Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

рою споживання, між містом і селом, а також протиріччя,

пов’язані із введенням ринкових механізмів регулювання еко-

номіки [8].

Виходячи з цього, слід зазначити універсальний характер

існуючих протиріч, що виступають спонукальним мотивом

процесу розвитку. Дійсні протиріччя ЕЕЗР об’єктивні й тому

в принципі непереборні, тому що вирішення протиріч не озна-

чає їхньої остаточної ліквідації. Протиріччя не ліквідуються,

вони відтворюються й здобувають більшу або меншу акту-

альність у конкретних просторово-часових умовах. У зв’язку з

цим принцип територіальності стає головною умовою вироб-

лення стратегічних рішень по ЕЕЗР. Адже в остаточному

підсумку всі наслідки прийнятих рішень проектуються в пер-

шу чергу на природне середовище й населення тих районів, у

яких вони здійснюються.

Очевидно, що в умовах ринкової економіки необхідний

обов’язковий облік “закладених” природою властивостей те-

риторії з метою одержання максимального еколого-соціально-

економічного ефекту від її використання, а пріоритет у про-

цесі зміни функції повинен належати найбільш екологічно ви-

правданій. Ігнорування даного аспекту може призвести до по-

рушення гранично припустимого рівня експлуатації території,

обумовленого її природно-ресурсним потенціалом, що, у свою

чергу, рано чи пізно призведе до масштабного соціально-еко-

номічного збитку, розмір якого може перевищити розмір от-

риманого економічного результату. Гонитва за прибутком

найчастіше затьмарює осмислення необхідності співставлення

потреб суспільства з можливостями території. А це в черговий

раз підтверджує думку про неминучість екологічного вибуху,

катастрофи, можливості знищення людини як біологічного

виду, після чого питання про його потреби втратять свою ак-

туальність.

Позиція вчених щодо комплексної оцінки території в кон-

тексті регіонального управління досить схожа й дозволяє

виділити деякі особливості. Так, у процесі оцінки території в

цілому “ми маємо справу не стільки з одним цілим, або одним

281

Ðîçä³ë 8

рівнем цілісності, скільки з різними “зрізами” цього об’єкта,

що демонструють певну картину цілого”[9, с.8]. Так еко-

логічний “зріз” визначає можливості організації на території

виробничих потужностей з погляду ресурсної забезпеченості

й взаємозв’язки компонентів навколишнього середовища.

Економічний “зріз” дозволяє визначити можливості насичен-

ня території виробничими об’єктами без шкоди для

стабільності природного середовища. Соціальний аспект

спрямований на виявлення взаємодії виробництва й розселен-

ня з іншими компонентами навколишнього середовища, для

того, щоб соціальний стан залишався на задовільному рівні

[9]. Завдання комплексної оцінки стану території складається

в цілісному аналізі тріади суспільство—господарство—приро-

да, або так званої еколого-соціально-економічної системи як

сукупності елементів і відносин, зв’язаних у єдине ціле, яка

має властивості, відсутні в окремо взятих елементах.

Як об’єкти комплексної оцінки території в різних джере-

лах зустрічаємо ідентичні за змістом, але різні за назвою кате-

горії, які відображають взаємодію екологічних, економічних і

соціальних процесів у межах території [10–12].

Слід зазначити, що виділені авторами найменування тери-

торіальних систем мають розходження лише в назві, зберігаю-

чи подібний зміст. У цьому зв’язку, з метою упорядкування

використовуваного категоріального апарату, доцільно, на на-

шу думку, вживання терміна “еколого-соціально-економічна

система” (ЕСЕС), який являє собою об’єктивно існуюче,

структурно-ієрархічне поєднання аспектів екологічного,

соціального, економічного характеру, що функціонує на

певній території за допомогою системи взаємозв’язків. ЕСЕС

знаходять висвітлення економічні, еколого-економічні,

соціально-екологічні, екологічні, соціально-економічні й

соціальні зв’язки. Природа, особливості, властивості ЕСЕС, як

і будь-якої іншої цілісної системи, визначаються структурою,

складом компонентів, що її утворюють, мірою впорядкова-

ності внутрішніх зв’язків між ними.

282

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Процес територіальної структуризації й організації ЕСЕС

яскраво представляє логіко-графічна модель, що відображає

функціональні, а також ієрархічні аспекти існування й розвит-

ку системи і дозволяє визначити стратегічні напрямки її вив-

чення з метою оптимізації (мал. 14).

Відповідно до даної моделі в межах конкретної території

формується ЕСЕС, у складі якої чітко виділяються два види

структур: територіальна (ієрархічна) і функціональна. ЕСЕС у

територіальному відношенні представлена складними утво-

реннями глобального, регіонального й локального рівнів.

Глобальна ЕСЕС формується в процесі взаємодії світово-

го господарства, населення й природи планети, що є в той са-

мий час досить автономними підсистемами, об’єднаними в

єдине функціональне ціле безліччю причинно-наслідкових

зв’язків. Регіональна ЕСЕС являє собою категорію, що

поєднує велику групу різних у територіальному, господарсь-

кому, екологічному й соціальному відношенні комплексних

утворень, подібних до великих країн або регіонів.

Порівнюючи ЕСЕС різних ієрархічних рівнянь, не можна

не помітити таку особливість: чим меншу площу займає систе-

ма, тим вужче її економічна спеціалізація, тим відчутніше ант-

ропогенний прес на природне середовище. У цьому випадку

локальні територіальні ЕСЕС є винятково динамічними осе-

редками найбільш інтенсивного перетворення природи, що

концентрують до того ж у компактних ареалах величезні маси

людей і потужний економічний потенціал.

Функціональна структура ЕСЕС визначається за перева-

жаючим господарським процесом, що базується на

дослідженні певних природних ресурсів з метою забезпечення

конкретних потреб суспільства. Вона включає екологічний,

соціальний і економічний блоки (мал. 14, блок Б).

Екологічна підсистема (1) ЕСЕС, що включає основні

компоненти ландшафтної структури, визначає рівень зміни

якості середовища перебування людини. У сукупності показ-

ників, що характеризують дану підсистему, з метою комплекс-

283

Ðîçä³ë 8

284

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Ñóñï³ëüíà ïîòðåáà

Òåðèòîð³ÿ

Åêîëîãî-ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íà ñèñòåìà

Åêîëîã³÷íà

ï³äñèñòåìà

(1)

- ïîâ³òðÿíèé áàñåéí

- ïîâåðõíåâ³ ³ ï³äçåìí³

âîäè

-ãðóíòîâèé ïîêð³â

-ðîñëèííèé ³ òâàðèííèé

ñâ³ò

Åêîíîì³÷íà

ï³äñèñòåìà

(2)

-ïðîìèñëîâà

-áóä³âåëüíà

-ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêà

-òðàíñïîðòíà

-ðåêðåàö³éíà

-òîðãîâåëüíà

Ñîö³àëüíà

ï³äñèñòåìà

(3)

-äåìîãðàô³÷íà

-ìåäèêî-åêîëîã³÷íà

-ñîö³àëüíî-ñòðåñîâà

-ïîë³òè÷íà

-åòíîêóëüòóðíà

-êðèì³íîãåííà

Åêîëîãî-ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íà îáñòàíîâêà

×èííèêè ôîðìóâàííÿ

Åêîëîã³÷í³

Åêîíîì³÷í³

Ñîö³àëüí³

Òåðèòîð³àëüíà ñèñòåìà óïðàâë³ííÿ ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿì

Åêîìîí³òîðèíã

Åêîåêñïåðòèçà

Åêîïðîãíîçóâàííÿ

Îïòèìàëüíå ð³øåííÿ ç óïðàâë³ííÿ ðîçâèòêîì òåðèòîð³¿

Îçíàêè:

-ìàñøòàá ³ ñòðóêòóðà òåõíîíàâàíòàæåííÿ

-ñòóï³íü íàïðóæåíîñò³

-ñò³éê³ñòü

Óïðàâë³ííÿ òåðèòîð³àëüíèì

ðèçèêîì

Ðîçðîáêà êîìïëåêñíèõ

ïðîãðàì ðîçâèòêó

Мал. 14. Логіко-графічна модель еколого-соціально-економічної системи:

А — глобальна система;

Б — регіональна система;

В — локальна система.

ної оцінки території особливий інтерес викликають гранично

припустимі антропогенні навантаження на конкретні компо-

ненти ландшафту.

Соціальну підсистему (3) необхідно розглядати як су-

купність взаємодій суб’єкта — населення й конкретно взятого

середовища, що виражається в ступені комфортності умов

життєдіяльності населення й глибині територіальних розход-

жень у цій комфортності. Складовими елементами соціальної

підсистеми варто вважати сім основних блоків відносин

життєдіяльності людини: демографічний, медико-еко-

логічний, споживчий, соціально-стресовий, політичний, етно-

культурний, криміногенний.

Економічна підсистема (2) являє собою поєднання безлічі

економічних явищ, об’єктів і процесів у сфері виробництва,

розподілу й споживання, що регулюють господарську

діяльність у всій розмаїтості їхніх територіально-суспільних

відносин. Складовими частинами даної підсистеми є галузі

промисловості, будівництва, транспорту, сільського господар-

ства, рекреації, торгівлі, заготівлі й збуту виробленої про-

дукції. Причому розвиток суспільства істотно впливає на

зміст, структуру, функції вищезгаданих підсистем, доповнюю-

чи їх новими компонентами, якісно трансформуючи “старі”,

ускладнюючи існуючі між ними екологічні, еколого-соціальні,

соціально-економічні, а також внутрісистемні зв’язки.

Аналізовані структурні елементи ЕСЕС характеризують-

ся наявністю загальних системологічних рис, серед яких — ба-

гатокомпонентність складу, структура, організація, функції,

стабільність, здатність до самоврядування, територіальна ди-

ференціація, тверда взаємозалежність розвитку багатьох про-

цесів і явищ. Однак розвиток вищезгаданих підсистем укла-

дається, насамперед, у компонентному складі, формах руху,

характері однорідностей і закономірностях розвитку, у різно-

масштабних і диверсифікованих за структурою потоках

обміну інформації між компонентами, у різній тривалості

періодів еволюції й трансформації.

285

Ðîçä³ë 8

Похідною взаємодії підсистем у результаті їх розвитку й

динамічних міжсистемних зв’язків є еколого-соціально-еко-

номічна обстановка (ЕСЕО), основні фактори формування,

структуру, ієрархію якої відображена на мал. 14, блок В.

Єдність екологічної, економічної й соціальної підсистем

припускає єдиний механізм управління ЕСЕС як системою.

Управління ЕСЕС або її окремими елементами, що

здійснюється різними міністерствами й відомствами, є недо-

статньо комплексним, а тому і недостатньо ефективним, що

очевидно пов’язане з методологічними прорахунками щодо

системи природокористування.

Тому проблема оптимізації ЕСЕС і результату її

функціонування — ЕСЕО перебуває у віданні територіальної

системи управління природокористуванням (ТСУП), серед

основних прикладних напрямків діяльності якої слід виділи-

ти: еколого-соціально-економічний моніторинг, експертизу,

прогнозування.

Функція моніторингу полягає в регулярному зборі і

аналізі даних про еколого-соціально-економічний розвиток

території.

Функціональна спрямованість експертизи — це виявлен-

ня причин відхилень від запланованих станів, їхня оцінка, а та-

кож розроблення пропозицій з усунення даних відхилень,

оцінка якості статистичної інформації, оптимальності прийня-

тих управлінських рішень.

Аналізу й оцінці соціальних, економічних, екологічних і

науково-практичних процесів і тенденцій, виявленню вузло-

вих проблем еколого-соціально-економічного розвитку, пе-

редбаченню нових проблем і можливих альтернатив їхнього

вирішення з метою прийняття регіонального управлінського

рішення — призначені структурні елементи системи прогнозу-

вання. Структуризація, повноваження й компетенція ТСУП

забезпечують найбільш оптимальне функціонування ЕСЕС.

Значний функціональний потенціал ТСУП дозволяє

намітити стратегічні напрямки розв’язання оптимізаційних

завдань, серед яких:

286

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

 розрахунок рівнів економічного й соціального розвитку

й спільний аналіз їхньої територіальної диференціації;

 поліструктурний аналіз інтегрального потенціалу тери-

торії;

 визначення обсягу й оптимальної структури національ-

ного доходу й валового суспільного продукту (ВСП);

 дослідження впливу розподілу інвестицій на ефек-

тивність віддачі території, зокрема на обсяг і структуру

виробленого ВСП;

 аналіз впливу економічного й соціального розвитку на

екологічну складову території;

 дослідження впливу організаційно-технічної структури

виробництва на розвиток території і його ефективність;

 дослідження структури соціального природокористу-

вання й інтенсивності техногенного навантаження на

природне середовище;

 еколого-економічне районування на основі зіставлення

з техногенним навантаженням на природне середови-

ще;

 експертиза на відповідність сформованих або проекто-

ваних економічних об’єктів на території;

 поєднання дослідження еколого-соціально-еко-

номічного розвитку території з метою аналізу тери-

торіальної диференціації якості життя, визначенням

шляхів розвитку господарства для збереження природ-

ного середовища й поліпшення соціально-екологічних

умов середовища перебування людини.

Управління ЕСЕС на локальному регіональному й гло-

бальному рівнях дозволить чітко розмежувати коло проблем,

властивих кожному рівню, визначати детальність вивчення,

прогнозувати характер подальшого розвитку систем, здійсню-

вати координацію природоохоронних заходів на різних рівнях

силами й коштами підприємств, галузей, держави або їхніх

груп.

287

Ðîçä³ë 8

8.2. Òåîðåòèêî-ìåòîäîëîã³÷í³ îñíîâè ôîðìóâàííÿ

ô³íàíñîâî-êðåäèòíîãî ìåõàí³çìó ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ

У процесі формування ринкових відносин імовірність по-

дальшого погіршення еколого-соціально-економічної обста-

новки в регіоні значно зростає у зв’язку з високим рівнем зно-

шування основних фондів, їхнім недостатнім відновленням,

швидким старінням. Оздоровлення й збереження навколиш-

нього природного середовища вимагає фронтального віднов-

лення виробництва й спрямування прямих витрат на еко-

логічні потреби як одну з головних складових навантаження

на економічну систему.

Ця обставина спричиняє необхідність підвищення ефек-

тивності механізму фінансового забезпечення й регулювання

природоохоронних заходів у межах окремих регіонів України

й держави в цілому. У той же час, незважаючи на існуючі тео-

ретичні розробки окремих питань, проблем їхнього практич-

ного вирішення, доводиться констатувати недосконалість

діючого фінансово-кредитного механізму в сфері природоко-

ристування.

Головними причинами цього явища є:

 складність природоохоронної діяльності, основними

ознаками якої виступають: тісний взаємозв’язок у сис-

темі об’єктів управління виробничих і невиробничих

процесів;

 різні підходи у розв’язанні регіональних проблем;

 відсутність системності й комплексності в процесі

обґрунтування й реалізації управлінських рішень.

Сучасний етап економічного розвитку, успішне вирішен-

ня природоохоронних завдань значною мірою визначається

досконалістю форм і методів фінансування й кредитування

природоохоронних заходів, розрахунків між державою й

регіональними природокористувачами, формування, роз-

поділу й витрат фондів коштів, стимулюванням раціонально-

го природокористування. Тому мова йтиме про функціонуван-

288

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

ня фінансово-кредитного механізму як складової частини за-

гального господарського механізму управління регіональним

природокористуванням, адекватного реаліям ринку.

Поняття фінансово-кредитного механізму широко викори-

стовується в науковій літературі протягом понад 30 років

[13,14]. У даний період сформувалося досить чітке визначення

цього поняття, що припускає сукупність методів і форм, інстру-

ментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток.

Однак проблеми фінансового забезпечення й регулюван-

ня природоохоронної сфери в достатній мірі не розроблені.

Очевидно, це пояснюється тим, що природоохоронна сфера

ще не має реального пріоритетного статусу. Крім того, кон-

цепція “безкоштовності” природних благ, яка панувала довгий

час, гальмувала широке впровадження в даній сфері фінансо-

во-економічних методів управління.

Слід також зазначити, що природоохоронна діяльність не

є самостійною галуззю економіки. Її здійснення в тому або

іншому обсязі спостерігається у функціонуванні підприємств

і організацій різних галузей, регіональних органів управління

й громадських організацій. При цьому найчастіше відсутнє

чітке законодавче розмежування компетенції у сфері фінансо-

во-кредитного регулювання природокористування між дер-

жавними й місцевими органами управління, а також природо-

користувачами.

Правовою основою формування регіонального фінансово-

кредитного механізму в природокористуванні є пакет законо-

давчих актів, до яких у першу чергу належить Закон України

“Про охорону навколишнього природного середовища”.

Відповідно до законодавчих актів основою фінансування при-

родоохоронних заходів виступають кошти регіональних бюд-

жетів, а також підприємств, установ, організацій і позабюд-

жетних фондів. Однак слід зазначити відсутність норматив-

них актів, що відображають весь ланцюжок обігу фінансових

ресурсів — від їхнього формування до безпосереднього цільо-

вого використання.

289

Ðîçä³ë 8

Відсутність науково обґрунтованої концепції фінансово-

кредитного регулювання регіонального природокористування

призводить до стихійності процесу становлення фінансово-

кредитного механізму, що супроводжується численними по-

милками й неефективним використанням як державних, так і

регіональних коштів. Величезна кількість дублюючих і супе-

речливих управлінських рішень обумовлена відсутністю на-

лежного концептуально-методологічного пророблення, що

стримує процес практичної реалізації фінансово-кредитного

механізму в сфері регіонального природокористування. Слід

зазначити, що в основному розроблені аспекти впровадження

системи платежів за використання природних ресурсів і за-

бруднення навколишнього середовища. Тим часом проблема

функціонування фінансово-кредитного механізму природоко-

ристування включає значно ширше коло питань, про що крас-

номовно свідчать закордонні дослідження [15,16].

Вплив зазначених проблемних аспектів, а також

складність, багатогранність питань фінансування природоко-

ристування спричиняє необхідність поглиблення їхньої на-

укової розробки на концептуальному, методичному й при-

кладному рівнях.

Застосування принципів системного підходу з метою

дослідження проблем функціонування фінансово-кредитного

механізму природокористування дозволяє виділити ряд мето-

дологічних аспектів.

У структурному відношенні: крім платежів за забруднен-

ня навколишнього середовища й використання природних ре-

сурсів джерелами надходжень фінансових коштів у

регіональні екологічні фонди в обов’язковому порядку по-

винні стати:

 платежі за погіршення якості й самовільне використан-

ня природних ресурсів;

 надходження від реалізації конфіскованого, відповідно

до законодавства, майна, що стало предметом еко-

логічного правопорушення;

290

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ