Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

 платежі за надання негативного фізичного (електро-

магнітного) і біологічного впливу на природне середо-

вище й здоров’я населення;

 грошові надходження за послуги органів Міністерства

охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки

України позабюджетним підприємствам у зв’язку з ви-

дачею ліцензій, здійснення державної екологічної екс-

пертизи, надання інформаційних матеріалів і консал-

тингових послуг.

Запропоновані джерела формування фінансових потоків в

області природокористування в регіоні дозволять структурно

зміцнити функціонування фінансово-кредитного механізму.

Важливим завданням створення господарського ме-

ханізму, що містить сукупність економічних регуляторів при-

родоохоронної діяльності, спрямованої на досягнення кінце-

вих результатів, виступає розроблення потужної системи сти-

мулювання економічної зацікавленості підприємства у зрос-

танні витрат на природоохоронні цілі.

Об’єктивна умова функціонування будь-якого механізму

— це наявність певних важелів управління, за допомогою яких

здійснюється цілеспрямований вплив на господарські

суб’єкти, що визначається станом навколишнього середовища

й цілями соціально-економічного розвитку регіонів. Серед ва-

желів управління, використовуваних у системі фінансово-кре-

дитного механізму, слід виділити:

 фінансово-економічні важелі, що забезпечують відтво-

рення природних ресурсів і навколишнього середовища

в цілому, а також стимулювання ефективної природо-

охоронної діяльності;

 фінансово-адміністративні важелі, використовувані в

застосуванні санкцій до порушників природоохоронно-

го законодавства з метою компенсації нанесених навко-

лишньому середовищу економічних збитків.

Функціонування фінансово-кредитних важелів, як і

функціонування фінансово-кредитного механізму в цілому,

291

Ðîçä³ë 8

може забезпечуватися за умови надання певним уп-

равлінським структурам відповідних повноважень і контроль-

них функцій. Через це, наявність елемента управління фінан-

сово-кредитним механізмом природокористування є обов’яз-

ковим. Реалізація управлінської функції на регіональному

рівні покладена на місцеві органи влади й припускає регулю-

вання фінансово-кредитних відносин шляхом використання

законодавчих, юридичних, правових і контрольних інстру-

ментів на основі законодавчих нормативних актів, що визна-

чають компетенцію й повноваження органів управління.

Серед недоліків існуючого регіонального механізму

фінансування природокористування варто вважати незначне

стимулювання товаровиробників щодо здійснення природо-

охоронних заходів за рахунок власних коштів, а також

відсутність оперативного реагування на хід і динаміку еколо-

го-економічних процесів.

Удосконалювання фінансово-кредитного механізму доз-

волить істотно поліпшити цільове фінансування природоохо-

ронної сфери й сконцентрувати бюджетні та місцеві кошти на

здійснення природоохоронних заходів.

Ринкове регулювання економіки створює певні умови для

раціоналізації фінансово-кредитного механізму в регіоні, що

містить:

 концентрацію фінансових ресурсів з урахуванням тери-

торіального принципу на основі галузевого підходу;

 програмно-цільовий розподіл і перерозподіл коштів,

що забезпечує фінансування територіальних еколого-

економічних програм розвитку й пільгового кредиту-

вання природоохоронних заходів;

 здійснення контролю витрати фінансових коштів орга-

нами місцевого управління;

 узгодження регіонального фінансово-кредитного ме-

ханізму в сфері природокористування й податкової си-

стеми;

292

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

 здійснення стягнення природоохоронних платежів ме-

тодами податкового регулювання з метою оперативної

трансформації цих платежів у систему регіональних по-

датків;

 установлення регіональних податкових пільг при вилу-

ченні природоохоронних платежів залежно від плано-

вого обсягу природоохоронних заходів конкретного

підприємства.

Одночасно із забезпеченням ефективного функціонуван-

ня фінансово-кредитного механізму, органи управління по-

винні розробляти заходи щодо його вдосконалювання.

Додатковим аспектом оптимізації фінансово-кредитного

механізму природокористування на регіональному рівні є

інтеграція управління природоохоронною й господарською

діяльністю, що припускає включення природоохоронних

рішень у загальну програму розвитку промисловості, сільсько-

го й лісового господарства, енергетики, транспорту й знижен-

ня тим самим обсягів сукупних витрат.

Аналіз теоретико-методологічних аспектів функціонуван-

ня фінансово-кредитного механізму природокористування в

регіоні дозволяє стверджувати, що:

 фінансово-кредитний механізм існує як складова час-

тина системи більш високого рівня — загального еко-

номіко-організаційного механізму природокористуван-

ня й механізму управління господарством у цілому;

 система фінансово-кредитного механізму може бути

конкретизована для різних ієрархічних рівнів уп-

равління (держава, область, район, місто, селище).

Фінансово-кредитний механізм кожного із цих рівнів

варто розглядати як органічну частину загальної систе-

ми розглянутого механізму;

 складові елементи фінансово-кредитного механізму пе-

ребувають у тісному взаємозв’язку й тому залежать від

поставленої мети;

293

Ðîçä³ë 8

 мобільність і дієвість фінансово-кредитного механізму,

безумовно, заснована на системі управлінських важелів

як адміністративного, так і ринкового характеру.

Реалізація фінансово-кредитного механізму з урахуван-

ням зазначених аспектів забезпечить дієвість існуючого ме-

ханізму ринкових відносин на основі системного підходу до

програмування й регулювання регіонального еколого-еко-

номічного розвитку.

8.3. Åêîëîã³÷íèé ìàðêåòèíã ðåã³îíó: ïðîáëåìè

ôîðìóâàííÿ é óïðàâë³ííÿ

Сучасне вирішення проблеми забезпечення економічно

збалансованого розвитку регіонів неможливо без урахування

конкретної ситуації, управління якістю навколишнього сере-

довища й технологій вибору оптимальних природоохоронних

заходів. В умовах ринкової економіки основою регіонального

відтворення в рамках концепції економічно збалансованого

розвитку є розроблення й реалізація регіональної еколого-

соціально-економічної політики, побудованої на довгостро-

ковій і поточній маркетинговій стратегії.

Напрямки розвитку регіонів раніше визначалися на галу-

зевому рівні, що обумовлювало виділення галузевими відом-

ствами відповідних ресурсів, розподіл їх між виробничою й

соціальною сферами. Такий підхід не дозволяв забезпечити

збалансованість між різними елементами регіональної еко-

номіки. Комплексні плани соціально-економічного розвитку

регіонів, програми з охорони навколишнього середовища й

раціонального використання природних ресурсів, які були по-

кликані узгоджувати галузеві й територіальні інтереси, на-

справді являли собою механічне зведення галузевих розробок

і не відображали необхідних внутрішніх пропорцій регіональ-

ної системи. Крім того, вони не мали механізму реалізації, то-

му що всі необхідні ресурси перебували в руках галузевих

294

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

міністерств і відомств, а регіональні органи влади відігравали

пасивну роль у виконанні затверджених планів.

Відсутність комплексності, диспропорції між різними еле-

ментами господарської, соціальної й природної підсистем у

розвитку багатьох регіонів України призвели до необхідності

впровадження нових методів управління і, зокрема, уп-

равління регіональним розвитком на основі маркетингових

технологій, що передбачають можливість орієнтації регіонів

на одержання максимального економічного ефекту. Продов-

ження практики розвитку й розміщення продуктивних сил без

належного аналізу й урахування екологічних факторів може

надалі негативно змінити екологічне, економічне й соціально-

політичне становище не тільки в регіонах, а й у державі в ціло-

му [19].

Серед основних цілей, висунутих теоріями регіонального

розвитку, варто виділити розроблення комплексного ме-

ханізму розв’язання проблем регіонального управління, що

включає, зокрема, вирівнювання рівнів розвитку окремих те-

риторіальних одиниць, створення ефективних виробничо-гос-

подарських комплексів, раціональне використання

внутрішніх ресурсів кожного регіону, розроблення програм

охорони навколишнього середовища.

Серед основних механізмів удосконалювання еколого-

соціально-економічного розвитку регіонів виділяється еко-

логічний маркетинг, що являє собою систему заходів, спрямо-

ваних на оптимізацію екологічної складової регіонального

розвитку.

Слід враховувати, що вдосконалювання регіонального

розвитку являє собою довгостроковий процес реалізації стра-

тегічної концепції екологічного відродження регіону з ураху-

ванням послідовного здійснення еколого-економічних за-

ходів.

Регіон розглядається як цілісна система, і в якості його

реклами використовуються екологічні переваги даної тери-

торії, наприклад, екологічно чисті джерела питної води,

295

Ðîçä³ë 8

відсутність забруднення повітря, відповідність екологічним

стандартам. Така ситуація особливо цікава в процесі поліпшен-

ня інвестиційного клімату й реалізації екологічно обґрунтова-

них програм, проектів, регіональних схем запобігання

наслідкам імовірних екологічно небезпечних ситуацій.

Відповідно до концептуальних позицій системи еко-

логічного маркетингу територія, з одного боку, із простого

місця проведення економічних заходів стає рівноправним

учасником ринку, а з іншого, — виступає екологічним товаром,

що має свою вартість і екологічну корисність.

В умовах ринкових відносин значну роль відіграють пере-

творення, модернізація й екологізація виробництва, що дозво-

ляють скоротити випуск нерентабельної, яка не відповідає

екологічним вимогам, продукції і створити сприятливі умови

для розвитку в регіоні виробництв, що забезпечують високу

якість товарів і послуг, здатних конкурувати як на

внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Велика роль у роз-

витку економіки регіону приділяється організації маркетинго-

вої діяльності і, зокрема, екологічному маркетингу регіональ-

ного відтворення. Як науковий напрямок екологічний марке-

тинг регіонів виник на суміжжі економіки регіону, природоко-

ристування й маркетингу.

Маркетинговий механізм управління базується на основі

теорії регіонального відтворення (відтворення трудових ре-

сурсів, фінансово-кредитних і грошових ресурсів, виробничих

і продовольчих ресурсів, соціально-побутових послуг, інвес-

тиційного процесу, послуг ринкової інфраструктури, природ-

но-ресурсного потенціалу, інформації).

Регіональний аспект відтворення природокористування

охоплює проблеми комплексного розвитку регіону, забезпе-

чення якісного рівня життя населення і являє собою понов-

лення на якісно новому рівні кругообігу матеріально-речовин-

них, трудових, природних і фінансових ресурсів території,

одні з яких направляються на створення умов відтворення, а

інші — на забезпечення функціонування самого процесу

296

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

відтворення. У цьому випадку регіональний відтворювальний

процес, з одного боку, являє собою підсистему суспільного

відтворення природокористування (з урахуванням відтворен-

ня природно-ресурсного потенціалу), а з іншого, інтегрує оди-

ничні відтворювальні процеси на рівні підприємства й госпо-

дарства, збагачуючи їх і формуючи умови для комплексного

розвитку економіки регіону.

Відтворювальні цикли становлять єдину систему й пере-

бувають у постійній взаємодії. Наявність певних просторових

меж, диференціація відтворювальних циклів залежно від

видів ресурсів, вироблених товарів, послуг і територіальних

розбіжностей, створює можливість формування основи еколо-

го-соціально-економічного розвитку регіону.

Відтворювальні цикли можна розглядати як відносно са-

мостійну підсистему регіонального відтворення, що постійно

відновлюється й забезпечує безперервність функціонування

складних елементів регіональної системи і їхніх відтворюваль-

них взаємозв’язків. Кожний з них включає кілька стадій, які

постійно змінюються в часі і забезпечують безперервність

відтворювального процесу.

Внаслідок існування розходжень природно-географічних,

економіко-екологічних і інших умов у регіонах України,

регіональні відтворювальні процеси природокористування

мають свою специфіку. Їхня ефективність залежить від струк-

турної, інвестиційної, інноваційної, природоохоронної,

соціальної, фінансової, зовнішньоекономічної регіональних

політик. Збалансованість цих політик виступає необхідною

умовою комплексного пропорційного розвитку регіонів.

У формуванні ресурсів, які забезпечують процес відтво-

рення в регіоні, значну роль відіграють міжрайонні економіко-

екологічні й соціальні зв’язки. Обмін екологічно чистою про-

дукцією й технологіями, територіальний перерозподіл ма-

теріальних, природних і фінансових ресурсів, інформаційні

потоки, створення єдиної програми з охорони навколишнього

природного середовища й раціонального використання при-

297

Ðîçä³ë 8

родних ресурсів — усе це спричиняє формування й впровад-

ження екологічного маркетингу регіону.

З підвищенням економічної самостійності регіонів стають

актуальними заходи, спрямовані на об’єднання ресурсних

можливостей суміжних і прилеглих територій для вирішення

загальних проблем. Розв’язання територіальних проблем не-

можливе без міжгалузевої й міжрегіональної координації дій,

концентрації ресурсів відповідно до логіки досягнення постав-

лених цілей.

Територіальний поділ праці, як об’єктивний процес ви-

робничої спеціалізації, формування економічних районів, роз-

витку міжрайонної кооперації, обміну продукцією й послуга-

ми, являє собою просторовий прояв суспільного поділу праці,

обумовлений природними, економічними, соціальними й

національно-історичними особливостями регіонів. Тери-

торіальний поділ праці спричиняється не тільки спеціалізацію

регіонів на виробництві певних видів продукції, послуг і при-

родних особливостей, а й є об’єктивною основою еколого-еко-

номічної інтеграції й взаємодії регіонів.

У результаті галузі й виробництва, що виділяються в про-

цесі поділу праці, розташовуються в районах з найбільш спри-

ятливими передумовами для їхнього розвитку і відкривають

додаткові можливості підвищення ефективності регіонально-

го відтворення природокористування як за рахунок переваг

галузевої спеціалізації, так і завдяки природно-ресурсним і

соціально-економічним можливостям регіонів. Чіткий пере-

розподіл функцій і повноважень між рівнями територіальної

системи можливий тільки з позицій теорії регіонального

відтворення, тому що територіальним утворенням різних

рангів властива своя сукупність відтворювальних циклів.

Відтворювальний підхід до управління суспільним роз-

витком припускає необхідність установлення безпосередніх і

непрямих зв’язків між усіма елементами суспільної системи,

дослідження пропорцій, при яких створюються умови для

здійснення безперервного відтворювального процесу, орієнто-

298

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

ваного на досягнення поставлених еколого-економічних

цілей.

Однією з особливостей регіонального відтворення приро-

докористування слід вважати наявність двох його аспектів:

міжрегіонального й внутрірегіонального. Для міжрегіонально-

го аспекту відтворення природокористування центральними є

питання територіального розподілу праці, розподілу інвес-

тицій, міжрайонної інтеграції, регіонального екологічного

маркетингу. Еколого-соціально-економічні функції всіх рівнів

територіальної системи, в кінцевому рахунку, полягають у

створенні умов, що забезпечують відтворення й раціональне

використання регіональних ресурсів, підтримку рівноваги

соціальної, економічної й природної систем.

Організація регіонального відтворювального процесу при-

родокористування повинна відповідати інтересам населення

регіону й бути спрямована на досягнення сприятливих умов

життєдіяльності, збереження й відтворення природних систем.

Формування системи екологічного маркетингу регіону

здійснюється, насамперед, під впливом інтересів суб’єктів

регіонального відтворювального процесу. Тому й суть уп-

равління суспільним відтворенням — у визначенні й

об’єднанні економічних і екологічних інтересів економічних

суб’єктів, виявленні взаємозв’язків між ними й знаходженні

методів впливу на погодженість функціонування окремих

суб’єктів з метою вирішення еколого-соціально-економічних

завдань розвитку регіону.

В умовах реформування національної економіки система

екологічного маркетингу повинна бути наділена такими

функціями:

 прогнозування номенклатури товарів, технологій, вив-

чення процесу формування попиту та пропозиції;

 розробка, виготовлення й впровадження прогресивної,

екологічно чистої техніки й технологій;

 проведення науково-дослідних і експериментальних

конструкторських робіт з метою створення екологічно

299

Ðîçä³ë 8

чистих товарів, технологій, патентно-ліцензійного за-

безпечення;

 надання інформаційних, комерційних послуг з коопе-

рації у випуску екологічно чистих товарів, технологій і

наданні послуг;

 залучення резервів виробничих, матеріальних ресурсів

і збереження природно-ресурсного потенціалу тери-

торії;

 спільна участь із фірмами й асоціаціями оптової

торгівлі у формуванні структури регіонального ринку з

урахуванням екологічних обмежень;

 створення економіко-екологічних програм з відроджен-

ня регіонів;

 проведення екологічних тендерів.

Новий механізм управління виходить із чіткого розмежу-

вання владної функції й правової компетенції між усіма рівня-

ми територіальної системи. До компетенції територіальних

систем усіх рівнів відносяться функції зі створення сприятли-

вого середовища життєдіяльності населення, збереження при-

родно-ресурсного потенціалу регіонів, а також створення еко-

лого-економічних умов господарсько-виробничої діяльності.

Однією з умов здійснення функцій, повноважень і компе-

тенції кожного рівня територіальної системи управління вис-

тупає наявність економічної бази, що включає природні ресур-

си, регіональну й муніципальну власність. Склад і структура

власності кожного рівня визначають цілісність територіально-

адміністративних утворень, сукупність його функцій і повно-

важень. Поділ функцій між органами управління територіаль-

но-адміністративних утворень різного рівня й перехід до уп-

равління, заснованого на принципах економічної са-

мостійності й самофінансування територій, означає, що всі ме-

ханізми, які функціонують на території й становлять єдину си-

стему управління, повинні бути адекватні цілям і завданням

розвитку регіону.

300

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ