Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

Стан матеріального виробництва можна описати показни-

ками виробництва продукції на душу населення (M

), ресур-

соємкості (M

), і ін.:

Стан соціальної сфери можна описати показниками забез-

печеності населення об’єктами й послугами охорони здоров’я,

освіти, житлово-комунального господарства, культури,

торгівлі, громадського харчування.

Усі три вектори показують ступінь наближення характе-

ристик стану підсистем комплексу до нормативного рівня. Ви-

ходячи з викладеного вище принципу тісного взаємозв’язку

елементів структури, динаміку розвитку народногосподарсь-

кого комплексу можна подати у такий спосіб:

Такий підхід до опису динаміки стану природного середо-

вища, матеріального виробництва й соціальної сфери може бу-

ти використаний для розв’язання завдань оптимізації розвит-

ку комплексу. Можна поставити й вирішити завдання оцінки

стану системи, що зводиться до дослідження динаміки систе-

ми при заданій структурі правих частин рівнянь.

Для більш детального дослідження взаємозв’язків у струк-

турі регіону розглянемо напрямки потоків ресурсів і результа-

ти діяльності (мал. 1).

Природне середовище забезпечує мінерально-сировинни-

ми й паливно-енергетичними ресурсами як виробничу, так і

соціальну сферу; у свою чергу матеріальне виробництво й

соціальна сфера забруднюють природне середовище, викидаю-

.,1 Sk =

,)ÑÌ,Í,(hC

;,1

Ñj

,)ÑÌ,Í,(gÌ

;,1 Ìi =

),ÑÌ,Í,(fÍ

{}

= ÑÑÑÑÑ ,...,,,

321

{}

MMMMM ,...,,,

321

Ðîçä³ë 1

чи шкідливі речовини в атмосферу, скидаючи забруднені води

у водойми й водостоки, займаючи родючі землі під шлакосхо-

вища, відвали, санітарні зони, накопичуючи виробничі й побу-

тові відходи. З матеріального виробництва в соціальну сферу

йдуть потоки матеріальних ресурсів у вигляді товарів народно-

го споживання, засобів виробництва, енергетичних і вторинних

ресурсів; фінансових ресурсів у вигляді коштів на утримання і

розвиток соціальної сфери, причому ці кошти надходять як че-

рез територіальні бюджети, так і безпосередньо від підпри-

ємств на утримання і розвиток власних об’єктів соціальної сфе-

ри. У свою чергу, галузі соціальної сфери, забезпечуючи насе-

ленню умови життєдіяльності шляхом надання послуг таких

галузей, як охорона здоров’я, народна освіта, житлово-кому-

нальне господарство, громадське харчування, культура, впли-

вають на ефективність матеріального виробництва.

Нарешті, з блоку “Населення” у природно-господарському

комплексі направляються потоки трудових ресурсів як у сфе-

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Âèðîáíè÷à ñôåðà

Íåâèðîáíè÷à ñôåðà

Êîøòè íà óòðèìàííÿ

íåâèðîáíè÷î¿ ñôåðè

Åíåðãî-, ìàòåð³àëüí³ ðåñóðñè

Îáëàäíàííÿ, òîâàðè íàðîäíîãî

ñïîæèâàííÿ

Íàñåëåííÿ

Ïðèðîäíå ñåðåäîâèùå

Äîõîäè

íàñåëåííÿ

Òðóäîâ³ ðåñóðñè

Ïðèðîäí³ ðåñóðñè

Ïîñëóãè

Ïðîäóêòè

ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ

Ïðîäóêòè

ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ

Ïðèðîäí³ ðåñóðñè

Òðóäîâ³ ðåñóðñè

Äîõîäè

íàñåëåííÿ

Мал.1. Модель структурних зв’язків

у природно-господарському регіональному комплексі.

ру матеріального виробництва, так і в соціальну сферу. Обидві

сфери через заробітну плату й інші види виплат формують

склад і динаміку доходів і споживання населення. Перехід еко-

номіки до ринкових відносин викликав на схемі зв’язків новий

потік фінансових ресурсів, спрямований від населення до

соціальної сфери, у вигляді коштів населення на оплату по-

слуг освіти, охорони здоров’я, транспорту, житла й ін.; інвес-

тицій у будівництво кооперативного житла; інвестицій у при-

ватизацію житла й інших об’єктів соціально-побутової й куль-

турної сфер; оренди комунальної власності.

Представлена модель природно-господарського регіо-

нального комплексу на основі виявлених ресурсних потоків

дозволяє виділити три основні групи зв’язків і залежностей.

1) Потоки фінансових ресурсів, що надходять від вироб-

ничої сфери й населення, і галузей невиробничої сфери, що за-

безпечують життєвість, дозволяють затверджувати, що

де З

СС

— сумарні витрати на утримання і розвиток соціаль-

ної сфери;

— прибуток підприємств різних галузей суспільного ви-

робництва, незалежно від форми власності;

Д — доходи населення, включаючи оплату праці, пенсії,

стипендії й інші виплати населенню;

Б — доходи держбюджету.

Якщо нині ступінь забезпеченості населення об’єктами й

послугами соціальної сфери за найбільш оптимістичними

оцінками становить 60–70%, то доведення стану соціальної

сфери до нормативного рівня вимагатиме значних додатко-

вих коштів (капітальних вкладень на будівництво об’єктів,

витрат на їхнє утримання). Наведена вище залежність дозво-

ляє прогнозувати варіанти стратегій формування фінансово-

го потенціалу територіального утворення (області, району,

міста).

),Á,Ä,Ï(fÇ

iÑÑ

Ðîçä³ë 1

2) Населення, потоки трудових ресурсів і раціональний

розподіл їх між сферами діяльності відповідно до загальної

стратегії економічного й соціального розвитку, а також

розміщення продуктивних сил є вирішальним чинником за-

безпечення оптимального, збалансованого й пропорційного

економічного росту, розвитку виробничої й соціальної сфер,

збільшення національного доходу. Формалізований опис рос-

ту зайнятого населення й раціонального його розподілу між

сферами діяльності знаходить висвітлення в ряді типових мо-

делей [9]. Так, стан населення описується балансом населення

на основі динаміки трьох вікових груп: у допрацездатному віці

( ), у працездатному віці ( ), у післяпрацездатному віці

( ). Враховується природна і механічна динаміка.

Основні співвідношення:

;

де: — коефіцієнт дожиття для j-ї групи населення,

j=1,2,3;

ΔH

— сальдо зовнішньої міграції для j-й групи населення;

ΔH — сальдо зовнішньої міграції в цілому для населення;

— інтенсивність зовнішньої міграції;

— вікова структура мігрантів, j=1,2,3.

Стан трудових ресурсів описується балансом трудових ре-

сурсів, за яким чисельність трудових ресурсів визначається

чисельністю працездатних у працездатному віці з поправкою

на працюючих пенсіонерів. Видаткова частина балансу — це

чисельність зайнятих. Показник чисельності осіб, не зайнятих

++++

++=

tttt

HHHH

)3,2,1(

=Δ+⋅=

jHHrH

ÄHSH

=Δ

ttt

HH ξ=Δ

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

ніяким видом діяльності, є розрахунковим. Цей показник,

пронормований до чисельності економічно активного насе-

лення, включений в основні індикатори оцінки варіанта роз-

витку регіону.

Основні співвідношення:

;

де — частка непрацездатних у працездатному насе-

ленні;

— частка працюючих пенсіонерів у загальній чисель-

ності пенсіонерів;

— чисельність іншого зайнятого населення (учні в пра-

цездатному віці, домогосподарки й т.д.);

— чисельність пенсіонерів;

— чисельність працюючих пенсіонерів;

— чисельність економічно активного населення;

— чисельність незайнятого населення;

— рівень безробіття стосовно чисельності економічно

активного населення.

Tδ

TLLLH

δ+++=

LLLH)H(T

−−−+η−=δ

⋅η=

HHH

⋅η+=

Ðîçä³ë 1

3) Потоки послуг галузей соціальної сфери впливають на

ефективність виробництва опосередковано через підвищення

якості трудових ресурсів: їхнього освітньо-культурного рівня,

стану здоров’я, забезпеченості об’єктами соціальної інфраст-

руктури. Соціальний розвиток має зворотний позитивний

зв’язок з ефективністю суспільного виробництва. Працівники

більш високої культури й кваліфікації, із кращим здоров’ям,

матеріально забезпечені, що мають упоряджений побут і гарні

умови праці, час для вільної творчої діяльності працюють

більш продуктивно і якісно. Кваліфікація, розвиток інтелекту-

альних здібностей людей при цьому обумовлюють більш висо-

ку результативність праці, широку участь трудящих у

технічній творчості. Загальний ріст рівня життя створює

соціально-економічні передумови для прискорення НТП і

підвищення продуктивності праці. Інтегральна оцінка

соціального ефекту виражається потенційною продук-

тивністю суспільної праці як функцією основних кількісних

показників соціального розвитку.

Кількісна характеристика соціального ефекту — надзви-

чайно складна наукова проблема. Можна вказати два основ-

них напрямки вирішення цієї проблеми: визначення зворотно-

го впливу соціальних досягнень (зростання рівня життя) на

продуктивність суспільної праці й економічну ефективність

суспільного виробництва та розроблення інтегрального показ-

ника рівня життя населення.

Інтегральною характеристикою соціальної ефективності

функціонування регіонального комплексу є рівень життя на-

селення.

Рівень життя — це система кількісних і якісних показ-

ників загального споживання населенням природних, ма-

теріальних і духовних благ і ступінь задоволення потреб у цих

благах на даному етапі розвитку суспільного виробництва й

виробничих відносин. Рівень життя відображає добробут на-

селення й характеризується обсягом реальних доходів на ду-

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

шу населення, рівнем і структурою споживання товарів і по-

слуг, рівнем і динамікою цін на основні предмети споживання

й види послуг, тривалістю робочого й вільного часу, мож-

ливістю рекреації, житловими умовами й послугами природ-

ного середовища що оточує людину, рівнем освіти, медичного

обслуговування, здоров’я, середньою тривалістю життя, а та-

кож можливістю задоволення інших потреб людини.

Великий перелік показників, що визначають рівень життя

населення, можна умовно розділити на три основні групи: по-

казники здоров’я, кваліфікації й споживання населенням то-

варів і послуг. Необхідно відзначити, що ці елементи не-

порівнянні один з одним, тому, щоб порівняти такі складні

соціально-економічні явища, доцільно використати індексний

метод. Специфіка індексного методу полягає в тому, що в

індексі кількісно незрівнянні величини приводяться до деякої

загальної єдності, що робить їх порівнянними. К.Маркс писав:

“... різні речі стають кількісно порівнянними лише після того,

як вони зведені до тієї самої єдності. Тільки як вираження тієї

самої єдності вони є однойменними, а, отже, сумірними вели-

чинами” [5].

У цьому випадку загальним єдиним, порівнянним для всіх

складових елементів рівня життя може стати ступінь набли-

ження розглянутих характеристик до нормативного рівня.

Індекс рівня життя складається із трьох співмножників

де І

зд.

— індекс здоров’я, обумовлений тривалістю життя,

скоректований з урахуванням інвалідності й захворюваності;

— індекс споживання;

— індекс освіченості.

Відповідно до методичних рекомендацій Ради по вивчен-

ню продуктивних сил України зазначені вище індекси можна

розрахувати у такий спосіб:

ÎÑçäæóð

IIII ⋅⋅=

...

Ðîçä³ë 1

де П

ср

— середня тривалість життя, років;

— норматив тривалості життя людини як біологічного

виду;

Б — час хвороби на людину протягом життя, років;

И — час інвалідності, що доводиться в середньому на

людське життя (у роках). Розраховується, виходячи з

кількості інвалідів И

, середньорічної чисельності населення,

середньої тривалості життя Н

ср

Індекс споживання відображає ступінь наближення рівня

особистого споживання й фондової забезпеченості до основ-

них споживчих нормативів.

де Р

Д.О.

— душовий обсяг особистого споживання за рік;

ФН

— душова забезпеченість основними виробничими

фондами соціально-культурно-побутового призначення;

— норматив особистого споживання за рік;

ФН

— норматив забезпеченості об’єктами соціальної

інфраструктури.

де I

— індекс освіченості;

— нормативний коефіцієнт освіченості — 12 років.

Прийнятий орієнтовно, на основі емпіричних даних;

— коефіцієнт освіченості. Розраховується з викорис-

танням даних по кількості випускників різних форм навчання

(статистичні показники) B

і кількості років у середньому, що

приходяться на кожний вид навчання t

I =

ÍÍ

ÄÎÄ

ÍÔÐ

ñð

çä

ÈÁÏ

−−

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

де В

, В

ПТУ

, В

техн

, В

ВУЗ

— кількість випускників

відповідно 9, 11 кл., ПТУ, технікумів і вузів у розрахунковому

році;

— кількість років у середньому, що приходяться

відповідно на кожний вид навчання (t

= 9; t

= 11; t

ПТУ

= 12;

техн

= 13,5; t

ВУЗ

=17,5).

Всі три розглянуті складові рівня життя населення

найтісніше залежать від середовища перебування людини,

будь-які зміни у матеріальному виробництві, соціальній сфері,

природному середовищі призводить до зміни цих складових.

Так, здоров’я (3) визначають, по-перше, природне середовище

й успішність природокористування (Пр); по-друге, рівень си-

стеми охорони здоров’я (Зд) — забезпеченість кадрами, ма-

теріально-технічне оснащення, досягнутий рівень медичної

науки; по-третє, спосіб життя людини (Сж). Останній фактор

має найбільший вплив на здоров’я людини.

Спосіб життя людини — це цілісна система діяльності,

спілкування й взаємодії людини з її природним, соціальним і

культурним оточенням, з організацією людьми своєї

життєдіяльності в часі й просторі. Спосіб життя включає:

а) організацію процесів життєзабезпечення — праця на

виробництві; у домашньому господарстві, придбання й спожи-

вання товарів, користування послугами, медичною допомо-

гою, різного роду турбота про влаштування особистих і сімей-

них справ і т.ін.;

б) особистісний розвиток — придбання загальної освіти й

професійної підготовки, суспільна активність, аматорські за-

няття й т.ін.;

в) соціальну комунікацію як механізм соціальної

взаємодії — ділове, професійне, дружнє й сімейне спілкування,

виробництво й споживання інформації;

ÂÓÇòåõíÏÒÓ

ÂÓÇÂÓÇòåõíòåõíÏÒÓÏÒÓ

BÂBBB

tBtBtBtBtÂ

++++

119

.111199

Ðîçä³ë 1

г) відновлення енергетичних витрат — споживання їжі,

дотримання особистої гігієни, пасивний відпочинок, сон.

Від того, який спосіб життя веде людина, які цільові наста-

нови вона ставить для себе в житті, істотно залежить не тільки

здоров’я, а й інші дві групи складового рівня життя: обсяг і

структура споживання товарів і послуг (Пу), освіченість насе-

лення (О). Крім способу життя рівень індивідуального й

суспільного споживання визначається доходами населення

(Д) і станом галузей соціальної сфери (Сс).

Освіченність населення, ріст його кваліфікаційного рівня

є наслідком і найважливішою умовою розвитку природно-гос-

подарського комплексу. Освітній рівень населення залежить

від потреби виробництва у кваліфікованих кадрах (КО), до-

сягнутого рівня розвитку системи підготовки, перепідготовки

й підвищення кваліфікації кадрів (Кк), способу життя. Таким

чином, установлені функціональні залежності:

; ;

дозволяють формалізувати залежності й побудувати еко-

номіко-математичні моделі, зокрема моделі техногенного

впливу виробництва на здоров’я населення.

Побудова структурної моделі дозволяє на основі переходу

від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного рівня

досліджень одержати характер і види взаємозв’язків між ви-

робничою й соціальною сферами, виявити склад інтегровано-

го показника соціальної ефективності природно-господарсь-

кого комплексу [6].

Виходячи з “людиноцентристської” ідеї побудови моделі,

у якій людина є частиною природи, і аналізу реальних тен-

денцій кількісно-якісного зростання потреб населення в інтен-

сифікації соціальних процесів, можна зробити висновок про

об’єктивно зумовлену зміну пріоритетів суспільного розвитку.

Основою відтворювальних процесів, їхньою рушійною силою,

а головне — кінцевою метою повинне стати розширене відтво-

),,(

ÎÊêÊfÎ =

),,(

ÆÓ

ÎÑñÄfÏ =

),(

ÆÄ

ÎÇpÏfÇ

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ