Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Шкідники полезахисних лісонасаджень

ну; п’ядун кутокрилий сосновий — Semiothisa liturata Cl. Трапля-

ється повсюдно. Пошкоджує хвойні дерева; п’ядун димчастий хвой-

ний — Peribatodes secundaria Esp. Трапляється повсюдно. Пошко-

джує молоді хвойні породи у розсадниках.

Відомо понад 100 видів паразитичних перетинчастокрилих і

двокрилих, які відіграють важливу роль в обмеженні чисельності

п’ядунів. Яйця заражають Trichogramma cacoeciae March., T. evanes-

cens Westw., T. laeviceps Först.; гусениць і лялечок — браконіди —

Apanteles immunis Hal., A. praepotens Hal., A. laeviceps Först.,

Macrocentrus linearis Nees., Oncophanes laevigatus Ratz.; іхневмоні-

ди — Phobocampe tempestiva Holmgr., Diadegma apostata Grav.,

Acropimpla pictipes Grav., Barichneumon bilunulatus Grav., мухи-

тахіни — Lypha dubia Fll., Blondella nigripes R.-D., Phorocera obscura

Fll., Compsilura concinnata Mg. та ін. Гусеницями й лялечками жи-

вляться лісові мурашки, туруни, птахи (граки, галки, ворони, зозу-

лі, дятли, синиці, дрозди, зяблики), землерийки, кроти, їжаки. У

роки масових розмножень відмічається загибель гусениць старших

віків від мускардинозу.

Заходи захисту. Приваблення в насадження і охорона ко-

махоїдних птахів. Розселення мурашників. При чисельності, що пе-

ревищує дві лялечки на 1 м

проекції крони, — обробка біопрепара-

тами або інсектицидами під час відродження гусениць.

Родина хвилянки — Lymantriіdae

Шовкопряд-монашка — Ocneria monacha L. (рис. 24.34) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну звичайну, ялину, рідше

дуб, граб, березу, осику, бук.

Метелик з розмахом крил: самка 55 – 60 мм, самець — 35 – 37 мм;

передні крила сірувато-білі із зигзагоподібними поперечними сму-

гами; задні крила темно-сірі; черевце рожевувате з чорними попе-

речними смугами. Яйце розміром 0,1 – 0,2 мм, рожевувато-сіре, сти-

снене зверху і знизу. Гусениця завдовжки 30 – 50 мм, темно-сіра,

вкрита довгими волосками; на дев’ятому і десятому сегментах ма-

ленькі червоні бородавки. Лялечка — 20 – 25 мм, бронзово-бура, з

пучком гачкоподібних червонуватих щетинок на задньому кінці.

Рис. 24.34. Шовкопряд-монашка:

1 — самець; 2 — самка; 3 — гусениця

471

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Зимують новоутворені гусениці в яйцевих оболонках. Стійкі до

несприятливих умов перезимівлі. Успішно переносять зниження

температури до –30 °С. Гусениці відроджуються в останній декаді

квітня. Перші дві — п’ять діб гусениці сидять разом, утворюючи так

зване «дзеркало», після чого розповзаються і починають живлення.

На час линянь вони збираються в групи, утворюючи «линяльні дзер-

кала». Гусениці швидко рухаються і в перших віках виділяють зна-

чну кількість павутини, обплітаючи нею гілки. Гусениці молодших

віків завдяки волоскам можуть переноситись вітром на значні від-

стані. Гусениці перших двох віків об’їдають травневі пагони сосни й

бруньки, що пішли у ріст. Починаючи з третього віку пошкоджують

стару хвою, відкушуючи половину хвоїнки і з’їдаючи до основи час-

тину, що залишилась. При живленні листяними породами прогри-

зають отвори у листках. Живляться вночі. Розвиток гусениць за-

лежно від температури режиму триває від 45 до 80 діб. Гусениці-

самці проходять п’ять віків, гусениці-самки — шість. Залялькову-

ються гусениці у пухкому павутинному коконі серед хвої або в щі-

линах кори. Лялечка розвивається від 12 до 20 діб. Метелики літа-

ють у липні — серпні вечорами й уночі.

Самка відкладає по 5 – 15 яєць групами, розміщуючи їх у тріщи-

ни і нерівності нижньої частини стовбура. Плодючість — 300 – 400

яєць. Гусениці, що утворились через 7 – 10 діб, залишаються всере-

дині яйцевих оболонок до весни наступного року. За рік розвиваєть-

ся одна генерація.

Важливу роль в обмеженні чисельності шовкопряда-монашки віді-

грають хвороби — фляшеріоз і поліедроз. Яйця шкідника знищують

синиці, пищухи, повзики; гусениць — іволга, сойка, зозуля; лялечок —

дрозди, сорокопуди; метеликів — одуди, дрімлюги, кажани. Значна

частина шкідника гине від турунів, ктирів, верблюдок, мурашок.

Понад 70 видів ентомофагів заражає гусениць і лялечок. Найчис-

леннішими є їздці з родини іхневмонід — Apechtis rufata Gmel., A.

compunctor L., Pimpla instigator F., P. turionella L., Sisparis albo-

guttatus Grav. і мух-тахін — Tachina fera L., Masicera silvatica Fll.,

Pseudosarcophaga monache Kr., Parasetigena segregata Ratz., P. adilis

R.-D., Blondelia nigripes Fll.

Заходи захисту. Приваблення у лісонасадження комахоїд-

них птахів. При чисельності, що перевищує п’ять яйцекладок на

дерево, у період відродження гусениць — застосування біопрепара-

тів або інсектицидів.

Родина совки — Noctuidae

Соснова совка — Panolis flammea Schiff. (рис. 24.35) — трап-

ляється повсюдно. Пошкоджує сосну звичайну, кедр, рідше ялину,

смереку, ялівець.

Метелик із розмахом крил 30 – 35 мм, передні крила від сіро-бу-

рого до цегляно-червоного забарвлення, з поперечними темно-бури-

Шкідники полезахисних лісонасаджень

ми з білою облямівкою смугами; кругла і ниркоподібна плями великі,

білуваті; задні крила сірувато-бурі зі світлою бахромою. Яйце півку-

лясте, діаметром 0,8 – 0,9 мм, свіжовідкладене — зеленувато-жовте,

пізніше — голубувато-сіре. Гусениця завдовжки 30 – 40 мм, зелена з

білими спинно-бічними смугами, черевний бік зелений з білою смугою

посередині; голова темно-бура. Лялечка — 17 – 20 мм, червонувато-

коричнева; кремастер з двома відростками й чотирма щетинками.

Зимує лялечка в павутинному коконі в лісовій підстилці й у верх-

ньому шарі ґрунту на глибині 10 – 20 см. Літ починається рано на-

весні — з кінця березня — і триває до кінця травня. Метелики лі-

тають і спарюються вечорами й уночі в кронах дерев. Самки відкла-

дають яйця, частіше на нижній бік хвоїнки, ланцюжком по 4 – 8, мак-

симально — до 25 яєць. Плодючість — 300 яєць. Відроджені через

15 – 20 діб гусениці повністю або частково з’їдають оболонки яєць і

деякий час знаходяться біля яйцекладки. Під час струшування гілок

падають на ґрунт або повисають на павутинках. Насамперед гусениці

об’їдають хвою травневих пагонів, часто обкільцьовують кору пагонів

останніх двох років, що спричинює припинення росту. Нерідко гусе-

ниці вгризаються всередину пагона, що призводить до його в’янення і

засихання. Гусениця старших віків поїдають стару хвою, об’їдаючи її

до коротких недогризків. Якщо хвоя об’їдена до закладання бруньок,

дерево може загинути. За 30 – 40 діб розвитку одна гусениця з’їдає

170 – 200 хвоїнок, або 5 – 7 г соснової хвої. Проходить 5 віків. Напри-

кінці червня, завершивши живлення, гусениці залишають кормове

дерево, заляльковуються серед підстилки або в ґрунті і залишаються

до весни наступного року. Генерація однорічна.

Чисельність соснової совки обмежують хижаки, паразити і хворо-

би. Гусеницями живляться шпаки, граки, галки. У лісовій підстилці

лялечок поїдають лисиці, борсуки, миші. На шкіднику паразитує

понад 70 видів їздців і мух-тахін. Яйця заражають Trichogramma

Рис. 24.35. Соснова совка:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — яйцекладка; 4 — пошкодження

473

Шкідники полезахисних лісонасаджень

embriophagum Hart., Telenomus phalaenarus Nees., на гусеницях і

лялечках паразитують їздці-іхневмоніди — Campoletis erythropus

Thoms., Hyposoter didimator Thumb., Micropletis descipens Prel.,

Aphanistes amatus Wesm., Barichneumon bilunulatus Gratz., Ricti-

chneumon pachymerus Ratz., Cratichneumon ceruscator L., C. versator

Thunb.; мухи-тахіни — Tachina fora L., Nemosturmia amoena Mg.,

Blepharigena trepida Mg., Emestis rudis Fall. та ін.

Масові спалахи припиняються внаслідок епізоотій, що спричи-

нюються грибними, бактеріальними та вірусними хворобами.

Заходи захисту. Приваблення у лісонасадження і охорона

комахоїдних птахів. Охорона і розселення лісових мурашок. При

чисельності, що перевищує дві лялечки на 1 м

проекції крони, —

обприскування біопрепаратами або інсектицидами для пригнічення

гусениць, що відроджуються.

Ряд перетинчастокрилі — Hymenortera

Родина хвойні пильщики — Diprionidae

Звичайний сосновий пильщик — Diprion pini L. (рис. 24.36) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує різні види сосни, віддаючи пере-

вагу сосні звичайній і сосні Банкса.

Імаго завдовжки 7 – 10 мм, тіло широке, яйцеподібно-овальне;

забарвлення бурувато-жовте з чорним малюнком. Тіло самки блідо-

жовте, на грудях зверху три чорних плями; черевце світло-жовте з

чорно-бурим мінливим малюнком; вусики бурі, пильчасті. Самець

повністю чорний, ноги від колін рудуваті, вусики чорно-бурі, пери-

сті. Яйце розміром 1,5 мм, овальне, зеленувате або жовтувате, на-

півпрозоре. Личинка — до 28 мм, блідо-жовта, голова жовто-

Рис. 24.36. Звичайний сосновий пильщик:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — яйцекладка; 4 — кокони

Шкідники полезахисних лісонасаджень

червона, несправжніх ніг — вісім пар; над кожною парою черевних

ніг на тілі чорні плями; трапляються личинки з темним забарвлен-

ням і чорно-бурою головою. Лялечка завдовжки 7 – 10 мм, вільна, в

бочкоподібному буро-сірому або жовто-бурому коконі.

Зимують личинки в коконі під підстилкою або в ґрунті на глиби-

ні до 10 см. Заляльковуються у квітні. До 10 % личинок залишають-

ся у стані діапаузи, яка триває від одного до двох — трьох років. Літ

починається наприкінці квітня і триває до середини травня. Самки

відкладають по 8 – 15 і більше яєць у надрізи — «кишеньки» в кан-

тику хвоїнок сосни. Зверху самка вкриває «кишеньки» бурувато-

сірим шаром пінистих виділень.

Весь запас яєць (до 200) самка відкладає на розміщені поблизу

хвоїнки. Через 15 – 20 діб відроджуються личинки, які об’їдають

хвою з країв, залишаючи центральну жилку і верхівку. Личинки

старших віків об’їдають хвоїнки майже до основи. Вони розміщують-

ся групами (виводками). Завершивши через 25 – 35 діб розвиток,

личинки заляльковуються відкрито — на хвої, пагонах, гілках і корі

сосен у щільних коконах. Через 6 – 12 діб вилітає друге покоління

пильщика. Літ спостерігається наприкінці липня — на початку

серпня. Самка відкладає яйця у молоду хвою. Відроджені личинки

живляться хвоєю поточного року. Самки проходять шість віків, сам-

ці — п’ять. Наприкінці вересня — на початку жовтня личинки пе-

реходять у місця зимівлі, де знаходяться в коконі до весни наступ-

ного року. За рік розвивається дві генерації.

За час живлення одна личинка з’їдає 30 – 40 хвоїнок. Пошко-

дження хвої призводить до засихання верхівок, ослаблення дерев і

заселення їх стовбуровими шкідниками. Сприятливими умовами

для розвитку шкідника є тепла і суха погода у травні — червні. Ма-

сові розмноження пильщика найчастіше спостерігаються у молодих

насадженнях, що ростуть на підвищених місцях.

Близькими видами, подібними за циклом розвитку до звичайного

соснового пильщика, є два види: пильщик сосновий східний — Diprion

similis Hart. і сосновий пильщик блідо-жовтий — Gilpinia pallida Kl.

Значну роль в обмеженні чисельності пильщиків відіграють хво-

роби, хижаки і паразити. У прохолодну й вологу погоду спостеріга-

ється масова загибель личинок від бактеріальних, грибних і вірус-

них хвороб. Шкідника знищують комахоїдні птахи та деякі види

ссавців, а також лісові мурашки й туруни.

Понад 95 видів ентомофагів розвиваються за рахунок пильщи-

ків. Яйця заражають хальциди — Chrysonotomyia ruforum Krause,

Dipriocampe diprioni Ferr.; личинок і еонімф — іхневмоніди —

Popyblastus gilpinii Telenga, Hoplocryptus fuscicornis Tschk.,

Mesochorus rubeculus Htg., Exenterus marginatorius F., E. oriolis

Btg., Pleolophus basizonus Grav., Agrothereutes adustus Grav. та ін.,

хальциди — Dahlbominus fuscipennis Zell., Monodontomerus obso-

475

Шкідники полезахисних лісонасаджень

letes F., мухи-тахіни — Sturmia inconspigua Meig., Drino inconspicua

Meig., Ceromasia inclusa Htg. та ін.

Заходи захисту. Під час закладання нових насаджень слід

віддавати перевагу сосні кримській, яка меншою мірою пошкоджу-

ється пильщиками. Приваблення в насадження і захист комахоїд-

них птахів. Охорона і розселення лісових мурашників. У роки масо-

вого розмноження пильщиків при щільності, що перевищує чотири

лялечки на 1 м

проекції крони, у період відродження личинок —

обприскування дерев біопрепаратами або інсектицидами.

Рудий сосновий пильщик — Neodiprion sertifer Geoffr. (рис.

24.37) — трапляється повсюдно. Пошкоджує різні види сосни, однак

частіше заселяє сосну звичайну і сосну Банкса.

Тіло самки завдовжки 7 – 9 мм, вузьке, рудо-жовте, вусики пиль-

часті, яйцеклад пилоподібний, короткий; жилки на крилах бурі,

птеростигма рудувато-жовта; самець — 6 – 7 мм, чорний, блискучий,

ноги і стерніти черевця руді; вусики перисті, чорні. Яйце розміром

1,1 – 1,6 мм, жовтувато-біле. Личинка — 22 – 25 мм, темно-сіра, уз-

довж спини світліша смуга; по боках над дихальцями — широка чор-

на смуга, облямована білим; голова чорна, блискуча; несправжніх ніг

8 пар. Лялечка вільна, 5 – 8 мм завдовжки. Кокон — 7 – 10 мм, буру-

вато-жовтий, бочкоподібний.

Характерною екологічною особливістю виду є наявність у популяці-

ях двох біологічних форм, в однієї з яких зимують яйця, відкладені

всередину хвоїнок, у другої — еонімфи в лісовій підстилці. З яєць, що

перезимували, личинки відроджуються наприкінці квітня або на по-

чатку травня; з яєць, відкладених пильщиком після його перезимівлі

та заляльковування, личинки відроджуються дещо пізніше. Відразу

після відродження личинки розпочинають живлення. Вони об’їдають

Рис. 24.37. Рудий сосновий пильщик:

1 — самка; 2 — самець; 3 — личинка; 4 — кокон; 5 — яйцекладка

Шкідники полезахисних лісонасаджень

хвоїнки з країв, доросліші з’їдають хвоїнки цілком. Спочатку живляться

старою хвоєю, в разі нестачі корму переходять на хвою поточного року,

крім того, перегризають пагони і вигризають ділянки кори на минуло-

річних пагонах. Тримаються разом, виводками по кілька десятків осо-

бин. Потривожені несправжні гусениці піднімають голову і кінець че-

ревця і в такій позі залишаються до зникнення причини тривоги.

За час живлення личинка з’їдає 0,9 г хвої, або 20 – 30 хвоїнок.

Об’ївши хвою на одній гілці, вони переходять на іншу. Розвиток

триває 20 – 27 діб. Личинки-самки проходять 6 віків, личинки-сам-

ці — 5. Живлення личинки припиняють в останньому віці й напри-

кінці червня переходять для коконування у лісову підстилку. При-

близно половина особин популяції впадають в діапаузу до весни

наступного року, а частина з них — до 2 – 3 років, решта залялько-

вуються і у серпні — вересні дають імаго. Додаткового живлення

пильщик не потребує.

Самки відкладають яйця переважно в молоду, однорічну хвою, в

«кишеньки». Яйця на хвоїнках розміщуються окремо, на відстані

1 – 1,5 мм одне від одного. Плодючість — 100 – 150 яєць. У відкла-

дених яйцях ще з осені відбуваються початкові етапи ембріонально-

го розвитку, що завершується навесні.

У рудого соснового пильщика спостерігається часткове партено-

генетичне розмноження. Із незапліднених яєць відроджуються

тільки самці. Генерація однорічна. Високому виживанню шкідника

сприяє тепла, безвітряна погода навесні й у період масового льоту

та відкладання яєць. Масове заселення личинками призводить до

засихання верхівок і окремих дерев сосни. Ослаблені дерева засе-

ляються стовбуровими шкідниками.

Велике значення в обмеженні чисельності пильщика мають різні

природні вороги та хвороби. Активними винищувачами личинок є

лісові мурашки — Formica sp., хижі клопи, павуки. Яйцями жив-

ляться личинки золотоочок, хижі кліщі, у зимовий час — синиці.

Еонімф у коконах знищують землерийки, дрібні гризуни, туруни.

Понад 90 видів їздців і мух-тахін є паразитами шкідника. Деяка їх

кількість зазначена при описі звичайного соснового пильщика. У

прохолодну й дощову погоду відбувається масова загибель личинок

від вірусних, бактеріальних і грибних хвороб.

Заходи захисту ті самі, що й для звичайного соснового пи-

льщика.

Родина пильщики-ткачі — Pamphilііdae

Сосновий зірчастий пильщик-ткач — Acantholyda

posticalis Mats. (рис. 24.38) — у значній кількості трапляється на

Поліссі та в Лісостепу України, поодинці — у Карпатах. Пошкоджує

сосну звичайну, рідше — Веймутова.

Самка завдовжки 11 – 16 мм, самець — 10 – 13 мм; голова і груди

чорні з жовтувато-білими рисочками; черевце сплющене, бурувато-

477

Шкідники полезахисних лісонасаджень

жовте з чорними плямами посере-

дині; ноги руді; крила прозорі. Яйце

розміром 2,5 – 3,0 мм, човноподібне,

жовтувато-біле. Личинка завдовж-

ки 18 – 26 мм, з трьома парами чо-

рних грудних ніг; черевні ноги від-

сутні; на кінці черевця тричленико-

ві церки; забарвлення тіла оливко-

во-зелене з чотирма буруватими

поздовжніми смугами; голова буро-

жовта. Лялечка — 12 – 16 мм, віль-

на, жовтувато-біла, блискуча.

Зимують діапаузуючі еонімфи й

пронімфи у земляних колисочках

на глибині 10 – 30 см. Наприкінці

квітня — у травні пронімфи, що

перезимували, линяють і перетво-

рюються на лялечку. Через 11 – 12 діб виходять імаго. Масовий вихід

збігається з початком пилування чоловічих суцвіть сосни звичайної і

триває три — чотири тижні, до середини червня. Суха і тепла погода

сприяє прискореному розвитку лялечок і дружному виходу імаго. Сам-

ка відкладає яйця по одному або по 2 – 4 на хвоїнки. Плодючість не

постійна і коливається від 20 до 120, у середньому 30 – 50 яєць. Після

того, як самки відкладуть половину яєць, вони можуть перелітати, що

сприяє появі нових осередків. У соснового зірчастого пильщика спосте-

рігається часткове партеногенетичне розмноження. Із незапліднених

яєць відроджуються тільки самці, із запліднених — самки. Ембріона-

льний розвиток триває 12 – 13 діб. Кожна личинка робить павутинну

схованку у вигляді трубочки. На її розвиток потрібно 20 – 30 діб. За

цей період несправжні гусениці проходять шість віків.

Живляться молодими хвоїнками. Досягнувши V – VI віків, личин-

ки залишають павутинні гнізда і живляться відкрито, з’їдаючи стару

хвою. Наприкінці червня — на початку липня личинки переходять у

ґрунт, де роблять колисочку з щільними стінками і залишаються там

у зігнутому стані. Частина личинок у вересні перетворюється на про-

німф, які після перезимівлі, навесні, залялькуються і дадуть імаго.

Решта еонімф (приблизно третина популяції) впадають у діапаузу від

одного до трьох років. На голові у личинок (пронімф), що не впали у

діапаузу, наприкінці вересня — у жовтні з’являються темні плями

(місця майбутніх очей імаго), тіло поступово випрямляється. У личи-

нок (еонімф), що діапаузують, плям на голові немає.

Масове заселення дерев призводить до засихання верхівок і

окремих дерев сосни. Ослаблені дерева заселяються стовбуровими

шкідниками. Найчастіше пильщик-ткач заселяє насадження сосни

7 – 30-річного віку.

Рис. 24.38. Сосновий зірчастий

пильщик-ткач:

1 — імаго; 2 — яйця на хвоїнці;

3 — личинка

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Здатність личинок соснового зірчастого пильщика-ткача інкапсу-

лювати відкладені всередину його тіла яйця паразитів знижує роль

останніх у регуляції чисельності шкідника. Крім того, зірчастий пи-

льщик-ткач стійкіший до хвороб порівняно з іншими видами пиль-

щиків. Значна роль у пригніченні шкідника належить хижакам. Яй-

цями живляться сонечка, личинки золотоочок; личинок з’їдають лі-

сові мурашки — Formica sp., туруни, птахи (зозуля, грак, ворона,

дрізд, дятел, синиця, сиворакша, шпак, іволга); еонімф знищують

лісові миші, землерийки, їжаки, личинки жуків коваликів — Athous

niger L., A. subfuscus Mull., Selatosomus impressus F. та ін.

Види, близькі за особливостями розвитку і шкодочинністю, —

червоноголовий пильщик-ткач — Acantholyda erythrocephala L. і

пильщик-ткач поодинокий — Acantholyda hieroglyphica Chr.

Заходи захисту. Розселення мурашників та їх охорона.

Приваблення і сприяння поселенню комахоїдних птахів у соснових

насадженнях. При чисельності, що перевищує 5 пронімф на 1 м

, у

період появи личинок — обробка дерев інсектицидами.

Заходи захисту полезахисних лісонасаджень

1. Ділянки і смуги, відведені для полезахисних лісонасаджень, по-

трібно впродовж одного — двох років утримувати під чорним паром.

2. Відібрані для садіння дерева й кущі мають відповідати ґрун-

тово-кліматичним умовам регіону, а також мати певну стійкість до

шкідливих організмів.

3. Застосовувати цілу низку агротехнічних заходів, необхідних

для нормального росту і розвитку дерев.

4. Проводити систематичні обстеження стану лісонасаджень та

наявності в них шкідників.

5. Приваблення в лісонасадження і охорона комахоїдних птахів.

Захист і розселення мурашників.

6. Сівба поблизу лісопосадок нектароносів для приваблення ко-

рисної ентомофауни.

7. Своєчасно видаляти ослаблені й засихаючі дерева та заміняти

їх молодими.

8. Проводити заходи захисту насаджень від комплексу хвоє- і ли-

стогризучих, а також стовбурових шкідників із застосуванням агро-

технічних, механічних, біологічних, хімічних та інших методів.

 Запитання для самоконтролю

1. Короїди, лубоїди, вусачі, особливості їх розвитку, шкодочинність (ЕПШ) і

захист від них хвойних насаджень.

2. Звійниці, їх розвиток, шкодочинність

(ЕПШ) і захист від них молодих хвойних насаджень.

3. П’ядуни, шовкопряди, їх

розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них соснових насаджень.

4. Пиль-

479

Шкідники зерна та інших сільськогосподарських продуктів під час зберігання

25. ШКІДНИКИ ЗЕРНА ТА ІНШИХ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПРОДУКТІВ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ

Зерно та інші сільськогосподарські продукти під час їх зберіган-

ня пошкоджують понад 400 видів комах, кліщів, а також гризунів.

Із них в Україні найпоширенішими і найнебезпечнішими є 16 ви-

дів, з них жуків — 9, метеликів — 3, кліщів — 1, мишоподібних гри-

зунів — 3 види. За даними американських ентомологів, щорічні

втрати від шкідників запасів становлять від 9 до 20 %. Крім того,

потенційно небезпечними для України є численні карантинні види

комах, які нерідко трапляються у продовольчих вантажах, імпорто-

ваних із країн Південно-Східної Азії, Африки, Південної Америки.

Крім безпосередніх втрат шкідники погіршують харчові якості про-

дуктів, забруднюють їх екскрементами, є переносниками хворобо-

творних бактерій і спричинюють зниження схожості насіння. На-

сіння пшениці й кукурудзи, пошкоджене комірним довгоносиком,

втрачає схожість відповідно на 92 і 27 %, рисовим довгоносиком —

75 і 61 %, малим борошняним хрущаком — 53 і 24 %, суринамським

борошноїдом — 25 і 18 %. Насіння гороху, квасолі, еспарцету, по-

шкоджене зерноїдами, втрачає схожість на 70 – 90 %. Використання

в їжу продуктів, заселених шкідливими комахами та кліщами, мо-

же зумовити у людини і тварин порушення травлення. Доведено,

що негативний вплив на функціональну діяльність нирок та печін-

ки теплокровних спричинює зерно, у кілограмі якого налічується

понад 15 особин рисового довгоносика, 5 — комірного, 6 — борош-

няних хрущаків, 25 — борошноїдів, 150 — хлібних кліщів.

Ряд твердокрилі — Coleoptera

Родина довгоносики — Curculionidae

Комірний довгоносик — Sitophilus granarius L. (рис. 25.1) —

поширений повсюдно. Пошкоджує зерно пшениці, жита, ячменю,

рідше — кукурудзи, вівса, а також макарони.

Жук завдовжки 2,3 – 5,2 мм, темно-коричневий або бурий, майже

чорний, однобарвний, блищить на світлі; тіло вузьке, довге, перед-

ньоспинка в рідких грубих довгастих плямах, розташованих вільно,

із більш-менш гладенькою поздовжньою смужкою посередині; над-

крила з простими крапчастими глибокими борозенками, проміжки

між ними майже такої самої ширини, як і борозенки; задні крила не-

дорозвинені. Яйце — 0,6 – 0,8 мм, овальне, біле або жовтувате, один

Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.