Миронова Т.Л., Добровольська О.П., Процай А.Ф., Колодій С.Ю. Управління розвитком регіону

Подождите немного. Документ загружается.

певний період, розробка концепції розвитку регіону; вони ви-

користовуються для контролю над ходом виконання програм,

у частині передбачення віддалених результатів роботи.

Теорія й практика регіонального прогнозування одержали

істотний розвиток у радянський період в інститутах Держ-

планів і Рад з вивчення продуктивних сил Академій наук со-

юзних республік. Незважаючи на недоліки адміністративно-

розподільної системи управління і її загальну неефективність,

вона мала необхідні елементи, що забезпечують керованість і

можливість протриматися протягом багатьох десятиліть.

Адміністративно-розподільна система опиралася на логічно

взаємопов’язану систему передпланових розробок і директив-

но затверджуваних планів.

До складу територіальних передпланових документів вхо-

дили:

 на народногосподарському рівні — Комплексна програ-

ма науково-технічного прогресу й Генеральна схема

розвитку та розміщення продуктивних сил країни;

 на галузевому рівні — Схема розвитку й розміщення га-

лузей;

 на регіональному рівні — Схема розвитку й розміщення

продуктивних сил республік, областей, цільові

регіональні програми, районні планування, проекти

планування й забудови міст і населених пунктів.

Слід зазначити, що ці розробки не завжди ґрунтувалися на

реальних матеріально-технічних можливостях країни. У той

же час виконання передпланових досліджень змушувало роз-

вивати єдине організаційно-методичне забезпечення, вимага-

ло формування інформаційної бази, що характеризує природ-

но-ресурсний потенціал, тенденції демографічного розвитку,

показники галузевої спеціалізації й міжрегіональної взаємодії,

тенденції в соціальному розвитку й т.ін. [5].

Зміна суспільно-економічних відносин, перехід до ринко-

вої економіки, структурні зміни форм власності унеможлив-

люють використання старої системи передпланових розробок.

121

Ðîçä³ë 4

Необхідне створення таких технологій управління, які б адек-

ватно відображали нове соціально-економічне середовище й

відносини між її елементами. Безперечно, те, що розробка про-

гнозів і, зокрема, створення цілісної методології регіонального

прогнозування є найважливішим напрямком підвищення на-

укового рівня планування в цілому.

Система регіональних прогнозів повинна охоплювати

проблеми розвитку продуктивних сил і виробничих відносин

у регіоні й включати основні їхні види:

 демографічні прогнози (чисельність і структуру насе-

лення, трудові ресурси, міграційні процеси);

 прогнози природних ресурсів і їхнє освоєння (на-

явність ресурсів, ефективність їхнього використання,

запаси);

 прогнози розвитку науки й техніки (розвиток фунда-

ментальної науки, прикладні дослідження, впровад-

ження наукових розробок у народне господарство);

 економічні прогнози динаміки виробництва і його

структурних зрушень; оцінка розвитку галузей, складу

й конкурентоспроможності їхньої продукції;

 економічні прогнози (стан природного середовища,

комплекс заходів щодо запобігання або максимального

пом’якшення негативного впливу господарської діяль-

ності на навколишнє природне середовище);

 соціальні прогнози (зайнятість населення, безробіття,

доходи населення й т.ін.).

Кожний вид регіональних прогнозів має свою специфіку,

свій певний об’єкт. Разом з тим всі вони взаємозалежні, між

ними існують прямі й зворотні зв’язки. Логічно розробці еко-

номічних прогнозів передують прогноз природних ресурсів,

демографічні прогнози. Соціальні прогнози дозволяють виз-

начити цілі розвитку. Прогнози науки й техніки, природних

ресурсів, населення характеризують перспективний науковий

потенціал і ресурси, необхідні для розвитку регіону в перспек-

тиві.

122

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

Всі види розроблюваних регіональних прогнозів поєдну-

ються в такому документі, як Схема6прогноз розвитку й

розміщення продуктивних сил регіону, у якому визначаються

завдання й основні показники економічного й соціального

розвитку регіонів, забезпечення комплексного використання

природних ресурсів, вирішення соціальних, економічних і еко-

логічних проблем.

Територіальна схема (прогноз) складається на період 15 і

більше років з урахуванням загальнодержавних пріоритетів,

оцінки місцевих конкурентних переваг, обмежень перспектив-

ного розвитку регіону. Методичною основою формування

Схеми є Методичні рекомендації з розробки Схеми (прогно-

зу) розвитку й розміщення продуктивних сил України і її

регіонів (областей) на тривалу перспективу, розроблені вче-

ними Ради з вивчення продуктивних сил України НАН Ук-

раїни (2001р.), а також Методичні рекомендації з формування

регіональних стратегій розвитку, затверджених Міністерст-

вом економіки й з питань європейської інтеграції України

(2002р.).

Для Автономної Республіки Крим Схема-прогноз розвит-

ку й розміщення продуктивних сил розроблена до 2015 р.[2].

Загальною концептуальною основою розроблення Схеми став

поділ перспективи на три періоди: 2001–2005 р., 2006–2010 р.,

2011–2015 р., які відрізняються суспільно-економічними умо-

вами, особливостями відтворювального процесу, масштабами

й характером існуючих обмежень. Для кожного періоду роз-

роблені два сценарії: перший — консервативний, песимістич-

ний, помірний, другий — оптимістичний, сценарій шансів, або

цільовий. Розходження між варіантами укладаються в перед-

баченні демографічної і трудоресурсної ситуації, повноті ви-

конання програмних соціально-економічних заходів та

відповідно інтенсивності прояву головних тенденцій

суспільно-економічних перетворень.

Структурно Схема представлена десятьома розділами. У

першому розділі подано характеристику регіону і його місце в

123

Ðîçä³ë 4

господарському комплексі України. З’ясовуються тенденції до

зміни пропорцій між галузями спеціалізації й обслуговуючих

галузей, зміни у співвідношенні виробництва й споживання в

регіоні, транспортно-економічні зв’язки. Аналізуються

соціальний розвиток регіону, рівень життя населення, для

цього оцінюються показники реальних доходів населення,

зміни в структурі споживання продовольчих і непродовольчих

товарів, забезпеченість житлом, об’єктами культурно — побу-

тового призначення, охорони здоров’я, освіти тощо.

Головна мета розділу — виявити диспропорції й недоліки

в розміщенні продуктивних сил, резерви й можливості вдоско-

налювання перспективного розвитку регіону.

У другому розділі Схеми даються аналіз двох груп ресурс-

ного потенціалу регіону: соціально-економічної й природно-

ресурсної та перспективи їх розвитку.

Оцінка соціально-економічного потенціалу базується на

виявленні тенденцій демографічного розвитку, економічної

активності населення, зайнятості й стану ринку праці. Для

оцінки економічного потенціалу регіону аналізуються струк-

турні зрушення у виробничому потенціалі, оцінюється фінан-

совий капітал регіону, інституціональні перетворення й розви-

ток підприємництва.

Оцінка природно-ресурсного потенціалу проводиться по

таких напрямках: земельні ресурси й землекористування,

мінерально-сировинні ресурси, водні ресурси, лісові ресурси,

рекреаційні й вторинні ресурси. Метою дослідження є вивчен-

ня природних передумов розміщення продуктивних сил, су-

часного їхнього стану й можливостей перспективних змін.

Третій розділ Схеми — “Прогноз і основні напрямки ком-

плексного розвитку економіки”. Основним завданням цього

розділу є вивчення темпів, пропорцій і структури економіки

регіону, формування стратегічних цілей і пріоритетів розвит-

ку, визначення факторів економічного росту й структурної мо-

дернізації. Дається характеристика основних показників роз-

витку промисловості регіону, у тому числі за галузями і вида-

124

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

ми виробництв: видобуток енергетичних матеріалів, харчова

промисловість і переробка сільськогосподарської продукції,

легка промисловість, деревообробна й целюлозно-паперова

промисловість, промисловість будівельних матеріалів, мета-

лургія й обробка металу, машинобудування, ремонт і монтаж

машин та устаткування, виробництво й розподіл електрое-

нергії, газу й води. У кожній галузі виявляються найваж-

ливіші проблеми, вирішення яких є необхідною умовою по-

дальшого ефективного розвитку промислового комплексу,

формуються першочергові завдання відродження промисло-

вого виробництва.

Аналогічним образом розглядаються стан і стратегічні

тенденції розвитку сільського господарства, будівельного ком-

плексу, транспорту й зв’язку, наукової й інноваційної діяль-

ності, ринкової інфраструктури.

У четвертому розділі “Соціальний розвиток і підвищення

добробуту населення” розглядається важлива складова сучас-

ної економіки — соціальна сфера, перспективи розвитку під

впливом сильних і слабких факторів її росту. У розділі дається

стан і тенденції розвитку реальних доходів і витрат населення,

виявляється значна галузева диференціація рівнів оплати

праці, характеризується структура сукупних витрат домогос-

подарств регіону, структура споживаних продуктів харчуван-

ня. У результаті формуються цілі розвитку, стратегічні пере-

ваги й обмеження, пріоритетні напрямки підвищення рівня

життя населення. У галузях соціальної сфери: торгівля й рес-

торанне господарство, житлово-комунальне господарство,

транспортне обслуговування населення, охорона здоров’я й

соціальна допомога, культура й відпочинок, туризм і рекре-

аційна діяльність, розглядаються стан і тенденції розвитку, у

кожній галузі виявляються основні проблеми розвитку (за-

грози, ризики), формуються цілі й пріоритетні напрямки роз-

витку.

Розділ п’ятий Схеми присвячений формуванню тери-

торіальної структури господарства, включає прогноз тери-

125

Ðîçä³ë 4

торіальної структури населення (розселення населення по

містах і районах регіону), прогноз територіальної структури

об’єктів економічної діяльності й промислового виробництва

(концентрація галузей промисловості у містах і районах), те-

риторіальну структуру виробництва товарів народного спожи-

вання, прогноз територіальної структури сільськогосподарсь-

кого виробництва й територіальну структуру санаторно-ку-

рортного господарства. Власне кажучи, цей розділ являє со-

бою детальне економічне районування: визначає територіаль-

но-виробничі комплекси, промислові зони, вузли й інші тери-

торіальні утворення. Виділяються території, на яких немож-

ливе розміщення деяких підприємств (наприклад, у зв’язку з

великим забрудненням природного середовища) або, навпаки,

на яких є умови для нового будівництва більших підприємств,

населених пунктів.

У шостому розділі Схеми “Розселення й розвиток посе-

лень” розглядаються тенденції формування систем розселен-

ня й типів поселень, що відбувається в комплексі з вирішен-

ням проблем розвитку й розміщення продуктивних сил

регіону й під впливом соціально-економічних факторів. У

розділі аналізуються міські поселення, селища міського типу,

сільське розселення, виявляється специфіка розселення насе-

лення регіону, установлюються фактори перспективного роз-

витку, заходи щодо реалізації стійкого розвитку поселень. У

розділі виділяються населені пункти, у яких не рекомен-

дується нове будівництво й розширення діючих підприємств;

розробляються основні напрямки й черговість розвитку се-

редніх і малих міст, передбачаються заходи щодо стабілізації

росту великих міст, обґрунтовується система внутрірегіональ-

ного розселення.

Сьомий розділ “Охорона навколишнього середовища”

містить аналіз екологічної ситуації в регіоні, виявлення основ-

них причин її погіршення: недосконалість територіальної

структури регіону, висока енерго- і водоємкість господарства,

широке використання отрутохімікатів у сільському госпо-

126

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

дарстві, застарілі промислові технології тощо, прогноз еко-

логічної ситуації й стратегічні завдання на довгострокову пер-

спективу.

Розділ восьмий “Природно-техногенна й економічна без-

пека” містить прогнози ситуацій, обумовлених розміщенням

на території регіону потенційно небезпечних об’єктів, на яких

зберігаються пожежо-, вибухо- і хімічно небезпечні речовини;

наявністю небезпечних природних явищ і процесів, виклика-

них метеорологічними, геологічними й гідрологічними причи-

нами. Крім того, у цьому розділі приводяться прогнози

інфекційних захворювань людей, захворюваність на соціально

небезпечні хвороби (туберкульоз, СНІД).

Економічна безпека регіону — це сукупність дії комплексу

тих умов і факторів, при яких зберігається можливість

підтримки адекватного стану економічного потенціалу. Скла-

довими економічної безпеки є:

 економічна самостійність, причому насамперед як

здійснення контролю над ресурсами регіону, мож-

ливість залучати й використовувати капітал на власній

території, найбільш повно використати конкурентні пе-

реваги регіону;

 стабільність економіки як у ракурсі цілісності всієї еко-

номічної системи, так і окремих її елементів із блоку-

ванням впливу дестабілізуючих факторів;

 здатність до розвитку на основі інноваційних стратегій

з постійною модернізацією виробництва й створенням

умов і гарантій підприємницької діяльності;

 підтримка необхідного рівня самодостатності еко-

номіки: забезпечення її необхідними природними, тру-

довими, фінансовими, інтелектуальними й інфор-

маційними ресурсами.

Економічна безпека регіону визначається широким колом

геополітичних, економічних, адміністративно-правових, на-

уково-технологічних, соціально- культурних, демографічних і

екологічних факторів. Із прив’язкою до особливостей АРК [2]

127

Ðîçä³ë 4

вони повинні виконувати певні проблемно-орієнтовані за-

вдання:

 збереження функціональних структур автономії в

імовірних кризових ситуаціях майбутнього розвитку;

 забезпечення зовнішніх і внутрішніх імунітетів еко-

номіки автономії від дестабілізуючих впливів джерел

безпеки;

 захищеність ресурсного потенціалу й економічних інте-

ресів автономії;

 забезпечення конкурентоспроможності економіки на

внутрішніх і світових ринках;

 забезпечення якості життя населення на рівні високо-

цивілізованих країн світового співтовариства.

Досягнення необхідного рівня економічної безпеки авто-

номії вимагає вирішення комплексу функціональних завдань.

Їх можна розмістити у змістовній послідовності:

 створення системи моніторингу й ідентифікації загроз

економічнійї безпеці, розробка стратегії й тактики

їхнього блокування;

 істотне підвищення якості державного й господарсько-

го управління із чіткою координацією всіх рівнів прий-

няття рішень і підпорядкованості їхньої роботи єдиним

цілям;

 впровадження нових методів управління, апробованих

світовою практикою й адекватних особливостям еко-

номіки АРК;

 істотне зменшення тіньового сектора економіки авто-

номії на основі заходів адміністративного, економічно-

го й правового характеру;

 істотне посилення фінансового потенціалу реального

сектора економіки з паралельним забезпеченням зба-

лансованого розвитку бюджетної сфери й максималь-

ним поліпшенням інвестиційного клімату АРК;

 здійснення структурної перебудови економіки з ураху-

ванням відповідних відтворювальних, функціональних,

128

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ

соціально-економічних і економіко-екологічних про-

порцій;

 забезпечення соціального розвитку, адекватного роз-

витку економіки автономії зі стійким підвищенням зро-

стання якості життя населення.

У розділі дев’ятому Схеми “Військово-економічна безпека”

дається оцінка військово-економічного потенціалу господарст-

ва регіону, стан якого визначається розвитком базових галузей

промисловості й у першу чергу оборонно-промислового ком-

плексу й тієї частини науково-технічного комплексу, що обслу-

говує оборонні й мобілізаційні потреби регіону й держави.

Функціонуючи у взаємодії із цивільним сектором промис-

лового комплексу, оборонне виробництво регіону відіграє си-

стемоутворюючу роль у вирішенні оборонних завдань, гаран-

туванні воєнно-економічної безпеки держави.

Розділ десятий “Зовнішньоекономічна діяльність” роз-

криває питання шляхів нарощування експортного потенціалу

регіону, розширення зовнішньоекономічних зв’язків з регіона-

ми близького й далекого зарубіжжя, прикордонного спів-

робітництва.

Таким чином, Схема (прогноз) розвитку й розміщення

продуктивних сил регіону на тривалу перспективу виявляє ос-

новні закономірності, тенденції й проблеми, що характеризу-

ють відтворення продуктивних сил у ретроспективі, визначає

економічні, соціальні, демографічні й екологічні фактори, що

впливають на розвиток продуктивних сил протягом найближ-

чих років і в довгостроковій перспективі. Як прогнозний пе-

редплановий документ Схема допомагає управлінським

структурам у визначенні прогнозних сценаріїв розвитку, за-

лежно від ступеня й строків вирішення існуючих проблем,

шляхом розробки політики програм соціально-економічного

розвитку, а також у виборі найбільш ефективного й найменш

витратного варіанта, що відповідає геополітичним і соціаль-

ним завданням розвитку регіону.

Другу групу передпланових обґрунтувань у системі тери-

торіального управління становлять схеми й проекти районного

129

Ðîçä³ë 4

планування. Планувальні рішення схем і проектів районного

планування дозволяють здійснити розміщення й проектуван-

ня нових, розширення й реконструкцію існуючих великих

об’єктів виробничої й невиробничої сфери, а також усіх видів

магістральних і внутрішньорайонних комунікацій.

До основних завдань районного планування відносять:

 регіональне розміщення промислових об’єктів з погля-

ду максимального наближення їх до джерел сировини,

палива, районів споживання, що буде знижувати витра-

ти на перевезення матеріалів і готових виробів;

 раціональне розміщення населення й наближення його

до місць роботи й житла;

 раціоналізація транспортних мереж з метою організації

внутрішніх і зовнішніх перевезень вантажів і паса-

жирів;

 комплексне розміщення об’єктів інженерного забезпе-

чення території: водопроводу, каналізації, енергопоста-

чань і т. ін.

 комплексний розвиток усіх галузей народного госпо-

дарства регіону;

 раціональне розміщення зон масового відпочинку насе-

лення з урахуванням місцевих природних і рекре-

аційних ресурсів;

 забезпечення охорони навколишнього середовища при

новому будівництві або реконструкції старих підпри-

ємств;

 максимальне використання місцевих природних ре-

сурсів при організації баз будівельної індустрії;

 раціональне зонування території при організації її

функціонального використання;

 комплексне використання природних умов і ресурсів з

метою їхньої раціональної експлуатації [4].

Основними видами районного планування є планування

промислових районів і вузлів сільських адміністративних рай-

онів, районів більших міст, санаторно-курортних районів.

130

ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÐÎÇÂÈÒÊÎÌ ÐÅÃ²ÎÍÓ