Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Історія розвитку сільськогосподарської ентомології в Україні

зультати багаторічних досліджень кафедри ентомології Харківсько-

го національного університету ім. В.Н. Каразіна про закономірності

формування фауни комах антропогенного ландшафту. При цьому

він переконливо довів, що антропогенні ландшафти формуються в

основному за рахунок місцевої фауни. В результаті порушення тро-

фічних зв’язків фауна певною мірою збіднюється.

Збіднення найбільш різко виражається в умовах монокультури.

Агротехнічні прийоми частково зменшують небезпеку масових роз-

множень; біологічні чинники в умовах сучасної агротехніки не віді-

грають значної ролі в сільському господарстві. Хімічний метод боро-

тьби з шкідниками, що панував у цей час, — це метод «сьогодення»,

він не сприяє створенню стійких, господарсько корисних біоценозів.

О.О. Мігулін — засновник наукової школи з проблеми динаміки

популяцій шкідливих організмів — ретельно проаналізував роль

основних чинників у динаміці чисельності комах. При цьому він

особливо підкреслив вплив порушення сівозмін і взагалі господар-

ської діяльності людини на виникнення масових розмножень шкід-

ливих комах. Він переконливо довів, що хімічна обробка дає госпо-

дарський ефект тільки в певний відрізок часу, а в подальшому по-

трібні нові заходи захисту культури.

Якщо враховувати, що авіахімобробки лісових насаджень не пов-

ністю охоплюють осередок і не завжди задовільно виконуються, то

зростання чисельності популяцій у наступні роки вельми ймовірне,

що не раз спостерігалося в дібровах Харківської області під час ма-

сових розмножень дубової листовійки.

На початку 70-х років ХХ ст. О.В. Заговора, Є.М. Білецький,

Б.М. Литвинов, М.О. Білик виконали широкомасштабні досліджен-

ня біології та екології яйцевих паразитів з метою сезонної колоніза-

ції їх проти шкідливої черепашки та яблуневої плодожерки. Однак

цей метод у сучасних умовах себе не виправдав.

Головний напрям досліджень кафедри зоології та ентомології —

пізнання закономірностей популяційної динаміки основних шкід-

ників сільськогосподарських і лісових культур та розроблення основ-

них елементів сучасного інтегрованого захисту рослин як керування

динамікою популяцій шкідливих і корисних організмів на основі

фітосанітарних прогнозів та цілеспрямованого застосування сучас-

них методів і засобів захисту рослин з урахуванням охорони навко-

лишнього середовища.

Групою вчених Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва (Є.М. Бі-

лецький, В.М. Грама, В.П. Грицай), Харківського національного

аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (Б.М. Литвинов, В.І. Опа-

ренко, М.О. Філатов, В.П. Туренко) виконано монографічні дослі-

дження фауни та екології диких бджолиних — запилювачів люцер-

ни. Визначено ефективні прийоми щодо збереження, накопичення і

охорони запилювачів, а також розроблено інтегрований захист на-

сіннєвої люцерни від шкідливих організмів.

Історія розвитку сільськогосподарської ентомології в Україні

У галузі сільськогосподарської ентомології проводилися і трива-

ють дослідження вченими кафедри зоології та ентомології Харків-

ського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва.

Тут сформувалися три наукові школи професорів О.О. Мігуліна,

Б.М. Литвинова та Є.М. Білецького.

Підтримуючи славетні традиції засновників факультету захисту

рослин професорів В.Г. Аверіна і О.О. Мігуліна, вчені кафедри зоо-

логії та ентомології ХНАУ ім. В.В. Докучаєва продовжують дослі-

дження в напрямі «Розроблення теорії і методів управління дина-

мікою популяцій шкідливих і корисних комах на основі фітосанітар-

них прогнозів». Ученими кафедри обґрунтовано системну теорію

циклічності динаміки популяцій та її технологічне рішення щодо

розроблення багаторічного (стратегічного) прогнозу масових роз-

множень шкідливих комах (Є.М. Білецький). На основі теорії розро-

блено міжсистемний метод прогнозування масового розмноження

лучного метелика, озимої совки, злакових мух, шкідливої черепаш-

ки, хлібної жужелиці, саранових — для Африки та країн Близького

Сходу, бавовникової совки — для КНР (Є.М. Білецький, яблуневих

молі, плодожерки, квіткоїда (Б.М. Литвинов, М.Д. Євтушенко), ка-

пустяного білана та капустяної совки (Л.Я. Сіроус).

Під керівництвом проф. О.В. Захаренка проводились фундамента-

льні фауністичні дослідження сітчастокрилих комах України та інших

регіонів, вивчення їх екології й господарського значення, при цьому

особливу увагу проф. О.В. Захаренко приділяв дослідженням у галузі

заповідної справи в Україні, розробленню природоохоронних заходів.

Учені кафедри зоології та ентомології виконують фундаменталь-

ні дослідження екології комах у знову створеному Інституті фітоса-

нітарного моніторингу.

За історичний період становлення сільськогосподарської ентомо-

логії в Україні вагомий внесок у її теоретичний і практичний розви-

ток зробили вчені М.Я. Данилевський, М.А. Добровольський,

О.О. Силантьєв, І.К. Рахманінов, І.К. Тарнані, Є.В. Звєрозомб-Зу-

бовський, М.О. Камишний, І.Д. Білановський, Є.М. Савченко,

В.В. Щербаков, В.П. Васильєв, М.А. Теленга, М.Ф. Руднєв, О.Й. Пет-

руха, М.П. Дядечко, І.І. Кораб, Є.М. Житкевич, Є.В. Клоков,

Б.М. Литвинов, О.В. Заговора, Б.А. Арешніков, Й.Т. Покозій, В.Г. До-

лін, П.І. Сусідко, В.М. Писаренко, С.О. Трибель, В.П. Федоренко,

В.С. Шелестова, Є.М. Білецький та ін.

Сучасний етап розвитку агропромислового комплексу характери-

зується зростаючим впливом господарської діяльності на агробіоце-

нози й на біосферу загалом, при цьому особливої гостроти набува-

ють питання популяційної екології комах, передбачення спалахів їх

масових розмножень, обґрунтування екологічно орієнтованих, при-

родоохоронних і ресурсозберігаючих технологій захисту рослин. Пе-

реважну більшість цих питань успішно вирішують наукові установи

та навчальні заклади України.

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин. Методи захисту рослин від шкідникі

2. СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ ІНТЕГРОВАНОГО

ЗАХИСТУ РОСЛИН. МЕТОДИ ЗАХИСТУ

РОСЛИН ВІД ШКІДНИКІВ

В останні два десятиріччя завдяки зусиллям учених і практиків

багатьох країн світу було обґрунтовано принципово нову концепцію

інтегрованого захисту рослин. У світлі цієї концепції він трактуєть-

ся як управління динамікою популяцій шкідливих і корисних орга-

нізмів на основі фітосанітарних прогнозів різної завчасності та ціле-

спрямованого застосування сучасних методів і засобів захисту рос-

лин з урахуванням охорони навколишнього середовища.

При цьому стратегія захисту рослин у ґрунтокористуванні осно-

вана на спрямуванні та узгодженні між собою заходів ґрунтової й

рослинної гігієни, зокрема використання фітосанітарної дії сівозмін,

стійких і толерантних сортів та гібридів сільськогосподарських куль-

тур, а також екологічної спрямованості хімічного методу захисту рос-

лин на основі фітосанітарного моніторингу й сучасних методів про-

гнозування з використанням економічних порогів шкодочинності.

За такого системного підходу захист рослин від шкідливих орга-

нізмів розглядається як обов’язкова підсистема сучасних систем зем-

леробства — один із важливих, а в деякі роки — вирішальний чин-

ник стабільності урожайності сільськогосподарських культур, під-

вищення якості продукції.

Як свідчить світовий досвід, спеціалізація і концентрація сільсь-

когосподарського виробництва призводить до зростання чисельності

шкідливих організмів. Тому в майбутньому фітосанітарне значення

захисту рослин, насамперед його ефективних методів і засобів та їх

екологічної орієнтації й природоохоронності, неухильно зростатиме.

Методи захисту рослин від шкідників

Організація сучасного захисту рослин від шкідливих організмів

ґрунтується на системному принципі. Ефективність різних методів

захисту рослин та їх роль у системі з часом істотно змінюються. В

цей час агротехнічні заходи з вирощування сільськогосподарських

культур залишилися основою, яка обмежує поширення шкідливих

організмів, однак значне підвищення ефективності хімічних засобів

завдяки появі принципово нових пестицидів — речовин органічного

синтезу — зумовило можливість впровадження інтенсивних техно-

логій з мінімальними затратами ручної праці та істотним зменшен-

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин. Методи захисту рослин від шкідникі

ням втрат урожаю. Різко зросла також роль такого важливого чин-

ника, як використання стійких і толерантних до шкідливих організ-

мів сортів та гібридів сільськогосподарських культур.

Останнім часом помітно втратив значення трудомісткий механіч-

ний метод захисту рослин, якому в минулому відводилася важлива

роль. Незважаючи на увагу, яку приділяли й приділяють розробці

біологічного методу захисту рослин від шкідників, в арсеналі захо-

дів захисту від них польових культур досі реальним залишається

лише використання трихограми.

Сучасні способи і засоби захисту рослин охоплюють такі методи:

y агротехнічний — використання агрозаходів, спрямованих на

підвищення продуктивності рослин, як чинника, що змінює умови

життя шкідливих організмів;

y селекційно-генетичний — створення і впровадження сортів і гіб-

ридів сільськогосподарських культур, генетично захищених від

шкідників, збудників хвороб та бур’янів;

y біологічний — використання паразитичних або хижих тварин

(комах, кліщів, птахів), а також мікроорганізмів — збудників хвороб

комах для обмеження розмноження шкідників;

y біотехнічний — використання особливостей хімічної комуніка-

ції комах, біохімічних механізмів їх розвитку і генетичних законо-

мірностей відтворення;

y ентомологічний карантин рослин — комплекс заходів, спрямо-

ваних на запобігання завезенню й проникненню в країну з-за кор-

дону нових видів шкідників;

y хімічний — застосування отруйних для шкідників речовин, які,

потрапляючи різними шляхами в організм шкідливих об’єктів,

спричинюють їх загибель.

Агротехнічний метод

Мета агротехнічних заходів з вирощування тієї чи іншої культу-

ри — сприяння отриманню найбільшої продуктивності сільськогос-

подарських рослин шляхом поліпшення родючості ґрунту та підви-

щення стійкості посівів проти шкідливого впливу негативних чин-

ників. Захисна функція агротехнічних заходів виявляється у запо-

біганні інтенсивному розмноженню багатьох шкідливих організмів,

а також реалізації сортових властивостей стійкості рослин та конку-

рентної спроможності їх у використанні поживних елементів і воло-

ги. Крім того, агротехнічні заходи забезпечують формування перед-

умов високої господарської, економічної та екологічної ефективності

спеціальних, зокрема біологічних, селекційно-генетичних і хімічних

заходів захисту рослин у випадках, коли виникає об’єктивна необ-

хідність їх проведення. Широкий діапазон впливу агротехнічних

заходів на продуктивність культури, а також динамічний характер

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин. Методи захисту рослин від шкідникі

їх використання залежно від конкретних метеорологічних умов року

і фітосанітарного стану поля потребують компетентних рішень щодо

застосування того чи іншого прийому для управління динамікою

популяцій шкідливих і корисних організмів.

Головну роль у створенні несприятливих для життєдіяльності

шкідливих організмів та управлінні динамікою їх популяцій віді-

грають насамперед вирощування сільськогосподарських культур у

сівозмінах, обробіток ґрунту, удобрення, зрошення, підготовка на-

сіння, строки сівби. Вплив цих заходів потрібно враховувати в су-

часному інтегрованому захисті тієї чи іншої культури.

Сівозміни. Науковим принципом організації оптимальної сіво-

зміни є розмежування у просторі й часі споріднених за поживними

властивостями для шкідливих організмів культур. Це дає змогу об-

межити поширення багатьох, переважно спеціалізованих видів

шкідників. У деяких випадках рекомендується уникати послідовно-

го розміщення культур із різних ботанічних родин, але таких, що є

живителями одного й того самого шкідливого організму. Так, не

слід сіяти гречку після картоплі для запобігання розмноженню

стеблової нематоди.

Істотне значення має не лише вибір попередника, а й час, упро-

довж якого слід уникати повернення культури на те саме поле. За-

лежно від особливостей життєвого циклу шкідників і строку збере-

ження життєздатності шкідливих організмів цей час для зернових

колосових культур становить 1 – 2 роки, цукрових буряків — 4, со-

няшнику — 8 років. Виходячи з цього, найефективнішим є сівозмі-

ни полікультурного типу з тривалою ротацією.

Система обробітку ґрунту в сівозміні. Основні функції обро-

бітку ґрунту — знищення бур’янів, підготовка поля до сівби, регу-

лювання водного режиму, збереження і накопичення вологи в посів-

ному шарі, відтворення родючості ґрунтів. Отже, головною метою

відповідних агрозаходів є формування оптимальних умов для веге-

тації культури.

Одночасно обробіток ґрунту, особливо такі заходи, як лущення

стерні, оранка на зяб, культивація міжрядь просапних культур, не-

гативно впливає на розвиток багатьох шкідників. Велике значення

має глибоке загортання післязбиральних решток рослин, які є дже-

релом збереження й поширення паразитних мікроорганізмів, а та-

кож місцем зимівлі деяких шкідників. Отже, обробіток ґрунту вико-

нує важливу роль в управлінні динамікою шкідливих і корисних

організмів у агроценозах.

Удобрення. Певне значення у підвищенні стійкості сільськогос-

подарських культур проти шкідливих організмів має внесення мі-

неральних добрив, збалансованих за фосфором та калієм. Застосу-

вання підвищених доз азоту сприяє регенерації пошкодженої веге-

тативної маси рослин і зменшенню втрат урожаю від багатьох видів

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин. Методи захисту рослин від шкідникі

шкідників. Водночас не збалансовані за фосфором і калієм дози

азоту можуть значно знизити стійкість сільськогосподарських куль-

тур проти шкідливих організмів. Це особливо слід враховувати у

разі застосування добрив для позакореневого підживлення.

Підготовка насіння. Дуже важливу роль в обмеженні поши-

рення бур’янів має очищення насіння за допомогою системи зерно-

очисних машин з одночасним видаленням плюсклого, малого за

розмірами та подрібненого насіння, яким передаються збудники

багатьох небезпечних хвороб і поширюються деякі шкідники. Крім

того, добре відсортований насіннєвий матеріал забезпечує дружний

розвиток сходів, сприяє підвищенню стійкості культурних рослин

проти комплексу несприятливих чинників.

Зрошення. У посушливому регіоні півдня України зрошення за

дотримання оптимального поливного режиму є ефективним захо-

дом, що забезпечує отримання сталих урожаїв.

При зрошенні спостерігається підвищення вологості приземного

шару повітря та верхнього шару ґрунту; мікроклімат змінюється у

сприятливий бік для гігрофільних видів шкідників: дротяників,

шведської та гессенської мух, попелиць, стеблового (кукурудзяного)

метелика, разом з тим знижується шкодочинність чорнишів, хліб-

них пильщиків, пшеничного трипса, пшеничної мухи, злакової лис-

токрутки, фітономуса.

Строки сівби визначаються створенням сприятливих умов про-

грівання і зволоження ґрунту для отримання дружних сходів та їх

інтенсивного розвитку на першому етапі органогенезу рослин. До-

тримання оптимальних строків сівби має велике значення для фор-

мування майбутньої продуктивності, а також підвищення стійкості

посівів проти деяких шкідників. Однак для обмеження розмножен-

ня багатьох видів комах, життєвий цикл яких пристосований до пев-

них фенологічних фаз рослин, потрібно порушити синхронізацію в

розвитку фітофагів і сільськогосподарських культур. Це досягається

вибором строків сівби.

Отже, строки сівби є ефективним агротехнічним прийомом

управління динамікою популяцій, насамперед прихованостеблових

шкідників зернових колосових культур, проти яких, як відомо, за-

стосування хімічних засобів неефективне.

Строки збирання врожаю. Оптимальні строки збирання вро-

жаю дають змогу не тільки максимально зберегти його, а й зменшу-

вати чисельність шкідників. На зернових культурах збирають пере-

дусім урожай з ділянок з підвищеною чисельністю клопа-

черепашки, гессенської мухи, хлібних пильщиків, трипсів, зернових

совок. Це зменшує втрати і несприятливо впливає на шкідників,

залишаючи їх без корму.

Скошування люцерни на сіно у період заляльковування личинок

фітономуса призводить до масової загибелі шкідника. Такий захід

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин. Методи захисту рослин від шкідникі

потрібно застосовувати для оздоровлення посівів цієї кормової куль-

тури.

Насінню конюшини значної шкоди завдають насіннєїди. На цих

шкідниках паразитує багато видів ентомофагів, які здебільшого мо-

жуть підтримувати чисельність насіннєїдів на рівні, нижчому від по-

рогів шкодочинності. Однак паразити личинок насіннєїдів вивозять-

ся з полів конюшини під час скошування у кількості до 1 млн шт./га.

Водночас на самих шкідників скошування згубно не впливає, оскіль-

ки в період скошування імаго летять на зимівлю в багаторічні наса-

дження.

Таким чином, зміною строків і способів збирання врожаю можна

керувати динамікою популяцій шкідливих і корисних комах, по-

ліпшувати фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь.

Селекційно-генетичний метод

Створені селекціонерами сорти й гібриди переважної більшості

сільськогосподарських культур характеризуються високим біологіч-

ним потенціалом урожайності, яка, на жаль, на практиці реалізу-

ється на 40 – 50 %. Як показує світова практика, селекція на продук-

тивність та якість продукції без одночасного посилення імунної сис-

теми зумовлює високу генетичну вразливість сортів і гібридів. По-

ширення їх на великих територіях є основною причиною частих

епіфітотій і масового розмноження шкідників. Вирощування сприй-

нятливих сортів стає добрим живильним середовищем для шкідли-

вих організмів. Отже, сама людина в особі селекціонерів поза їх во-

лею сприяє розвитку хвороб та шкідників і, по суті, несвідомо «пла-

нує» масштаби виробництва пестицидів.

У цій ситуації одним із найефективніших і надійних методів за-

хисту рослин є виведення генетично захищених від шкідників і

хвороб сортів та гібридів сільськогосподарських культур, які здатні

тривалий період регулювати чисельність шкідливих організмів. Ця

регуляція, як тепер відомо, пов’язана з негативним впливом стійко-

сті на плодючість шкідливих організмів.

Створення сортів і гібридів культурних рослин, стійких проти

комплексу шкідливих організмів, є одним з актуальних завдань су-

часності. Насамперед це пов’язано із завданнями охорони навколиш-

нього середовища від забруднення та підвищення рентабельності

рослинництва. Використання стійких сортів радикально впливає на

обсяги застосування пестицидів і сприяє оздоровленню довкілля.

Сучасні методи клітинної та генної інженерії, комп’ютерної тех-

ніки дають можливість істотно прискорити і зробити плановою се-

лекцію на імунітет. Імунітет рослин є біологічною особливістю, що

зумовлює вияв у рослин стійкості проти збудників захворювань. Іс-

нують різні форми виявлення стійкості: від повної відсутності ура-

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин. Методи захисту рослин від шкідникі

ження (абсолютний імунітет) до слабкого виявлення стійкості (слаб-

ко- і середньоуражувані сорти). Імунітет — вища форма вияву стій-

кості. Стійкість рослин зумовлюється двома категоріями імунітету:

пасивним і активним.

Пасивний, або неспецифічний, імунітет визначається анатомо-

морфологічними особливостями чи наявністю в тканинах рослин

певних речовин (алкалоїдів, фенолів, танінів та ін.), які перешко-

джають проникненню в рослину багатьох паразитів. Генетичний

контроль пасивного імунітету здійснюють полігени.

Активний (специфічний) імунітет зумовлює стійкість рослин до

захворювання через процеси активного захисту проти проникнення

й поширення специфічного збудника. Він контролюється генами або

полігенами, які виявляють свою дію при спробі патогену проникнути

й поширитися в рослині. Такий імунітет успадковується в поколін-

нях. Знання закономірностей його виявлення і успадкування є ме-

тодичною основою селекційного процесу щодо створення стійких

сортів. Нині вже не викликає сумніву, що використання стійких сор-

тів — один із важливих методів сучасного інтегрованого захисту рос-

лин, реальний шлях переходу до управління динамікою популяцій

шкідливих організмів.

Біологічний метод

Цей метод захисту рослин ґрунтується на використанні живих

організмів або продуктів їхньої життєдіяльності з метою зменшення

чисельності та шкодочинності шкідливих організмів і створення

сприятливих умов для діяльності корисних видів у агроценозах.

Основні напрями використання біологічного методу:

y збереження й підвищення ефективності природних ресурсів

паразитів і хижаків (ентомофагів);

y збагачення агроценозів корисними організмами. Це здійсню-

ють методом сезонної колонізації, внутрішньоареального пересе-

лення, інтродукції та акліматизації ентомофагів;

y використання патогенних мікроорганізмів (вірусних, бактеріаль-

них, грибних і протозойних); на їх базі нині створено цілу низку біо-

препаратів.

На сучасному рівні знань при захисті низки польових культур

збереження врожаю не може бути вирішальним шляхом застосу-

вання лише біологічного методу без використання хімічних та ін-

ших засобів. Саме сучасний інтегрований захист рослин передбачає

сумісне поєднання біологічних і хімічних засобів з урахуванням при

цьому охорони навколишнього середовища.

Найбільшого використання біологічний метод набув щодо шкід-

ників захищеного ґрунту. В Україні основні площі теплиць викори-

стовують для вирощування огірків, томатів і зеленних культур, що

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин. Методи захисту рослин від шкідникі

пошкоджуються багатьма видами шкідників, які мешкають у від-

критому ґрунті переважно південніших районів. Скрізь поширени-

ми і шкідливими є порівняно небагато видів. Це павутинні кліщі,

попелиці, оранжерейна білокрилка та тютюновий трипс.

Нині в Україні практично вирішено проблему біологічної бороть-

би з павутинними кліщами на головній тепличній культурі — огір-

ку шляхом застосування хижого кліща фітосейулюса. Для захисту

від попелиць у постійно зростаючих масштабах застосовують хижу

галицю афідимізу і золотоочки, а проти оранжерейної білокрил-

ки — паразита енкарзію.

Біотехнічний метод

Останнім часом велику увагу приділяють розробленню й засто-

суванню нових засобів захисту рослин, що ґрунтуються на викорис-

танні біологічно активних речовин, які забезпечують ріст і розвиток

комах та передавання інформації між організмами (хімічну комуні-

кацію). За механізмами дії біотехнічний метод можна розподілити

на три групи: 1) регуляція поведінки комах; 2) порушення росту і

розвитку комах; 3) порушення генетичної структури популяцій ко-

мах.

Регуляція поведінки комах. Основна мова спілкування комах

між собою та з іншими організмами — хімічна. Обмін інформацією

відбувається шляхом виділення і сприйняття специфічних хімічних

сполук або їх сумішей у точно визначених співвідношеннях. Такий

тип взаємодії між живими організмами називається хімічною хемо-

рецепцією. У комах хеморецепція найповніше забезпечує життєво

важливі функції: пошук їжі, зустріч статей, упізнання особин своєї

родини у гуртосімейних комах тощо.

Хеморецепція здійснюється за допомогою спеціальних атрактан-

тів — сигнальних сполук, сприйняття яких особинами змушує їх

рухатися до джерела запаху. До них належать феромони — речови-

ни, що забезпечують внутрішньовидове спілкування, аломони —

речовини, які керують поведінкою, кайрамони — речовини, що до-

помагають хижаку знаходити свою жертву, та ін. Репеленти — сиг-

нальні речовини, які зумовлюють рух особин у зворотному від дже-

рела напрямку.

У захисті рослин найширшого застосування набули статеві фе-

ромони — складні хімічні сполуки, які забезпечують зустріч статей.

Нині створено синтетичні аналоги феромонів для більшості шкід-

ливих видів комах. Відомі феромони різного призначення: статеві

феромони, або статеві атрактанти, забезпечують хімічну комуніка-

цію статей у комах; агрегаційні — визначають реакцію тривоги у

багатьох перетинчастокрилих; слідові — вказують шлях до колонії,

їх виявлено в термітів, мурашок, бджіл.

Сучасна концепція інтегрованого захисту рослин. Методи захисту рослин від шкідникі

Найбільш вивчено феромони, відомі для багатьох комах з групи

лускокрилих, твердокрилих, напівтвердокрилих, сітчастокрилих.

Феромони самок призначені переважно для приваблення самців.

Останні розрізняють феромони самок на значних відстанях і в дуже

невеликій кількості. Феромони самців, як правило, виконують фун-

кцію речовин, що зумовлюють статеве збудження самок перед спа-

рюванням.

Найбільших успіхів досягнуто у вивченні статевих феромонів ме-

теликів. Встановлено, що природні феромони метеликів зазвичай

складаються з багатьох компонентів, які мають різний фізіологіч-

ний вплив на поведінку комах під час спарювання.

Біологічне значення феромонів відоме давно, але в практичних

цілях їх почали застосовувати лише в останні 15 – 20 років. Статеві

феромони можна використовувати для виявлення і визначення ме-

жі поширення характерних шкідників, для сигналізації застосу-

вання інсектицидів та визначення густоти популяцій шкідників, як

засіб безпосередньої боротьби створенням «самцевого вакууму» й

дезорієнтації, а також для приваблення самців до джерел хімічної

стерилізації.

Спосіб дезорієнтації розраховано на порушення феромонної ко-

мунікації статей за допомогою насичення навколишнього простору

синтетичним феромоном. У результаті неспарені самки відкладають

незапліднені яйця, що призводить до зниження чисельності попу-

ляції.

Порушення росту і розвитку комах. У регуляції метаморфозу

комах провідна роль належить гормонам. Гормонами комах нази-

вають речовини, що виділяються безпосередньо в гемолімфу зало-

зами внутрішньої секреції, або ендокринними залозами, які регу-

люють їхній ріст і розвиток. У комах виробляється три гормони:

ювенільний, або личинковий, екдизон, або личинковий, і мозковий.

Найбільшу увагу дослідників привернув ювенільний гормон, який

простіший за хімічною структурою, ніж екдизон, і потребує несклад-

них схем синтезу.

Аналоги ювенільних гормонів — ювеноїди порушують нормаль-

ний розвиток комах і спричинюють їх загибель чи безплідність. Во-

ни нетоксичні або малотоксичні для комах, діють на них порівняно

повільно. На відміну від інсектицидів, вони непридатні для швид-

кого придушення розвитку шкідників, оскільки знищують комах на

тій стадії, що зазнавала дії препарату. Ці речовини дають змогу за-

побігати підвищенню чисельності комах у наступному поколінні.

Ювеноїди зазвичай неспецифічні та ефективні відносно комах з

різних родин і груп. Тому вони можуть бути загрозою і для ентомо-

фагів.

Нині в практиці застосовують не більше десяти ювеноїдів. Інгібі-

тори синтезу хітину — гормоноподібні сполуки, які пригнічують