Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Зимують сформовані гусениці в яйцевих оболонках. Гусениці

стійкі до низьких температур (–25…–30 °С) і перезволоження. Від-

родження гусениць відбувається у квітні, під час розпускання бру-

ньок, на ранній формі дуба звичайного. Вихід гусениць розтягнутий

і триває 12 – 15 діб. У прохолодну погоду відроджені гусениці си-

дять на кладці від кількох годин до доби. Потім мігрують у крону,

де впродовж 35 – 50 діб живляться листками, спочатку скелетуючи,

а пізніше грубо об’їдаючи їх. У молодших віках тримаються на най-

більш прогрітих сонцем боках крони дерева.

За час розвитку гусениці самців проходять п’ять, самок — шість

віків. Приблизно в середині червня вони заляльковуються без коко-

на, прикріплюючи себе нечисленними павутинними нитками до

гілок у кроні, до стовбурів, у тріщинах кори. У Лісостепу літ почина-

ється наприкінці червня. Метелики не живляться. Самки живуть

7 – 10, самці — до 5 діб. Після спарювання самки весь свій запас

яєць відкладають на нижній частині стовбура (іноді на пеньках,

камінні, стовпах), укриваючи яйця волосками зі свого черевця, що

надає кладці вигляду коричнево-сірих подушечок. Плодючість ста-

новить у середньому 300 – 450 яєць, максимальна перевищує тисячу

яєць. Сформовані в яйцевих оболонках гусениці впадають у діапау-

зу до весни наступного року. Генерація однорічна.

При масовому розмноженні гусениці непарного шовкопряда пов-

ністю об’їдають листя на значних площах насаджень, що часто при-

зводить до засихання дерев. Гусениці з 4 – 5 яйцекладок (при чисе-

льності 300 яєць у кладці) можуть майже повністю знищити листя

50 – 60-річного дерева.

У зниженні чисельності непарного шовкопряда важливу роль ві-

діграють близько 200 видів ентомофагів, а також хвороби. Відкла-

дені яйця заражають їздці з роду Anastatus (Anastatus japonicus

Ashm., гусениць молодших віків — браконіди — Apanteles

porthetria Mues., A. liparidis Bouche, Meteorus versicolor Wesm.,

M. gyrator Thunb., Anilasta tricineta Hol., Casinaria tenuiventris

Grav. Гусениць останніх віків заражають двокрилі — Blepharipa

pratensis Mg., Parasetigena silvestris R.-D., Drino incospicua Mg.,

Exorista larvarum L., Tachina larvarum L. На лялечках паразитують

іхневмоніди — Apechtis rufata Gmel., Itoplectis viduata Grav.,

Ischnus inguisitorius Mull., Lymantrichneumon disparis Poda. та ін.

Шкідника знищують красотіл, чотирикрапковий мертвоїд, пта-

хи — зозуля, іволга, зяблик, дятел, сойка, синиці. У роки з високою

вологістю спостерігається значна загибель гусениць від хвороб.

Заходи захисту. Приваблення в насадження і охорона ко-

махоїдних птахів. Обробка на деревах старшого віку яйцекладок

нафтою або соляровим маслом за допомогою жорсткої щітки. Перед

відродженням гусениць — накладання на стовбури вище від яйце-

кладок клейових поясів. За наявності 1 – 2 яйцекладок на дереві —

441

Шкідники полезахисних лісонасаджень

обробка біопрепаратами або інсектицидами на початку міграції гу-

сениць у крону.

Вербова хвилянка — Leucoma salicis L. (рис. 24.16) — трап-

ляється повсюдно. Пошкоджує різні види тополі, вербу, рідше —

вільху, ліщину.

Метелик з розмахом крил

45 – 55 мм, колір крил шовко-

висто-білий, гомілки і лапки

чорні з білими колечками; ву-

сики чорні. Яйцекладка має

вигляд подушечки розміром

2 – 3 см, біла з сіруватим або

жовтуватим відтінком; зверху

вкрита пінистими виділеннями;

у яйцекладці 20 – 50 зеленува-

тих яєць. Гусениця 45 – 50 мм

завдовжки, волосиста, на

спинному боці ряд жовтувато-

білих плям; на кожному сег-

менті по червонувато-жовтій

волосистій бородавці. Лялечка

завдовжки 12 – 15 мм, чорна,

блискуча, з білими плямами й

жмутами жовтих волосків.

Зимують гусениці другого

віку в тріщинах і щілинах кори,

у дуплах і під опалим листям.

Навесні, зі встановленням стій-

ких середньодобових темпера-

тур понад +10 °С гусениці переходять до активного способу життя. Це

буває найчастіше в першій половині травня. Спочатку гусениці ске-

летують, пізніше об’їдають листя. Їх розвиток триває більше місяця.

У гусениць-самців шість, у гусениць-самок — сім віків. Залялькову-

вання відбувається у червні — липні на стовбурах, стовпах, парка-

нах, серед листя. Перед заляльковуванням гусениці збираються гру-

пами по 10 – 20 особин і обплітають себе пухкою павутиною. Розвиток

лялечки триває 12 – 15 діб. Метелики, що вилетіли у липні, відкла-

дають яйця групами на стовбури, гілки та листя. У кожній кладці —

від 5 до 200 яєць. Плодючість — 500 – 700 яєць.

Вербова хвилянка віддає перевагу тополі бальзамічній і чорній.

Ембріональний розвиток за температури 20 – 25 °С триває 7 – 10

діб. Відроджені гусениці скелетують листя і, досягши другого віку,

ще задовго до осінніх холодів ідуть на зимівлю. За рік розвивається

одна генерація. Вербова хвилянка — гігрофільний вид. Найчастіше

заселяє густі й добре зволожені насадження.

Рис. 24.16. Вербова хвилянка:

1 — метелик; 2 — гусениця;

3 — яйцекладка; 4 — пошкодження

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Велике значення у стримуванні масового розмноження хвилян-

ки відіграють також ентомофаги і хвороби, описані для попередніх

видів цієї родини.

Заходи захисту. Приваблення в насадження комахоїдних

птахів. При чисельності шкідника, що перевищує 1 – 3 гусениці на

1 м гілки, або при пошкодженні понад 10 % листя — застосування

біопрепаратів чи інсектицидів.

Червонохвіст — Dasychira pudibunda L. (рис. 24.17) — трап-

ляється повсюдно. Пошкоджує дуб, бук, граб, березу, в’яз, клен, вер-

бу, ліщину, яблуню, грушу.

Розмах крил метеликів: самок 50 – 60 мм, самців — 35 – 40 мм;

передні крила самок світло-сірі з двома хвилястими поперечними

темно-бурими смужками; з великою кількістю дрібних бурих пля-

мок; передні крила самця темніші, з широкою поперечною темно-

бурою смугою. Яйце розміром 0,8 – 0,9 мм, кругле, білувато-сіре, з

невеликим заглибленням і темною плямкою в ньому. Гусениця зав-

довжки 40 – 50 мм, зі спинного боку жовтувато-зелена, з вентраль-

ного — чорно-бура, вкрита жовтуватими волосинками; на 4 – 6-му

тергітах волосяні щіточки, між ними оксамитово-чорні поперечні

вирізи; на 11-му тергіті червона китичка. Лялечка завдовжки 28 –

30 мм, темно-бура, вкрита жовтуватими волосинками; на дорсаль-

ному боці численні пучки рудуватих волосинок.

Зимує лялечка в жовтувато-сірому щільному коконі у лісовій під-

стилці, в щілинах кори в корінні. Літ метеликів спостерігається в

другій половині травня — у червні, у сутінках. Фототропічні. Після

спарювання самка відкладає по 100 – 300 яєць в один, рідше у два

шари на кору всихаючих гілок і стовбурів на висоті до 3 м. Плодю-

чість може досягати 1000 яєць. Ембріональний розвиток триває 18 –

20 діб. Відроджені гусениці піднімаються в крону і спочатку скеле-

тують листя, пізніше з’їдають їх цілком. Волосисті гусениці перших

віків легко розселяються під час вітру. За час розвитку гусениці

проходять 6 – 7 віків. Особливо шкодочинні вони в серпні — першій

Рис. 24.17. Червонохвіст:

1 — метелик; 2 — кокон; 3 — гусениця

443

Шкідники полезахисних лісонасаджень

половині вересня. Завершивши розвиток, гусениці залишають кор-

мове дерево, переходять у лісову підстилку, заляльковуються в

двошаровому коконі і залишаються там до весни наступного року.

За рік розвивається одна генерація. Спалахи масових розмножень

мають локальний характер.

У коливанні чисельності червонохвоста важливу роль відіграють

ентомофаги. Відомо понад 50 видів ендопаразитів із багатьох родин,

які заражають гусениць і лялечок шкідника: іхневмоніди — Pimpla

instigator F., P. spuria Grav., Gregopimpla inguisitor Scop., Itoplectis

alternans Grav., Theronia atalantae Poda., Metopius pinatorius Brulle;

браконіди — Apanteles liparidis Bouche, Meteorus versicolor Wesm.,

Rogas dimidiatus Spin., хальцид — Brachymeria intermedia Nees.;

мухи-тахіни — Exorista larvarum L., Compsilura concinnata Mg.,

Bessa parallela Mg., Actia pillipennis F. та ін.

У роки з високою вологістю відмічається масова загибель гусе-

ниць від вірусних, грибних і бактеріальних хвороб.

Заходи захисту. При наявності 1 – 2 гусениць на 1 м гіл-

ки — застосування в осередках біопрепаратів або інсектицидів.

Родина похідні шовкопряди — Eupterotidae

Дубовий похідний шовкопряд — Thaumetopoea processionea

L. (рис. 24.18) — поширений у південно-західних областях України.

Пошкоджує дуб, зрідка інші листяні породи.

Метелик з розмахом крил 22 – 32 мм; передні крила коричнево-

сірі з трьома чорно-сірими поперечними смугами та нечіткою сере-

динною плямою; по краю крила світла хвиляста лінія, задні крила

жовтувато-білі з темною перетинкою. Яйце розміром до 1 мм, круг-

Рис. 24.18. Дубовий похідний шовкопряд:

1 — самка; 2 — самець; 3 — колонія гусениць

Шкідники полезахисних лісонасаджень

ле, дископодібне, світло-сіре; яйцекладка має вигляд прямокутного

щитка з рядами яєць, що просвічуються. Гусениця завдовжки 20 –

30 мм, темно-сіра, по боках білувата, з двома рядами оранжевих бо-

родавок, що мають довгі волоски; на тілі є ряд пекучих волосків.

Лялечка завдовжки 12 – 12,5 мм, вохряно-жовта, в коконі.

Зимують яйця на корі гілок і стовбурів. Наприкінці квітня — на

початку травня відроджуються гусениці. Живуть гуртом. Спочатку

пошкоджують бруньки, пізніше об’їдають листя у нічний час. Вдень

знаходяться у сховищах. Увечері переповзають у крону правильни-

ми рядами — «строєм». Вранці таким самим способом повертаються

у сховище. Під час переходів попереду повзе одна гусениця, слі-

дом — по дві в ряд, до кінця колона звужується. Похідна колона за-

лишає за собою павутинний слід. Гусениці проходять 6 віків і роз-

виваються впродовж 65 – 80 діб. Скинуті під час линянь шкірки й

накопичені екскременти перетворюють сховище з листя на великий

клубок, всередині якого гусениці коконуються, розміщуючись ряда-

ми. Заляльковуються в липні — на початку серпня. Через 20 – 40

діб вилітають метелики. Самки відкладають весь запас яєць на гла-

деньку кору гілок і стовбурів рівними рядками у вигляді прямокут-

ної групи. Плодючість — у середньому 160 яєць (від 80 до 230). Клад-

ка вкривається виділеннями, що утворюють прозору плівку.

Ембріональний розвиток відбувається восени; утворені в яйцевій

оболонці гусениці впадають у діапаузу і відроджуються тільки на-

весні. За рік розвивається одна генерація.

Крім шкоди, якої завдають гусениці брунькам і листю дуба, в ра-

йонах масового розмноження шкідника (Одеська, Закарпатська,

Вінницька області) часто спостерігаються захворювання худоби і

навіть людей, що спричинюються пекучими волосками гусениць,

які розносяться вітром і потрапляють на слизові оболонки очей, рота

й дихальних шляхів.

Чисельність похідного шовкопряда обмежують комахи-паразити і

хижаки, що налічують понад 120 видів. На гусеницях і лялечках

паразитують: їздці з родини іхневмонід — Pimpla instigator F., P.

turionellae L., Theronia atalantae Poda.; браконід — Meteorus versi-

color Wesm., Apanteles ruficrus Hal., A. picipes Bouche; мух-тахін —

Comsilura concinnata Mg., Carcelia processioneae Ratz., Bessa fugax

Rd., Zenillia libathrix Panz. та ін. Гусеницями похідного шовкопряда

активно живиться красотіл великий — Calosoma sicophanta L. У

роки з підвищеною вологістю спостерігається масова загибель шкід-

ника від хвороб.

Заходи захисту. В осередках масового розмноження —

знищення яйцекладок змочуванням їх дизельним паливом. При

чисельності, що перевищує 1 – 3 гусениці на 1 м гілок, або при по-

шкодженні понад 10 % листя — обробка дерев біопрепаратами чи

інсектицидами.

445

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Родина горностаєві молі — Yponomeutidae

Вербова горностаєва міль — Yponomeuta rorellus Hbn.

(рис. 24.19) — трапляється повсюдно. Пошкоджує різні види верби.

Метелик з розмахом крил 18 – 20 мм; передні крила білі з 25 – 30

чорними крапками, розміщеними трьома неправильними рядами,

верхівка крила темно-сіра; задні крила сірі, однобарвні. Яйце роз-

міром 0,8 × 0,4 мм; світло-жовте. Гусениця до 20 мм завдовжки, тем-

но-сіра, голова чорна, потиличний і анальний щитки чорно-бурі.

Лялечка — 9 – 11 мм, бурувато-жовта, голова, крижові чохлики й

кремастер темно-бурі, на кремастері шість щетинок.

Зимують гусениці першого віку під щитками. У другій половині

квітня виходять з-під щитка і вгризаються в паренхіму листків. У

мінах живуть до першого линяння, 10 – 14 діб. Після виходу з мін

група гусениць у кілька десятків особин обплутує 4 – 6 листків па-

вутиною, під якою розпочинає живлення. Від пошкоджених листків

залишаються тільки великі жилки. В міру росту гусениці перепов-

зають до основи гілки, обплутуючи її густою павутиною. У разі ма-

сового розмноження шкідника не тільки гілки, а й стовбури, і рос-

линність, що росте поблизу, бувають обплетені павутиною. Завер-

шивши розвиток, який триває 40 – 45 діб, гусениці сповзаються

ближче до стовбура дерева для заляльковування. Лялечки розмі-

щуються вертикальними рядами головою вгору під спільним густим

шаром павутини. Через 12 – 15 діб, наприкінці червня починається

літ метеликів, який триває до кінця серпня. Метелики додатково не

живляться. Самки відкладають по 20 – 30 яєць купками на гла-

Рис. 24.19. Вербова горностаєва міль:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — кокони в павутинні

Шкідники полезахисних лісонасаджень

деньку кору молодих гілок поблизу бруньок. Кожну кладку яєць

самка вкриває пінистими виділеннями, що застигають у вигляді

видовжено-овального щитка (5 – 8 мм).

Спочатку щиток жовтувато-зелений, з часом стає темно-сірим,

під колір кори. Через 15 – 20 діб відроджуються гусениці й залиша-

ються під щитком до весни наступного року. За рік розвивається

одна генерація.

Найбільший вплив на зниження чисельності вербової горностає-

вої молі чинять комахи-паразити, що налічують близько ста видів, і

хвороби.

Із яйце-гусеничних паразитів слід виділити хальцид — Ageni-

aspis fuscicollis Dalm., Copidosoma flagellare Dalm., іхневмоніда —

Angitia armillata Grav., браконіда — Ascogaster guadridentata Wesm.

та ін. Гусениць молі активно заражають мухи-тахіни: Sarcophaga

evenymella Bche., Bessa selesta Meig., B. parallela Mg., Diadegma

armillata Grav. та ін.

На лялечках паразитують хальциди — Habrocytus dispar Curtis,

Monodentomerus aereus Walk. та ін. Значна загибель гусениць молі

спостерігається у роки з підвищеною вологістю внаслідок ураження

грибом Beauveria bassiana Vuill.

Заходи захисту. У роки масових розмножень вербової гор-

ностаєвої молі у період виходу гусениць із мін — обробка інсектици-

дами або біопрепаратами. Насадження, розміщені в заплавах по-

близу річок і озер, можна обробляти тільки біопрепаратами.

Родина совки — Noctuidae

Трапляються совки повсюдно. Пошкоджують дуб, тополю, вербу,

ліщину та інші лісові й плодові дерева.

В окремі роки спостерігається зростання чисельності, яке має

осередковий характер. Найчастіше трапляються совка-синьоголів-

ка — Diloba coeruleocephala L., совка жовто-бура рання — Orthosia

stabilis Den. et Schiff., совка жовто-сіра рання — О. cruda Den. et

Schiff.

Коротку характеристику родини совок, а також особливості роз-

витку і шкодочинності совки-синьоголівки та совки жовто-бурої

ранньої викладено в розд. 20.

Значних пошкоджень совки завдають у більш освітлених крайо-

вих ділянках лісонасаджень.

Заходи захисту. Обробка ґрунту в міжряддях. У разі по-

шкоджень більш як 20 % листя — обробка біопрепаратами або інсек-

тицидами.

447

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Ряд перетинчастокрилі — Hymenoptera

Родина справжні пильщики — Tenthredinidae

Тополевий, або осиковий, строкатий пильщик —

Trichiocampus viminalis L. — трапляється повсюдно. Пошкоджує

тополю, осику, рідше вербу.

Імаго завдовжки 7 – 9 мм; голова і вусики чорні, блискучі, груди

жовті, середина передньоспинки, середньоспинка, задньоспинка і

середньогруди чорні; ноги жовті; основа крил жовта, птеростигма

бурувато-жовта; черевце жовте. Личинка до 19 мм завдовжки, зеле-

нувато-жовта, голова чорна, вкрита дрібними чорними кільцями,

що мають довгі світлі щетинки; на боках великі чорні плями; черев-

них ніг сім пар. Лялечка — 6 – 7 мм, яскраво-жовта, блискуча, з

оранжевим черевцем. Кокон тришаровий, світло-бурий, розміром

10 – 13 мм.

Зимують еонімфи в коконах, у підстилці й тріщинах кори. Заля-

льковуються в другій половині квітня — на початку травня. Літ

першого покоління спостерігається в другій половині травня — на

початку червня. Після спарювання самки відкладають яйця в над-

різи («кишеньки»), зроблені за допомогою яйцекладу вздовж череш-

ків листя. В одній кладці — від 9 до 24 яєць, відкладених двома ря-

дами. Плодючість становить 150 – 200 яєць. Ембріональний розви-

ток триває 12 – 15 діб. Личинки першого віку живуть групами, ске-

летуючи листок смугою від 3 до 10 мм. Личинки старших віків роз-

повзаються і тримаються поодинці. Вони обгризають листки повніс-

тю, залишаючи товсті жилки. Завершивши живлення, залялькову-

ються. Літ другого покоління відбувається у серпні. Відроджені в

другій половині серпня — у вересні личинки розвиваються впро-

довж місяця. Восени вони заглиблюються в підстилку для кокону-

вання. Пошкоджують молоді тополі в розсадниках і насадженнях,

особливо — тополю бальзамічну і осокір.

Тополю, осику, вербу може пошкоджувати також середній вербо-

вий пильщик — Pseudoclaveltaria amerinae L. (родина Cimbicidae).

Трапляється повсюдно, генерація однорічна.

Личинок пильщиків заражають мухи-тахіни — Bessa selesta Mg.,

Dexodes nigripes Fall., compsilura concinnata Mg., Exorista glauca

Mg., E. temera Rond., їздці-іхневмоніди — Ichneumon annulator F.,

Cryptus teucocheris Ratz. Личинками живляться комахоїдні птахи.

Заходи захисту. Пізній осінній обробіток ґрунту в розсад-

никах і молодих насадженнях. В осередках масового розмноження

пильщиків — обробка насаджень інсектицидами під час відроджен-

ня личинок.

Ясеневий білокрапковий пильщик, або макрофія ясене-

ва — Macrophya punctumalbum L. — трапляється в Лісостепу і

Степу. Пошкоджує ясен, рідше бирючину і глід.

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Імаго завдовжки 7 – 9 мм, голова чорна, матова, позаду облямо-

вана білим; груди чорні, лише передньоспинка з білою облямівкою

ззаду, черевце сплюснуте, у самки — з білими плямами по боках

третього-сьомого сегментів і білим восьмим сегментом, у самця —

все чорне; крила прозорі, дещо димчасті. Яйце світло-зелене. Личин-

ка завдовжки 16 – 17 мм, циліндрична, жовтувато-зелена; черевних

ніг вісім пар (на 2 – 8-му і 10-му сегментах); дихальця з бурою обля-

мівкою. Кокон до 8 мм завдовжки, темно-бурий, вкритий частинка-

ми ґрунту.

Зимують еонімфи в коконах у лісовій підстилці або в землі. За-

ляльковуються наприкінці квітня — у травні. Літ починається в

середині травня. Імаго додатково живляться на квітках зонтичних

рослин. Активні у безвітряну сонячну погоду. У зв’язку з тим, що

самці трапляються рідко, розмноження відбувається в основному

партеногенетично. Самка відкладає по 1 – 3 яйця під шкірочку верх-

нього боку листка біля вторинних жилок або між ними, пропилюю-

чи це місце яйцекладом. Плодючість — 120 – 150 яєць. Ембріональ-

ний розвиток триває 8 – 10 діб. Відроджені личинки перших віків

знаходяться на нижньому боці листків і вигризають круглі отвори

між жилками. Личинки старших віків переходять на верхній бік

листя і з’їдають тканину між бічними жилками. У спокійному стані

личинки тримаються у випрямленому стані, потривожені — скру-

чуються в колечко або падають на землю. Розвиток личинки триває

в середньому 25 діб, після чого вони переходять під лісову підстилку

або в землю, де утворюють щільний, водонепроникний кокон і впа-

дають у діапаузу до весни наступного року.

На півдні у липні — серпні можливий розвиток другої генерації

пильщика.

Масові розмноження відмічаються періодично.

Заселення насаджень відбувається осередково. Це пов’язано зі

слабкою льотною здатністю самок пильщика. Особливо сильно по-

шкоджуються дерева в розсадниках і молодих посадках. На старих

деревах більшою мірою об’їдається листя нижніх ярусів.

Основним паразитом яєць пильщика є яйцеїд Chrysonomyia

ruforum Krause., личинок заражають іхневмонід Pleolophus

basizonius Grav., еуфельмід Dahlbominus fuscipennis Zett., мухи-

тахіни — Drino inconspicua Meig., Diplostichus janithrix Htg., Bessa

selecta Mg. та ін.

Заходи захисту ті самі, що й для тополевого, або осикового,

строкатого пильщика.

Родина булавовусі пильщики — Cimbicidae

Великий березовий пильщик — Cimbex femoratus L. (рис.

24.20) — трапляється повсюдно, частіше на Поліссі та в Лісостепу,

рідше в Степу і Карпатах. Пошкоджує березу.

449

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Імаго завдовжки до 20 – 29 мм, тіло чорне з бурувато-червоним

або блідо-жовтим малюнком; крила прозорі, бурі по зовнішньому

краю, ноги бурі. Яйця розміром 2,7 мм, світло-зелені. Личинка — до

45 мм, зелена, голова світло-жовта, уздовж спини проходить чорна

смуга. Лялечка білувата, в щільному бочкоподібному коконі, бурого

кольору, до 32 мм завдовжки.

Зимують еонімфи в коконах під лісовою підстилкою та у верх-

ньому шарі ґрунту. Заляльковуються у першій половині травня. Ча-

стина личинок діапаузує впродовж одного року. Літ розтягнутий і

триває з другої половини травня по серпень. Імаго додатково жив-

ляться соком, що виступає із кільцеподібних надрізів на корі гілок.

На пошкоджених місцях згодом утворюються характерні кільцепо-

дібні валики.

Після запліднення самка відкладає по одному яйцю в «кишень-

ки», зроблені в тканині листка за допомогою яйцекладу. Плодю-

чість — 100 – 120 яєць. Через 15 – 17 діб відроджуються личинки,

які спочатку скелетують листки, а в старших віках з’їдають м’якуш

листка, залишаючи тільки товсті жилки. Личинки трапляються з

другої половини червня до кінця вересня. Вони знаходяться з ниж-

нього боку листків берези, згорнувшись кільцями. Випрямляються

тільки під час живлення. Завершивши розвиток, коконуються у

серпні — вересні під рослинними рештками або в поверхневому

шарі ґрунту. За рік розвивається одна генерація.

Заходи захисту ті самі, що й для тополевого, або осикового,

строкатого пильщика.

 Запитання для самоконтролю

1. Травневі хрущі, їх розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них поле-

захисних лісонасаджень.

2. Лубоїди, златки, вусачі, їх розвиток, шкодочинність

і захист від них листяних порід.

3. Червиця пахуча, її розвиток, шкодочинність

Рис. 24.20. Великий березовий пильщик:

1 — імаго; 2 — личинка; 2 — пошкодження