюючих характеристик розвитку

малого підприємництва — це практична потреба управління,

необхідність зіставлення й вирівнювання умов для розвитку

малих підприємств в окремих регіонах, прагнення до досяг-

нення пропорційності, збалансованості розвитку економіки

регіону.

Ранжирування регіонів на основі приватних і узагальнюю-

чих показників дозволить виявити диспропорції, проблеми в

розвитку малих підприємств у окремих містах і районах, зро-

бить адресною їхню підтримку.

Для оцінки загального рівня розвитку малого

підприємництва необхідна система відносних показників. Це

можуть бути величини порівняння (у середньому на душу, на

10 тис. чол.), структури (питома вага в загальному обсязі), ко-

ординації (один показник стосовно іншого), динаміки (темпи

росту) і т. ін.

Можна запропонувати наступне угруповання питомих по-

казників, що характеризують різні сторони діяльності й ре-

зультативності малих підприємств.

Ðîçä³ë 2

1. Кількість малих підприємств на 10 тис. чоловік наявно-

го населення.

2. Обсяг продукції, зроблений малими підприємствами в

загальному обсязі продукції регіону, %.

3. Обсяг реалізованої продукції малих підприємств до за-

гального обсягу реалізованої продукції, %.

4. Питома вага чисельності зайнятих у малому

підприємництві до загальної чисельності, %.

5. Середня заробітна плата на одного працюючого в МП,

грн.

6. Питома вага прибуткових підприємств у загальній

їхній чисельності, %.

7. Питомі витрати малих підприємств на інновацію й

інформатизацію своєї діяльності, грн. на 1 підприємство.

Вибір і обґрунтування системи показників представляє

певну складність, тому що з одного боку, необхідно досягти

максимальної інформативності, а з іншого боку — мінімальних

обсягів інформації, тому що кожний новий показник, крім

труднощів його розрахунку, міняє ранг регіону (міста, району)

у порівняльному аналізі.

Ранжирування регіонів на основі індикаторів розвитку дає

можливість виявити лідерів і аутсайдерів у секторі малого

підприємництва.

Аналітичний етап розробки програми створює основу для

формування другого етапу — вибору пріоритетних напрямків

підтримки малого підприємництва.

Пріоритети підтримки малого підприємництва в

регіональному аспекті варто погоджувати з регіональними

пріоритетами Програми соціально-економічного розвитку

регіону. З метою більш повного й ефективного залучення в

господарський оборот ресурсного потенціалу регіону не-

обхідно враховувати переваги територіального поділу, коопе-

рації праці й інші регіональні особливості. Зокрема, визначаю-

чи регіональні пріоритети, доцільно виділити депресивні рай-

они або райони, що тяжіють до цієї категорії.

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Надання підтримки, у т.ч. фінансової, малим підпри-

ємствам у цих регіонах, формування інфраструктури розвитку

підприємництва, створить нові робочі місця, поліпшить умови

життєдіяльності, збільшить виробництво товарів і послуг.

Визначення пріоритетних напрямків підтримки малого

підприємництва в галузевому аспекті також варто погоджува-

ти з галузевими пріоритетами Програми соціально-еко-

номічного розвитку регіону. Важливим завданням цього етапу

розробки Програми розвитку малого підприємництва є зміна

сформованої традиційної його структури, заснованої на

торгівлі, сфері послуг. Галузевими пріоритетами може висту-

пати бізнес у курортно-рекреаційному комплексі республіки,

малий бізнес у промисловості. Основою розвитку цих сфер

економічної діяльності є природні й ресурсні передумови.

При обґрунтуванні пріоритетних напрямків розвитку ма-

лого підприємництва в курортно-рекреаційному комплексі,

особливо у промисловості, важливо враховувати екологічні

аспекти, а також наявність власних сировинних ресурсів. Так,

в Автономній Республіці Крим, виходячи з концепції стійкого

розвитку й пріоритетності розвитку рекреаційного комплексу,

структурна перебудова галузей народного господарства

орієнтована на збереження природи, відновлення порушеного

середовища перебування, використання поновлюваних ре-

сурсів. Стійкий розвиток галузей народного господарства по-

винен передбачати природо- і ресурсозберігаючі технології,

носити захисний, а не руйнівний характер для природи.

У Криму є можливість шляхом реструктуризації, реконст-

рукції й раціоналізації використати хоча якісно неоднорідний,

але досить потужний раніше створений виробничий по-

тенціал. Не тільки позитивні, а й негативні результати попе-

реднього надіндустріального розвитку за певних умов можуть

бути використані як унікальні ресурси широкомасштабного,

наукомісткого, комплексного використання елементів при-

родного середовища, а саме: накопичених відходів, територій,

зайнятих смітниками, сховищами, відвалами, промисловими

площадками й комунікаціями зіпсованих земель.

Ðîçä³ë 2

Певна частина матеріально-речовинних результатів

раніше зроблених капіталовкладень може стати одним з голо-

вних стратегічних потенційних ресурсів і ефективно викорис-

товуватися в інтересах стійкого розвитку держави. Так,

мільйони тонн накопичених відходів можуть стати надійною,

різноманітною й дешевою сировинною базою для вироб-

ництва малими підприємствами нетрадиційних матеріалів і

виробів. Тисячі кубічних метрів виробленого гірничого про-

стору кар’єрів можуть бути використані для розміщення при-

родо-руйнуючих виробництв у мінімально необхідному об-

сязі, складування відходів, формування рекультивованих і ре-

абілітованих техногенних ландшафтів та ін. Багато сотень

зручно розташованих промислових площадок і об’єктів інже-

нерної інфраструктури після їхньої реконструкції можуть бу-

ти використані в найрізноманітніших цілях: для промислово-

го й цивільного будівництва, створення торгово-транспортних

вузлів, плантаційних господарств, об’єктів нетрадиційної

енергетики й ін.

Галузеві пріоритети повинні формуватися на базі

досліджень і наступної класифікації підгалузей за двома кри-

теріями: економічної ефективності й соціальної результатив-

ності.

Перший критерій припускає визначення ступеня принци-

пової можливості розвитку малого бізнесу в цій підгалузі, її

інвестиційної привабливості для підприємця й ступеня про-

гресивності. Другий критерій повинен відображати соціаль-

ний ефект розвитку малого бізнесу в підгалузі, а саме процес

створення робочих місць, включаючи число створюваних ро-

бочих місць на одиницю витрат, професійно-кваліфікаційні

характеристики робочої сили, необхідної для їхнього запов-

нення, середній рівень оплати праці.

Галузі промисловості, з погляду використання можливос-

тей малого підприємництва, можна умовно розділити на групи.

До однієї з них варто віднести ті, специфіка яких припускає

найбільш масштабну участь малих підприємств у виробничих

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

процесах і наукових розробках. Це насамперед наукомісткі га-

лузі з диверсифікованим виробництвом (машинобудування,

радіоелектроніка, приладобудування), а також мікробіологічна

й медична промисловість. Ці галузі вимагають використання

праці висококваліфікованої робочої сили, у тому числі

дослідників і науковців, що надзвичайно важливо для збере-

ження накопиченого інтелектуального потенціалу регіону. До

цієї групи варто віднести й традиційні наукомісткі галузі, у

яких є широкі можливості створення дешевих робочих місць

для відносно малокваліфікованої робочої сили. Це деревооб-

робна й поліграфічна промисловість, промисловість будівель-

них матеріалів, харчова, переробна й місцева промисловість.

У галузях точного машинобудування, приладобудування

й електронної техніки поряд з інноваційною діяльністю до-

сить перспективним є випуск малими підприємствами певних

видів комплектуючих виробів. Основне підприємство в цьому

випадку бере на себе інженерний супровід процесу вироб-

ництва на малих підприємствах-супутниках.

Якщо з позицій структурної перебудови економіки, підви-

щення її технологічного рівня, збереження наукового по-

тенціалу й створення робочих місць для молоді, що вступає в

працездатний вік, перевагу варто віддавати наукомістким га-

лузям, то з позицій збільшення зайнятості — традиційним га-

лузям.

При порівнянні різних варіантів проектів підтримки мало-

го бізнесу в умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів мо-

же виступати мінімізація витрат на створення одного робочо-

го місця.

Вартість введення робочого місця в загальному випадку

складається з вартості введення активної й пасивної частини

основних фондів і приросту оборотних коштів. Для малих

підприємств вартість введення складається тільки з вартості

активної частини й приросту оборотних коштів, тому що в пе-

реважній більшості випадків їм немає необхідності вводити

будинки й спорудження.

Ðîçä³ë 2

У табл. 1 приводиться вартість створення одного нового

робочого місця [13].

Таблиця 1

Вартість створення одного нового робочого місця в різних

галузях промисловості, тис. грн

Розрахунок такого показника при розробці програм

підтримки малого підприємництва може стати найваж-

ливішим індикатором, що підтверджує не тільки соціальну, а й

економічну доцільність вкладень у пріоритетні галузі. Для ви-

бору пріоритетних напрямків підтримки малого бізнесу мо-

жуть бути використані такі показники, як строки окупності

капіталу, норма прибутку, рівень заробітної плати, ступінь

конкурентності з боку імпорту, імпортозалежність і т.ін.

Ряд підгалузей промисловості має обмежені можливості

для розвитку малих підприємств через технологічні і вироб-

ничі особливості. У першу чергу це стосується безпосередньо

важкого, енергетичного й транспортного машинобудування, а

також окремих видів нафтового й хімічного машинобудуван-

ня, що характеризується дрібносерійним та індивідуальним

характером і тривалим циклом виробництва. Проте певні пер-

спективи в розвитку малого підприємництва є в допоміжних

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Ãàëóçü ïðîìèñëîâîñò³

Ïîâíà âàð-

ò³ñòü

Àêòèâíà ÷àñ-

òèíà

Îáîðîòí³

êîøòè

Ìàøèíîáóäóâàííÿ â ö³ëîìó

48,4

26,9

16,7

Ó òîìó ÷èñë³: ïðèëàäîáóäóâàííÿ

39,4

19,4

13,9

Âèðîáíèöòâî çàñîá³â îá÷èñëþâà-

ëüíî¿ òåõí³êè

46,8

22,7

13,9

Ìåäè÷íå ìàøèíîáóäóâàííÿ é

á³îòåõíîëîã³ÿ

41,9

39,4

14,8

Ì³êðîá³îëîã³÷íà

73,6

29,1

12,9

Ìåäè÷íà

50,2

15,9

12,9

Äåðåâîîáðîáíà

10,8

10,7

Ïðîìáóäìàòåð³àë³â

33,1

11,2

13,5

Õàð÷îâà

40,7

19,1

12,8

Ëåãêà

20,2

11,5

виробництвах і службах цих галузей (ремонт, транспорт, енер-

гетичне обслуговування й т. ін.), а також в окремих підгалузях

промисловості (наприклад, у хімічній промисловості — пере-

робка пластмас, виробництво гумотехнічних виробів, вироб-

ництво аудіо- і відеокасет та ін.). Ремонтні, ремонтно-

будівельні служби, енергетичне обслуговування можуть виво-

дитися зі складу основного виробництва шляхом створення

малих підприємств із метою як здешевлення ціни продукції

(витрати по утриманню таких цехів включаються в

собівартість), так і диверсифікованості діяльності малих

підприємств.

Основними напрямками розвитку малих підприємств в

інших підгалузях машинобудівного комплексу можуть стати:

в автомобілебудуванні, хімічному й нафтовому машинобуду-

ванні — розширення дилерської мережі, служб маркетингу, ак-

тивізація рекламної діяльності; у верстатоінструментальній

галузі — створення на діючих і новостворених малих

підприємствах кооперативного виробництва компонентів про-

дукції верстатобудування на основі міжнародного поділу

праці для продажу на внутрішньому й зовнішньому ринках; у

тракторному й сільськогосподарському машинобудуванні —

широке залучення малого бізнесу до участі у формуванні

підприємств регіонального машинобудування.

В окрему групу можуть бути включені галузі промисло-

вості, у яких малий бізнес взагалі не має істотних перспектив

розвитку — насамперед у галузі паливно-енергетичного ком-

плексу. Це пов’язано, у першу чергу, з дуже високою капіта-

лоємкістю робочих місць, що у десятки разів переважає серед-

ню в промисловості, тривалістю інвестиційного циклу,

унікальністю окремих агрегатів з великою одиничною по-

тужністю й технологічною неможливістю виділення їх зі скла-

ду підприємства. Оцінку можливостей розвитку малих

підприємств у галузях промисловості з урахуванням спе-

цифіки їхнього виробничого циклу, вартості створення робо-

чих місць і інвестиційної привабливості доцільно використати

Ðîçä³ë 2

при оцінці інвестиційних програм, визначенні пріоритетів

підтримки розвитку цих підприємств у галузях, порівнянні

соціальної й економічної ефективності таких програм, а зна-

чить — для підвищення їхньої обґрунтованості й реалізова-

ності. Такий підхід буде сприяти посиленню “точкової”, цілес-

прямованої підтримки малого підприємництва, причому не

тільки непрямими методами, а й за рахунок прямого держав-

ного вкладення грошей.

Третій етап розробки регіональної Програми розвитку ма-

лого підприємництва включає визначення програмних за-

вдань і обґрунтування заходів підтримки для їхньої реалізації.

Поліпшення змісту й підвищення якості завдань регіональної

програми може бути досягнуте на основі алгоритму плануван-

ня, що відрізняється від існуючого й заснованого на принципі

єдності й взаємозумовленості трьох основних напрямків

підтримки малого бізнесу:

а) регулювання зовнішнього середовища малого

підприємництва;

б) прямого ресурсного забезпечення конкретних малих

підприємств;

в) розвитку інфраструктури підтримки МП.

Перша група завдань з регулювання зовнішнього середови-

ща малого підприємництва включає заходи для: удосконалю-

вання фінансово-кредитних відносин; формування інтег-

раційних зв’язків великого й малого бізнесу; удосконалювання

взаємин з місцевими органами влади; регулювання ресурсних і

збутових ринків; забезпечення безпеки малих підприємств.

Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва є

найважливішим завданням регіональних програм. Фінансово-

кредитне забезпечення програм розвитку малого

підприємництва повинне здійснюватися за рахунок державно-

го й місцевого бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі

отриманих від приватизації державного майна, міжнародних

фондів, коштів всеукраїнського й регіонального фондів

підтримки підприємництва, коштів регіональних центрів зай-

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

нятості, кредитів банків, коштів регіональних громадських

об’єднань підприємців, добровільних внесків фізичних і юри-

дичних осіб та інших організацій, зацікавлених у реалізації

Програми або окремих її частин. Указом Президента “Про

державну підтримку малого підприємництва” передбачено

для підтримки малого підприємництва виділяти не менш як

0,5% річних прибутків місцевих бюджетів.

Головна мета цього розділу Програми створити в регіоні

стабільну й гнучку систему фінансово-кредитної підтримки,

спростити доступ малих підприємств до фінансово-кредитних

ресурсів, об’єднати фінансові можливості всіх джерел

підтримки малого підприємництва в регіоні.

Дефіцит бюджетних асигнувань на цілі розвитку малого

бізнесу може бути компенсований шляхом подальшого роз-

витку мережі інфраструктури фінансово-кредитної підтримки

малого бізнесу на основі розробки й застосування сучасних

форм співробітництва з вітчизняними й закордонними банка-

ми й інвестиційними фондами в області фінансування малого

підприємництва. Таке співробітництво припускає формуван-

ня груп банків, фінансових компаній, інвестиційних фондів,

що працюють із суб’єктами малого підприємництва, створення

умов для здешевлення кредитних ресурсів для розвитку малих

підприємств, сприяння залученню коштів приватних інвес-

торів, розвиток малих підприємств у формі акціонерних това-

риств, сприяння просуванню цінних паперів малих

підприємств на фондовий ринок. Доцільне створення системи

фінансування суб’єктів малого підприємництва на основі на-

дання гарантій з метою широкого залучення позабюджетних

ресурсів у сферу малого підприємництва, що охоплює всі лан-

ки кредитно-гарантійної системи. У рамках цього завдання пе-

редбачається формування групи небанківських кредитних ор-

ганізацій, фондів і інших суб’єктів інфраструктури підтримки

малого підприємництва, що володіють правом надавати га-

рантії виступати поручителями з кредитів і позик, надаваних

малим підприємствам.

Ðîçä³ë 2

До заходів щодо вдосконалювання фінансово-кредитної

підтримки малого підприємництва можуть бути також відне-

сені:

 введення пільгового оподаткування прибутку, отрима-

ного за рахунок інноваційних заходів;

 використання гнучкої інвестиційної підтримки,

орієнтованої на виробничу й інноваційну сфери;

 використання спеціальних гарантійних фондів страху-

вання виданих кредитів і диференціальних кредитних

ставок;

 створення системи пільгового патентного й ліцензійно-

го обслуговування малих підприємств;

 розвиток механізмів і структури мікрокредитування,

взаємного фінансування й страхування.

Завдання з формування інтеграційних зв’язків великого й

малого бізнесу ставлять своєю метою підстрахувати мале

підприємництво від ринкових катаклізмів, забезпечити

взаємовигідний рух інформаційних, технологічних, сировин-

них, кадрових і фінансових ресурсів в інтересах національного

господарства.

Взаємозв’язки між підприємствами повинні формуватися

на основі кооперації через поділ праці. Цей процес, як прави-

ло, здійснюється децентралізовано, на основі пошуку

підприємствами партнерів, здатних брати участь у спільній

роботі з найменшими витратами й чітко виконувати договірні

зобов’язання. При цьому успіх залежить від кількості по-

тенційних партнерів, а отже, від ефективності антимонополь-

ної політики й рівня розвитку малого бізнесу. В умовах струк-

турної перебудови економіки в галузевому й регіональному

масштабах надзвичайно важливо державне регулювання

раціонального співвідношення кількості більших і малих

підприємств. Державне регулювання повинне проявлятися в

наданні пільг малому бізнесу, у стимулюванні великих

підприємств розміщувати замовлення на малих

підприємствах, де виробничі витрати значно нижчі. За

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ