Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

бюджетів міст республіканського Автономної Республіки

Крим і міст обласного підпорядкування, районних і обласних

бюджетів, забезпечується відповідними органами Державного

казначейства України.

Порядок перерахування дотації вирівнювання й субвенцій

місцевим бюджетам, а також коштів, що передаються в ДБУ з

місцевих бюджетів, і порядок перерахування міжбюджетних

трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабіне-

том Міністрів України й повинні забезпечувати своєчасність,

рівномірність, гарантованість і повноту перерахування транс-

фертів.

Крім міжбюджетних трансфертів, починаючи з 2002 р.,

регіони одержали право залишати у своєму розпорядженні

певну частину доходів у випадку, якщо зібрані на території по-

датки перевищують визначений у законі про державний бюд-

жет рівень. При такій ситуації в різні бюджети надійде наступ-

на частка від додатково мобілізованих коштів:

1) у державний бюджет — 50%;

2) у республіканський бюджет АРК — 62,5%;

3) убюджети міст Києва і Севастополя — 50%;

4) в обласні бюджети — 12,5%;

5) у міські й районні бюджети — 37%.

Надходження додаткових доходів у зведені бюджети

відбувається в певних пропорціях (мал.12).

Визначення обсягів дотації вирівнювання

Формула розрахунку обсягу трансфертів [4] має такий ви-

гляд:

, (1)

де T

— обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету,

що надається місцевим бюджетам, або коштів, які передають-

ся із цих бюджетів у ДБУ;

альфа

— коефіцієнт вирівнювання;

— розрахунковий показник обсягу витрат;

— прогнозний показник обсягу доходів (кошика до-

ходів), які акумулюються на території регіону.

)(

³³³³

DVàëüôàÒ −∗=

271

Ðîçä³ë 7

Можна виділити чотири складові механізму визначення

міжбюджетних трансфертів (мал. 13).

Прогнозний показник обсягу доходів (кошика доходів)

місцевих бюджетів формується з надходжень загальнодержав#

272

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Çâåäåíèé

áþäæåò ÀÐÊ

Çâåäåíèé

áþäæåò

îáëàñòåé

Çâåäåí³

áþäæåòè Êèºâà,

Ñåâàñòîïîëÿ

Ïåðåâèùåííÿ

ôàêòè÷íèõ

äîõîä³â íàä

ïëàíîâèìè

ïîêàçíèêàìè

50%

100%

Мал. 12. Розподіл додаткових доходів між бюджетами України.

Îñíîâí³ ñêëàäîâ³ ìåõàí³çìó âèçíà÷åííÿ îáñÿãiâ äîòàö³é

âèð³âíþâàííÿ òà êîøò³â, ÿêi ïåðåäàþòüñÿ ì³ñöåâèìè

áþäæåòàìè äî Äåðæàâíîãî áþäæåòó Óêðà¿íè

Ïðîãíîçí³ îáñÿãè

äîõîä³â çàãàëüíîãî

ôîíäó ì³ñöåâîãî

áþäæåòó

Ðîçðàõóíêîâ³

îáñÿãè âèòðàò

çàãàëüíîãî ôîíäó

ìicöåâîãî

áþäæåòó

Ìåõàí³çì

êîðèãóâàííÿ

äîõîä³â

Êîåô³ö³ºíò

âèð³âíþâàííÿ

Мал. 13. Складові розрахунку величин міжбюджетних трансфертів.

них податків і зборів, закріплених за місцевими бюджетами

відповідно до статей 64 і 66 БКУ.

Розрахунок кошика доходів проводиться в межах прогноз-

ного обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного

на основі основних прогнозних макропоказників економічно-

го й соціального розвитку, із застосуванням індексу відносної

податкоспроможності адміністративно-територіальної оди-

ниці:

, (2)

(3)

де: D

izak

— прогнозний показник обсягу доходів (кошика

доходів), закріплених за місцевим бюджетом;

— індекс відносної податкоздатності адміністративно-

територіальної одиниці;

, D

— обсяг доходів, закріплених за

всіма місцевими бюджетами й бюджетом адміністративно-те-

риторіальної одиниці виходячи зі звітних даних про їхнє фак-

тичне надходження за відповідні роки базового періоду;

, L

— сума пільг, наданих місцевими ор-

ганами влади за податками і зборами, включеним у кошик до-

ходів;

, N

— чисельність населення України й

адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня

відповідного року базового періоду;

— прогнозний обсяг доходів (кошика доходів),

закріплених за всіма місцевими бюджетами на плановий бюд-

жетний період.

Розрахунковий обсяг витрат загального фонду місцевого

бюджету (Vi), що враховується при визначенні величини

міжбюджетних трансфертів, визначається з формули:

),(/)))/()((

/()(())/()(((

32133313

221211111

iiiuuuii

uiuuui³i

NNNNLDLD

DLDNLDLDK

++∗+++

+++∗++=

)(/)(

3214321 uuuuiii³izak

NNNDNNNKD ++∗++∗=

273

Ðîçä³ë 7

, (4)

де: Vy

— розрахунковий обсяг витрат на утримання ор-

ганів управління;

— розрахунковий обсяг витрат на охорону здоров’я;

— розрахунковий обсяг витрат на освіту;

— розрахунковий обсяг витрат на соціальний захист і

соціальне забезпечення;

— розрахунковий обсяг витрат на культуру й мис-

тецтво;

— розрахунковий обсяг витрат на фізичну культуру й

спорт;

— розрахунковий обсяг витрат на інші заходи;

— розрахунковий обсяг витрат на нерозподілений ре-

зерв коштів місцевих бюджетів.

Ë³òåðàòóðà

1. Бюджетный кодекс Украины от 21.06.2001 г.

2. О бюджетной классификации и её введении. Приказ Мини-

стерства финансов Украины от 27. 21.2001 г. №604.

3. Об утверждении Порядка казначейского обслуживания ме-

стных бюджетов. Приказ Госказначейства Украины от 4.11.02г.

№205.

4. Постановление КМУ от 2001.09.05 г. “Об утверждении фор-

мулы распределения объёма межбюджетных трансфертов (дотаций

выравнивания и средств, передаваемых в Государственный бюджет)

между Государственным бюджетом и местными бюджетами”.

5. Об утверждении Порядка исполнения госбюджета по дохо-

дам. Приказ Госказначейства Украины от 19.12.00г. №131.

6. Об утверждении Порядка исполнения госбюджета по расхо-

дам при условии функционирования внутренней платежной систе-

мы: Приказ Госказначейства Украины от 10.08.01г. №140.

7. Софонова Л.В. Бюджетный менеджмент: Учебное пособие.-

К.: КНЭУ, 2004. — 246 с.

iiiiiiiii

VhVdVfVkVsVoVzVyV +++++++=

274

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

8. Програмно6цiльовий метод формування бюджету: Навч.

посiбник / З. Перун, О. Романюк, Н. Товста, Л. Литвинцева, С. Лiдс,

I. Ряшенцева. — К.: Унiсерв, 2002. — 153 с.

9. Юрiй С.I., Бескид И.М. Бюджетна система України. — К.:

НIОС, 2000. — 400 с.

10. Навчальний курс. Застосування положень Бюджетного кур-

су “Складання, розгляд та затвердження мiсцевих бюджетiв на ос-

новi положень Бюджетного кодексу України”: Мiнiстерство

фiнансiв України. — К.: Мiленiум, 2002. — 225 с.

11. Василик О.Д. Державнi фiнанси України. — К.: Вища школа,

1997. — 383 с.

12. Деркач Н.И., Гордеева Л.П. Бюджет и бюджетный процесс в

Украине. — Днепропетровск: Пороги,1995. — 257 с.

13. Епiфанов А.О., Сало I. В., Д’яконова I. I. Бюджет i фiнансова

полiтика України. — К.: Наукова думка, 1997. — 304 с.

Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. Розкрийте сутність бюджетного менеджменту як уп-

равлінської науки.

2. Опишіть систему управління бюджетом.

3. Які органи управління бюджетом можна віднести до органів

нефінансового профілю?

4. Укажіть методи бюджетного планування.

5. Укажіть основні принципи бюджетного планування.

6. Дайте визначення бюджетного регламенту.

7. Чому місцеві бюджети повинні бути затверджені не раніше

прийняття закону про державний бюджет?

8. Назвіть основні системи виконання бюджету.

9. Яка система виконання бюджету використовується в Ук-

раїні?

10. Дайте визначення банківській системі виконання бюджету.

11. Перелічіть документи, які приймають органи ДКУ від роз-

порядників бюджетних коштів.

12. Укажіть основні принципи організації виконання бюджету.

13. Що розуміється під оптимізацією залишків на бюджетних

рахунках?

14. Опишіть процес виконання бюджету за доходами.

275

Ðîçä³ë 7

15. Розкрийте сутність касового виконання бюджету по витра-

тах.

16. Дайте визначення міжбюджетним відносинам.

17. Назвіть основні джерела формування доходів обласних бюд-

жетів.

18. Які види міжбюджетних трансфертів застосовуються в Ук-

раїні?

19. Поясніть різницю між дотацією вирівнювання й бюджетною

субвенцією.

20. Які показники враховуються при визначенні обсягів дотації

вирівнювання?

276

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Ðîçä³ë 8. ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÅÃ²ÎÍÀËÜÍÈÌ

ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍßÌ

8.1. Åêîëîãî-ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷í³ ñèñòåìè ÿê îá’ºêò

òåðèòîð³àëüíîãî óïðàâë³ííÿ ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿì

Критична екологічна ситуація є результатом зростаючого

антропогенного преса на навколишнє середовище, що пору-

шило його регенераційні механізми і створило реальну небез-

пеку виникнення необоротних глобальних процесів, загрозу

існуванню людства. Безумовно, екологічна проблема нині має

незрівнянно більш ємкий зміст, набула соціально-економічно-

го, міжнародно-правового і політичного статусу.

Свідченням міжнародної стурбованості результатами ево-

люції цивілізації став ряд акцій, серед яких особливе місце

займає екологічний конгрес у Ріо-де-Жанейро в 1992 р., на ос-

нові рішень якого багато держав приступили до розробки

національних програм “sustainable development” (дослівно:

“стійкого розвитку”) [1,2,3,4]. В усьому світі поняття “sustain-

able development” одержало неоднозначне трактування не

тільки в силу труднощів його перекладу, а ще й тому, що на-

брало політичного забарвлення. Невдалий переклад його на

російську мову як “стійкий розвиток” породив небезпечні

ілюзії, що сучасні екологічні, соціальні й економічні проблеми

можливо перебороти в результаті відносно простих техно-

логічних і організаційно-урядових рішень [3].Поряд із тракту-

ванням “стійкого розвитку” з’явилися терміни “припустимий

розвиток”, “стабільний розвиток”, “збалансований розвиток”,

що претендують на відповідність поняттю, уведеному в 1980 р.

Міжнародною комісією ООН з навколишнього середовища.

Більш вдалим, на наш погляд, і відповідному змісті кон-

цепції “sustainable development”, варто вважати поняття “еколо-

277

го-економічно збалансований розвиток” (ЕЕЗР), що підтверд-

жується детальним розглядом доповіді Г.Х.Брунтланд [1]. Ав-

тор доповіді виходить із переконливої методологічної посилки,

що економіка й навколишнє природне середовище не існують

нарізно. Активний вплив суспільства на природне середовище

вивів його зі стану рівноваги, й подальша некерована зміна ста-

ла негативним фактором соціального розвитку.

У порівнянні з “стійким розвитком” застосування поняття

“збалансоване” більш доцільне внаслідок відбиття

внутрішнього стану процесу, специфіки його стабільності й

мінливості в певний період. Динамічний характер еколого-

економічної збалансованості вигідно відрізняє його від ста-

тичної “стабільності”. Крім того, ЕЕЗР — це історично й

соціально обумовлений, багатогранний процес, що припускає

збереження певних пропорцій між основними складовими те-

риторіальних систем і забезпечує стабільність у кожний кон-

кретно взятий момент часу з метою забезпечення комфортних

умов життєдіяльності населення.

Досягнення основних стратегічних цілей ЕЕЗР, що пере-

бувають в області підвищення соціальної ефективності вироб-

ництва, збереження соціально-економічних функцій ланд-

шафту, вирішення інтегральних екологічних проблем, регу-

люється й коригується системою цілеспрямованих принципів,

методів і засобів [2].

Явно, що впровадження моделі ЕЕЗР має чітко виражену

просторову орієнтацію і, локалізуючись на території, стосується

конкретних природних комплексів і соціальних спільностей.

Наявність системи взаємозв’язків між компонентами тери-

торіальної системи свідчить про необхідність першочергового

досягнення поставлених цілей на локальному й регіональному

рівнях, що, у свою чергу, сприяє поліпшенню еколого-еко-

номічної ситуації глобального рівня. Особлива увага до про-

блем локального й регіонального рівнів пояснюється їхньою

найбільшою схильністю до змін і конфліктністю, необхідністю

прийняття першочергових рішень.

278

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Динамізм ЕЕЗР втілений у понятті “розвиток”, зміст яко-

го відповідає “процесу вдосконалювання” за допомогою

ліквідації протиріч соціальної, екологічної й економічної

спрямованості. Головні протиріччя і форми їхнього руху за-

кладені в діалектичних багатошарових взаємодіях і взаєминах

складної суперсистеми “природа—населення—господарство”,

як відомо, цілі, функції, інтереси складових якої в реальній

дійсності не збігаються.

До найбільш гострих протиріч, що мають нині глобальний

характер, відноситься протиріччя між суспільством і приро-

дою, що виникло відразу ж з появою людини. Суть протиріччя

між суспільством і природою визначається постійно зростаю-

чою потребою суспільного виробництва в природних ресурсах

і прогресуючому погіршенні умов життєдіяльності людини.

Пройшов той час, коли діяльність людини не торкалася струк-

тури біосфери: відходи життєдіяльності нейтралізовувалися

природними процесами, включалися в загальний кругообіг ре-

човини й енергії на планеті. Нині наступив новий період, коли

необхідно вкладатися у задані природою межі, враховувати за-

кономірності організації природи й взаємодіяти з нею в якості

органічної складової єдиної динамічної системи [5,6]. Особли-

во чітко актуалізується це протиріччя в контексті регіонально-

го розвитку.

У межах регіонів формується єдність між продуктивними

силами й територією. Тому у системі протиріч регіонального

розвитку помітне місце займає протиріччя між галуззю й тери-

торією. Територія, що включає сукупність природних ре-

сурсів, населення, господарство, а також всю систему

стабільних сформованих взаємозв’язків і взаємин між ними,

взаємодіє з об’єктами конкретних галузей господарства, розта-

шованих у її межах. Суть даного протиріччя полягає в тому,

що спроба галузі “впровадитися” у розглянуту територію або

розширити свою присутність на ній неминуче відображається

на соціально-економічній і природній складовій регіонів, фор-

мах і інтенсивності їхньої взаємодії. Ці зміни можуть бути як

279

Ðîçä³ë 8

сприятливими для території, так і викликати негативні

наслідки, наприклад, погіршення стану природного середови-

ща, вичерпання або виснаження ресурсів, загострення транс-

портної проблеми, ускладнення у водо- і енергопостачанні,

зміна умов життя населення. Слід зазначити, що протиріччя

між галузями й територією визначається розходженнями

цільової і змістовної спрямованості їхніх інтересів.

Загострення зазначених протиріч у регіонах України й

інших постсоціалістичних держав обумовлено головним чи-

ном тим, що галузеві, відомчі інтереси, що видавалися за дер-

жавні, тривалий час домінували над територіальними. Недо-

сконалість господарського й політичного механізму призвела

до виникнення конфліктних ситуацій, диспропорцій у розвит-

ку регіонів, особливо в екологічній, демографічній і соціальній

сферах. Незважаючи на недостатню розробку теоретико-мето-

дичних аспектів проблеми, можна стверджувати, що в

нинішній політичній і економічній ситуації розв’язання зазна-

ченого протиріччя бачиться в пріоритетному розвитку тери-

торій, активному впровадженні ринкових механізмів господа-

рювання, удосконалюванні виробничої, соціальної й особливо

екологічної інфраструктури, комплекс структурних елементів

якої забезпечує умови для збереження середовища життя лю-

дини, сприяє попередженню й ліквідації несприятливих явищ

природи й соціального дискомфорту.

У системі протиріч регіонального розвитку слід зазначити

протиріччя між рівнем розвитку продуктивних сил і конкрет-

них виробничих відносин, тривале затягування вирішення

якого супроводжувалося порушенням структури, пропорцій і

збалансованості господарства, деформацією відносин роз-

поділу й споживання [7]. Одним із шляхів його вирішення мо-

же бути введення різноманітних форм власності.

Систему охарактеризованих вище протиріч регіонального

розвитку доповнює, на наш погляд, також протиріччя між

рівнем розвитку виробництва й зростаючих потреб населення,

між співвідношенням економічної, соціальної сфер і структу-

280

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ