Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

римання об’єктів соціальної сфери, що перебувають у місті.

Аналіз усіх джерел поточного фінансування соціального ком-

плексу міста дозволяє встановити його ступінь самоврядуван-

ня. При цьому по різних галузях соціальної сфери ця величи-

на істотно варіюється. Так, співвідношення відомчих і бюд-

жетних витрат в охороні здоров’я становить 1,2% і 98,8%, у на-

родній освіті відповідно 30% і 70%.

Якщо відносно житлово-комунального господарства висо-

кий відсоток позабюджетних коштів можна пояснити тим, що

значна частина житла перебуває у віданні підприємств і насе-

лення, що цілком припустимо й навіть перспективно, то

об’єкти, наприклад, фізкультури і спорту, що перебувають у

власності підприємств або обласних й республіканських ор-

ганів, навряд чи можуть забезпечити городянам якісне задово-

лення їхніх культурних потреб і тим більше управління ком-

плексним розвитком цієї сфери.

Якщо взяти показник ступеня самоврядування на озб-

роєння в якості управлінського, то надалі по ньому можна бу-

де відслідковувати зрушення в переході міста до самовряду-

вання й самофінансування. Так, під час формування кому-

нальної власності й зміцнення бюджету ступінь самовряду-

вання повинен підвищитися.

Щоб порівняти можливості економіки міста з необхідними

витратами на його утримання, виконують різноманітні про-

гнозні розрахунки витрат на розвиток і утримання соціальної

сфери міста. При наявності таких прогнозів у процесі обґрунту-

вання рішень і розвитку міста вирішується нібито зворотнє за-

вдання — вибір варіанта розвитку, що буде посильний місту.

При розрахунку прогнозу потрібних витрат ураховуються

такі тенденції:

а) тенденції розвитку самих соціальних потреб, що вира-

жаються в соціальних нормативах; б) тенденції зміни обсягу

потреб, обумовлені ростом населення; в) тенденції зміни вар-

тості будівництва й загального подорожчання ресурсів у зв’яз-

ку з інфляцією.

171

Ðîçä³ë 5

Слід зазначити, що розроблення прогнозів, покликаних

виявити соціальні цілі й зробити їх реальними за економічни-

ми можливостями, здійснюється в умовах політичної, еко-

номічної й соціальної ситуації, що швидко змінюється в місті

й у країні в цілому. Ця обставина визначає вибір факторного

методу прогнозування як більш достовірного у порівнянні з

екстраполяційним. Як основні фактори при прогнозі капіталь-

них вкладень і поточних витрат на утримання соціальної сфе-

ри приймають: нормативи забезпеченості населення соціаль-

ними об’єктами й соціальними послугами, динаміку росту чи-

сельності населення, швидкість ліквідації відставання від нор-

мативів, зростання потужності галузей соціальної сфери,

інфляцію.

Активна роль міськради в розвитку міста повинна прояв-

лятися, зокрема, у ступені використання потенціалу са-

мофінансування міста. І якщо потенціал розглядається як ко-

шти, “зароблені” містом у цілому, то ступінь його використан-

ня — як обсяг залучення додаткових, зовнішніх джерел — є ре-

зультатом організаційно-управлінських зусиль міської влади,

їхнього вміння організувати діяльність місцевого господарст-

ва, вигідно розпорядитися територіальними ресурсами, ре-

алізувати вільні кошти підприємств і населення.

Модель утворення й витрати коштів на розвиток соціаль-

ної сфери міста в ринкових умовах несе в собі ідею тісної

взаємодії в трикутнику: міськрада-підприємство-населення,

ґрунтується на власних ресурсах й ініціативі та дозволяє ре-

ально оцінити, скільки місто виробляє, скільки коштів витра-

чає на забезпечення умов життєдіяльності городян, скільки й з

яких джерел варто залучити додаткові ресурси.

5.2. Îðãàí³çàö³ÿ âçàºìîä³¿ ì³ñöåâèõ îðãàí³â âëàäè ç

ï³äïðèºìñòâàìè

Роздержавлення економіки й децентралізація державного

управління створили принципово нове середовище для ор-

172

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

ганізації відносин міських органів влади й підприємств. Не-

обхідність їхньої взаємодії визначена наявністю великого по-

ля спільних інтересів підприємств і міськради. Підприємства

зацікавлені в зручному середовищі для свого виробництва,

інфраструктурної насиченості території, місцевих ресурсах,

тобто у факторах, що перебувають у сфері впливу міськради.

Міськрада, у свою чергу, має потребу в підприємствах як

джерелах доходів населення й бюджету й зацікавлена у за-

лученні підприємств до участі у вирішенні завдань розвит-

ку міста. Звичайно, ні міськрада, ні підприємства не по-

винні допускати прямого втручання в справи один одного,

але взаємодія на договірній, взаємовигідній основі не-

обхідна обом суб’єктам. Ці взаємини повинні будуватися на

принципах рівності, партнерства, взаємної вигоди, взаємної

відповідальності й повного відшкодування при використанні

ресурсів і продукції підприємств радою, а підприємствами —

всіх видів ресурсів території й послуг організацій місцевих

рад. При цьому повинно бути забезпечене дотримання законо-

давства; відсутність адміністративного командування й еко-

номічного диктату з боку кожного з учасників відносин;

взаємну урахування потреб і можливостей підприємств і рад;

наявність довгострокової стратегії відносин. Дотримання умо-

ви взаємовигідності відносин припускає облік усього спектра

областей взаємодії, пошук компромісу на всьому полі

взаємних інтересів. Можна виділити чотири основних ділянки

цього поля, чотири сфери відносин міста й підприємств. Такі

відносини складаються з приводу: 1) умов відтворення й вико-

ристання територіальних ресурсів; 2) загальних умов середо-

вища виробництва; 3) умов життя й відтворення робочої сили

працюючих й усіх жителів міста; 4) охорони навколишнього

середовища.

Перша група відносин стосується міських земельних та

інших природних ресурсів, розпорядником яких виступає ра-

да, а користувачем — підприємство. Ці ресурси утворять еко-

номічну базу місцевого самоврядування, розпорядження ними

173

Ðîçä³ë 5

— основний важіль проведення незалежної економічної й

соціальної політики міста. Тому міські органи зацікавлені у

відтворенні територіальних ресурсів, використанні їх з макси-

мальною віддачею для досягнення цілей міста. Підприємства,

у свою чергу, мають потребу в територіальних ресурсах, праг-

нуть одержати кращі ресурси. Крім природних ресурсів

підприємства, як правило, користуються послугами інженер-

ної й виробничої інфраструктур, що перебувають у кому-

нальній власності ради. У цьому зв’язку підприємства висту-

пають, по-перше, як користувачі, а по-друге, можуть виступа-

ти і як інвестори, зацікавлені в підвищенні якості інфраструк-

турного обслуговування, тобто виробнича інфраструктура пе-

ребуває в зоні спільного інтересу підприємства й ради.

Предметом відносин другої сфери, пов’язаною з першою, є

створення й використання загальних умов середовища вироб-

ництва. Сюди відносяться: а) спільне регулювання формуван-

ням господарського комплексу й забезпеченням його збалан-

сованості; б) створення господарсько-організаційної ринкової

інфраструктури (бірж, оптової торгівлі, банків) і забезпечення

правопорядку. І підприємства, і міськрада зацікавлені в існу-

ванні в місті зручного середовища для високоефективного ви-

робництва. Кожне з підприємств одержує при цьому вигоду

для свого виробництва, а місто в цілому одержує у вигляді бю-

джетних відрахувань свою частку доходів від росту ефектив-

ності й може залучати нові високоприбуткові підприємства.

Тому підприємства й міськрада об’єктивно зацікавлені в

об’єднанні зусиль з удосконалювання управління на території

й з регулювання господарської діяльності. Органи місцевого

самоврядування в умовах ринкової економіки повинні вироб-

ляти й проводити в інтересах міста політику формування такої

структури господарства, при якій найбільш ефективно вико-

ристовуються територіальні ресурси й дотримується збалан-

сованість господарського комплексу, що дозволяє успішно

функціонувати кожному з підприємств міста. Звичайно, ос-

новним регулятором стає ринковий механізм, і структура гос-

174

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

подарства міста складається під впливом багатьох сил — кре-

дитної політики банків, прямих зусиль інвесторів, громадсь-

ких рухів. Але міські органи повинні бути якщо не провідною,

то принаймні однією із сил, що забезпечують дотримання інте-

ресів розвитку міста при формуванні господарського комплек-

су. Інструментом проведення цілеспрямованої економічної

політики міста може служити профілювання виробництва.

Третя сфера, де перетинаються інтереси міськради й

підприємства, — умови життя й відтворення робочої сили тру-

дящих. Якщо для ради підвищення якості життя й умов

соціального обслуговування є безпосередньою метою, то для

підприємств це один з найважливіших засобів зростання

ефективності виробництва за рахунок підвищення якості ро-

бочої сили. Крім того, за сформованою практикою об’єкти

соціальної сфери є як у міськради, так і в підприємства, що ви-

магає координації й узгодження стратегії розвитку єдиної по

суті соціальної сфери міста на базі поєднання різних форм

фінансування з боку бюджету міста й коштів підприємств.

Ще одна область відносин, у силу своєї важливості виділе-

на з групи відносин із приводу природних ресурсів, — відноси-

ни, пов’язані зі збереженням і регенерацією навколишнього

середовища.

Механізм функціонування міста в умовах самоврядування

й самофінансування буде надійно працювати лише тоді, коли

він буде створювати можливості для узгодження інтересів і зна-

ходження компромісів у розглянутих вище областях взаємодії

міськради й підприємств. При цьому пріоритет інтересів

підприємства в одній області може компенсуватися пріорите-

том інтересів ради в іншій області, мистецтво організації відно-

син полягає саме в умінні знаходити взаємоприйнятні ком-

проміси на основі максимального урахування потреб (інте-

ресів) і можливостей кожної зі сторін. Рада, що діє в умовах

ринку й децентралізації, повинна опанувати це мистецтво. За-

лишаючись органом влади, вона стає й своєрідним суб’єктом ре-

гулювання ринку й однією із сил, що діють на ньому.

175

Ðîçä³ë 5

З урахуванням чинного законодавства основні взаємні

права й обов’язки органів міського самоврядування й

підприємств можна подати у вигляді таких схем (мал. 7, 8).

Виконком ради:

 створює необхідні умови для забезпечення ефективно-

го функціонування підприємств у місті, надає послуги

виробничої інфраструктури;

 у необхідних випадках розглядає й погоджує плани

підприємств у частині, що стосується інтересів міста;

 одержує від підприємств необхідну інформацію, перед-

бачену статистичною звітністю;

 визначає в межах своєї частки податків розміри знижок

і пільг;

 установлює місцеві податки й платежі; за узгодженням

сторін одержує частину грошових платежів у бюджет

“натурою”, тобто у вигляді продукції й ресурсів, що бу-

ли використані для розвитку міста або обміну;

 реєструє землекористувачів, відводить і вилучає зе-

мельні ділянки, установлює ставки орендної плати за

землю;

 забезпечує екологічний контроль; ухвалює рішення

щодо виділення земель для будівництва нових і розши-

рення діючих підприємств;

 регулює житлове будівництво й розподіл житла.

Підприємство:

 подає на узгодження плани в частині, що стосується

інтересів міста;

 здійснює платежі й відрахування в бюджет міста;

 бере участь у програмах розвитку інфраструктури

міста;

 платить за територіальні ресурси;

 здійснює природоохоронні заходи; дотримується вста-

новлених норм викидів або платить штрафи й відшкодує збит-

ки від нанесення шкоди навколишньому середовищу;

 передає частку коштів на житлове будівництво;

176

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

 при самостійному житловому будівництві передбачає

будівництво об’єктів соціальної сфери.

Вироблення конкретних умов взаємодії міста й кожного

підприємства припускає певний порядок підготовки узгод-

ження інтересів, що передбачає збирання і оцінку об’єктивної

інформації про можливості, потреби, плани розвитку кожної із

взаємодіючих сторін. Така інформація дає можливість оціни-

177

Ðîçä³ë 5

Мал. 7. Важелі впливу місцевих рад на підприємства.

óòâîðþâàí³ ï³äïðèºìñòâà

íà âèêîðèñòàííÿ çåìë³ òà ³íøèõ

çåìåëüíèõ ðåñóðñ³â

Ì³ñöåâ³ ðàäè

çàõîäè ï³äïðèºìñòâ, ùî ñòîñóþòüñÿ

³íòåðåñ³â íàñåëåííÿ òåðèòîð³é

çà çáèòêè, ùî çàâäàí³ ³íòåðåñàì

íàñåëåííÿ, ì³ñöåâîìó ãîñïîäàðñòâó,

íàâêîëèøíüîìó ñåðåäîâèùó

ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ, ùî ïîðóøóþòü

âñòàíîâëåíèé ðåæèì

ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ

óìîâè îðåíäè çåìë³, ïëàòè çà çåìëþ;

óìîâè äîãîâîð³â, ùî ðåãóëþþòü

ãîñïîäàðñüê³ â³äíîñèíè, ì³ñöåâ³

ïîäàòêè; ï³ëüãè çà ïîäàòêàìè íà

ïðèáóòîê; íîðìàòèâè çàòðàò íà â³äîì÷³

ñîö³àëüí³ îá’ºêòè

ï³äïðèºìñòâàìè, ùî º êîìóíàëüíîþ

âëàñí³ñòþ

ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ ì³ñöåâîãî

ãîñïîäàðñòâà

ðåºñòðóþòü

âèäàþòü

äîçâ³ë

ïîãîäæóþòü

êîîðäèíóþòü

óïðàâëÿþòü

âñòàíîâëþþòü

ïðèçóïèíÿþòü

îòðèìóþòü

â³äøêîäóâàííÿ

ти рівні соціального й економічного розвитку, виявити про-

блеми, матеріальні й фінансові ресурси, які можуть стати

об’єктом узгодження. Це дозволить уникнути суб’єктивізму,

адміністративно-силового натиску, прийняття нездійсненних

і потенційно конфліктних рішень.

Цю інформацію можна умовно розділити на три групи по-

казників: 1) економічний потенціал підприємства; 2) внесок

підприємства в розвиток міста; 3) використання

підприємством міських ресурсів і соціальної сфери.

178

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

äîäàòêîâ³ ðîáî÷³ ì³ñöÿ, â ò.÷. äëÿ

³íâàë³ä³â

íà óçãîäæåííÿ ïëàíè â ÷àñòèí³, ùî

ñòîñóºòüñÿ èíòåðåñ³â ì³ñòà

Ï³äïðèºìñòâî

ïëàòåæ³ ³ â³äðàõóâàííÿ â áþäæåò

÷àñòêîâ³ êîøòè íà æèòëîâî -

êîìóíàëüíå áóä³âíèöòâî

âñòàíîâëåíî¿ íîðìè âèêèä³â àáî

ïëàòèòü øòðàôè ³ â³äøêîäîâóº çáèòêè

ïðèðîäîîõîðîíí³ çàõîäè

çà òåðèòîð³àëüí³ ðåñóðñè

ó ïðîãðàìàõ ðîçâèòêó ³íôðàñòðóêòóðè

ì³ñòà

ñòâîðþº

ïîäàº

çä³éñíþº

áåðå ó÷àñòü

ïëàòèòü

ïðîâîäèòü

äîòðèìóºòüñÿ

ïåðåäàº

Мал. 8. Взаємодія підприємств із місцевими радами.

У першу групу входять показники загального характеру:

обсяг виробництва, чисельність зайнятих, вартість основних

фондів, прибуток, середньомісячна заробітна плата, рента-

бельність, фондовіддача, продуктивність праці. Ці показники

потрібні для оцінки фінансового стану підприємства, його по-

тенціалу.

Друга група містить показники, що відображають різні на-

прямки внеску підприємства на утримання і розвиток міста:

платежі в бюджет міста; розмір участі на паях у будівництві

або експлуатації об’єктів місцевого господарства; обсяг покуп-

ки акцій міськвиконкому; обсяг добровільних перерахувань

коштів у фонди виконкому; витрати на утримання своєї

соціальної сфери; допомога міським об’єктам соціальної сфе-

ри й місцевого господарства; вкладення у будівництво відо-

мчих соціальних об’єктів; витрати на створення прогресивних

робочих місць; витрати на екологізацію виробництва; продаж

виконкому і його підприємствам дефіцитних виробів і ма-

теріалів; випуск товарів народного споживання й надання по-

слуг населенню.

На основі показників цієї групи можна розрахувати інтег-

ральний сумарний і питомий (на одного зайнятого) внесок

підприємства в розвиток міста.

Третя група показників характеризує внесок міста в роз-

виток підприємства, тобто обсяг використовуваних

підприємством територіальних ресурсів: чисельність зайнятих

за освітою й кваліфікацією; площу території й санітарно-за-

хисної зони; обсяги споживаної води; об’єм шкідливих ви-

кидів в атмосферу й воду; використання послуг і комунальних

підприємств; обсяг перевезень; тепло-, електроспоживання;

забезпеченість працівників підприємства соціальними блага-

ми; забезпеченість житлом; забезпеченість дитячими устано-

вами; забезпеченість гаражами; забезпеченість садовими

ділянками; забезпеченість послугами транспорту й т.ін.

За допомогою цієї групи показників можна ранжирувати

підприємства за ступенями споживання міських ресурсів, ма-

179

Ðîçä³ë 5

ти відомості про те, що підприємство одержувало й одержує

від міста.

Зіставлення інтегральних, узагальнюючих показників, от-

риманих на основі інформації другої й третьої груп, дає підста-

ву для висновків про ступінь відповідності взаємних внесків.

На базі результатів зіставлення виробляється податкова

політика стосовно того або іншого підприємства, визначають-

ся шляхи узгодження інтересів.

Міськрада може стимулювати підприємства до вкладень у

розвиток міста за допомогою податкової політики, ініціюван-

ня вигідних акціонерних проектів, установлення різних умов

оренди й використання інших ресурсів міста.

Моделлю відносин, що дозволяє правильно враховувати й

погоджувати взаємні внески міста й підприємств, може стати

система договорів про умови взаємодії, що їх укладають ви-

конкоми міської або районної Ради й підприємства. У договорі

фіксуються зобов’язання підприємства за платежами у бюд-

жет та інші форми участі в розвитку території, з одного боку, і

гарантії виконкому зі створення умов для поліпшення

життєдіяльності населення й функціонування підприємства —

з іншого. Договір є формою дозволу (ліцензії) на використан-

ня територіальних і інших ресурсів міста, що видається всім

підприємствам, які функціонують у місті.

У структурі договору виділяються дві частини. У першій

фіксуються нормативні, обов’язкові для підприємства умови

діяльності на території міськради — ліміти й ставки платежів

за територіальні ресурси, види податків, у тому числі місцеві,

податкові шкали, пільги й умови їхнього застосування, про-

гнозовані обсяги платежів за роками. У другій частині відоб-

ражаються договірні умови й взаємні зобов’язання

підприємств і виконкому, що є результатом угоди сторін.

З боку ради при укладанні договору підприємству гаран-

тується право розміщення й ведення господарства на території

міста, надання в обговорених розмірах послуг виробничої

інфраструктури, що перебуває в комунальній власності. Викон-

180

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ