Левенець Ю.А. (гол. ред) Сучасна українська політика. Аналітичні доповіді Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України
Подождите немного. Документ загружается.
Розділ V
Цивілізаційний розвиток України
в контексті глобалізації
Аналіз ситуації в Україні показує, що впровадження глоба
лістського підходу до вироблення і реалізації національної по
літики — це об’єктивна вимога часу. Водночас, впровадження тако
го підходу має максимально враховувати специфіку суспільного
розвитку країни, її цивілізаційні характеристики.
Наша країна має неофіційний з юридичного боку статус держа
ви перехідного типу і значною мірою вимушено залучена до проце
сів глобалізації. Звідси випливає головне протиріччя української
моделі цивілізаційного розвитку — у стратегічному відношенні
застосовується «траєкторія переслідування», між тим як той, хто
тільки наздоганяє, ніколи не наздожене успішне майбутнє. Тому
все більша кількість науковців і політиків визнає необхідність
розробки для України стратегії «руху на випередження».
Економічну суть глобалізації теоретики вбачають у посиленні
потоку чотирьох «і» — інвестицій, індустрій, інформації та інди
відів. Приміром, транснаціональні корпорації контролюють сьо
годні 75% світової торгівлі і третину світових виробничих фондів.
Не применшуючи значення виробничих, торгових і фінансових
зв’язків, слід підкреслити, що саме швидкий прогрес у галузі транс
портних, комунікаційних та інформаційних технологій сприяв
цьому глобальному процесові. До числа дійсно нових явищ, які
спричинилися до інтенсифікації всіх глобальних процесів напри
кінці XX ст., належать комп’ютеризація й інформатизація еконо
мічного і суспільного життя. Складні інформаційні і комунікаційні
системи використовуються на Заході не тільки у сферах торгівлі,
виробництва і фінансів, але й у домашніх умовах, що дає змогу
мільйонам людей працювати і навчатися, робити покупки і укла
дати угоди, не виходячи з дому.
Із усього вищезазначеного переконливо випливає висновок, що
основна увага у контексті розробки стратегії «руху на випереджен
ня» повинна бути приділена активному виробленню і застосуванню
новітніх інформаційних технологій. Причому вирішення цього
завдання має для сучасного суспільства, зокрема й українського,
потрійне значення.
Поперше, виробництво інформаційних технологій є провід
ною і найбільш конкурентоспроможною галуззю.
231
Аналітичні доповіді
Подруге, ця галузь є не ресурсно, енергетично, а інтелекту
альноємною.
Потретє, доступ до Інтернету і новітніх інформаційних техно
логій стає своєрідною розділяючою лінією, що фіксує відмінності
між двома системами комунікації, які визначають якість життя
соціальних суб’єктів і місце країн у світовій ієрархії. «Наслідком
є те, що великий загал населення планети, не маючи відповідних
доходів, освіти й доступів до сучасних засобів зв’язку, все більше
маргіналізується й виштовхується на узбіччя технічного і еконо
мічного прогресу… Можна говорити про виникнення прірви між
«інфобагачами» та «інфобідняками», які не мають фінансових
можливостей або не володіють технічними засобами чи знання
ми для отримання необхідної достовірної та повної інформації»
32
.
Отже, для України пріоритетний розвиток новітніх інформацій
них технологій є не тільки передумовою руху країни «на випере
дження», а й необхідною умовою того, щоб взагалі не залишити
ся на узбіччі цивілізаційного розвитку.
Позитивні зрушення у цій царині спостерігаються у нашій краї
ні. Активно розвиваються процеси інформатизації і комп’ютери
зації, розширюється мережа Інтернету, ухвалено рішення про ство
рення в Україні технопарків. Однак рівень фінансування державою
наукових досліджень, зокрема у сфері новітніх інформаційних
технологій, ще далеко не відповідає значущості цього модерніза
ційного завдання.
Ще однією надзвичайно гострою проблемою є суттєвий відтік
робочої сили за кордон. Це не просто проблема зменшення пра
цездатної частини населення, втрати податкових надходжень до
бюджету, руйнування родинних зв’язків, а й проблема державної
етнополітики, зумовлена збільшенням компенсаційної іммігра
ції. Це і проблема зменшення інтелектуального потенціалу нації,
оскільки «останніми роками Україна закріпилася на чільних міс
цях серед світових інтелектуальних інвесторів: тенденція зростання
кількісних показників науковців, що виїжджають на заробітки
за кордон або працюють в Україні на іноземних замовників, набу
ла загрозливих ознак», а отже, «якщо Україна не припинить без
порадної і недалекоглядної практики експорту фахівців, замість
експорту результатів їхньої праці, то вона закріпиться в реєстрах
наукових і господарськоекономічних аутсайдерів»
33
.
Отже, для вирішення завдання «руху на випередження» не
обхідно створити умови для запобігання інтенсивному відтоку
232
Сучасна українська політика
висококваліфікованої і високоосвіченої робочої сили за кордон.
Ще одна складова — якісне оновлення виробничої сфери відповід
но до світових стандартів і вимог часу. Але це завдання визнаєть
ся надзвичайно важливим переважно на декларативному рівні
і не стало предметом цілеспрямованої державної політики. Протя
гом усіх років незалежності України фахівці вказують на небез
пеку техногенної катастрофи внаслідок зношення усіх основних
матеріальних фондів, які залишилися у спадок від радянських
часів. Але державна програма щодо їх інтенсивного оновлення
в Україні і досі відсутня. Це, безумовно, завдання матеріально
технічної модернізації українського виробництва. Частково воно
вирішується за рахунок переведення державних підприємств
у приватну власність, коли нові власники здійснюють модерніза
цію виробництва для того, щоб їх товари були конкурентоспро
можними на світових ринках. Водночас державні підприємства
(транспорт, енергетичні та інші об’єкти) модернізуються дуже
повільно.
Ще одна проблема, і не лише українська, а глобальна — вичерп
ність енергетичних ресурсів, що потребує впровадження енерго
зберігаючих технологій і пошуку альтернативних джерел енергії.
Але досі далі розмов справа тут не йде.
Важлива складова «руху на випередження» — це адекватне
визначення Україною свого місця у загальній траєкторії глобаль
ного цивілізаційного розвитку. Ця проблема також є багатовимір
ною. Її розв’язання передбачає вирішення питань щодо переваг
і вад свого геополітичного становища, головних векторів свого
геополітичного розвитку і стратегічних партнерів на шляху про
сування в обраному напрямі розвитку.
За часи незалежності вектори геополітичного розвитку Украї
ни періодично змінювалися. Спочатку переважала орієнтація на
Росію і співпрацю з країнами, що входили раніше до складу СРСР.
У часи президентства Л. Кучми якщо і не реалізовувалася повною
мірою, то принаймні проголошувалася багатовекторна зовнішня
політика. З початку президентства В. Ющенка був проголошений
курс на європейську інтеграцію і європейський вектор розвитку
України. Щоправда, суттєвим прорахунком деяких політичних
сил України на цьому етапі стала позиція жорсткої конфронтації
з Росією. Сьогодні Україна намагається вести більш виважену по
літику щодо Росії. Інший позитив — намагання України взяти
на себе роль регіонального лідера.
233
Аналітичні доповіді
Одне з протиріч української моделі цивілізаційного розвитку —
відсутність консенсусної для еліт і народу його моделі. Здійснення
економічної модернізації відбувається дуже суперечливо. Еконо
мічні й політичні еліти мають істотні розходження в підходах до
реформ, до способів їх проведення, що зумовлюється не однако
вими інтересами різних корпоративних груп. Відсутність загаль
ноусвідомлених, спільними зусиллями відстоюваних і послідовно
реалізованих у відповідних напрямах державної політики націо
нальнодержавних інтересів не тільки є суттєвою перешкодою
руху України «на випередження», затримує нашу країну ще на
першому етапі здійснення постсоціалістичних трансформацій,
але й у цілому становить суттєву загрозу національної безпеки.
Останні парламентські вибори 2007 року показали, що Україна
поступово долає цю національну загрозу. Але події 2008 року знову
свідчать, що до національної згоди ще далеко.
Для розробки і реалізації стратегії «руху на випередження»
Україна повинна мати міцну державу. Але тут виникає ще одне
протиріччя, яке полягає в тому, що Україна здійснює процес дер
жавотворення у світі, в якому внаслідок процесів глобалізації
роль національних держав суттєво змінюється, а територіальний
принцип суспільнополітичної організації частково поступається
місцем екстериторіальному.
У сучасному глобалізованому світі все більше поширюється
і утверджується модель держави з неоліберальною політикою.
Але в ній існує певний парадокс. З одного боку, ідеалом моделі
неоліберальної держави є «мінімалістська держава», яка підпо
рядковує свою внутрішню політику правилам, прийнятим у гло
бальній економіці. З іншого боку, ринкове регулювання і прива
тизація суспільного сектору, яких вимагає глобальний ринок, не
можуть бути реалізовані слабкою державою
34
.
Для подалання цього парадоксу варто звернутися до стратегій,
що їх пропонує Т.Фридмен. Першу він називає стратегією трапеції,
за якою для нормального функціонування і розвитку суспільства
«потрібна якомога відкритіша, зростаюча, орієнтована на ринок
економіка, яка б заохочувала людей до вільного розмаху і пересу
вання божевільними стрибками. Без капіталістів, готових на ри
зик, немає підприємництва, а без підприємництва немає зростання.
Тому в серці кожної здорової економіки лежить трапеція вільних
ринків з вільним розмахом. Адже кращої мережі безпеки, ніж здо
рова економіка з низьким рівнем безробіття, не буває». Т. Фридмен
234
Сучасна українська політика
наголошує, що «стратегія трапеції означає не просто те, що уряд
усувається з дороги і дозволяє вільним ринкам мчати вперед; вона
означає також турботу уряду про те, щоб зробити якомога більше
людей власниками й успішними учасниками вільного ринку»
35
.
Для реалізації цієї стратегії в Україні повинні бути створені не
тільки об’єктивні сприятливі умови, а й суб’єктивні чинники —
формування відповідної економічної культури населення. Не мож
на не погодитися з думками, що становлення нової економічної
культури в українському суспільстві має дещо суперечливий ха
рактер, зумовлений збереженням елементів успадкованої з радян
ських часів культури соціалістичного, командноадміністративного
господарства, що донині міцними залишаються патерналістські
очікування і орієнтації щодо опікунства з боку держави і «зви
кання до свободи приватної ініціативи супроводжується неба
жанням брати на себе відповідальність за наслідки своїх госпо
дарських і фінансових рішень»
36
.
Починаючи з 1992 року і в Україні спостерігається зростання не
гативізму щодо ринкових реформ і їхніх наслідків. У 2006–2007 рр.
також не відбулося позитивної динаміки в орієнтаціях на ринко
ву економіку. Виходячи із такого стану економічної культури на
селення, доцільні такі кроки для формування економічної ком
петентності особистості:
– розвиток економічних досліджень, широка економічна осві
та і просвіта населення, спрямовані на формування в соціальних
суб’єктів розуміння суті ринкових відносин і законів нової еко
номічної діяльності;
– деідеологізація економічної свідомості, формування в людей
сприйняття економічного життя не крізь призму утопічних ідео
логічних стереотипів, а з огляду реальних власних життєвих ін
тересів і потреб;
– подолання вузького економізму суспільної і особистісної сві
домості, коли економіка відривалася від духовних чинників і про
тиставлялася їм як «першооснова» суспільного життя;
– формування нової економічної етики — господарської та про
фесійної як необхідного підґрунтя етичної і психологічної мотивації
економічної діяльності, праці, поведінки відповідно до нових еко
номічних умов. При цьому необхідно враховувати національні
традиції і культуру економічної діяльності і праці — долаючи не
гативний досвід минулого і актуалізуючи позитивний (тут ми по
годжуємося з В. Пилипенком, що, з одного боку, православний
235
Аналітичні доповіді
духовний тип «економічної людини» був більше пов’язаний не
з індустріальним, а з аграрним виробництвом, а з іншого боку,
православна етика праці, власності і багатства дає нам конкретні
орієнтири, наповнені високою духовністю. Саме вони можуть
суттєво допомогти у вироблегні дійсно моральної праці і вдихну
ти життя у професійну творчість. Саме ці орієнтири дозволяють
зрозуміти вітчизняну своєрідність, виробити свої форми ринку,
ринкової поведінки і ринкової культури, адекватні українським
традиціям;
– важливим завданням є засвоєння позитивного досвіду (як за
кордонного, так і вітчизняного) і формування навичок економіч
ної діяльності
37
;
До наведених міркувань, безумовно, слід додати і необхідність
послідовного і цілеспрямованого впровадження заходів, метою
яких є забезпечення адекватних умов для здійснення підприєм
ницької діяльності, передусім вдосконалення законодавства. Разю
чим прикладом недосконалості законодавства у цій сфері є прак
тика рейдерських захоплень підприємств, яка стала в останні
роки в Україні справжнім лихом. Важливим чинником є також
забезпечення прозорості тендерів з приватизації підприємств,
відмова від практики невиваженої реприватизації, визначення
переліку підприємств, що виносяться на приватизацію з ураху
ванням національнодержавних інтересів, податкова реформа,
спрямована на підтримку малого і середнього бізнесу, створення
інвестиційно привабливого клімату у країні в цілому тощо.
Заслуговують на увагу і такі заходи, що їх пропонує Т. Фрид
мен, — ініціативи, які полегшують доступ найбільш знедолених
спільнот з низькими доходами до інвестиційного капіталу, а не
просто професійну підготовку людей, які потім не можуть знай
ти роботи. Одним зі способів розпочати демократизацію доступу до
капіталу Т. Фридмен вважає тиск уряду на комерційні банки щодо
надання посильних кредитів незаможним місцевостям, а також
створення фонду ризикового капіталу для місцевостей з дохода
ми, нижчими за середні
38
. Саме такої стратегії потребують такі
українські регіони, як Донецька, Дніпропетровська, Харківська
і деякі інші області.
Корисною для України може бути також запропонована Т.Фрид
меном «стратегія батуту», яка являє собою програми, що виловлю
ють працівників, які випадають з цього швидкозмінного середови
ща, і затримують їх, даючи їм змогу знову заплигнути в економіку.
236
Сучасна українська політика
При цьому найважливішим батутом є навчання протягом цілого
життя
39
. Актуальність цієї стратегії зумовлена тим, що сучасне
суспільство дедалі частіше називають суспільством знань. Саме
знання у сучасному глобалізованому світі стають визначальною
основою суспільного й індивідуального розвитку, головною цінніс
тю суспільного і особистісного життя. Суспільство знань також
характеризується не просто стрімким збільшенням обсягу знань,
які людина має засвоїти, а і стрімким оновленням цих знань. За та
ких умов формування здатності навчатися протягом усього жит
тя стає одним із головних завдань сучасного освітнього процесу.
Усвідомлення необхідності постійного навчання нібито достат
ньо утвердилося в українському суспільстві. Але увесь глибинний
сенс цієї вимоги усвідомлюється ще не повною мірою. І досі у сис
темі світоглядних орієнтацій усіх учасників освітнього процесу
суттєве місце посідають патерналістські очікування. Учні і їх бать
ки вважають, що безпосередньо викладач і, у більш широкому
сенсі, держава загалом мають забезпечити здобуття учнями суми
необхідних знань. На державному рівні вимога навчання протягом
усього життя також значною мірою зберігає декларативний ха
рактер, не забезпечується впровадженням відповідної системи
перепідготовки кадрів, певної системи мотивацій — матеріаль
нофінансових, кар’єрних, моральнопсихологічних тощо.
Заслуговують на увагу й інші засоби реалізації «стратегії ба
туту», зокрема, захист працівників в період криз, надання їм
впевненості, що у життєвій боротьбі вони зможуть покластися не
лише на власні сили, а й на владу.
Уточнюючи стратегічні пріоритети політики України, слід вра
ховувати також роль етнонаціонального чинника. Природногеог
рафічні умови України є надзвичайно сприятливими, а отже,
привабливими для мігрантівносіїв азійських і африканських
цивілізаційних цінностей. Це може призвести до міжцивіліза
ційних напруженостей і конфліктів. І чим більшою буде частка
неслов’янського населення, тим загрозливішою буде небезпека цін
нісного конфлікту в Україні на цивілізаційній основі. Вже сьогодні
можна констатувати, що шкільна система освіти частково не охоп
лює дітей мігрантів зі Сходу і Африки. Якщо ж ці діти виростуть
неосвіченими, то Україна отримає верству населення, яка може
бути як соціально радикалізованим загоном, так і джерелом попов
нення криміналітету. Такий шлях проходить Росія. Немає пов
ної гарантії, що його уникне Україна.
237
Аналітичні доповіді
Нами не аналізується роль російськоукраїнських відносин. За
значимо лише, що вони мають і цивілізаційні характеристики.
Влада Росії офіційно проголосила ідеологію створення «російської
євразійської цивілізації». Хоча сьогодні ще не зовсім зрозуміло,
на яких саме цінностях, але не важко передбачити, що ці цін
ності навряд чи збігатимуться з євроінтеграційними намірами
України.
Висновки
Причини кризового характеру українського націотворення
знаходяться як всередині України, так і за її межами. Внутріш
ньоукраїнські «гравці» у більшості випадків виступають у ролі
лише більшою чи меншою мірою кваліфікованих, самостійних, на
ціонально свідомих провідників імпульсів, які надходять ззовні.
Ця обставина ускладнює як загальну ситуацію, так і той її сегмент,
котрий пов’язаний з проблемою цивілізаційної належності.
Українці сьогодні малоспроможні самостійно вибрати подаль
ший шлях розвитку для себе й для своєї країни, що був би повніс
тю вільний. Для цього існує ряд обмежень, що виникають як на
регіональному і міжрегіональному, так і на глобальному рівнях.
За кожним з можливих варіантів українського вибору, в тому числі
й за вибором цивілізаційним, стоїть конкретний «агітаторспон
сор», котрий має у цьому питанні власний інтерес, очікуючи від
вибору на свою користь додаткових вигод і преференцій.
Одним з головних завдань для Києва залишається підвищення
рівня своєї рівноправності у двосторонніх відносинах з Польщею,
а також з Європейським Союзом в цілому. Для вирішення цього
завдання економічна складова матиме без перебільшення вели
чезне значення.
Разом з тим, слід зважати на те, що вирішальною умовою зов
нішньоекономічної привабливості стає в глобальному світі ефект
масштабності, тобто наявність у країни величезних ринків. Ефект
масштабу — це залежність не тільки пряма, а й зворотна. Останнє
означає, що великі ринки мають потребу в масштабному ж парт
нері. З урахуванням цієї обставини Україна ніколи поодинці
з Китаєм, Індією й іншими гігантами масштабно взаємодіяти не
зможе. Натомість повноцінною площадкою для економічної екс
пансії може бути Росія.
238
Сучасна українська політика
Проблема сучасної самоідентифікації України і громадян цієї
країни залишається однією з найактуальніших. На жаль, ціннісний
розкол політичних сил в Україні стримує процес самоідентифі
кації. Спочатку Компартія України та їх попутники стримували
цей процес. З поступовим зникненням впливу Компартії України
естафету з її рук підхопили маргінальні партії і громадські орга
нізації, які спираються на маргінальні верстви населення. При
чому в ці маргінальні верстви входить значна частина зрусифіко
ваних етнічних українців, які не бажають знати ані рідної мови,
ані рідної культури. Деякі антиукраїнські сили в Росії йдуть на
союз з маргіналами, усіма засобами стримують самоідентифіка
цію України, хочуть перекреслити євроінтеграційний курс нашої
країни. В цій ситуації використання концепту «цивілізація» у фор
муванні нових регіональних співтовариств європейської орієн
тації, в яких активну роль відіграє Україна, є беззаперечним по
зитивом і надією на добре майбутнє країни.
1
Котигоренко В. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні. По
літологічний концепт. — К., 2004. — С. 105.
2
Бородай Ю.М. Эротикасмертьтабу: трагедия человеческого сознания. —
М., 1996. —С. 320.
3
Гумилев Л.Н. От Руси к России. — М., 1992. — С. 291.
4
Кісь Роман. Фінал третього Риму. — Львів, 1998. — С. 83.
5
Там само. — С. 186.
6
Дзеркало тижня. — 2003. — 4 жовтня.
7
Липинський В’ячеслав. Листи до братівхліборобів. — Відень, 1926. —
С. 211.
8
Мірчук І. Месіянізм Липинського. Збірне видання У.С.Х.Д. — Ужго
род, 1931. —С. 43.
9
Цит. за: Киевские ведомости. — 2005. — 5 грудня.
10
Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация
или лимитроф Европы? — К., 2001. — С. 341–342.
11
Див.: Михальченко М. Україна як нова історична реальність: запас
ний гравець Європи. — К., 2004. — С. 339.
12
Михальченко Н. Украинское общество. — С. 345.
13
Хантингтон С. Столкновение цивилизаций // Полис. — 1994. — №1. —
С. 45.
14
Шевченко В., Іващенко М. Концепція національних інтересів Украї
ни. — К.: Слов’янський світ, 1996. — С. 20.
15
Проданович М. Страх вестернізації // Сайт «Диалог».
239
Аналітичні доповіді
16
Прикладом цього може слугувати книга В.Бачиніна «Національна ідея
для Росії» (2005 р.), в якій автор практично ототожнив «національну ідею»
та «християнську ідею». Більш того, в своєму проекті «політичної теології»
він намагається представити Росію не тільки як форпост «православного
світу», але й об’єднувачем усього християнського світу. (Див.: Бачинин В.А.
Национальная идея для России. Исторические очерки политической теоло
гии и культурной антропологии. — М. — Спб, 2005).
17
Нарочницкая Н. Россия и русские в мировой истории. — М., 2004. —
С. 47.
18
Ці думки Рудницького наводяться в статті М.Кармазіної «Україна між
Сходом і Заходом чи «країна границь»//Віче. — 1998. — № 12. — С. 123.
19
Рассоха И. «Боковые» стадиальные флуктуации и их роль в истории
Украины//Цивилизационная структура современного мира. — К.: Наукова
думка, 2006. — С. 148.
20
Павленко Юрій. Чи було створено нову цивілізацію в СРСР // Сучасна
цивілізація: гуманітарний аспект. — К., 2004. — С. 177–184.
21
Литвин В.М. Самоствердження України: нелегкий поступ // УІЖ. —
2003. —№ 1. — С. 3–6.
22
Михальченко М. Помаранчеві потрясіння: потенціал ідей і українська
реальність // У кольорах «помаранчевої революції». — К., 2007. — С. 15–16.
23
Huntington Samuel P/ The clash of civilizations? «Foreign Affairs». —
Summer, 1993.—Р. 29–31.
24
Сміт Е.Д. Національна ідентичність. — К., 1994. — С. 24–25.
25
http://www.gks.ru/bgd/regl/b07_05/IssWWW.exe/Stg/d040/12.htm
26
Аналіз зовнішньоекономічної динаміки української економіки за ос
танні роки, який ілюструє залежність від кон’юнктури зазначених ринків,
проведено О.С. Власюком — див.: Власюк О.В. Міжнародні економічні від
носини України: проблеми та пріоритети // Стратегічна панорама. — 2007. —
№ 2. — С. 9–13.
27
Прийнятий 21 лютого 2005 р. у Брюсселі План дій ЄС стосовно Украї
ни на період 2005–2007 рр.
28
Яковец Ю.В., Кузык Б.Н., Кушлин В.И. Прогноз инновационного раз
вития России на период до 2050 года с учетом мировых тенденций // Инно
вации. — №1 (78). — 2005. — С. 49–50.
29
Дані Держкомстату України (2006 р.).
30
Див.: «Свободная мысль». — 2003. — №8. — С. 47–48.
31
Там само.
32
Фридмен Томас Л. Лексус і оливкове дерево. Зрозуміти глобалізацію /
Пер. з англ. М. Прокопович, Р. Скакун. — Львів, 2002 // http: / www. Ji.
lviv. ua / jilibrary/ friedman.
240
Сучасна українська політика