Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

121

Щодо проблеми реалізації підходів формування екологічної

компетентності. Їх впровадження відбувається за використання усіх форм,

методів і технологій активного навчання, які надають можливість

моделювати наслідки професійної діяльності у навколишньому середовищі й

забезпечують формування професійних вмінь екологічної діяльності. Проте

сама проблема реалізації змісту є складною багатомірною і має декілька

векторів. Отже, потребує окремого висвітлення.

2.3. Технології формування екологічної компетентності майбутніх

фахівців туризму

Характерною особливістю професійної туристської освіти є активне

використання як простих, так і більш складних сучасних педагогічних

технологій, а також нових інформаційних і комунікативних технологій

навчання.

У структурі філософії освіти особливе місце належить педагогічним

формам, засобам, методам і прийомам, за допомогою яких відбувається

взаємодія тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Вони розглядаються як

соціокультурна система, що базується на повазі до особистості, її автономії,

де той, хто навчається, як особистість і як індивід отримує однакові з тим,

хто навчає, можливості соціального, культурного і психологічного

зростання. Особливого значення тут набувають особистісні, активні і

емоційно забарвлені форми і методи навчання, спрямовані на привласнення і

«олюднення» знань. Формування екологічної компетентності майбутніх

фахівців стає можливим лише за умови вмотивованого використання

інноваційних педагогічних технологій, які ґрунтуються на використанні саме

таких активних і емоційно забарвлених форм і методів навчання,

спрямованих на інтеріоризацію знань. Провідне місце у їх змісті належить

самостійній пізнавальній діяльності, яка змінює орієнтацію системи

122

навчання від репродуктивних методів до активних, що дозволяють

систематизувати самостійний діяльнісний процес, посилити роль

мотиваційних факторів, активно використовувати особистісні форми роботи

та стимулювати пізнавальну активність учнів.

Означену позицію можна пояснити тим, що активний діяльнісний

підхід до визначення форм і методів навчання вимагає пошуку відповідних

видів діяльності, які оптимальним чином мають сприяти досягненню

поставленої мети у процесі підготовки майбутніх фахівців. Це завдання

може здатися простим лише на перший погляд, проте в індивідуальному,

особистісному розвитку студентів великого значення набуває формування

усвідомлення необхідності самостійної діяльності, основу якої становлять

власні рішення.

У загальній системі навчально-виховного процесу, вказує І.Зязюн,

самостійна пізнавальна робота настільки значуща, що без неї не можуть бути

досягнуті суспільно і особистісно зумовлені цілі учіння [42]. Отже,

доцільність впровадження самостійної пізнавальної діяльності можна

розглядати як певну педагогічну технологію, що є підсистемою системи

педагогічних технологій в екологічній освіті.

Протягом останніх років накопичено певний позитивний досвід щодо

організації і впровадження самостійної пізнавальної роботи в навчальному

процесі. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про посилення

інтересу до зазначеної проблеми з боку вітчизняних і зарубіжних

дослідників. Досліджувалися й різні напрями цієї роботи.

Процес самостійної пізнавальної діяльності є специфічним видом

діяльності з притаманними законами, закономірностями і принципами, з їх

урахуванням викладач перестає бути тільки джерелом інформації, акцент

його діяльності зміщується на користь педагогіки співробітництва.

У вітчизняній педагогічній науці означені підходи до навчання і,

зокрема до організації самостійної діяльності, досліджуються давно, проте

123

результати цих досліджень не набули достатнього поширення і реалізації у

навчально-виховному процесі. На заваді цьому існує чимало суб’єктивних і

об’єктивних чинників.

Ступінь розвитку самостійної пізнавальної діяльності студента у

процесі вирішення відповідних навчальних задач набагато залежить від

чіткості поставленої практичної задачі або зразку способу дій, мета яких є

зрозумілою, значущою і доступною, проте спосіб її досягнення у

суб’єктивному досвіді відсутній. За таких умов і відбувається формування

пізнавального мотиву, який спонукає до самостійної пізнавальної діяльності.

Головними ознаками самостійної пізнавальної діяльності, які доцільно

враховувати у змісті екологічної освіти: самостійність виконуваних дій,

сприяння розвитку розумової самостійності, можливість самостійно ставити

мету діяльності, визначати її задачі, описувати способи і засоби їх

вирішення, що у цілому сприяє розвитку самоконтролю і самооцінки. Таким

чином, можна вважати, що у такий спосіб „особистість здійснює

самокерування своєю діяльністю. Це шлях переходу від діяльності під

керівництвом викладача до самоосвітньої діяльності, що є особливо

значущим для екологічної освіти.

Показники розумової самостійності, що активно впливають на

формування компетентності, адекватно проектуються у процедурі

розв’язання завдань екологічної освіти:

1. Уміння переносити знання і засоби дій у нову ситуацію.

2. Навички застосовувати загальні підходи в процесі вирішення

конкретних задач.

3. Здатність до проектування умов і засобів виконання дій.

4. Здатність побачити проблему в цілому та взаємозв’язок її складових.

Вплив самостійної пізнавальної діяльності на досягнення високого

рівня сформованості когнітивного компоненту у ставленні до

124

навколишнього середовища стає можливим за умови, коли екологічна освіта

спирається на певні орієнтири:

· актуалізація активного самостійного пошуку екологічної інформації й

сформованість її високої сенситивності; визначення джерел інформації.

· навчання навичкам і правилам самостійних екологічних спостережень,

їх подальшого опрацювання і узагальнення. Здобуті самостійно нові

відомості стають найбільш особистісно значимими, стимулюють

подальшу пізнавальну активність і забезпечують розвиток інтересу до

світу природи.

Оскільки самостійна пізнавальна діяльність не може бути

сформованою за допомогою одного засобу навчання, а є результатом

комплексної системи впливу, спрямованого на розвиток самостійності

особистості, для досягнення найбільшого рівня її ефективності необхідний

повний пізнавальний цикл або комплекс діяльності. Від чітко окресленої

мети та прогнозування результатів такої діяльності до оцінювання рівня

отриманих результатів із подальшим порівнянням очікуваних і отриманих

досягнень. Обов’язкове оцінювання проміжних і кінцевих результатів

самостійної пізнавальної діяльності дає змогу вносити корективи в

діяльність викладача й студента, планування очікуваних результатів та

методів щодо їх досягнення. Такий цикл можна відобразити як певний

алгоритм, що відбиває послідовність дій усіх учасників процесу (рис. 2.5.).

125

Рис. 2.5. Алгоритм впровадження СПД у навчальний процес

За таких умов

самостійну пізнавальну діяльність можна виділити серед інших видів

процесу пізнання, а їх дотримання має принципове значення, оскільки дає

можливість розв’язувати завдання, пов’язані із засобами ефективної

професійної підготовки [46].

Отже, доцільність впровадження самостійної пізнавальної діяльності

обумовлюється її належністю до педагогічної технології, яка має чітко

окреслену мету, спрямовану на досягнення запланованого результату й

можливістю надати усталеним методам навчання оновленого змісту.

Водночас доволі часто організацію самостійної пізнавальної діяльності

розуміють як процес простого переведення частки навчального матеріалу на

самостійне опрацювання. Орієнтувальна і контрольна функції залишаються

переважно за викладачем, в той час, як студенту відводиться функція

виконавця. Внаслідок цього провідною формою самостійної роботи

найчастіше буває індивідуальна письмова робота, оскільки так викладачу

легше забезпечити і перевірити її виконання.

У процесі формування екологічної компетентності майбутніх фахівців

туристичної галузі доцільним є використання різних видів самостійної

пізнавальної діяльності, організованої на засадах поступового ускладнення і

наскрізного характеру. Зокрема:

Форми

Методи

Пед.технол.

Діяльність

викладача

Діяльність

студента

Ре

зу

ль

та

дія

ль

но

сті

Оприлюднення, оцінювання

Мета

↓

Прогнозо-ван

ий результат

Корекція

Зміст

126

· тематичні повідомлення;

· письмові самостійні роботи;

· комплексні реферати;

· індивідуальні звіти за результатами практики;

· лабораторно-практичні роботи;

· проектна діяльність;

· написання екологічного розділу в підсумкових, курсових або

дипломних роботах.

Усі передбачувані види самостійної пізнавальної діяльності за рівнем

складності та рівнем самостійності умовно поділені на три категорії:

1) малооб’ємні види роботи (тематичні повідомлення, реферати),

2) об’ємні (комплексні реферати, індивідуальні звіти за результатами

практики; лабораторно-практичні роботи),

3) роботи великого обсягу (проектна діяльність; написання

екологічного розділу в курсових або дипломних роботах).

Їх відмінність полягає не лише у загальному обсязі, кількості часу,

витраченого на підготовку, але й у частоті впровадження у навчальний

процес. Окрім того, кожний попередній вид діяльності може бути складовою

наступного. Так, зміст тематичного повідомлення або письмової самостійної

роботи можуть бути використанні у написанні комплексного реферату, який,

у свою чергу, може становити один із етапів проекту.

Аналіз різних підходів до усвідомлення сутності і ролі самостійної

пізнавальної діяльності в процесі самовдосконалення і професійного

розвитку майбутніх фахівців показує, що увага дослідників не завжди

зосереджується на психолого-педагогічних засадах, які б ураховували

індивідуальні особливості. Проте, у процесі організації самостійної

пізнавальної діяльності акцент необхідно робити на таких важливих

аспектах:

127

· урахування рівня особистої здатності до самостійної

перетворювальної діяльності;

· прагнення щодо реалізації творчого підходу у навчанні;

· варіативність навчальної діяльності;

· розробка критеріїв оцінювання виконаної роботи,

· оприлюднення результатів й можливість колегіально оцінити роботу.

Узагальнення і систематизація організаційно-педагогічних умов, що

забезпечують запровадження системи самостійної пізнавальної діяльності у

змісті екологічної освіти, урахування психолого-педагогічних засад, на яких

має ґрунтуватися цей вид діяльності, дозволяє визначити низку важливих

позицій, що суттєво впливають на ефективність даного виду навчальної

діяльності та окреслити сутнісно-змістовні фактори.

Вони визначають зміст і забезпечують дієвість самостійної

пізнавальної діяльності у формуванні екологічної компетентності:

1. Самостійна пізнавальна діяльність має забезпечувати розвиток і

саморозвиток особистості студента, ґрунтуючись на виявлених

індивідуальних особливостях його як суб’єкта пізнання і предметної

діяльності.

2. Самостійна пізнавальна діяльність має будуватися за принципами

системності, систематичності, наступності і спрямовуватися на

педагогічну підтримку студента у пізнавальному процесі з урахуванням

його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб’єктного

досвіду у можливості реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності,

поведінці.

3. Зміст, форми і методи системи самостійно-пізнавальної діяльності

добираються і впроваджуються таким чином, аби кожний студент мав

можливість вибору способу діяльності (за обсягом і формою).

4. Сукупність критеріального оцінювання навчальної діяльності має

враховувати не тільки рівень досягнутих знань, умінь і навичок, але й

128

індивідуальні можливості, які спрямовуються досягнення найкращого

результату.

5. Чільне місце в системі посідають складові, які розвивають індивідуальні

можливості, створюють необхідні умови для ефективного і свідомого

засвоєння екологічних знань.

Самостійна пізнавальна діяльність, організована на засадах

системності, систематичності і наступності, сприятиме формуванню

екологічної компетентності через можливість кожному студенту реалізувати

індивідуальні інтелектуальні можливості, здібності, нахили, інтереси та

потреби бути найбільш ефективно задіяним у процесі навчання.

Важливим різновидом активних форм навчання, прийнятних в

екологічній освіті, та таких, що ефективно впливають на формування

екологічної компетентності майбутніх фахівців, й зокрема туристичного

профілю, є ділові ігри. Ділова гра – це засіб моделювання проблемних

ситуацій у різних видах діяльності людини, за допомогою яких можна

віднайти оптимальні шляхи розв’язання певних проблем. Доцільність

впровадження ділових ігор у навчально-виховний процес зумовлюється й

тим, що на їх основі можна відпрацьовувати алгоритм діяльності у

професійних ситуаціях. Усі їх різновиди якнайкраще сприяють формуванню

екологічної компетентності, оскільки по суті імітують конкретну професійну

діяльність, а на основі спільної думки за результатами аналізу ситуації дає

можливість прийняти рішення, обґрунтувати його, внести корективи тощо.

Ділові ігри – це професійні ігри, спрямовані на формування

компетенцій, які необхідні майбутньому фахівцю туристичної галузі для

його екологічної компетентності у професійній і побутовій сфері. Отже, в

основу ігор повинні закладатися як ігрові (виконання гравцем певної

професійної діяльності), так і навчальні (оволодіння знаннями, уміннями,

навичками) задачі. Велике значення має колективна організація ігор, яка

відіграє важливу роль у підготовчій роботі, у самому процесі ігри,

129

формуванні й прийнятті колективного рішення, адже зазвичай пропонується

декілька варіантів розв’язання ситуації, які потребують аналізу, обговорення

аргументації.

У додатках Е-Ж наведено приклади організації і проведення ділових

ігор.

Для надання можливості викладачам перевірити рівень сформованості

екологічної компетентності майбутніх фахівців туризму у додатках А; Б; В;

Д пропонуються анкети та розроблені критерії і показники сформованості

структурних компонентів екологічної компетентності.

130

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ

К О М П Е - Т Е Н Т Н І С Н О - О Р І Є Н Т О В А Н О Ї

НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО

ФАХІВЦЯ СФЕРИ ПОСЛУГ І ТУРИЗМУ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ У

ПТНЗ (Л.В.Козак)

3. 1. Теоретичні аспекти психолого-педагогічних умов формування

професійно-орієнтованих знань і умінь фахівців сфери послуг і туризму

Сучасний етап розвитку професійної освіти в Україні характеризується

якісними змінами її сутності, мети і завдань.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов

для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина

України, оновлення змісту освіти та організація навчально-виховного

процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки,

сучасних науково-технічних досягнень [81].

Держава повинна забезпечити підготовку кваліфікованих кадрів,

здатних до творчої праці, професійного розвитку, засвоєння і впровадження

наукових та інноваційних технологій, конкурентоспроможних на ринку

праці [30].

Нові вимоги до освіти зумовлюють необхідність змін і в системі

професійної підготовки фахівців сфери послуг і туризму як однієї із

перспективних економічних галузей.

Професійно-технічний навчальний заклад має готувати

висококваліфікованих робітників туристської галузі, з високим рівнем

загальної культури та екологічної свідомості, здатних творчо мислити,