Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

За редакцією професорів

Б.М. Литвинова, М.Д. Євтушенка

Затверджено

Міністерством аграрної політики України

як підручник для підготовки фахівців

в аграрних вищих навчальних закладах

II — IV рівнів акредитації

з напряму «Агрономія»

Київ

«Вища освіта»

2005

УДК 595.5:632.7(075.8)

ББК 28.691.89:44.9я73

С36

Автори: Г.В. Байдик, Є.М. Білецький, М.О. Білик,

М.Д. Євтушенко, О.В. Захаренко, Б.М. Литвинов,

І.П. Леженіна, В.І. Опаренко, Л.Я. Сіроус,

В.О. Чумак, Г.І. Шаруда, Д.Д. Ющук

Рецензенти: д-р с.-г. наук, проф. Ю.Г. Красиловець (Ін-т рослинництва

ім. В.Я. Юр’єва УААН); д-р біол. наук, проф. О.З. Злотін

(Харківський державний пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди);

канд. с.-г. наук, доц. В.П. Туренко (Харківський націо-

нальний аграрний ун-т ім. В.В. Докучаєва)

Сільськогосподарська ентомологія: Підручник / За ред.

Б.М. Литвинова, М.Д. Євтушенка. — К.: Вища освіта, 2005. —

511 с.: іл.

ІSВN 966-8081-40-4

Висвітлено історію розвитку сільськогосподарської ентомології в Україні,

дано характеристику методів і сучасної концепції інтегрованого захисту

рослин. Охарактеризовано систематичний стан, діагностичні ознаки, поши-

реність у межах України шкідливих видів комах, їх біологію, екологію, еконо-

мічні пороги шкодочинності, заходи захисту сільськогосподарських культур

як від окремих видів, так і від комплексів шкідників.

Для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах

ІІ – IV рівнів акредитації з напряму «Агрономія». Може бути корисним фахів-

цям із захисту рослин та лісового господарства, агрономам господарств різних

форм власності й господарювання, слухачам інститутів післядипломної освіти.

ББК 28.691.89:44.9я73

ІSВN 966-8081-40-4 © Б.М. Литвинов, М.Д. Євтушенко

та ін., 2005

С36

Гриф надано Міністерством аграрної

політики України (лист від 15.02.05 р.

№ 18-1-1-128/172)

Вступ

Обов’язковим елементом сучасної системи землеробства є інтег-

рований захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів, який поля-

гає в управлінні динамікою популяцій шкідливих і корисних орга-

нізмів на основі фітосанітарних прогнозів та цілеспрямованого за-

стосування сучасних методів і засобів захисту рослин.

Науковою основою захисту рослин є сільськогосподарська ен-

томологія, екологія і фітопатологія. Сільськогосподарська енто-

мологія — системна агрономічна дисципліна. Предметною галуз-

зю її є вивчення комах — шкідників сільськогосподарських куль-

тур і розроблення екологічно орієнтованої системи з обмеження їх

чисельності та шкодочинності з урахуванням охорони навколиш-

нього середовища.

Основне завдання сільськогосподарської ентомології — роз-

роблення і впровадження у виробництво ефективних і безпечних

прийомів ліквідації або зниження втрат урожаю від шкідливих

комах. Це складне завдання реалізується у взаємодії з цілою ни-

зкою загальнобіологічних і агрономічних дисциплін: ботанікою,

генетикою, зоологією, екологією, еволюційним вченням, земле-

робством і рослинництвом, селекцією, ґрунтознавством, агрохі-

мією, фізіологією рослин, біофізикою, астрономією, геліобіоло-

гією, кліматологією, математикою та іншими дисциплінами.

З початку 60-х років минулого століття у світі намітилися істотні

зміни в технології захисту рослин. Стало очевидним, що цілкови-

те знищення шкідливих організмів хімічними засобами захисту

рослин може спричинити негативні екологічні наслідки. Тому

поступово було сформульовано концепцію інтегрованого захисту

рослин, або інтегрованого управління чисельністю шкідників (In-

tegrated Pest Management — IPM). Американські вчені назвали її

прикладною екологією, оскільки розумівся тісний зв’язок між

екологією та інтегрованим управлінням чисельністю шкідників.

Вступ

Насправді це були лише відомості з екології окремих видів та де-

які елементи популяційної динаміки.

Лише наприкінці 80-х років минулого століття американські

вчені Левінс і Вілсон (Levins et Wilson, 1980) сформулювали

основні ідеї екологічної теорії, які є основою сучасного інтегрова-

ного захисту рослин як управління динамікою популяцій шкід-

ливих і корисних організмів. Передумовами широкого впрова-

дження в сільськогосподарську практику інтегрованого захисту

рослин були величезні втрати урожаю, які не знижувалися, не-

зважаючи на постійно зростаючі витрати на боротьбу з шкідли-

вими організмами. За даними Когана (Коgan, 1986), втрати уро-

жаю сільськогосподарських культур сягнули понад 40 %, в тому

числі близько 37 % урожаю — до його збирання і 9 % при збері-

ганні, незважаючи на зростаюче застосування в сільськогоспо-

дарському виробництві пестицидів. Провідні екологи світу вва-

жають сучасну ситуацію настільки серйозною, що слід негайно

розпочати її виправлення, оскільки наслідки можуть бути для

людства катастрофічними.

Тому останнім часом у багатьох країнах, у тому числі в Украї-

ні, заборонено використання небезпечних для людини і навко-

лишнього середовища фітофармакологічних засобів, посилено

медичний контроль як при рекомендаціях щодо виробництва но-

вих препаратів, так і за залишками їх у продуктах харчування,

ведеться сувора регламентація норм і строків обробки рослин.

Змінилася й тактика використання пестицидів. Замість система-

тичних обробок рослин фітофармакологічними засобами для

знищення шкідливих організмів без урахування їх чисельності

почали застосовувати обробки тільки тоді, коли чисельність шкід-

ника перевищує допустимі критерії шкідливості, або економічний

поріг шкодочинності, тобто ціна збереженого врожаю окуповує

затрати на його захист.

Інтегрована боротьба з шкідливими організмами і хворобами

має будуватися з урахуванням зв’язку їх з іншими організмами і

з огляду на те, що будь-яка дія на агробіоценоз призводить до

зміни чисельності всіх організмів, у тому числі й корисних. Інак-

ше кажучи, інтегрований захист рослин — це система заходів

управління внутрішньо- і міжпопуляційними відносинами в ме-

жах конкретного агробіоценозу. Інтегровану боротьбу в зв’язку з

цим слід розуміти як комбінацію біологічних, агротехнічних, хі-

мічних, фізичних та інших методів захисту рослин, за якої здійс-

нюється регуляція чисельності шкідливих видів до господарськи

Вступ

невідчутних кількостей при збереженні діяльності природних

організмів.

Підручник «Сільськогосподарська ентомологія» написано з

урахуванням сучасних досягнень у галузі ентомології, екології,

захисту рослин та інших природничих дисциплін.

Вступ, розділи 1, 3, 4 написані професором Є.М. Білецьким,

розділ 2 — професорами Є.М. Білецьким і Б.М. Литвиновим, 5 —

доцентом Г.І. Шарудою, 6 — доцентом Г.В. Байдик, 7 — доцентом

В.І. Опаренком, 8 і 24 — професором Б.М. Литвиновим, 9 – 11, 13,

14 — професором О.В. Захаренком і кандидатом біологічних наук

доцентом І.П. Леженіною, 12 — професором В.О. Чумаком, 15 —

доцентом Л.Я. Сіроус, 16 — кандидатом біологічних наук, доцен-

том І.П. Леженіною, 17, 18 — доцентом Д.Д. Ющуком, 19 і 25 —

доцентом М.О. Біликом, 20 — професорами Б.М. Литвиновим і

М.Д. Євтушенком, 21 – 23 — професором М.Д. Євтушенком.

Більшість рисунків виконано авторами підручника.

Вступ

Історія розвитку сільськогосподарської ентомології в Україні

1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ

ЕНТОМОЛОГІЇ В УКРАЇНІ

Різноманітність фізико-географічних умов, а також великий на-

бір вирощуваних культур і природної рослинності визначають чис-

ленність комах, які завдають шкоди посівам, садовим, лісовим та

полезахисним лісовим насадженням. На території України зареєст-

ровано понад 3000 видів, які пошкоджують корисні рослини, серед

них 680 завдають значної шкоди, 480 видів є шкідниками сільсько-

господарських культур і 200 видів — лісових насаджень.

Масові розмноження комах-шкідників відомі в Україні з 1008 р. н.е.

(саранові), 1686 р. (лучний метелик), 1814 р. (озима совка). Масові роз-

множення комах-шкідників завжди були несподіванкою для хліборо-

бів. Потреба у пошуку заходів боротьби з шкідниками і прагнення лю-

дини до пізнання стали джерелом зародження наукової ентомології.

Однак тільки в ХІХ ст. ентомологія сформувалася у самостійну

галузь знань. Вже тоді переважна більшість учених розуміла, що

ефективні заходи захисту тієї чи іншої культури від шкідників мо-

жуть бути розроблені лише на основі пізнання біології та екології

комах і врахування накопичених наукою теоретичних знань.

У середині 70-х років ХІХ ст. південь степової зони України був

охоплений масовим розмноженням саранових, озимої совки, лучно-

го метелика, хлібних жуків, хлібної жужелиці, злакових мух, кло-

пів-черепашок та інших шкідників. Збитки, яких було завдано сіль-

ському господарству шкідливими комахами, були дуже великими і

загалом значно перевищували втрати від будь-якої групи шкідли-

вих тварин. Ці обставини змусили земства звернутися за практич-

ною допомогою в університети і Департамент рільництва. В Одесі і

Харкові було створено перші наукові центри і засновано ентомоло-

гічні комісії, у коло завдань яких входили вивчення біології, еколо-

гії комах та пошуку заходів боротьби з ними.

У 1867 – 1887 рр. в Одесі працював відомий біолог І.І. Мечников.

Як прогресивний учений, він не міг бути байдужим до народного ли-

ха. В той період І.І. Мечников виконав фундаментальні дослідження

в галузі мікробіологічного методу боротьби з хлібними жуками. У по-

дальшому результати цих досліджень стали основою розвитку мікро-

біологічних засобів захисту рослин від шкідливих організмів.

Вагомий внесок в ентомологічну науку в той період зробили пе-

рші губернські ентомологи: С.О. Мокржецький (Крим), І.К. Пачось-

кий (Херсон), П.А. Забаринський (Одеса).

Упродовж багатьох років великим лихом для буряководів Украї-

ни були довгоносики, лучний метелик, озима совка та ін. За орієн-

Історія розвитку сільськогосподарської ентомології в Україні

товними підрахунками С.О. Мокржецького, збитки, завдані тільки

буряковими довгоносиками наприкінці 90-х років ХІХ ст., щороку

сягали в середньому 969 тис. крб. золотом, до них ще слід додати

500 тис. крб. — вартість пересівання цукрових буряків. У 1899 р.

буряковими довгоносиками було знищено 5,5 % посівів цукрових

буряків, урожай яких коштував 2,5 – 3 млн крб.

У 1901 р. Всеросійське товариство цукрозаводчиків створило в

містечку Сміла Черкаської області станцію захисту рослин. З

1903 р. на посаді завідувача цієї станції працював Євген Михайло-

вич Васильєв — засновник системи захисту цукрового буряку від

шкідливих комах. Вже у 1906 р. він опублікував список шкідників

цукрового буряку, який містив понад 140 видів. Є.М. Васильєв був

головою оргкомітету І Всеросійського з’їзду діячів прикладної енто-

мології, який відбувся у Києві у 1913 р. У 1910 – 1913 рр. було орга-

нізовано обласні сільськогосподарські дослідні станції — Одеську,

Полтавську, Харківську, до складу яких входили ентомологічні від-

діли. На Полтавській дослідній станції відділ ентомології очолив

М.В. Курдюмов — один із засновників сільськогосподарської енто-

мології, який поклав початок дослідній ентомологічній роботі. На

Харківській дослідній станції аналогічним відділом керував

І.В. Ємельянов, на Одеській — О.М. Кириченко, який згодом став

одним із видатних систематиків ряду напівтвердокрилих.

Однак у той період ні масштаби наукових досліджень, ні струк-

тура відсталого сільського господарства не давали змоги повною мі-

рою використати досягнення науки, тому втрати, завдані шкідли-

вими організмами, залишалися величезними, а захист рослин мав

випадковий характер.

На початку 20-х років минулого століття в науково-дослідних

установах України створюються підрозділи з ентомології, а у Нар-

комземі республіки — відділ захисту рослин, який очолював Віктор

Григорович Аверін, та Республіканська станція захисту рослин на

чолі з О.О. Мігуліним.

У 1925 р. під керівництвом В.Г. Аверіна і О.О. Мігуліна вперше в

Україні у Балакліївському районі Харківської області було проведе-

но виробниче випробування і впровадження у сільськогосподарське

виробництво авіаційного засобу боротьби з італійською сараною,

якої налічувалося 250 екземплярів на 1 м

. Було оброблено 1,5 тис.

десятин, або 70 % заселеної площі.

У 1926 р. під керівництвом О.О. Мігуліна вперше в Україні ство-

рено службу сигналізації і прогнозів появи та поширення шкідни-

ків, методи якої були згодом розповсюджені на території колишньо-

го СРСР. Згідно із завданням Ради праці й оборони, у 1927 р. під

керівництвом О.О. Мігуліна було виконано суцільне обстеження

виноградників України, складено карту поширення філоксери в

республіці, на основі чого було розроблено систему заходів захисту

виноградників від цього шкідника.

Історія розвитку сільськогосподарської ентомології в Україні

Багато років присвятив докладному вивченню комах — шкідників

плодових культур О.О. Гросгейм під час роботи на Мліївській садово-

городній дослідній станції. У 1930 р. він опублікував свою оригіналь-

ну теоретичну працю «О массовых размножениях вредителей». Ця

праця дістала високу оцінку відомих ентомологів: професорів

О.Г. Лебедєва, Ф.О. Зайцева, В.П. Поспєлова і М.М. Троїцького. Пи-

тання про динаміку популяцій комах у просторі й часі О.О. Гросгейм

розглядав як одну з центральних проблем планетарного життя біо-

сфери (згідно з В.І. Вернадським). Оригінальні дослідження з еколо-

гії комах на початку 30-х років було виконано у відділі екології назе-

мних тварин Інституту зоології АН України під керівництвом профе-

сора О.Г. Лебедєва. У своїй праці «О значении прогнозов в отношении

вредных насекомых», опублікованій у 1930 р., він порушив питання

про виникнення ритмічних коливань чисельності комах, їх залежно-

сті від космічних чинників або лише метеорологічних впливів, які

діють, однак, по-різному в різних місцях.

У 1937 р. О.Г. Лебедєв опублікував статтю «Электромагнитное

поле как формообразующий фактор в жизни растений и животных».

У ній було висунуто гіпотезу про вплив електромагнітних полів на

комах, насамперед їх морфологію та екологію. Співробітники Інсти-

туту зоології С.П. Іванов, М.М. Левіт і Е.М. Ємчук виконали фун-

даментальні теоретичні узагальнення з проблеми динаміки попу-

ляцій комах і у 1938 р. опублікували монографію «Масові розмно-

ження тварин і теорія градацій» за редакцією академіка І.І. Шмаль-

гаузена. Це була перша в Україні і СРСР праця, в якій було уза-

гальнено 325 літературних джерел вітчизняних і 686 — іноземних

екологів з цієї проблеми.

У 50 – 60-х роках ХХ ст. дослідження в наукових закладах Укра-

їни зосереджені переважно на питаннях екології комах, методах їх

обліку та розробки теоретичних основ і методів прогнозування ди-

наміки популяцій. У цей період широкого розвитку набули дослі-

дження економічних порогів шкодочинності (ЕПШ), систематики,

морфології комах.

Важлива роль у розвитку екологічних досліджень комах нале-

жить професору Київського національного університету О.Ф. Криш-

талю. Він відомий широкій науковій громадськості як талановитий

організатор і голова організаційного комітету чотирьох Всесоюзних

екологічних конференцій, які відбувалися в Києві. Перша — у

1940 р., друга — у 1950 р. були присвячені в основному обговоренню

актуальних питань закономірностей масових розмножень тварин, у

тому числі шкідливих комах, та їх прогнозуванню. На третій (у

1954 р.) і четвертій (у 1962 р.) конференціях крім проблеми динамі-

ки популяцій широко обговорювалися закономірності формування

фауни шкідливих і корисних комах під впливом діяльності людини.

У середині 60-х років професор С.І. Медведєв — засновник нау-

кової школи з проблеми фауни і екології комах — опублікував ре-