Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Сільськогосподарська ентомологія

Подождите немного. Документ загружается.

Шкідники смородини і аґрусу

Зимують личинки-еонімфи в коконах у ґрунті на глибині 5 – 8 см,

біля основи кущів. Там само наприкінці квітня — на початку трав-

ня відбувається заляльковування, яке розтягується до 30 – 40 діб.

Через 15 – 25 діб виходять імаго. Самка відкладає яйця щільними

рядами вздовж товстих жилок на нижньому боці листка. Плодю-

чість — 100 – 150 яєць.

Через 7 – 12 діб відроджуються несправжні гусениці, які трима-

ються групами. Личинки І – ІІ віків скелетують листя, середніх ві-

ків — прогризають отвори, останнього віку — грубо об’їдають лист-

ки, залишаючи лише товсті жилки. Потурбовані личинки S-подібно

згинаються, підіймаючи задній кінець догори, і цим же кінцем па-

дають на землю.

За час свого розвитку (15 – 25 діб) несправжні гусениці п’ять

разів линяють. Завершивши живлення, переходять у ґрунт на ко-

конування. У літніх поколінь через 15 – 20 діб із лялечок виходять

імаго. Личинки останнього покоління, завершивши розвиток, за-

лишаються на зимівлю. Розвиток одного покоління триває 28 – 35

діб. В Україні розвивається три, рідше чотири покоління. З кож-

ним новим поколінням частина особин залишається в стані діапа-

узи до 1 – 2 років.

Чисельність пильщика знижують понад 70 видів хижаків і пара-

зитів. Яйцями живляться хижі клопи, золотоочки, жужелиці, зара-

жає трихограма — Trichogramma minutum Rieley. Личинок зара-

жають їздці з родини іхневмоніди — Eridolius frigidus Hlgs.,

Hypsantys lituratorus L., Erromenus calcatorus L., Mesoleius

armillatorius Grav., Perilissus limitaris Grav., Obtesis nigrocinctus

Grav.; з родини браконіди — Ichneutes brevis Wesm., I. reonitor

Nees., Pygostolus sticticus F.; мухи-тахіни — Bessa selecta Mg.,

Medina flavicans Gouz. та ін.

Заходи захисту ті самі, що й для чорносмородинного жов-

того пильщика.

Аґрусовий блідоногий пильщик — Pristiphora pallipes Lep.

(рис. 22.8) — трапляється повсюдно. Пошкоджує аґрус, червону, білу

й золотисту смородину.

Імаго-самка завдовжки 5 – 6 мм, чорна, лише верхня губа, кри-

лові кришечки й ноги жовтувато-білі, вусики 9-членикові, чорні.

Яйце розміром 1 – 1,2 мм, світло-жовте. Несправжня гусениця — до

12 мм, жовтувато-зелена з бурувато-жовтою головою, черевцевих ніг

7 пар. Кокон літніх особин — 7 – 8 мм, зеленувато-жовтий або білу-

ватий, зимуючих особин — темно-бурий.

Зимують еонімфи в темно-бурих блискучих коконах у ґрунті на

глибині 2 – 3 см, найчастіше між товстим корінням біля основи ку-

ща. В квітні заляльковуються.

391

Шкідники смородини і аґрусу

У травні, на початку бутонізації та появи листків на аґрусі й чер-

воній смородині починається літ. Пильщики вологолюбні й гинуть

за відносної вологості повітря нижче 60 %. Після виходу самки по-

чинають відкладати яйця, розміщуючи їх у надрізи-«кишені»

вздовж країв молодих листків. Плодючість — 50 – 60 яєць. Самці

трапляються дуже рідко, тому із незапліднених яєць розвиваються

самки. Через 6 – 9 діб відроджуються личинки, які вигризають у

листках дрібні отвори, середнього і старшого віків — з’їдають лист-

ки повністю, залишаючи лише центральну жилку. На молодих па-

гонах личинки часто пошкоджують точку росту. Вдень личинки

тримаються на нижній поверхні листка.

Потурбовані личинки І – ІІ віків підіймають догори задню поло-

вину тіла, старшого віку — згортаються в кільце і падають на зем-

лю. Личинки проходять п’ять віків і завершують розвиток упродовж

20 – 25 діб. Личинки літніх поколінь утворюють білуваті й зелену-

вато-жовті кокони поміж листків, рідше — в ґрунті. Личинки остан-

нього віку переходять у ґрунт, де на глибині 2 – 3 см утворюють ко-

кон і залишаються в ньому до весни. В Україні розвивається 3 – 4

покоління. У 2 – 3-му поколіннях частина личинок впадає в діапаузу.

Відкладеними яйцями й личинками пильщика живляться бага-

то хижих комах, а також деякі комахоїдні птахи, особливо синиці

велика і блакитна. Несправжніх гусениць заражають їздці з родини

іхневмонід — Polyblastus strobilator Thunb., P. melanostigmus

Holmgr., Erromenus calcator Miill., з родини птеромалід — Euderus

albitarsis Zett., з родини браконід — Ichneutes brevis Wesm., I. reuni-

tor Nees., мухи-тахіни — Compsilura concinnata Mg., Blondelia

nigripes Fll.

Заходи захисту ті самі, що й для чорносмородинного жов-

того пильщика.

Рис. 22.8. Аґрусовий блідоногий пильщик:

1 — імаго; 2 — несправжня гусениця; 3 — пошкоджене листя

Шкідники смородини і аґрусу

Ряд двокрилі — Diptera

Родина галиці — Cecidomyiidae

Смородинна стеблова галиця — Thomasiniana ribis Ma-

rik. — трапляється на Поліссі та в Лісостепу. Пошкоджує смородину.

Імаго завдовжки 2,5 – 3 мм, крила сірі, рівномірно вкриті во-

лосками; черевце жовтувато-оранжеве з двома бурими смугами; у

самки на кінці черевця загострений яйцеклад. Яйце розміром 0,3 –

0,4 мм, веретеноподібне, склоподібне. Личинка до 4 мм завдовжки,

червоно-оранжева (у першому віці біла).

Зимують личинки в коконі у поверхневому шарі ґрунту на гли-

бині 1 – 8 см, рідше — під корою пагонів у місцях живлення. За-

ляльковуються наприкінці квітня — на початку травня. Розвиток

лялечки триває 8 – 14 діб. Літ починається в третій декаді травня.

Самки вилітають статевозрілими і розпочинають відкладання яєць.

Яйця розміщують невеликими групами в тріщини молодої кори, в

рани на корі гілок смородини першого і другого років. Через 3 – 6

діб личинки, що відродилися, проникають під кору і живляться со-

ком. На пошкоджених ділянках з’являються темні втиснені плями,

шкірочка розтріскується, пагін засихає і часто в тому ж році надла-

мується. Менш пошкоджені пагони усихають і надламуються через

2 – 3 роки. У місцях пошкодження з’являються сапрофітні гриби, що

прискорює загибель пагона.

На початку липня, завершивши живлення, личинки переходять

у ґрунт, заляльковуються і дають початок розвитку більш численної

другої генерації. Виліт імаго другого покоління відбувається в дру-

гій половині липня і триває до середини вересня.

Сприятливі умови для розвитку галиць — вологі місця посадки з

помірним температурним режимом у вегетаційний період.

Імаго може робити переліт не більш як на 40 – 45 м, тому поши-

ренню галиць сприяють вітер і перенесення із садивним матеріалом.

На галицях паразитують їздці з родів Pnigalio, Sympiesis, Cirro-

spilus, Chrysocharis (родина евлофіди) та інші хижаки й паразити.

Заходи захисту. Перекопування ґрунту під кущами пізно

восени та рано навесні. Систематичне (липень — вересень) вирі-

зання і спалювання пошкоджених пагонів смородини. Недопущен-

ня механічних пошкоджень гілок. При заготівлі живців — ретельне

вибракування пошкоджених. Перед цвітінням і за потреби після

збирання врожаю — обробка кущів смородини інсектицидами.

Економічний поріг шкодочинності — 20 – 25 % заселених шкід-

ником пагонів.

Смородинна листкова галиця — Dasyneura tetensi Rubs.

(рис. 22.9) — трапляється на Поліссі й у Лісостепу. Пошкоджує чор-

ну смородину.

393

Шкідники смородини і аґрусу

Імаго завдовжки

1,5 – 2 мм, жовту-

вато-буре; вусики

16-членикові, ноги

довгі; у самки на

кінці черевця дов-

гий загострений

яйцеклад; крила

склоподібні, вкриті

темними волоска-

ми; у самця на кін-

ці черевця харак-

терні кліщоподібні

придатки. Яйце

веретеноподібної

форми, склоподіб-

не, до 0,2 – 0,3 мм завдовжки. Личинка — 2 – 2,5 мм, біла з жовтим

відтінком.

Зимують личинки в коконах у ґрунті під кущами смородини. За-

ляльковуються у квітні. Виліт спостерігається під час оголення бу-

тонів і на початку цвітіння чорної смородини. Самка виходить з го-

товою яйцепродукцією і невдовзі починає відкладати яйця поміж

листям, яке ще не розпустилося. Через 3 – 4 доби відроджуються

личинки. Живуть групами в скручених листках, зіскрібаючи парен-

хіму. Пошкоджене листя скручується, буріє і усихає. Пошкоджені

верхівки ростових пагонів відмирають, бічні пагони ненормально

гілляться. Через 11 – 14 діб личинки завершують розвиток і перехо-

дять у верхній шар ґрунту, де дають початок розвитку наступного

покоління. За сезон розвивається три покоління.

Заходи захисту ті самі, що й для смородинної стеблової га-

лиці.

Смородинна квіткова галиця — Dasyneura ribis Barп. (рис.

22.10) — трапляється на Поліссі та в Лісостепу. Пошкоджує чорну

смородину.

Імаго завдовжки 1,6 – 1,7 мм, черевце і дзизкальця жовто-

оранжеві, вусики 14-членикові; на кінці черевця — довгий загост-

рений яйцеклад; крила склоподібні, вкриті тонкими волосками.

Яйце розміром 0,2 – 0,3 мм, довгасте, веретеноподібне, склоподібно-

прозоре. Личинка — 2 – 3 мм, оранжево-червона.

Зимують личинки в коконах у ґрунті. В період розпускання бру-

ньок смородини заляльковуються. На початку бутонізації виходять

імаго. Самки відкладають яйця в бутони чорної смородини. Личин-

ки відроджуються через 3 – 4 доби, живляться вмістом бутона. Вна-

Рис. 22.9. Смородинна листкова галиця:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — пошкоджене листя

Шкідники смородини і аґрусу

слідок пошкоджень бутони неприродно розростаються, набувають

червоно-жовтого кольору і гинуть. Закінчивши живлення, яке три-

ває 14 – 20 діб, личинки переходять у ґрунт, утворюючи кокон, за-

лишаються в ньому до весни наступного року. За рік розвивається

одна генерація.

Заходи захисту ті самі, що й для смородинної галиці. Од-

нак у разі перевищення пошкодженості понад порогову слід провес-

ти лише одне обприскування інсектицидами в період набубнявіння

бутонів.

Заходи захисту від шкідників смородини та аґрусу

1. Осіннє і контрольне весняне обстеження смородини та аґрусу

щодо виявлення заселеності шкідниками.

2. Збирання і спалювання опалого листя та рослинних решток

(аґрусовий п’ядун).

3. Осінній і ранньовесняний обробіток ґрунту в міжряддях та під

кущами (галиці, пильщики, аґрусова вогнівка).

4. Обробка смородини й аґрусу овіцидами рано навесні, до розпу-

скання бруньок (попелиці).

5. До цвітіння, при чисельності шкідників, що перевищує еконо-

мічний поріг шкодочинності, — обприскування інсектицидами або

біопрепаратами (пильщики, аґрусовий п’ядун, смородинна брунько-

ва міль, галиці, попелиці та ін.).

6. Літнє перекопування ґрунту в міжряддях і під кущами

(пильщики та ін.).

7. Після збирання врожаю — обробка інсектицидами проти пиль-

щиків, златки та інших шкідників.

Рис. 22.10. Смородинна квіткова галиця:

1 — імаго; 2 — личинка; 3 — пошкоджений бутон

395

Шкідники смородини і аґрусу

8. Вирізання сухих і пошкоджених пагонів, пнів та їх спалюван-

ня (галиці, златка, склівка, смородинна брунькова міль та інші ви-

ди).

 Запитання для самоконтролю

1. Види попелиць, їх розвиток, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них аґрусу

та смородини.

2. Смородинна вузькотіла златка, її розвиток, шкодочинність

(ЕПШ) та захист від неї аґрусу і смородини.

3. Види метеликів, що пошкоджу-

ють листки та ягоди смородини й аґрусу.

4. Смородинна склівка, її розвиток,

шкодочинність (ЕПШ) і захист від неї аґрусу й смородини.

5. Пильщики, особ-

ливості їх розвитку, шкодочинність (ЕПШ) і захист від них смородини й аґрусу.

6. Заходи захисту від шкідників смородини та аґрусу.

Шкідники виноградної лози

23. ШКІДНИКИ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ

Виноград в Україні пошкоджується більш ніж 50 видами шкід-

ливих тварин — комах, кліщів, молюсків, нематод і хребетних. Особ-

ливо шкідливих налічується 35 видів. Більша частина з них — по-

ліфаги і лише 15 видів є моно- і олігофагами, які розвиваються пе-

реважно на винограді. До них належить велика кількість комах.

Корінням живляться личинки коваликів, чорнишів, пластин-

частовусих. Молоді пагони, бруньки, листя пошкоджують гусениці

совок, листовійок, личинки саранових, коників та ін. Із кокцид не-

безпечним є борошняний червець, ряд щитівок і несправжніх щи-

тівок.

Особливо небезпечні виноградна філоксера, скосарі, листовійки.

Видовий склад і чисельність шкідників змінюється залежно від

зони вирощування винограду, клімату й погодного режиму, агротех-

ніки, проведення науково обґрунтованих заходів захисту.

Ряд рівнокрилі — Homoptera

Родина філоксери — Phylloxeridae

Виноградна філоксера — Viteus vitifolii Fitch. (рис. 23.1) — в

Україні трапляється в Криму, південних та західних областях. По-

шкоджує виноград.

У Європу її було завезено з Америки в 60-ті роки минулого сто-

ліття, де вона швидко поширилась, завдаючи значної шкоди вино-

градникам.

Залежно від способу життя і шкодочинності філоксера має дві

форми: кореневу і листкову.

Самка кореневої форми завдовжки 1 – 1,2 мм, видовжено-

овальна, зеленувата або бурувато-жовта; вусики тричленикові; хо-

боток довгий, заходить за основу задніх ніг; на верхній частині ті-

ла — 70 темних бородавок, розміщених рядами.

Самка листкової, або галової, форми більш округла, жовто-

зелена, з коротшим хоботком; на тілі немає темних бородавок.

Проміжні форми шкідника: крилата німфа і двостатеві (амфі-

гонні) покоління.

Личинка першого віку завдовжки 0,3 – 0,4 мм, молочно-жовта.

Травлення у філоксери позакишкове, кишечник замкнений,

анального отвору немає.

397

Шкідники виноградної лози

На європейських та азіатських сортах винограду філоксера роз-

множується лише на корінні. На американських видах винограду та

деяких гібридах — прямих виробниках шкідник розвивається як на

корінні, так і на листі, проходячи повний цикл розвитку, в тім числі

дві основні й проміжні форми.

Зимують личинки першого, рідше другого віків на коренях. За

температури ґрунту 12 – 13 °С личинки прокидаються від зимового

заціпеніння і починають живитися. Через 20 – 30 діб вони перетво-

рюються на безкрилих партеногенетичних самок, які, відклавши

50 – 100 яєць, відмирають. Личинки, що відродились, проходять

п’ять віків і також перетворюються на безкрилих партеногенетич-

них самок. За сезон у ґрунті розвивається 5 – 8 поколінь. На розви-

ток одного покоління в літній період потрібно 18 – 26 діб.

Частина личинок (бродяжок) виповзає на поверхню ґрунту і че-

рез тріщини в землі проникає до коріння сусідніх кущів. Річний

цикл кореневої форми завершується у вересні — жовтні переходом

личинок першого, рідше другого віку на зимівлю. Приблизно з дру-

гої половини червня частина личинок ІІІ – IV віків утворює німфи,

які виходять із ґрунту і перетворюються на крилатих самок-

розселювачок.

Рис. 23.1. Філоксера:

а — коренева форма; б — листкова форма; 1 — самка; 2 — личинка;

3 — німфа; 4 — гали на коренях; 5 — крилата самка; 6 — личинка;

7 — самка; 8 — гали на листі

Шкідники виноградної лози

Крилаті самки не живляться і відкладають 1 – 4 яйця на наземні

частини винограду. Яйця бувають двох розмірів: більші — до 0,4 мм,

з яких відроджуються самки, і дрібні — 0,25 мм, з яких відроджу-

ються самці. Після парування самки відкладають у тріщини дере-

вини по одному зимуючому яйцю, після чого відмирають. Навесні з

цих яєць відроджуються личинки-засновниці листкової форми фі-

локсери, які на американських видах і гібридах — прямих вироб-

никах переповзають на бруньки, що розпускаються, і присмокту-

ються до молодих листків з верхнього боку. На європейських і азіат-

ських сортах винограду личинки до листка присмоктатися не мо-

жуть і гинуть.

У місцях живлення тканина розростається і випинається на ниж-

ній бік, утворюючи гал, усередині якого личинка продовжує роз-

виток. Через 18 – 25 діб вона перетворюється на партеногенетичну

самку-засновницю, яка усередині гала відкладає 250 – 500 яєць і

відмирає.

Відродившись через 6 – 8 діб, личинки залишають гал, перепов-

зають на молоде листя і присмоктуються до нього, утворюючи нові

гали. В Україні листкова форма філоксери дає 5 – 7 поколінь.

Починаючи з другого покоління, частина відроджених личинок

проникає в ґрунт і селиться на корінні. В кожному наступному по-

колінні число личинок кореневої форми збільшується; в останньому

(осінньому) поколінні майже всі личинки переходять у ґрунт. Ли-

чинки, що залишилися на листі, з настанням холодів гинуть.

Личинки листкової форми поширюються вітром, водою, знаряд-

дям обробітку ґрунту, з одягом та взуттям робітників.

При заселенні лози листковою формою філоксери знищується

асиміляція листків, уповільнюється ріст рослин, знижується вро-

жай.

Унаслідок живлення філоксери на мичкуватому корінні утво-

рюються здуття, які мають форму дзьобиків (нодозитети). Пошко-

джені корені відмирають. На багаторічних коренях у місцях жив-

лення утворюються жовна (туборозитети) і виразки, в які проника-

ють гнильні бактерії та сапрофітні гриби. Через 2 – 3 роки заселе-

ний філоксерою кущ гине.

Американським видам винограду та їхнім гібридам властива

стійкість до кореневої форми філоксери. Тому в зоні поширення фі-

локсери їх використовують як підщепи для вирощування високоякі-

сних європейських сортів винограду.

Несприятливими для розвитку філоксери є піщані ґрунти з вміс-

том глинистих часточок не більш як 5 %, з вологоємністю не вищою

за 20 % і щільністю не вищою за 34 %.

Заходи захисту. Залежно від наявності й ступеня поши-

рення філоксери територію поділяють на три зони: вільну від філо-

ксери, часткового поширення і суцільного заселення.

399

Шкідники виноградної лози

У вільній від філоксери зоні вирощують кореневласні європейсь-

кі сорти винограду. Проводять цілу низку карантинних заходів для

захисту цієї території від проникнення шкідника.

У зонах часткового й суцільного заселення філоксери для зни-

щення шкідника в ґрунті застосовують хімічний метод. Нині най-

ефективнішим є застосування гексахлорбутадієну та емульсії сірко-

вуглецю.

У зоні суцільного заселення філоксери проводять вирощування

європейських сортів винограду на філоксеростійких підщепах.

Проти листкової форми філоксери на маточниках підщепної лози

та гібридах — прямих виробниках застосовують обприскування ін-

сектицидами. Першу обробку проводять на початку розпускання

бруньок і до розпускання на пагонах другого й третього листків,

другу — в період розпускання на пагонах 10 – 12-го верхівкового

листка.

Родина борошнисті червці — Pseudococcidae

Виноградний борошнистий червець — Planococcus ficus

Sign. (Pseudococcus citri Risso) (рис. 23.2) — трапляється в зоні

південного берега Криму. Пошкоджує виноград, інжир, маслину,

цитрусові та багато інших субтропічних культур.

Самка широко-

овальної форми,

3,5 – 4 мм завдовж-

ки, жовтувато-бура,

рясно вкрита бо-

рошнистим нальо-

том, по краю тіла

розміщені 18 пар

тонких воскоподіб-

них ниток, які збіль-

шуються до задньо-

го кінця тіла.

Зимують самки,

які не завершили

розвитку, під корою,

в тріщинах кори та

інших захищених

місцях поблизу рос-

лин. Навесні за температури 6 – 7 °С самки прокидаються і впро-

довж 15 – 20 діб живляться на корі стовбурів і багаторічних пагонів.

Самці трапляються рідко, тому розмноження частіше буває парте-

ногенетичне. Яйця відкладають на кору пагонів. Плодючість до 40

яєць. Відродившись через 11 – 14 діб, личинки живляться на одно-

Рис. 23.2. Виноградний борошнистий червець:

1 — самка; 2 — личинка; 3 — пошкоджене

гроно винограду