Лильо Т.Я. Світоглядна журналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Тарас

ЛИЛЬО

СВІТОГЛЯДНА

ЖУРНАЛІСТИКА

Навчальний посібник

2010

УДК 070 (075.8)

007 (075.8)

ББК 4612я73-1

Л 437

Рецензенти: О. К. Мелещенко, д-р філол. наук, проф. (Інститут

журналістики Київського національного університету

ім. Т. Г. Шевченка),

Р. Кра м ар, д-р гуманістичних наук (Варшавський уні-

верситет),

Л. В. Сніцарчук, канд. філол. наук, доцент (Львівська

національна наукова бібліотека ім. Василя Стефаника

НАН України).

Рекомендовано вченою радою

Львівського національного університету імені Івана Франка

(протокол № 25/6 від 25 червня 2008 р.)

Лильо Т. Я.

Л 437

Світоглядна журналістика: Навчальний посібник. — Львів:

ПАІС, 2010. — 152 с.

ISBN 978-966-1585-38-5

Висвітлено курс “Націологія та інформація” як навчальну дис ципліну.

Розглянено деякі теоретичні проблеми впливу ЗМІ на світогляд людини,

зокрема — субстан цій ної інформації на процес формування національної

ідентичності. Уведено в науковий обіг поняття “органічна журналістика”,

проаналізовано вияви семантичної ідеології в сучасному медіатексті як

передумови маніпулювання світоглядними поняттями.

Для студентів спеціальностей “Журналістика”, “Соціальні комунікації”

всіх форм навчання.

The manual discusses Natiology and Information as a course in university

curriculum. The author examines some theoretical problems of the influence of

mass media on the construction of an individual’s world-outlook; among them is

the influence of substantial information in the formation of national identity. A

newly-coined concept “Organic Journalism” has been introduced into academic

discourse. The manual analyzes some instances that disclose semantic ideology

in the modern media text; the latter is viewed as a prerequisite for manipulation

of world-outlook concepts.

The course can be offered for students majoring in Journalism as well as

in Social Communication at any educational level.

ББК 4612я73-1

ISBN 978-966-1585-38-5

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 4

РОЗДІЛ 1

СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЖУРНАЛІС-

ТИ КИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

1.1. ЗМІ та світогляд 6

1.2. Органічна журналістика 17

1.3. Специфіка впливу сучасних ЗМІ на локалізацію

світогляду та посилення глядацького гедонізму 27

1.4. Медіатизація національної реальності 36

1.5. Проблема узгодження націо- та євроцентричних

медійних очікувань 46

РОЗДІЛ 2

ВИСВІТЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ У ЗМІ:

ПОШУКИ АРГУМЕНТАЦІЙНОЇ КОРЕКТНОСТІ

2.1. Актуалізація національних і міжнаціональних

проблем у ЗМІ 51

2.2. Основи журналістського світопізнання Ришарда

Капусцінського 56

2.3. Світоглядні засади риторики антитероризму 64

2.4. Візії національного та міжнаціонального солідариз-

му в журналі “Kultura” (Париж) 72

РОЗДІЛ 3

МОВА ЗМІ ТА МЕДІАТИЗАЦІЯ СВІТОГЛЯДУ

3.1. Мова глобального комунікаційного процесу 79

3.2. Семантична ідеологія сучасного медійного тексту: від

дезонтологізації до маніпуляції 88

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 106

ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ 115

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ 116

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ 117

ДОДАТКИ 118

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 146

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК 148

ПЕРЕДМОВА

Останніми роками в західних медіашколах увагу зосереджу-

ють на ефективних комунікаційних технологіях, економічних ас-

пектах функціювання ЗМІ й дуже мало на світогляді, як елементові,

що визначає спосіб мислення, поведінки в житті загалом і в журна-

лістиці зокрема. Ці акценти неадекватні щодо основних викликів

сучасного світу, які щоразу інтенсивніше з’являються у світоглядно-

ідеологічній сфері: тероризм, міжнаціональні конф лікти, екологічні

катастрофи тощо. Ознакою цієї неадекватності є спроба людини зі

зброєю в руках воювати проти ідей. Ідеї розстріляти неможливо.

Тому потрібно задавати інші параметри журналістського пошуку

відповідей на запитання часу. Сьогодні зводити призначення жур-

налістики лише до звичайного інформування — безпідставно, адже

поінформованість не обов’язково означає розуміння і співпережи-

вання. Каталогізація фактів про війну лише посилює її абсурдність,

адже скеровані на знищення людини чи народу дії є абсурдом. Світ

потребує свого опису в категоріях сенсу. Ці проблеми окреслено в

першому розділі.

В есе “Дзеркало і маска” Хорхе-Луїса Борхеса є показовий епі-

зод: скандинавський король виграв найголовнішу битву свого життя

й розуміє, що ця перемога — ніщо, коли її не буде гідно втілено у

слові. Основна битва, безперечно, має світоглядну специфіку, у світі

відбувається багаторівневий світоглядний злам, який ЗМІ мають за-

стережливо, концептуально показати й пояснити на вербальному та

візуальному рівнях. Справжня журналістика попереджає людину,

посилює національний та загальнолюдський імунітет. У ній стиль

тотального і часто нікчемного розвінчування та “героїзму” посту-

пається стилеві подвижництва, яке стоїть ближче до світогляду та

моралі, аніж до такого важливого, однак, неоднозначного поняття,

як професіоналізм.

У всьому світі слабкість журналістської

освіти полягає у тому, що навчають передовсім

техніки і технологій. Етичну основу професії іг-

норують... Тобто під час навчання акцентують на

засобах повідомлення, замість — на повідомленні,

його сенсі, вартості, етичному контексті.

Ришард Капусцінський

Навчальний посібник “Світоглядна журналістика” має по-

легшити студентам засвоєння матеріалу курсів “Націологія та ін-

формація”, а також “Сучасна закордонна публіцистика й тенденції

розвитку світу”; допомогти зорієнтуватися у комплексі національ-

них та міжнаціональних питань, проблем; з’ясувати специфіку

їх висвітлення у ЗМІ та запропонувати відповідний теоретичний

матеріал; стати методологічною і методичною базою для глибшого

самостійного вивчення окреслених проблем. Зазначений курс та

посібник актуалізує три імперативи. По-перше, усі народи засад-

ничо рівні, тому потрібно оберігати шанси цієї рівності. По-друге,

журналіст не має права застосовувати тотально негативні оцінки

щодо будь-якого народу, раси, стереотипізувати чи зневажати їхню

систему цінностей. По-третє, різноманітність нашого світу — це одне

з найбільших багатств, що виконує онтологічну місію: абсолютна

однорідність не збігається з важливими для життя і справжнього

розвитку передумовами.

У параграфах другого розділу посібника порушено проблему

впливу ЗМІ на процес формування національної ідентичності. На-

ція — це, зокрема, й інформаційно об’єднана спільнота. Не випад-

ково, як зазначав Вілбурґ Шрам, слова communication і community

мають однаковий корінь. Без комунікації не було би спільноти, а

без спільноти не могло би бути комунікації. З іншого боку, людина

завжди мала потребу розпізнавати саму себе в змісті комунікацій-

ного середовища. Це насправді одна з найглибших чуттєвих потреб:

люди хочуть ідентифікувати себе, свої думки і спосіб життя у про-

понованих через медії образах реальності. Крім того, добір змісту

масової комунікації випливає з людської потреби підтримувати і

зміцнювати власну колективну ідентичність: за допомогою того,

що споживач бачить, слухає і читає в ЗМІ, він хоче зміцнити свої

зв’язки зі суспільною групою, до якої належить, а отже, підтвердити

визнані спільні вартості та ідентичність. У медіатизованому світі

значення ЗМІ має стратегічний характер і безпосередню причетність

до стану національної безпеки.

У третьому розділі увагу зосереджено на темах, які розкри-

вають суть впливу мовних домінант глобального комунікаційного

процесу на національну дійсність, а також природу семантичної

ідеології в сучасному медійному тексті.

Посібник “Світоглядна журналістика” має підвищити про-

фесійну підготовку журналістів-концептуалістів. Він містить

запитання до кожного підрозділу, список літератури, орієнтовні

питання до іспиту, теми рефератів, додатки, предметний та іменний

покажчики.

РОЗДІЛ 1

СВІТОГЛЯДНІ

ЗАСАДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ

ЖУРНАЛІСТИКИ

В УМОВАХ

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

1.1. ЗМІ та світогляд

Прихильники радикального реформування вищої школи

вважають, що пріоритетним орієнтиром сучасної академічної

освіти мали би бути не світоглядні засади та неокреслені мож-

ливості студента, а його здатність адаптуватися до вимог ринку

праці. Тому, стверджують вони, “основне питання — це... не сві-

тоспоглядання, а світобудова і самобудова” [1; c. 61]. Декларовані

креативні можливості дипломованої особи є привабливими,

у чомусь — закономірними, однак, вони можуть виявитися не

такими вже й конструктивними чи безпечними для цілісної

підготовки фахівця.

Там, де нівелюється або обривається органічне формування

світоглядів (академічне середовище є важливою ланкою цього

процесу), з’являється сприятливий ґрунт для всіляких екс-

периментів не лише над людиною, а й над народами. Ми не раз

були свідками, коли базове для будь-якої світоглядної системи

поняття правди відривали від його джерел, і певне маніпулятив-

не середовище узурповувало його. За таких обставин критерії

правди ставили не в пізнавальний (історичний) контекст чи в

контекст зіставлення, а в ситуативний, щоб розв’язувати ко-

роткотермінові завдання. Правду розривали на фрагменти, по-

збавляли метафізичного, цілісного визначення, перетворювали

на погано ідентифіковану історичну цінність, а то й зовсім вилу-

чали з ідентифікаційного контексту, який традиційно визначає

ту чи ту мотивацію дій. Саме цим скористалися тоталітаризми

XX століття, кожен з яких пропонував і реалізовував будівни-

цтво “раю” на землі з інформаційного, світоглядного нуля, тобто

на частковому чи повному вихолощенні історичної свідомості.

Комунізм знищив неперервність історичного розвитку, застосу-

вавши класовий підхід до поняття “правда”. Узурповані партією

“розум, честь і совість” стосувалися лише “нашої епохи”, що да-

вало змогу більшовикам безоглядно карати “іменем революції”.

Абстрактна точка відліку “справедливості”, поєднана з вірою у

будівництво “нашого нового світу”, стала початком винищення

мільйонів людей, десятків націй.

Творення світу у світоглядному вакуумі може спричинити, в

ліпшому разі, лише тотальне маніпулювання масами. Зрештою,

світоглядний вакуум — поняття ситуативне. Ми живемо у світі,

де щільність ідеологем посилюється. Будь-яка деідеологізація

свідомості людини, покоління чи суспільства призводить до

нової, часто псевдоальтернативної за своїми наслідками для

суспільства, ідеологізації, пропаганда якої часто використовує

техніку смислового хаосу. Її мета — спричинити безлад у сфері

понять та ієрархії вартостей. Проблема маніпуляції загострю-

ється, оскільки сучасна пропаганда створює безпрецедентну

видимість правдоподібності, відповідно — її ефективність

зростає.

Така постановка проблеми загострюється, якщо перенести

її в контекст функціювання системи ЗМІ, у якій багато що почи-

нається з підготовки журналістів у вищій школі. Уже декілька

років в Україні спостерігаємо спроби винести за межі універ-

ситетів світоглядні засади навчання майбутніх фахівців ЗМІ,

а всі академічні зусилля спрямувати на виховання передусім

функціональних навичок працівників медій — селекціонерів

інформації, які досконало володіють прийомами піару, менедж-

менту ЗМІ, і на яких є найбільший попит у редакціях. Частково

ці вимоги небезпідставні, однак, пріоритетність цих орієнтирів

алогічна: у нашому медійному світі багато видань належать до

преси думок, а отже, безпосередньо стосуються формування сві-

тогляду. Більшість газет, журналів, теле- і радіоканалів світу не

є ідеологічно нейтральними. Наприклад, у Польщі всі впливові

щоденні газети (“Gazeta Wyborcza”, “Rzeczpospolita”) та біль-

шість тижневиків (“Polityka”, “Wprost”, “Tygоdnik Powszechny”)

сповідують ліберальні погляди. Світоглядного нейтралітету не

дотримуються і такі бульварні видання, як “Nie”. Не ліпша си-

туація і на польському телебаченні, де переважає світоглядна

орієнтація, яку критики називають “світською”, “ліберальною”,

чи, зрештою, “лівою” [2; c. 126]. На думку Р. Зємкевіча [3; c. 71],

польські медії вже давно перестали брехати так, як це робила

“Правда”, а маніпулюють на зразок “The New York Times”. Як

стверджує дослідник ЗМІ Мацєй Іловєцький, “деякі політичні та

світоглядні медійні групи мають непропорційно більші впливи,

порівняно з реальними поділами в польському суспільстві...

Йдеться про конкретний стиль пуб ліцистичної діяльності, на-

саджування власних поглядів. Його використовують насамперед

ліберальні та ліві ЗМІ” [4; c. 24, 83]. Така асиметричність блокує

автентичний комунікаційний процес суспільства, створює си-

туацію, у якій, з одного боку, простежуємо терор модних думок,

а з іншого, за словами німецької ученої Елізабет Ноєл-Нойманн

[5], — “спіраль мовчання”. Як наслідок, поняття “громадська

думка” стає маніпулятивним засобом. Різноманітність помітна

в типах преси, оформленні, однак, вона не має нічого спільного

зі світоглядним плюралізмом. Вибір і різноманітність — поняття

хоч і різні, але нероздільні; вибір без різноманітності — немож-

ливий.

Не таємниця, що свою світоглядну концепцію має і флаг-

ман ліберальної преси — “The New York Times”. Головна мета

корпорації “The New York Times” — не гроші. Капітал є лише

інструментом світоглядних впливів на світ. На пріоритети газети

вказує афера “документів Пентагону”, яка поставила “NYT” на

чолі медійної влади США. Відтоді жоден політик не може ігно-

рувати думки видання. Газета 13 червня 1971 року розмістила

першу частину таємного рапорту аналітиків Департаменту обо-

рони про етапи втягнення США у війну з В’єтнамом. Розлючений

президент Ричард Ніксон у судовому порядку заборонив подаль-

ше друкування матеріалів. “NYT” подав апеляційний позов у

Верховний Суд, який скасував заборону друку. Якби рішення

суду було іншим, газета б заплатила багатомільйонний штраф,

а видавець потрапив би до в’язниці. Юридична фірма радила не

друкувати продовження. Коли б корпорацією керував звичайний

підприємець, він послухав би цієї поради. Треба мати відчуття

громадянської місії, щоб для якоїсь справи так ризикувати. За

десять років генерал Вільям Вестмореленд та директор ЦРУ

Вільям Колбі стверджували, що в’єтнамську війну програно на

першій сторінці “NYT”.

Для керівників корпорації пріоритетом є моделювання сві-

тогляду. Редакцію і бізнес розділяє залізна завіса, хоч тематичні

секції планують з думкою про рекламодавців. Серед тисячі

комп’ютерів редакції лише один має доступ до двох систем: ре-

дакційної та бізнесової. Це — комп’ютер видавця.

Головний мотив світогляду газети (людина є вільною і має

сама себе творити (self made man), оскільки вартості — лише

наслідок виховання, вони не абсолютні) важко узгодити з хрис-

тиянським світобаченням, а відстоювання газетою поступового

обмеження суверенності національних держав явно не узго-

джується з національними цінностями. Хоча різноманітність

можуть допускати в показовому форматі. Декілька років тому

в США спалахнув скандал [6] з приводу виставки картини Діви

Марії у Бруклінському музеї мистецтв. Картину було нама-

льовано екскрементами слона... Мер Рудольф Джуліані назвав

цю акцію профанацією і пригрозив скоротити фінансування

музею. З цього приводу в газеті з’явилося 70 публікацій. У

37-ми з них автори захищали виставку, 9 публікацій відстоювали

християнську гідність і 24 були нейтральними за змістом. Але

більшість редакційних коментарів засуджувала мера Джуліані.

У цьому контексті важить не калькуляція публікацій, а розу-

міння того, що сьогодні замало боротися лише проти фактів зла,

оскільки першопричини його замасковані значно глибше — у

світоглядних лабіринтах, пастках. У журналістиці розв’язати

цю проблему лише за допомогою професійних навичок чи тех-

нологічних можливостей не реально, необхідна світоглядна

журналістика.

Світоглядна журналістика — вербально-візуальна сфера

окреслення та пояснення фактів, явищ, тенденцій, яка моделює

історичний, сучасний і прогностичний образ світу, відтворює

подієву динаміку суспільства в субстанційних категоріях.

На рівні звичайного інформування про події важко розкри-

ти автентичну природу катастроф у сучасному світі, а отже, й

розширювати простір співпереживання і застереження. А саме

вони є знаковою тенденцією сучасного світу. Цунамі в Південно-

Східній Азії 2004 року стало глобальною подією. Ще 30–50 років

тому катастрофи були переважно локальними. “Титанік” 1912

року чи знищення землетрусом Сан-Франциско 1906 року сто-

сувалося саме конкретної кількості людей чи конкретного міста.

Сьогодні ми перейшли в епоху інтегральних катастроф. Вони

можуть спричинити серйозні політичні зміни. Тобто вирішальні

політичні імпульси можуть виходити не лише від революцій, а

й від катастроф. Створюється зовсім інша ситуація, яка потре-

бує якісно нового осмислення ресурсами і потенціалом публі-

цистики, загалом журналістики на світоглядному рівні. Жодне

вузькоспеціалізоване знання чи найдосконаліші технології

оброблення, передавання інформації тут недостатні.