Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

в) фактори взаємовпливу промислових об’єктів з госпо-

дарським комплексом міста й умовами життя населення;

 фактор регіональної кооперації й комплексування;

 фактор екологічності виробництва;

 фактор умов праці;

 фактор соціально-побутової інфраструктури;

 фактор демографічної структури;

 фактор виробництва товарів для населення.

Перша група факторів пов’язана з оцінкою профільності

за показниками витрати окремих видів територіально обмеже-

них ресурсів багатоцільового призначення. Практично всі те-

риторіальні ресурси можуть розглядатися як обмежені, але

ступінь їхньої дефіцитності різний залежно від досягнутих об-

сягів використання цих ресурсів. Неоднаковий ступінь витра-

ти ресурсів щодо їхнього запасу визначає різний підхід до

оцінки профільності підприємства з використання даного ви-

ду ресурсів. Ті види ресурсів, які обмежені найбільшою мірою,

повинні експлуатуватися найбільш ефективно, скорочення

їхнього використання повинне всіляко стимулюватися й пе-

редбачатися при виборі спеціалізації господарства. Ресурси,

що перебувають у відносному надлишку, в інтересах зростан-

ня обсягу виробництва повинні повніше втягуватися в госпо-

дарський оборот, і в цих цілях раціонально розвивати галузі,

що активно споживають дані ресурси. Таким чином, при

оцінці ступеня профільності за факторами територіальних ре-

сурсів в одних випадках перевагу одержують підприємства,

які найбільше ощадливо й ефективно використовують певний

ресурс, в інших — об’єкти, що успішно втягують у вироб-

ництво відносно надлишкові ресурси.

Урахування факторів другої групи необхідний для ак-

тивізації регіональних факторів ефективності, пов’язаних з

повним використанням науково-технічного потенціалу

регіону й прискоренням розвитку НТП у промисловості.

Третя група поєднує фактори профільності, що відобража-

ють підвищення регіональної ефективності виробництва,

пов’язані з участю підприємства в загальному господарському

191

Ðîçä³ë 5

комплексі міста і його впливом на параметри соціального, еко-

логічного, демографічного характеру. Так, фактор регіональної

кооперації й комплексування дозволяє оцінити потенційний

внесок підприємства в підвищення ефекту за рахунок ор-

ганізації активної взаємодії з господарським комплексом

регіону за лінією кооперованих поставок, використання

відходів виробництва, створення й експлуатації підприємств

загального користування. Фактор соціально-побутової інфрас-

труктури стимулює розвиток підприємств, що збільшують

соціальний ефект на рівні регіону за рахунок збільшення по-

тужності соціально-побутової інфраструктури регіону й

поліпшення тим самим умов праці й побуту населення. Фактор

виробництва товарів для населення дозволяє врахувати внесок

підприємства в ріст ефекту за рахунок підвищення реальних

доходів населення регіону, оскільки профільність за цим фак-

тором оцінюється часткою товарів народного споживання й

продовольчих товарів у загальному обсязі виробництва.

Для кожного регіонального фактора профільності фор-

мується критеріальний показник, значення якого розрахо-

вується для кожного підприємства й об’єднання. Залежно від

відхилення значення даного показника від територіального

нормативу підприємству привласнюється бальна оцінка сту-

пеня профільності підприємства по даному фактору. Тери-

торіальні нормативи варіюють слідом за змінами в напруже-

ності балансу використання того або іншого ресурсу в регіоні,

параметрів соціальної, демографічної й екологічної обстанов-

ки в регіоні й фіксують еталонні значення критеріальних по-

казників, необхідних для судження про профільність за

регіональними факторами.

У табл. 3 наведені основні критеріальні показники для

оцінки профільності об’єктів за регіональними факторами.

Деякі із запропонованих критеріальних показників мо-

жуть бути використані при оцінці тільки промислових

об’єктів. Як правило, неважко підібрати модифікацію, що доз-

воляє розрахувати критеріальні показники й для підприємств

інших галузей.

192

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

193

Ðîçä³ë 5

Таблиця 3

Основні критеріальні показники для оцінки профільності

об’єктів за регіональними факторами

ç/ï

Ðåã³îíàëüí³ ôàêòîðè

Ïîêàçíèêè

Òðóäîâ³ ðåñóðñè

Ïèòîì³ âèòðàòè æèâî¿ ïðàö³ íà 1000 ãðí óìî-

âíî ÷èñòî¿ ïðîäóêö³¿, ÷îë. – ð³ê/òèñ. ãðí

Ñèðîâèíí³ é ïàëèâíî-

åíåðãåòè÷í³ ðåñóðñè

×àñòêà ì³ñöåâèõ ñèðîâèííèõ ³ ïàëèâíî-

åíåðãåòè÷íèõ ðåñóðñ³â ó çàãàëüíîìó îáñÿç³

ñïîæèâàííÿ öèõ ðåñóðñ³â, %

Çåìåëüí³ ðåñóðñè

Âèðîáíèöòâî òîâàðíî¿ ïðîäóêö³¿, ðîçðàõîâó-

þ÷è íà îäèíèöþ çåìåëüíî¿ ïëîù³, çàéíÿòî¿

ï³äïðèºìñòâîì, âêëþ÷àþ÷è ïëîùó ñàí³òàðíî-

çàõèñíî¿ çîíè, òèñ. ãðí /ãà

Âîäí³ ðåñóðñè

Âèðîáíèöòâî òîâàðíî¿ ïðîäóêö³¿, ðîçðàõîâó-

þ÷è íà 100ì

âîäîñïîæèâàííÿ, âêëþ÷àþ÷è

âèòðàòó âîäè äëÿ ðîçâåäåííÿ íîðìàòèâíî-

î÷èùåíèõ ñòîê³â, òèñ. ãðí / òèñ. ì

ßê³ñòü ïðîäóêö³¿

×àñòêà ïðîäóêö³¿, ùî â³äïîâ³äàº ì³æíàðîäíèì

ñòàíäàðòàì ³ ìàº ïàòåíòíó ÷èñòîòó â çàãàëü-

íîìó îáñÿç³ òîâàðíî¿ ïðîäóêö³¿, %

Ðåã³îíàëüíà êîîïåðàö³ÿ é

êîìïëåêñóâàííÿ

×àñòêà îáîðîòó ï³äïðèºìñòâà, ùî äîâîäèòüñÿ

íà ïîñòà÷àëüíèê³â ³ ñïîæèâà÷³â ó çàãàëüíîìó

îáîðîò³ ï³äïðèºìñòâà, %

Âèðîáíèöòâî òîâàð³â äëÿ

íàñåëåííÿ ì³ñòà

Îáñÿã âèðîáíèöòâà ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêî¿

ïðîäóêö³¿, òîâàð³â íàðîäíîãî ñïîæèâàííÿ é

êóëüòóðíî-ïîáóòîâîãî ïðèçíà÷åííÿ íà 1 ãðí

ôîíäó çàðîá³òíî¿ ïëàòè, ãðí

Åêîëîã³÷í³ñòü âèðîáíèö-

òâà

Ê³ëüê³ñòü øê³äëèâèõ íåâëîâëþâàíèõ ðå÷îâèí,

ùî â³äõîäÿòü â³ä ñòàö³îíàðíèõ äæåðåë çàáðó-

äíåííÿ, ðîçðàõîâóþ÷è íà 100 ãðí òîâàðíî¿

ïðîäóêö³¿, ò/òèñ. ãðí

Óìîâè ïðàö³

×àñòêà ïðàö³âíèê³â, çàéíÿòèõ íà ðîáîòàõ ç³

øê³äëèâèìè é òÿæêèìè óìîâàìè ïðàö³ â çàãà-

ëüí³é ÷èñåëüíîñò³ ðîá³òíèê³â òà ñëóæáîâö³â,

Ñîö³àëüíî-ïîáóòîâà ³í-

ôðàñòðóêòóðà

Âàðò³ñòü îñíîâíèõ ôîíä³â íåâèðîáíè÷îãî

ïðèçíà÷åííÿ, ðîçðàõîâóþ÷è íà îäíîãî çàéíÿ-

òîãî, òèñ. ãðí

Ãîñïðîçðàõóíêîâèé äî-

õîä

Ðîçì³ð ãîñïðîçðàõóíêîâîãî äîõîäó ï³äïðèºì-

ñòâà, ðîçðàõîâóþ÷è íà îäíîãî çàéíÿòîãî, òèñ.

ãðí

Велике значення надається групі факторів, пов’язаних з на-

уково-технічним рівнем виробництва. Основні напрямки інтен-

сифікації виробництва на сучасному етапі визначаються НТП.

Можливості НТП, що виникають у місті в силу концентрації

відповідного потенціалу, повинні використовуватися як можна

найповніше — від цього залежать значною мірою загальні темпи

економічного розвитку промисловості й усього народного гос-

подарства міста. Тому варто враховувати науково-технічний

рівень виробництв, що розвивають у місті, для того, щоб галузі,

які мають потребу в інтенсивній взаємодії з науково-дослідни-

ми організаціями, самі здатні стати стимуляторами НТП і ефек-

тивно використати науковий і кваліфікаційний потенціал міста,

одержали першорядний розвиток.

У поданій групі факторів виділяють, насамперед, “Якість

продукції”. Цей фактор покликаний диференціювати безліч

підприємств за ступенем використання можливостей підви-

щення науково-технічного рівня, виділити технічно передові й

технічно відсталі підприємства. Показники якості продукції

служать при цьому гарним індикатором. Випуск продукції, що

відповідає міжнародним стандартам і захищений патентами,

можливий тільки при високому рівні виробництва.

Окрема група поєднує фактори, що відображають напрям-

ки ефективності соціально-економічного розвитку міста,

пов’язані з участю підприємства в загальному господарському

комплексі і його впливом на параметри соціального й еко-

логічного характеру.

Основна мета наведених вище груп оцінок — сформувати

рангові ряди, тобто класифікувати промислові об’єкти міста за

типом впливу на регіональну й галузеву ефективність вироб-

ництва й за характером планово-управлінських впливів, не-

обхідних для підвищення ефективності розвитку промислово-

го комплексу регіону.

У підсумковому ряді профільності утворяться основні

рангові угрупування промислових об’єктів: профільні, такі, що

підлягають допрофілізації, непрофільні галузі й виробництва.

194

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Рангові угрупування промислових об’єктів являють со-

бою цінну інформацію, необхідну для прийняття уп-

равлінських рішень у галузевому й територіальному планово-

му органах для підготовки структурних зрушень.

Виведення непрофільного підприємства дозволить одер-

жати наступні основні ефекти в місті:

а) знизити вплив, що погіршується, на навколишнє сере-

довище або параметри соціального розвитку міста;

б) використати ресурси, що вивільнилися, для розвитку

виробництв із підвищеними показниками ефективності

функціонування в даному місті;

в) створити за рахунок ресурсів, що вивільнилися, інфра-

структурні виробництва;

г) підвищити ресурсну збалансованість розвитку

підприємств, що залишилися у місті, при виведенні ресурс-

номісткого підприємства, і поліпшити за рахунок цього

функціонування кожного з виробництв, різко підвищити

ступінь їх профільності.

Ë³òåðàòóðà

1. Бюхер К. Большие города в их прошлом и настоящем. —

Томск: Сиб. изд-во “Просвещение”, 1923.

2. Александерсон Г. Экономическая структура городов США. —

М., 1959.

3. Лаппо Г.М. География городов. — М., 1997.

4. Занадворов В.С., Занадворова А.В. Экономика города. — М.,

1998.

5. Холл П. Городское и региональное планирование. — М., 1993.

6. Велихов Л.А. Основы городского хозяйства. Общее учение о

городе, его управлении, финансах и методах хозяйства. — М.: Наука,

2003.

7. Воронин А.Г., Лапин В.А., Широков А.Н. Основы управления

муниципальным хозяйством. — М.,1998.

8. Воротилов В.А. Крупный город: проблемы и тенденции раз-

вития. — Л.: Наука, 1998.

9. Жихаревич Б. С. Современная экономическая политика го-

родских и региональных властей. — СПб.,1995.

195

Ðîçä³ë 5

10. Проблемы комплексного экономического и социального раз-

вития крупных городов и городских агломераций/ Под. ред. И.И.

Сигова. — М.1983.

11. Удальцова М.В. Городская агломерация как социально-эко-

номическая система. — Томск: Изд-во Том. гос. ун-та, 1985.

12. Маршалова А.С., Новосёлов А.С. Управление экономикой ре-

гиона. — Новосибирск: Сибирское соглашение, 2001. — 404 с.

13. Миронова Т.Л., Процай А.Ф. Совершенствование организа-

ции взаимодействия местных органов власти с предприятия-

ми//Культура народов Причерноморья. — 1998. — №5. — С.126–129.

Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. Які основні функції й завдання в управлінні містом покли-

кані вирішувати міські органи влади?

2. Які передпланові документи є інформаційно-методичною

базою для прийняття управлінських рішень з розвитку міст?

3. Які цілі ставлять перед собою програми соціально-еко-

номічного розвитку міст?

4. Дайте характеристику структури й системи показників про-

грами соціально-економічного розвитку міста.

5. Назвіть джерела коштів для фінансування витрат на утри-

мання і розвиток міста.

6. У яких сферах діяльності перетинаються інтереси міської

ради й підприємств?

7. Які організаційно-економічні важелі впливу місцевих рад на

підприємства?

8. Які напрямки внеску підприємств в утримання і розвиток

міста?

9. Як на основі договірної роботи місцеві ради виробляють і

проводять політику розвитку міста в інтересах підвищення якості

життя населення?

10. Дайте характеристику профілізації як формі територіально-

галузевої організації виробництва.

11. Як удосконалюється структура народного господарства

міста на основі профілізації підприємств?

12. Які основні ефекти одержить місто в результаті закриття не-

профільних підприємств?

196

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Ðîçä³ë 6. ÎÐÃÀÍ²ÇÀÖ²ÉÍ² ÑÒÐÓÊÒÓÐÈ

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÅÃ²ÎÍÎÌ

6.1. Îðãàíè äåðæàâíîãî óïðàâë³ííÿ

Відповідно до статей 5, 6 Конституції України [1] народ

здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади

та органи місцевого самоврядування. Державна влада в країні

здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконав-

чу й судову.

Діяльність органів державної влади опирається на строго

регламентовані нормативні акти. Це, насамперед Конституції

України й Автономної Республіки Крим, Закони України,

нормативно-правові акти Президента України й Кабінету

Міністрів України, органів місцевих державних адміністрацій

і місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

Необхідно звернути увагу на вплив таких нормативних

актів на діяльність вищевказаних органів і їхніх посадових

осіб, як Регламент Верховної Ради України, акти Консти-

туційного Суду України, акти реалізації делегованих повнова-

жень, акти Всеукраїнських і місцевих референдумів.

Особливе місце в організації й діяльності органів держав-

ної влади займають діючі міжнародні договори, згода на

обов’язковість яких дала Верховна Рада України, у зв’язку з

чим вони є частиною національного законодавства.

Єдиним органом законодавчої влади є парламент — Вер-

ховна Рада України. Верховна Рада України приймає закони,

затверджує Державний бюджет України, контролює виконан-

ня держбюджету, визначає основи внутрішньої й зовнішньої

політики, затверджує загальнодержавні програми економічно-

го, науково-технічного, соціального, національно-культурного

розвитку, охорони навколишнього середовища. Перелік по-

197

вноважень Верховної Ради України наведений у статті 85

Конституції України.

Однією з найважливіших функцій діяльності Верховної

Ради є формування органів державної влади. Так, відповідно

до статті 85 Конституції України Верховна Рада дає згоду на

призначення на посаду Президентом України Прем’єр-

міністра України, здійснює контроль за діяльністю Кабінету

Міністрів України.

Президент України є главою держави й одночасно главою

виконавчої влади в Україні, для чого формує Кабінет

Міністрів України, а також призначає керівників інших цент-

ральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих дер-

жавних адміністрацій і припиняє їх повноваження на цих по-

садах.

Відповідно до Конституції України (ст.113) Кабінет

Міністрів України є вищим органом у системі органів вико-

навчої влади. Він здійснює виконавчу владу як безпосередньо,

так і через центральні й місцеві органи виконавчої влади, на-

правляючи, координуючи й контролюючи їхню діяльність.

Уряд — це колегіальний орган загальної компетенції, що

здійснює керівництво виконавчою й розпорядницькою, тобто

адміністративною діяльністю в країні.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Прези-

дентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді

України в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції

України.

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем’єр-

міністр України; перший віце прем’єр-міністр, три віце-

прем’єр міністри, міністри.

За поданням Прем’єр-міністра Президент України при-

значає міністрів, керівників інших центральних органів вико-

навчої влади.

Своїм Указом Президент України затверджує структуру

центральних органів виконавчої влади України. У схему ор-

ганізації й взаємодії центральних органів виконавчої влади

198

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

входять: міністерства, керівники яких входять до складу

Кабінету Міністрів України; державні комітети й інші цент-

ральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до

Державних комітетів України; центральні органи виконавчої

влади зі спеціальним статусом; центральні органи виконавчої

влади, діяльність яких направляється й координується

Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів.

Міністерства — це центральні органи виконавчої влади,

покликані формувати й реалізовувати державну політику у

відповідних сферах громадського життя (секторах державного

управління), їх очолюють міністри, котрі є за посадою члена-

ми Кабінету Міністрів України.

Державні комітети — це центральні органи виконавчої вла-

ди, які, безпосередньо не формуючи урядову політику, покли-

кані сприяти міністерствам і уряду в цілому в реалізації цієї

політики шляхом виконання функцій державного управління,

як правило, міжгалузевого й міжсекторного характеру.

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним стату-

сом — це новий вид органів виконавчої влади. Особливість да-

ного виду органів полягає в тому, що всі питання їхнього пра-

вового статусу й взаємин з іншими органами повинні вирішу-

ватися шляхом прийняття законів, що визначають повнова-

ження й порядок діяльності саме цих центральних органів ви-

конавчої влади.

Урядові установи й організації, безпосередньо підлеглі

Кабінету Міністрів України, і які за сферою своєї діяльності

не можуть бути структурно включені в той або інший цент-

ральний орган виконавчої влади, функціонують на основі як

єдиноначальності, так і колегіальності й мають право видава-

ти загальнообов’язкові (нормативні) акти тільки в межах по-

вноважень, делегованих їм Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у схему державного управління входять такі

вищі органи виконавчої влади в Україні, як міністерства,

комітети, комісії, агентства, державні фонди, митна служба,

казначейство, адміністрація, управління, департаменти.

199

Ðîçä³ë 6

При цьому всі комітети, агентства, адміністрації, служби

підрозділяються на дві категорії: незалежні (ті, що діють у ме-

жах відповідних законів про них) і підконтрольні відповідним

міністерствам.

Різні державні комітети відрізняються від міністерств ли-

ше тим, що їхні керівники не входять до складу членів Кабіне-

ту Міністрів, але їх пільги, оплата праці такі ж, як і міністрів.

Слід зазначити, що в Україні йде активний процес пошуку

й створення ефективної функціонуючої системи центральних

органів виконавчої влади, що супроводжується змінами в

складі міністерств, державних комітетів та інших центральних

органів цієї влади.

Так, законом від 3 серпня 1990 р. “Про міністерства й дер-

жавні комітети УРСР” був визначений перелік органів цент-

ральної влади, що включав 22 міністерства й 14 державних

комітетів. А вже через дев’ять місяців — 13 травня 1991 р. був

прийнятий закон “Про перелік міністерств і інших централь-

них органів державного керування УРСР”, відповідно до яко-

го кількість міністерств майже не змінилася, разом з тим у

їхньому якісному складі відбулися значні зміни.

Протягом 1992–1999 рр. Президентом України було прий-

нято близько 50 указів, якими вносилися зміни в структуру й

функції центральних органів виконавчої влади. Внаслідок цих

реформувань із переліку міністерств, визначених законом від

13 травня 1991 р., наприкінці 1999 р. залишилося сім

міністерств (внутрішніх справ, економіки, іноземних справ,

юстиції, охорони здоров’я, фінансів, оборони). Всі інші були

створені на базі ліквідованих міністерств.

Сьогодні міністерство розглядається як основна ор-

ганізаційно-правова форма в сфері державного управління,

призначена для організації управління галузями господарства,

соціально-культурного й адміністративно-політичного

будівництва, а також як основна ланка системи органів цент-

рального управління, що здійснює управління в найбільш

важливих сферах соціально-економічного й політичного жит-

тя суспільства.

200

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ