Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

ня пільг з орендної плати при вилученні земельних площ під

будівництво нових підприємств, екологізації ціноутворення.

У управлінні регіональними програмами особливо важливе

розмежування компетенції між державними й місцевими орга-

нами влади. Так, державні органи повинні регулювати проце-

си створення нових виробництв, організувати міжрегіональні

економічні зв’язки. Увага місцевих органів управління повин-

на бути зосереджена на створенні раціональної структури гос-

подарства, використанні природних ресурсів, вирішенні

соціально-демографічних і екологічних проблем, здійсненні

економічних реформ. При основній важкості робіт з керуван-

ня державними регіональними програмами, покладених на ви-

конавчу владу, частину регулюючих функцій варто передава-

ти безпосереднім виконавцям програм. З цією метою доцільно

створювати на договірних засадах спеціальні державні, при-

ватні, змішані, незалежні компанії, агентства.

Поряд із програмами важливим інструментом державного

регулювання регіонального розвитку є комплексні прогнози

розміщення продуктивних сил України на короткострокову й

довгострокову перспективу, які повинні тісно погоджуватися

з генеральною схемою розселення населення. Прогнози

містять у собі економічні, науково-технічні організаційні захо-

ди, що забезпечують вирішення певних територіальних про-

блем, наприклад залучення в господарський обіг нових ефек-

тивних природних ресурсів або ж вирішення інших, важливих

для держави в даний період часу проблем.

Удосконалювання існуючої системи державного регулю-

вання регіонального розвитку повинне бути засноване на до-

триманні принципів:

 адекватності об’єктивно існуючим умовам функціону-

вання й стану економіки регіону в той або інший

період;

 комплексності системного аналізу регіональної ситу-

ації, що враховує всю розмаїтість еколого-соціально-

економічних процесів;

Ðîçä³ë 2

 цілісності, що припускає існування об’єктів, цілей, за-

вдань і механізмів державного регулювання регіональ-

ного розвитку.

Державне регулювання повинне здійснюватися на різних

рівнях управління — національному, регіональному й місцево-

му. Національний рівень регіонального управління припускає

організацію виробництва, реалізацію великомасштабних про-

грам, організацію міжрегіональних і міждержавних еко-

номічних зв’язків. Регіональні й місцеві органи основну увагу

повинні приділяти використанню локальних ресурсів,

раціоналізації структури господарства, вирішенню еко-

логічних і соціальних проблем.

Фундаментом регіонального розвитку повинна стати са-

мостійність регіонів у визначенні перспективних цілей і мож-

ливостей фінансування заходів щодо їхньої реалізації, насам-

перед за рахунок власних джерел.

У розвинутих регіонах потрібна підтримка господарських

починань, створення системи стимулів для їхнього зміцнення.

Для депресивних регіонів передбачається участь державних

органів влади в програмах з структурної перебудови, створен-

ня вільних робочих місць, проведення заходів щодо фінансо-

вої допомоги й забезпечення соціальних стандартів життя на-

селення. Будь-яка сфера діяльності державних органів влади

— економіка, соціальна сфера або екологія повинна обов’язко-

во мати регіональний зміст.

Логіка демократичних перетворень, побудова громадянсь-

кого суспільства вимагає формування державної регіональної

політики на основі залучення в цей процес суб’єктів

суспільних відносин на регіональному й місцевому рівнях, у

тому числі територіальних громад, органів виконавчої влади,

суб’єктів підприємництва, недержавних організацій і гро-

мадськості.

Заходи щодо вдосконалювання державного регулювання

територіального розвитку повинні бути насамперед спрямо-

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

вані на відновлення керованості функціонування економіки

регіону.

Макроекономічне регулювання повинне бути доповнене

мікроекономічним, котре припускає децентралізацію процесів

управління реформами, активізацію економічної діяльності на

місцях, особливо відносно розвитку підприємництва, створен-

ня різноманіття форм власності, конкурентного ринкового се-

редовища.

Визначаючи найважливіші напрямки економічної політи-

ки регіону, не можна не відзначити актуальність інтеграційно-

го процесу. Регіон як частина цілого виділяється цілісністю

системи виробництва, розподілу, обміну й споживання. Регіон

— це не автократичне замкнуте господарство, а відкрита підси-

стема. Саме це робить його здатним здійснювати власний еко-

номічний ріст при посиленні економічних зв’язків з іншими

регіонами й державами. Чим тісніші економічні зв’язки з

іншими регіонами й державами, тим більшою мірою са-

мостійним і якісним буде регіональне відтворення.

Успішність реалізації економічної політики регіонального

розвитку багато в чому буде залежати від поєднання роз-

маїтості конкретних підходів до вирішення проблем в окремих

регіонах і єдності загальних принципів функціонування ринку

в межах держави. Особливо доцільне формування правового й

організаційного механізму вертикальних і горизонтальних

взаємодій суб’єктів господарювання й органів управління,

сприяння суспільному й територіальному розподілу праці,

розвитку єдиного ринкового простору, розроблення заходів

щодо подолання розпаду міжрегіональних господарських

зв’язків.

Для успішного здійснення економічних реформ в Україні

необхідне забезпечення раціонального поєднання розмаїтості

конкретних підходів до вирішення проблем в окремих

регіонах і єдності принципів функціонування ринку на всій

території держави, норм взаємодії господарюючих суб’єктів.

Ðîçä³ë 2

Однією з головних умов стабілізації української економіки в

перехідний до ринкових відносин період є згладжування

регіональних диспропорцій, і головну роль у цьому повинне

відігравати державне регулювання. Державна регіональна

політика повинна враховувати процеси, що відбуваються у

світовому вимірі. Глобалізація, інноваційна спрямованість

розвитку, посилення конкуренції в залученні капіталу стосу-

ються не тільки держави, а й її регіонів, що може викликати

поляризацію регіонального розвитку. Економічне відроджен-

ня регіонів можливе на основі концентрації зусиль бізнесу, уп-

равлінської еліти, місцевого самоврядування, та не повинно

зводитися до забезпечення автономії регіонів.

Розмаїтість застосовуваних інструментів регулювання

регіонального розвитку покликано забезпечити створення

раціональних і взаємовигідних відносин між державою й

місцевими органами влади, адаптувати до сучасних умов

здійснення реформ, наблизити механізми регулювання

регіонального розвитку до норм і стандартів Європейського

Союзу з метою інтеграції економіки України у світовий еко-

номічний простір.

2.3. Äåðæàâíà ï³äòðèìêà ìàëîãî ï³äïðèºìíèöòâà

â ðåã³îí³

Важливим напрямком ринкової трансформації економіки

України є створення умов становлення й розвитку національ-

ного підприємництва, у першу чергу, малого підприємництва.

З розвитком цього сектора економіки зв’язують забезпечення

стійких темпів економічного росту, формування цивілізованих

ринкових відносин. Як особливий сектор економіки, мале

підприємництво характеризується протиріччям між високою

соціально-економічною значущістю й украй низькою життє-

здатністю, обумовленою його об’єктивно підлеглою роллю й

залежністю в системі відносин з державою, органами місцевого

самоврядування, великими підприємствами, фінансово-кре-

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

дитними інститутами. Місія вирішення цього протиріччя по-

кладається на державну систему підтримки малих підпри-

ємств, що на регіональному рівні ще зовсім не досконала.

Державна політика в області малого підприємництва є

невід’ємною складовою частиною економічної політики

країни з ринковою економікою, в основі якої лежить поєднан-

ня механізму ринкового саморегулювання й державного регу-

лювання. Метою державної підтримки малого підпри-

ємництва є створення політичних, правових, організаційних і

економічних умов для вільного розвитку малого

підприємництва, що забезпечують:

 ріст чисельності зайнятих у секторі малого підприєм-

ництва, доходів і рівня соціальної захищеності праців-

ників малих підприємств;

 підвищення темпів розвитку малого підприємництва,

як одного зі стратегічних факторів соціально-еко-

номічного розвитку держави, збільшення частки малих

підприємств у формуванні всього складового

внутрішнього валового продукту (виробництва товарів,

надання послуг, чисті податки), розширення сфер

діяльності й економічне зміцнення малих підприємств.

Утримання системи підтримки малого підприємництва є

важливою економічною функцією держави й включає уп-

равлінський і забезпечувальний вплив на хід розвитку

зовнішнього й внутрішнього середовища малого підпри-

ємства. Забезпечувальний вплив означає доведення до малих

підприємств матеріальних, грошових, інформаційних ре-

сурсів, держзамовлень, послуг. Управлінський вплив пов’яза-

ний із плануванням, контролем, вирішенням організаційно-

адміністративних питань. Обидва ці впливи покликані надава-

ти малому підприємству стійкий, ефективний, керований ха-

рактер.Життєздатність малого підприємства визначається

тіснотою його зв’язку з державою, включаючи громадські ор-

ганізації, і великими підприємствами. Тому систему підтрим-

ки малого підприємництва можна представити як єдність двох

Ðîçä³ë 2

підсистем: державно-суспільної й інтеграційної. Із цих по-

зицій система підтримки малого підприємництва являє собою

сукупність заходів, здійснюваних державними центральними,

регіональними, місцевими органами управління за участі гро-

мадських організацій, і великими підприємствами, спрямова-

ними на поліпшення зовнішнього й внутрішнього середовища

малих підприємств.

Заходи, реалізовані в державно-суспільній підсистемі

підтримки, покликані навести порядок, насамперед у

зовнішньому середовищі малого підприємництва, включаючи

податкову реформу, удосконалювання законодавства, захист

від злочинних зазіхань, усунення адміністративних бар’єрів,

поліпшення умов збуту й т.ін.

Фінансова й матеріально-технічна підтримка повинна бу-

ти селективною та здійснюватися з урахуванням принципу

вибірковості. Для того, щоб змінити традиційну структуру ма-

лого підприємництва, пріоритети варто віддавати

підприємцям виробничої сфери, представникам депресивних

регіонів, безробітним, депортованим громадянам.

Державно-суспільна підсистема включає законодавчі,

фінансові, податкові, учбово-інформаційні й консультаційні

види підтримок.

Розвиток інтеграційної підсистеми підтримки включає

різноманітні форми коопераційного впливу великих і малих

підприємств: субпідряд, франчайзинг і т.ін. Господарська інте-

грація малого й великого бізнесу, доповнюючи взаємо-

вигідним рухом інформаційні, технологічні, сировинні та інші

ресурси, робить більше передбачуваним вплив зовнішнього

середовища малого підприємства, стабільним — його

внутрішній стан.

Реалізація перерахованих вище заходів здійснюється че-

рез розгалужену мережу інститутів підтримки малого

підприємництва (мал. 3).

Цілі, принципи й напрямки допомоги малим

підприємствам фіксуються в державних програмах підтримки

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Ì³æíàðîäí³

îðãàí³çàö³¿

(ïàðòíåðñòâî,

ìåòîäèêè,

êðåäèòè,

³íâåñòèö³¿)

Ñîþçè,

îá’ºäíàííÿ,

àñîö³àö³¿

(ï³äòðèìêà,

³íôîðìàö³ÿ,

ñï³ëüíà ä³ÿëü-

í³ñòü, ëîá³þ-

âàííÿ)

Âóçè,

ó÷áîâ³

öåíòðè

(íàâ÷àííÿ)

²íñòèòóòè ï³äòðèìêè

ìàëîãî ï³äïðèºìíèöòâà

Îðãàíè çàêîíî-

äàâ÷î¿ ³ âèêî-

íàâ÷î¿ âëàäè

(ïîë³òèêà, ðåã³î-

íàëüí³ ïðîãðàìè,

íîðìè, ï³ëüãè)

Îðãàíè ì³ñ-

öåâîãî ñàìî-

âðÿäóâàííÿ

(ïðîãðàìè,

ðåñóðñè, ì³ñ-

öåâ³ ïîäàòêè,

ï³ëüãè)

Ô³íàíñîâ³

îðãàíè

(êðåäèòè,

³íâåñòèö³¿,

àóäèò, ïî-

äàòêè)

Ó÷áîâî-

³íôîðìàö³éí³

öåíòðè

Ñàìîîðãàí³-

çàö³ÿ

ñóá’ºêò³â ìà-

ëîãî á³çíåñó

Ðåã³îíàëüí³

ôîíäè ï³ä-

òðèìêè ìà-

ëîãî

ï³äïðèºì-

íèöòâà

(ô³íàíñè, ãà-

ðàíò³¿)

Ñòðà-

õîâ³

ôîíäè

(ñòðà-

õîâêà)

²íâåñòèö³éí³

êîìïàí³¿

(³íâåñòèö³¿)

Ñïåö³àë³-

çîâàí³ òà

ìóí³öè-

ïàëüí³

áàíêè

(êðåäèòè)

Ë³çèíãîâ³

êîìïàí³¿

(îáëàäíàí-

íÿ,

âèðîáíè÷³

ïëîù³)

Êîíñàë-

òèíãîâ³

êîìïàí³¿

(êîíñóëü-

òàö³¿)

Á³çíåñ-

³íêóáàòî-

ðè

(ìàòå-

ð³àëüí³

ðåñóðñè,

êîíòàêòè)

Òåõíî-

ïàðêè

(êîíñóëüòà-

ö³¿, íàâ÷àí-

íÿ,

³íôîðìàö³ÿ)

Âåëèê³ ï³ä-

ïðèºìñòâà

(ïàðòíåðñòâî,

ðåñóðñè, áåçïå-

êà)

Мал. 3. Інститути підтримки малого підприємництва

Ðîçä³ë 2

малого підприємництва, які, будучи підкріпленими

відповідними матеріальними, інформаційними, фінансовими,

кадровими й іншими ресурсами, є основною формою

здійснення державної політики стосовно малого бізнесу. Зга-

дані програми реалізуються в рамках конкретних напрямків

допомоги, що надається різними інститутами підтримки ма-

лих підприємств. Державні програми підтримки малого

підприємництва в розвинутих країнах численні й мають кон-

кретний, вузький характер. У нашій країні переважає інший

підхід, відповідно до якого на державному й регіональному

рівнях розробляються нечисленні комплексні програми

підтримки малого підпри-ємництва, розраховані, як правило,

на два роки.

Регіональна програма розвитку малого підприємництва

являє собою погоджений за ресурсами, виконавцями і строка-

ми реалізації комплекс заходів, спрямованих на створення

правових, фінансових, соціально-економічних, організаційно-

господарських і інших умов розвитку малого підприємництва

в регіоні.

Програмне забезпечення розвитку й підтримки малого

підприємництва опирається на два важливих принципи дер-

жавної політики: програмно-цільовий підхід і координацію

різних рівнів управління. Перший пов’язаний із чітким визна-

ченням мети, шляхів і способів їхньої реалізації, з орієнтацією

на кінцеві результати й визначенням необхідного ресурсного

забезпечення. Другий — з необхідністю визначення ролі й

місця кожної ланки управління в досягненні мети, поставленої

в Програмі на даному етапі. Дії центральних, регіональних і

місцевих органів державної виконавчої влади, суб’єктів мало-

го підприємництва, об’єднань і союзів підприємців, органів

ринкової інфраструктури повинні бути цілеспрямовані на

створення й підтримку сприятливого середовища для розвит-

ку малого бізнесу, формування й впровадження ефективної

державно-суспільної системи його обслуговування, підтримки

й захисту.

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Структурно-логічна модель розробки регіональної про-

грами розвитку малого підприємництва включає етапи визна-

чення пріоритетних напрямків підтримки малого підпри-

ємництва, програмних завдань і обґрунтування комплексу за-

ходів по реалізації цих завдань (мал. 4).

Перший етап — аналітичний — ставить своєю метою, по-

перше, визначити місце й роль малого підприємництва, як

важливого сектора економіки, у пріоритетних напрямках

соціально-економічного розвитку регіону.

Галузеві й регіональні пріоритети, які сформовані в Кон-

цепції соціально-економічного розвитку регіону на довгостро-

ковий період, а також в інших регіональних програмах, дозво-

лять обґрунтувати на другому етапі розробки Програми не

тільки цілі розвитку малих підприємств у галузях і регіонах, а

й пріоритетні напрямки підтримки малого підприємництва.

Такий аналіз дасть можливість тісно взаємопов’язати програ-

му розвитку підприємництва з іншими регіональними програ-

мами. Крім того, комплексний аналіз дозволить оцінити демо-

графічну ситуацію, використання природного, ресурсного, ви-

робничого, науково-технічного потенціалу регіону, що також

важливо для розроблення заходів з ресурсного забезпечення

Програми.

По-друге, аналітичний етап включає оцінку стану й визна-

чення головних проблем розвитку малого підприємництва в

регіоні. На цьому етапі дається характеристика структури й по-

тенціалу малого підприємництва Криму, оцінка результатив-

ності малого підприємництва, аналіз підприємницького сере-

довища й виділення основних факторів, що найбільше вплива-

ють на розвиток малого підприємництва. Оцінка стану розвит-

ку й аналіз проблем малого підприємництва здійснюється з

урахуванням забезпечення зайнятості населення, задоволення

населення товарами й послугами, наявності й використання

природних і вторинних ресурсів, відповідності інфраструктури

підтримки малого підприємництва потребам регіону, доступу

суб’єктів малого підприємництва до кредитів та інвестицій.

Ðîçä³ë 2

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Àíàë³ç Êîíöåïö³¿ ñîö³àëüíî-

åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó ÀÐÊ äî

2011 ã.

Àíàë³ç ðåã³îíàëüíèõ ïðîãðàì

Àíàë³ç ïð³îðèòåò³â

ñîö³àëüíî-åêîíî-

ì³÷íîãî ðîçâèòêó

ðåã³îíó

Àíàë³ç ³ îö³íêà

ñòàíó ÌÏ â

ðåã³îíå

Îö³íêà ñòðóêòóðè ³ ïîòåíö³àëó

ÌÏ

Àíàë³ç ï³äïðèºìíèöüêîãî

ñåðåäîâèùà ÌÏ

Åòàï 2

Âèá³ð ïð³îðèòåòíèõ íàïðÿìê³â ï³äòðèìêè ÌÏ

Åòàï 3

Âèçíà÷åííÿ çàâäàíü ðåã³îíàëüíî¿ ïðîãðàìè ðîçâèòêó ÌÏ

çà ãàëóçÿìè

çà ðåã³îíàìè

Çàâäàííÿ ç ðåãóëþâàííÿ

çîâí³øíüîãî ñåðåäîâèùà

Ïðÿìà ðåñóðñíà ï³äòðèìêà

êîíêðåòíèõ ìàëèõ ï³äïðèºìñòâ

Çàõîäè ïî çàáåçïå÷åííþ

ñèñòåìè ï³äòðèìêè ÌÏ

Ðåãóëþâàííÿ ðåñóðñíèõ ³

çáóòîâèõ ðèíê³â

Óäîñêîíàëåííÿ

âçàºìîçâ'ÿçê³â ç ì³ñöåâèìè

îðãàíàìè âëàäè

Çàáåçïå÷åííÿ áåçïåêè ÌÏ

Ìàòåð³àëüíî-òåõí³÷íà

Êàäðîâà

²íôîðìàö³éíà

Ô³íàíñîâà

²íôðàñòðóêòóðà

ï³äòðèìêè ÌÏ

Ñàìîîðãàí³çàö³ÿ ñóá’ºêò³â

ÌÏ

Ìåæíàðîäí³ îðãàí³çàö³¿

ï³äòðèìêè ÌÏ

Ôîðìóâàííÿ ñóñï³ëüíî¿

äóìêè

Óäîñêîíàëåííÿ ô³íàíñîâî-

êðåäèòíî¿ ï³äòðèìêè ÌÏ

Ôîðìóâàííÿ ³íòåãðàö³éíèõ

çâ’ÿçê³â âåëèêîãî ³ ìàëîãî

á³çíåñó

Åòàï 1

Àíàë³òè÷íèé

Мал. 4. Структурно — логічна модель формування регіональної програми розвитку малого підприємництва