Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники полезахисних лісонасаджень

ки прокладають короткий (до 3 см) поперечний маточний хід, що

зачіпає заболонь, і по обидва боки від нього відкладають до 70 яєць.

Відроджені через 9 – 11 діб личинки проточують ходи до 15 см і, за-

вершивши до осені живлення, залишаються в них до весни. За рік

розвивається одна генерація.

Найбільш шкодочинними видами заболонників на листяних по-

родах є: грабовий заболонник — Scolytus carpini Ratz., трапляється

повсюдно. Пошкоджує граб, бук, ліщину. Генерація однорічна; бере-

зовий заболонник — Scolytus ratzeburgi Jans., трапляється в Поліс-

сі, Карпатах, Лісостепу. Пошкоджує березу. Генерація однорічна;

великий в’язовий заболонник — Scolytus scolytus F., трапляється

повсюдно. Пошкоджує в’язові, рідше граб, тополю, горіх. Дві гене-

рації за рік; струменястий заболонник — Scolytus multistriatus

March., трапляється у лісостеповій і степовій зонах України. По-

шкоджує в’язові, рідко — дуб, граб, осику. Дві генерації за рік.

Значну роль у зниженні чисельності заболонників відіграють

хижі клопи, хижі жуки та комахоїдні птахи, частина з яких вказана

для ясеневого лубоїда. Із паразитів найефективніші їздці-браконі-

ди — Dendrosoter protuberans Nees., Aspidocolpus corinator Nees.,

A. intricator Ratz., Calyptus rogosus Ratz., Pteromalus bimaculatus

Nees., Cleonymus pulchellus Wsm., Eurytoma eccoptogaster Rizb. та ін.

Заходи захисту ті самі, що й для лубоїда ясеневого строкатого.

Родина златки — Buprestidae

В Україні налічується понад 140 видів златок, з яких близько

100 видів є шкідниками деревних і чагарникових рослин.

Жуки завдовжки від 2,5 до 40 мм; тіло довгасте, плоске, звужене

до кінця, з яскравим металічним відблиском; голова невелика, ву-

сики 11-членикові, пильчасті, ноги короткі, лапки 5-членикові. Ли-

чинки розміром від 4 до 50 мм, жовтувато-білі, плескаті, з тонким

черевцем із 10 сегментів; невелика голова втягнута в розширені пе-

редньогруди; вусики короткі, 3-членикові, очей немає.

Зимують личинки в ходах або в комірках, проточених під час

живлення в корі чи деревині. У квітні заляльковуються. Розвиток

лялечки триває від 10 до 28 діб. Жуки, що вийшли у травні, прогри-

зають еліпсоподібні отвори для льоту. Активно літають у сонячну й

теплу погоду. Живляться пилком квітів та листям. Після спарюван-

ня самки за допомогою несправжнього яйцекладу відкладають яйця

в тріщини, щілини, під лусочки кори або на гладеньку поверхню

стовбура. Відроджені через 3 – 10 діб личинки проточують під корою

звивисті ходи, що поступово розширюються, які заповнені порохнею.

Завершивши розвиток, залишаються до весни наступного року. Ге-

нерація у найбільш шкодочинних видів однорічна.

Жуки златок світло- і теплолюбні, тому вони, як правило, засе-

ляють ослаблені дерева в молодих і розріджених насадженнях. На

421

Шкідники полезахисних лісонасаджень

здорових деревах личинки гинуть внаслідок заливання ходів живи-

цею або соком. Значна заселеність златками часто призводить до

засихання верхівок і цілих дерев. Златками живляться комахоїдні

птахи, особливо дятли, а також хижі комахи; личинок і лялечок за-

ражають десятки паразитичних видів комах.

Заходи захисту ті самі, що й для інших стовбурових шкід-

ників (див. п. «Родина короїди»).

Зелена вузькотіла златка — Agrilus viridis L. (рис. 24.4) —

трапляється повсюдно. Пошкоджує тополю, осику, клен, березу, ві-

льху, дуб, граб, липу, ліщину та інші листяні породи.

Жук завдовжки 6 – 9 мм, металічно-блискучий, колір варіює від

бронзово-зеленого до золотисто-червоного; надкрила до верхівки

звужені. Личинка завдовжки до 24 мм, жовтувато-біла, плоска, без-

нога; передній край го-

лови темно-коричневий;

на задньому кінці тіла

два плоских придатки з

зубчиками; тіло вкрите

дрібними поперечними

зморшками.

Зимують личинки в

лялечкових колисочках.

У першій половині трав-

ня личинки залялько-

вуються. Наприкінці

травня починається літ

жуків, який триває до

серпня. Жуки літають

удень, додатково жив-

ляться листям, вигри-

заючи його з країв.

Самка відкладає яйця купками від 4 – 5 до 10 штук на кору ниж-

ньої частини стовбура і заливає їх виділеннями придаткових стате-

вих залоз, які утворюють білий захисний щиток завтовшки 2 – 3,5 мм.

Через 10 – 15 діб відроджуються личинки і вгризаються в кору, за-

лишаючи на її поверхні дрібні отвори. Личинки проникають на лу-

бовий бік, де прокладають звивисті ходи завдовжки до 50 см і заби-

вають їх буровим борошном (порохнею). У вересні личинки заглиб-

люються у заболонь і вигризають лялечкові колисочки, в яких за-

лишаються до весни. За рік розвивається одна генерація.

Златка заселяє ослаблені, але часто ще життєздатні дерева, по-

чинаючи з 3 – 4-річного віку. При заселенні життєздатних дерев

личинки гинуть унаслідок заливання ходів соком. У місцях посе-

лення златки утворюється почервоніння, часто спостерігається від-

мирання ділянок кори і загнивання деревини.

Рис. 24.4. Зелена вузькотіла златка:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — пошкодження

Шкідники полезахисних лісонасаджень

У лісах і полезахисних лісонасадженнях трапляються численні

вузькотілі златки, подібні за особливостями розвитку і шкодочинні-

стю до златки вузькотілої зеленої. Особливо шкодочинними є: злат-

ка вузькотіла вершинна — Agrilus subauratus Gebl. Трапляється

повсюдно. Пошкоджує дуб, березу, тополю, ліщину; златка вузько-

тіла шовковиста — Agrilus graminis Cast. et Gory. Трапляється в

Лісостепу і Закарпатті. Пошкоджує дуб, рідше бук; двоплямиста

вузькотіла златка — Agrilus biguttatus F. Трапляється в Криму,

Лісостепу та в передгір’ї Карпат. Пошкоджує дуб; дубова бронзова

златка — Chrysobothris affinis F. Трапляється повсюдно. Пошко-

джує дуб.

Чисельність златок знижують комахоїдні птахи, особливо дятли,

цілий ряд хижих членистоногих і хвороби. Відкладені яйця зара-

жають: яйцеїди — Coccidencirtus pinicola Mert., Oobius zahaikevishi

Triap., личинок і лялечок — їздці-браконіди — Amicroplus collaris

Spin., Ipobracon nigrator Zett., Ephialtes geniculatus L. та ін.

Заходи захисту. Створення оптимально зімкнутих наса-

джень. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів,

особливо дятлів. Інтенсивний захист від листогризучих шкідників,

що ослаблюють дерева, які активніше заселяються златками. Виру-

бування значною мірою та локалізація в осінньо-зимовий період

заселених златками дерев, які гинуть. Обробка інсектицидами в

період льоту жуків.

Родина вусачі — Cerambycidae

В Україні налічується 260 видів вусачів, з яких 150 є шкідника-

ми рослин.

Жуки від 3 до 50 мм завдовжки; тіло довгасте, вкрите волосками;

ноги довгі, лапки 4-членикові; вусики довші за половину довжини

тіла, нерідко перевищують його в 1,5 – 2 рази. Перетинчасті крила

добре розвинені; тертям середньогрудей об передньогруди можуть

видавати скрипучий звук. Яйця розміром від 0,5 до 5 мм, видовже-

но-овальні, білуватого або жовтуватого кольору. Личинки білі або

жовтувато-білі, довгасті, циліндричні або дещо приплюснуті; голова

коричнева; невеликі, але міцні щелепи дають змогу успішно про-

гризати в деревині довгі й широкі ходи.

Зимують личинки. Навесні заляльковуються в розширеному кін-

ці ходу. Перед заляльковуванням личинка забиває вхід у колисочку

пробочкою з тирси, розвиток лялечки триває 10 – 12 діб. Новоутво-

рені жуки прогризають отвори і виходять назовні. Додатково жив-

ляться соковитим лубом молодих пагонів, тканиною листя або пил-

ком квітів (залежно від виду вусачів). Літ вусачів розтягнутий і три-

ває з весни до осені. Яйця відкладають у тріщини й щілини кори і

деревини або в заглиблення, вигризені в корі (насічки). Ембріона-

льний розвиток триває 10 – 20 діб.

423

Шкідники полезахисних лісонасаджень

За способом життя личинок можна розподілити на три групи:

1) личинки, які все життя проводять під корою, вигризають ходи і

там же заляльковуються; 2) личинки, що більшу частину життя

проводять під корою, вигризають довгі ходи, а перед залялькову-

ванням переходять у деревину і прогризають невеликий гачкуватий

хід; 3) личинки, що живуть під корою недовго, вигризають невелику

площадку в лубі, а потім роблять у деревині довгі ходи. Найчастіше

вусачі заселяють ослаблені дерева, які в разі значних пошкоджень

засихають і відмирають.

Чисельність вусачів знижують хижі й паразитичні комахи, кома-

хоїдні птахи. У вологі роки личинки і лялечки вусачів масово ги-

нуть від різних хвороб.

Кліт поперечносмугастий — Plagionotus arcuatus L. (рис.

24.5) — трапляється повсюдно. Пошкоджує дуб, рідше бук, граб,

в’яз, каштан їстівний, іноді березу та липу.

Жук завдовжки 10 – 18 мм, чорний з характерним малюнком із

жовтих волосків на передньоспинці, надкрилах і черевці; вусики

коротші, ніж тіло, чер-

воно-бурі; ноги жовту-

вато-бурі. Яйце розмі-

ром 1,5 – 1,9 мм, довга-

сте, біле. Личинка —

20 – 30 мм, лимонно-

жовта; голова малень-

ка; ноги зачаткові; тіло

до кінця звужене; на

верхньому боці перед-

ньогрудей малюнок у

вигляді коронки. Ляле-

чка завдовжки 12 – 14

мм, вохряно-жовта; ву-

сики досягають основи

задніх ніг.

Зимують личинки на дні гачкуватого ходу в колисочці, відділе-

ній пробочкою з великих стружок. Навесні личинка розширює хід,

повертається головою до виходу і заляльковується. Лялечка розви-

вається впродовж 18 – 20 діб. У травні — червні в розширений отвір

розміром 8 × 5 мм виходять жуки. Літають удень. Додатково жив-

ляться. Самки відкладають яйця по одному в щілини кори дерев.

Плодючість — 60 яєць. Відроджені через 12 – 15 діб личинки вгри-

заються в товщу кори, потім між корою і деревиною роблять звивис-

ті ходи, що поступово розширюються, завдовжки до 30 – 40 см. До

кінця розвитку вгризаються в деревину на глибину до 5 см. У дере-

вині хід іде спочатку перпендикулярно, потім загинається донизу,

Рис. 24.5. Кліт поперечносмугастий:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — пошкодження

Шкідники полезахисних лісонасаджень

на дні його личинка готує лялечкову колисочку і залишається там

до весни. За рік розвивається одна генерація. Вусачі заселяють

ослаблені й хворі дерева, верхівки старих дубів, свіжозрубані дерева

та свіжі пеньки.

Кліта поперечносмугастого супроводять: кліт осиковий —

Xylotrechus rusticus L. Трапляється повсюдно. Пошкоджує дуб, бук,

осику, тополю, вербу, березу, липу, в’язові. Генерація зазвичай дво-

річна; кліт дубовий вершинний — Xylotrechus antilope Schonh. Трап-

ляється в Закарпатті й Криму. Пошкоджує дуб. Генерація дворічна;

кліт смугастий — Xylotrechus arvicola Oliv. Трапляється повсюдно.

Пошкоджує дуб, бук, граб, липу, в’яз, осику, тополю, вербу, плодові

культури. Генерація дворічна.

Личинок і лялечок вусачів заражають їздці-іхневмоніди —

Neoxorides nitens Grav., Heleon annulicornis Nees., Piracmon

xoridoideus Strbl., Sichelia filiformis Grav., браконіди — Aspidogonus

diversicornis Wesm., Vipio impostor Sc.

Вусачів знищують комахоїдні птахи, хижі клопи — Prostremma

aeneicolle Stein., P. sanguineum Rossi., хижі жуки — Malachius

aeneus L., Platysoma frontale Pk., Platylomalus complanatus Pz.,

Laemophloeus duplicatus Waltl., Bothrideres contractus F., Silvanus

inidentatus F. та ін.

У вологі роки відмічається масова загибель личинок вусачів від

грибних, бактеріальних і вірусних хвороб.

Заходи захисту. Приваблення в насадження комахоїдних

птахів, особливо дятлів. Знищення комплексу листогризучих шкід-

ників, які, пошкоджуючи дерева, ослаблюють їх. Зрізання та зни-

щення заселених вусачами гілок. Своєчасне знищення нежиттєздат-

них дерев і заміна їх молодими. У разі небезпечної чисельності ву-

сачів — обробка ослаблених дерев інсектицидами під час льоту

шкідників.

Тополевий вусач, або великий осиковий скрипун — Saper-

da carcharias L. (рис. 24.6) — трапляється повсюдно. Пошкоджує

тополю, осику, зрідка вербу.

Жук завдовжки 22 – 28 мм; чорний, зверху вкритий сірувато-

жовтими волосками; у самців надкрила звужуються дозаду, у самки

вони майже паралельні; вусики довгі, сіруваті, верхівки кожного

членика затемнені. Яйце розміром 4,7 – 5 мм, видовжено-овальне,

жовте, блискуче. Личинка 38 – 45 мм завдовжки, безнога, жовтува-

то-біла, з рідкими короткими світлими волосками; тіло звужене до

задньої частини. Лялечка — 13 мм, жовтувато-біла.

Личинки зимують двічі — під корою і в деревині. Після другої

зимівлі у червні личинки заляльковуються у верхньому кінці вер-

тикального ходу. Розвиток лялечки триває 15 діб. Новоутворені жу-

ки прогризають отвір і виходять назовні. Літ розтягнутий і

425

Шкідники полезахисних лісонасаджень

відмічається з

останньої декади

червня до верес-

ня. Літають у ве-

чірні години.

Жуки вигриза-

ють округлі отво-

ри на листі топо-

лі й осики, а на

пагонах і гілках

роблять попереч-

ні погризи у ви-

гляді кільця. Піс-

ля спарювання

самки відклада-

ють яйця по од-

ному в надсічки чи заглиблення на корі окоренкової частини дерева

або на голе коріння. Плодючість — 50 – 60 яєць. Личинки відро-

джуються з липня по вересень, вгризаються під кору, де й живуть

перший час. Частина з них наприкінці літа вгризається в дереви-

ну. Навесні личинки, що перезимували під корою, також перехо-

дять у деревину. Генерація дворічна, для частини особин — три-

річна. У деревині личинки прогризають довгий вертикальний хід

угору від 30 до 150 см завдовжки. У разі значної щільності засе-

лення на окоренковій частині молодих дерев утворюються напли-

ви, знижується приріст, з’являється суховерхівковість, дерева час-

то гинуть. Унаслідок прогризання ходів у деревині виникають по-

червоніння, серцевинна гниль. Погризи кори сприяють зараженню

чорним раком.

Супровідними видами скрипуна тополевого великого є: скрипун

малий осиковий — Saperda populnea L. Трапляється повсюдно. По-

шкоджує осику, тополю, вербу. Генерація дворічна; скрипун марму-

ровий візерунчастий — Saperda scalaris L. Трапляється повсюдно.

Пошкоджує тополю, вербу, березу, вільху, в’яз, клен, бук, плодові

дерева. Генерація дворічна.

Чисельність вусачів знижують: яйцеїд Euderus caudatus Thoms.,

личинок і лялечок заражають їздці-іхневмоніди — Orthocentrus

fulvipes Grav., Xylonomus praecatorius F., Xorides cornutus Ratz., му-

ха-тахіна — Atropidomyia irrozata Meig.

Вусачів знищують комахоїдні птахи, хижі клопи, жуки й хворо-

би, зазначені для кліта поперечносмугастого.

Заходи захисту ті самі, що й для кліта поперечносмугасто-

го. Інсектицидами потрібно обробляти нижні частини дерев.

Рис. 24.6. Тополевий вусач:

1 — жук; 2 — личинка; 3 — пошкодження

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Ряд перетинчастокрилі — Hymenoptera

Родина рогохвости — Siricidae

Тремекс березовий, або великий березовий рогохвіст —

Tremex fuscicornis F. (рис. 24.7) — трапляється повсюдно. Пошко-

джує березу, тополю, осику, ясен, вербу, вільху, рідше — дуб, бук.

Самка завдовжки 30 – 40 мм; голова і груди буро-чорні, вусики

короткі, 14-членикові, бурі; черевце циліндричне, жовте, з чорними

першим і середнім сегментами; яйцеклад коротший від черевця;

крила жовтуваті. Самець завдовжки 18 – 30 мм; тіло чорне, ноги

чорні, з різко сплощеними гомілками. Личинка розміром 35 – 45 мм,

жовтувато-біла, циліндрична, з трьома парами недорозвинених

грудних ніг, з гострим шипиком на кінці тіла.

Зимують личинки першого і другого років життя. У травні —

червні личинки, що завершили розвиток, заляльковуються в кінці

личинкового ходу на різному віддаленні від поверхні дерева, найча-

стіше ближче до кори. Через 12 – 15 діб утворені жуки проточують

хід до поверхні стовбура і крізь круглий льотний отвір виходять на-

зовні. Літ розтягнутий і триває до вересня — жовтня. Додатково не

живляться. Після спарювання самка за допомогою яйцекладу від-

кладає яйця в поверхневий шар деревини ослаблених дерев. Личин-

ки старших віків найчастіше проточують уздовж стовбура круглі в

поперечному перетині ходи, які бувають щільно забиті білуватим,

зернистим буровим борошном. Генерація дворічна. Видами, близь-

кими за особливостями розвитку і шкодочинністю, є: малий, або си-

ній, рогохвіст — Tremex magus F. Трапляється в Лісостепу і Криму,

пошкоджує березу, бук, граб, клен, грушу та інші листяні породи;

дубова ксифідрія — Xiphydria longicollis Geoffr. Трапляється повсю-

Рис. 24.7. Тремекс березовий, або великий березовий рогохвіст:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — пошкодження

427

Шкідники полезахисних лісонасаджень

дно. Пошкоджує дуб, клен, березу, грушу та ін.; вільхова ксифід-

рія — X. camelus L. Трапляється в лісах Полісся і Карпат. Пошко-

джує березу та вільху.

Значну роль у регуляції чисельності рогохвостів відіграють їздці

з родини іхневмонід — Physsa persuasoria L., Rh. amoena Grav.,

Megarhyssa leucographa Schrnk., M. superba Schrnk., а також халь-

цид — Ibalia leucospoides Hech. (горіхотворка).

Рогохвостів у ходах знищують хижі клопи — Prostremma aenei-

colle Stein., P. sanguineum Rossi, хижі жуки — Platylomalus compla-

natus Rz., Paromalus flavicornis Hbst., Platysoma frontale Pk. та інші,

а також комахоїдні птахи, зокрема дятли. У роки з високою вологіс-

тю спостерігається загибель значної частини личинок і лялечок від

хвороб.

Заходи захисту. Регулярне видалення відмираючих дерев і

заміна їх молодими. Створення оптимальних умов для птахів-

дуплогніздовиків, насамперед дятлів. Боротьба з листогризучими

шкідниками, що сприяють ослабленню дерев.

Ряд лускокрилі, або метелики — Lepidoptera

Родина червиці — Cossidae

Червиця пахуча — Cossus cossus L. (рис. 24.8) — трапляється

повсюдно. Пошкоджує дуб, вербу, тополю, осику, березу, вільху, рід-

ше — клен, горіх, плодові.

Метелики великі: самки 85 – 95 мм, самці — 70 – 75 мм завдовж-

ки; передні крила темно-сірі з нечітким сірувато-білим малюнком,

численними чорними штрихами, задні крила світло-бурі; все тіло

Рис. 24.8. Червиця пахуча:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — пошкодження

Шкідники полезахисних лісонасаджень

вкрите волосками; вусики гребінчасті. Яйце розміром 1,5 мм, оваль-

не, світло-буре з довгастими чорними смугами. Гусениця завдовжки

85 – 105 мм, молодших віків — рожева, останнього віку — коричне-

во-червона, з черевного боку жовтувато-червона; голова чорно-бура,

блискуча, потиличний щит жовто-бурий. Лялечка — 30 – 35 мм, тем-

но-бура, в коконі з недогризків деревини, скріплених павутиною.

Гусениці зимують двічі: першого року життя — під корою, в сі-

мейних ходах, закупорених недогризками і порохнею, другого року

життя — у самостійних ходах, проточених у деревині, переважно в

поздовжньому напрямку. Після другої зимівлі гусениці наприкінці

травня — на початку червня заляльковуються в щільних шовковис-

тих коконах у ходах, гнилих пеньках, поверхневому шарі ґрунту бі-

ля основи стовбурів. Розвиток лялечки триває від 20 до 40 діб. Виліт

метеликів у червні — липні. Активні вони у вечірні години. Додат-

кового живлення не потребують. Після запліднення самка відкла-

дає по 20 – 70 яєць у щілини кори переважно на нижню частину

стовбурів і вкриває яйцекладку клейкими виділеннями, що швидко

застигають на повітрі. Середня плодючість — 1000 яєць. Відроджені

через 10 – 12 діб гусениці вгризаються під кору і всі разом прогри-

зають спільний поверхневий хід неправильної форми. У перший рік

розвитку гусениці проходять 4 – 5 віків, наступного року — 3 – 4,

усього 8 віків. Генерація дворічна. Найчастіше шкідник заселяє

ослаблені дерева, що ростуть у несприятливих умовах. Заселені де-

рева легко визначити за буровим борошном, екскрементами, бурим

соком, що витікає з отворів і має різкий запах деревного оцту. По-

шкоджені дерева відстають у рості, різко знижують урожай насіння,

плодів, хворіють і часто засихають.

Гусениць і лялечок винищують птахи — зозуля, сойка, іволга,

сорока, грак, дятел, сиворакша та ін.

Шкідника заражають їздці з родин: іхневмонід — Dicaelotus

pusilator Grav., Lissonata setosus Four., хальцид — Elasmus ciopkaloi

S. Novicky, браконід — Apanteles laevigatus Ratz., мух-тахін —

Xylotachina dulita Mg., Winthemia eruentata Rd.

У роки з високою вологістю значна частина шкідника гине від

грибних і бактеріальних хвороб.

Близьким видом, що має багато спільного за особливостями роз-

витку та шкодочинністю з червицею пахучою, є червиця в’їдлива —

Zeuzera pуrina L. (див. розд. 20).

Заходи захисту. Приваблення в лісонасадження комахоїд-

них птахів. Видалення і спалювання дерев, що значно заселені

шкідниками і гинуть. Впорскування інсектициду в гусеничні ходи

за допомогою тонкого наконечника, прикріпленого замість розпи-

лювача до ранцевого обприскувача або гумової груші.

429

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Родина склівки — Sesiidae

Велика склівка — Sesia apiformis Cl. (рис. 24.9) — трапляєть-

ся повсюдно. Пошкоджує тополю, осику, рідше — вербу, березу,

ясен, липу.

Метелик з розмахом крил 35 – 45 мм; крила вузькі, прозорі,

жилки крил іржаво-бурі, бахрома сіра; тіло чорно-буре, голова, дві

бічні плями на грудях і три останні сегменти черевця жовті, вусики

зверху чорні, знизу бурі. Яйце розміром 0,75 × 0,55 мм, буре, оваль-

но-сплощене, втиснене з одного боку. Гусениці перших віків блідо-

рожеві, останнього віку — жовтувато-білі з дрібними буруватими

крапками й рідкими волосками, до 55 мм, голова велика, червоно-

бура, потиличний щиток жовтий, анальний щиток з одним гачком,

загнутим догори. Лялечка 28 – 30 мм завдовжки; коричнева, з ря-

дами шипиків на спинному боці, голова і передньоспинка з неве-

ликим ребристим виступом; міститься в коконі з недогризків дере-

вини.

Зимують гусениці першого й другого років життя під корою. В

травні гусениці другого року життя, що перезимували, прогризають

льотний отвір і заляльковуються в овальному коконі з великих

стружок та рослинних решток. Розвиток лялечки триває 20 – 25 діб.

Перед виходом метелика лялечка висовується назовні з льотного

отвору на 2/3 своєї довжини. Літ метеликів триває більше місяця —

з першої декади червня до кінця липня. Літають удень. Додатково-

го живлення не потребують. Спарювання відбувається через 30 хв

після виходу метеликів. Самки відкладають яйця невеликими гру-

пами на приземну частину стовбурів дерев, а також на виступаючі з

ґрунту корені та ґрунт. Плодючість — 1000 – 1800 яєць. Через 15 –

25 діб відроджуються гусениці, які вгризаються в заболонь нижньої

частини стовбура і коренів. Живляться тканинами кори, лубу, верх-

ніх шарів заболоні, роблячи жолобчасті ходи, які часто зливаються в

порожнини. Там вони проводять першу зиму. Навесні відновлюють

Рис. 24.9. Велика склівка:

1 — метелик; 2 — гусениця; 3 — пошкодження