Лильо Т.Я. Світоглядна журналістика

Подождите немного. Документ загружается.

110

74. Приходько О. Порушення прав людини і тероризм: замкнуте

коло // Дзеркало тижня. — 2007. — 16–22 черв.

75. Прокопов Д. Національні образи філософічності: cognitio

scovorodinum // Молода нація. — К.: Смолоскип, 1998. — С. 152–160.

76. Простір свободи. Україна на шпальтах паризької “Kultury”. —

К.: Критика, 2005. — 528 с.

77. Радіо Свобода. “Поверх барьеров” Бориса Парамонова. —

11.08.1996 // Особистий архів автора. Запис передачі.

78. Рацінґер Й. Цінності в часи перемін. Долання майбутніх

викликів. — Львів, 2006. — 167 с.

79. Рашкевич М. Український символізм як явище в історії

світової думки // Вісник Львів. ун-ту. Серія журналістика. — 2007. —

№30. — С. 108–115.

80. Рибачук Ю. Георгій Касьянов. Епоха націоналізму триває

вже 200 років // Коментарі:. — 2007. — 23 лист.

81. Різун В. Загальна характеристика масової інформаційної

діяльності. — К., 2000.

82. Рікер П. Ідеологія та утопія. — К., 2005. — 383 с.

83. Рябчук М. Зло банальне і метафізичне — рецепція Росії на

сторінках паризької “Культури” та “Сучасності” // Сучасність. —

1997. — № 10. — С. 129–137.

84. Сверстюк Є. Духи печерні. Про право і обов’язок самоза-

хисту // Літературна Україна. — 1999. — 9 вер.

85. Тимофеева О. Светлана Алексиевич: “Книгу о любви мне

тяжелее писать, чем все книги о войне” // Новая газета. — 2006. —

2 окт.

86. Свитич Л. Введение в специальность. Профессия: журна-

лист: Учебное пособие. — Москва, 2007. — 255 с.

87. Свідзинський А. Це складне національне питання. — К.,

1994. — 68 с.

88. Семотюк О. Застосування контент-аналізу в дослідженнях

преси як масового джерела // Вісник Львів. ун-ту. Серія журналіс-

тика. — 2007. — Вип. 30. — С. 68–73.

89. Сергеев В. Деспотизм свободы // Иностранная литература. —

1989. — №7. — С. 236–239.

90. Скуратівський В. Культура Нового часу — основні стратеге-

ми новоєвропейського культурного розвитку. — К., 2007. — 36 с.

91. Скуратівський В. У світі має бути світоглядний маяк. А

Бог — то і є такий світоглядний маяк // День. — 2003. — 11 квіт.

92. Скуратовский В. Об убиенных и убивающих // Столичные

новости. — 2007. — 24–30 апр.

93. Словник іншомовних слів / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. — К.:

Довіра, 2000. — 1018 с.

111

94. Смит Мек Денис. Муссолини. — Калининград, 1995. —

384 с.

95. Сніцарчук Л. “Нетворчі” проблеми редакції української газе-

ти у міжвоєнній Галичині (на прикладі “Нової Зорі” та “Правди”) //

Українська періодика: історія і сучасність. Доп. та повідомл. десятої

Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 31 жовт. — 1 листоп. 2008 р. —

Львів, 2008. — 776 с.

96. Солодуха О. Мотивація сучасної преси в контексті “Ареопагі-

тика” Джона Мільтона // Вісник Львів. ун-ту. Серія журналістика. —

2007. — Вип. 30. — С. 103–107.

97. Справа Івана Дем’янюка — майстерно відрежисероване су-

дове шоу (інтерв’ю з Йорамом Шефтелем) // e Ukrainian Weekly. —

1996. — Ч. 28–29.

98. Степико М. Буття етносу: витоки, сучасність, перспективи

(філософсько-методологічний аналіз). — К., 1998. — 251 с.

99. Стріляний А. Щоденник для обраних // Коментарі:. —

2008. — 18 січ.

100. Сюндюков І. Зустріч прийдешнього Хама // День. — 2008. —

26 січ.

101. Табачник. Д. Аннигиляция “национальной идеи” // Кіевскій

телеграфъ. — 2008. — 25–31 січ.

102. Табачник Д. Федерализм — мечта лучших из нас // 2000. —

18–24 янв.

103. Тейлор С. Людина з “Нью–Йорк Таймс” у Москві (уривки з

книги “Сталінський апологет”) // Вісті з України. — 1997. — Ч. 36.

104. Титаренко М. Світоглядна публіцистика: спроба полеміч-

ного дискурсу // Вісник Львів. ун-ту. Серія журналістика. — 2006. —

№ 28. — С. 118–134.

105. Толочко П. Не третя, а друга // 2000. — 2008. — 18–24 січ.

106. Уорф Б. Отношение норм поведения и мышления к языку //

Новое в лингвистике. — Вып. 1. — М., 1960.

107. Фадеєв В. Визначеність невизначеності: дрейф етноідентич-

ності // Філософська думка. — 1998. — Ч. 3.

108. Фаллачи О. Ярость и гордость. — М., 2004. — 160 с.

109. Федака С., Черленяк І. Інформаційне поле і національна ідея

// День. — 1999. — 21 січ.

110. Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). —

Львів, 2000. — 301 с.

111. Фельдман О. Подолати конфлікт ідентичностей... // День. —

2006. — 16 черв.

112. Франко І. Наш погляд на польське питання // Будівничий

української державності: Хрестоматія політологічних статей Івана

Франка / Упоряд. Д. Павличко. — К., 2006. — 640 с.

112

113. Франко І. Поза межами можливого // Будівничий україн-

ської державності: Хрестоматія політологічних статей Івана Франка /

Упоряд. Д. Павличко. — К., 2006. — 640 с.

114. Френкель М. Люди и нелюди // Столичные новости. —

2004. — 28 сент. — 4 окт.

115. Фукуяма Ф. Конец истории // Вопросы философии. —

1990. — №3.

116. Хоменко Т. Проповідництво і сучасна публіцистика: Моно-

графія. — Львів: ПАІС, 2008. — 136 с.

117. Хрусьлінська І. Прагматичний візіонер. Центрально-східна

європейська стратегія Єжи Гедройця // Український журнал. —

2006. — Ч. 4. — С. 18–21.

118. Честертон Г. К. Собр. соч.: В 5 т. Т. 5: Вечный Человек. Эссе

/ Пер. с англ.; Сост. и общ. ред. Н. Л. Трауберг. — СПб., 2000.

119. Шевченко Т. Кобзар. — К., 1993. — 511 с.

120. Шкляр В. І., Мелещенко O. K., Мукомела О. Г., Паримсь-

кий I. C. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра: Історико-

теоретичний нарис. — К.: Вид–во КМУЦА, 1996. — 168 с.

121. Шкраб’юк П. Іван Франко і митрополит Андрей Шептиць-

кий на тлі взаємин аристократичної та демократичної еліт // Вісник

Львів. ун-ту. Серія журналістика. — 2007. — Вип. 30. — С. 116–122.

122. Шлемкевич М. Новочасна потуга // Верхи життя і творчос-

ті. — Нью-Йорк; Торонто, 1958. — С. 109–146.

123. Щербак Ю. “Фатальний трикутник” в геометрії ХХІ сто-

ліття: чому Україна повинна бути членом НАТО // День. — 2008. —

27 бер.

124. Яцимірська М. Телекомунікація в епоху біту: психологія

сприйняття глобальних категорій // Вісник Львів. ун-ту. Серія жур-

налістика. — 2006. — Вип. 30. — С. 248–252.

125. Эмерсон Р. Нравственная философия. — Минск–Москва,

2001. — 384 с.

126. Bortnowska H. Z krainy inności // Tygodnik Powszechny. —

2007. — 4 lut.

127. Caught in the Web // e Economist. — 1999. — July 17th. —

P. 17–19.

128. Communication by brain wave // e Economist. — 1996. —

October 21st. — P. 17–19.

129. Glover S. e end of the foreign news empire // e Spectator. —

1997. — August 2nd. — P. 26.

130. Here is the news // e Economist. — 1998. — July 4th. —

P. 13–14.

131. Iłowiecki M. Krzywe zwierciadło. O manipulacji w mediach. —

Lublin, 2003. — 232 s.

113

132. Jarzębski J. Życie w błysku // Tygodnik Powszechny. — 2007. —

4 lut.

133. Kaczyński A. Chata wuja Tarasa. — Rzeczpospolita. — 2000. —

6 grud.

134. Kapuściński R. Autoportret reportera. — Kraków: Znak,

2004. — 144 s.

135. Kapuściński R. Heban. — Warszawa: Czytelnik, 2003. — 341 s.

136. Kapuściński R. Imperium. — Warszawa: Czytelnik, 2001. —

336 s.

137. Kapuściński R. Lapidarium V. — Warszawa: Czytelnik, 2002. —

128 s.

138. Kapuściński R. Pod władzą mediów // Polityka. — 2007. —

1 lut.

139. Kapuściński R. Podróże z Herodotem. — Kraków: Znak,

2004. — S. 225.

140. Kapuściński R. Rwący nurt historii. Zapiski o XX I XXI wieku. —

Krakόw, 2007. — 206 s.

141. Kłopotowski K. New York Times naprawia świat // Rzeczpospoli-

ta. — 2002. — 9 listop.

142. Kowalczyk A. Giedroyc i “Kultura”. — Wrocław, 2000. — 316 s.

143. Lepa A. Świat propagandy. — Częstochowa, 1994. — 189 s.

144. Macierewicz A. Z Rosją czy z USA // Głos. — 2003. — 1 mar.

145. Mlada fronta Dnes. — 2005. — 16 července.

146. Noell-Neumann E. e Spiral of Silence: A eory of Public

Opinion // Journal of Communication. Univ. of Chicago Press. — Chicago,

1984.

147. Sartori G. Homo videns. — Roma–Bari: Laterza, 1997. —

162 с.

148. Sartori G. Mniej informacji, więcej dezinformacji (fragmenty

książki “Homo videns”) // TV Wizja publiczna. — 1998. — № 2. —

S. 25–36.

149. Schickel R. A new kind of Disney heroine // Financial Times. —

1999. — June 10th.

150. Sławek T. Przyjaźń ze światem // Tygodnik Powszechny. —

2007. — 4 lut.

151. Szczygieł M. Jeszcze jedna podróż // Gazeta Wyborcza. —

2007. — 27 stycz.

152. Tochman W. Twórcze pisanie niekcyjne // Tygodnik Powszech-

ny. — 2007. — 4 lut.

153. Umberto Eco. Los ojos del Duce // El Pais — 2004. — 3 enero.

154. Zanussi K. Bigos nie zginie! ...w rodzinnej Europie. — Warszawa,

2003. — 121 s.

155. Ziemkiewicz R. “TET” nad Wisłą // Debata. — 1994. — № 2.

114

156. Žižek Slavoj. Zderzenie cywilizacji na końcu historii // Euro-

pa. — 2007. — 6 stycz. — S. 6–7.

115

ОРІЄНТОВНІ

ПИТАННЯ

ДО ЗАЛІКУ

1. Перелічіть і схарактеризуйте основні принципи, призна-

чення та наслідки медіатизації національної реальності.

2. Чи вся журналістика світоглядна?

3. Аргументаційна база книжки Ришарда Капусцінського

“Автопортрет репортера”.

4. Чому Р. Капусцінський вважає, що ЗМІ втратили свій

шанс адекватно розкрити суть тероризму після 11 вересня 2001

року?

5. Походження і призначення ксенофобії. Ксенофобія і

ЗМІ.

6. Які функції національної ідеї?

7. Чи більше інформації означає менше ксенофобії?

8. ЗМІ та проблема адекватної актуалізації національних

та міжнаціональних проблем.

9. Історичний та медіадетермінізм генези Європейського

Союзу: проблема узгодження.

10. Принцип “news you can use” та його вплив на ідентичність

споживача інформації.

11. Політична філософія журналу “Kultura” (Париж).

12. Візія України на шпальтах журналу Єжи Ґедройця.

13. Мова як адекват національної дійсності.

14. Глобальний комунікаційний процес та його вплив на

національні мови.

15. Медіатизація етноциду в Україні 1932–1933 років.

16. Специфіка висвітлення національних та міжнаціональ-

них проблем в ефірі Радіо “Свобода” (російська редакція).

17. Етноцентризм і проблема правди в журналістиці.

18. Семантична ідеологія сучасного медіатексту.

19. Право та обов’язок захисту національних цінностей у

ЗМІ (на прикладі виступів Євгена Сверстюка).

20. Проблема етнічної та політичної концепцій нації в укра-

їнській та зарубіжній пресі.

116

ТЕМИ

РЕФЕРАТІВ

1. Націологічні візії журналу “Kultura” (Париж) на прикладі

трактування відносин:

а) польсько-українських;

б) польсько-російських;

в) польсько-німецьких.

2. Принципи пізнання і відтворення суті Іншого у міжна-

родній журналістиці Ришарда Капусцінського.

3. Ідеалізм і прагматика національної ідеї (за матеріалами

видань): “День”, “Столичные новости”, “Сучасність”, “Кієвскій

Телеграфь”, “Gazeta Wyborcza”, “Известия” (на вибір).

4. Інформаційна мобільність нації як українська ідея.

5. Концепції політичної та етнічної нації: аргументаційна

база пошуку пріоритетів в українському медіапросторі.

6. Специфіка створення національних медіастереотипів.

7. Деконтекстуалізація національних проблем як переду-

мова дезінформування.

8. Псевдодискусійні формати висвітлення національних

питань на телебаченні (на вибір).

9. Монополізація комунікаційного простору і проблема ін-

формаційного суб’єктивізму націй.

10. Євро- і націоцентризм у сучасних ЗМІ (на вибір).

11. Нація як інформаційна спільнота.

P.S. Реферати потрібно підготувати на основі літератури, яку

обов’язково вказати наприкінці реферату. Усі цитати, виноски, списки

книг, статей, сайтів Інтернету повинні бути оформлені відповідно до

методичних розробок кафедри зарубіжної преси та інформації.

Обсяг реферату — не менше 7 комп’ютерних сторінок 14 кеглем

через півтора інтервали.

Можна пропонувати свої теми з курсів “Сучасна закордонна пу-

бліцистика і тенденції розвитку світу” й “Націологія та інформація”,

але їх необхідно попередньо узгодити з викладачем.

117

ТЕМИ

ПРАКТИЧНИХ

ЗАНЯТЬ

1. Специфіка тематизації світу на шпальтах сучасного якіс-

ного видання (на вибір — “The New York Times”, “The Financial

Times”, “Rzeczpospolita”, “Новая газета”, “День”, “Le Mond”).

2. Світоглядні акценти в журналістських виступах Джу-

льєтто К’єзи.

3. Світоглядні імперативи журналіста й проблема відтво-

рення та пояснення дійсності.

4. Достовірність та правдоподібність у журналістському

творі.

5. Статус і шанси свободи слова в сучасному комунікацій-

ному просторі.

6. Національна ідентичність журналіста: перепона чи уні-

версальний код для розуміння Іншого?

7. Світоглядна журналістика Кшиштофа Заннусі.

8. Політична філософія журналу “Kultura” (Париж).

9. Природа журналістської аргументації при висвітленні

гетерогенності світу.

10. Національна ідея: ракурс ЗМІ.

118

ДОДАТКИ

Ришард Капусцінський

ЦЕ НЕ ПРОФЕСІЯ ДЛЯ ЦИНІКІВ.

РОЗМОВИ ПРО ЖУРНАЛІСТИКУ

(Фрагменти книжки)

Сьогодні журналістика перебуває на стадії електронної

революції. Нові технології істотно полегшують нашу працю, але

не заміняють її. Усі проблеми, пов’язані з нашою професією, з

цінностями, які визнаємо, з нашим творчим характером — не-

змінні. Будь-які відкриття чи технічний розвиток звичайно до-

помагають нам, але не можуть зайняти місця і підмінити суть

нашої праці, нашої посвяти, наших навчань, наших відкриттів

і пошуків.

Професію журналіста добре характеризують кілька важ-

ливих елементів. Перший із них — своєрідна самопосвята. Це

дуже вимоглива професія. Усі професії такі, але вимогливість

нашої — особлива. Доказом цього є те, що професія журналіста

цілодобова. Не можемо просто закрити редакцію о 16.00 і зайня-

тися іншими справами. Це робота, яка заповнює все наше життя,

нема іншого способу займатися журналістикою. Або принаймні

займатися журналістикою досконало.

Варто зазначити, що журналістика має кілька рівнів. На

творчому рівні, як це відбувається у випадку 99 відсотків жур-

налістів, їхня праця не дуже відрізняється від звичайної праці

шевця чи садівника. Це — найнижчий рівень. Далі маємо ви-

щий рівень, креативніший, той, у який під час праці вкладаємо

частинку свого “я”, власних амбіцій. І це справді вимагає усієї

нашої душі, посвяти і часу.

Другий елемент нашої професії — неперервне поглиблення

знань. Є професії, для здобуття яких просто слід піти до універ-

ситету, отримати диплом і на цьому навчання закінчується. У

подальшому житті треба тільки застосовувати здобуті знання.

У журналістиці актуалізація знання і постійне навчання — це

119

conditio sine qua non*. (…) У мене багато поважних приятелів, ра-

зом з якими я прийшов у журналістику, однак упродовж кількох

років вони поступово зникали. Ці люди дуже вірили у свій вро-

джений талант, але його вистачило ненадовго; так вичерпалися

їхні можливості, і вони перестали працювати.

Є ще третя важлива для нашої професії особливість — не

трактувати професії як способу досягнення успіху. Для цього

існують інші заняття, що дають змогу багато і швидко зароби-

ти. А журналістика напочатку не приносить великих статків.

Насправді майже всі журналісти-початківці — це бідні люди і

впродовж багатьох років не перебувають в найкращому фінан-

совому становищі. Йдеться про професію, у якій панує жорстка

феодальна система: кар’єрного зростання досягають з віком, а

це вимагає часу. Можна зустріти багато молодих розчарованих

журналістів, оскільки працюють багато за дуже малі гроші, ін-

коли втрачають роботу і не знаходять іншої. Це все є частиною

нашої професії.

Наші читачі, слухачі та глядачі — поважні люди, які на-

лежно оцінюють важливість нашої праці й дуже швидко почи-

нають її асоціювати з нашим іменем, знаннями, кажучи, що “від

того імені” одержали добрий продукт. Це момент, коли людина

перетворюється на журналіста з усталеним реноме. І це вирішує

не головний редактор, а наші читачі, слухачі, глядачі. (...)

Загалом серед журналістів можна виокремити дві різні кате-

горії: невільників і власників. Останні — це наші працедавці, ті,

які диктують правила, є королями, які ухвалюють рішення. Я ні-

коли не був головним редактором, шефом, але знаю, що сьогодні

зовсім не треба бути журналістом, щоб керувати ЗМІ. Більшість

головних редакторів, директорів потужних медіакорпорацій чи

інших ЗМІ не є журналістами. Вони керують.

Ситуація почала змінюватися тоді, коли порівняно недавно

світ зрозумів, що інформація — добрий бізнес. Задовго до того,

на початку ХХ сторіччя, інформація мала два обличчя. Вона

зосереджувалася на пошукові правди та індивідуалізації того,

що відбувалося насправді, на інформуванні людей і формуванні

громадської думки. У випадку інформації правда була фунда-

ментальною вартістю.

Суть другого підходу до правди полягала у трактуванні

правди як інструмента в політичній боротьбі. Різні партії і

політичні сили використовували пресу, радіо й телебачення у

боротьбі задля захисту своїх інтересів. Наприклад, в XIX сто-

обов’язкова умова