Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники полезахисних лісонасаджень

(ЕПШ) і захист від неї листяних порід. 4. Зелена дубова листовійка, її розвиток,

шкодочинність (ЕПШ) і захист від неї дубових насаджень

5. Непарний шовко-

пряд, його розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і захист від нього полезахисних лі-

сонасаджень.

6. Дубовий похідний шовкопряд, особливості його розвитку, шко-

дочинність (ЕПШ) і захист від нього дубових насаджень.

7. Основні види пиль-

щиків, їх розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них полезахисних лісона-

саджень.

24.2. Шкідники хвойних порід

Ряд напівтвердокрилі, або клопи — Hemiptera (Heteroptera)

Родина клопи-підкоровики — Aradidae

Підкоровик сосновий — Aradus cinnamomeus Panz. (рис.

24.21) — трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну звичайну, рідше

інші види сосен.

Імаго завдовжки 3,5 – 5 мм; тіло червонувато-коричневе, під ко-

лір соснової кори, овальне, плескате, голова масивна, вусики корот-

кі 4-членикові; колючі щетинки, що висуваються з хоботка, довші за

тіло, у спокої хоботок підігнутий під голову, а колючі щетинки скла-

дені спірально між очима. Самки бувають двох форм: крилаті (рід-

ше) і коротко-безкрилі (частіше). Самці менші за самок, з вузьким

тілом і вузькими надкрилами, не літають. Яйце розміром 0,8 мм,

овальне, гладеньке, спочатку білувате, потім рожеве і під кінець

бурувато-червоне. Личинка — 4,5 мм, плеската, світло-коричнева з

жовтуватим відтінком.

Рис. 24.21. Підкоровик сосновий:

1 — крилата самка; 2 — короткокрила самка; 3 — самець; 4 — пошкодження

451

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Зимують імаго й личинки четвертого віку біля основи стовбура

або близько біля нього в лісовій підстилці. Навесні, ще до повного

сходу снігового покриву, за середньодобової температури 2 – 3 °С

спочатку імаго, а дещо пізніше личинки заселяють стовбури сосен.

Розмістившись під лусочками кори, розпочинають живлення і спа-

рювання. Відкладання яєць починається в другій половині квітня

і триває 20 – 30 діб. Довгокрилі самки після запліднення розліта-

ються і відкладають яйця на нових ділянках. Яйця кладуть на

внутрішню поверхню лусочок кори по одному або невеликими гру-

пами. Плодючість —15 – 30 яєць, нижній поріг розвитку яйця —

10 °С. Ембріональний розвиток триває 15 – 25 діб. Відроджені у

травні — червні личинки впродовж усього літа живляться під лу-

сочками кори, висмоктуючи соки з лубу, камбію та верхнього шару

деревини. Досягнувши четвертого віку, переходять на зимівлю.

Навесні, у квітні — травні вони переходять у п’ятий вік і продов-

жують живитися впродовж 30 – 40 діб, після чого перетворюються

на імаго. Розмножуватись починають тільки після перезимівлі.

Генерація дворічна.

Сосновий клоп-підкоровик — світло- і теплолюбна комаха. Тому

він особливо активно заселяє розріджені посадки сосни 5 – 25-річ-

ного віку та узлісся. Внаслідок пошкоджень під корою утворюються

порожнини, заповнені смолою і паренхімою, кора розтріскується,

утворюючи смолоточиві виразки, порушується транспірація. Змен-

шується приріст, спостерігається всихання верхівок дерев. Якщо чи-

сельність клопа досягає 100 і більше особин на 1 дм

поверхні стов-

бурів, дерева, як правило, засихають.

На шкідника згубно діють заморозки в період ембріонального

розвитку. Значну загибель імаго й личинок спричинюють зниження

температури до –25…–30° С у малосніжні зими. Масова загибель

клопів спостерігається у вологі роки від білої мускардини.

Клопів знищують верблюдки — Raphidioptera, особливо — Rha-

phidia ophiopsis Schum., R. flavipes Stein., Agulla xanthostigma

Schum.; руді мурашки, яйцеїди — Microphanurus discolor Ratz.,

M. scutellaris Тhoms. та ін. Клопами живляться птахи — пищуха,

повзик, малий дятел.

Заходи захисту. Посадка густих культур і культур, що рано

змикаються (15 – 20 тис. саджанців на гектар); заповнення «вікон»

підсадкою дерев; на сухих піщаних ґрунтах краще висаджувати сос-

ну кримську. При чисельності шкідника, що перевищує 500 клопів

на дерево, — обприскування інсектицидами нижніх частин стовбу-

рів і підстилки рано навесні, в період переходу підкоровика на стов-

бури.

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Ряд твердокрилі, або жуки — Coleoptera

Родина пластинчастовусі — Scarabaeidae

Мармуровий хрущ — Polyphylla fullo L. (рис. 24.22) — трап-

ляється повсюдно на піщаних і супіщаних ґрунтах. Поліфаг. Особ-

ливо небезпечний для молодих насаджень сосни.

Жук завдовжки 28 – 32 мм; коричнево-бурий, надкрила з жовту-

ватим мармуровим малюнком, голова і передньоспинка в жовтих

лусочках, що утворюють симетричний малюнок; пігідій на верхівці

заокруглений, вусики червоно-бурі, 10-членикові з 7-члениковою (у

самця) і 5-члениковою (у самки) пластинчастою булавою. Яйце роз-

міром 3 × 3,5 мм, білувате, овальне. Личинка до 75 мм завдовжки;

біла, С-подібно вигнута; голова світло-руда, блискуча; на задній ча-

стині анального стерніта дрібні конічні шипики, які, в свою чергу,

містять по 6 – 9 шипиків кожний. Лялечка завдовжки 45 мм, світло-

жовта.

Зимують личинки різних віків у ґрунті, на глибині 30 – 50 см.

Навесні за температури 10 – 12 °С піднімаються у верхні шари ґрун-

ту і починають живитися корінням рослин. Завершивши розвиток,

личинки наприкінці травня — на початку червня заляльковуються

у земляній печерці. Через 20 – 25 діб виходять жуки. Літ їх почина-

ється наприкінці червня і триває до середини серпня. Жуки активні

ввечері і в першій половині ночі. Їх живлення відбувається на різ-

них деревах, вони обгризають хвою сосни, листя бука, тополі, білої

акації та кущів. Наприкінці червня — на початку липня самки від-

кладають яйця у ґрунт на глибину 15 – 30 см. Яйця відкладають по

одному на відстані кількох сантиметрів одне від одного. Відклавши

25 – 40 яєць, самка, не виходячи з ґрунту, відмирає. Ембріональний

розвиток триває 20 – 28 діб. Відроджені личинки тричі перезимову-

ють і стільки ж разів линяють. З настанням осені мігрують у глибо-

кі шари ґрунту.

Рис. 24.22. Мармуровий хрущ:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — лялечка; 4 — пошкодження

453

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Личинки першого віку живляться корінням живих і відмерлих

трав’янистих рослин й істотної шкоди не завдають. Найбільш шко-

дочинними є личинки другого і третього віків. Особливо потерпають

молоді рослини, у яких личинки часто перегризають коріння та під-

земні частини стовбурів. На старих насадженнях личинки пошко-

джують кореневу шийку. Шкодочинність мармурового хруща поси-

люється ще й тим, що він заселяє бідні ґрунти, на яких стійкість

культур знижена.

У роки з підвищеною вологістю значна частина личинок гине від

зеленої мускардини — Oospora destructor Sacc. Личинок заражають

мухи-тахіни — Microphthalma disjuncta Wied., Dexiomorpha petiolota

Bohs., Dexia vacua Fll., Sarcotrichina subcylindrica Portsch., Sarco-

phaga albiceps Meig., Cnephalia bucephala Meig. і нематода — Psam-

momermis korsakovi Polozh. На жуках паразитує Hyperecteina

longicornis Fall.

Жуками живляться птахи — сиворакша, іволга, грак, шпак, во-

рона, сорока; личинками й лялечками — кріт, їжак, борсук, лисиця.

Заходи захисту. Створення густих культур, що швидко

змикаються. Обробіток ґрунту навесні й улітку під час масового льо-

ту жуків (жуки уникають відкладати яйця на пухких ґрунтах). При-

ваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів. При щільнос-

ті, що перевищує 5 личинок на 1 м

, — внесення в ґрунт інсектици-

дів. У роки льоту при високій чисельності жуків — обробка молодих

насаджень інсектицидами.

Родина довгоносики — Curculionidae

Великий сосновий довгоносик — Hylobius abietis L. (рис.

24.23) — трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну, рідше ялину,

смереку, модрину.

Рис. 24.23. Великий сосновий довгоносик:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — лялечка; 4 — пошкодження

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Жук завдовжки 10 – 14 мм; темно-бурий, з трьома вигнутими

смугами, утвореними жовтими лусочками; надкрила ширші за пе-

редньоспинку; голова витягнута у довгу головотрубку, на кінці

якої знаходяться вусики. Жуки другого і третього років життя по-

збавляються жовтих лусочок і стають чорними. Яйце розміром до

1 мм, молочно-біле, довгасте. Личинка завдовжки 11 – 15 мм, жов-

тувато-біла з буро-жовтою головою, серпоподібно вигнута. Лялеч-

ка — 14 мм, жовтувато-біла, з двома шипами на останньому чле-

нику черевця.

Зимують личинки ІІІ і IV віків у ходах під корою і жуки в рос-

линній підстилці. Літ жуків починається наприкінці квітня — на

початку травня. Жуки додатково живляться, обгризаючи кору стов-

бурів, весняних пагонів, хвою і бруньки. До місць живлення і роз-

множення жуки перелітають із місць зимівлі або добираються «пі-

шим ходом». У місцях погризів утворюються смоляні напливи. Жуки

частіше пошкоджують дерева 3 – 10-річного віку. Найбільш небез-

печними є пошкодження, які обкільцьовують стовбури, що призво-

дить до безверхівковості або потворного росту сосни (кривий стовбур

або кілька верхівок). Після спарювання відкладання яєць триває

впродовж усього літа. Самка відкладає яйця по одному, рідше по

два у вигризені ямки в ділянці кореневої шийки, у кореневі лапи й

пеньки. Плодючість — до 60 яєць. Жуки уникають яскравого світла

і в денні години ховаються в тріщинах кори, підстилці та інших

схованках. Активні увечері і вночі. Відроджені через 14 – 20 діб ли-

чинки прогризають зверху в корі й деревині ходи, заповнюючи їх

буровим борошном. Довжина ходу на тонкому корінні може пере-

вищувати 1 м. Личинки, пройшовши п’ять віків, завершують жив-

лення восени або після перезимівлі навесні. В обох випадках заля-

льковування відбувається у червні — липні в овальних камерах у

деревині. У серпні утворюються жуки, значна частина яких зали-

шається зимувати в лялечкових камерах. Жуки, що вийшли на по-

верхню, короткий час живляться і невдовзі переходять у рослинну

підстилку на зимівлю. Одна генерація розвивається впродовж двох

років. Жуки живуть два — три роки.

Природними ворогами довгоносика є птахи — грак, ворона, соро-

ка, сойка, дрімлюга, шпак, дятел, із хижих комах — великі туруни й

ктирі, а також їздці-браконіди — Bracon brachycerus Thoms., Bracon

hybobi Katz. та ін.

Заходи захисту. Видалення пеньків. У разі небезпечної чи-

сельності — два жуки на п’ять молодих дерев — обробка інсектици-

дами в період масового заселення дерев.

Родина короїди — Ipidae (Scolytidae)

В Україні відомо понад 130 видів короїдів, з яких близько 50 —

небезпечні шкідники деревних насаджень.

455

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Жуки завдовжки від 0,8 до 9 мм, голова втягнута в передньогру-

ди, вусики короткі, колінчасто-булавоподібні, надкрила вкриті во-

лосками або лусочками. Яйця дрібні, округлі, білі. Личинки безногі,

м’ясисті, дещо зігнуті; на грудних сегментах є мозолисті подушечки;

голова чітко виражена, світло-коричнева, з міцними щелепами. Ля-

лечка біла, напівпрозора.

Родину короїдів поділяють на три підродини — лубоїди, короїди,

заболонники. У лубоїдів задній кінець тіла опуклий і заокруглений;

у заболонників від задніх ніг до верхівки косо зрізане черевце; коро-

їди на задньому кінці тіла мають глибоку западину («тачку»), яка

оточена зубчиками. За допомогою «тачки» жуки видаляють із ходів

бурове борошно.

Короїди мають кормову спеціалізацію — селяться на певних по-

родах дерев. Більшу частину життя проводять під корою або в дере-

вині. Личинки і жуки живляться живими тканинами ослаблених

дерев. На здорових деревах короїди розвиватися не можуть у зв’язку

з тим, що їхні ходи заливає живиця або соки, що призводить до за-

гибелі шкідника. Як правило, жуки вигризають короткий «вхідний

канал». У моногамних видів, що живуть парами, самка відкладає

яйця у невеликі заглиблення по обидва боки каналу. Відроджені

личинки вигризають у лубі ходи, що розширюються в міру росту

личинки. Личинковий хід закінчується лялечковою колисочкою.

Новоутворені жуки активні з весни до середини літа. Для виходу

назовні вони прогризають округлі льотні отвори. У деяких видів

жуки додатково живляться під корою, на гілках і нерідко у серце-

вині пагонів.

У полігамних видів, сім’я яких складається з одного самця і

2 – 12 самок, вхідний канал, вигризений самцем, веде в «шлюбну

камеру». Після запліднення кожна із самок вигризає свій маточний

хід, де й відкладає яйця. Через 9 – 14 діб відроджуються личинки,

які розвиваються впродовж 15 – 20 діб, після чого заляльковуються

в колисочках. На розвиток лялечки потрібно 10 – 14 діб. За рік роз-

вивається одна або дві генерації.

Деякі види заболонників, короїдів і лубоїдів заносять у ходи спо-

ри, що спричинює захворювання деревини («синява» деревини, гол-

ландська хвороба в’язових та ін.). Заселення короїдами ослаблених

дерев прискорює їх засихання. Низькі температури взимку (до

–30 °С) і високі влітку (понад 30 °С) зумовлюють загибель личинок і

лялечок.

Значна роль у зниженні чисельності стовбурових шкідників на-

лежить комахоїдним птахам, особливо дятлам, а також хижим ко-

махам. Стовбурових шкідників у ходах переслідують жуки: пістрян-

ки, плоскотілки, випушки, личинки коваликів і чорнишів, клопи-

антокориси й оріуси, трипси.

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Певну роль, хоча і меншу порівняно з хижаками, відіграють ко-

махи-паразити, особливо з родин браконід та іхневмонід.

Вершинний короїд — Ips acuminatus Gyll. (рис. 24.24) — трап-

ляється повсюдно. Пошкоджує різні види сосен, ялин, рідше смере-

ку, модрину, зрідка ялівець.

Жук завдовжки 2,5 – 3,7 мм,

темно-коричневий, циліндрич-

ний, на схилах надкрил, по

краях пологої «тачки» — по три

зубці; у самця третій зубець на

кінці роздвоєний. Яйце дрібне,

біле, округле. Личинка зав-

довжки до 3 – 4 мм, безнога,

дещо зігнута; на грудних сег-

ментах є мозолисті подушечки;

голова чітко виражена, світло-

коричнева. Лялечка 3,5 – 4 мм

завдовжки, біла, напівпрозора.

Зимують жуки під корою і

незначна частина личинок і

лялечок, які не завершили

розвиток до настання холодів.

Жуки пробуджуються в першій

декаді квітня і поновлюють

додаткове живлення в ходах.

Літ починається наприкінці

квітня за температури повітря

15 – 19 °С, масовий — на початку травня за температури 20 °С. Не-

вдовзі жуки починають закладання нових ходів. Від «шлюбної» ка-

мери проточується від 6 до 12 довгих (20 – 50 см) маточних ходів,

переважно в поздовжньому напрямку. Через 2 – 3 доби самка ви-

гризає в них рідко розміщені камери і відкладає яйця, запечатуючи

їх зверху пробочкою. Плодючість — 16 – 120 яєць. У весняних ма-

точних ходах буває від 20 до 50 яєць. Ембріональний розвиток три-

ває від 8 до 14 діб. Відроджені личинки прокладають ходи завдовж-

ки 2 – 5 см і залежно від температури завершують розвиток за 16 –

60 діб. Заляльковуються наприкінці травня. Розвиток лялечки за-

вершується за 7 – 16 діб. Новоутворені жуки впродовж 12 – 20 діб

додатково живляться у місцях розвитку. При масовому заселенні

засихаючих дерев, якщо кора втрачає свіжість, жуки переходять для

живлення на інші дерева. За наявності 8 – 10 жуків вони вигриза-

ють у корі цілі ділянки.

Літ жуків другого покоління відбувається в липні. Повторюється

процес утворення камер, відкладання яєць, відродження та жив-

Рис. 24.24. Вершинний короїд:

1 — жуки; 2 — пошкодження

457

Шкідники полезахисних лісонасаджень

лення личинок, їх заляльковування і утворення жуків, які залиша-

ються під корою до весни. За рік розвивається дві генерації.

Хвойним породам шкоди завдає ціла низка короїдів: короїд шес-

тизубчастий — Ips sexdentatus Boern. Трапляється повсюдно. По-

шкоджує всі види сосни, ялин, смерек, модрин. Два покоління за

рік; короїд-гравер — Pityogenes chalcographus L. Трапляється повсю-

дно. Пошкоджує сосну, кедр, ялину. Дві генерації за рік; короїд-

типограф — Ips typographus L. Трапляється в Карпатах. Пошкоджує

багато видів ялин, рідше сосну, кедр, дуже рідко — інші хвойні.

Короїдів знищують комахоїдні птахи, особливо дятли. У ходах

короїдами живляться клоп Scoloposcelis pulchella Zett., жуки —

Tachyta nana Gyll., Dromius fenestratus F., Nudobins lentus Grav.,

Thanasimus formicarius L., Cylester oblongum F., C. angustatum

Hoffm., Platysoma compessum Hbst., Malachius aeneus L., Rhizo-

phagus grandis Gyll., личинка мухи Loinchaea seitneri Hand. та ін.

На личинках і лялечках паразитують браконіди — Meteorus

albicornis Ruth., Bracon initiatellus Ratz., Dendrosoter protuberans

Nees., хальциди — Conostigmus pusillus Ratz., Rhoptrocerus

xylophagorum Ratz. та ін.

Заходи захисту. Здійснення постійного нагляду за станом

полезахисних лісонасаджень. Приваблення у лісопосадки й охорона

комахоїдних птахів. Запобігання поширенню хвоєгризучих шкідни-

ків, оскільки пошкодження, завдані ними, ослаблюють дерева. Ви-

далення нежиттєздатних і засихаючих дерев. Обробка заселених

короїдами дерев інсектицидами на початку і під час льоту жуків.

Великий сосновий лубоїд, або великий лісовий садівник —

Blastophagus piniperda L. (рис. 24.25) — трапляється повсюдно.

Пошкоджує сосну, рідше — ялину і модрину.

Жук завдовжки 3,5 – 5 мм, довгастий, червоно-бурий, блискучий;

поверхня надкрил між крапчастими борозенками всіяна рідкими

горбками; самці можуть видавати звуки, що нагадують скрип.

Рис. 24.25. Великий сосновий лубоїд, або великий лісовий садівник:

1 — жук; 2 — пошкодження

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Зимують жуки під корою. Літ їх починається у квітні за денної

температури понад 6 °С і триває до середини травня. Після заплід-

нення самка під товстою корою нижньої частини стовбура сосни

проточує знизу вгору довгастий поодинокий маточний хід завдовж-

ки до 10 – 12 см і завширшки 3 см і по обидва боки ходу відкладає

майже впритул яйця. Вид моногамний.

Відроджені личинки проточують довгі звивисті ходи, що розши-

рюються в міру росту личинки. На початку червня личинки заляль-

ковуються. Жуки, що вийшли в другій декаді червня, перелітають у

крони дерев, де вгризаються у цього- і минулорічні пагони і виїда-

ють серцевину, прогризаючи хід до 5 – 8 см завдовжки. Пошкоджені

пагони обламуються. Один жук за час додаткового живлення по-

шкоджує 5 – 8 пагонів. У вересні жуки залишають крону, проточу-

ють під корою біля основи стовбурів сосни короткі ходи і залиша-

ються там до весни. За рік розвивається одне покоління. Великий

сосновий лубоїд і супровідні йому види заселяють ослаблені дерева.

Важлива роль у регулюванні чисельності лубоїдів належить хи-

жим комахам, що знищують личинок шкідників під корою і в ходах.

Найчастіше трапляються хижі клопи — Prostremma aeneicolle

Stein., P. sanguineum Rossi., Lyctocoris campestus Fall., Xylocoris

cursitans Reut., хижі жуки — Thanasimus formicarius L., Dromius

guadrimaculatus L., Rhizophagus grandis Gyll., Tachyta nana Gyll.,

Platysoma frontale Pk., Cerylon hisferoides F., Synchita humeralis F.,

Raphidia ophiopsis L. На личинках і лялечках паразитують їздці —

Bracon palbeprator R., Pteromalus lunulus R., Phygadeuon submuticus

Thoms., Pimpla sp., Pachyceras xylophagorum Ratz., Tomicobia

seitneri Rusch.

Заходи захисту. Видалення з лісопосадок ослаблених дерев

і заміна їх молодими. Приваблення у лісопосадки комахоїдних пта-

хів та охорона їх. Боротьба з хвоєгризучими шкідниками, живлення

яких ослаблює дерева. При небезпечній чисельності лубоїдів —

обробка дерев інсектицидами.

Малий сосновий лубоїд, або малий лісовий садівник —

Blastophagus minor Hart. (рис. 24.26) — трапляється повсюдно.

Пошкоджує різні види сосен, рідше — ялину і модрину.

Жук завдовжки 3,4 – 4,0 мм, довгастий, чорний, блискучий; ву-

сики, ноги і надкрила іржаво-червоні; передній край передньогру-

дей прямий, без виїмки; поверхня надкрил у крапчастих борозенках

і рідких волосках; груди в дрібних крапках і волосках, що приляга-

ють. Самці можуть видавати звуки, що нагадують скрип.

Зимують жуки під корою та в рослинній підстилці. Літ жуків по-

чинається у квітні і триває два — три тижні. Самки проточують під

тонкою корою у верхній частині сосен поперечні маточні ходи, що

мають вигляд двох дужок. У спеціальні камери по обидва боки ходу

вони відкладають яйця. Плодючість — 60 – 100 яєць. Вхідний канал

459

Шкідники полезахисних лісонасаджень

і розвилка, що утво-

рюються обома роз-

галуженнями ма-

точного ходу, є ка-

мерою спарювання.

Відроджені личин-

ки роблять ходи по

обидва боки від ма-

точного ходу вздовж

стовбура дерева. В

міру росту личинок

ходи розширюються.

У червні — липні

личинки вбурюють-

ся в заболонь, ви-

гризають колисочку і заляльковуються. До цього часу жуки, що за-

вершили відкладання яєць, залишають ходи розмноження і вбурю-

ються у верхівкові пагони сосен для відновленого живлення. По-

шкоджені пагони часто обламуються і падають на землю. Жуки, що

вийшли з лялечок, додатково живляться також усередині пагонів.

Пошкодження такого типу продовжуються до осені.

На зимівлю частина жуків переходить під підстилку, деякі за-

лишаються у пагонах. Генерація однорічна. Заселяються шкідни-

ком ослаблені та повалені дерева. При заселенні здорових дерев

ходи лубоїдів заливаються живицею, що спричинює загибель личи-

нок і жуків. Природні вороги заболонників, що знижують його чи-

сельність, наведено під час опису великого соснового лубоїда.

Крім описаних двох видів сосну та інші хвойні породи можуть

пошкоджувати кілька супровідних видів: великий ялинковий лубо-

їд — Dendroctonus micans Kug. Трапляється в Карпатах. Пошкоджує

ялину, сосну. Генерація дворічна; лісовик хвойний — Dryocoetes

autographus Ratz. Трапляється повсюдно. Пошкоджує ялину та інші

хвойні породи. Генерація дворічна.

Заходи захисту ті самі, що й для великого соснового лубоїда.

Родина златки — Buprestidae

Синя соснова златка — Phaenops cyanea F. (рис. 24.27) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує сосну, рідше ялину.

Жук завдовжки 8 – 12 мм, темно-синій з металічним полиском;

тіло овальне, до кінця звужене, зверху приплюснуте; вусики 11-чле-

никові, пильчасті. Личинка 23 – 25 мм завдовжки, жовтувато-біла,

безнога, тіло сплющене, передньогруди розширені, голова бура, ма-

ленька, втягнута в передньогруди.

Зимують личинки в колисочках у товщі кори або деревини. За-

ляльковуються в другій половині травня. На розвиток лялечки

Рис. 24.26. Малий сосновий лубоїд,

або малий лісовий садівник:

1 — жук; 2 — пошкодження